16 лютого, 2026

Тривога на первинній ланці: валідований скринінг і доказова фітотерапія

Автори:

Протягом останніх років, коли щоденний стрес, соціально-економічна невизначеність, нескінченні зміни повсякденного життя стали звичною буденністю, щоразу більше українців мають справу із тривожністю, пригніченістю та дедалі частішими депресивними переживаннями. Невблаганна статистика констатує: майже 25% населення центральних районів країни скаржаться на постійну тривогу, 34% має ознаки посттравматичного стресового розладу (ПТСР) [20]. У світі також спостерігають схожу динаміку: ≈⅓ населення земної кулі протягом свого життя скаржиться на тривожні чи депресивні симптоми [1], а глобальна поширеність тривожності становить 25,8% [8].

Соматизація тривоги в пацієнтів первинної ланки: як розпізнати стресове виснаження

На тлі такої тенденції саме лікарі первинної ланки найчастіше стають першими фахівцями, до яких звертаються пацієнти з емоційними/соматизованими проявами психічного неблагополуччя. Багато людей, які переживають депресію чи тривогу, не ідентифікують свій стан як психічний розлад, тому приходять до сімейного лікаря зі скаргами на втому, біль, безсоння або загальне погіршення самопочуття. Подібні скарги не є специфічними та можуть супроводжувати різноманітні супутні соматичні захворювання, синдром хронічної втоми, ПТСР та астенію. Водночас така «розмитість» скарг нерідко відображає феномен соматизації, коли психоемоційне напруження виходить назовні тілесними ознаками. Часто пацієнтам навіть важко усвідомити, що порушення сну, стійка втома, м’язова напруга, тремор, відчуття браку повітря можуть бути спровоковані тривогою.

У нормі тривога працює як система раннього попередження: вона вмикає реакцію на загрозу ще до того, як мозок встигне все логічно пояснити. У надзвичайних ситуаціях, які спричиняють гострий стрес, це корисно: симпато-адреналова система підвищує пульс та артеріальний тиск, напружуються м’язи, загострюються відчуття. Водночас вісь «гіпоталамус – гіпофіз – наднирники» забезпечує зростання рівня кортизолу, щоб дати організму енергію для швидких дій і рухів. Класично, за Г. Сельє, виокремлюють три стадії стресу, як-от: тривога (мобілізація), резистентність (адаптація) та виснаження.

Саме стадія резистентності часто стає пасткою для сучасної людини: зовні вона «тримається», але внутрішній ресурс витрачається в «турборежимі». Коли ж стресовий фактор не зникає або періоди відпочинку не забезпечують повернення організму до базового рівня, настає стадія виснаження. На цій стадії організм починає «сигналізувати» набором тілесних симптомів (таких як стійка втома, поверхневий сон із ранніми пробудженнями, дратівливість або емоційне «оніміння», когнітивний туман, падіння мотивації, головний біль напруження, скарги з боку шлунково-кишкового тракту функціонального характеру, лабільність артеріального тиску, часті застуди), з якими пацієнт приходить на прийом до лікаря первинної ланки.

На цьому етапі важливо зробити інколи неочевидний для пацієнта, але надзвичайно логічний крок: впливати не лише на «сон» чи «серце», а саме на тривожну складову стресової відповіді, яка підтримує симптоми. Поряд із корекцією режиму, психоосвітою та оцінкою коморбідності доцільно розглянути призначення засобу з анксіолітичними (від лат. anxietas – тривога) властивостями. Анксіолітичний вплив дозволить розірвати хибне коло й «знешкодити» механізм, який підтримує стадію виснаження та перешкоджає відновленню. Завдяки цьому можна знизити рівень патологічної тривоги та внутрішнього напруження, зменшити гіперактивацію вегетативної нервової системи та послабити ознаки соматизації.

Фітотерапія при тривожності: тренд на доказовість

Значна поширеність тривожних скарг неминуче змушує шукати дієві й водночас безпечні підходи до лікування. На цьому тлі фітотерапія отримує нову хвилю уваги. Причини очевидні: пацієнти дедалі частіше віддають перевагу «натуральним» засобам, а сучасні дослідження вже не сприймають рослинні препарати як щось другорядне; навпаки, дедалі більше доказових даних підтверджує їхню ефективність при легких і помірних депресивних розладах.

Фітотерапія у сфері психічного здоров’я традиційно базується на застосуванні таких заспокійливих рослин, як звіробій, пасифлора, меліса, ромашка, валеріана та лаванда [14]. Деякі з них (звіробій) уже успішно довели свою антидепресивну дію, інші, як-от лаванда, поступово формують доказову базу завдяки рандомізованим клінічним дослідженням (РКД) та офіційним монографіям регуляторних органів. Монографії – детальні наукові досьє, що містять дані про діючу речовину, особливості застосування, користь та ризики використання, а також про стандарти якості для рослинної сировини. Лаванда – одна з небагатьох рослин, яка має схожі монографії, підготовлені одразу декількома провідними організаціями. Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) опублікувало монографію, присвячену лаванді, де відображено її традиційне використання при тривожності та порушеннях сну [4]. Національний центр комплементарної та інтегративної медицини США (NCCIH) також підкреслює безпеку й ефективність лаванди [15]. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) включила лаванду до списку лікарських рослин із доведеним традиційним застосуванням. Усі зазначені регуляторні органи схвалюють застосування лаванди для зняття стресу, неспокою та тривоги [4, 13, 15].

Фітохімічна основа анксіолітичних властивостей лаванди

Завдяки характерному запаху лаванда є однією з найароматніших і найвідоміших рослин у світі. Вона містить десятки фітохімічних сполук, які визначають як її аромат, так і терапевтичні властивості. Основу «ароматичної візитівки» лаванди становлять монотерпени ліналоол і ліналілацетат: саме вони відповідають за характерний запах та значною мірою зумовлюють її анксіолітичні й заспокійливі ефекти [7, 14].

Крім вищезазначених ключових компонентів ефірна олія лаванди містить низку інших моно- та сесквітерпенів, які доповнюють її фармакологічний профіль. Лавандулол і лавандулілацетат наявні в менших концентраціях і забезпечують дуже легкий седативний та спазмолітичний ефекти. Терпінен‑4-ол і лімонен надають олії протизапальних та антиоксидантних властивостей, що є важливим для зниження соматичного напруження, яке часто супроводжує тривожні стани. β-каріофілен і лімонен сприяють регуляції нейроімунної відповіді, чинять протизапальний та антиоксидантний ефекти, які допомагають зменшити фізіологічні прояви стресу. Інші компоненти, як-от α- і β-пінен, камфен та гермацен, відіграють допоміжну роль, підтримуючи стабільність, антиоксидантний захист, а також комплексну дію ефірної олії. Разом ці речовини створюють синергічний фон, який підсилює дію основних активних монотерпенів і формує різноманітні терапевтичні ефекти [14].

Найбільш значущим є анксіолітичний ефект, зумовлений впливом ліналоолу та ліналілацетату на нейромедіаторні системи, що відповідають за регуляцію емоційного напруження [14]. Протитривожна дія разом із легкою спазмолітичною, знеболювальною властивостями забезпечує комплексний багатовимірний вплив, що сприяє зменшенню тривоги, розслабленню, поліпшенню засинання, нормалізації нервової реактивності та покращенню загального самопочуття [7].

Механізми анксіолітичної дії лаванди: від нейрональної збудливості до нейропластичності

Анксіолітична дія лаванди не обмежується одним механізмом дії; навпаки, сучасні дослідження доводять її здатність впливати на декілька різноманітних процесів у нервовій системі. В численних дослідженнях in vitro та in vivo встановлено, що олія лаванди впливає як на швидкі процеси нейрональної збудливості, так і на повільніші адаптивні зміни, пов’язані з нейропластичністю. Така багатокомпонентність пояснює здатність лаванди зменшувати тривогу, покращувати регуляцію емоцій та впливати на афективні процеси [14].

Доведено, що лаванда модулює нейрональну збудливість, впливаючи на потенціалозалежні кальцієві канали [9, 10]. Підвищена збудливість, котра є характерною ознакою тривожних станів, асоційована з надмірним входом іонів кальцію до пресинаптичних закінчень. Лаванда пригнічує активність декількох типів кальцієвих каналів (переважно Т- і N-типу, частково – P/Q-типу). Це зумовлює зменшення вивільнення збуджувальних нейромедіаторів (глутамат, субстанція Р), стабілізацію нейрональної активності, зменшення тривожності (рис. 1) [9].

Рис. 1. Потенційні механізми дії олії лаванди [9]
Примітки: 5-HIAA – 5-гідроксиіндолоцтова кислота; 5-HT – серотонін; 5-HT1AR – підтип серотонінових рецепторів; SERT – транспортер серотоніну.

Другим ключовим механізмом дії є вплив лаванди на серотонінергічну систему. У тваринних моделях введення лаванди сприяло підвищенню рівня позаклітинного серотоніну та дофаміну в префронтальній корі, ділянках мозку, відповідальних за емоційну регуляцію і когнітивну обробку стресу [9]. На відміну від селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), лаванда не блокує транспортер серотоніну, тому зростання вмісту цього нейромедіатора відбувається непрямими шляхами – через вплив на інші мозкові структури або нейромедіаторні мережі. Тривале застосування лаванди сприяє зниженню зв’язувального потенціалу 5-HT1A-рецепторів (вплив, схожий на такий від СІЗЗС), що клінічно проявляється зменшенням тривожності. В такий спосіб реалізується швидкий та відтермінований вплив лаванди на серотонінову систему [9].

Лаванді також притаманний нейропластичний ефект. Установлено, що вона стимулює ріст нейронів, підвищує уміст білків у пресинаптичних та постсинаптичних структурах, активує сигнальний каскад cAMP-PKA-CREB-BDNF, який є ключовим регулятором довготривалих змін синаптичної пластичності [9]. Активація цього шляху пов’язана з покращенням адаптації нейронів до стресу, відновленням нейрональних мереж [9]. Такі механізми дії характерні для багатьох класичних антидепресантів. Ці особливості підкреслюють потенціал лаванди як анксіолітика та м’якого модулятора афективних процесів.

Фітозасоби при тривозі: чи справді всі однаково ефективні?

Фітозасоби за тривоги часто сприймаються як однакова група взаємозамінних «заспокійливих» рослин. Проте за цією уявною схожістю приховані суттєві відмінності в механізмах дії та рівні доказовості. Одні рослини чинять переважно седативний вплив, інші – мають справжній анксіолітичний потенціал. І саме лаванда посідає серед них особливе місце. На відміну від валеріани та пасифлори, дія яких переважно обмежується впливом на ГАМК-ергічну систему і супроводжується седативним впливом, здатним обмежити працездатність та концентрацію, лаванда має комплексний механізм дії, позбавлений значного седативного ефекту. В основі анксіолітичної дії лаванди знаходиться здатність модулювати кальцієві канали та серотонінергічну передачу. Саме такий широкий спектр дії наближає її до м’якого анксіолітика та відрізняє її від традиційних седативних трав [11, 12].

Додатковою перевагою лаванди є її здатність зменшувати вивільнення глутамату, пригнічувати нейрозапалення й активувати нейропластичні шляхи, що сприяє відновленню адаптивних реакцій на стрес [16, 17].

Доказове досьє лаванди є одним із найоб’ємніших серед фітозасобів: воно містить великі РКД і метааналізи, в яких її ефективність порівнювали як із традиційними рослинними препаратами, так і з СІЗЗС та бензодіазепінами [5, 9, 10, 18, 19]. Цей рівень доказовості є недосяжним для більшості інших рослинних засобів. Безумовна перевага лаванди – сприятливий профіль безпеки: вона позбавлена значного седативного ефекту, не впливає на концентрацію та когнітивні функції, не провокує виникнення залежності [6]. На відміну від валеріани та пасифлори, лаванду можна приймати впродовж світлої частини доби без ризику погіршення працездатності [6]. Лаванда не пригнічує швидкості реакції та когнітивних функцій [11, 12].

Клінічна ефективність лаванди: крізь призму результатів РКД і метааналізів

Сьогодні ефективність лаванди у відновленні психоемоційного стану підтверджена значним масивом доказів – від окремих РКД до систематичних оглядів і метааналізів. Один з останніх і наймасштабніших оглядів охопив дані 44 РКД, у яких пацієнтам із тривожністю (n=3419) призначали 10 типів ефірних олій, включаючи лаванду (Lavandula angustifolia) [19]. Доведено, що олія лаванди чинить помірний, але стабільний заспокійливий ефект: вона достовірно знижує рівень ситуативної тривожності, оціненої за шкалою State Anxiety Inventory scores (SAIS) (зважена середня різниця (ЗСР) –5,41; 95% баєсівський довірчий інтервал (бДІ) від –7,86 до –2,98), а також особистої тривожності (ЗСР –5,5; 95% бДІ від –8,7 до –2,46) [19]. Крім психоемоційних змін, ефірні олії (серед них і лаванда) сприяють зниженню систолічного артеріального тиску (ЗСР –6,83; 95% довірчий інтервал (ДI) від –10,53 до –3,12) та частоти серцевих скорочень (ЗСР –3,43; 95% ДI від –5,51 до –1,36) [19]. За силою протитривожної дії лаванда належить до групи засобів із помірним ефектом.

Крім анксіолітичного й антидепресивного потенціалу, в літературі описані аналгетичні, протизапальні та навіть нейропротекторні / протиішемічні властивості лаванди [2].

Нові РКД та огляди: вагоме оновлення доказової бази

Останні 2 роки стали особливо продуктивними в сфері дослідження протитривожних властивостей лаванди. Ці нові роботи не лише підтверджують попередні дані, а й розширюють уявлення про сприятливий вплив лаванди на сон, стрес-індуковані соматичні симптоми та психофізіологічну реактивність.

В одному РКД, проведеному за участю пацієнтів із генералізованим тривожним розладом, хворим призначали пероральний прийом лаванди (80 мг/добу) або лоразепам (0,5 мг/добу) протягом 6 тиж. Доведено, що особи, які отримували лаванду, продемонстрували таке саме зменшення кількості балів за шкалою тривоги Гамільтона (Hamilton Anxiety Rating Scale, HAMA), як і пацієнти із групи лоразепаму (міжгрупова різниця: 90% ДІ від –2,7 до 2,4) [9]. Водночас частка пацієнтів, котрі досягли клінічно значущого покращення (яке визначали як зниження початкового значення НАМА на ≥50%), була достовірно більшою в групі лаванди порівняно із групою лоразепаму (52,5 vs 40,5% відповідно; p=0,04). Схожу тенденцію спостерігали і щодо розвитку ремісії (її визначали при значеннях HAMA <10): пацієнти, які приймали лаванду, частіше досягали ремісії на відміну від лоразепаму (40 vs 27% відповідно; p=0,04).

В іншому РКД порівнювали ефективність пероральних капсул лаванди (80 мг/добу) з пароксетином (20 мг/добу). Олія лаванди сприяла більш значущому зниженню HAMA порівняно із плацебо та мала зіставний вплив із пароксетином [9]. Збільшення добової дози лаванди до 160 мг сприяло ще помітнішому покращенню НАМА порівняно зі стандартним дозуванням (80 мг/добу) без зростання частоти побічних реакцій.

У систематичному огляді та метааналізі, що ґрунтувався на даних декількох РКД, оцінювали ефективність препарату на основі олії лаванди в пацієнтів із тривожними симптомами. Автори аналізували зменшення тривожності, спостерігаючи динаміку сумарного бала за шкалою HAMA при застосуванні лаванди, СІЗЗС, бензодіазепінів і плацебо (рис. 2). За результатами проведеного аналізу, вчені констатували зіставне зниження HAMA в групі осіб, які приймали лаванду, та в пацієнтів, які отримували пароксетин і лоразепам; а також достовірно кращий ефект порівняно з плацебо.

Рис. 2. Аналіз даних різноманітних РКД щодо змін шкали НАМА на тлі прийому олії лаванди, СІЗЗС і бензодіазепінів [9]
На рисунку наведено порівняння результатів декількох досліджень; кожне окреме випробування позначено латинською літерою (А-F). Препарати представлені за допомогою маркерів: коло – екстракт лаванди (80 мг/добу), трикутник – пароксетин (20 мг/добу), квадрат – лоразепам (0,5 мг/добу), ромб – плацебо; вертикальні «вуса», які відходять від маркерів, означають 95% довірчі інтервали. Ефективність лікування виглядає як зміна сумарного бала за шкалою НАМА: чим нижче розташований маркер (чим більший «мінус»), тим сильніше зменшилася тривога і тим кращим є досягнутий результат.
Наприклад, у випробуванні D порівнювали олію лаванди (коло) та лоразепам (квадрат); середнє зниження НАМА було майже однаковим (продемонстрована зіставна ефективність цих препаратів). У дослідженні E порівнювали олію лаванди (коло), пароксетин (трикутник) і плацебо (ромб): лаванда забезпечила статистично більш значуще зниження НАМА, ніж плацебо, та не поступилася пароксетину в результативності. У дослідженнях А та С зіставляли ефективність лаванди (коло) і плацебо (ромб): середнє зниження бала за шкалою НАМА було достовірно кращим у групі лаванди.

Сукупність наведених клінічних даних переконливо демонструє, що пероральний прийом лаванди забезпечує розвиток анксіолітичного ефекту, зіставного з ефективністю як СІЗЗС (пароксетин), так і бензодіазепіну (лоразепам). Особливо важливо, що високий рівень ефективності поєднується з дуже сприятливим профілем безпеки: застосування капсул, що містять лаванду, не супроводжується значущими лікарськими взаємодіями, порушенням сну, розвитком залежності чи зловживання, сексуальною дисфункцією, збільшенням маси тіла або симптомами відміни [9]. Усе це робить пероральний прийом олії лаванди перспективною, клінічно обґрунтованою та добре переносимою альтернативою для пацієнтів із тривожними розладами.

Келмі: сучасний фітозасіб на основі олії лаванди

Нещодавно на вітчизняному фармацевтичному ринку з’явилася нова дієтична добавка під торговою назвою Келмі (фірма-виробник – Mega Lifesciences, Таїланд) [20]. Кожна м’яка желатинова капсула Келмі містить 80 мг ефірної олії лаванди; саме таке дозування було використано в більшості РКД, у яких доведена її анксіолітична активність.

Олію лаванди використовують для зменшення симптомів тривоги й нервового напруження, нормалізації емоційної реактивності та настрою, покращення засинання і якості сну, а також для підтримання психоемоційної рівноваги в періоди стресу [21]. Олію лаванди доцільно призначати пацієнтам із легкими тривожними симптомами, стрес-пов’язаними соматичними скаргами, а також тим, хто шукає фітотерапевтичну альтернативу чи ефективний та безпечний додаток до базової фармакотерапії.

Висновки

Олія лаванди (Lavandula angustifolia) належить до найкраще досліджених фітозасобів і застосовується для зменшення тривоги. На відміну від багатьох традиційних заспокійливих трав ефективність пероральних капсул лаванди підтверджена масштабними РКД і метааналізами. Клінічно значущий анксіолітичний ефект, який виникає при пероральному прийомі олії лаванди, зіставний із таким СІЗЗС (пароксетин) і бензодіазепінів (лоразепам). Кращий профіль безпеки, хороша переносимість, відсутність значного седативного впливу та залежності, на відміну від вищезазначених препаратів, робить олію лаванди (Келмі) привабливою альтернативою і дієвим доповненням до стандартної терапії тривожних станів.

Список літератури знаходиться в редакції.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 23-24 (610-611), 2025 р

Номер: Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 23-24 (610-611), 2025 р