29 жовтня, 2024

Антигістамінні препарати при захворюваннях шкіри: коли їх варто застосовувати?

Автори:

Ю. А. Гришко, Клініка персоналізованої медицини EuroDerm, м. Київ

Частий супутник захворювань шкіри – свербіж. У діяльності дерматологів захворювання, що супроводжуються свербежем, а також механізми його виникнення є одними з найактуальніших питань, котрі детально вивчаються; підходи до лікування постійно змінюються. Хронічний свербіж особливо часто є причиною порушення сну. Відсутність фізичної та психологічної регенерації уночі може значно знизити рівень уваги вдень і негативно вплинути на продуктивність праці. Негативний вплив на приватне життя пацієнта та стосунки з родиною і друзями є такими ж значним. Саме тому пацієнти із захворюваннями шкіри, що супроводжуються свербежем, мають вищий ризик психологічних розладів, як-от тривога, депресія та суїцидальна поведінка. Ефективне та вчасне лікування свербежу є наріжним каменем у терапії шкірних захворювань.

Свербіж – це поширене неприємне відчуття на шкірі, яке несприятливо впливає на фізичні та психологічні аспекти життя. Він асоціюється з такими дерматологічними хворобами, як контактний дерматит, кропив’янка, пруриго, екзема, а також із низкою системних захворювань (табл.). У розвитку свербежу відіграють роль різні медіатори, головним із яких є гістамін (відомий також як класичний медіатор свербежу). Основні місця дії гістаміну знаходяться в шкірі та мозку. Пруритогенний ефект гістаміну на шкіру обумовлений переважно Н₁-рецепторами. У шкірі гістамін здебільшого вивільняється з опасистих клітин, а потім зв’язується з Н₁-гістаміновими рецепторами на ендотеліальних клітинах мікросудин. Отже, з’являється свербіж разом із набряками та еритемою (як при кропив’янці). В мозку він виділяється з активованих нейронів (гістамінових нейронів). Вільний гістамін діє на Н₁-рецептори в головному мозку, мозочку та спинному мозку як нейромедіатор, а також індукує основні фізіологічні функції, як-от підтримка рівня збудження, посилення функцій пам’яті та навчання, пригнічення харчової поведінки й судом (Fukasawa et al., 2022).

Таблиця. Дерматологічні стани, пов’язані зі свербежем
Причина	Нозологія
Запалення	◆ Атопічний дерматит ◆ Алергічний / іритантний контактний дерматит ◆ Себорейний дерматит ◆ Стазний дерматит ◆ Псоріаз ◆ Парапсоріаз ◆ Хвороба Девержі ◆ Червоний плоский ліхен ◆ Кропив’янка ◆ Мастоцитоз ◆ Медикаментозні висипання ◆ Фотодерматози ◆ Бульозні захворювання (герпетиформний дерматит, бульозний пемфігоїд) ◆ Поліморфні висипи при вагітності ◆ Еозинофільний фолікуліт ◆ Дерматоміозит ◆ Склероатрофічний ліхен
Зараження/укуси	◆ Короста ◆ Педикульоз ◆ Укуси членистоногих
Інфекції	◆ Бактеріальні інфекції ◆ Вірусні інфекції ◆ Грибкові інфекції ◆ Паразитарні інфекції
Неопластичні	◆ Шкірна Т-клітинна лімфома
Генетичне / неврологічне захворювання	◆ Хвороба Дар’є та Хейлі-Хейлі ◆ Іхтіози ◆ Пруригінозний підтип домінантного дистрофічного бульозного епідермолізу ◆ Порфірії ◆ Запальний лінійний верукозний епідермальний невус ◆ Великі / гігантські вроджені меланоцитарні невуси – зрідка (особливо за об’ємних уражень з нейрональною диференціацією)
Інше	◆ Ксероз ◆ Первинний шкірний амілоїдоз ◆ Післяопіковий свербіж ◆ Свербіж, пов’язаний з рубцями ◆ Вузлувате пруриго ◆ Склеродермія ◆ Синдром Сікка

Існують також дані, що епідермальні кератиноцити, базофіли та нейтрофіли продукують гістамін (Thurmond et al., 2008). Гістамін, котрий виділяється цими клітинами, також зв’язується з H₁-рецепторами, що експресуються на сенсорних нервових волокнах (здебільшого на С‑волокнах), розподілених у шкірі, а також відкриває транзиторний рецепторний потенціал ванілоїдного каналу 1 типу (TRPV1). Згодом надходження іонів кальцію (Ca²⁺) зумовлює збудження нейронів, крім того, індукує свербіж (Thurmond et al., 2008).

Саме тому в клінічній практиці використовуються антигістамінні препарати, дія яких спрямована на H₁-рецептори.

Патогенез свербежу

Патогенез свербежу вивчається впродовж тривалого часу. Раніше вважалося, що відчуття свербежу (як і відчуття болю) проводиться латеральним спиноталамічним трактом, а сам свербіж розглядали як вид підпорогового болю. Проте дослідження останнього часу продемонстрували, що відчуття свербежу зароджується у вільних нервових закінченнях, які містять нейропептиди (вони стимулюють опасисті клітини до виділення гістаміну), а також передається субпопуляцією демієлінізованих волокон (С‑волокна), які мають незалежні шляхи передачі.

Свербіж і подряпини стимулюють сенсорні нерви чутливої шкіри, спричиняючи вивільнення нейропептидів, які, своєю чергою, стимулюють вивільнення гістаміну. Вважається, що це явище зумовлює збільшення інтенсивності свербежу.

Місце антигістамінних препаратів у лікуванні свербежу при дерматологічних захворюваннях

Згідно з останніми чинними рекомендаціями провідних фахових товариств, антигістамінні препарати рекомендовані для лікування свербежу, причому перевагу слід надавати препаратам ІІ покоління, яким притаманні краще співвідношення «ефективність – безпека» та відсутність антихолінергічних і седативних впливів. Яскравим представником таких препаратів є біластин – потужний H₁-гістаміноблокатор ІІ покоління без седативного ефекту із продемонстрованою ефективністю й безпекою в симптоматичному лікуванні різних захворювань шкіри. Цей препарат у дозі 20 мг/добу протягом 28 днів ефективно зменшує вираженість таких симптомів, як свербіж і кропив’янка, покращуючи якість життя (Zuberbier T. et al., 2010). Біластин також достовірно зменшує гістамін-індуковану кропив’янку в здорових добровольців, забезпечуючи швидший початок дії, ніж цетиризин у дозі 10 мг, дезлоратадин у дозі 5 мг і рупатадин у дозі 10 мг, демонструючи перевагу над цими препаратами щодо пригнічення відчуття свербежу (Church M. K., 2011; Togawa M. et al., 2016; Antonijoan R. et al., 2017).

У дослідженні А. Talathi та співавт. (2022) за участю 116 пацієнтів із кропив’янкою (n=22), екземою/дерматитом (n=27), плоским лишаєм (n=9), псоріазом (n=11), дерматофітією (n=42) й іншими станами (n=5) досліджували ефективність та профіль безпеки лікування біластином упродовж 4 тиж. Біластин виявився безпечним та ефективним для полегшення свербежу в пацієнтів із кропив’янкою, екземою/дерматитом, плоским лишаєм, псоріазом, дерматофітією. В усіх групах спостерігалося значне покращення якості життя на тлі лікування біластином на 2-му та 4-му тижні терапії (рис.). Завдяки вивченню безпеки препарату з’ясовано, що біластин добре переносився. Лише 4,31% пацієнтів скаржилися на побічні ефекти, причому всі вони були незначними та не потребували відміни лікування.

Рис. Вплив біластину на свербіж за різних дерматологічних станів
(адаптовано за А. Talathi та співавт., 2022)

Результати іншого дослідження, яке включало пацієнтів із хронічною спонтанною кропив’янкою й іншими дерматологічними хворобами, свідчать про те, що застосування біластину зумовило статистично значуще (p<0,001) зменшення індексу інтенсивності свербежу до 8-го тижня дослідження в кожній групі хворих (n=111) за дерматологічним опитувальником Dermatology Life Quality Index (DLQI) (Serra et al., 2020).

У відкритому багатоцентровому дослідженні серед пацієнтів із хронічною спонтанною кропив’янкою або сверблячкою, пов’язаною з іншими захворюваннями шкіри, проводилася оцінка довгострокової безпеки й ефективності біластину. При застосуванні монотерапії біластином у дозі 20 мг зменшення симптомів спостерігалося у 81,8% пацієнтів на 2-му, у 88,7% на 12-му, в 96,0% на 24-му та в 95,3% на 52-му тижні терапії. Лікування біластином переносилося добре (Yagami et al., 2017).

Отже, як демонструють дослідження, біластин – потужний, ефективний та безпечний препарат для лікування свербежу в пацієнтів із різними шкірними захворюваннями. З огляду на те що біластин не спричиняє седативного ефекту він має бути препаратом вибору для лікування такої категорії пацієнтів.

В Україні оригінальна молекула біластину представлена препаратом Ніксар® виробництва компанії «Берлін-Хемі». Йому притаманний швидкий початок (упродовж 1 год) і тривалий період дії (24 год), він не зумовлює седативного ефекту, вибірково зв’язується з периферійними H₁-рецепторами, не зв’язується з M‑холінорецепторами. Після одноразового застосування біластин протягом 24 год пригнічує розвиток шкірних реакцій, що спричиняються гістаміном.

Ніксар® доступний у двох лікарських формах: таблетки 20 мг та таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині, 10 мг.

Препарат рекомендовано приймати за 1 год перед або через 2 год після вживання їжі чи фруктового соку.