Огляд ефективності та безпеки левоцетиризину в лікуванні кропив’янки

30.08.2022

Стаття у форматі PDF

Левоцетиризин – антигістамінний препарат, ефективність якого доведена в разі як легкої, так і хронічної форми кропив’янки. Він характеризується швидшим початком дії та більшою її тривалістю, ніж багато інших доступних на ринку антигістамінних препаратів, і максимальним пригніченням індукованої гістаміном реакції, що відзначається протягом 2-4 год після введення препарату. Левоцетиризин також виявляє протизапальну дію в пацієнтів з алергічними розладами. Він не має клінічно значущого впливу на когнітивні та психомоторні функції, серцево-судинні параметри. Як препарат вибору левоцетиризин зазвичай добре переноситься дорослими, підлітками та дітьми з алергічними захворюваннями.

Кропив’янка є поширеним захворюванням шкіри, що часто призводить до зниження працездатності через стійкість клінічних симптомів, непередбачуваний перебіг і негативний вплив на якість життя [1]. Усунення виявлених етіологічних чинників та уникнення тригерів є першим кроком лікування [2]. Чимало досліджень продемонстрували, що основним медіатором, який бере участь у розвитку симптомів кропив’янки, є гістамін. У зв’язку з цим сучасні рекомендації розглядають пероральні антагоністи гістамінових рецепторів (H1‑антигістамінні препарати) як першу лінію терапії кропив’янки [3]. Завдяки зв’язку з гістаміновими рецепторами ці препарати запобігають утворенню уртикарних елементів на шкірі та розвитку свербежу. Тому на сьогодні першою лінією лікування кропив’янки є H1-антигістамінні препарати другого покоління [2].

Левоцетиризин є потужним селективним антагоністом Н1-рецепторів гістаміну й належить до Н1-антигістамінних препаратів другого покоління, що забезпечує високу ефективність дії [4] (рис. 1).

Рис. 1. Фармакологічна активність левоцетиризину

Рис. 1. Фармакологічна активність левоцетиризину
 

Терапевтичні властивості левоцетиризину

• Низка досліджень демонструє виражену антигістамінну активність левоцетиризину щодо пригнічення реактивності гістаміну.
• Левоцетиризин має швидкий початок дії та, що не менш важливо, забезпечує тривалу ефективність протягом 24 год (рис. 2).

Рис. 2. Частка пацієнтів із покращенням симптомів алергічного риніту та кропив’янки

Рис. 2. Частка пацієнтів із покращенням симптомів алергічного риніту та кропив’янки

♦ У дослідженні Schoepke та співавт. левоцетиризин порівняно з фексофенадином продемонстрував швидший початок дії (30-90 хв проти 2 год), коротший час досягнення максимального ефекту (3-4 проти 3-6 год) і більшу тривалість дії (щонайменше 24 год проти близько 12 год) щодо впливу на висип, запалення та свербіж [5].

♦ У порівняльному дослідженні ефективності левоцетиризин давав змогу досягти суттєвого зменшення симптомів сезонного алергічного риніту вже в першу годину після застосування порівняно з 3 год, що потрібні для дії дезлоратадину. Крім того, через 24 год після першої дози та безпосередньо перед прийомом другої зменшення симптомів було значно кращим у пацієнтів, які отримували левоцетиризин, порівняно з дезлоратадином [4].

• Левоцетиризин чинить сприятливий вплив на загальну вираженість ознак і симптомів кропив’янки й алергічного риніту.

♦ У дослідженні Fang і співавт. левоцетиризин продемонстрував відчутне зменшення симптомів алергічного риніту та кропив’янки; близько 75% пацієнтів з АР і 80% пацієнтів із кропив’янкою повідомили про повне або помітне покращення окремих симптомів [3].

• Левоцетиризин забезпечує високу ефективність щодо зменшення симптомів кропив’янки в дітей [6].

♦ Зменшує на 60% кількість епізодів кропив’янки у дітей з атопією.

♦ Нівелює прояви загострень супутньої кропив’янки в дітей з атопічним дерматитом.

• Левоцетиризин характеризується вищою ефективністю та тривалішою дією, ніж фексофенадин і дезлоратадин, щодо інгібування індукованого гістаміном утворення пухирів [4].

• Левоцетиризин продемонстрував більш виражене покращення симптомів (свербежу, кількості пухирів, максимального розміру пухирів), ніж біластин, у пацієнтів із хронічною спонтанною кропив’янкою [7] (рис. 3).

Рис. 3. Зміна загального рахунку симптомів та окремих симптомів кропив’янки на тлі лікування левоцетиризином і біластином

Рис. 3. Зміна загального рахунку симптомів та окремих симптомів кропив’янки на тлі лікування левоцетиризином і біластином

• Збільшення дози левоцетиризину до 4 разів є ефективним і безпечним щодо серцево-судинних подій у хворих на кропив’янку, які важко піддаються лікуванню [8].

• Левоцетиризин відіграє важливу роль у покращенні якості життя пацієнтів із кропив’янкою, демонструючи помітне покращення дерматологічного індексу якості життя (DLQI) [4].

• Левоцетиризин характеризується хорошим профілем безпеки та переносимості [4].

♦ Має невеликий об’єм розподілу, що забезпечує підвищену безпеку завдяки його незначному проходженню крізь гематоенцефалічний бар’єр і низькому зв’язку з відповідними церебральними рецепторами.

♦ Фармакокінетичні властивості левоцетиризину майже на змінюються при одночасному прийомі з іншими препаратами. Клінічні випробування не продемонстрували жодних змін із боку пам’яті, уваги та моторики на тлі прийому препарату.

♦ Безпека левоцетиризину підтверджується відсутністю ­кардіотоксичних ефектів і легким характером відомих побічних реакцій (утома, головний біль, запаморочення та сухість у роті) під час лікування, котрі загалом не впливають на самопочуття пацієнта навіть у разі тривалого прийому препарату.

Стаття друкується в скороченні.

Prasad G. et al. Levocetirizine – one of the most effective antihistamines in urticaria. International Journal of Scientific Study. 2021 May; 9 (2): 16-21.

Переклала з англ. Наталя Александрук

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 7-8 (524-525), 2022 р.

 

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Алергія та імунологія

18.04.2024 Алергія та імунологія Пульмонологія та оториноларингологія Ефективність і безпека підвищення дозування антигістамінних препаратів ІІ покоління в лікуванні неконтрольованої хронічної спонтанної кропив’янки

Хронічна кропив’янка (ХК) – ​це патологія, яка характеризується рецидивними нестійкими висипаннями з/без ангіоневротичного набряку, які виникають мало не щодня впродовж більш як 6 тиж [1]. Розрізняють два варіанти ХК – ​хронічна індукована кропив’янка (ХІК), або фізична кропив’янка, зумовлена певними фізичними подразниками, такими як тиск, тепло або холод, і більш поширена хронічна спонтанна кропив’янка (ХСК), яка розвивається у 80-90% випадків і характеризується відсутністю відомих екзогенних чинників і причин [2]. На це захворювання страждає від 0,5 до 1% населення світу, переважно особи жіночої статі [3]. Повторні симптоми часто призводять до порушень сну та чинять виражений негативний вплив на якість життя (QoL) [4]. ...

29.03.2024 Алергія та імунологія Педіатрія Діагностика та лікування алергічного риніту в дітей-астматиків

Алергічний риніт (АР) є поширеним запальним захворюванням верхніх дихальних шляхів (ВДШ), особливо серед педіатричних пацієнтів. Ця патологія може знижувати якість життя, погіршувати сон та щоденну продуктивність. Метою наведеного огляду є надання оновленої інформації щодо епідеміології АР та його діагностики, з урахуванням зв’язку з бронхіальною астмою (БА). ...

27.03.2024 Алергія та імунологія Педіатрія Лікування алергічного риніту та кропив’янки: огляд новітнього антигістамінного препарату біластину

Поширеність і вплив алергічних захворювань часто недооцінюють [1]. Ключовим фактором алергічної відповіді є імуноглобулін (Ig) Е, присутній на поверхні тучних клітин і базофілів. Взаємодія алергену з IgЕ та його рецепторним комплексом призводить до активації цих клітин і вивільнення речовин, у тому числі гістаміну, які викликають симптоми алергії [2]. Враховуючи ключову роль гістаміну в розвитку алергічних реакцій, при багатьох алергічних станах, включаючи алергічний риніт і кропив’янку, пацієнту призначають антигістамінні препарати [3, 4]....

22.03.2024 Алергія та імунологія Ефективність і безпека комбінованого назального спрею олопатадину гідрохлориду та мометазону фуроату в лікуванні алергічного риніту

Алергічний риніт (АР) – ​дуже поширений патологічний стан, що часто зумовлюється пилком трав і дерев, шерстю тварин, кліщами домашнього пилу та цвіллю. Оцінки його поширеності в різних регіонах Європи та світу дуже різняться [1, 2], але результати епідеміологічних досліджень демонструють, що на нього страждають до 30% дорослих людей і до 40% дітей. Симптоми можуть чинити значний негативний вплив на якість життя пацієнтів, часто заважати сну і сприяти поганій успішності на роботі та в школі. Крім того, АР є відомим фактором ризику розвитку бронхіальної астми; і, навпаки, ця коморбідність значно підвищується [2, 5-7]....