Огляд ефективності та безпеки левоцетиризину в лікуванні кропив’янки
Левоцетиризин – антигістамінний препарат, ефективність якого доведена в разі як легкої, так і хронічної форми кропив’янки. Він характеризується швидшим початком дії та більшою її тривалістю, ніж багато інших доступних на ринку антигістамінних препаратів, і максимальним пригніченням індукованої гістаміном реакції, що відзначається протягом 2-4 год після введення препарату. Левоцетиризин також виявляє протизапальну дію в пацієнтів з алергічними розладами. Він не має клінічно значущого впливу на когнітивні та психомоторні функції, серцево-судинні параметри. Як препарат вибору левоцетиризин зазвичай добре переноситься дорослими, підлітками та дітьми з алергічними захворюваннями.
Кропив’янка є поширеним захворюванням шкіри, що часто призводить до зниження працездатності через стійкість клінічних симптомів, непередбачуваний перебіг і негативний вплив на якість життя [1]. Усунення виявлених етіологічних чинників та уникнення тригерів є першим кроком лікування [2]. Чимало досліджень продемонстрували, що основним медіатором, який бере участь у розвитку симптомів кропив’янки, є гістамін. У зв’язку з цим сучасні рекомендації розглядають пероральні антагоністи гістамінових рецепторів (H1‑антигістамінні препарати) як першу лінію терапії кропив’янки [3]. Завдяки зв’язку з гістаміновими рецепторами ці препарати запобігають утворенню уртикарних елементів на шкірі та розвитку свербежу. Тому на сьогодні першою лінією лікування кропив’янки є H1-антигістамінні препарати другого покоління [2].
Левоцетиризин є потужним селективним антагоністом Н1-рецепторів гістаміну й належить до Н1-антигістамінних препаратів другого покоління, що забезпечує високу ефективність дії [4] (рис. 1).
Рис. 1. Фармакологічна активність левоцетиризину
Терапевтичні властивості левоцетиризину
• Низка досліджень демонструє виражену антигістамінну активність левоцетиризину щодо пригнічення реактивності гістаміну.
• Левоцетиризин має швидкий початок дії та, що не менш важливо, забезпечує тривалу ефективність протягом 24 год (рис. 2).
Рис. 2. Частка пацієнтів із покращенням симптомів алергічного риніту та кропив’янки
♦ У дослідженні Schoepke та співавт. левоцетиризин порівняно з фексофенадином продемонстрував швидший початок дії (30-90 хв проти 2 год), коротший час досягнення максимального ефекту (3-4 проти 3-6 год) і більшу тривалість дії (щонайменше 24 год проти близько 12 год) щодо впливу на висип, запалення та свербіж [5].
♦ У порівняльному дослідженні ефективності левоцетиризин давав змогу досягти суттєвого зменшення симптомів сезонного алергічного риніту вже в першу годину після застосування порівняно з 3 год, що потрібні для дії дезлоратадину. Крім того, через 24 год після першої дози та безпосередньо перед прийомом другої зменшення симптомів було значно кращим у пацієнтів, які отримували левоцетиризин, порівняно з дезлоратадином [4].
• Левоцетиризин чинить сприятливий вплив на загальну вираженість ознак і симптомів кропив’янки й алергічного риніту.
♦ У дослідженні Fang і співавт. левоцетиризин продемонстрував відчутне зменшення симптомів алергічного риніту та кропив’янки; близько 75% пацієнтів з АР і 80% пацієнтів із кропив’янкою повідомили про повне або помітне покращення окремих симптомів [3].
• Левоцетиризин забезпечує високу ефективність щодо зменшення симптомів кропив’янки в дітей [6].
♦ Зменшує на 60% кількість епізодів кропив’янки у дітей з атопією.
♦ Нівелює прояви загострень супутньої кропив’янки в дітей з атопічним дерматитом.
• Левоцетиризин характеризується вищою ефективністю та тривалішою дією, ніж фексофенадин і дезлоратадин, щодо інгібування індукованого гістаміном утворення пухирів [4].
• Левоцетиризин продемонстрував більш виражене покращення симптомів (свербежу, кількості пухирів, максимального розміру пухирів), ніж біластин, у пацієнтів із хронічною спонтанною кропив’янкою [7] (рис. 3).
Рис. 3. Зміна загального рахунку симптомів та окремих симптомів кропив’янки на тлі лікування левоцетиризином і біластином
• Збільшення дози левоцетиризину до 4 разів є ефективним і безпечним щодо серцево-судинних подій у хворих на кропив’янку, які важко піддаються лікуванню [8].
• Левоцетиризин відіграє важливу роль у покращенні якості життя пацієнтів із кропив’янкою, демонструючи помітне покращення дерматологічного індексу якості життя (DLQI) [4].
• Левоцетиризин характеризується хорошим профілем безпеки та переносимості [4].
♦ Має невеликий об’єм розподілу, що забезпечує підвищену безпеку завдяки його незначному проходженню крізь гематоенцефалічний бар’єр і низькому зв’язку з відповідними церебральними рецепторами.
♦ Фармакокінетичні властивості левоцетиризину майже на змінюються при одночасному прийомі з іншими препаратами. Клінічні випробування не продемонстрували жодних змін із боку пам’яті, уваги та моторики на тлі прийому препарату.
♦ Безпека левоцетиризину підтверджується відсутністю кардіотоксичних ефектів і легким характером відомих побічних реакцій (утома, головний біль, запаморочення та сухість у роті) під час лікування, котрі загалом не впливають на самопочуття пацієнта навіть у разі тривалого прийому препарату.
Стаття друкується в скороченні.
Prasad G. et al. Levocetirizine – one of the most effective antihistamines in urticaria. International Journal of Scientific Study. 2021 May; 9 (2): 16-21.
Переклала з англ. Наталя Александрук
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 7-8 (524-525), 2022 р.
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Алергія та імунологія
Хронічна кропив’янка (ХК) – це патологія, яка характеризується рецидивними нестійкими висипаннями з/без ангіоневротичного набряку, які виникають мало не щодня впродовж більш як 6 тиж [1]. Розрізняють два варіанти ХК – хронічна індукована кропив’янка (ХІК), або фізична кропив’янка, зумовлена певними фізичними подразниками, такими як тиск, тепло або холод, і більш поширена хронічна спонтанна кропив’янка (ХСК), яка розвивається у 80-90% випадків і характеризується відсутністю відомих екзогенних чинників і причин [2]. На це захворювання страждає від 0,5 до 1% населення світу, переважно особи жіночої статі [3]. Повторні симптоми часто призводять до порушень сну та чинять виражений негативний вплив на якість життя (QoL) [4]. ...
Алергічний риніт (АР) є поширеним запальним захворюванням верхніх дихальних шляхів (ВДШ), особливо серед педіатричних пацієнтів. Ця патологія може знижувати якість життя, погіршувати сон та щоденну продуктивність. Метою наведеного огляду є надання оновленої інформації щодо епідеміології АР та його діагностики, з урахуванням зв’язку з бронхіальною астмою (БА). ...
Поширеність і вплив алергічних захворювань часто недооцінюють [1]. Ключовим фактором алергічної відповіді є імуноглобулін (Ig) Е, присутній на поверхні тучних клітин і базофілів. Взаємодія алергену з IgЕ та його рецепторним комплексом призводить до активації цих клітин і вивільнення речовин, у тому числі гістаміну, які викликають симптоми алергії [2]. Враховуючи ключову роль гістаміну в розвитку алергічних реакцій, при багатьох алергічних станах, включаючи алергічний риніт і кропив’янку, пацієнту призначають антигістамінні препарати [3, 4]....
Алергічний риніт (АР) – дуже поширений патологічний стан, що часто зумовлюється пилком трав і дерев, шерстю тварин, кліщами домашнього пилу та цвіллю. Оцінки його поширеності в різних регіонах Європи та світу дуже різняться [1, 2], але результати епідеміологічних досліджень демонструють, що на нього страждають до 30% дорослих людей і до 40% дітей. Симптоми можуть чинити значний негативний вплив на якість життя пацієнтів, часто заважати сну і сприяти поганій успішності на роботі та в школі. Крім того, АР є відомим фактором ризику розвитку бронхіальної астми; і, навпаки, ця коморбідність значно підвищується [2, 5-7]....