21 листопада, 2026
За межами звичайного: коли контроль артеріального тиску не тільки компетенція кардіолога?
28 вересня на платформі Школи інноваційної медицини відбувся майстер-клас, присвячений зв’язку тривоги й серцево-судинної патології. Спікерками стали Інна Олександрівна Черненко – психіатр, психотерапевт, лікар-психолог, кандидат медичних наук, професор кафедри військової психіатрії, медичної та клінічної психології Української військово-медичної академії (м. Київ) та Наталія Олексіївна Ященко – кардіолог, доктор медичних наук, професор кафедри кардіоторакальної хірургії і трансплантації, інтервенційної та екстракорпоральної медицини Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, ДНП «Інститут серця МОЗ України» (м. Київ). Обговорювали поширену ситуацію: пацієнт із підвищенням артеріального тиску (АТ) і серцебиттям має супутні прояви тривожного стану.
Стрес і серце: взаємозв’язок, який не можна ігнорувати
І.О. Черненко нагадала: тривога сама по собі не є хворобою. У відповідь на небезпеку симпатична активація підвищує частоту серцевих скорочень (ЧСС), судинний опір та АТ. Але за тривалого стресу адаптивна реакція перетворюється на хронічне алостатичне навантаження.
Хронічна активація гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі, порушення регуляції секреції кортизолу, дисфункція вегетативної нервової системи, а також пов’язані з ними метаболічні та прозапальні зміни можуть сприяти розвитку серцево-судинних захворювань або погіршувати перебіг уже наявної патології. Додатковий негативний вплив мають порушення сну, низька фізична активність, куріння та зниження прихильності до лікування. В умовах тривалого стресу, пов’язаного з війною, значущість цих механізмів суттєво зростає. Водночас взаємозв’язок між психоемоційними розладами та серцево-судинною патологією є двоспрямованим: зокрема, наявність артеріальної гіпертензії може посилювати тривогу та страх розвитку інсульту чи інфаркту міокарда. Тому кардіологічну та психіатричну допомогу доцільно розглядати не як альтернативні, а як взаємодоповнювальні компоненти комплексного ведення пацієнта.
За серцевими скаргами може стояти тривога
Серцебиття, перебої в роботі серця, стиснення в грудях, нестача повітря та лабільність АТ можуть супроводжувати тривогу. Проте ці скарги не доводять її провідної ролі. Передусім необхідно виключити гострий коронарний синдром, небезпечні аритмії, гостре ураження органів-мішеней та інші соматичні причини.
І.О. Черненко представила випадок 38-річної військовослужбовиці, яка після роботи на стабілізаційному пункті під обстрілами почала відзначати підвищення АТ до 150-160/100 мм рт. ст., тахікардію, дискомфорт у грудях і нестачу повітря. Жінка самостійно приймала каптоприл, постійно вимірювала тиск, через що страх посилювався. З’явилися безсоння, дратівливість і виснаження. Після соматичного обстеження результати психометричних методик вказували на виражену тривогу й соматизацію. Доповідачка визначила стан як соматоформну дисфункцію вегетативної нервової системи із серцево-судинними проявами.
Формується замкнене коло: симптом викликає страх, страх посилює вегетативну реакцію, а серцебиття чи підвищення АТ підтверджує в очах пацієнта загрозу. Постійні вимірювання підтримують цей цикл. Проте тривога не виключає одночасної АГ – обидва стани потребують оцінки.
Три рівні тривоги: ключ до правильної тактики
Як відрізнити фізіологічну тривогу від стану, що потребує клінічного втручання? І.О. Черненко рекомендує оцінювати три ключові параметри: тривалість симптомів, їх вираженість та вплив на повсякденне функціонування пацієнта (табл.).
|
Таблиця. Диференціація адаптивної тривоги, субпорогової тривожності та тривожних розладів: клінічні ознаки й терапевтична тактика |
||
|
Стан |
Що бачимо |
Що робимо |
|
Адаптивна тривога |
Ситуативне хвилювання без стійкого погіршення функціонування |
Психоосвіта, самодопомога, дихальні й релаксаційні техніки |
|
Субпорогова тривожність |
Симптоми знижують якість життя, але діагностичні критерії розладу не виконані |
Немедикаментозні методи; за вираженого дистресу – індивідуальний розгляд короткого курсу анксіолітика; повторна оцінка через 2-4 тижні |
|
Тривожний розлад / депресія |
Критерії розладу виконані; значущий дистрес, уникання ситуацій, порушення сну, працездатності |
Уточнення діагнозу, психотерапія, за показаннями антидепресант; в окремих випадках короткострокова анксіолітична підтримка |
Адаптивна тривога зазвичай є пропорційною реальній загрозі, має обмежену тривалість і не призводить до суттєвого порушення повсякденної активності. За субпорогової тривожності симптоми ще не відповідають повним діагностичним критеріям тривожного розладу, однак уже можуть негативно впливати на сон, працездатність, емоційне самопочуття та якість життя. Тривожний розлад, своєю чергою, характеризується клінічно значущим дистресом та/або порушенням соціального, професійного чи іншого важливого функціонування і потребує подальшого уточнення діагнозу та визначення лікувальної тактики. Депресивні симптоми нерідко супроводжують тривожні розлади, проте їх наявність не є обов’язковою умовою для встановлення діагнозу.
Особливої уваги потребують пацієнти із субпороговою тривожністю. Вони можуть формально зберігати працездатність і не відповідати критеріям конкретного психічного розладу, однак уже мати стійке внутрішнє напруження, порушення сну, зниження продуктивності та частіше звертатися по медичну допомогу. Отже, відсутність формального діагнозу не означає відсутності клінічно значущої потреби в підтримці та лікувальному втручанні.
Практичний скринінг: GAD‑7, HADS і PHQ‑9
Для скринінгу спікерки рекомендували короткі валідовані шкали. За GAD‑7 показники 5-9 балів зазвичай відповідають легкій, 10-14 – помірній, 15 і більше – тяжкій тривожній симптоматиці. HADS містить окремі підшкали тривоги й депресії: 8-10 балів за кожною вважаються межовими, від 11 – свідчать про ймовірну клінічно значущу симптоматику. PHQ‑9 оцінює саме депресивні симптоми; результат від 10 балів зазвичай є підставою для поглибленої оцінки депресії.
Шкали не встановлюють діагноз: важливі тривалість симптомів, функціонування, соматичний стан та прийом ліків. За наявності виражених порушень, ознак панічного або посттравматичного стресового розладу, депресії, суїцидальних думок чи діагностичної невизначеності доцільна консультація психіатра.
Гіссенський опитувальник соматичних скарг допомагає оцінити їх вираженість, але високий бал не доводить виключно психогенне походження симптомів.
Від психоосвіти до фармакотерапії
За адаптивної тривоги потрібні психоосвіта, нормалізація сну, фізична активність і релаксаційні практики. За субпорогової тривожності додаються структуровані психологічні втручання, спостереження та повторна оцінка через 2-4 тижні. Якщо симптоми спричиняють значний дистрес, можна розглянути короткочасну медикаментозну підтримку анксіолітиками, оцінивши користь і ризики.
При сформованому тривожному розладі лікування визначають за діагнозом і тяжкістю стану. Когнітивно-поведінкова терапія важлива, а селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або серотоніну й норадреналіну (ІЗЗСН) при низці тривожних розладів є препаратами першої лінії навіть без депресії. Водночас призначати їх лише через короткочасне ситуативне хвилювання недоцільно.
Бензодіазепіни є ефективним інструментом для швидкого контролю вираженої гострої тривоги та можуть бути особливо корисними в ситуаціях, коли важливий швидкий початок дії. Їх застосування потребує індивідуального підходу: вибору оптимальної дози та тривалості терапії відповідно до клінічної ситуації. Під час лікування лікар має враховувати можливий вплив на сонливість і концентрацію уваги, а також ризик розвитку толерантності, залежності та симптомів відміни, особливо при тривалому застосуванні або поєднанні з іншими депресантами центральної нервової системи.
Гідазепам® ІС: місце в короткостроковому контролі тривоги
Значну увагу під час майстер-класу було приділено Гідазепаму ІС – бензодіазепіновому анксіолітику, який застосовують як денний транквілізатор. Його фармакологічна дія пов’язана з посиленням ГАМК-ергічної гальмівної нейротрансмісії через ГАМК-А-рецепторний комплекс. Особливості фармакодинамічного профілю Гідазепаму забезпечують виражений анксіолітичний ефект за відносно низької вираженості седативного впливу. За даними Міщенко Т.С. і співавт. (2025), при застосуванні препарату курсом до 28 днів ризик розвитку толерантності та залежності залишається низьким. Тривалий період напіввиведення (86,7 год) і поступове зниження концентрації препарату в організмі можуть сприяти менш різкому припиненню фармакологічного ефекту та зниженню ймовірності появи синдрому рикошету.
Важливою практичною особливістю Гідазепаму ІС є наявність сублінгвальної лікарської форми, початок дії якої можливий уже з 5-ї хвилини після прийому, що може мати клінічне значення в ситуаціях гострої тривоги, особливо за наявності виражених вегетативних проявів.
У представленому клінічному випадку 38-річної військовослужбовиці І.О. Черненко призначила Гідазепам курсом на 14 днів, що дозволило зменшити гострий дистрес та стабілізувати стан пацієнтки для подальшої комплексної роботи з тривожними симптомами.
«Терапія прикриття» на старті лікування антидепресантом
Ще одна обговорена стратегія – тимчасова анксіолітична підтримка пацієнтів із вираженим тривожним розладом на початку лікування антидепресантом. Ефект СІЗЗС/ІЗЗСН формується поступово, а початкове посилення тривоги або безсоння може погіршити прихильність до лікування.
У вибраних випадках короткострокове застосування Гідазепаму ІС може допомогти полегшити перехід до терапії антидепресантами. І.О. Черненко зазначила, що використовує таку тактику, зокрема, коли пацієнт відчуває страх перед початком прийому антидепресанта або має виражену тривогу на старті лікування.
У цій ситуації анксіолітик не замінює основного лікування, а виконує роль тимчасової підтримки: допомагає швидше зменшити тривогу та внутрішнє напруження в період, коли ефект антидепресанта ще не сформувався. Це може покращити переносимість початку терапії, підвищити прихильність пацієнта до лікування та зменшити ризик його передчасного припинення через тривогу або дискомфорт у перші дні.
Транквілар® ІС: вплив на триваліший тривожний компонент
Окрему увагу під час обговорення було приділено Транквілар® ІС (темгіколурил) – небензодіазепіновому анксіолітику. Препарат розглядали як можливий варіант терапії у пацієнтів із тривалим психоемоційним напруженням, емоційною лабільністю та соматичними проявами тривоги. Зокрема, у представленому клінічному випадку після завершення короткого курсу Гідазепаму І.О. Черненко продовжила терапевтичну тактику у пацієнтки зі стійкою особистісною тривожністю препаратом Транквілар® ІС.
У доповіді також було представлено результати клінічних досліджень темгіколурилу. В одному з них додавання препарату до стандартної терапії протягом 2 тижнів асоціювалося зі зниженням рівня кортизолу приблизно на 41% (Середюк Л.В., Вакалюк І.П., 2020). В іншому дослідженні за участю 79 пацієнтів із невротичними, пов’язаними зі стресом та соматоформними розладами після 3 тижнів лікування було продемонстровано зниження вираженості тривожних симптомів за шкалою GAD‑7 на 41,3%, а покращення соматичних проявів відзначали у 87% учасників (Taube et al., 2025).
У представленій доповідачками концепції Транквілар® ІС позиціонувався як засіб корекції тривожного компонента в межах комплексної терапії. Водночас його застосування не слід розглядати як альтернативу базисній антигіпертензивній терапії або спеціалізованому лікуванню діагностованого психічного розладу відповідно до чинних клінічних рекомендацій.
Стрес-реактивні коливання АТ: практичний погляд кардіолога
Н.О. Ященко навела випадок 58-річної пацієнтки з АГ, яка отримувала комбіновану антигіпертензивну терапію і вдома зазвичай мала АТ близько 130/75 мм рт. ст. Під час візиту до кардіолога на тлі страху, тремору й серцебиття тиск різко підвищився. Після ургентної оцінки гострого ураження органів-мішеней не виявили. Приклад показує, чому важливо відокремлювати тяжке підвищення АТ без гострого ураження органів-мішеней від гіпертензивного невідкладного стану.
Ознаки стрес-реактивного фенотипу – зв’язок коливань АТ з емоційними тригерами, паралельне підвищення ЧСС, вегетативні симптоми, різниця між офісними й домашніми вимірюваннями та високі бали тривоги. Домашні вимірювання і добове моніторування уточнюють реальний профіль АТ.
За відсутності гострого ураження органів-мішеней потрібні клінічна оцінка, контрольована корекція лікування й спостереження, а не автоматичне різке зниження АТ. Корекція вираженої тривоги може доповнювати антигіпертензивну терапію. Проте, потрібно розуміти, що сам анксіолітик не замінює препаратів, що контролюють АТ, а є додатковим компонентом в схемі лікування неконтрольованої АГ на фоні стресу.
Висновки
Пацієнт із коливаннями артеріального тиску, тахікардією та серцевими скаргами потребує комплексної оцінки як соматичного, так і психоемоційного стану. Розмежування адаптивної тривоги, субпорогових станів і сформованого тривожного розладу допомагає своєчасно визначити необхідний обсяг допомоги та уникнути необґрунтованої терапії.
У межах фармакотерапії вибір препарату має відповідати клінічній ситуації. Гідазепам® ІС може розглядатися як варіант короткотривалої анксіолітичної терапії для зменшення гострого дистресу та виражених вегетативних проявів тривоги, тоді як Транквілар® ІС може застосовуватися при більш тривалому психоемоційному напруженні, емоційній лабільності та соматичних проявах тривоги як компонент комплексного лікування.
Поєднання кардіологічного спостереження, психоосвіти, психотерапії та, за показаннями, індивідуально підібраної фармакотерапії створює основу для більш стійкого контролю симптомів, покращення функціонування та якості життя пацієнта.
Підготувала Ірина Савченко
Щоб переглянути майстер-клас, перейдіть за посиланням https://www.youtube.com/live/thPJUQxf2N4/