12 травня, 2026

Місце ципрофлоксацину у схемах пероральної терапії хронічного бактеріального простатиту в амбулаторних умовах

Бактеріальний простатит – поширена інфекція, однак на сьогодні його діагностика та лікування залишаються утрудненими. Складність діагностики частково пов’язана з недостатністю високоякісних доказів, які б могли допомогти клініцисту в інтерпретації даних анамнезу пацієнтів, фізикального обстеження та результатів лабораторних досліджень. Лікування є проблематичним через невелику кількість антимікробних препаратів, здатних проникати в передміхурову залозу, зростаючу мікробну резистентність, що обмежує ефективні варіанти терапії, а також через високий ризик рецидивування гострого простатиту (до 10% за 6 місяців) [1]. Відповідно до рекомендацій Європейської асоціації урології (EAU, 2025) [2] фторхінолони, зокрема ципрофлоксацин, залишаються препаратами першої лінії в емпіричному лікуванні хронічного бактеріального простатиту (рівень доказів 1a) завдяки їхнім сприятливим фармакокінетичним властивостям, високому профілю безпеки та антибактеріальній активності проти грамнегативних патогенів, включаючи Pseudomonas aeruginosa та Chlamydia trachomatis.

Ключові слова: бактеріальний простатит, хронічний бактеріальний простатит, інфекції сечовивідних шляхів, антибіотикотерапія, фторхінолони, ципрофлоксацин.

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Епідеміологія, вікові особливості, фактори ризику, класифікація простатиту

Гострий і хронічний бактеріальний простатит (ГБП/ХБП) не має стандартизованих та клінічно застосовуваних діагностичних критеріїв, що призводить до недо- або гіпердіагностики. Згідно з результатами опитувань [3-7], 2-10% дорослих чоловіків хоча б раз протягом життя повідомляють про наявність симптомів простатиту. Відомо, що захворюваність на ГБП зростає з віком: за даними досліджень, <10% пацієнтів із цим діагнозом були віком до 35 років, тоді як >50% осіб – 65 років і старше [8]. Середній вік чоловіків із ХБП у європейській когорті становив 48 років [9]. Крім того, поширеність симптомів простатиту в чоловіків віком 50-59 років більш ніж утричі перевищувала таку у 20-39-річних осіб [10]. Окрім віку до факторів ризику ГБП і ХБП належать доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ), інші структурні аномалії сечостатевого тракту, наявність в анамнезі інфекцій, що передаються статевим шляхом, та перенесені інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) [8, 11]. У пацієнтів з абсцесом передміхурової залози (ПЗ) дуже часто (37,5-75%) має місце цукровий діабет [12]. Маніпуляції на нижніх сечових шляхах (трансректальна біопсія ПЗ, урологічне хірургічне втручання, катетеризація тощо) можуть спричиняти ГБП і/або абсцес ПЗ [13, 14]. Існує ризик прогресування ГБП до ХБП, зокрема рецидив упродовж 6 місяців розвинувся в 9,5% осіб із курінням в анамнезі, попередніми операціями на сечовивідних шляхах та цукровим діабетом [14].

Сучасна класифікація простатиту була розроблена у США Національним інститутом здоров’я (NIH) і Національним інститутом діабету, травлення і хвороб нирок (NIDDK) у 1995 році (NIDDK Workshop Committee, 1995). Відповідно до неї виділяють чотири категорії простатиту: ГБП, ХБП, хронічний абактеріальний простатит/синдром хронічного тазового болю (СХТБ) і безсимптомний запальний (гістологічний) простатит.

Диференціальна діагностика гострого та хронічного бактеріального простатиту

Клінічна картина є ключовою для правильної ідентифікації ГБП і ХБП, але вона недостатньо специфічна для встановлення діагнозу без підтверджуючих даних фізикального обстеження, лабораторних і рентгенологічних досліджень. ГБП слід запідозрити в пацієнтів із гострими симптомами з боку сечовивідних шляхів у поєднанні з лихоманкою й/або іншими ознаками та симптомами системного захворювання. Біль у ділянці таза або обструктивні симптоми нижніх сечових шляхів (СНСШ) свідчать про ГБП, однак їх відсутність не виключає діагнозу. Хоча пієлонефрит і бактеріємію також часто діагностують при ІСШ, що супроводжуються системними симптомами, наявність пієлонефриту або бактеріємії не виключає діагнозу ГБП.

На відміну від ГБП, перебіг ХБП зазвичай млявий, причому більшість пацієнтів обстежуються та лікуються амбулаторно. ХБП виникає у чоловіків із рецидивуючими ІСШ, спричиненими тим самим збудником. Крім типових СНСШ деяких пацієнтів може турбувати біль або відчуття тиску в ділянці таза [15].

За даними досліджень [8, 16-18], Escherichia coli виступає превалюючим (у понад половині випадків) етіологічним патогеном у чоловіків із ГБП; інші поширені збудники представлені Klebsiella spp., P. aeruginosa, Proteus spp. та Enterococcus faecalis. ХБП викликається здебільшого (38-44% випадків) E. faecalis, і, вірогідно, цей штам стає дедалі поширенішим [9]. E. coli залишається найчастіше ідентифікованим грамнегативним збудником ХБП. У літературі описані й інші, менш розповсюджені, етіологічні чинники ГБП і ХБП, такі як грибки (Candida spp., Cryptococcus spp., Histoplasma spp., Coccidioides spp., Blastomycosis spp.) та мікобактерії [19, 20]. У молодих сексуально активних чоловіків із простатитом також виявляються C. trachomatis та Mycoplasma genitalium [21, 22].

Особливості менеджменту ГБП і ХБП представлені на рисунку.

Рис. Диференціальна діагностика ГБП і ХБП [1]

Місце фторхінолонів у пероральній терапії ХБП: фокус на ципрофлоксацин

Згідно з настановами EAU (2025) [2], фторхінолони, попри високий рівень резистентності уропатогенів, рекомендовані як препарати першої лінії для емпіричного лікування ХБП завдяки їхнім сприятливим фармакокінетичним властивостям, високому профілю безпеки та антибактеріальній активності проти грамнегативних патогенів, включаючи P. aeruginosa та C. trachomatis (рівень доказовості – 1а, сильна рекомендація).

Одним із найперших препаратів групи фторхінолонів є ципрофлоксацин, який, зважаючи на багаторічний досвід застосування, залишається еталонною молекулою в терапії ІСШ. Препарат широко використовується в рутинній клінічний практиці й за частотою призначення переважає інші фторхінолони з подібним механізмом дії. Слід відзначити високу активність ципрофлоксацину до грамнегативних (E. coli, Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus vulgaris та ін.) і грампозитивних (Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus aureus, Streptococcus рyogenes тощо) збудників ІСШ, деяких умовно-патогенних мікроорганізмів (Chlamydia pneumoniae та ін.). На особливу увагу в спектрі дії препарату заслуговує його активність щодо синьогнійної палички, яка часто спричиняє ускладнені ІСШ.

Фармакокінетичні властивості препарату забезпечують його високу ефективність у разі перорального застосування (500-750 мг кожні 12 год), що є особливо важливим в амбулаторних хворих. Разом із тим наявність у ципрофлоксацину лікарських форм як для перорального, так і для парентерального введення дозволяє за необхідності проводити ступінчату терапію в умовах стаціонару і таким чином знижувати вартість лікування (Спиридоненко В.В., 2018).

У пацієнтів із ХБП важливим є вибір відповідного антимікробного засобу з оптимальною фармакокінетикою щодо тканин ПЗ. Відомо, що остання має нефенестроване капілярне русло, і тільки такі ліпідорозчинні лікарські засоби, як фторхінолони, легко проходять через ці капіляри за умови відсутності гострого запалення. Ципрофлоксацин є одним із небагатьох антибактеріальних препаратів, які добре проникають у тканини ПЗ, тому він може успішно використовуватися в амбулаторній практиці для лікування бактеріального простатиту [23].

Клінічний випадок хронічного бактеріального простатиту

У своїй публікації Prathit A. Kulkarnі et al. (2026) [1] наводять репрезентативний клінічний випадок ХБП. Чоловік, 48 років, звернувся до поліклініки зі скаргами на дизурію, часте та ургентне сечовипускання, а також легкий дискомфорт у ділянці таза. Протягом останніх 4 місяців у нього мали місце три епізоди гострого циститу, кожен з яких супроводжувався гострими СНСШ.

За результатами мікроскопії сечі діагностовано піурію, при посіві первинної порції сечі ідентифіковано ріст E. coli у кількості 10⁴ КУО/мл. Другий зразок сечі, зібраний після масажу ПЗ, містив 10⁵ КУО/мл E. coli. Кожен епізод циститу був пролікований пероральними антибіотиками протягом 7 днів. Незважаючи на те що симптоми з боку сечового міхура зникали, між епізодами захворювання в пацієнта зберігався незначний дискомфорт у ділянці таза. Життєво важливі показники були в нормі. Фізикальний огляд відхилень не виявив. Повторний аналіз сечі показав 58 лейкоцитів у полі зору.

З огляду на те що збудником виявилася кишкова паличка, яка експресує b-лактамазу розширеного спектра, але чутлива до фторхінолонів, пацієнту було призначеного 6-тижневий курс ципрофлоксацину. Чоловік також повідомив про те, що впродовж останніх 6-12 місяців має труднощі з початком сечовипускання та відчуття неповного спорожнення сечового міхура, із приводу чого його скерували до уролога. Зрештою, було поставлено діагноз ДГПЗ, що супроводжується значною затримкою сечі. На фоні прийому ципрофлоксацину протягом 6 тижнів пацієнт не відмічав болю в ділянці таза. Згодом йому було проведено трансуретральну резекцію ПЗ для поліпшення сечовипускання та купірування СНСШ.

Отже, ципрофлоксацин (наприклад, Ципролет^®) є оптимальним варіантом для пероральної терапії пацієнтів із ХБП в амбулаторних умовах завдяки широкому спектру антимікробної активності (ефективний щодо бактерій, які продукують b-лактамази, а також щодо збудників, резистентних практично до всіх антибіотиків, сульфаніламідних і нітрофуранових препаратів), високій біодоступності, доброму проникненню в тканини ПЗ і переносимості, що підтверджено великою доказовою базою.

Література

Prathit A. Kulkarni, Nicolбs W. Cortйs-Penfield, Tyler J. Brehm, Florian Wagenlehner, Kalpana Gupta, Lorenz Leitner, Barbara W. Trautner. State-of-the-Art Review: Diagnosis and Management of Acute and Chronic Bacterial Prostatitis, Clinical Infectious Diseases, Volume 82, Issue 1, 15 January 2026, Pages 1-13.
Bonkat G., Kranz J., Cai T. et al. (2025) European Association of Urology Guidelines on Urological Infections.
Krieger J.N., Lee S.W.H., Jeon J., Cheah P.Y., Liong M.L., Riley D.E. Epidemiology of prostatitis. Int J Antimicrob Agents 2008; 31 Suppl 1: S85-90.
Roberts R.O., Lieber M.M., Rhodes T., Girman C.J., Bostwick D.G., Jacobsen S.J. Prevalence of a physician-assigned diagnosis of prostatitis: the Olmsted County study of urinary symptoms and health status among men. Urology 1998; 51: 578-84.
Nickel J.C., Downey J., Hunter D., Clark J. Prevalence of prostatitis-like symptoms in a population based study using the National Institutes of Health chronic prostatitis symptom index. J Urol 2001; 165:842-5.
Tan J.K., Png D.J.C., Liew L.C.H., Li M.K., Wong M.L. Prevalence of prostatitis-like symptoms in Singapore: a population-based study. Singapore Med J 2002; 43: 189-93.
Roberts R.O., Jacobson D.J., Girman C.J., Rhodes T., Lieber M.M., Jacobsen S.J. Prevalence of prostatitis-like symptoms in a community based cohort of older men. J Urol 2002; 168:2467-71.
Etienne M., Chavanet P., Sibert L. et al. Acute bacterial prostatitis: heterogeneity in diagnostic criteria and management. Retrospective multicentric analysis of 371 patients diagnosed with acute prostatitis. BMC Infect Dis 2008; 8:12.
Heras-Caсas V., Gutiйrrez-Soto B., Serrano-Garcнa M.L., Vбzquez-Alonso F., Navarro-Marн J.M., Gutiйrrez-Fernбndez J. Chronic bacterial prostatitis: clinical and microbiological study of 332 cases. Med Clin (Barc) 2016; 147:144-7.
Mehik A., Hellstrцm P., Lukkarinen O., Sarpola A, Jдrvelin M. Epidemiology of prostatitis in Finnish men: a population-based cross-sectional study. BJU Int 2000; 86:443-8.
Collins M.M., Meigs J.B., Barry M.J., Corkery E.W., Giovannucci E., Kawachi I. Prevalence and correlates of prostatitis in the health professionals follow-up study cohort. J Urol 2002; 167:1363-6.
Tiwari P., Pal D.K., Tripathi A. et al. Prostatic abscess: diagnosis and management in the modern antibiotic era. Saudi J Kidney Dis Transpl 2011; 22:298-301.
Wyndaele J.J. Complications of intermittent catheterization: their prevention and treatment. Spinal Cord 2002; 40:536-41.
Ha U.S., Kim M.E., Kim C.S. et al. Acute bacterial prostatitis in Korea: clinical outcome, including symptoms, management, microbiology and course of disease. Int J Antimicrob Agents 2008; 31 Suppl 1: S96-101.
National Institutes of Health: National Institute of Diabetes and Digestive and Kidney Diseases. Prostatitis: inflammation of the prostate. Available at: https:// www.niddk.nih.gov/health-information/urologic-diseases/prostate-problems/pr ostatitis-inflammation-prostate#. Accessed 2 June 2025.
Kim S.H., Ha U.S., Yoon B.I. et al. Microbiological and clinical characteristics in acute bacterial prostatitis according to lower urinary tract manipulation procedure. J Infect Chemother 2014; 20:38-42.
Özden E., Bostanci Y., Yakupoglu K.Y. et al. Incidence of acute prostatitis caused by extended-spectrum beta-lactamase-producing Escherichia coli after transrectal prostate biopsy. Urology 2009; 74:119-23.
Nagy V., Kubej D. Acute bacterial prostatitis in humans: current microbiological spectrum, sensitivity to antibiotics and clinical findings. Urol Int 2012; 89:445-50.
Epstein D.J., Thompson L.D.R., Saleem A., Kao C.S., Epstein J.I. Fungal prostatitis due to endemic mycoses and Cryptococcus: a multicenter case series. Prostate 2020; 80:1006-11.
Chuang A.Y., Tsou M.H., Chang S.J. et al. Mycobacterium abscessus granulomatous prostatitis. Am J Surg Pathol 2012; 36:418-22.
Ostaszewska I., Zdrodowska-Stefanow B., Badyda J., Pucilo K., Trybula J., Bulhak V. Chlamydia trachomatis: probable cause of prostatitis. Int J STD AIDS1998; 9: 350-3.
Mo X., Zhu C., Gan J. et al. Prevalence and correlates of Mycoplasma genitalium infection among prostatitis patients in Shanghai, China. Sex Health 2016; 13: 474-9.
Wagenlehner F.M.E., Weidner W., Sцrgel F., Naber K.G. The role of antibiotics in chronic bacterial prostatitis. Int J Antimicrob Agents 2005; 26:1-7.

Підготувала Марина Малєй

Огляд підготовлено за підтримки компанії «Др. Редді’с Лабораторіз» для надання професійної інформації спеціалістам у сфері охорони здоров’я.
Містить інформацію про лікарський засіб, яка також наведена в супутньому інфоблоці.

CIP-27/04/26-RX1-7.1

Номер: Тематичний номер «Урологія. Нефрологія. Андрологія» № 1 (40), 2026 р.