Мистецтво ефективного лікування болю в м’язах та суглобах

13.01.2024

Стаття у форматі PDF

Упродовж багатьох століть для лікування різних захворювань людство використовує рослини та їхні компоненти. Як зазначає Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), до 170 країн її членів вдаються до підходів альтернативної медицини й у наш час. Препарати на основі рослинних компонентів є широковживаними, нині їх частка на полицях аптек сягає понад 50% усіх фармацевтичних засобів. Деякі з них є ефективнішими за «хімічні» молекули. Своє місце серед них посідає препарат на основі олії кордії (Cordia verbenacea) – ​крем Ачефлан.

Як відомо, C. verbenacea є місцевою бразильською лікар­ською рослиною, наземну частину якої широко використовують у народній медицині (Sertнe et al., 2005). Екстракт її листя чинить болезаспокійливу, ­протизапальну та проти­ревматичну дію і застосовують для лікування артритів різної локалізації, ревматизму та болю в спині. Основною діючою речовиною екстракту є α-гумулен (Sertнe et al., 1990). Ця речовина запобігає продукції запальних цитокінів – ​фактора некрозу пухлин α (ФНП-α), ­інтерлейкіну (ІЛ-1β), простагландину Е2, циклооксигенази (ЦОГ-2)та ядерного транскрипційного фактора κB, – ​завдяки чому чинить потужний протизапальний та аналгетичний ­ефекти (Matias et al., 2015). Власне, це підтвер­джено в дослі­дженні in vivo, у ­якому було продемонстровано, що інгібування ФНП-α, ІЛ‑1β і ЦОГ‑2 за використання екстракту C. verbenacea сприяє зменшенню ­індукованого набряку кінцівки (Fernandes et al., 2007).

Такий ефект обґрунтовує застосування препарату на основі екстракту кордії, зокрема ­крему Ачефлан, як ефективного протизапального засобу для ліку­вання захворювань опорно-рухової системи запальної природи, як-от тендиніт, епікондиліт, теносиновіт, бурсит, остеоартрит, і як знеболювального засобу в разі ­артралгій, міофасціального болю внаслідок розтягнень, травм м’язів. Результати ­застосування Ачефлану є кращими порівняно з дією препаратів на ос­нові диклофенаку, які зазвичай використовують проти болю за ревматичних захворювань, невралгій або запальних процесів. За даними клінічних дослі­джень, завдяки використанню крему Ачефлан, який містить 0,5% ефірної олії C. verbenacea, було досягнуто ефективної протизапальної дії у пацієнтів із міофаціальним болем і хронічним тендинітом (60% випадків), тоді як у разі застосування крему з диклофенаком таких результатів вдалося досягти лише в 40% (Calixto, 2000, 2001; Roldao, 2005, 2006; Gilbert and Favoreto, 2012).

В іншому дослі­дженні порівнювали ефективність засто­сування крему Ачефлан з ефірною олією C. verbenacea у пацієнтів із розтягненнями різної локалізації (зокрема, колінний і ліктьовий суглоби, поперекова ділянка, плече, стопа, нога, зап’ястя, щиколотка, шийний відділ хребта, стегно). Задовільного результату досягли 72,7% пацієнтів під час лікування протягом 10 днів, 18,2% мали помірне поліпшення, 7,3% – ​незначне і лише 1,8% не відзначили жодних змін (рисунок) (Brandao et al., 2006).

Рис. Результати застосування крему з ефірною олією C. verbenacea у пацієнтів із розтягненнями різної локалізації

Рис. Результати застосування крему з ефірною олією C. verbenacea у пацієнтів із розтягненнями різної локалізації
Адаптовано за Brandao M.L.G. et al., 2006.

До того ж результати дослі­дження А. К.Goneli (2014) свідчать, що препарати на основі екстрактів C. verbenacea мають менше побічних ефектів, тому вони вважаються безпечною та ефективною альтернативою для місцевих знеболювальних засобів, зокрема у пацієнтів похилого віку, які приймають зазвичай багато лікарських засобів.

Аналіз фармакологічних властивостей ефірної олії, екстрагованої з C. verbenacea, засвідчив, що вона має також протимікробні властивості та сприяє процесам репарації. Як відомо, неконтрольоване застосування антибактеріальних препаратів призвело до проблеми резистентності мікроорганізмів. Тому нині одним із провідних напрямів дослі­джень наукової спільноти є розробка альтернативних засобів боротьби з хвороботворними мікроорганізми (Freire et al., 2014). За даними аналізу антимікробної активності ефірної олії C. verbenacea, 88,8% грампозитивних бактерій (зокрема, Staphylococcus aureus) та 93,3% дослі­джуваних штамів дріж­джів були чутливими до цієї сполуки (Carvalho, 2004; Matias, 2017). Крім того, екстракти кордії містять значну кількість монотерпенів і сесквітерпенів, які пригнічують ріст мікробів. У дослі­дженні на тваринній моделі препарат на основі екстракту кордії поліпшував процеси реепітеліалізації та ефективної реорганізації тканин під час загоєння ран кінцівок (Perini, 2015). Дослідник дійшов висновку, що такі сполуки в складі ефірної олії C. verbenacea, як сесквітерпени та α-гумулен, ефективно поглинаються шкірою, мають протизапальні властивості та сприяють процесу загоєння. Отже, засоби, що містять олію кордії, можуть бути тера­певтичною альтернативою для лікування захворювань опорно-рухового апарату (Passos et al., 2007).

Для покращення результату лікування крем Ачефлан можна застосовувати в поєднанні з ­фізіотерапевтичними методами. Наприклад, така методика, як фонофорез, поля­гає в застосуванні ультразвуку в поєднанні з нанесеними на шкіру фармакологічними засобами, що мають проти­запальні властивості. Під час такої процедури лікар­ські речовини абсорбуються шкірою завдяки посиленню дифузії, що сприяє зменшенню інтенсивності запальних про­цесів. За даними дослі­дження ефективності ­крему Ачефлан при фонофорезі, сполуки екстракту кордії за <15 хв проникають через роговий шар шкіри людини, тобто ­швидше за інші засоби для місцевого ­застосування.

Час напів­поглинання крему при фонофорезі становив 5±1 хв, а в поєднанні з масажем – ​7±2 хв. Це свідчить про високу проникність крему Ачефлан за будь-­якого способу аплікації. До того ж застосування Ачефлану має еконо­мічні переваги, а­дже 1 г (або смужки завдовжки 1 см) ­крему достатньо для забезпечення знеболюваль­ного та проти­запального ефектів. Тобто однієї туби (30 г) вистачить на два тижні застосування (двічі на добу). Це економічно вигідніше за використання засобів на основі дикло­фенаку, які рекомендовано наносити смужкою 3‑5 см двічі-тричі на добу. Отже, такої туби (30г) може виста­чити щонайбільше на 3 дні.

Ефективність використання крему Ачефлан обговорювали в межах всеукраїнських медичних конференцій. ­Зокрема, професор Яків Віталійович Фіщенко у своїй доповіді на науково-практичній конференції «Больові синд­роми: артралгії, міалгії, дорсалгії. На перехресті орто­педії, неврології та ревматології», що відбулася 29.09.2023 в онлайн форматі, розповів про досвід застосування Ачефлану в пацієнтів похилого віку з больовим синдромом поперекового відділу хребта.

Нижче представлено клінічний випадок із практики к.мед.н., лікаря ортопеда-травматолога Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 Юрія Георгі­йовича Ейтутіса.

Клінічний випадок

Пацієнтка А., 55 років, звернулася по медичну допомогу з приводу больових відчуттів у нижній частині спини. З анам­незу відомо, що вона захворіла близько двох тижнів тому, коли після тривалого фізичного навантаження у вимуше­ному положенні в неї виник біль у поперековому відділі хребта. За перші дні захворювання біль мав розмитий дифузний характер. Через 3‑4 дні відзначалася латералізація болю (ліворуч), ще за декілька днів – ​біль іррадіював у ділянки сідниці й стегна до колін­ного суглоба вздовж задньобокової поверхні під час руху. За словами пацієнтки, у неї розвинулася кульгавість на ліву ногу. Через 10‑15 хв від початку руху біль зменшу­вався, але не минав повністю. Також пацієнтка відзначила появу деформації тіла, на яку вона звернула увагу, дивлячись на себе в дзеркало. Крім болю, пацієнтка відчувала періодичне поколювання в ­лівому стегні та гомілці.

Звернувшись по медичну допомогу до поліклініки за місцем проживання, вона була скерована для виконання магнітно-­резонансної томографії (МРТ) поперекового відділу хребта, на підставі даних якого встановлено діагноз: «Остеохондроз поперекового відділу хребта з наявністю гриж (екструзій) міжхребцевих дисків L5-S1, радикулопатія S1 зліва». Пацієнтка була скерована на консультацію до нейрохірурга для вирішення питання щодо потреби в оперативному ліку­ванні. Але така рекомендація викликала у неї активне неприйняття, змушуючи її звернутися по консультативну допомогу для одержання альтернативної медичної думки.

На момент звернення ступінь виразності больового синдрому за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ) пацієнтка оцінювала на 7 балів. З анамнезу встановлено, що вперше біль у нижній частині спини у неї розвинувся гостро ­близько трьох років тому, після підйому важких предметів. Крім болю у спині з іррадіацією в ліву ногу, наявне оніміння у стегні та гомілці, а також утруднення під час вставання на «носочки / пальчики». Жінка отримувала амбулаторне лікування впродовж 1‑1,5 міс., після чого больові відчуття минули, але незначне оніміння зберігалося ще протягом кількох місяців. Надалі для втамування болю доводилося приймати нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) протягом 1‑2 тижнів із періодичністю 1‑2 епізоди за рік.

Дані клінічного огляду: пацієнтка правильної статури зі значним перевищенням індексу маси тіла. Результати дослі­дження функції ходьби підтвердили наявність анталгічної ходи у вигляді заміни патерну «флексія стегна» на патерн «цир­кумдукція стегна». У статиці виявлено вальгусне положення заднього та гіперпронацію середнього відділу обох стоп, ущільнення поперекового лордозу, сколіоз грудного та поперекових відділів хребта. Пальпаторно – ​незначна болючість остистих відростків L3-S1, помірна болючість квадратного м’яза попереку ліворуч, виразна болючість лівого крижово-­поперекового з’єднання і грушоподібного м’яза зліва. Також у вказаних м’язах виявлено тригерні зони в активній фазі, подразнення яких призводило до розвитку типового ­больового патерну.

Під час огляду спостерігалося зниження ахілового рефлексу ліворуч. Дослі­дження чутливості надало сумнівну картину легкої гіпестезії у лівому стегні та проксимальному відділі гомілки поза дерматомом. Зниження сили в нижніх кінцівках не встановлено.

За даними МРТ візуалізувалася картина екструзії міжхреб­цевих дисків L5-S1 із компресією корінця S1 ліворуч. Попередній діагноз: «Біль у нижній частини спини. Міофасціальний больовий синдром з активними тригерними зонами у квадратному м’язі попереку та грушоподібному м’язі зліва. Остео­артроз крижово-клубового зчленування. Грижа міжхребцевих дисків L5-S1. Радикулопатія корінця S1 ліворуч».

Для підтвер­дження діагнозу пацієнтці було ­рекомендовано електронейроміографічне дослі­дження нижніх кінцівок та ультра­звукове дослі­дження крижово-клубового зчленування. Результати додаткових дослі­джень підтвердили ­попередній діагноз.

Пацієнтці було рекомендовано для ефективного знеболювання ін’єкції препарату Міліксол (мелоксикам), а для розір­вання патологічного кола «біль-спазм-біль», яке найчастіше розвивається за міофасціального больового синдрому – ​препарат Тіонекс (тіоколхікозид, що належить до класу міорелаксантів із центральним механізмом дії), по дві ін’єкції на добу.

Тіонекс значно відрізняється від інших міорелаксантів із центральним механізмом дії, а­дже усуває м’язовий спазм без седації. Порівняно з іншими ін’єкційними препаратами ­тіоколхікозиду він не має у своєму складі кислоти, яка здатна посилювати м’язовий спазм.

Упродовж перших трьох днів лікування було рекомендовано внутрішньом’язове введення препарату Тіонекс (дві ін’єкції на добу). Надалі пацієнтка приймала таблетовану форму препарату Тіонекс (1 таблетка [8 мг] двічі на добу).

Як засіб місцевої терапії пацієнтка застосовувала крем Ачефлан (тричі на добу), який, за даними клінічних дослі­джень, переважає за ефективністю місцеві засоби з дикло­фенаком на 50%. Із-поміж інших засобів для місцевої терапії крем Ачефлан вирізняється приємними органолептичними властивостями та здатністю ефективно абсорбуватися ­шкірою. Його можна застосовувати в разі фонофорезу, а ­також за ману­альної терапії. Завдяки зниженню інтенсивності больо­вого синдрому з 8  до 3 балів за шкалою ВАШ до кінця 3-го дня терапії паці­єнтка відмовилися від подальшого застосу­вання НПЗП. Оціню­вання ефективності лікування відбувалося на 7  і 14-й дні.

Як довгострокові рекомендації було запропоновано заняття лікувальною гімнастикою та постійне носіння індивіду­ально виготовлених устілок для корекції вальгусного ­положення ­заднього відділу та гіперпронації середнього відділу обох стоп, а також зниження маси тіла. Надалі рекомендовано хірур­гічну корекцію вальгусного положення зад­нього відділу та гіпер­пронації середнього відділу обох стоп.

Підготувала Ольга Загор

Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 4 (67) 2023 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія

20.02.2024 Неврологія Розширення терапевтичних можливостей реабілітації пацієнтів із перенесеним ішемічним інсультом

Глобальний тягар інвалідності після інсульту зростає попри терапевтичні досягнення. Інсульт залишається другою провідною причиною інвалідності в усьому світі. Кожна четверта доросла людина має інсульт; ≈63% цих випадків трапляється до 70 років. 87% інвалідності, пов’язаної з інсультом, припадає на країни з низьким і середнім рівнем доходу, де доступ до втручань у разі гострого інсульту часто обмежений. Це робить ефективну реабілітацію потенційно найкращим доступним втручанням для сприяння відновленню після інсульту, а також є глобальним пріоритетом охорони здоров’я [1, 2]....

20.02.2024 Неврологія Останні тенденції сучасної епілептології – повернення на межу неврології та психіатрії?

Щороку в світі вперше діагностують епілепсію в ≈2,4 млн людей. В Україні зафіксовано ≈100 000 людей із цією хворобою. Хоча, за оцінками фахівців, цифра є заниженою, оскільки багато випадків досі не діагностовано. На VIII щорічній науково-практичній конференції з актуальною темою щодо проблем епілепсії виступив лікар-невролог, психіатр, доктор медичних наук, професор Андрій Євгенійович Дубенко. Доповідач висвітлив питання епілептичних нападів, нових міжнародних критеріїв визначення цього стану та наголосив на невирішених питаннях....

20.02.2024 Неврологія Застосування буспірону за тривожних станів на первинній ланці медичної допомоги

Тривожність є поширеною проблемою в галузі психічного здоров’я на етапі первинної медичної допомоги. Поширеність кожного з видів тривожних розладів становить 15-20% (Ansseau M. et al., 2004; Kroenke K. et al., 2007; Shepardson R.L. et al., 2018), а протягом усього життя з тривожністю стикається 16,6% населення світу (Bandelow B., Michaelis S., 2015), причому ці показники продовжують неухильно зростати (рис. 1)....

14.02.2024 Неврологія Нейротропні вітаміни В і периферична нейропатія: сучасні докази

Периферична нейропатія (ПН) є досить поширеним станом за багатьох патологій, що значно погіршує якість життя пацієнтів і чинить навантаження на систему охорони здоров’я. Ця стаття має на меті надати рекомендації щодо вчасної діагностики ПН і запропонувати оптимальні підходи до лікування, зокрема використання нейротропних вітамінів групи В....