22 червня, 2025
Війна та її вплив на нервову систему людини
Російська воєнна агресія значно вплинула на різноманітні складові мирного життя населення України, докорінно зруйнувавши відчуття безпеки і спричинивши виникнення потужного стресу, психологічні наслідки якого небезпечні як для дітей, так і для дорослих. Війна стала екстремальною, а в деяких випадках – гіперекстремальною ситуацією для окремих груп населення. Внутрішні навантаження, які вона викликає, часто перевищують людські можливості. У цій війні відзначається постійне нехтування Міжнародним гуманітарним правом, Женевською конвекцією, що створює ситуацію загальної недовіри й розчарування [1, 2].
Негативні наслідки війни для різних сфер життя
Міграційні процеси є одними з наслідків війни. Російське повномасштабне вторгнення в Україну призвело до найбільшої хвилі біженців із часів Другої світової війни: понад 8 млн осіб залишили країну, тоді як 4,6 млн стали внутрішньо переміщеними особами. До чинників низької стресостійкості серед осіб, що були вимушені змінити місце проживання, належать: відсутність близьких людей, неможливість знайти роботу, яка приносить задоволення, завести бажаних хатніх тварин, виділити час на заняття, що подобаються, суттєве зниження контролю над своїм життям і можливості приймати рішення, нав’язливе бажання переглядати та обговорювати телепередачі з тривожним змістом [3, 4].
Можна виділити соціально-психологічні, фізичні, економічні та медичні фактори, що впливають на здоров’я населення, за умов воєнного часу. Під час війни виникають соціальні проблеми, безпосередньо пов’язані з надзвичайною ситуацією, а саме: розлучення родин, брак безпеки, втрата засобів до існування, розрив соціальних зв’язків, низький рівень довіри, нестача ресурсів, зростання дітей без батьків тощо. Це призводить до появи проблем психічного характеру, як-то:
- загострення наявних психічних розладів;
- зміни стану психічного здоров’я через страждання;
- гострі реакції на стрес;
- зловживання алкоголем і наркотичними засобами;
- розвиток депресій і тривожних станів.
«Медичні» проблеми зумовлені загостренням хронічних патологій або гострими інтеркурентними захворюваннями за відсутності доступу до кваліфікованої, а інколи – будь-якої медичної допомоги, порушенням приймання препаратів, відсутністю або обмеженням доступу до консультування фахівців, інструментальних та лабораторних обстежень [5, 6]. Особливостями впливу цих негативних чинників є глобальність, значна тривалість, надзвичайно швидкі зміни ситуації залежно від воєнної обстановки, наявність постійної загрози життю і здоров’ю мешканців країни, невизначеність перспектив розвитку ситуації, негативний вплив інформаційного поля [7]. Виклики війни підвищують уразливість до психосоціального стресу та призводять до розвитку психічних, неврологічних і соматичних розладів [8].
За роки війни були проведені дослідження, які продемонстрували психологічний стан жителів країни. Аналіз ментального здоров’я українців демонструє невтішну тенденцію – збільшення кількості порушень, пов’язаних із травматичним стресом. Так, за даними загальнонаціонального перехресного дослідження, яке було розпочате із перших місяців війни, після 9‑12 місяців війни поширеність стресу, тривоги і симптомів посттравматичного стресового розладу (ПТСР) серед дорослих українців досягла надзвичайно високого рівня. Докази, отримані за 1,5 роки від початку війни, показують, що українці, які могли залишатися вдома (тобто на постійному місці проживання) мали значно нижчий рівень стресу, тривоги і ПТСР порівняно із тими, хто був змушений тікати до інших регіонів. Окрім того, респонденти, які виїхали за кордон, почуваються навіть гірше, ніж внутрішньо переміщені особи [9].
У 2022 р. 53% дорослих українців перенесли тяжкий психічний стрес, у 54% спостерігалася тривожність, у 47% – депресія, у 30,8% – підвищений ризик ПТСР. У 2023 р. розлади психічного здоров’я виявили в 20,8% осіб, що не змінили місце проживання, 21% внутрішньо переміщених осіб та 27% біженців. Причому зросла кількість респондентів із тяжким рівнем тривожності та ПТСР. Наразі більш ніж 70% респондентів скаржаться на порушення психічного здоров’я [10].
Опитування GRADUS, проведене у 2023 р. за ініціативою МОЗ, свідчить про те, що 71% українців відчувають сильну знервованість, 92% мали травматичний досвід, 90% скаржаться на один симптом ПТСР, а в зоні ризику ПТСР перебувають 57% опитаних [11].
Відповідно до сучасних вітчизняних досліджень, поширеність ПТСР в Україні становить близько 25%, до того ж майже половина населення (57%) перебуває у зоні ризику розвитку ПТСР [12]. Також у зоні ризику вимушені переселенці та особи з регіонів, що опинилися під російською окупацією. Онлайн-анкетування студентів (n=1072) демонструє значний вплив війни на життя молодих людей: 98% опитуваних зазнали впливу війни, 86% бачили уві сні кошмари про неї, 49% страждали від безсоння, а 27% мали ознаки ПТСР [13]. Провокуючими чинниками ПТСР є не лише безпосереднє переживання воєнної агресії, фізичного насильства чи тяжких страждань, але й високий рівень тривоги, депресії, стресу та симптомів, пов’язаних із травмою [14].
Наслідками цієї складної психічної ситуації стали: психоемоційні порушення (відчуття розчарування, тривоги, безнадійність), порушення фізичного благополуччя, розвиток та загострення соматичних патологій, погіршення наявних психічних розладів (депресія, шизофренія, зловживання алкоголем), зміни стану психічного здоров’я через страждання, гострі реакції на стрес, зловживання алкоголем і наркотичними засобами, розвиток депресій і тривожних станів, наприклад, ПТСР, виникнення та загострення неврологічних захворювань. Найчастішими наслідками стресу є такі неврологічні порушення: тривожні, когнітивні розлади, нейродегенеративні захворювання (хвороби Альцгеймера і Паркінсона, деменція із тільцями Леві), цереброваскулярні патології (мозковий інсульт, хронічна ішемія мозку, судинна деменція тощо) [15].
Зокрема, є певні особливості у структурі неврологічних захворювань у цивільних та військових. Так, вплив травматичних чинників воєнного часу в цивільних осіб викликає розвиток, прогресування або зниження контрольованості кардіоваскулярної та цереброваскулярної патологій, погіршення метаболічних показників, нейроендокринну дизрегуляцію, проблеми зі сном, тривожно-депресивні, когнітивні порушення, посилення проявів соматичних хвороб [16]. Вплив травматичних чинників воєнного часу у військових: черепно-мозкові травми, акубаротравми (контузії головного мозку, очних яблук), посткомаційний синдром, хронічна травматична енцефалопатія, ПТСР, церебро- та кардіоваскулярні захворювання [17].
Як стрес впливає на розвиток і загострення неврологічних захворювань?
Вплив стресу на головний мозок
Проблема впливу на організм (особливо на головний мозок) фактора гострого та хронічного стресу наразі є однією із провідних у медицині. У медичній практиці за сучасних умов вона набуває особливого значення як у медичному, так і медико-соціальному сенсі, що безпосередньо стосується сфери професійної діяльності різних фахівців – неврологів, психіатрів, психологів, кардіологів, гастроентерологів, пульмонологів, ендокринологів, сімейних лікарів тощо.
Відомо, що тривалий стрес спричиняє виснаження захисних механізмів і розвиток патологічних змін із боку багатьох органів та систем. Залежно від типу, часу впливу та тяжкості подразника стрес може чинити різноманітний вплив – від порушень гомеостазу до розвитку серйозних ускладнень із боку органів та систем. Окрім того, стрес може бути як провокуючим, так і обтяжливим фактором для багатьох захворювань і патологічних станів [18]. Важливо підкреслити, що вплив хронічного стресу на головний мозок зачіпає як нейромедіаторний баланс загалом (тобто механізми центральної регуляції), так і нейрометаболічні процеси на рівні окремих нейронів, а також спричиняє зміни трофічних і пластичних процесів у ЦНС та порушення мозкового кровообігу [19].
У дослідженнях встановлено, що стрес може зумовлювати структурні зміни в різних ділянках мозку. Зокрема, хронічний стрес здатний спричиняти довгострокову атрофію мозку та зменшення його маси. Ці структурні зміни зумовлюють появу відмінностей у реакції на стрес, когнітивних здібностях і пам’яті. Звичайно, масштаб та інтенсивність цих змін відрізняються залежно від рівня стресу. Проте очевидним є те, що стрес може спричиняти структурні зміни в мозку із довгостроковим впливом на вищі нервові функції [20, 21].
Основними проявами патологічного впливу дистресу є:
- Нервово-психічна дисфункція – тривалий стрес та гіперкортизолемія призводять до дизрегуляції емоціогенних структур та передніх відділів кори головного мозку, які координують сигнали підкіркових центрів; порушується авторегуляція кровопостачання та кровообігу головного мозку; зазнає змін енергетичний та пластичний обмін у нервовій тканині.
- Вегетативні порушення – гіперактивація симпатичної та зниження функції парасимпатичної нервових систем; зміни тонусу та фізіологічної динаміки судин, органів шлунково-кишкового тракту, залоз зовнішньої секреції.
- Соматичні прояви – системне запалення, збільшення фракції жирової тканини, підвищення рівнів цитокінів, трофічні виразки або рани, що погано загоюються, зміна імунної функції, епігенетичні зміни.
- Розлади нейроендокринної регуляції – гіперкортизолемія, зниження чутливості глюкокортикоїдних рецепторів, резистентність до інсуліну, зміна функції тиреоїдних гормонів, порушення фізіологічної динаміки осі «мозок – шлунково-кишковий тракт».
Тривожні та депресивні розлади
Найчастіші стрес-індуковані ментальні порушення внаслідок військової агресії – це розлади тривожно-депресивного спектра. Поширеність симптомів депресії в популяції на тлі тривалого стресу воєнного часу становить 27,4%, а тривожних порушень – 34,6% [22].
Станом на I півріччя 2023 р. у більшості українців (57%) тривожність зафіксовано як одну із топових емоцій. Встановлено тенденцію до подальшого погіршення психоемоційного стану (приріст ще на 26% осіб від лютого 2023 р.) та поширення вживання алкоголю (82% респондентів), зокрема «регулярне» / «доволі часте» (18% осіб). Ці відомості сумісні з даними про взаємозв’язок споживання алкоголю і психічного здоров’я та є опосередкованою ознакою високого рівня тривожності у суспільстві, а також схильністю населення до самолікування тривоги.
У всьому світі на депресію страждає 3,8% населення, зокрема близько 5% дорослих, 5,7% осіб віком від 60 років та 1,2% дітей [23]. Як відомо, депресія є наслідком складної взаємодії соціальних, психологічних та фізіологічних чинників. Війна – це надзвичайна ситуація, що спричиняє збільшення кількості депресивних пацієнтів щонайменше на 20% [24].
Патогенез тривожних та депресивних порушень є складним і включає генетичні, нейробіологічні та психосоціальні фактори. Наявність тривожних та депресивних розладів впливає на ризик розвитку когнітивних порушень, серцево-судинних подій, смерті [25]. Тому дуже важливими є своєчасна діагностика та лікування тривожних і депресивних розладів.
У сучасних клінічних настановах зазначено, що за таких порушень лікування першої лінії включає як психотерапію (психологічні інтервенції низької та високої інтенсивності), так і фармакотерапію, переважно селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), а лікування другої лінії – препарати інших груп.
Есциталопрам – основний базовий антидепресант із групи СІЗЗС для лікування депресивних станів. В Україні ородисперсний есциталопрам представлений препаратом Есциталопрам-Віста (фармацевтичної компанії «ВІСТА») із підвищеною зручністю для пацієнта. Ородисперсні таблетки, як інноваційна лікарська форма, дозволяють покращити комплаєнс пацієнта, біодоступність та прискорити початок дії (Kakar et al., 2018).
Серед переваг таблеток, що диспергуються у ротовій порожнині, варто відзначити саме легкість застосування. Таблетки зручно приймати за різних обставин, що важливо для активних пацієнтів. При цьому таблетки не обов’язково запивати водою – це зручно у ситуаціях, коли вода недоступна або її важко використовувати (наприклад, у транспорті).
Підвищенню комплаєнсу сприяє і приємний м’ятний смак таблетки Есциталопрам-Віста, на відміну від зазвичай гіркого присмаку простих пресованих таблеток. Таблетки легко розчиняються у ротовій порожнині, що дозволяє розв’язувати проблеми введення препаратів пацієнтам із порушеннями ковтання (наприклад, літнім людям, особам після перенесеного інсульту, лежачим хворим, психіатричним пацієнтам і особам із неврологічними порушеннями, нездатним жувати, приміром, через запальний процес у роті або втрату зубів, а також тим, хто страждає на дисфагію).
Приймати препарат можна незалежно від вживання їжі один раз на добу. Звичайна добова доза становить 10 мг/добу. За потреби дозу може бути збільшено до 20 мг/добу. Антидепресивний ефект зазвичай настає через 2‑4 тижні. Після зникнення симптомів необхідно продовжувати лікування протягом щонайменше шести місяців із метою зміцнення ефекту.
Трівонор (пароксетин) – антидепресант із групи СІЗЗС, який чинить виразну протитривожну дію. Він може бути ефективним, коли есциталопрам не виявляє достатнього протитривожного ефекту. Препарат має окреме показання в інструкції для лікування ПТСР.
Лікарський засіб Трівонор рекомендовано приймати перорально один раз на добу вранці під час їди. Таблетку слід ковтати, не розжовуючи. За потреби дозу може бути збільшено до 40‑60 мг/добу.
Когнітивні порушення
Стрес чинить багаторівневий вплив на пізнавальний процес, який залежить від його інтенсивності, тривалості й походження [26]. Стрес активує деякі фізіологічні системи, як-то: вегетативна нервова система, центральна нейромедіаторна і нейропептидна системи, а також ось «гіпоталамус – гіпофіз – надниркова залоза», що безпосередньо впливають на формування нейронних зв’язків у мозку, пов’язаних з обробкою даних [26]. Дослідження продемонстрували, що хронічний стрес може спричинити такі ускладнення, як підвищення рівня інтерлейкіну‑6, а також низки інших прозапальних інтерлейкінів, кортизолу в плазмі крові, зменшення вмісту мозкового нейротрофічного фактора. Такі зміни часто спостерігають в осіб із депресією і розладами настрою, які супроводжуються широким спектром когнітивних проблем [27]. Стрес спричиняє підвищення активності адреномедулярної та гіпоталамо-адрено-кортикальної систем і таким чином підвищує ризик розвитку когнітивних порушень (за рахунок кортизолу).
Слід відзначити, що за роки війни на прийомі у невролога значно збільшилася кількість пацієнтів зі скаргами на проблеми із пам’яттю, концентрацією уваги. Це стосується як осіб молодого, середнього, так і похилого віку. В кожному випадку необхідно визначити причину розвитку нейрокогнітивних порушень.
Основними причинами розвитку нейрокогнітивних порушень в осіб молодого та середнього віку є тривога, депресія, стрес, хронічний больовий синдром, цереброваскулярні патології, постковідний синдром. В осіб похилого віку – це нейродегенеративні захворювання (насамперед хвороба Альцгеймера), судинні ураження головного мозку (перенесені мозкові інсульти, хронічна ішемія мозку), тривожно-депресивні розлади, інсомнія, безконтрольне приймання снодійних та бензодіазепінів препаратів тощо. Врахування цих причин дає змогу ефективно провести їх корекцію. Особливу увагу необхідно звертати на зворотні нейрокогнітивні порушення, які виникають внаслідок соматичної патології, депресії, тривоги, тривалих больових синдромів.
Лікування нейрокогнітивних розладів є складним та залежить від ступеня їх виразності. При малих нейрокогнітивних порушеннях показане застосування вазоактивних засобів та препаратів із метаболічною дією. За великих нейрокогнітивних розладів призначають інгібітори холінестерази та антагоністи N-метил-D-аспартатних (глутаматних) рецепторів, як-то мемантин (Ментавістін) [28].
У клінічній практиці основну увагу слід приділяти первинній профілактиці нейрокогнітивних порушень шляхом виявлення та корекції супутніх соматичних захворювань, тобто модифікованих факторів ризику. До таких належать поведінкові фактори, як-то гіподинамія, надмірна маса тіла, недостатнє інтелектуальне навантаження, вживання алкоголю, тютюнокуріння, а також артеріальна гіпертензія, гіперхолестеринемія, цукровий діабет, дефіцит фолієвої кислоти у поєднанні з гіпергомоцистеїнемією, апное уві сні [29]. Частина перелічених чинників ризику може бути компенсована зміною способу життя, приміром, збільшенням загального фізичного навантаження як для здорових індивідуумів, так і для осіб із судинними захворюваннями, зокрема тих, хто має ознаки когнітивного зниження [30]. Певна ефективність залежить від щоденного отримання достатнього інтелектуального навантаження, а також використання спеціальних вправ для тренування пам’яті, гнучкості мислення та уваги [31, 32]. Важливу роль відіграє повноцінне харчування з оптимальним рівнем вмісту вітамінів D, В12 і В6, поліненасичених жирних кислот [33].
Цереброваскулярні захворювання
Добре відомо, що стрес (гострий або хронічний) чинить шкідливий вплив на функцію серцево-судинної системи [34, 35]. Дія стресу на серцево-судинну систему може бути не лише стимулюючою, але й гальмівною залежно від того, який відділ вегетативної нервової системи (симпатичний або парасимпатичний) зазнає більшого впливу [36]. Якщо спостерігається активація симпатичної нервової системи, це переважно спричиняє зростання частоти і сили серцевих скорочень, розширення судин скелетних м’язів, скорочення артерій у селезінці та нирках, зниження виведення нирками натрію [37]. Іноді стрес активує переважно парасимпатичну нервову систему, що зумовлює зниження або навіть повну зупинку серцевих скорочень, зменшення скорочувальної здатності міокарда, периферичної вазодилатації та зниження артеріального тиску [38, 39]. Отже, стрес може модулювати функцію ендотеліальних клітин судин, підвищувати ризик тромбозу та ішемії, посилювати агрегацію тромбоцитів [40].
Стрес зазвичай посилює вазоконстрикцію, що опосередковано може спричинити:
- підвищення артеріального тиску;
- зростання рівня ліпідів крові;
- активацію згортання крові;
- посилення атерогенезу.
Усі з перелічених факторів здатні призводити до розвитку серцевих аритмій, інфаркту міокарда [41, 42]. Декілька досліджень продемонстрували, що психологічний стрес знижує мікроциркуляцію у коронарних та церебральних артеріях через ендотелій-залежний механізм та підвищує ризик інфаркту міокарда й мозкового інсульту [43]. За умов воєнного часу зросла кількість ішемічних інсультів та інсультів на тлі артеріальної гіпертензії, знизився вік пацієнтів. Відзначається тенденція щодо тяжчого перебігу захворювання та збільшення летальності. Аналіз епідеміології цереброваскулярних патологій та мозкового інсульту серед дорослого населення м. Києва у довоєнний та воєнний періоди показав, що у місті, як і в Україні загалом, під час війни збільшилася кількість мозкових інсультів за рахунок повторних нападів.
Причинами розвитку мозкового інсульту за умов стресу є: активація симпатоадреналової та ренін-ангіотензинової систем, активація тромбоцитів, інсулінорезистентність, ендотеліальна дисфункція, артеріальна гіпертензія, порушення серцевого ритму, цукровий діабет, дисліпідемія.
Погіршення функції гематоенцефалічного бар’єра (ГЕБ) є первинною точкою дії хронічного стресу в контексті цереброваскулярної патології. Стрес-індукована гіперглікемія призводить до втрати низки ендотеліальних білків, що утворюють щільні з’єднання та регулюють проникність ГЕБ. Цей вплив супроводжується збільшенням проникності ГЕБ для інтерлейкінів, які активують гліальне нейрозапалення та суттєво впливають на церебральний кровообіг, формуючи ендотеліальну дисфункцію, погіршуючи реологічні властивості крові та здатність церебрального кровоплину до авторегуляції [44].
В основі переважної більшості клінічних проявів впливу фактора стресу на ЦНС (особливо в осіб літнього віку) лежить хронічна ішемія головного мозку. Ішемія – недостатнє надходження крові до мозку внаслідок судинного спазму, закупорювання судини тромбом, атеросклеротичного ураження. Зменшення надходження крові до мозку є безпосередньою причиною гіпоксії – дефіциту кисню, необхідного для діяльності нейронів, мозкових структур і ЦНС взагалі, що зумовлює три фундаментальних типи порушень функцій мозку – клітинні (нейрональні), системні (нейромедіаторні) й судинні, а це є основою зниження адаптаційних можливостей ЦНС і формування основних клінічних синдромів при цереброваскулярних захворюваннях. Одним з клінічних синдромів, розвиток яких найтісніше пов’язаний із дією хронічного стресу, є синдром когнітивного дефіциту [45].
Таким чином, негативний вплив війни є доволі згубною життєвою подією для жителів України. Вона може призвести до довгострокових змін у психічному благополуччі, заподіяти психологічної шкоди, спричинити виникнення психічних та неврологічних розладів.
Список літератури знаходиться в редакції
Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 2 (73) 2025 р.
