Оцінка ефективності ультразвукових модальностей у діагностиці захворювань передміхурової залози з показниками ПСА в діапазоні 4-10 нг/мл

14.11.2021

За матеріалами конференції

У структурі онкологічної захворюваності рак передміхурової залози (ПЗ) посідає третє місце після раку легень та шлунка і четверте – серед причин смерті онкологічних хворих. У зв’язку з відсутністю скринінгових програм із раннього виявлення захворювання діагностика злоякісного ураження ПЗ є недосконалою. На ранніх стадіях рак ПЗ, як правило, нічим не проявляється. У зв’язку з тим, що це захворювання прогресує відносно повільно, протягом декількох років воно може мати безсимптомний перебіг. Єдиним маркером наявності захворювання за відсутності виражених симптомів може бути підвищення у крові рівня простат-специфічного антигена (ПСА).

Ключові слова: простат-специфічний антиген, рак передміхурової залози, мультипараметричне ультразвукове дослідження.

На конгресі Асоціації урологів України, який відбувся 17-18 червня в онлайн-форматі, лікар-ординатор клініки урології Національного військового медичного клінічного центру «ГВКГ» Міністерства оборони України, кандидат медичних наук Вадим Миколайович Кравчук представив доповідь на тему «Оцінка ефективності ультразвукових модальностей у діагностиці захворювань передміхурової залози з показниками ПСА в діапазоні 4-10 нг/мл».

Доповідач зазначив, що в Україні налічується понад 324 тис. чоловіків із захворюваннями ПЗ, що становить понад 2% від загальної чисельності чоловічого населення, при цьому 12% із них мають злоякісні новоутворення. За 2021 рік уперше діагностовано 79 649 випадків захворювань ПЗ, із яких у 7 117 осіб було виявлено рак ПЗ, що становить 0,6% від загальної чисельності. Частота незадовільних результатів лікування раку ПЗ, за різними джерелами, варіюється від 20 до 75%. Натомість застосування ультразвукового дослідження (УЗД) ПЗ у сірошкальному режимі значно зменшилося після впровадження магнітно-резонансної томографії (МРТ). Система PI-RADS-v2, яка використовується для оцінки ризику наявності клінічно значущого раку, демонструє покращення якості діагностики до 95% з об’ємом вогнища >0,5 см3 (Matsuoka Y. et al., 2017). Крім того, дослідження PROMIS показало, що використання мультипараметричної МРТ (мпМРТ) може зменшити частоту проведення біопсії простати на 27%. Проте існують повідомлення про негативні прогностичні значення мпМРТ у приблизно 63% випадків новоутворень ПЗ (Bjurlin M.A. et al., 2014). Крім того, існують внутрішні обмеження застосування мпМРТ: близько 80% пухлин об’ємом <0,5 см3 можуть бути не виявлені при обстеженні, хоча вони є клінічно значущими (сума балів за шкалою Глісона >4+3) (Barentsz J.O. et al., 2012). Пухлинні вогнища ПЗ >0,5 см3 при показнику Глісона 4 із крибриформним малюнком залишаються не діагностованими за допомогою МРТ у 64% випадків (Anwar R. et al., 2018). 

Ультразвукова діагностика у сірошкальному режимі має низьку чутливість і специфічність для виявлення раку ПЗ. При дослідженні можна виявити гіпоехогенне утворення, але ця ознака є характерною лише для 60% раку ПЗ. Решта ділянок залози є ізоехогенними, тому їх зазвичай пропускають у звичайному сірошкальному режимі. Крім того, лише 17-57% гіпоехогенних ділянок діагностуються як злоякісні при проведенні біопсії (Pummer K. et al., 2014). УЗД ПЗ відіграє важливу роль у проведенні її біопсії, однак, враховуючи низьку чутливість при виявленні злоякісних ділянок, не завжди дозволяє проводити прицільну біопсію. У результаті виконується стандартна системна біопсія.

Із метою покращення виявлення раку ПЗ та виконання прицільної біопсії були розроблені методи кольорового та енергетичного доплер-УЗД, УЗД з контрастуванням (CEUS) та еластографія. Серед методів ультразвукової ангіографії застосовуються кольорове доплерівське картування (КДК), енергетичне картування (ЕК), трьохвимірна ультразвукова ангіографія. У режимі КДК визначають швидкість і напрям кровообігу, проте суттєвим недоліком методу дослідження є відсутність реєстрації дрібних судин із низькою швидкістю кровообігу. Також даний метод обмежений у виявленні ділянок гіперваскуляризації при доброякісних та гострих запальних процесах. У зв’язку із цим перевага віддається енергетичному картуванню, що має більшу чутливість порівняно із КДК і забезпечує візуалізацію дрібних судин у структурі різних утворень та ділянок (Sarkar S. et. al., 2016). 

Спікер зауважив, що однією з новітніх методик дослідження ПЗ є використання еластографії зсувної хвилі (ЕЗХ) – динамічної ультразвукової технології, що дозволяє вивчити ступінь еластичної деформації м’яких тканин організму. Метод ЕЗХ базується на вимірюванні швидкості розповсюдження зсувних хвиль у тканинах, що дозволяє кількісно та якісно оцінити пружність тканини одночасно з ехогенністю.

На базі клініки урології Національного військового медичного клінічного центру «ГВКГ» Міністерства оборони України було проведено клінічне дослідження за участю 260 хворих, метою якого було порівняння різноманітних методів діагностики ПЗ. Середній вік пацієнтів становив 69 років, рівень ПСА знаходився у проміжку 4-10 нг/мл. Такий рівень даного маркера відмічають в урології як «сіру зону», оскільки він є саме простат-специфічним, а не онкомаркером і підвищується при таких патологічних станах, як хронічний простатит, доброякісна гіперплазія ПЗ, рак ПЗ, наявність уретрального катетера, проведення бужування та цистоскопії. Усім пацієнтам була проведена біопсія ПЗ із подальшим патоморфологічним дослідженням, що дозволило порівняти результати з іншими методами діагностики та провести верифікацію їх точності. Зокрема, одним із методів верифікації було еластографічне дослідження, на основі результатів якого була визначена ймовірність наявності у пацієнта змін ПЗ, які відповідали б клінічно значущому раку ПЗ (таблиця).

При проведенні остаточного аналізу клінічного дослідження та порівнянні відсотків верифікованих діагнозів за допомогою різних методів діагностики захворювань ПЗ найкращі показники відзначалися у групі пацієнтів, яким проводили комплексне дослідження, що включало УЗД у режимі «сірої зони», ЕК та ЕЗХ, порівняно з іншими групами, обстеження у яких виконувалося із застосуванням одного методу діагностики. 

Доповідач акцентував увагу на недоліках еластографії як одного із перспективних методів дослідження ПЗ:

  • недостатня глибина проникнення імпульсу при об’ємі ПЗ >70 см3;
  • низька діагностична цінність при змінах у центральній частині ПЗ;
  • ускладнена діагностика у пацієнтів, які перенесли оперативні втручання на ПЗ (трансуретральна резекція, апендектомія);
  • ускладнена діагностика за наявності уретрального катетера, оскільки це чужорідне тіло володіє власними пружними характеристиками;
  • стабілізація еластографічного зображення ускладнена ділянками фіброзу і кальцинатами у тканині ПЗ. 

Висновки

Доступність УЗД, низькі витрати та можливість повторного проведення обстеження за першої необхідності залишаються беззаперечною перевагою даного методу діагностики патології ПЗ. За останні роки розроблені численні методи для вдосконалення роботи, підвищення чутливості та специфічності «сірої шкали» УЗД, які довели свою перевагу при виявленні раку ПЗ та ефективність при виконанні прицільної біопсії ПЗ. Мультипараметричне УЗД продемонструвало високу інформативність у диференціальній діагностиці захворювань ПЗ. Більш складні методи діагностики, такі як МРТ, біопсія, безперечно, підвищують точність виявлення захворювань ПЗ, однак залишаються дороговартісними, малодоступними й мають певні технічні обмеження. Діагностична цінність мультипараметричного УЗД може бути покращена при ретельному відборі пацієнтів для виконання прицільної біопсії ПЗ.

Підготувала Катерина Пашинська

Тематичний номер «Урологія. Нефрологія. Андрологія» № 3 (24), 2021 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Урологія та андрологія

09.01.2024 Онкологія та гематологія Урологія та андрологія Рак передміхурової залози

Рак передміхурової залози (РПЗ) – злоякісне новоутворення, що розвивається з епітелію передміхурової залози. РПЗ вважається одним із найпоширеніших видів раку у чоловіків та однією з головних причин смерті у чоловіків похилого віку в Україні і світі. Лікарі загальної практики – сімейної медицини, лікарі інших спеціальностей мають бути обізнані щодо основних факторів ризику та початкових клінічних проявів РПЗ з метою їх раннього виявлення та направлення пацієнта до закладу охорони здоров’я (ЗОЗ), що надає спеціалізовану медичну допомогу, а також сприяти виконанню усіх рекомендацій фахівців онкологічного профілю під час протипухлинного лікування та організації належної паліативної допомоги пацієнтам, які виявляють бажання перебувати вдома на термінальних стадіях захворювання. ...

08.01.2024 Урологія та андрологія Безпека застосування тестостерон-замісної терапії по відношенню до серцево-судинної системи

У статті представлено коментарі до дослідження TRAVERSE* , яке оцінювало ризик виникнення довгострокових серцево-судинних подій у чоловіків із гіпогонадизмом, що застосовують тестостерон-замісну терапію....

06.01.2024 Урологія та андрологія Диклофенак натрію в лікуванні больового синдрому в урологічній практиці: єдине рішення багатьох проблем

Переважна більшість хворих урологічного профілю страждають від больового синдрому. Гострий біль, який може виникнути внаслідок перенесеного хірургічного втручання на передміхуровій залозі або сечовому міхурі, при гострих запальних захворюваннях сечовивідних шляхів або при нирковій кольці (НК), вимагає невідкладної аналгезії з використанням ефективного та безпечного препарату, який не викликає серйозних побічних явищ. Хронічний біль, який є основним симптомом хронічного простатиту (ХП) та синдрому хронічного тазового болю (СХТБ) у чоловіків, суттєво впливає на якість життя, сексуальну сферу та психоемоційний стан пацієнтів, що також потребує проведення раціональної знеболювальної терапії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), зокрема диклофенак натрію, довели свою ефективність за рахунок вираженої знеболювальної й протизапальної дії при оперативних втручаннях в урології, у хворих урологічного профілю з хронічною патологією (ХП/СХТБ) або невідкладними станами. ...

06.01.2024 Урологія та андрологія Травми нирки та сечовивідних шляхів

Ушкодження нирок та сечостатевої системи становлять приблизно 10-20% травм живота у дорослих та дітей. Оптимальний менеджмент цієї категорії хворих передбачає врахування анатомії ушкодження, гемодинамічного статусу та супутніх ушкоджень. Лікування урогенітальної травми спрямоване на відновлення гомеостазу та нормалізацію фізіологічних функцій, особливо у пацієнтів дитячого віку, для яких безопераційне лікування вважається золотим стандартом. Як і при всіх травматичних ушкодженнях, лікування урогенітальної травми має бути мультидисциплінарним, із залученням урологів, інтервенційних радіологів і травматологів, а також лікарів невідкладної допомоги та відділень інтенсивної терапії. У цьому документі представлені настанови Всесвітнього товариства невідкладної хірургії (World Society of Emergency Surgery – WSES) та Американської асоціації хірургії травм (American Association for the Surgery of Trauma – AAST) щодо ведення пацієнтів з травмами нирок та сечостатевої системи. ...