12 травня, 2026
Чоловічий фактор у безплідному шлюбі: питання та відповіді
Поворознюк М.В.
У статті надано відповіді на найбільш часті питання, що виникають у практиці репродуктолога, зокрема значення безплідного шлюбу для демографії України; викладено дані щодо частоти, а також причин порушень чоловічої фертильності – хронічних інфекційно-запальних захворювань сечостатевої системи, варикоцеле, патології яєчок, нездорового способу життя. Хронічні інфекційно-запальні урогенітальні захворювання як найбільш часту причину чоловічих генеративних розладів розглянуто більш детально, враховуючи те, що інфекція сечостатевих шляхів у чоловіка, передаючись жінці, призводить у неї до виникнення або підтримки захворювань органів малого таза та тяжких форм безпліддя. Окреслено напрямки медичних заходів, які слід здійснювати для покращення дітородної здатності чоловіків та зниження частоти безплідних шлюбів.
Ключові слова: безплідний шлюб, чоловіче репродуктивне здоров’я, порушення фертильності, еякулят, хронічні інфекційно-запальні захворювання сечостатевої системи, варикоцеле, патологія яєчок, нездоровий спосіб життя.
Інтенсивний розвиток допоміжних репродуктивних технологій останнім часом дозволяє пізнати щастя батьківства парам, у яких не так давно безпліддя у шлюбі вважалося невиліковним. Однак зарано думати, що проблема неплідного шлюбу є вирішеною. Водночас існує чимало можливостей суттєво покращити надання медичної допомоги особам із цією патологією. Відповіді на низку актуальних питань щодо проблеми безпліддя у шлюбі, і передусім ролі чоловічого фактора в її виникненні та усуненні, надав лікар сексопатолог-андролог, кандидат медичних наук Михайло Володимирович Поворознюк, клінічний стаж роботи якого за цим фахом сягає майже 25 років.
? Наскільки значущою залишається сьогодні проблема непліддя у шлюбі в Україні?
– Безпліддя у шлюбі є вкрай болісною особистісною проблемою для подружжя. Ця патологія призводить до негативного впливу на соціальні й економічні аспекти життя та демографію країни. За останніми даними міжнародних досліджень, Україна стоїть перед демографічною катастрофою – війна обвалила народжуваність і нищить репродуктивне здоров’я українців. Країна вже втратила близько 10 млн людей через загибель, еміграцію та окупацію. Середній показник народжуваності впав нижче однієї дитини на жінку – це менше, ніж у Європі (1,4) та США (1,6). До початку повномасштабних військових дій в Україні на 100 жінок народжувалося 116 дітей. Для відтворення покоління ця цифра має складати 220 дітей. До 2022 року в Україні кількість подружніх пар, які б хотіли, але не могли мати дитину, складала близько 20%, що в абсолютних цифрах становило 1 млн безплідних подружжів. Зараз, за офіційними даними, Україна вийшла на перше місце за рівнем смертності й посідає 228-ме, останнє місце за рівнем народжуваності серед країн світу.
Отже, проблема неплідного шлюбу в Україні є не тільки вельми актуальною для сьогодення, а й стане значним викликом для відродження країни після закінчення війни.
? Що таке безпліддя у шлюбі? Чи є поняття «бездітність» і «безплідність» тотожними?
– Бездітність у жінки, чоловіка або сімейної пари – це стан відсутності дітей, що зумовлено свідомим вибором, зовнішніми обставинами чи порушенням стану здоров’я.
Безплідність, за визначенням ВООЗ, – це неспроможність подружньої пари зачати дитину протягом 12 місяців регулярного статевого життя без використання контрацепції. Непліддя у шлюбі – це перш за все складна медико-біологічна проблема, яка є вагомою складовою бездітності.
Розрізняють первинне та вторинне безпліддя. Під первинним безпліддям пари (жінки) розуміють стан, коли подружня пара (жінка) не мала раніше жодної вагітності. Вторинне безпліддя – якщо подружня пара (жінка) мала хоча б одну вагітність, незалежно від того, як вона закінчилася (пологи, аборт, позаматкова вагітність). Про первинне чоловіче безпліддя говорять, якщо чоловік жодного разу не зміг запліднити жінку. Якщо чоловік раніше запліднював жінку, незалежно від того, як у неї закінчилася вагітність та чи й досі вона є його сексуальною партнеркою, йдеться про вторинне чоловіче непліддя.
? Відомо, що репродукція – функція парна. Однак не тільки в позаминулі часи, а й нерідко зараз «винуватицею» того, що в сім’ї немає дитини, вважається передусім жінка. Як часто в безплідному шлюбі дітородна нездатність, або порушення фертильності, спостерігається у чоловіків?
– Сучасні фахівці стверджують, що в розвитку непліддя у шлюбі порушення генеративної функції у чоловіків і жінок відіграють приблизно однакову роль, тобто в майже половині випадків безпліддя його причина буває зумовлена чоловічим фактором.
Як показали дослідження, проведені нами до 2022 року, у чоловіків із безпліддям у шлюбі в українській популяції порушення фертильності мають місце у 47,5% випадків. Немає жодних передумов вважати, що цей показник за роки повномасштабної війни міг зменшитися. Це вказує на необхідність дбати про стан репродуктивного та сексуального здоров’я чоловіків на державному рівні не менш ретельно, ніж у жінок.
? На підставі чого визначається стан чоловічої фертильності? Це мають бути ті чи інші захворювання, дія несприятливих факторів?
– Основним критерієм порушення чоловічої фертильності є зміна параметрів еякуляту. Провідним тестом для виявлення чоловіків із патологічним репродуктивним потенціалом залишається мікроскопічне дослідження сперми (спермограма).
Порушення фертильності є завжди наслідком (ускладненням) різних захворювань, наявних або раніше перенесених, впливу шкідливих чинників. Саме усунення дії цих факторів і є основним механізмом лікування будь-яких форм непліддя.
? Яка найбільш поширена причина порушень фертильності у чоловіків із безплідним шлюбом?
– Найбільш частою причиною порушень репродуктивної функції у чоловіків в Україні є хронічні інфекційно-запальні захворювання сечостатевої системи, і передусім – хронічний простатит. Серед усіх причин нездатності чоловіків до зачаття дитини, що визначається патологічними змінами кількісних і/або якісних показників сперми, їх частка складає, за нашими даними, 35,5% випадків. У 12,3% осіб чинниками генеративних розладів виступають як інфекційно-запальні, так і незапальні урогенітальні захворювання.
Збудниками запальних захворювань можуть бути різноманітні мікроорганізми й, у тому числі, умовно-патогенна флора. Останнім часом в Україні значно поширюються інфекції, що передаються статевим шляхом. Рівень захворюваності, а також внесок цих інфекцій у порушення репродуктивного здоров’я населення в Україні набагато вищий, ніж в економічно розвинених країнах Європи. До числа чисто національних чинників, що сприяють поширеності даної патології, відносять падіння рівня життя значної частини населення, безробіття, бідність, підвищення мобільності населення, міграцію як у межах країни, так і за кордон, нестійкість сімей, збільшення кількості сиріт і дітей, позбавлених батьківської турботи, поширення зловживання алкоголем та наркотиками, ранні статеві контакти, незахищений секс, безвідповідальне ставлення до власного здоров’я та здоров’я партнера. Усі ці фактори існували й у передвоєнні часи, однак їх кількість і тяжкість із війною значно збільшилися.
Хронічні інфекційно-запальні урогенітальні захворювання в чоловіків із непліддям у шлюбі нерідко мають малосимптомний перебіг, а порушення фертильності в них може бути вторинним. До того ж достатньо часто (у 28,9% чоловіків) тільки за ретельного обстеження виявляються інфекції сечостатевої системи без очевидних органних уражень та будь-яких клінічних проявів, тобто має місце так зване безсимптомне урогенітальне інфікування. У ряді випадків, і за хронічних інфекційно-запальних захворювань сечостатевої системи, і за безсимптомного генітального інфікування, здатність до запліднення у чоловіків може зберігатися. Як наслідок – чоловіки вважають себе здоровими, вони не обстежуються й не лікуються.
Інфекційно-запальна урогенітальна патологія у чоловіків викликає репродуктивні порушення не тільки у них самих. Як правило, інфекції сечостатевого тракту у чоловіка передаються жінці, що призводить до виникнення або підтримки в неї запального процесу органів малого таза, розвитку непрохідності маткових труб, позаматкової вагітності (вагітностей) та безпліддя. Запліднення інфікованою спермою, особливо за використання допоміжних репродуктивних технологій, часто спричиняє ураження і загибель ембріона, інфікування, вади розвитку у плода, невиношування вагітності, дитячу перинатальну захворюваність.
На підтвердження викладеного слід згадати, що в передвоєнні роки в Україні діяла Державна програма з лікування безпліддя у жінок із трубно-перитонеальною патологією (двобічною непрохідністю або відсутністю обох маткових труб) методом простого запліднення in vitro (IVF). Однією з умов участі жінок у програмі було репродуктивне здоров’я їхніх чоловіків – відсутність інфекцій сечостатевої системи й наявність нормальних показників сперми. Водночас обстеження чоловіків, які переважно вважали себе здоровими, показало: 33,6% із них мали відхилення від нормальних параметрів еякуляту. Основною причиною порушень (у 59,1% випадків) були інфекційно-запальні захворювання сечостатевої системи; у 20,0% осіб спостерігалося безсимптомне інфікування урогенітального тракту. Відповідно, тільки після успішного лікування чоловіків їхні дружини могли претендувати на участь у програмі.
? Значить, сечостатеві інфекції у чоловіків можуть бути виліковними?
– Так. Унаслідок проведення повноцінної терапії лікарем сексопатологом-андрологом або урологом, добре обізнаним із проблемою безплідного шлюбу, урогенітальні інфекції у чоловіків здебільшого можуть бути усунені, а дітородна здатність – відновлена. Тому в чоловіків із порушенням фертильності за поєднання інфекційно-запальних захворювань або безсимптомного інфікування сечостатевої системи з незапальною патологією необхідно починати лікування саме з усунення інфекції. Як наслідок, у таких пацієнтів нерідко вдається нормалізувати або суттєво покращити репродуктивний потенціал.
? Які ще поширені захворювання у чоловіків можуть негативно впливати на їхню репродуктивну функцію?
– У світовій популяції найбільш частою причиною генеративних розладів у чоловіків вважаться варикоцеле. Це захворювання призводить до чоловічої дітородної неспроможності також і в нашій країні. За результатами проведених нами досліджень, частота варикоцеле серед інших причин порушення фертильності складає 25,4% випадків.
? Як варикоцеле може впливати на фертильність?
– Варикоцеле – варикозне розширення яєчкових вен унаслідок рефлюксу крові в ці вени – є патологією, яка досить часто призводить до порушення функції яєчок. Захворювання починає проявлятися у хлопчиків після 11-12 років; у міру статевого дозрівання частота його збільшується. Поширеність варикоцеле в загальній популяції дорослих чоловіків складає близько 15%. Порушення дітородної функції при варикоцеле спостерігаються не завжди. Частота їх виникнення зростає з віком, але чіткого взаємозв’язку між ступенем вираженості варикоцеле і розвитком репродуктивних порушень не доведено. Патоспермія при цьому захворюванні частіше буває помірною, але в деяких випадках може бути і значно вираженою. У чоловіків із варикоцеле бувають порушені як кількісні, так і якісні параметри еякуляту в будь-яких поєднаннях.
Діагностувати варикоцеле без спеціального обстеження не завжди вдається навіть досвідченим клініцистам. Тому за підозри на цю патологію, а також у пацієнтів із явищами патоспермії невизначеного генезу необхідно обов’язково проводити ультразвукове дослідження органів калитки із доплерометрією її судин.
? Які захворювання або фактори призводять до найбільш тяжких порушень чоловічого репродуктивного потенціалу?
– Здебільшого вкрай значні порушення генеративної здатності у чоловіків бувають пов’язані з тяжкою патологією яєчок. До цього призводять генетичні захворювання – такі, як синдром Клайнфельтера; стани, що супроводжуються значним зниженням рівня тестостерону в крові – гіпогонадизм; перенесене запалення яєчок – орхіт, у тому числі зумовлений епідемічним паротитом, який спостерігався в пубертатному або дорослому віці; видалення яєчка внаслідок його травми або перекруту, раку яєчка з подальшою хіміо- й/або променевою терапією; виражена гіпоплазія обох яєчок неясного генезу. Причиною значних порушень чоловічої фертильності може бути така вроджена патологія, як крипторхізм, або так зване «приховане» яєчко – стан, коли одне чи обидва яєчка не знаходяться в калитці. При цьому захворюванні втрата дітородної функції настає, як правило, у разі пізнього його оперативного лікування.
За нашими даними, тяжка патологія яєчок у чоловіків із порушеною фертильністю має місце у 11,3% випадків. У них виявляються аспермія – відсутність сперматозоїдів і клітин сперматогенезу в еякуляті, азооспермія – відсутність сперматозоїдів за наявності клітин сперматогенезу в еякуляті, виражені порушення параметрів спермограми. Як правило, за аспермії та азооспермії природне запліднення неможливе, а за виражених порушень чоловіки до нього майже не здатні.
? Чи призводять до негативного впливу на чоловічу фертильність такі чинники, як стрес, шкідливі звички тощо?
– Так, безумовно. Частий або тяжкий стрес, хронічна перевтома, недосипання, куріння, зловживання алкоголем, наркотична залежність – як поодинці, так і в будь-якому поєднанні – призводять до погіршення чоловічої репродуктивної функції. До цього слід додати нераціональне харчування, що зумовлює зайву вагу й ожиріння. Але вплив цих факторів на здатність чоловіка зачати здорову дитину часто залишається непоміченим або недооціненим, а їх усунення зводиться до формальних рекомендацій із боку лікаря.
Частка таких факторів серед причин порушень чоловічої фертильності у довоєнні часи, за нашими даними, складала 9,6%. Різні прояви так званого нездорового способу життя за наявності тих чи інших захворювань сечостатевої системи також мають додатковий негативний вплив на генеративну здатність. Так, наприклад, у чоловіків із варикоцеле зниження фертильності частіше діагностується серед курців. Плануючи народження дитини, нездорового способу життя, безумовно, бажано уникати.
? Як часто у чоловіків із безплідним шлюбом порушення фертильності потенційно може бути відновлено?
– За результатами проведених нами мікроскопічних досліджень сперми, у чоловіків із патоспермією і, як наслідок, порушенням репродуктивної функції у переважній більшості випадків (77,5%) зміни еякуляту є помірно вираженими (гранична і субфертильна патоспермія). Здебільшого за допомогою повноцінного фахового лікування та усунення дії шкідливих чинників такі порушення можна ліквідувати, внаслідок чого генеративна здатність у таких осіб може бути відновлена. Однак для цього за непліддя у шлюбі перш за все необхідно – не тільки жінкам, а й обов’язково чоловікам – якомога раніше ретельно обстежуватися. На жаль, за нашими даними, близько половини чоловіків (47,6%) за безплідного шлюбу тривалий час медичної допомоги не отримують взагалі.
? Які, на вашу думку, медичні заходи можуть допомогти в покращенні репродуктивного здоров’я чоловіків і зменшенні кількості безплідних шлюбів в Україні?
– На нашу думку, роботу слід вести в кількох напрямах.
Насамперед це профілактика порушень генеративної здатності чоловіків, що передбачає ретельне спостереження за станом чоловічого репродуктивного здоров’я на різних етапах життя починаючи з народження, раннє виявлення патології та своєчасне її лікування.
Удосконалення організації первинної медичної допомоги парам, і передусім чоловікам, із безплідним шлюбом: надання допомоги як акушерами-гінекологами, так і обов’язково сексопатологами-андрологами або урологами; проведення її у великих, добре обладнаних акушерсько-гінекологічних лікувальних закладах, які мають у штаті спеціалістів (лікар-лаборант або біолог) із виконання дослідження еякуляту, а також лікаря функціональної діагностики, який володіє навичками ультразвукового дослідження статевих органів чоловіка, у тому числі доплерометрії судин калитки.
Організація в рамках системи охорони здоров’я сексуальної реабілітації. Після закінчення війни значна частка чоловіків, які перебували на фронті, займалися пошуково-рятувальними роботами, розмінуванням територій, тривалий час були розлучені з дружинами, подругами тощо, потребуватимуть відновлення не лише дітородного потенціалу, а й інших сексуальних функцій. Тому організацію чоловічої реабілітації у таких осіб слід планувати вже зараз.
Тематичний номер «Урологія. Нефрологія. Андрологія» № 1 (40), 2026 р.
