5 липня, 2026

Порушення чоловічої фертильності у практиці акушера-гінеколога за лікування безпліддя у шлюбі

У тематичному номері «Урологія. Нефрологія. Андрологія» № 1 (40), 2026 р., було опубліковано інтерв’ю лікаря сексопатолога-андролога, кандидата медичних наук Михайла Володимировича Поворознюка, присвячене ролі чоловічого фактора в безплідному шлюбі. У ньому, перш за все, Михайло Володимирович вказав на величезну проблему непліддя для України, навівши вражаючі цифри: «За роки війни країна вже втратила близько 10 млн людей через загибель, еміграцію та окупацію. Середній показник народжуваності впав нижче однієї дитини на жінку. До початку повномасштабних військових дій в Україні на 100 жінок народжувалося 116 дітей. Для відтворення покоління ця цифра має складати 220 дітей. До 2022 року в Україні кількість подружніх пар, які б хотіли, але не могли мати дитину, складала близько 20%, що в абсолютних цифрах становило 1 млн безплідних подружжів. Зараз, за офіційними даними, Україна вийшла на перше місце за рівнем смертності й посідає 228-ме, останнє місце за рівнем народжуваності серед країн світу».

Спираючись на результати власних досліджень, автор розповів, що за безплідного шлюбу в нашій країні порушення репродуктивної здатності в чоловіків мають місце майже в половині випадків; здебільшого до них призводять хронічні інфекційно-запальні захворювання сечостатевих органів, варикоцеле, патологія яєчок різної етіології, нездоровий спосіб життя. Михайло Володимирович наголосив, що хронічні інфекційно-запальні урогенітальні захворювання – найбільш часта причина генеративних розладів у чоловіків – викликають порушення дітородної спроможності не тільки в них самих, а й призводять до виникнення або підтримки запальних процесів органів малого таза в жінок із подальшим розвитком в останніх трубно-перитонеального безпліддя. Він зазначив, що в більшості чоловіків із неплідним шлюбом порушення фертильності можуть бути усунені, однак близько половини з них тривалий час не отримують медичної допомоги взагалі.

Ми звернулися до М.В. Поворознюка із проханням продовжити розмову в контексті того, як слід надавати медичну допомогу подружжям із безпліддям і, зокрема, чоловікам, щоб знизити частоту неплідних шлюбів в Україні.

Ключові слова: безпліддя у шлюбі, чоловіче репродуктивне здоров’я, первинна медична допомога, спермограма, акушери-гінекологи, сексопатологи-андрологи.

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

? Коли пара, в якої не настає бажана вагітність, має думати про необхідність звернення по медичну допомогу з цього приводу?

– За визначенням, безпліддя – це неспроможність подружньої пари зачати дитину протягом 12 місяців регулярного статевого життя без використання контрацепції. Такий термін вказано тому, що зазвичай у молодої здорової пари вірогідність настання вагітності в перші три місяці статевого життя складає 75%, а протягом перших 12 місяців – 85-90%. Після 12 місяців регулярного статевого життя ймовірність зачати дитину починає стрімко знижуватися. Вважається, що у випадках, коли ненавмисне безпліддя триває понад 4 роки, вірогідність настання природної вагітності без медичної допомоги є вкрай низькою. Отже, якщо вагітність за дотримання вказаних умов (регулярність статевих контактів, невикористання жодних способів контрацепції) протягом року не настає, подружжю слід звернутися по медичну допомогу, а лікарям належить ретельно обстежити пацієнтів і призначити їм лікування. Сучасні фахівці, які займаються лікуванням безпліддя, стверджують, що обстеження з приводу ненастання бажаної вагітності має проводитися не через рік, коли подружжю не вдалося зачати дитину, а в будь-який час на їх прохання.

Як показали дослідження, проведені нами в довоєнні роки, по медичну допомогу з приводу безпліддя до 4 років його тривалості звертається менше половини подружніх пар. Наслідком як пізніх звернень, так і відсутності ефекту від лікування (або неотримання його) була значна тривалість безпліддя у пар до їх звернення: від 4 до 10 років – у 34,3% випадків, від 10 років і більше – у 8,9%. Однак із цього положення існує і виключення. Йдеться про стани, за яких діагноз непліддя або висока ймовірність підозри на непліддя можуть бути визначені ще до початку статевого життя. Наприклад, жінка у шкільному віці перенесла тяжкий перитоніт, внаслідок якого розвинувся спайковий процес і непрохідність маткових труб. Її було попереджено, що вагітніти вона зможе тільки за використання допоміжних репродуктивних технологій. Інший приклад: чоловік у дорослому віці перехворів на епідемічний паротит, який ускладнився двобічним орхітом (запаленням яєчок); його повідомили, що шанси на запліднення жінки природним шляхом у нього дуже низькі. У подібних випадках обстеження й лікування слід проводити відразу після готовності пари до батьківства, не чекаючи року подружнього життя.

На нашу думку, усім чоловікам і жінкам, які прагнуть створити здорову сім’ю, було б доцільно визначати стан свого репродуктивного здоров’я ще перед вступом у шлюб. І перш за все в такому разі слід проводити дослідження на наявність інфекцій сечостатевої системи.

? Що розуміють під регулярністю статевих стосунків, тобто як впливає на можливість настання вагітності частота статевих контактів?

– У здорового подружжя за статевого життя з частотою два рази на тиждень вагітність настає удвічі рідше, ніж за статевих актів 3-4 рази на тиждень. Водночас, якщо частота статевих контактів тривалий час занадто висока, наприклад щодня, яєчка не встигають виробляти сперматозоїди, їх кількість може знижуватися, що призводить до зменшення чоловічої фертильності.

Знову-таки, за нашими спостереженнями, відносно нечасте статеве життя (менше двох разів на тиждень) веде до непліддя у близько 8% випадків. Зараз це пов’язано насамперед із воєнною агресією, тривалими відрядженнями; іноді – із прагненням відповідати критеріям соціальної успішності й досягати професійного визнання за будь-яку ціну. Як наслідок – хронічний стрес і недосипання, перевтома, психічна пригніченість, постійна зайнятість, що знижують сексуальну мотивацію, викликають відносну гіполібідемію, зниження активності у шлюбі та безпліддя.

? Відомо, що в жінок дітородний вік є обмеженим. До скількох років лишаються фертильними чоловіки?

– Так, у жінки після 40 років перешкодою для настання вагітності є перш за все зумовлені віком недостатня кількість яйцеклітин та зниження їх якості. Соціальні зміни сьогодення призводять до того, що багато пар відкладають батьківство. Однак у жінки після 30-35 років імовірність зачаття починає істотно знижуватися. Для чоловіків старшого віку характерними є певні зміни сперми. Однак, на думку деяких фахівців, ці зміни еякуляту несуттєво впливають на генеративну здатність, яка в чоловіків, на відміну від жінок, може зберігатися протягом усього життя. Між тим, як свідчать дані сучасних досліджень, у чоловіків із віком часто розвивається пізній частковий андрогенний дефіцит, який призводить до цілого симптомокомплексу значних порушень життєдіяльності організму й, у тому числі, сексуальних, зокрема репродуктивної здатності. До того ж із віком у чоловіків часто розвивається і прогресує ціла низка хронічних патологій – атеросклероз, ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, ожиріння, цукровий діабет 2 типу, метаболічний синдром тощо, які також негативно впливають на сексуальну функцію.

? Кого спочатку – чоловіка чи жінку – слід обстежувати за безпліддя в подружжя?

– За існуючими рекомендаціями, у безплідному шлюбі першим має бути обстежений чоловік, що здійснює, зрозуміло, лікар сексопатолог-андролог. Однак у реальному житті в переважній більшості випадків (за нашими даними – у 81%) уперше з проблемою ненастання вагітності до лікаря акушера-гінеколога звертаються жінки. І саме акушер-гінеколог виступає в ролі лікаря і жінки, і чоловіка. Він визначає діагностичний план, стратегію і прогноз лікування непліддя. За такого підходу, як ми вже зазначали, 47,6% чоловіків тривалий час не лише не обстежуються і не лікуються сексопатологом-андрологом, а й не отримують медичної допомоги взагалі. Фактично чоловічий фактор знецінюється та ігнорується, у той час як майже в половині випадків саме чоловіки є причиною ненастання бажаної вагітності. Так, жінкам, а через них – чоловікам можуть рекомендувати консультацію сексопатолога-андролога, але безадресно, не вказуючи куди й до кого звертатися. У результаті допомоги сексопатолога-андролога чоловіки не отримують.

Помилкою є й таке. Чоловік почувається добре й вважає себе здоровим. До того ж раніше він був здатний запліднити жінку, та й у теперішньому шлюбі в його дружини було дві вагітності, хоча й позаматкові. За такої мотивації лікар акушер-гінеколог теж вважає чоловіка репродуктивно здатним. Однак такий анамнез, швидше, дає підстави запідозрити інфекцію сечостатевих шляхів не тільки в чоловіка, а в обох партнерів.

Інколи чоловіки категорично відмовляються від обстеження з приводу непліддя. Не виключено, що така відмова може бути пов’язана з особливостями їхньої психіки: дуже болісним реагуванням не лише на виявлення, а й навіть на підозру щодо порушення однієї із сексуальних чоловічих функцій – спроможності запліднити жінку і стати батьком. Щоб не тільки уникати таких фактів, а й суттєво покращити надання медичної допомоги за безпліддя, на початковому етапі звернення має надаватися консультація подружжю, тобто чоловіку й жінці разом. Акушер-гінеколог у спокійному, доброзичливому тоні повинен роз’яснити парі, що неможливість настання вагітності може бути зумовлена порушенням репродуктивного здоров’я у чоловіка, жінки і навіть в обох. І це проблема, яку слід вирішувати за допомогою лікаря. Що єдиного засобу для усунення дітородної нездатності не існує, тому причину порушення фертильності треба виявляти і впливати на неї у кожного з партнерів.

Проводячи таку консультацію, необхідно враховувати не тільки стан здоров’я кожного з подружжів, а й психоемоційні міжособистісні відносини, що склалися у сім’ї, рівень усвідомлення майбутніми батьками необхідності об’єднання зусиль для подолання непліддя. Сумісне консультування пари допомагає виробити план дій, зрозумілий для кожного з подружжя. Усвідомлення власної відповідальності щодо виконання призначень лікаря значно підвищує їхню ефективність, а необхідність взаємної підтримки і турботи одне про одного сприяє зростанню довіри та гармонійності відносин у сім’ї, об’єднує родину.

На нашу думку, сумісне консультування подружжів слід розглядати як необхідну складову надання медичної допомоги з приводу непліддя у шлюбі. На жаль, за початкового звернення з цього приводу до акушера-гінеколога воно виконується вкрай рідко.

Часто зустрічаються, приміром, і такі недоліки. У разі виявлення в жінки інфекції сечостатевої системи лікують її одну; на чоловіка знов-таки не звертають уваги з цього приводу й не обстежують. Або, не обстежуючи чоловіка, йому призначають таку ж саму терапію, як і дружині. Або не контролюють у чоловіка виліковність урогенітальної інфекції.

? А хіба в пари сечостатеві інфекції не однакові?

– Існують дослідження, які вказують на те, що приблизно в 50% випадків за тривалих інфекційних уражень сечостатевого тракту мікробні асоціації патогенних та умовно-патогенних збудників не співпадають. Часто в жінки та чоловіка буває різною і чутливість до антимікробних засобів за однакових виявлених збудників.

? А чи можливо таке, що в одного подружжя інфекція наявна, а в іншого її немає?

– Імовірність такого не виключена. Однак важливо те, що за виявлення інфекції в одного з подружжів обов’язково потрібно обстежувати іншого і відповідно до отриманих результатів проводити індивідуальне лікування, а по його завершенні повторно обстежувати обох на виліковність.

Також слід звернути увагу й ось на що. Призначаючи чоловіку мікроскопічне дослідження еякуляту, акушери-гінекологи вкрай рідко пояснюють, як готуватися до такого аналізу, а також не вказують на необхідність його повторення в разі виявлення патоспермії. Як наслідок, результати дослідження можуть бути викривленими, що не відповідає дійсності й не дає змоги правильно оцінити чоловічий генеративний потенціал.

? Із чого слід розпочинати обстеження пари або що слід рекомендувати жінці, яка звернулася по медичну допомогу з приводу непліддя?

– Розпочинати треба з мікроскопічного дослідження еякуляту партнера, тобто спермограми. Тому що основним критерієм порушення чоловічої фертильності є зміни параметрів сперми. Протягом майже 100 років мікроскопічне дослідження сперми залишається провідним тестом для виявлення чоловіків із патологічним репродуктивним потенціалом. На підставі результатів цього аналізу з’являється можливість оцінити шанси чоловіка стати батьком у найближчій перспективі, його можна розглядати як «паспорт» спроможності потенційного батьківства.

? Як правильно підготуватися до виконання цього дослідження? Що вимагається для його проведення?

– Вимоги до підготовки чоловіка для проведення мікроскопічного дослідження еякуляту (спермограми) такі:

сперму здають на фоні регулярних статевих відносин;
загальний фізичний і психічний стан не має бути порушений напередодні та в день збору еякуляту;
не можна здавати сперму на фоні: гострих і загострення хронічних захворювань; проведення щеплень; виконання досліджень із використанням випромінювання; незвичних фізичних навантажень та тяжкого стресу; зварювальних робіт; контакту напередодні з гербіцидами, пестицидами, бензином, токсичними фарбами, лаками, органічними розчинниками.

Слід пам’ятати «правило чотирьох четвірок»:

1. Період сексуальної абстиненції, тобто утримання від сексуальних стосунків, самозадоволення, полюцій має складати не менше 3 і не більше 6 діб. Оптимальним вважається термін 4 доби.

2. У період підготовки до аналізу (3-6 діб, оптимально – 4 доби) слід виключити вживання будь-якого алкоголю.

3. Необхідно усунути вплив факторів термального навантаження протягом 4 діб:

відвідування сауни, лазні, прийому тривалих гарячих ванн;
категорично не можна здавати сперму на фоні підвищення температури тіла, робити це не раніше двох тижнів після її нормалізації.

4. Проводити дослідження можна не раніше ніж через 4 тижні після закінчення прийому антибактеріальних препаратів у будь-який лікарській формі.

Еякулят отримують шляхом мастурбації у приміщенні поряд із лабораторією. Це робиться в окремій, спеціально підготовленій кімнаті, яка зачиняється зсередини і в якій чоловік міг би почуватися комфортно та безпечно. Дозволяється, щоб при зборі сперми була присутня партнерка.

Еякулят збирають увесь у склянку з інертного матеріалу з широкою шийкою та відразу відправляють на аналіз, не допускаючи при цьому впливу як низької (<20 °С), так і відносно високої (>36 °С) температури. Надважливо, щоб уся порція сперми потрапила безпосередньо у склянку і не мала домішок жіночих біологічних секретів. Збір сперми у презерватив є категорично неприпустимим, і про це варто попереджати пацієнтів.

? Які мінімальні стандарти адекватності для аналізу сперми використовуються зараз?

– Стан фертильності чоловіка оцінюється за показниками спермограми відповідно до нормативів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) 1999 року. Мінімальні стандарти включають наступні параметри:

об’єм ≥2 мл;
рН 7,2-8,0;
концентрація сперматозоїдів ≥20,0 млн/мл;
загальна кількість сперматозоїдів в еякуляті >40 млн;
рухливість сперматозоїдів із поступальним рухом (категорія А+В) ≥50%, зі швидким лінійним поступальним рухом (категорія А) ≥25%;
число сперматозоїдів із нормальною морфологією ≥30%;
число живих сперматозоїдів (життєздатність) ≥70% живих (що не фарбуються еозином);
розрідження <60 хв;
кількість лейкоцитів <1 млн/мл;
флора відсутня або <10³ КУО/мл.

На думку ряду фахівців, із якою ми повністю погоджуємося, нормативи ВООЗ 2010 року не можуть використовуватися для первинної оцінки репродуктивної здатності чоловіка в разі природного запліднення. Порівняно з нормативами 1999 року їхні кількісні та якісні показники суттєво гірші, що дозволяє виявити значно меншу кількість випадків патоспермії, а отже, фактично збільшує частоту ідіопатичного (безпричинного) безпліддя. Це, у свою чергу, може негативно впливати на визначення тактики ведення неплідної подружньої пари та знижувати ефективність лікування безпліддя у шлюбі.

? Що слід робити, якщо отримані результати спермограми відрізнятимуться від нормальних показників?

– Для визначення достовірних параметрів сперми аналіз еякуляту необхідно проводити щонайменше 2-3 рази з інтервалом не менше двох тижнів. Маючи результати дослідження лише одного зразка сперми, які відрізняються від нормальних, не можна зробити ані остаточний фертильний прогноз для чоловіка, ані визначити адекватну діагностику та терапевтичну стратегію для подружньої пари. Еякулят є дуже чутливим і мінливим біологічним субстратом, на якісні й кількісні показники якого може впливати будь-що. Тому, якщо перша спермограма виявилася такою, що не відповідає критеріям нормозооспермії, її треба повторити, наголосивши на обов’язковому суворому дотриманні всіх умов підготовки до неї. За виконання повторного дослідження час сексуальної абстиненції до проведення аналізу має бути таким самим, що й перед виконанням першої спермограми. Це є необхідним для точного порівняння повторних зразків.

? Що робити в разі, якщо і другий (третій) аналізи сперми будуть фіксувати стійкі відхилення від нормальних параметрів?

– У цьому випадку слід наголосити на обов’язковій необхідності консультування та подальшого обстеження чоловіка сексопатологом-андрологом, бажано – в найближчій перспективі. Як показує наш досвід роботи, відхилення від нормативних значень в аналізах сперми далеко не завжди свідчить про наявність у чоловіка патології, що робить його нездатним мати дітей. Оптимально, якщо лікар жінки і лікар чоловіка підтримують професійну взаємодію та працюють разом, об’єднавши зусилля заради допомоги саме подружній парі, а не штучно відокремлюючи лікування кожного з подружжя. Тільки суворе дотримання правил підготовки та проведення мікроскопічного дослідження сперми дозволяє правильно оцінити дітородну здатність чоловіка.

? Які ще типові помилки можна відмітити в роботі акушерів-гінекологів при спілкуванні з жінками, що звертаються по допомогу з приводу безпліддя?

– Я б не назвав ці дії помилками, а охарактеризував би їх як бажання лікарів покращити своє матеріальне становище за рахунок пацієнта. Мова йде про випадки, коли фахівець, навіть не бачивши чоловіка з неплідного подружжя та не будучи ознайомленим із результатами його обстеження – часто тому, що воно не призначалося взагалі, – рекомендує жінці спробувати «сучасні надефективні безпечні» комплекси, що мають покращити чоловічу репродуктивну здатність і привести до бажаної вагітності. Мотивуванням таких дій зазвичай є довірливі промови про те, що «наші чоловіки дуже зайняті, недостатньо відповідальні, що на прийом до лікаря їх не затягнути, а примусити пройти певне обстеження і здати аналізи – нездійсненне завдання, тому було б добре, щоб чоловік спробував ці чудодійні ліки». Здебільшого мова йде не про медичні препарати, а про засоби, зареєстровані як біологічно активні добавки (БАДи), що продаються без рецептів і навіть безкоштовно доставляються, враховуючи їхню чималу ціну. Для покращення репродуктивного здоров’я чоловіків, поліпшення показників сперми та чоловічої сили їх слід вживати три місяці.

В інструкціях до цих харчових добавок дійсно перераховуються позитивні ефекти, що проявляються в покращенні загального самопочуття, відновленні якості сперми, збільшенні кількості чоловічих гамет та їхніх запліднюючих властивостей. Прийом цих засобів сприяє збільшенню ймовірності настання природної вагітності та вдалих спроб екстракорпорального запліднення, наближаючи довгоочікуване материнство. Препарати, що містять збалансований, якісний комплекс амінокислот, вітамінів, мінералів, антиоксидантів та адаптогенів, безперечно, знаходять своє місце в терапії чоловічої інфертильності у випадках емпіричного лікування ідіопатичного непліддя, тобто таких його форм, де причина чоловічої репродуктивної неспроможності не є встановленою або, швидше за все, зумовлена впливами хронічного чи гострого стресу, загальною перевтомою та виснаженням, шкідливими звичками тощо, до яких часто-густо приєднується зниження лібідо. Однак вживання таких добавок, безперечно, має бути обґрунтоване показаннями, призначатися після проведення комплексного обстеження спеціалістами, які обізнані з патології, що призводить до розвитку в чоловіків сексуальних порушень, у тому числі репродуктивної функції.

Необхідно надавати парам реалістичні прогнози успіху лікування БАДами та чітко визначати часові межі доцільності їх використання, регулярно проводити моніторинг змін сперми на фоні прийому цих харчових добавок і, можливо, поєднувати їх призначення з іншими лікарськими препаратами та процедурами.

? Які, на вашу думку, існують можливості покращення надання медичної допомоги парам, що страждають на безпліддя?

– У найближчій перспективі, на нашу думку, для покращення первинної медичної допомоги подружжям із безпліддям доцільно організовувати спеціалізовані відділення (кабінети), у яких здійснювати консультативну, діагностичну й частково лікувальну роботу будуть як лікарі акушери-гінекологи, так і – обов’язково – сексопатологи-андрологи. Ця допомога має включати:

консультування подружніх пар щодо аспектів інтимних відносин та відповідального батьківства;
проведення оцінки стану чоловічого здоров’я та реабілітацію сексуальної функції у чоловіків – учасників бойових дій;
усунення подружньої дисгармонії;
лікування сексуальних розладів у жінок та чоловіків;
здійснення діагностики й лікування жіночого та чоловічого безпліддя, захворювань сечостатевої системи, у тому числі запальних, зумовлених інфекціями, що передаються статевим шляхом;
підготовку пари до проведення циклу екстракорпорального запліднення.

У штаті відділень, окрім лікарів цих обох фахів, має бути спеціаліст (лікар-лаборант), що має досвід і можливості проведення досліджень еякуляту, а також лікар функціональної діагностики, який володіє навичками ультразвукового дослідження статевих органів чоловіка, у тому числі доплерометрії судин калитки.

Зважаючи на те, що у нас у переважній більшості випадків ініціаторами звернень по медичну допомогу з приводу безпліддя у шлюбі є жінки, які зазвичай обмежуються консультуванням акушерами-гінекологами, беручи до уваги розвиненість в Україні акушерсько-гінекологічної служби на відміну від андрологічної, такі відділення (кабінети) слід організовувати при великих, добре обладнаних акушерсько-гінекологічних установах. Створення спеціалізованих відділень (кабінетів) для надання первинної медичної допомоги парам із безпліддям в обласних або окремих районних центрах не потребуватиме значних витрат, але водночас, думаємо, дозволить більш ефективно вирішувати проблему безпліддя у шлюбі в масштабах країни.

Тематичний номер «Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія» № 2 (68) 2026 р.

Номер: Тематичний номер «Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія» № 2 (68) 2026 р.