13 жовтня, 2026

Місце глімепіриду у веденні цукрового діабету 2 типу в провідних сучасних клінічних настановах

Незважаючи на появу нових класів протидіабетичних засобів, важливе місце в лікуванні цукрового діабету (ЦД) утримують препарати сульфонілсечовини (ПСС), зокрема представник нових поколінь ПСС – глімепірид. Згідно з позицією Американської діабетологічної асоціації (ADA), ПСС залишаються ефективними та доступними пероральними препаратами з високою глюкозознижувальною ефективністю, застосування яких є особливо обґрунтованим в умовах фінансових обмежень. Своєю чергою, Національний інститут здоров’я та удосконалення медичної допомоги Великої Британії (NICE) включає ПСС у другу та третю лінії свого узагальненого алгоритму глюкозознижувальної терапії у різних клінічних сценаріях.

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Стандарти медичної допомоги при ЦД, опубліковані цьогоріч ADA, містять декілька важливих оновлень. Серед них, зокрема, рекомендація щодо збільшення використання безперервного моніторингу глюкози (БМГ). Так, БМГ рекомендовано використовувати на початку ЦД і в будь-який час для осіб, котрі отримують інсулін чи неінсулінові препарати, здатні спричиняти гіпоглікемію, або зазнають будь-якого лікування, за якого може допомогти БМГ. БМГ також слід використовувати у вагітних (і не лише в разі ЦД 1 типу). Рекомендація щодо посиленого застосування БМГ безпосередньо пов’язана із часом у цільовому діапазоні (ЧЦД). На цей момент ЧЦД є первинною клінічною ціллю, як і глікований гемоглобін (HbA_1c) (Tiwari D. et al., 2026).

У стандартах ADA‑2026 наголошено на потребі в індивідуальних глікемічних цілях, хоча загальними цілями залишаються HbA_1c <7% і ЧЦД >70%. Також установлено цілі для часу в діапазоні, нижчому за цільовий: час, проведений в умовах гіпоглікемії (<3,9 ммоль/л), має бути меншим за 4%, а в умовах тяжкої гіпоглікемії (<3,0 ммоль/л) – за 1% (Tiwari D. et al., 2026).

У стандартах доведена перевага систем автоматичної доставки інсуліну над багаторазовими щоденними ін’єкціями та неавтоматизованими помпами в осіб із ЦД 1 типу. Системи автоматичної доставки інсуліну також слід розглянути в пацієнтів із ЦД 2 типу, які отримують інсулін, але не досягають глікемічних цілей (Tiwari D. et al., 2026).

В окремому розділі розглядається лікування гіперглікемії у контексті ведення хворих зі злоякісними новоутвореннями, оскільки деякі протипухлинні препарати індукують або погіршують розлади метаболізму глюкози (Tiwari D. et al., 2026).

Кардіоваскулярні, ниркові та метаболічні розлади продовжують розглядати як єдиний синдром, тому в лікуванні ЦД доцільно надавати перевагу фармакологічним класам, що мають глюкозонезалежні переваги. Загалом стандарти ADA‑2026 сприяють розвитку індивідуалізованої, високотехнологічної та профілактичної медичної допомоги (Tiwari D. et al., 2026).

NICE також цьогоріч оновив свої рекомендації щодо ведення пацієнтів із ЦД. Однією з головних змін є те, що більшості хворих, яким було встановлено діагноз ЦД 2 типу, слід одразу розпочинати лікування комбінацією метформіну та інгібіторів натрій-глюкозного котранспортера 2 типу (ІНГКТ‑2). Для зменшення шлунково-кишкових побічних ефектів метформіну рекомендовано застосовувати препарат пролонгованої дії.

Підхід до фармакотерапії має бути персоналізованим. Так, в осіб із раннім початком ЦД (віком <40 років) може бути доцільною рання ескалація фармакотерапії з додаванням агоніста рецепторів глюкагоноподібного пептиду‑1 (арГПП‑1) або тирзепатиду; в пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) у межах 20-30 мл/хв/1,73 м² слід поєднувати дапагліфлозин або емпагліфлозин з інгібіторами дипептидилпептидази‑4 (ІДПП‑4); у хворих зі старечою астенією потрібно прагнути контролю симптомів та уникати гіпоглікемії, а не ставити агресивні цілі HbA_1c тощо (Mehta Z. et al., 2026).

У рекомендаціях NICE‑2026 надано пораду розглядати ПСС, зокрема якщо ІДПП‑4 протипоказаний, не переноситься або є неефективним, а також допускається їхнє застосування при симптомній гіперглікемії.

Згідно з NICE, в ролі стартової терапії у більшості випадків слід використовувати метформін та ІНГКТ-2, а якщо метформін протипоказаний або не переноситься – монотерапію ІНГКТ‑2. За потреби подальшого глюкозознижувального лікування з метою досягнення індивідуальних глікемічних цілей призначають ІДПП‑4, а в разі неможливості їхнього застосування – ПСС, піоглітазон або терапію на основі інсуліну. Отже, ПСС застосовуються в складі потрійної терапії або третьої лінії терапії (рис.).

Рис. Алгоритм вибору глюкозознижувальних препаратів (за NICE, 2026)

Загалом ПСС дотепер посідають важливе місце в другій та третій лініях лікування ЦД 2 типу в осіб без коморбідностей та з основними коморбідними станами (ожиріння, ХХН, СН із будь-якою фракцією викиду, АСССЗ). ПСС також успішно застосовуються в пацієнтів із ЦД і в осіб із раннім початком ЦД 2 типу (віком <40 років) (табл.) (NICE, 2026).

Таблиця. Позиція NICE‑2026 щодо ПСС
Запитання	Позиція NICE‑2026
Знижують HbA_1c?	Так
Додані до алгоритму гіпоглікемічної терапії?	Так
Можуть застосовуватися при АСССЗ?	Так, як додатковий препарат
Можуть застосовуватися при СН?	Так, якщо ІДПП‑4 непридатний/неефективний
Можуть застосовуватися при ожирінні?	Так
Можуть застосовуватися при синдромі старечої астенії?	Так, але з особливою увагою до гіпоглікемії/падінь
Можуть застосовуватися при симптоматичній гіперглікемії?	Так
Можуть застосовуватися при ХХН?	Так, у разі ШКФ ≥30 мл/хв/1,73 м²

У 2019 році в межах щорічної конференції Європейської асоціації з вивчення діабету (м. Барселона) відбувся симпозіум «ПСС у лікуванні ЦД 2 типу: свіжий погляд і нові відкриття». Відповідно до результатів цього симпозіуму, ПСС досі широко призначаються як ефективні та безпечні глюкозознижувальні препарати, проте більшість міжнародних і регіональних рекомендацій чітко диференціюють старі й нові покоління ПСС, акцентуючи увагу на меншій кількості та вираженості побічних ефектів у препаратів нових поколінь (Amod A., 2020).

Так, нові покоління ПСС (глімепірид) характеризуються хорошими показниками кардіоваскулярної безпеки. В дослідженні CAROLINA було продемонстровано, що безпека глімепіриду як глюкозознижувального препарату другої лінії є не гіршою за показники лінагліптину. Оскільки популяція цього дослідження відображала реальну популяцію в клінічній практиці, отриманий результат підтверджує серцево-судинну безпеку глімепіриду порівняно з лінагліптином. Непряме порівняння глімепіриду та плацебо за результатами досліджень CARMELINA й CAROLINA також показало, що глімепірид не збільшує ризику великих кардіоваскулярних подій, смертності від усіх причин та кардіоваскулярної і некардіоваскулярної смертності порівняно із плацебо. Загалом нові покоління ПСС, зокрема глімепірид, характеризуються нижчим ризиком гіпоглікемії, ніж старіші ПСС. Сприятливий профіль безпеки й ефективності, а також відносно невисока вартість роблять нові ПСС розумним вибором серед антигіперглікемічних препаратів (Mohan V. et al., 2022).

Нещодавно під час проведення дослідження безпеки різних представників класу ПСС у пацієнтів із ЦД 2 типу та помірним кардіоваскулярним ризиком за участю >314 тис. осіб виявлено, що глімепірид асоціювався з найнижчим ризиком значущих кардіоваскулярних подій серед доданих до випробування препаратів (глімепірид, гліпізид, глібенкламід) (Sklepinski S. et al., 2026). В іншому дослідженні з’ясувалося, що довготривале безперервне застосування глімепіриду супроводжувалося кращою виживаністю та меншою кількістю госпіталізацій щодо СН і гострого інфаркту міокарда в пацієнтів із ЦД 2 типу й СН (порівняно з даними хворих, які не отримували глімепіриду), причому застосування високих доз глімепіриду було асоційоване з нижчою серцево-судинною та загальною смертністю порівняно з низькими дозами (He W. et al., 2023).

! Отже, глімепірид – ПСС ІІІ покоління, який попри появу нових препаратів залишається важливою складовою у веденні ЦД 2 типу. Після першої лінії (метформін як монотерапія чи в поєднанні з ІНГКТ‑2) глімепірид може розглядатися як варіант подальшої терапії залежно від клінічної ситуації та індивідуальних потреб пацієнта. Особливо доцільним застосування глімепіриду є за потреби швидкого зниження глюкози, в разі побоювань щодо побічних ефектів нових класів препаратів, у випадку нещодавно діагностованого ЦД, за відсутності значних ризиків АСССЗ або СН та якщо важлива вартість лікування тощо.

Препарат глімепіриду Олтар® («Берлін-Хемі», Німеччина) представлений у широкому спектрі дозувань: по 2, 3, 4 або 6 мг в 1 таблетці, що дозволяє максимально точно підібрати дозу під будь-яку клінічну ситуацію. Згідно з інструкцією для медичного застосування, Олтар® показаний дорослим пацієнтам із ЦД 2 типу, якщо тільки дієти, фізичних навантажень і зниження маси тіла недостатньо. Олтар® успішно застосовується в комбінації з метформіном, якщо максимальна добова доза останнього не забезпечує достатнього глікемічного контролю. В таких ситуаціях слід дотримуватися початкового дозування метформіну та розпочати терапію препаратом Олтар® із низької дози, яку потім поступово підвищувати до максимальної добової дози з огляду на бажаний рівень метаболічного контролю.

Підготувала Ірина Мазур

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 16 (627), 2026 р