29 квітня, 2025
Сексуальні дисфункції у жінок: обрані питання конгресу ESSM 2025
Наприкінці лютого у Відні відбувся щорічний конгрес Європейського товариства сексуальної медицини (ESSM), який проходив під гаслом «Заповнюючи прогалини, будуємо здоров’я. Інклюзивна подорож у сексуальну медицину». Українські науковці щороку беруть участь у цьому важливому заході та представляють результати своїх напрацювань широкому колу зарубіжних колег. Про результати дослідження, представленого в рамках заходу групою вітчизняних фахівців відділу відновної урології та новітніх технологій ДУ «Інститут урології ім. академіка О.Ф. Возіанова НАМН України» (м. Київ), а також про найцікавіші відкриття цьогорічного конгресу розповіла доктор медичних наук, професор Оксана Василівна Ромащенко.
Оксано Василівно, розкажіть, будь ласка, про діяльність ESSM.
– ESSM є незалежним медичним товариством і європейським представником Міжнародного товариства сексуальної медицини (ISSM). Основна мета ESSM – сприяння зміцненню сексуального здоров’я та запровадження найвищих стандартів доказової сексуальної медицини через навчання, наукові дослідження і формування підходів до лікування.
Заснована в 1995 році, ESSM із часом стала провідним науковим товариством у галузі сексуальної медицини, що надає перевагу новим стратегіям у науці й освіті. Зараз ESSM налічує 34 афілійовані товариства та >1700 членів. До складу ESSM упродовж багатьох років входить Українська асоціація андрології та сексуальної медицини, президентом якої є професор Микола Іванович Бойко.
Хоча сексуальність, ймовірно, є найважливішим елементом нашого життя, що пов’язує одну людину з іншою, слід визнати, що наразі медичні працівники не мають достатніх знань про стан сексуального здоров’я пари, щоб професійно надавати допомогу пацієнтам зі скаргами на сексуальну сферу. Сексуальна дисфункція є поширеною проблемою, через яку страждають мільйони чоловіків та їхніх партнерок у всіх вікових групах, впливаючи на якість їхнього життя, впевненість і настрій, крім того, це часто спричиняє розривання стосунків та інші соціальні проблеми. Місія ESSM полягає у формуванні найвищих стандартів якості надання медичної допомоги при розладах сексуального характеру на засадах доказової медицини через навчання, дослідження та формування підходів до профілактики і терапії.
ESSM запроваджує освітні програми і розробляє критерії сертифікації спеціалістів із сексуальної медицини та сексології. Також ESSM підтримує учених у галузі сексуальної медицини через дослідницькі гранти, стипендії на подорожі, особисті нагороди та студентські стипендії.
Які наукові секції охоплював цьогорічний конгрес ESSM?
– Цьогорічний конгрес ESSM, як завжди, зібрав значну кількість фахівців, об’єднаних бажанням поділитися своїми напрацюваннями, обмінятися клінічним досвідом, долучитися до обговорення результатів новітніх досліджень, тобто всього, що стосується проблем інтимної сфери чоловіків і жінок. Важливо зазначити, що перелік спеціалістів – учасників заходу був дуже широким, адже сексуальні розлади спостерігаються як при різних психоневрологічних станах, так і за наявності урологічних, андрологічних, гінекологічних, ендокринологічних, соматичних й інших захворювань, що обумовлює необхідність міждисциплінарного підходу. Було приділено багато уваги веденню пацієнтів із порушеннями сексуального здоров’я на тлі коморбідної патології, при онкологічних, ендокринних, серцево-судинних захворюваннях, а також питанням реконструктивної хірургії, проблемам, що виникають у різні вікові періоди в чоловіків і жінок.
Що представила українська делегація на цьогорічному конгресі?
– Українська делегація, яку очолював професор Микола Іванович Бойко, представила такі доповіді:
M.I. Boiko, M.S. Notsek. Injectable soft tissue fillers procedure and suspensory ligament release: comparison of the effect on self-esteem and relationship (подіумна доповідь, яку представив М.І. Бойко на секції «Чоловічі сексуальні дисфункції»);
O. Romashchenko, V. Grygorenko, S. Melnykov, V. Bilogolovska, L. Yakovenko. Formation of sexual dysfunctions in women at the stage of menopausal transition (HP2:03 Highlighted poster у секції «Жіночі сексуальні дисфункції» з усною презентацією та обговоренням отриманих результатів, представила О.В. Ромащенко).
Від групи науковців відділу відновної урології та новітніх технологій ДУ «Інститут урології ім. академіка О.Ф. Возіанова НАМН України» на конгресі ESSM у Віденському університеті представлено роботу «Формування сексуальних дисфункцій у жінок на етапі менопаузального переходу» (доктор медичних наук, професор О.В. Ромащенко; доктор медичних наук В.М. Григоренко; доктор медичних наук С.М. Мельников; кандидат медичних наук В.В. Білоголовська, кандидат біологічних наук Л. Яковенко).
Проведені нами попередні дослідження (2020-2023 роки) надали змогу переконатися, що в кожної третьої пацієнтки вже на етапі менопаузального переходу простежується спектр таких генітоуринарних менопаузальних розладів (ГУМР): погіршення лубрикації, сухість у присінку піхви та піхві, диспареунія, дизуричні порушення, тобто частота і ступінь прояву ГУМР (а на цьому тлі й сексуальних дисфункцій серед жінок на етапі менопаузального переходу) підвищуються значно раніше, ніж через 3-5 років із початку періоду менопаузи (середньочасові розлади), як традиційно зазначалося в минулому.
Нами проведено комплексне обстеження 56 жінок віком 42-46 років на фінальному етапі менопаузального переходу зі скаргами на печію з боку присінка піхви та піхви (особливо наприкінці сечовипускання), сухість, порушення лубрикації, диспареунію поверхневу і глибоку, дискомфорт під час сечовипускання. Було встановлено, що на тлі менопаузального переходу ГУМР спостерігалися в усіх обстежених жінок і супроводжувалися формуванням вищого ступеня вульвовагінальної атрофії у 7,1% пацієнток, маніфестованого – у 14,3%, помірного – у 60,7%, слабкого – у 17,9%. Це свідчить про більш раннє формування атрофічних змін в органах статевої системи, які в минулому визначали як середньочасові менопаузальні розлади. Менопаузальний перехід у 21,4% жінок із високим і маніфестним ступенями вульвовагінальної атрофії, а також у 12,5% – із помірним ступенем на тлі збіднення кровотоку геніталій і зменшення лубрикації супроводжувався формуванням вираженої диспареунії, що виникала під час спроби статевих стосунків і зберігалася впродовж 40-60 хв після їхнього завершення, унеможливлюючи із часом їх узагалі. В жінок зі слабкою (7,9%) та помірною (48,2%) вульвовагінальною атрофією встановлено зниження сексуального бажання, збудження, періодичні труднощі при досягненні оргазму, що потребувало своєчасного проведення профілактичних заходів.
З патогенетичного погляду диспареунія в жінок періоду менопаузального переходу обумовлена нейрогенними, судинними розладами та нейроендокринними віковими змінами. Можна передбачити, що психологічне виснаження та стреси в умовах воєнного стану також можуть негативно позначатися на стані жінок різного віку. Загалом порушення нервової трофіки та капілярного кровотоку є провідними патогенетичними ланцюгами розвитку генітоуринарних розладів у жінок у період менопаузального переходу.
В умовах сьогодення на тлі емоційного напруження та психологічного виснаження українських жінок генітоуринарні розлади проявляються раніше, ніж у минулому (вже на етапі менопаузального переходу), й супроводжуються спектром гінекологічних, урологічних, сексологічних і психологічних розладів; вони потребують своєчасної профілактики та делікатної корекції з дотриманням принципів міждисциплінарного підходу.
Презентація нашого дослідження під час конгресу була сприйнята з позитивом і відбулася в атмосфері результативної та плідної дискусії, крім того, організатори відзначили цю роботу як Highlighted poster.
Які доповіді щодо проблем жіночого сексуального здоров’я, на вашу думку, були найцікавішими та значимими?
– Хочу зазначити, що конгрес щороку збирає значну кількість учасників; міжнародно відомі експерти та лікарі-практики представляють результати новітніх досліджень, напрацювань, діляться досвідом ведення складних пацієнтів; отже, цікавої та актуальної інформації завжди дуже багато. Стосовно сфери жіночого сексуального здоров’я мені б хотілося стисло розповісти про 3 найважливіші, на мою думку, доповіді, представлені європейськими колегами.
Професор акушерства та гінекології, керівник дослідницького центру репродуктивної медицини і директор відділу гінекологічної ендокринології та менопаузи Фонду IRCCS San Matteo Університету Павії (Італія), президент Міжнародного товариства менопаузи (IMS) Розелла Наппі представила майстер-лекцію «Від парної до подвійної паузи: вплив фізичних, психологічних та соціальних змін середнього віку на сексуальне життя старіючих пар».
Вона зазначила про таке: незважаючи на поширену хибну думку, сексуальний потяг зберігається і в літньому віці, а нові покоління літніх людей мають позитивніше ставлення до сексуальної активності. Щоразу більше наявних доказів того, що значна кількість чоловіків і жінок середнього віку є сексуально активними й отримують задоволення від сексуального життя. Однак цьому можуть перешкоджати фізичні, гормональні та сексуальні зміни, пов’язані з менопаузою, пізнім віковим гіпогонадизмом, старінням, а також такі фактори ризику, як психологічні зміни й соціокультурні норми. В дослідженні, проведеному серед чоловіків і жінок віком 57-85 років, приблизно половина респондентів повідомила про щонайменше одну проблему в сексуальній сфері, яка їх турбує. Найпоширенішими скаргами серед чоловіків є труднощі з ерекцією, а серед жінок – низький рівень сексуального бажання, збудження, складності в досягненні оргазму, що формуються на тлі порушення лубрикації та формування диспареунії. Крім того, проблеми інтимної сфери тісно пов’язані з фізичним здоров’ям і суб’єктивним добробутом. Пара може одночасно та взаємозалежно відчувати зміни, пов’язані з віком, що впливає на сексуальне здоров’я пари й потребує підходу, орієнтованого на пару загалом. Парна пауза (couplepause) – це діагностична та терапевтична парадигма, що розглядає потреби сексуального здоров’я старіючої пари загалом замість того, щоб фокусуватися лише на потребах окремого пацієнта без урахування внеску статевого партнера в сексуальний добробут пари. В результаті такого підходу, за якого діагностика та лікування проводяться спільно в парі, ризики конфліктуючих методів лікування потенційно мінімізуються, а терапевтичний успіх покращується.
Розелла Наппі зауважила: попри успішне використання в клінічній практиці й очевидні переваги в менеджменті сексуальних дисфункцій старіючих пар, термін «парна пауза» може мати певні обмеження. Термін «подвійна пауза» (doublepause) використовується, коли пара одночасно має сексуальні дисфункції, пов’язані зі старінням, менопаузою та/або пізнім гіпогонадизмом, що впливають на інтимну сферу, подвоюючи їхній негативний вплив.
Парна та подвійна пауза – це нові взаємодоповнювальні парадигми, які розглядають сексуальне здоров’я старіючих пар як єдине ціле з урахуванням фізичних, психологічних, культурних, соціальних та інших факторів. Важливі аспекти, що сприяють розвитку допомоги, орієнтованої на пару, – освіта та навчання медичних працівників, надання інформації про інтимні стосунки між чоловіком і жінкою, а також залучення медичних працівників до вирішення сексуальних проблем, необхідність міждисциплінарної співпраці, розробка ефективних інструментів і стратегій.
Дуже яскравим був виступ професора ендокринології Флорентійського університету (Італія), президента Міжнародного товариства з вивчення сексуального здоров’я жінок (ISSWSH), президента Італійського товариства андрології та сексуальної медицини Лінди Вігноцці. Вона представила доповідь «Жіноче сексуальне здоров’я: погляд крізь призму ендокринних та метаболічних розладів».
Лінда Вігноцці зазначила, що статеві стероїди (зокрема, тестостерон та його метаболіт – естрадіол) відіграють важливу роль у формуванні й підтримці гендерно-диморфних аспектів поведінки протягом усього життя. Зокрема, пренатальний та пубертатний вплив тестостерону визначає формування зорово-просторових здібностей, обробку емоцій та винагород, а також уразливість до психічних розладів. Жінкам притаманна особлива схильність до коливань рівнів естрогенів та андрогенів (наприклад, упродовж менструального циклу, в менопаузі тощо), котрі, як відомо, модулюють численні аспекти особливостей поведінки, включаючи сексуальність.
Доклінічні та клінічні дослідження свідчать про те, що естрогени й андрогени чинять синергічний вплив на численні аспекти жіночої сексуальної реакції, стимулюючи сексуальний потяг через складну мережу нейротрансмітерів і баланс між збуджувальними та гальмівними сигналами. Оскільки фізіологічні та патологічні зміни щодо продукції статевих гормонів на різних етапах життя жінки впливають на сексуальну функцію, їх можна розглядати як цілі щодо терапевтичних стратегій при жіночих сексуальних дисфункціях.
Низка ендокринних станів / захворювань, що негативно впливають на репродуктивні процеси, впливає і на статеву функцію: передчасна менопауза, передчасна недостатність яєчників, синдром полікістозних яєчників, гіпер- / гіпопролактинемія, а також найскладніший стан у діагностичному плані – гіпоандрогенія.
Яка роль тестостерону в жінок? Низький рівень тестостерону пов’язаний із жіночою сексуальною дисфункцією, зі зниженням рівня сексуального збудження. Жінки з гіпоактивним розладом сексуального бажання (HSDD), низьким рівнем сексуального збудження вірогідно отримають користь при лікуванні тестостероном. Відповідно до консенсусної заяви Міжнародного товариства з вивчення сексуального здоров’я жінок (ISSWSH, 2018), вагінальний дегідроепіандростерон є ефективним засобом при диспареунії у жінок у менопаузі, а вагінальний тестостерон має певний потенціал у терапії генітоуринарного менопаузального синдрому; водночас експерти наголошують на необхідності проведення подальших досліджень. У хворих із синдромом передчасного виснаження яєчників (як ятрогенного, так і природного генезу) терапію тестостероном слід розглянути при гіпоактивних сексуальних розладах, якщо виключені інші його причини.
Лінда Вігноцці зауважила, що в пацієнток із вищезазначеними ендокринними патологіями та факторами ризику важливими є обов’язкова оцінка серцево-судинного ризику з використанням відповідних інструментів і правильна інтерпретація результатів.
Експрезидент ESSM, співдиректор Школи сексуальної медицини ESSM, старший викладач клінічної сексології у RINO- Amsterdam (Нідерланди), професор Яків Райзман представив цікавий досвід щодо використання соціальних мереж для дослідження поширеності зниженого сексуального бажання в жінок. Він зазначив, що використання соціальних медіа дозволило за нетривалий проміжок часу провести опитування серед багатьох учасниць з різних країн і регіонів; важливо, що за допомогою цього випробування враховувався голос жінок молодшої вікової категорії. Усього впродовж 4 тиж проведено опитування жінок у 37 країнах світу (Європа, Північна Америка, Австралія); під час аналізу використано дані 5768 респонденток, середній вік яких склав 34 роки. Серед опитуваних було 88,5% жінок зі зниженням сексуального потягу. Було підтверджено дані попередніх досліджень стосовно впливу віку та менопаузи на сексуальне бажання і занепокоєність. Частота виникнення сексуального потягу та його рівень зменшуються з віком. Доведено, що статус стосунків впливає на лібідо, сексуальну занепокоєність та задоволеність сексом: HSDD сильніше виражений у жінок, що перебувають у стабільних стосунках, при цьому вони мають вищий рівень задоволення від сексу. Використання комбінованих оральних контрацептивів (КОК) може чинити негативний вплив на сексуальний потяг і збудження, порушення в досягненні оргазму. Під час аналізу з поправкою на вік і стан здоров’я виявлено, що формування сексуальних дисфункцій у жінок пов’язувалося із прийомом КОК, на тлі використання яких у крові підвищується рівень глобуліну, що зв’язує статеві стероїди. Більшість жінок, котрі брали участь в опитуванні, мали зацікавленість в ефективному та безпечному лікуванні (переважно жінки, які перебували в сталих стосунках або приймали замісну гормональну терапію), ймовірно, через вищу мотивацію. Лише 20% опитуваних не мали зацікавленості чи були не впевнені щодо використання ліків для корекції зниженого сексуального потягу.
Висновки
Цьогорічний конгрес ESSM – найважливіша подія асоціації, яка надала тисячам фахівців змогу прослухати лекції з різних напрямів сексуальної медицини, взяти участь у дискусіях, ознайомитися з новими технологіями та методиками лікування для вдосконалення щоденної практики. Унікальна наукова програма конгресу забезпечила можливість плідного спілкування в колі клінічних дослідників, неофіційного особистого обміну ідеями, даними та отриманими результатами досліджень, що сприятиме подальшому розвитку галузі та міжнародного співробітництва.
Підготувала Марія Ареф’єва
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 6 (592), 2025 р
