Збереження відчуття рівноваги як предиктор довголіття: прогнозування тривалості життя за допомогою 10-секундного тесту

09.02.2023

Стаття у форматі PDF

Функція збереження рівноваги швидко погіршується приблизно з середини шостого десятиліття життя. При цьому збільшується ризик падінь та інших негативних наслідків для здоров’я. Пропонуємо до вашої уваги огляд статті C. G. Araujo et al. «Successful 10-second one-legged stance performance predicts survival in middle-aged and older individuals» видання Br J Sports Med (2022 Sep; 56 (17): 975‑980), у якій викладено результати дослідження з використанням тесту на рівновагу та аналіз зв’язку його результатів зі смертністю від усіх причин (зокрема, антропометричних і клінічних характеристик).

Для процесу фізіологічного старіння харак­терне прогресуюче погіршення фізичного ­стану, погіршення аеробних та неаеробних здібностей (зокрема, м’язової сили/потуж­ності, гнучкості та збереження рівноваги) (Bull et al., 2020; Peterman et al., 2020; Piercy et al., 2018; Myers et al., 2002; Laukkanen et al., 2001; Araujo, 2008; Araujo et al., 2020; Laukkanen et al., 2020; Brito et al., 2014). Особи похилого віку внаслі­док поєднання саркопенічного ожиріння, ­втрати гнучкості та почуття рівноваги страждають від слабкості, більш схильні до падінь та інших серйозних несприятливих наслідків (Izquierdo et al., 2021). Падіння є другою провідною причиною ненавмисних травма-асоційованих смертельних випадків у всьому світі (WHO, 2021). На відміну від аероб­ної здатності, м’язової сили та гнучкості, почуття рівноваги, як правило, ­зберігається до шостого десяти­ліття життя, після чого ця функція значно погіршується (Peterman et al., 2020; Laukkanen et al., 2016; Vianna et al., 2007; Medeiros et al., 2013; Springer et al., 2007; Fregly et al., 1973). ­

Однак оцінка рівноваги не є стандартною частиною клінічного обстеження осіб середнього та старшого віку (Springer et al., 2007). Частково це можна пояснити недостатньою стандартизацією тестування рівноваги, а також відносною точністю даних (Fregly et al., 1973; Jonsson et al., 2004; Roeing et al., 2017). Доступність простих, недорогих, надійних і безпечних інструментів оцінювання рівноваги, що ­можуть допомогти прогнозуванню виживання, є корис­ною для медпрацівників, які обстежують та ліку­ють осіб похилого віку (Brito et al., 2014).

У контексті цієї проблеми C. G. Araujo et al. зазначають актуальність проведеного проспективного когортного дослідження з використанням даних відкритого когортного / оцінювального протоколу CLINIMEX Exercise, розпочатого 1994 року. Метою його було вивчити взаємозв’язок різних показників фізичної підготовки та інших змінних, пов’язаних із фізичними вправами, а також серцево-­судинних чинників ризику та смертністю, зумовленою всіма/конкретними причинами.

Матеріали і методи дослідження

Розмір вибірки становив 1593 учасники; поточний аналіз охоплював дані 1702 учасників віком 51‑75 років, які добровільно звернулися до клініки для оцінювання аеробної та неаеробної фізичної підготовленості та/або отримання консультації щодо фізичних вправ. Оцінювання проводили від 10.02.2009 до 10.12.2020. Інформацію про життєвий статус та смертність було оновлено в сере­дині грудня 2020 р. за даними обласного офіційного реєстру. Усі учасники прочи­тали та підписали інформовану згоду. Протокол дослідження увійшов до Національного ­реєстру досліджень, який офіційно розглянув та затвердив зовнішній комітет з етики досліджень. Демографічні змінні: стать; вік; дата оцінювання, смерті (якщо вона сталася), оновлення інформації; час спостереження. Антропометричні параметри містили дані про зріст, масу тіла, сумарний розмір шести шкірних складок (триципітальної, підлопаткової, клубової, надчеревної, стегнової та в медіальній частині гомілки), а також окружність талії, індекс маси тіла (ІМТ) і співвідношення показників ­окружності талії до зросту. Клінічні дані було отримано на підставі історії хво­роби, з урахуванням наявності/браку відомостей про відповідні захворювання та/або ­регулярно застосовувані ліки. Ожиріння визначали як ІМТ≥30 кг/м2.

Оцінка рівноваги в положенні стоячи на одній нозі

Статичну рівновагу оцінювали за допомогою 10-секундного стояння на одній нозі (10-s one-legged stance – ​10-s OLS): на рівній ­поверхні, почергово на правій та лівій, під пильним особистим наглядом лікаря та/або помічника медсестри. Щоб мінімізувати вплив м’язової сили й гнучкості та поліпшити стандартизацію, учасники виконували завдання босоніж та були проінструктовані щодо розташування дорсальної частини неопорної стопи на тильному боці гомілки опірної ноги якомога природнішим способом (рис. 1). Учасників просили три­мати лікті випрямленими, руки розташовувати ­щільно до тіла і фіксувати погляд в точці на відстані 2 м на рівні очей (Nofuji et al., 2016). 

Рисунок 1. Позиція тіла для здійснення тесту 10-секундного стояння на одній нозі

Рисунок 1. Позиція тіла для здійснення тесту 10-секундного стояння на одній нозі
Адаптовано за C. G. Araujo et al., 2022.

Коли учасник приймав правильне поло­ження, розпочинали відлік 10 с; можна було робити шонайбільше три спроби. ­Зокрема, ­застосовували дуже простий критерій – ​здатність виконати 10-s OLS на будь-якій нозі, зберігаючи правильну початкову позицію та без будь-якої іншої підтримки. Відповідно учасників класифікували як здатні («Так») або нездатні («Ні») виконати 10-s OLS.

Результати дослідження

Демографічні та клінічні характеристики учасників дослідження наведено в таблиці. Із усіх учасників 348 (20,4%) не пройшли тест. Неможливість пройти тест 10-s OLS на правій/лівій нозі зростає з віком, подвоюючись практично що п’ять років між віковими групами, починаючи з 51‑55 років. Частка тих, хто не склав тест, становила 4,7% учасників віком 51‑55 років; 8,1% – ​віком 56‑60 років; 17,8% – ​віком 61‑65 років і 36,8% – ​віком 66‑70 років. У віковій групі 71‑75 років більшість учасників (53,6%) не змогли успішно пройти 10-s OLS (рис. 2).

Таблиця. Демографічні та клінічні характеристики чоловіків і жінок віком 51‑75 років та спроможність виконання тесту 10-секундного стояння на одній нозі

Рисунок 2. Спроможність («Так») або неспроможність («Ні») виконати тест 10-секундного стояння на одній нозі відповідно  до вікової групи (n=2798)

Рисунок 2. Спроможність («Так») або неспроможність («Ні») виконати тест 10-секундного стояння на одній нозі відповідно до вікової групи (n=2798)
Адаптовано за C. G. Araujo et al., 2022.

Медіана періоду подальшого спостереження становила 7 років (міжквартильний діапазон 4,16‑9,41 року); 123 учасники (7,2%) померли без чітких часових тенденцій щодо летальних випадків (p=0,77), переважно ­через рак – ​32%, серцево-судинні причини – ​30%, захворювання дихальної системи – ​9% та ускладнення COVID‑19‑7%. Для вибірки з 1702 осіб, зокрема 123 випадки смертності від усіх причин, потужність виявлення клінічно важливого відношення ризику (ВР), який дорівнював 1,84, становила 92%. Частка смертей у групі «Ні» була вищою, ніж у групі «Так» (17,5% проти 4,6%; p<0,001), що відображає абсолютну різницю 12,9%, але розподіл основ­них причин смерті суттєво не відрізнявся між групами «Так» і «Ні» (p=0,45).

Розподіл за статтю між групами «Так» і «Ні» не мав істотних розбіжностей (p=0,76), але за віком, ІМТ та співвідношенням окружності талії до зросту відмінності були значущими (p<0,001): учасники групи «Ні» мали гірший «профіль здоров’я» з вищим поширенням ожиріння, ішемічної хвороби серця, гіпертонії та дисліпідемії. Найразючішою ­була ­різниця щодо частоти цукрового діабету, який утричі поширеніший у групі «Ні» (37,9% проти 12,6% у групі «Так», p<0,001).

Неспроможність пройти 10-s OLS най­більше корелювала з віком (0,40) та співвідношенням окружності талії до зросту (0,26) (p<0,001). Криві виживання Каплана–­Меєра сут­тєво різнилися у групах «Так» і «Ні» (p<0,001) (рис. 3).

Рисунок 3. Криві виживання Каплана–Меєра для учасників віком 51‑75 років, розділені на здатність («Так») і нездатність («Ні») пройти тест 10-секундного стояння на одній нозі

Рисунок 3. Криві виживання Каплана–Меєра для учасників віком 51‑75 років, розділені на здатність («Так») і нездатність («Ні») пройти тест 10-секундного стояння на одній нозі
Адаптовано за C. G. Araujo et al., 2022.

За даними аналізу пропорційних ризиків Кокса, неспроможність завершити 10-s OLS була асоційована зі значно вищим ризиком смертності від усіх причин. Скориговані за віком, а також за багатьма параметрами (вік, стать, ІМТ та клінічні супутні захворювання: ішемічна хвороба серця, гіпертензія, цукровий діабет, ожиріння та дисліпідемія в анамнезі) значення ВР (95% довірчий інтервал) для цих учасників становили 2,18 (1,48‑3,22; p<0,001) та 1,84 (1,23‑2,78; р=0,003) відповідно.

При аналізі смертності від усіх причин (з урахуванням чинників ризику) додавання результатів тесту 10-s OLS допомогло збільшити C-індекс Харрелла на 0,0100 (від -0,0005 до 0,0205; p=0,06).

Обговорення

C. G. Araujo et al. наводять дані Всесвітньої організації охорони здоров’я, за ­якими ­щороку в усьому світі від падінь ­помирає 684 тис. осіб, зокрема 80% – ​у країнах із низьким/середнім рівнем доходу (WHO, 2021). Хороший рівень рівноваги важливий для виконання багатьох повсякденних дій (Keating et al., 2021); є вагомі докази того, що втрата відчуття рівноваги шкодить здоров’ю, а ­деякі вправи можуть його ­поліпшити (Izquierdo et  al., 2021; Keating et al., 2021; Gonzalez et al., 2014; Mortazavi, 2019). Проте ­невідомо, чи можна ­скорегувати ­результати повторних 10-s OLS завдяки фізичними вправам/тренуванням рівноваги, і чи ­зміни результату ­тесту з плином часу матимуть вплив на ризик смертності (Jaque–Gallardo et al., 2019).

Автори зазначають, що їхній 13-річний клінічний досвід регулярного використання тесту 10-s OLS у дорослих широкого вікового діапазону з різноманітними клінічними захворюваннями підтверджує, що цей тест був надзвичайно ефективним, безпечним, добре сприймався учасниками, і, що дуже важливо, легко додавати до практики, оскільки для його реалізації потрібно 1‑2 хв (Araujo et al., 2020).

Прогностична цінність тесту

Щодо прогностичної цінності складання тесту 10-s OLS:

  • Спроможність виконати 10-s OLS різко зменшується з віком, приблизно вдвічі з кожним наступним 5-річним інтервалом у відповідних групах. Показник неспроможності виконання тесту був у понад 11 разів більшим в учасників найстаршої вікової групи – ​71‑75 років, порівняно з молодшими на 20 років.
  • За даними однофакторного аналізу, неуспішність виконання тесту значною мірою та прямо пов’язана з віком, високим показником співвідношення окружності талії до зросту та поширеністю цукрового діабету. Ці результати узгоджуються з даними S.G.R. Neri et al. (2019), за якими показники ожиріння, зокрема окружність талії, пов’язані з постуральною нестійкістю та вищим ризиком падінь у літніх.
  • Вищий відсоток учасників із цукровим діабетом у групі «Ні» свідчить про те, що ­деякі з них мають субклінічну дисфункцію цент­ральної або вегетативної нервової системи (Yokoyama et al., 2020).
  • Учасники середнього та старшого віку, які не змогли скласти тест 10-s OLS, мали на 84% вищий ризик смертності від усіх причин протягом медіани 7 років порівняно з тими, хто його пройшов, навіть якщо брали до уваги вік, стать, ІМТ та клінічні супутні захворювання або чинники ризику, зокрема наявність ішемічної хвороби серця, гіпертонії, ожиріння, дисліпідемії та цукрового діабету.

Порівняння отриманих результатів із даними літератури

Як зазначають дослідники, 2007 року було запропоновано нормативні значення для 10-s OLS на підставі результатів, отриманих у 549 осіб, розділених на шість вікових груп від 18 до 80+ років. Встановлено, що показники вико­нання 10-s OLS дуже залежали від віку, але не від статі (Springer et al., 2007).

У проведеному в Японії дослідженні за участю 1085 учасників похилого віку (65‑89 років) виявлено, що час виконання тесту OLS тісно пов’язаний зі смертністю від усіх причин, зі скоригованим значенням ВР, подібним до поточного дослідження з використанням подібних коваріат (1,91; 95% довірчий інтервал 1,39‑2,63) (Nofuji et al., 2016).

С. Cao et al. (2021) у когортному дослідженні вивчали показники статичної рівноваги у 5816 чоловіків і жінок віком від 40 років, за якими в середньому спостерігали протягом 12,5 року. Зокрема, особи з порушенням рівноваги мали на 44% вищий ризик смертності від усіх причин, ніж ті, хто отримав результати у межах норми за чотирма параметрами в моди­фікованому тесті Ромберга.

Як зазначають C. G. Araujo et al., тест OLS використовують для оцінювання відчуття рівно­ваги понад 50 років. Так, A. R. Fregly et al. (1973) першими повідомили про нормативні стандарти для OLS на підставі даних вибірки здорових осіб. Є різні варіації тесту OLS щодо позицій рук/кистей, дозволених рухів рукою для стабілізації та положенням протилежної ноги/стопи, причому в деяких дослідженнях можна махати ногою (Springe et al., 2007; Fregly et al., 1973; Hurvitz et al., 2000; Ikezoe et  al., 2021; da Silva et al., 2013).

На думку авторів, поточні отримані дані не тільки підтверджують результати згаданих вище досліджень, але розширюють ці спостереження та роблять їх значущими для рутинного клінічного застосування. Вони також зазначають, що простіше, наприклад для відтворення результатів, мати чіткий час виконання тесту, як-от 10 с, порівняно із записом загального часу, протягом якого суб’єкт може залишатися в положенні стоячи на одній нозі.

Обмеження дослідження

Досліджувана когорта загалом ­налічувала належала до білої раси, тобто до вищих соціально-економічних верств Бразилії. По-перше, будь-яку екстраполяцію цих результатів на популяції, відмінні щодо цієї характеристики, слід інтерпретувати з обережністю. По-друге, використання показника ВР може бути неінформативним, оскільки воно ускладнює інтерпретацію прямих порівнянь чинників ризику. По-третє, кілька потенційних змінних чинників були недоступними для учасників, ­зокрема недавня історія падінь, ­модель фізичної активності, дієта, статус курця та вико­ристання ліків, які можуть мати вплив на рівновагу. По-четверте, не реалізовано пов­торних вимірювань експозиції. У майбутніх дослідженнях, на думку ­авторів, слід також з’ясувати, чи позначаються компоненти фізичної підготовки на результатах 10-s OLS. ­Потрібне дослідження біологічних механізмів, які ­можуть пояс­нити зв’язок між поганим відчуттям балансу під час OLS і смертністю від усіх причин. ­Також цікаво вивчити, чи можуть ­детальніші або складніші оцінювання статичного ­балансу, як-от вимірю­вання центру змі­щення тиску, кількості необхідних проб, різних положень рук або ніг та/або заплющені очі під час OLS, сприяти ґрунтовнішому аналізу предикторів виживання.

Висновок

Результати дослідження вказують на те, що нездатність пройти тест 10-s OLS пов’язана з вищим ризиком смертності від усіх причин і, власне, із меншою очікуваною тривалістю життя учасників середнього та старшого вікової категорії.

Підготувала Маргарита Марчук

Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 4 (63) 2022 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія

29.02.2024 Неврологія Комбінована терапія розувастатином та езетимібом у пацієнтів із дисліпідемією та ризиком серцево-судинних і цереброваскулярних захворювань

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) залишаються основною причиною смерті у світі. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щорічні втрати від них сягають понад 17 млн осіб (близько 30% загальної смертності); серед причин смерті лідирують ішемічна хвороба серця (ІХС) та цереброваскулярна патологія (WHO, 2021). Одним із чинників ризику ССЗ є дисліпідемія, що потребує ретельного контролю параметрів ліпідного обміну, передусім рівня холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ). ...

28.02.2024 Неврологія Швидке полегшення, тривалий ефект: новий підхід до управління стресом

Стрес виникає тоді, коли вплив довкілля, фізичні та/або психологічні вимоги перевищують наявні ресурси для того, щоб відповісти на ситуацію, що виникла. Запропоновано застосовувати двокомпонентну модель стресу, яка включає реактивність – період максимальної потужності стресової реакції, що спостерігається одразу чи невдовзі після впливу основних стресорних чинників, а також відновлення – період повернення до початкового стану після завершення стресової реакції (Smyth J.M. et al., 2023). Стрес асоціюється із дисбалансом гормонів та низкою розладів (рис. 1)....

20.02.2024 Неврологія Розширення терапевтичних можливостей реабілітації пацієнтів із перенесеним ішемічним інсультом

Глобальний тягар інвалідності після інсульту зростає попри терапевтичні досягнення. Інсульт залишається другою провідною причиною інвалідності в усьому світі. Кожна четверта доросла людина має інсульт; ≈63% цих випадків трапляється до 70 років. 87% інвалідності, пов’язаної з інсультом, припадає на країни з низьким і середнім рівнем доходу, де доступ до втручань у разі гострого інсульту часто обмежений. Це робить ефективну реабілітацію потенційно найкращим доступним втручанням для сприяння відновленню після інсульту, а також є глобальним пріоритетом охорони здоров’я [1, 2]....

20.02.2024 Неврологія Останні тенденції сучасної епілептології – повернення на межу неврології та психіатрії?

Щороку в світі вперше діагностують епілепсію в ≈2,4 млн людей. В Україні зафіксовано ≈100 000 людей із цією хворобою. Хоча, за оцінками фахівців, цифра є заниженою, оскільки багато випадків досі не діагностовано. На VIII щорічній науково-практичній конференції з актуальною темою щодо проблем епілепсії виступив лікар-невролог, психіатр, доктор медичних наук, професор Андрій Євгенійович Дубенко. Доповідач висвітлив питання епілептичних нападів, нових міжнародних критеріїв визначення цього стану та наголосив на невирішених питаннях....