4 липня, 2026
Декскетопрофен у лікуванні гострого болю при первинній дисменореї: клінічна ефективність та перспективи застосування в амбулаторній гінекологічній практиці
Первинна дисменорея (ПД) є однією з найпоширеніших гінекологічних скарг, що суттєво знижує якість життя пацієнток і зумовлює їхні звернення як до лікарів жіночої консультації, так і до служби невідкладної медичної допомоги. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) традиційно посідають центральне місце у фармакологічному лікуванні цього стану завдяки прямому механізму дії – пригніченню синтезу простагландинів. Серед представників цієї групи декскетопрофен, активний S-енантіомер кетопрофену, вирізняється швидким початком анальгетичного ефекту та сприятливим профілем безпеки. У рандомізованому контрольованому дослідженні D.A. Satar et al. (2024), проведеному в умовах відділення невідкладної допомоги, порівнювали ефективність внутрішньовенного введення декскетопрофену (50 мг) і теноксикаму (20 мг) у 120 пацієнток із вираженим болем на фоні ПД. Із 30-ї хвилини після введення інтенсивність болю за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ) у групі декскетопрофену була статистично значуще нижчою, а потреба в екстреній аналгезії – достовірно меншою. Наведені дані вказують на те, що декскетопрофен може розглядатися як препарат вибору при наданні невідкладної допомоги пацієнткам з інтенсивним болем при ПД.
Ключові слова: первинна дисменорея, гострий больовий синдром, простагландини, візуально-аналогова шкала, нестероїдні протизапальні препарати, декскетопрофен, теноксикам.
Під діагнозом ПД розуміють циклічний больовий синдром, що виникає безпосередньо перед менструацією або на її початку, зберігається протягом 12-72 год і не пов’язаний із жодною органічною патологією органів малого таза. Клінічна картина ПД є досить типовою: спастичний біль у нижніх відділах живота, нерідко із іррадіацією у поперек або стегна; симптоматика повторюється з кожним менструальним циклом і є передбачуваною в більшості пацієнток. За сучасними даними, поширеність ПД коливається від 50 до 95% серед жінок репродуктивного віку [1]. При вираженому больовому синдромі стан суттєво обмежує повсякденну активність: жінки пропускають навчання, беруть лікарняні, відмовляються від соціальних контактів і знижують виробничу продуктивність [2].
Патогенетичну основу ПД становить надлишкова продукція простагландинів – передусім PGF2α і PGE2 – в ендометрії та менструальній рідині. Підвищений рівень цих медіаторів запускає каскад патологічних змін: гіперскоротливість міометрія, вазоспазм з ішемією тканини та сенсибілізацію больових рецепторів до хімічних і механічних подразників [3, 4]. Дослідженнями підтверджено, що в жінок із дисменореєю концентрація простагландинів в ендометрії значно перевищує норму, тоді як їх плазмові рівні залишаються в межах референтних значень [4]. Саме цим зумовлений вибір фармакотерапії: найефективнішими є препарати, що безпосередньо блокують циклооксигеназний шлях синтезу простагландинів, тобто НПЗП.
НПЗП у лікуванні первинної дисменореї: загальні принципи
НПЗП є визнаними препаратами першої лінії при ПД [4-6]. Механізм їхньої дії полягає у неселективному або селективному інгібуванні циклооксигенази (ЦОГ‑1 і ЦОГ‑2) – ферменту, що каталізує перетворення арахідонової кислоти на простагландини. Блокуючи цей ферментативний ланцюг, НПЗП зменшують спастичну активність матки, відновлюють нормальний кровотік і пригнічують периферичну та центральну больову сенсибілізацію. Загалом, ефективність знеболення при застосуванні НПЗП у лікуванні дисменореї досягає 64-100%, що є досить переконливим показником на користь їх призначення [7].
Важливим чинником, що визначає ефективність НПЗП, є час початку прийому. Відстрочений старт терапії – після того, як больовий синдром вже розгорнувся, – призводить до неповного або уповільненого пригнічення синтезу простагландинів. Крім того, фармакокінетичні характеристики конкретного препарату (швидкість досягнення терапевтичної концентрації, тропність до тканин матки, тривалість дії) мають вирішальне значення при гострому больовому синдромі, особливо в умовах стаціонару швидкої допомоги, де від лікаря очікують швидкого й стійкого результату.
Фармакологічні характеристики НПЗП
Декскетопрофен є активним S(+)-енантіомером рацемічного кетопрофену – похідного пропіонової кислоти з групи арилпропіонових НПЗП. На відміну від кетопрофену, що є рацемічною сумішшю двох енантіомерів, декскетопрофен містить лише фармакологічно активну форму молекули, що дозволяє досягти необхідного анальгетичного ефекту при нижчих дозах і з меншим навантаженням на організм. Препарат здійснює знеболювальну та жарознижувальну дію шляхом неселективного інгібування ЦОГ‑1 і ЦОГ‑2 [6].
Серед клінічно значущих фармакокінетичних переваг декскетопрофену насамперед слід відзначити швидкий початок дії. При внутрішньовенному введенні анальгетичний ефект розвивається вже через 15-30 хвилин, що критично важливо в ситуаціях невідкладної допомоги. Препарат має відносно короткий період напіввиведення та виводиться переважно нирками без кумуляції в організмі [6]. Завдяки ліпофільним властивостям активна речовина добре проникає в тканину матки – орган із переважно ліпофільним мікрооточенням, що забезпечує безпосередню дію на міометрій.
Теноксикам, що належить до групи оксикамів, є тривалодіючим НПЗП із неселективним механізмом інгібування ЦОГ. Традиційні показання до його застосування – ревматоїдний артрит, остеоартроз, гострий подагричний артрит та інші запальні захворювання опорно-рухового апарату [5]. Його системний кліренс є відносно невисоким, зв’язування з білками плазми складає 99%, а період напіввиведення – близько трьох діб [5], що зумовлює тривалу й рівномірну концентрацію у плазмі, проте не забезпечує швидкого нарощування анальгетичного ефекту, необхідного при гострому больовому синдромі.
Дизайн та методологія порівняльного дослідження
Дослідження, результати якого покладено в основу цього огляду, проводилося у форматі подвійного сліпого рандомізованого контрольованого клінічного випробування. Місцем проведення було відділення невідкладної медичної допомоги університетської клінічної лікарні (м. Адана, Туреччина) протягом 2022 року.
До участі залучалися пацієнтки віком 18-40 років із регулярним менструальним циклом, встановленим діагнозом ПД та оцінкою болю за ВАШ >5 балів на момент звернення. У дослідження були включені 120 жінок із ПД, яких розподілили на дві групи по 60 осіб: учасницям першої групи внутрішньовенно вводили 50 мг декскетопрофену, а другої – 20 мг теноксикаму. Обидва препарати розчиняли у 100 мл фізіологічного розчину і вводили шляхом 20-хвилинної інфузії.
Основним інструментом оцінки болю слугувала ВАШ (від 0 до 10 балів). Вимірювання проводилися в суворо визначені проміжки часу: у момент початку спостереження (0 хвилин), а потім через 15, 30, 60 і 120 хвилин після завершення інфузії. Пацієнтки самостійно позначали рівень болю на шкалі, не маючи доступу до попередніх відміток. Жінкам, у яких на 60-й хвилині показник ВАШ залишався >5 балів, вводили 1000 мг парацетамолу внутрішньовенно як екстрену аналгезію. Виписку жінок зі спостережного блоку здійснювали при досягненні показника ВАШ <5 балів.
Результати: ефективність і безпечність
За вихідними демографічними та клінічними характеристиками – віком, індексом маси тіла, тривалістю болю, тривалістю менструального циклу, товщиною ендометрія та іншими показниками – обидві групи були порівнянними, статистично значущих відмінностей між ними не виявлено. Початкові оцінки болю за ВАШ також не відрізнялися: 8,8±0,9 бала у групі декскетопрофену та 8,6±0,8 бала у групі теноксикаму (р=0,406), що підтверджує коректність рандомізації та зіставність груп за вихідною тяжкістю больового синдрому.
Упродовж перших 15 хвилин достовірних відмінностей між групами щодо рівня болю не спостерігалося: обидва препарати демонстрували порівнянне, але ще відносно помірне знеболення. Принципові відмінності між групами з’явилися на 30-й хвилині: оцінка за ВАШ у групі декскетопрофену становила 5,9±0,6 бала, тоді як у групі теноксикаму – 6,2±0,7 бала (р=0,036). Показник змін в оцінці больового синдрому за ВАШ на 30-й хвилині виявився статистично значуще вищим у групі декскетопрофену: 0,32±0,05 бала проти 0,28±0,06 бала (р<0,001). Ця перевага зберігалася і в усіх наступних точках вимірювання – на 60-й та 120-й хвилинах (р=0,001 та р=0,004 відповідно).
Особливо переконливими є дані щодо потреби в рятувальній аналгезії: вона знадобилася лише 2 (3,3%) пацієнткам у групі декскетопрофену порівняно з 8 (13,3%) пацієнтками у групі теноксикаму – різниця є статистично значущою (р=0,048). Це означає, що теноксикам майже вчетверо частіше не забезпечував достатнього знеболення і потребував призначення додаткового препарату, що є клінічно важливим показником реальної терапевтичної ефективності в умовах невідкладної допомоги.
Щодо профілю безпеки: обидва препарати демонстрували порівнянну та невисоку частоту небажаних реакцій. Нудота, блювання та епігастральний дискомфорт відзначалися у 7 пацієнток у групі декскетопрофену та у 9 – у групі теноксикаму, що не досягало статистичної значущості (р=0,872). Таким чином, перевага декскетопрофену за анальгетичним ефектом не супроводжувалася погіршенням переносимості.
Обговорення та клінічне значення отриманих даних
Отримані результати узгоджуються з відомою фармакологічною концепцією, згідно з якою швидкість початку і вираженість анальгетичного ефекту НПЗП при дисменореї визначається не лише потужністю інгібування ЦОГ, а й здатністю препарату проникати у тканину матки. Гідрофільний характер теноксикаму обмежує його здатність досягати необхідної концентрації в ліпофільних тканинах [22]. На відміну від нього декскетопрофен, завдяки ліпофільній природі молекули, демонструє кращу тканинну тропність до міометрія, що забезпечує локальне пригнічення синтезу простагландинів безпосередньо у вогнищі запалення [23].
Важливо підкреслити, що декскетопрофен не лише перевершував теноксикам за абсолютними показниками зниження інтенсивності болю, а й забезпечував цей ефект швидше – вже починаючи з 30-ї хвилини. Саме часовий параметр є критичним у пацієнтів відділення невідкладної допомоги, коли інтенсивний біль потребує реального полегшення протягом першої години спостереження, а не через кілька годин. У цьому сенсі короткий період напіввиведення декскетопрофену, що зазвичай розглядається лише як нейтральна фармакокінетична характеристика, стає перевагою: препарат швидко нарощує терапевтичну концентрацію і при одноразовому введенні забезпечує тривалий (до 4-6 год) анальгетичний ефект [6].
Слід також відзначити, що порівняно невисока частота побічних реакцій, зафіксована в дослідженні, є додатковим аргументом на користь застосування декскетопрофену при ПД. Жодних серйозних небажаних явищ у досліджуваних групах зафіксовано не було, а гастроінтестинальні симптоми, що виникали, були транзиторними і не потребували специфічного лікування.
З практичної точки зору отримані дані мають цілком конкретні наслідки для повсякденної гінекологічної практики.
- При зверненні пацієнтки з гострим болем при ПД інтенсивністю за ВАШ >5 балів вибір НПЗП має орієнтуватися не лише на наявність препарату, а й на його фармакокінетичний профіль.
- Внутрішньовенне введення декскетопрофену в дозі 50 мг забезпечує надійну і швидку аналгезію з мінімальною потребою в рятувальному знеболенні.
- Навіть за подальшого переходу на пероральну підтримувальну терапію первинне введення швидкодіючого препарату на етапі невідкладної допомоги дозволяє якнайшвидше розірвати больовий цикл і знизити ризик хронізації болю в пацієнток із дисменореєю.
Висновки
Внутрішньовенне введення декскетопрофену в дозі 50 мг є більш ефективним методом знеболення при гострому вираженому болю на фоні ПД порівняно з теноксикамом у дозі 20 мг. Перевага декскетопрофену проявляється починаючи з 30-ї хвилини після введення і зберігається протягом усього двогодинного періоду спостереження. Крім того, застосування декскетопрофену асоціюється зі значно меншою потребою в рятувальній аналгезії, що свідчить про його вищу клінічну надійність в умовах невідкладної допомоги. Отримані дані дозволяють розглядати внутрішньовенний декскетопрофен як препарат вибору для купірування гострого больового синдрому при ПД в амбулаторній гінекологічній практиці.
Реферативний огляд підготувала Юлія Коваль
Тематичний номер «Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія» № 2 (68) 2026 р.
