Фіксовані комбінації як стратегічний напрям сучасної антигіпертензивної терапії

06.02.2024

Стаття у форматі PDF

До 2018 р. рекомендації Європейського товариства гіпертензії (ESH) та Європейського товариства кардіологів (ESC) здебільшого зосереджувалися на поетапному підході до лікування артеріальної гіпертензії (АГ), починаючи з низки різних варіантів монотерапії, із послідовним додаванням інших препаратів, доки не вдавалося досягти контролю артеріального тиску (АТ). Розпочинати лікування з комбінації двох препаратів було запропоновано лише в пацієнтів зі значним підвищенням АТ і/або високим / дуже високим серцево-судинним ризиком. Попри попередню антигіпертензивну терапію, пацієнти не досягали цільового рівня АТ. Вочевидь, така стратегія поетапного лікування була недостатньо ефективною, що потребувало розроблення іншого підходу до лікування пацієнтів з АГ.

Обґрунтування початкової комбінованої терапії двома препаратами в сучасних рекомендаціях

Відповідно до результатів численних досліджень, більшість пацієнтів з АГ потре­буватимуть комбінованої терапії. Як зазначають дослідники, початкова комбінована терапія ефективніше знижує АТ, ніж моно­терапія, і справді, навіть ­такий підхід із застосуванням низьких доз зазвичай ефективніший, ніж лікування ­окремими антигіпертензивними препаратами у максимально переносимих ­дозах. Результати метааналізу 42 досліджень (n=10 968) засвідчили, що комбінація двох препаратів забезпечувала адитивний ефект щодо зниження АТ (100% додаткове зниження АТ на 100%), що було майже в п’ять разів більше, ніж подвоєння дози монотерапії (додаткове зниження АТ лише на 22%) (Salam et al., 2020).

По-перше, комбінація препаратів, спрямованих на численні ­механізми АГ, зменшує гетерогенність відповіді АТ на початкове лікування та забезпечує потужніший ефект «доза-відповідь», ніж той, що його спостерігають у разі збільшення дозувань препаратів  монотерапії. Фіксована комбінація є безпечною і добре переноситься, без або із незначним підвищенням ризику епізодів гіпотензії, навіть якщо її застосовують у пацієнтів із гіпертензією 1-го ступеня.

По-друге, дані проведених спостережень підтверджують, що час, необхідний для досягнення контролю АТ, є важливим чинником, який визначає клінічні резуль­тати, особливо у пацієнтів із високим ризиком. Зокрема, початкова ­комбінація двох анти­гіпертензивних препаратів пов’язана зі швидшим зниженням АТ порів­няно з монотерапією, а отже, зі швидшим досягненням цільового його рівня (<130/80 мм рт. ст.) та меншим ризиком (Xu et al., 2015).

По-третє, за даними більш загальної популяції пацієнтів з АГ, порівняно з особами, які отримували початкову моно­терапію, ті, хто розпочав лікування з комбінації двох препаратів, частіше досягали контролю АТ (Egan et al., 2012).

Імовірно, це пов’язано з тим, що початкове комбіноване лікування запобігає тера­певтичній інерції, а початкова комбінація двох препаратів асоційована з кращою тривалою прихильністю до призначеного режиму лікування (Rea et al., 2018; Parati et al., 2021; Mancia et al., 2014).

Результати інших дослід­жен­ь за участю великих когорт пацієнтів, які отримували антигіпертензивну терапію, ­підтвердили, що початкове комбіноване лікування допомагає зменшити ризик серцево-­судинних подій порівняно з початковою монотерапією з подальшим традиційним поетапним підходом (Gradman et al., 2013; Rea et al., 2021).

В одному з дослід­жень вдалося проаналізувати дані понад 2200 пацієнтів з АГ, які впродовж року перенесли госпіталізацію з приводу серцево-­судинних захворювань (ССЗ), а також перейшли від ­початкового комбінованого лікування до монотерапії, або ­навпаки. За результатами ­цього досліджен­ня, ­ризик госпіталізації був ­значно меншим, коли пацієнти отримували комбіноване лікування, порівняно з монотерапією (Egan et al., 2012).

У рекомендаціях ESH/ESC (2018) ­автори віддають перевагу ­використанню двох антигіпертензивних препаратів в одній таблетці, оскільки зменшення ­кількості таблеток, які потрібно ­приймати щодня, поліпшує прихильність до лікування та сприяє пришвидшенню досягнення контролю АТ (Williams et al., 2018).

Застосування комбінованої терапії для зниження АТ також схвалено низкою ­інших рекомендацій, зокрема Національного ­інституту здоров’я та досконалості Великої Британії (NICE, 2019), пакетом технічних заходів «HEARTS» Всесвітньої організації охорони здоров’я (WHO HEARTS, 2018) та ін. Також цю позицію підтримано в Реко­мендаціях з лікування АГ, розроблених ­робочою групою Європейського товариства гіпертензії (ESH, 2023) та схва­лено Євро­пейською нирковою асоціацією (ERA) та Міжнародним товариством гіпер­тензії (ISH) (Mancia et al., 2023).

Відповідно до цих настанов, ­початкова монотерапія рекомендована паці­єнтам із дуже високим серцево-судинним ризиком і високим нормальним АТ; дуже старим і слабким особам; із низьким ­ризиком і гіпертензією 1-ї стадії з незначним підвищенням АТ (систолічний АТ (САТ) <150 мм рт. ст. і діастолічний АТ (ДАТ) <95 мм рт. ст. (клас рекомендації І, рівень доказовості С). Водночас ініціація терапії комбінацією двох препаратів рекомендована більшості пацієнтам з АГ (клас рекомендації І, рівень доказовості А). Аналізу­ючи наявні ­нині докази та визнаючи потребу в униканні або мінімізуванні чинників, що призводять до поганого контролю АТ у пацієнтів з АГ, автори настанов наголошують на доцільності початку лікування у більшості пацієнтів із комбінації двох препаратів в одній таблетці для досягнення швидкого, ефективного та передбачуваного контролю АТ (Mancia et al., 2023).

Вибір комбінації препаратів для початку лікування артеріальної гіпертензії

Відповідно до рекомендацій Європей­ського товариства гіпертензії (ESH, 2023), ефективно знижують АТ та ризик кардіо­васкулярних подій, за даними рандомізованих клінічних досліджень (РКД), п’ять класів анти­гіпертензивних препаратів:

  1.  інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ);
  2. блокатори рецепторів ангіотензину II (БРА);
  3. бета-блокатори (ББ);
  4. блокатори кальцієвих каналів (БКК);
  5. тіазидні / тіазидоподібні діуретики. Ці препарати та їх комбінації рекомендовано як основні стратегії антигіпертензивного лікування (клас рекомендації І, рівень доказовості А) (Mancia et al., 2023).

Ґрунтуючись на результатах сучасних РКД, нещодавніх метааналізів і ­доказів ефективності зниження АТ, усі п’ять ­основних класів препаратів теоретично можна поєднувати один з одним, за винят­ком ІАПФ та БРА. Отже, відповідно до сучасних рекомендацій (ESH, 2023), найдіє­вішою комбінацією двох антигіпер­тензивних препаратів має бути блокатор РААС із БКК (або тіазидним / тіазидо­подібним діуретиком) (клас рекомендації І, рівень доказовості А).

За даними РКД, комбінована терапія двома препаратами контролюватиме АТ приблизно у двох третин пацієнтів. Для пацієнтів, у яких не вдається досягти цільо­вого рівня АТ завдяки комбінованій терапії з двох препаратів, варіантом може бути вико­ристання іншої комбінації двох препаратів або, як ­пропонується в реко­мендаціях ISH (2020), ­застосовувати ту саму комбінацію у вищих дозах.

Натепер настанови ESH/ESC (2023) не рекомендують починати ­лікування з комбінації трьох препаратів через ­ризик зниження АТ занадто швидко та/або надмірно, особливо у літніх пацієнтів.

Сьогодні на фармацевтичному ­ринку широко доступні комбінації двох препаратів в одній таблетці або капсулі та в різних дозах, що полегшує гнучке призначення та титрування від нижчих до вищих дозувань лікарського засобу. ­

Варто зауважити, що наявними є і клінічно сприятливі взаємодії між ­основними анти­гіпертензивними препаратами, найважливіший із яких – їхній адитивний ефект щодо зниження АТ. Так, однією з таких клінічно сприятливих взаємо­дій є комбінація ІАПФ та БКК, яку вже багато років успішно застосовують в антигіпертен­зивній терапії.

Комбінація ІАПФ і БКК забезпечує не лише виразний антигіпертензивний, але й інші плейотропні ефекти (перші чинять ренопротективну дію та позитивний вплив на великі судини, ­другі  – антиішемічну та антиатерогенну дію). БКК притаманний помірний діуретичний ефект, підвищення активності симпатичної нервової системи та РААС. ІАПФ зменшують ці ефекти, запо­бігаючи набрякам (побічний вплив дигідропіридинових БКК).

Обидва класи лікарських засобів є мета­болічно нейтральними та не спричинюють небажаних явищ із боку центральної нервової системи. Потужну доказову дозу має комбінація представника класу ІАПФ раміприлу та представника БКК амлодипіну, що сприяє досягненню цільового АТ у пацієнтів з АГ (Simonyi et al., 2016).

Раміприл

Як відомо, ІАПФ належать до най­поширеніших класів антигіпертензивних препаратів. Через їх більш ранню доступність, а отже, і ранню оцінку порівняно з плацебо, знання про ІАПФ ґрунтуються на великій кількості даних РКД, ­особливо в популяції пацієнтів із серцевою недостатністю (СН), ішемічною хворобою ­серця (ІХС) і високим серцево-судинним ризиком, у якій продемонстровано значні переваги цього класу препаратів (Savarese et al., 2013; Burnett et al., 2017).

Раміприл – ​пероральний несульф­гідрильний ІАПФ, який діє на РААС, змен­шу­ючи вазопресорну активність, ­секрецію альдостерону та розпад брадикініну. Препарат добре переноситься та є ефективним у лікуванні пацієнтів ­віком >55 років, а ­також осіб із цукровим діабетом (ЦД), захворюваннями периферичних артерій, нирковою недостатністю з високим ризи­ком розвитку серцево-­судинних подій, забезпечу­ючи значне зменшення ризику ­інфаркту міокарда (ІМ), інсульту та серцево-­судинної смерті.

Дані фундаментальних досліджень із вивчення антигіпертензивної ефективності та безпеки застосування раміприлу у хворих на АГ легкого та середнього ­ступенів тяжкості підтвердили переваги призна­чення раміприлу в пацієнтів з АГ, СН, захворюваннями нирок та діа­бетичною нефропатією (Sirenko and Rekovets, 2017).

На додаток до зміни способу життя, раміприл слід розглядати як важливий засіб терапії АГ та профілактики серцево-­судинних наслідків у пацієнтів високого ризику (Anderson et al., 2006).

Тривалий період напіввиведення препарату дає ­змогу застосовувати його раз на добу. Зазвичай при АГ раміприл приймають у діапазоні доз 5‑10 мг (Mills, 1992). Максимальний ефект після одноразового пер­орального застосування зазвичай досягається через 3‑6 год. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 год.

Амлодипін

БКК являють собою гетерогенний клас препаратів, які можна розділити на судинно-­селективні ­дигідропіридини (ДГП) та недигідропіридинові БКК (неДГП-­БКК). Нині БКК широко використовують для лікування АГ, особливо ефективними вони є в пацієнтів похилого віку. Зокрема, ДГП-БКК та неДГП-БКК вирізняються профілем переносимості та побічними ефектами. У більшості РКД, у яких було продемонстровано пере­ваги ­застосування БКК, використовували ДГП-БКК, переважно амлодипін (Thomopoulos et al., 2015).

Амлодипін діє через блокування вольтаж-залежних кальцієвих каналів L-типу, пригнічуючи в такий спосіб початковий приплив кальцію. Вказаний препарат знижує АТ завдяки розслабленню гладенької мускулатури та розширенню судин.

Порівняно з ніфедипіном та іншими засо­бами класу дигідропіридинів, амлодипін має найдовший період ­напіввиведення – ​від 30 до 50 год (Bulsara, 2023). Власне, пере­вагою такого тривалого ­періоду напіврозпаду є можливість застосування препарату раз на добу. Препарат доступний у вигляді амлодипіну безилату, який було схвалено FDA (1987) і для використання у пацієнтів з АГ та ІХС. Для амло­дипіну характерна ­висока ефективність і сприятливий профіль безпеки на додаток до переконливих доказів у великих РКД щодо зменшення ризику серцево-судинних подій, що дає підстави вважати його антигіпертензивним засобом першого ряду.

Рекомендована початкова доза амлоди­піну становить 5 мг із максимальним добо­вим дозуванням 10 мг. Для пацієнтів літ­нього віку та осіб із печінковою недостатністю рекомендована початкова доза – ​2,5 мг. Амлодипін вирізняється поступовим початком дії, а отже, не спричинює значної рефлекторної нейроендокринної активації.

Препарат має високу біодоступність, яка коливається від 60 до 80%; він зазнає метаболізму в печінці, при цьому його виведення дещо порушується в разі цирозу печінки, але не накопичується за ниркової недостатності. У разі припинення приймання амлодипіну АТ зазвичай повертається до вихід­ного рівня впродовж тижня без будь-якого небезпечного рикошетного підвищення АТ (Fares et al., 2016).

Раміприл / амлодипін проти амлодипіну

У 18-тижневому проспективному рандомізованому подвійному сліпому дослі­дженні (АTAR, 2008) порівнювали ефективність і переносимість фіксованої комбінації раміприлу / амлодипіну з моно­терапією амлодипіном. Дослід­жен­ня охоплювало ­пацієнтів з есенціальною гіпертензією 1 або 2-ї стадії, які отриму­вали раміприл (2,5 мг) / амлодипін (2,5 мг) або амлодипін (2,5 мг), потім дози титрували ­залежно від вихідного рівня АТ до: раміприл (5 мг) / амлодипін (5 мг), раміприл (10 мг) / амлодипін (10 мг), а також амлодипін (5 і 10 мг відповідно). Комбіновану терапію пацієнти пере­носили ­добре. Середні зміни САТ та ДАТ, які визначали за допомогою 24-годин­ного амбу­латорного моніторингу, а також офіс­ного моніторування, були значно біль­шими в пацієнтів, що отримували комбінацію ­раміприлу / амлодипіну з фіксованою ­дозою, ніж у тих, хто приймав моно­терапію амлодипіном (Miranda et al., 2008).

Переваги комбінації раміприлу / амлодипіну в пацієнтів з артеріальною гіпертонією і цукровим діабетом

В дослід­жен­ні RAMONA (2013) вивчали ефективність і безпеку комбінацій фіксованих доз раміприлу й амлодипіну в пацієнтів з АГ (n=6423), які отримували попереднє лікування та мали легку або помірну гіпертензію та за якої не вдалося досягти цільо­вого АТ, попри попередню антигіпертензивну тера­пію (Tomcsбnyi, 2013).

У цьому відкритому проспективному дослід­жен­ні середній АТ (початковий – ​157/91 мм рт. ст.) наприкінці дослід­жен­ня знизився на 26,4/11,8 мм рт. ст. За ліку­вання фіксованою комбінацією рамі­прилу / амлоди­піну цільового АТ досягли 52,4% ­пацієнтів (<140/85 мм рт. ст.).

Оскільки ЦД асоціюється з високим серцево-судинним ризиком, ефективний і мета­болічно нейтральний контроль АТ є особливо важливим для цієї групи паці­єнтів. Зокрема, ефективність і ­безпеку комбінації фіксованих доз раміприлу та амлодипіну вивчали у дослід­жен­ні RAMONA у підгрупі пацієнтів із АГ і ЦД (Simonyi et al., 2016).

Ґрунтуючись на отриманих результатах дослі­дження RAMONA, було проаналізовано дані пацієнтів віком >18 років із ЦД та легкою або помірною АГ, які не досягли цільового АТ за допомогою попередньої анти­гіпертензивної терапії. Дослідники оцінювали переносимість комбінованої анти­гіпертензивної терапіїі та вплив комбінації фіксованих доз раміприлу / амлодипіну на метаболічні параметри. Протягом чотирьох місяців спостереження пацієнти отримували фіксовану комбінацію доз рамі­прилу / ­амлодипіну (5/5 мг, 5/10 мг, 10/5 мг або 10/10 мг відповідно) із можливим необхідним титруванням дози за рішенням ­лікаря під час трьох візитів (1-й день – ​­візит 1; 1-й місяць – ​візит 2; 4-й місяць – ​візит 3) (табл. 1).

Таблиця 1. Дози раміприлу / амлодипіну у вигляді фіксованої комбінації за трьома візитами, n (%)

Раміприл / амлодипін

Візит 1

Візит 2

Візит 3

5/5 мг

502 (39,3)

372 (29,2)

358 (28,1)

5/10 мг

72 (5,6)

67 (5,3)

66 (5,2)

10/5 мг

338 (26,5)

381 (29,9)

374 (29,3)

10/10 мг

364 (28,5)

456 (35,7)

478 (37,5)

Цільовий АТ для хворих на ЦД становив <140/85 мм рт. ст. Рівні АТ визна­чали під час усіх візитів за допомогою дво­разового вимірювання з інтервалом 2 хвилин. Крім того, під час візитів 1 і 3 виконували лабора­торні аналізи, зокрема загаль­ний аналіз ­крові, перевірка функції нирок, ­визначення рівнів електролітів, глюкози в ­крові, холестерину в сиро­ватці крові, сечо­вої кислоти, тригліцеридів, дослі­джен­ня функції ­печінки, визначення ­рівнів креа­тинінкінази та аналіз середньої ­порції сечі.

Завершили дослід­жен­ня 6423 пацієнти, серед яких 1276 (19,9%) осіб хворіли на ЦД 2-го типу. Середній вік хворих на ЦД становив 64,2 ± 10,0 років; 707 (55,4%) пацієнтів – ​чоловіки. Під час візиту 3 (пер­винна кінцева точка) цільового АТ досягли 891 (69,8%) пацієнт із ЦД. Середній АТ зни­зився зі 157,5/ 91,3±9,6 / 7,6 мм рт. ст. (візит 1) до 130,9 / 79,6±7,4 / 5,8 мм рт. ст. (візит 3) (табл. 2).

Таблиця 2. Дози раміприлу / амлодипіну у вигляді фіксованої комбінації у пацієнтів, які досягли цільового рівня АТ (візит 2 і 3), n (%)

Раміприл / амлодипін

Візит 2

Візит 3

р

Усі дози

412 (32,3)

891 (69,8)

р<0,0001

5/5 мг

150 (11,8)

278 (21,8)

р<0,0001

5/10 мг

23 (1,8)

44 (3,4)

р<0,0001

10/5 мг

120 (9,4)

261 (20,5)

р<0,0001

10/10 мг

119 (9,3)

308 (24,1)

р<0,0001

Щодо вторинної кінцевої точки до­сліджен­ня, то рівень загального холестерину знизився з 5,50±1,13 ммоль/л (­візит 1) до 5,20±0,95 ммоль/л (р=0,000); ­рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності – ​із 3,20±0,93 ммоль/л до 3,00±0,77 ммоль/л (р=0,000); три­гліцеридів – із 2,20±1,14 ммоль/л до 2,00±1,97 ммоль/л (р=0,000), тоді як ­холестерину ліпопротеїнів ­високої щільності підвищився з 1,30±0,42 до 1,35±0,30 ммоль/л (р=0,001) до завер­шення 4-го місяця (візит 3). ­Рівень глюкози в крові натще у хворих на АГ і ЦД знизився із 7,20±1,88 ммоль/л до 6,70±1,38 ммоль/л (р=0,000), тоді як рівень глікованого гемо­глобіну – ​із 7,90±1,78% до 7,60±1,83% (р=0,000). Переносилися ­різні комбінації фіксованих доз рамі­прилу / амлодипіну добре і жодних побічних ефектів, пов’язаних із застосуванням препарату, не спостерігали.

У пацієнтів, які раніше вже отримували антигіпертензивну терапію, але не змогли досягти цільового АТ, лікування фіксованими комбінаціями раміприлу / амлодипіну сприяло середньому зниженню АТ на 26,6/1,7 мм рт. ст. При цьому значне зниження АТ фіксували вже за місяць ­після пере­ходу на фіксовану комбінацію раміприлу / амлодипіну. Це було дуже важливо, оскільки частота відповіді протягом 1-го місяця є прогностичною щодо ризику довготермінових серцево-судинних подій і виживання пацієнтів із ЦД та АГ (Kikuya et al., 2000). Отже, комбінація фіксованих доз ­раміприлу / амлодипіну є ефективною у пацієнтів із ЦД та АГ, у яких раніше не вдалося досягти цільового АТ.

Моніторинг ефективності комбінації раміприлу й амлодипіну за метаболічного синдрому

У неінтервенційному ­дослід­жен­ні RAMSES (2016) вивчали ефективність та безпеку фіксованої комбінації доз раміприлу / амлодипіну в пацієнтів із мета­болічним синдромом, які страждали на легку або помірну АГ, попри поточне антигіпертензивне лікування (Simonyi, 2016).

Це було відкрите проспективне клінічне обсерваційне дослід­жен­ня фази IV, яке охоп­лювало пацієнтів віком >18 ­років (n=9052) із підтвердженим метаболічним синдромом та легкою або помірною АГ. Комбінацію раміприлу / амлодипіну з фіксованою дозою (5/5 мг, 5/10 мг, 10/5 мг або 10/10 мг відповідно) призначали або тит­рували протягом трьох візитів упродовж 6 міс. випробувального періоду. Цільове значення АТ становило <140/90 мм рт. ст. (<140/85 мм рт. ст. у підгрупі пацієнтів із ЦД).

Серед усіх пацієнтів виконали ­протокол протягом 6 місяців дослід­жен­ня 63% (5707 учасників). Вік учасників дослі­дження ­пацієнтів становив 61,3±11,97 року, чоло­віків було 2736 (47,9%), жінок – ​2971 (52,1%).

Цільового АТ ­досягли 74,0% пацієнтів наприкінці 6-го місяця. Показники АТ ­знизився зі 158,7±8,97 / 91,9±7,30 мм рт. ст. до 131,6±7,73 / 79,8±12,20 мм рт. ст. (p<0,0001). Комбінації фіксованих дозувань раміприлу / амлодипіну, ­застосовані в дослід­жен­ні, ­добре переносилися.

­Автори дійшли висновку, що застосу­вання комбінації фіксованих дозу раміприлу / амлодипіну сприяло досягненню цільо­вого АТ у пацієнтів високого ризику з мета­болічним синдромом.

Переваги комбінації фіксованих доз раміприлу / амлодипіну

Як зазначають дослідники, комбінація фіксованих доз раміприлу / амлодипіну має значні довго­строкові переваги щодо подальших серцево-судинних подій. Швидкість досягнення цільового АТ може бути ще вищою за умови подаль­шого тит­рування дозувань фіксованої комбінації раміприлу / амлодипіну до максимальної переносимої (10/10 мг), адже в ана­лізі ­підгруп дослід­жен­ня RAMONA лише ­близько 37,5% пацієнтів використовували мак­симально переносиму дозу до візиту 3. Оскільки 84,4% пацієнтів у ­цьому дослід­жен­ні мали дисліпідемію, метаболіч­ними ефектами антигіпертензивної терапії раміприлом / амлодипіном також не можна було нехтувати.

Усі показники рівнів ліпідів значно покращилися до 4-го місяця дослід­жен­ня (візит3), що також було особливо важливим за антигіпертензивної терапії хворих на ЦД. Крім того, переважно ­такі зміни відбувалися в метаболізмі вугле­водів, оскільки рівні як глюкози натще, так і глікованого гемоглобіну знижувалися поступово, проте суттєво (Simonyi et al., 2016).

Комбінація фіксованих доз раміприлу / амлодипіну була ефективною у пацієнтів з АГ та ЦД із високим серцево-­судинним ризиком, у яких ­раніше не вдалося досягти цільового АТ. Доведено, що така терапія має дуже бажані метаболічні ефекти.

Висновки

Одним з оптимальних засобів вибору у пацієнтів з АГ, особливо за наявності ­супутніх захворювань (ЦД, дисліпідемія, мета­болічний синдром, ХХН та ін.) є препарат Хартил-АМ (ЗАТ «Фармацев­тичний завод ЕГІС»), який являє собою фіксо­вану комбінацію раміприлу й амло­дипіну і представлений на фармацев­тичному ­ринку України в різних дозуваннях (5/5 мг, 5/10 мг, 10/5 мг та 10/10 мг від­повідно). Вказаний препарат блокує надход­жен­ня іонів кальцію через ­канали L-­типу (повільні ­кальцієві канали) мембран у клітини гладеньких воло­кон серця та судин, що чинить прямий вплив на гла­денькі м’язи ­судин, ­сприяючи зниженню АТ та зменшу­ючи ішемію за стено­кардії, споживання енергії та ­потребу тканин у ­кисні. Застосування комбінації фіксованих доз раміприлу / амлодипіну в комплексній терапії хворих на АГ поліп­шує клінічний перебіг захворювання, зменшує частоту рецидивів гіпертонічних кризів і термінів стабілізації АТ, знижує кількість ускладнень (Заремба та ін., 2018).

Сучасна комбінація ефективних анти­гіпертензивних засобів, представлених у Хартил-АМ, має потужну доказову базу, сприяє швидкому досягненню терапев­тичних цілей і поліпшенню клінічних ­результатів, а також підвищує прихильність до лікування та добре переноситься пацієнтами.

Підготувала Олександра Демецька

Тематичний номер «Кардіологія. Ревматологія. Кардіохірургія» № 6 (91) 2023 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Кардіологія

22.04.2024 Пульмонологія та оториноларингологія Терапія та сімейна медицина Призначення антибактеріальних препаратів при гострому риносинуситі відповідно до сучасного підходу протидії розвитку антибіотикорезистентності

Антибіотикорезистентність (АБР) визнано загрозою для глобального здоров’я, яка щороку спричиняє мільйони смертей в усьому світі. Невідповідне та надмірне використання антибіотиків (АБ) зумовлює підвищення стійкості мікробних збудників і негативно впливає на ефективність цих дуже важливих лікарських засобів. Завдяки Глобальному плану дій щодо АБР Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) працює над поліпшенням нагляду за резистентністю до протимікробних препаратів і скороченням нераціонального використання АБ. ...

22.04.2024 Пульмонологія та оториноларингологія Терапія та сімейна медицина Міжнародні дні респіраторного здоров’я: календар заходів на 2024 рік

Медичні інформаційні кампанії спрямовані на поширення важливих знань про охорону здоров’я серед населення. З урахуванням потреб і інтересів понад семи мільярдів людей у світі міжнародні організації шукають способи етичного обміну важливими відомостями, без упередженості та несправедливості. Обізнаність у сфері охорони здоров’я має вирішальне значення для кожного, оскільки хвороби та інфекції можуть вразити будь-кого в будь-який час. Таким чином, важливо поширювати відомості про охорону здоров’я за допомогою зрозумілих кожному усних, письмових і візуальних засобів. Ця інформація має сприяти соціальному здоров’ю і не містити дискримінаційного контенту. Заходи з підвищення обізнаності про здоров’я допомагають пацієнтам ліпше розуміти стан свого здоров’я, а також можливі варіанти та методи лікування. Кампанія з підвищення обізнаності відрізняється від маркетингу товарів для здоров’я, оскільки не спонукає купувати той чи інший продукт, а намагається сприяти свідомішому ставленню до свого здоров’я. Глобальні дні громадського здоров’я пропонують великі можливості для підвищення обізнаності та розуміння проблем здоров’я і мобілізації підтримки дій від місцевої громади до міжнародної спільноти. ...

21.04.2024 Пульмонологія та оториноларингологія Терапія та сімейна медицина Лікування туберкульозу в Програмі медичних гарантій

24 березня – ​Всесвітній день боротьби з туберкульозом. За даними Електронної системи охорони здоров'я (ЕСОЗ), у 2023 році в Україні 98 773 пацієнти мали встановлений діагноз туберкульозу (ТБ), 22 379 пацієнтам діагноз ТБ було встановлено вперше. ...

21.04.2024 Пульмонологія та оториноларингологія Терапія та сімейна медицина Медицина України та світу: основи, реалії та стратегічні перспективи

У Львові 13-15 грудня 2023 року відбувся міжнародний медичний форум (ММФ) «Медицина України та світу: основи, реалії та стратегічні перспективи», присвячений 150-річчю Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ), 125-річчю Лікарської комісії НТШ (ЛК НТШ), а також 25-річчю кафедри та центру клінічної імунології та алергології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. На заключному засіданні після обговорення учасниками заходу були прийняті положення резолюції ММФ....