Колесник Т.В.

Сучасне розуміння хронічних коронарних синдромів (ХКС) виходить далеко за межі обструктивного ураження епікардіальних коронарних артерій. ANOCA/INOCA об’єднує клінічні стани, за яких ангінозні симптоми та/або ішемія міокарда виникають без обструктивного ураження коронарних артерій. Ключову роль при цьому відіграє визначення домінувального механізму коронарної дисфункції, оскільки саме він формує підхід до вибору антиангінальної терапії. Особливий практичний інтерес становить місце комбінованого лікування бісопрололом та амлодипіном у пацієнтів із відповідним клінічним і гемодинамічним профілем.

Артеріальна гіпертензія (АГ) залишається однією з найсерйозніших загроз громадському здоров’ю, незважаючи на активне вдосконалення діагностики та лікування протягом останніх десятиліть. За останні 40 років кількість людей із підвищеним артеріальним тиском (АТ) у світі збільшилася на 90%. За даними ВООЗ, сьогодні понад 1,4 млрд пацієнтів віком від 30 до 79 років живуть із діагнозом АГ. Щороку близько 10,8 млн смертей пов’язують з ускладненнями, спричиненими підвищеним АТ. Отже, АГ залишається ключовим фактором ризику смерті від кардіоваскулярних захворювань у всьому світі, попри значний прогрес у фармакотерапії. У цьому контексті повернення до «класики, перевіреної часом» – ​зокрема інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) раміприлу – ​набуває особливого значення в межах стратегії поліпшення прогнозу в пацієнтів із високим серцево-судинним (СС) ризиком.