26 березня, 2025
Роль розувастатину в профілактиці серцево-судинних захворювань: результати дослідження HOPE‑3
Серцево-судинні захворювання (ССЗ) залишаються провідною причиною смерті у світі. Щорічно ССЗ спричиняє близько 18 млн летальних випадків і подібну кількість нефатальних серцево-судинних (СС) подій. Встановлено, що підвищений рівень холестерину (ХС) ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) є одним із ключових факторів ризику ССЗ, зокрема інфаркту міокарда (ІМ) та ішемічного інсульту. Основним підходом до профілактики ССЗ є модифікація способу життя, що включає відмову від куріння, здорове харчування, регулярну фізичну активність і контроль маси тіла. Однак навіть за умови дотримання цих рекомендацій ризик розвитку ССЗ не зникає повністю. Тому часто необхідні додаткові терапевтичні втручання, серед яких особливе значення має фармакологічна корекція дисліпідемії за допомогою статинів.
З метою оцінки впливу зниження рівня ХС ЛПНЩ на частоту СС-подій серед пацієнтів із проміжним ризиком ССЗ було проведене дослідження Heart Outcomes Prevention Evaluation‑3 (HOPE‑3) (Lonn et al., 2016). Це масштабне міжнародне випробування охоплювало учасників різного етнічного походження із шести континентів та було присвячене оцінюванню віддалених ефектів використання розувастатину в низці популяцій хворих із різними профілями СС-ризику.
Мета й характеристики дослідження
У дослідженні HOPE‑3 вивчали ефективність і безпеку зниження рівня ХС ЛПНЩ за допомогою розувастатину в дозі 10 мг/добу для профілактики СС-подій серед осіб із проміжним ризиком без клінічних проявів ССЗ, що визначається як річний ризик основних СС-подій близько 1% (Lonn et al., 2016).
Дослідження HOPE‑3 проводилося в 228 медичних центрах у 21 країні; набір учасників тривав із травня 2007 р. по листопад 2010 р. Загальна кількість пацієнтів нараховувала 12 705 осіб, які були рандомізовані для отримання розувастатину в дозі 10 мг/добу (n=6361) або плацебо (n=6344) в активній фазі дослідження. Хворі продовжували активне лікування до грудня 2015 р. (медіана – 5,6 року).
Наприкінці активної фази приймання розувастатину та плацебо було припинене, після чого розпочалася пасивна фаза дослідження. Учасники мали проходити подальше спостереження у свого лікаря, який призначав відповідну терапію залежно від індивідуальних характеристик пацієнта. Під час пасивного спостереження використання ліпідознижувальних препаратів було на розсуд кожного лікаря, відповідального за клінічну допомогу. Період пасивного спостереження тривав до грудня 2018 р. Загальний середній період дослідження становив 8,7 року (Bosch et al., 2021).
Результати дослідження: переваги та безпека терапії розувастатином
На початковому етапі дослідження середній показник загального ХС становив 5,22 ммоль/л, ХС ЛПНЩ – 3,31 ммоль/л, аполіпопротеїну B (апо-В) – 1,02 г/л. Через рік лікування рівень ХС ЛПНЩ був на 1,02 ммоль/л нижчим у групі розувастатину порівняно із плацебо, через три роки – на 0,90 ммоль/л та наприкінці дослідження – на 0,76 ммоль/л. Кумулятивна середня різниця між групами за вмістом ХС ЛПНЩ становила 0,90 ммоль/л (26,5%) (рис. 1). Додатково спостерігалися позитивні зміни інших показників ліпідного обміну. Так, загальний рівень тригліцеридів на тлі приймання розувастатину був на 0,24 ммоль/л нижчим та апо-В – на 0,23 г/л нижчим, ніж у групі плацебо. Ці результати підтверджують стійке зниження атерогенних ліпідів та підтримку ефекту розувастатину протягом тривалого часу.
Рис. 1. Рівні ХС ЛПНЩ та апо-В у досліджуваних групах протягом активного періоду лікування
Адаптовано за S. Yusuf et al. (2016)
Результати дослідження HOPE‑3 продемонстрували, що застосування розувастатину асоційоване зі значним зниженням ризику СС-подій, що включають (рис. 2):
- інсульт;
- ІМ;
- необхідність виконання коронарної реваскуляризації.
Рис. 2. Частота виникнення СС-подій в обох досліджуваних групах протягом дослідження
Примітки: ВР – відносний ризик, ДІ – довірчий інтервал.
Адаптовано за S. Yusuf et al. (2016)
Загальна частота інсультів була достовірно нижчою у групі розувастатину порівняно із плацебо. Зокрема, менша кількість ішемічних інсультів спостерігалася на тлі застосування розувастатину, ніж у групі плацебо (41 vs 77), а геморагічних інсультів було незначно більше у групі терапії (11 vs 8), та частота випадків субарахноїдальних крововиливів була зіставною в обох досліджуваних групах (4).
Було виявлено, що розувастатин сприяв значному зменшенню кількості випадків ІМ та необхідності у проведенні коронарної реваскуляризації порівняно із плацебо. Отримані результати підтверджують ключову роль розувастатину в стабілізації атеросклеротичних бляшок та зниженні ризику гострих коронарних подій.
Окрім того, загальна смертність при лікуванні розувастатином була нижчою, ніж у групі плацебо. Смерть від СС-причин сталася у 154 учасників (2,4%) на розувастатині та у 171 (2,7%) – на плацебо, а від інших причин – у 180 (2,8%) та 186 (2,9%) відповідно. Сукупна кількість летальних випадків становила 334 у групі розувастатину та 357 – плацебо (Salim et al., 2016).
При аналізі безпеки терапії розувастатином у межах дослідження HOPE‑3 було зафіксоване значне зниження частоти госпіталізацій із приводу ССЗ порівняно із групою плацебо: показник становив 4,4 та 5,8% відповідно. Загальна кількість госпіталізацій із будь-яких СС-причин також була нижчою на тлі застосування розувастатину, ніж плацебо (444 vs 596). Отримані результати свідчать про те, що лікування розувастатином дозволяє знизити необхідність госпіталізації на 24% у пацієнтів із проміжним СС-ризиком. Зниження частоти госпіталізацій може бути пояснене не лише зменшенням СС-подій, таких як ІМ чи інсульт, але й запального процесу в судинах, стабілізацією атеросклеротичних бляшок і покращенням ендотеліальної функції.
Протягом 3,1 року додаткового спостереження за учасниками дослідження HOPE‑3 без діагностованого ССЗ, які мали проміжний ризик розвитку СС-подій, науковці виявили подальше зниження частоти СС-подій серед тих, хто отримував розувастатин в активній фазі. Під час пасивного спостереження 37% пацієнтів як у групі розувастатину, так і плацебо почали приймати статини. Однак переваги у зниженні СС-ризику залишалися суттєвішими серед тих, хто приймав розувастатин протягом активного періоду, що вказує на тривалий та, можливо, посилений ефект (ефект післядії), який зберігався щонайменше три роки після припинення активної терапії. Отримані дані узгоджуються з відомими механізмами впливу статинів на судинну стінку, які включають зниження рівня ХС ЛПНЩ, що приводить до зменшення утворення нових атеросклеротичних бляшок.
Статини сприяють стабілізації вже наявних атеросклеротичних бляшок, що зменшує ймовірність їх розриву та розвитку СС-подій. Відомий вплив статинів на регресію атеросклеротичної бляшки і зменшення її ліпідного ядра, що робить її менш вразливою до розриву та покращення ремоделювання судин. Відповідно, це сприяє збереженню їх еластичності й функціонального стану (Kostapanos et al., 2008).
Клінічні переваги терапії статинами проявляються через 6‑12 місяців після початку лікування. Однак наявні дані свідчать про те, що ефект розувастатину зберігається навіть після припинення терапії (Nissen et al., 2006; Nicholls et al., 2016). Результати дослідження HOPE‑3 вказують, що переваги тривалого приймання статинів не зникають одразу після завершення лікування, а можуть зберігатися протягом кількох років завдяки стабілізації атеросклеротичних змін. Однак це не означає, що статинотерапію слід припиняти після 5 або 6 років застосування. Навпаки, отримані дані свідчать, що тривале лікування може забезпечити ще більші переваги та подальше зниження СС-ризику в довгостроковій перспективі. Цілком імовірно, що продовження активного лікування протягом ≥9‑10 років могло б ще більше покращити клінічні результати та знизити частоту СС-подій у групі розувастатину в дослідженні HOPE‑3.
Дані довготривалого спостереження у межах HOPE‑3 підтвердили, що розувастатин забезпечує стійке зниження СС-ризику, яке зберігається навіть після завершення активної фази лікування. Протягом періоду дослідження абсолютне зниження ризику становило 1,1% для серйозних СС-подій (MACE‑1), що включали ІМ, інсульт або смерть від СС-причин, та 1,3% для MACE‑2, як-то MACE‑1 + реанімована зупинка серця, серцева недостатність або коронарна реваскуляризація. Впродовж усього періоду спостереження (8,7 року), який передбачав 5,6 року активного лікування та 3,1 року пасивного спостереження, абсолютне зниження ризику ще більше зросло: 1,5% для MACE‑1 та 1,8% для MACE‑2. Це також підтверджує накопичувальний ефект застосування статинів, який зростає з часом, навіть після припинення активної терапії. Зниження відносного ризику MACE‑1 на 21% було зафіксоване у групі розувастатину порівняно із плацебо протягом 8,7 року спостереження. Подібний ефект спостерігався і для MACE‑2 та повторних подій MACE‑1 (рис. 3).
Рис. 3. Кумулятивна частота MACE‑1 у групах розувастатину та плацебо протягом усього періоду спостереження
Примітки: ВР – відносний ризик, ДІ – довірчий інтервал.
Адаптовано за J. Bosch et al. (2021)
Подібні результати були отримані під час аналізу чутливості, а також при оцінці ризиків, що враховувала смертність не від СС-причин. Це підтверджує надійність ефекту терапії розувастатином та його довготривалу користь у профілактиці СС-подій. Протягом 8,7 року спостереження переваги розувастатину залишалися незмінними у всіх попередньо визначених підгрупах, незалежно від таких показників, як:
- вихідний рівень ХС ЛПНЩ;
- СС-ризик;
- вік;
- етнічне походження;
- стать.
Орієнтовний аналіз із використанням 3-річних інтервалів продемонстрував поступове наростання ефекту розувастатину з часом. Протягом перших трьох років терапії розувастатином кількість MACE‑1 (як-то ІМ, інсульт, СС-смерть) зменшилася на 16%. У період 3‑6 років зниження ризику досягло 23%, а через шість років спостереження – 24%. Зростання ефектів із часом підтверджує накопичувальний ефект статинів, за якого триваліше лікування дає кращий кардіопротекторний результат.
Однією із ключових особливостей дослідження HOPE‑3 є те, що воно проводилося з-поміж пацієнтів із середнім рівнем ХС ЛПНЩ 3,3 ммоль/л на початковому етапі. Такий показник традиційно не вважається підставою для призначення статинів у межах первинної профілактики згідно із більшістю клінічних рекомендацій. Проте отримані результати демонструють, що навіть за відносно помірного вмісту ХС ЛПНЩ застосування розувастатину сприяло значному зниженню СС-ризику, що підкреслює необхідність перегляду критеріїв призначення статинів у певних категоріях пацієнтів.
Крім того, HOPE‑3 включало більшу частку жінок (46% популяції), що значно переважала таку в дослідженнях WOSCOPS (оцінювалися лише чоловіки) та ASCOT-LLA, де жінки становили лише 13%. На додаток, близько 80% учасників HOPE‑3 були не із західних країн, що дозволяє розширити клінічну значущість отриманих результатів, адже дане дослідження краще відображає реальну популяцію хворих, які можуть потребувати первинної профілактики.
Користь препарату Роместін® для корекції дисліпідемії та зниження СС-ризику
На фармацевтичному ринку України розувастатин представлений якісним гіполіпідемічним препаратом Роместін® від компанії Ananta Medicare й доступний у дозуваннях 10 та 20 мг. Роместін® є ефективним інгібітором ГМГ-КоА редуктази, що сприяє зниженню рівня холестерину ЛПНЩ, загального ХС, тригліцеридів, а також підвищенню рівня ХС ліпопротеїнів високої щільності.
Доведена біоеквівалентність Роместіну оригінальному розувастатину підтверджує його ефективність і безпеку, гарантуючи однакову дію при застосуванні в терапевтичних дозах. Це означає, що препарат має аналогічний рівень всмоктування, розподілу та фармакологічного ефекту, що робить його надійним вибором для пацієнтів із дисліпідемією.
Завдяки доведеній ефективності та високому профілю безпеки, Роместін® показаний для:
- Лікування первинної гіперхолестеринемії та змішаної дисліпідемії.
- Запобігання СС-подіям у пацієнтів із підвищеним ризиком.
- Зниження атеросклеротичних уражень у межах комплексної терапії.
Препарат має сприятливу переносимість і зручний режим дозування, що забезпечує високу прихильність пацієнтів до терапії. Завдяки оптимальному балансу ефективності, безпеки та доведеній біоеквівалентності, Роместін® є надійним вибором у лікуванні дисліпідемій і профілактиці ССЗ.
Висновки
ССЗ залишаються основною причиною смерті у світі. Хоча модифікація способу життя відіграє важливу роль у їх профілактиці, вона не завжди є достатньо ефективною для зниження ризику СС-подій. Результати дослідження HOPE‑3 підтвердили, що довготривале застосування розувастатину в пацієнтів із проміжним СС-ризиком достовірно знижує частоту ІМ, інсульту та коронарних реваскуляризацій.
Отримані дані продемонстрували стійкий і тривалий ефект розувастатину навіть після припинення його застосування, що може бути пов’язано зі стабілізацією атеросклеротичних бляшок, регресією судинних змін і зменшенням запального процесу в артеріях. Пацієнти, які застосовували терапію впродовж 5,6 року, продовжували відчувати переваги у вигляді зниження СС-ризику ще протягом кількох років після завершення активної фази дослідження.
Важливим аспектом є те, що переваги лікування розувастатином не залежали від вихідного рівня ХС ЛПНЩ, статі, віку чи етнічної належності, що підтверджує універсальність підходу до використання статинів у первинній профілактиці.
Таким чином, дослідження HOPE‑3 підтверджує доцільність застосування розувастатину в осіб із проміжним СС-ризиком та підкреслює його довготривалі кардіопротекторні ефекти, що відіграють важливу роль в оптимізації підходів до первинної профілактики ССЗ. Препарат Роместін® (розувастатин) має доведену біоеквівалентність оригінальному розувастатину, що робить його ефективним і доступним засобом для корекції дисліпідемії та зниження СС-ризику.
Підготувала Ірина Климась
Тематичний номер «Кардіологія. Ревматологія. Кардіохірургія» № 1 (98) 2025 р.
