1 вересня, 2026

Медикаментозне лікування порушень ритму: відповіді на запитання лікарів під час кардіофоруму «В ритмі майбутнього»

Автори:

У травні 2026 р. у гібридному форматі відбувся кардіофорум-телеміст із міжнародною участю «В ритмі майбутнього». В аудиторіях Києва та ще дев’яти міст України ця подія об’єднала 264 лікарів-кардіологів, при цьому онлайн-трансляція надавала можливість брати участь та прослуховувати доповіді всім бажаючим лікарям. Захід відбувався за модерації д.мед.н., професора, голови ГО «Всеукраїнська асоціація аритмологів України», завідувача відділу аритмій серця ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України О.С. Сичова. Доповідачами заходу виступили д.мед.н., професор О. Калейс (м. Рига, Латвія), д.мед.н., професор Н.М. Сидорова (м. Київ), д.мед.н., професор М.В. Гребеник (м. Тернопіль), д.мед.н., професор В.А. Потабашній (м. Кривий Ріг) та директор ТОВ «Олайнфарм-Україна» А.В. Метельський (м. Київ). Під час кардіофоруму розглядали актуальні питання сучасної аритмології, серед яких лікування фібриляції передсердь (ФП), особливості використання антиаритмічних препаратів (ААП) у країнах Балтії, дискусії щодо протипоказань для призначення ААП ІС класу, зокрема при ішемічній хворобі серця (ІХС), а також нові дані вивчення етацизину та їх представлення в Європі. Кількість поставлених слухачами запитань виявилася настільки великою, що в межах регламенту заходу відповісти на всі було неможливо. Тому метою цієї публікації є систематизація отриманих запитань та надання відповідей на них.

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Умовно всі запитання для зручності було поділено на декілька груп: особливості механізму дії та призначення ААП ІС класу, зокрема етацизину; особливості безпеки та ефективності ААП ІС класу, зокрема етацизину; взаємодії між ААП та іншими препаратами; запитання щодо конкретних клінічних випадків.

Особливості механізму дії та призначення ААП ІС класу, зокрема етацизину

? За рахунок чого етацизин не впливає на частоту серцевих скорочень (ЧСС), тобто чому можна його застосовувати незалежно від ЧСС при ФП?

Етацизин має антихолінергічні властивості та зменшує вплив блукаючого нерва на серце, що приводить до стабілізації ЧСС, але при тривалому використанні можливе деяке її зниження. Це зазначено в інструкції для медичного застосування лікарського засобу, затвердженій Міністерством охорони здоров’я (МОЗ) України, та має бути враховане у пацієнтів із брадикардією [1].

? Яка мінімальна ЧСС (при брадикардії) для призначення етацизину?

Призначення етацизину протипоказане, коли брадикардія є ознакою порушення провідності, слабкості синусового вузла. В інструкції та дослідженнях не оговорено конкретний показник [1]; втім при ЧСС ˂55/хв варто утриматися від призначення препарату на рівні первинної медичної допомоги і за потреби розглянути таку можливість при обговоренні мультидисциплінарною командою (консиліум), зваживши ризики та переваги застосування будь-яких ААП при брадикардії у конкретного пацієнта. Крім того, важливим є визначення причини брадикардії, а для усунення порушень серцевого ритму та провідності, згідно з актуальними настановами, слід розглянути інвазивні процедури або імплантацію пристроїв залежно від клінічної ситуації [2‑4].

? Як тривало можна застосовувати антиаритмічну терапію етацизином?

Обмеження щодо тривалості застосування етацизину, згідно з інструкцією, затвердженою МОЗ України, відсутні [1]. Пацієнт може отримувати препарат за його ефективності та відсутності побічних дій/протипоказань так тривало, як це необхідно.

? Коли можна знижувати дозу етацизину при частій шлуночковій екстрасистолії (ШЕ) та яка тривалість приймання в такій ситуації?

Титрація дози етацизину та тривалість терапії залежать від клінічної ситуації. Застосування ААП ініціюють у невеликих дозах і потім титрують до отримання максимального ефекту, тому зменшувати дозу після досягнення бажаного ефекту за відсутності інших причин (розвитку побічних дій) не варто. Зазвичай крок титрації для етацизину становить 50 мг, кратність – від 2 до 4 разів на добу в дозі 50 мг, тобто максимальна добова доза не має перевищувати 200 мг [1].

? Наскільки швидко діє етацизин як «таблетка в кишені»? Чи є різниця у швидкості дії між ним та пропафеноном?

Обидва препарати приблизно однаково швидко діють при призначенні в форматі «таблетка в кишені». Згідно з інструкціями, затвердженими МОЗ України, максимальна концентрація у крові досягається для обох засобів приблизно за 2‑3 год, при цьому пропафенон при першому проходженні через печінку підлягає біотрансформації з залученням CYP2D6, що зумовлює два типи метаболайзерів: швидкі (період напіввиведння – 2‑10 год, ~90% популяції) та повільні (період напіввиведення – 10‑32 год) [1, 5]. Для етацизину період напіввиведення, згідно з інструкцією, становить у середньому 2,5 год, а наявність швидких та повільних метаболайзерів не описана [1].

На сьогодні відсутні дані досліджень щодо прямого порівняння швидкості та ефективності ААП ІС класу. Водночас для етацизину в гострій пробі при впливі на ШЕ описано дозозалежний ефект [6, 7]. Було показано, що при разовій дозі 150 мг ефект етацизину щодо супресії ШЕ наставав раніше приблизно на півгодини порівняно із дозою 50 мг, при цьому максимальна виразність ефекту спостерігалася орієнтовно через 1,9 год для доз 50 і 100 мг та 1,5 год – для 150 мг, а тривалість дії була більшою при підвищенні разової дози [6]. Ефективність також залежала від дози етацизину та була найвищою для дози 150 мг однократно [6].

Що стосується відновлення синусового ритму при ФП, перші роботи вивчення етацизину як засобу фармакологічної кардіоверсії, виконані у 1989 р., визначили його ефективність на рівні 77,7% при оцінюванні випадків ФП, але відновлення синусового ритму за допомогою етацизину спостерігали у 50% пацієнтів [8]. У 2025 р. було опубліковане українське дослідження, в якому частота відновлення синусового ритму при ФП в осіб, які постійно приймали етацизин і застосовували його додатково при розвитку пароксизму ФП як «таблетку в кишені», становила 63,7%, а серед тих, хто використовував етацизин тільки із приводу нападу аритмії, – 61,1%. При цьому середня доза препарату, необхідна для відновлення синусового ритму, в категорії пацієнтів, які приймали етацизин непостійно, перевищувала 100 мг [9].

У настанові Європейського товариства кардіологів (ESC) щодо ведення пацієнтів із ФП ефективність пропафенону в форматі «таблетка в кишені» для фармакологічної кардіоверсії при ФП визначена на рівні 50‑60% у перші 3 год та до 85% упродовж 8 год, а флекаїніду – 45‑55% до 3 год та до 78% протягом 8 год [3]. Тож можна вважати ефективність усіх ААП ІС класу, доступних на фармринку України, більш-менш зіставною в питаннях відновлення синусового ритму при ФП при використанні як «таблетка в кишені». Варто окремо відзначити, що в останніх українських протоколах щодо ведення пацієнтів із ФП у разі неефективності етацизину в перші 2 год у дозі 100 мг рекомендовано додати 50 мг препарату за відсутності протипоказань [10, 11].

? Чи достатньо 2 таблеток етацизину на добу для повного контролю ритму в пацієнта?

«Контролем ритму» в зарубіжній літературі називають процес відновлення синусового ритму в пацієнтів із ФП [3]. Жоден ААП не може дати повної гарантії відновлення або утримання синусового ритму при ФП, втім 100 мг (2 таблетки по 50 мг) є найчастіше призначуваною дозою етацизину, яку застосовують із цією метою як «таблетка в кишені» [10, 11]. Причини ФП і супутні клінічні умови можуть різнитися, що й зумовлює варіабельність ефекту ААП. Для пацієнтів, які постійно приймають етацизин, доза для відновлення синусового ритму може бути навіть меншою за 100 мг, а для тих, хто приймає препарат виключно під час пароксизму, може сягати 150 мг (100 мг + через 2 год 50 мг) [8‑11]. Максимальна дозволена добова доза етацизину – 200 мг; препарат можна призначати декілька разів по 50 мг, не перевищуючи 200 мг/добу, під ретельним контролем електрокардіограми (ЕКГ) [10, 11].

Варто окремо зауважити, що доза етацизину 100 мг/добу в нещодавно опублікованому дослідженні ETHAPRO продемонструвала дуже високу ефективність щодо зменшення кількості передсердних екстрасистол та ШЕ у випадках, коли інші ААП були неефективними [7, 12].

? Чи можна призначати етацизин у випадку поєднання ФП із синдромом Вольфа–Паркінсона–Уайта (WPW)?

Така клінічна ситуація є прямим показанням до застосування етацизину згідно з інструкцією, затвердженою МОЗ України [1]. Слід окремо відзначити, що для ААП ІС класу характерне сповільнення проведення додатковими шляхами, що й зумовлює їх ефективність при синдромах передчасного збудження шлуночків.

? Таблетка етацизину вкрита оболонкою, тому її не можна ділити. Рекомендована доза становить 25 мг. Як у такому разі слід приймати препарат?

В інструкції препарату, затвердженій МОЗ України, не звучить доза 25 мг, а крок для титрування етацизину становить 50 мг [1]. При спробі розділити таблетку без спеціальної насічки існує ймовірність нерівномірного розподілу та коливань дози. Крім того, порушення цілісності оболонки в даному випадку може вплинути на ефективність засобу, тому поділ таблетки не є рекомендованим.

Особливості безпеки та ефективності ААП ІС класу, зокрема етацизину

? Як народжувався та розвивався континуум застосування ААП ІС класу, а саме етацизину, від заборони при структурних змінах міокарда до можливості застосування при ІХС?

Це питання є дуже широким та потребує об’ємного роз’яснення. Раніше було детально описано як аспект причин заборони ААП ІС класу при виразній структурній патології серця, так і нові дані щодо можливості послаблення деяких протипоказань з огляду на результати останніх досліджень [13‑15]. Якщо коротко, то заборона на використання всіх ААП ІС класу пов’язана із даними серії досліджень CAST.

Так, у межах CAST I вивчали енкаїнід і флекаїнід в об’єднаній групі пацієнтів та морацизин – в окремій групі; до CAST II було включено лише пацієнтів на морацизині, оскільки несприятливі результати щодо проаритмогенної дії об’єднаної групи визнали такими, що потребували дострокового припинення подальшого вивчення [13, 16, 17]. Ці дослідження проводили серед пацієнтів у гострому періоді інфаркту міокарда (ІМ) та у післяінфарктному періоді, значна частина яких мали знижену скоротливу здатність лівого шлуночка (ЛШ) серця. Хоча вказані препарати і сприяли ефективній супресії передчасних шлуночкових скорочень, загальна смертність серед тих, хто отримував енкаїнід або флекаїнід, становила 7,7% порівняно із 3% групи плацебо (відносний ризик [ВР] 2,5; 95% довірчий інтервал [ДІ] 1,6‑4,1), смертність від аритмії та нефатальна зупинка серця – 4,5 і 1,2% (ВР 3,6; ДІ 1,6‑4,5) відповідно [16]. У дослідженні CAST I морацизин виглядав багатообіцяючим засобом із кращім профілем безпеки і вивчався далі в CAST II, дизайн якого був змінений у зв’язку з отриманими в CAST I даними (критерії включення: ІМ до 90 діб, фракція викиду [ФВ] ЛШ – 40% та менше; критерії виключення: пацієнти із шлуночковою тахікардією тривалістю ≥30 с; дозу морацизину за необхідності було дозволено збільшувати до 900 мг/добу для адекватного пригнічення аритмії) [17]. На жаль, дані дослідження низьких доз морацизину показали вищу смертність у групі активного лікування порівняно із плацебо (15 та 3 випадки відповідно, p<0,021) [17].

Варто зауважити, що у представлених дослідженнях було доволі багато нюансів, які могли драматично вплинути на результати, зокрема використання низки препаратів, серед яких серцеві глікозиди, що могли провокувати проаритмогенні ефекти як при монотерапії, так і в комбінації з ААП ІС класу. Також застосовувалися актуальні на той час тактики ведення таких пацієнтів, які в сучасній кардіології значно змінилися [13].

Крім того, сьогодні застосовуються й інші ААП ІС класу, які не вивчали в дослідженнях групи CAST; зокрема в Україні доступні пропафенон та етацизин, за кордоном – також пілсікаїнід, цибензолін, антазолін. Усі ці препарати мають свої особливості, різний патерн додаткових антиаритмічних властивостей та профілю безпеки, взаємодій з іншими медикаментозними засобами. Саме цим зумовлений процес переосмислення ризиків, пов’язаних з ААП ІС класу.

Наразі з’являються роботи, де вивчають ефективність ААП ІС класу у випадках, які вважаються протипоказаннями, але за нових умов ведення кардіологічних пацієнтів із належним відслідковуванням критеріїв високого ризику проаритмогенної дії [14, 15]. Ці дослідження ставлять під питання необхідність надзвичайно суворого підходу до структурних змін міокарда як облігатного протипоказання до призначення ААП ІС класу. Наприклад, Європейська асоціація серцевого ритму (EHRA) у 2026 р. проводила опитування RECAST-AF, в якому серед кардіологів збирала думки щодо можливості використання ААП ІС класу при стабільних формах ІХС за відсутності зниження ФВ ЛШ [18]. Хоча в новому компендіумі ААП від ESC немає чіткої позиції щодо застосування ААП ІС класу при незначному зниженні ФВ ЛШ, тобто показникові на рівні 41‑49%, протипоказаним вважається саме суттєве зменшення скорочувальної функції ЛШ, тобто ФВ ЛШ ≤40% [19].

У цьому контексті етацизин, так само як і інші ААП ІС класу, потребує дослідження в сучасних умовах. Слід відзначити, що в низці робіт не було підтверджено негативного впливу етацизину на прогноз у пацієнтів з ІХС [20], а також показник ФВ ЛШ [21]. До того ж в одному з ключових сучасних досліджень цього препарату за участю пацієнтів із ФП досліджувана популяція включала осіб з ІМ в анамнезі та іншими формами ІХС, втім проаритмогенних ефектів, які б призводили до відміни препарату, не спостерігалося [22]. Наразі ж будь-які зміни міокарда із ризиком рубцевих змін варто розглядати як потенційний ризик проаритмогенної дії ААП ІС класу і ставитися до таких клінічних ситуацій із максимальною обережністю, за можливості обираючи альтернативні антиаритмічні стратегії [2‑4, 19].

? Який механізм проаритмогенного ефекту етацизину при структурній патології міокарда?

При структурній патології міокарда механізм аритмогенного ефекту етацизину пов’язаний зі сповільненням провідності (збільшення комплексу QRS >25%), що на тлі структурних рубцевих змін, запалення та набряку може спровокувати розвиток аритмій за механізмом re-entry. Сповільнення провідності в системі Гіса–Пуркіньє із розвитком блокад ніжок пучка Гіса може спровокувати виникнення життєзагрозливих шлуночкових тахікардій (зокрема типу «пірует» або стійкої шлуночкової тахікардії) [19].

? Відомо, що саме препарати ІС класу, зокрема флекаїнід, можуть виявляти прихований синдром Бругада. Чи є такі дані щодо етацизину?

Дійсно, флекаїнід застосовують як провокаційний тест для діагностики синдрому Бругада [2]. Водночас в інструкціях, затверджених МОЗ України, у протипоказаннях до застосування пропафенону та флекаїніду відзначено синдром Бругада [5, 23]. Що стосується етацизину, в інструкції відсутня інформація щодо цього синдрому [1]. Втім, поодинокі повідомлення про маніфестацію синдрому Бругада при призначенні етацизину зустрічаються. Оскільки етацизин, так само як флекаїнід та пропафенон, є блокатором натрієвих каналів, він також має електрофізіологічний потенціал призводити до маніфестації прихованого (латентного) синдрому Бругада у вигляді типового ЕКГ-паттерну Бругада 1-го типу в пацієнтів із генетичною схильністю.

Слід окремо відзначити, що не тільки ААП ІС класу, але й усі блокатори натрієвих каналів можуть проявляти аналогічну дію. Тому надзвичайно важливо проводити контроль ЕКГ при їх призначенні, а за появи ЕКГ-ознак синдрому Бругада на тлі терапії – виразного куполоподібного підйому сегмента ST з елевацією точки J на ≥2 мм та переходом в інвертований (негативний) зубець Т у правих грудних відведеннях (V1-V3) – негайно припинити приймання препарату та скерувати пацієнта на дообстеження. Детальніше про препарати, які можуть провокувати ЕКГ-ознаки синдрому Бругада та порушення ритму на його тлі, можна дізнатися на спеціалізованих сайтах, наприклад www.brugadadrugs.org.

? Який ризик розвитку гострої лівошлуночкової недостатності (ГЛН) на тлі терапії етацизином та іншими препаратами ІС класу? Чи є особливості такого ризику при застосуванні етацизину порівняно із пропафеноном та флекаїнідом?

Насправді описане зменшення ФВ ЛШ у пацієнтів, які вже мають знижений показник, на тлі терапії ААП ІС класу [19]. В інструкціях до ААП ІС класу в протипоказаннях наведено кардіогенний шок, декомпенсовану серцеву недостатність та зниження ФВ ЛШ, тому в пацієнтів, які мають високий ризик розвитку чи ознаки ГЛН, не можна застосовувати ААП ІС класу [1, 5, 23]. За необхідності лікування порушень серцевого ритму при ГЛН чи високого ризику її розвитку внаслідок тяжких структурних уражень серця варто розглянути інші стратегії, вибір яких залежить безпосередньо від причини ГЛН.

Специфічних досліджень ААП ІС класу в пацієнтів із ГЛН, зокрема із прямим порівнянням препаратів, не проводилося. В одній із робіт балтійських колег оцінювали ФВ ЛШ у пацієнтів без ознак ГЛН, які отримували пропафенон або етацизин після електроімпульсної терапії з приводу ФП. Показники ФВ ЛШ упродовж терапії обома препаратами були однаковими та становили близько 55% [24].

? Чи можна використовувати етацизин за наявності коригованих структурних змін? Чи є офіційне обґрунтування для такого застосування?

Приймання ААП ІС класу при тяжкій структурній патології серця протипоказане, оскільки зберігається анатомічний субстрат аритмії [19]. Насамперед це стосується рубцевих змін у довгостроковій перспективі, а також запальних, ішемічних і некротичних – у короткостроковому періоді після розвитку патології (наприклад, міокардиту) або втручання (наприклад, корекції вади). Зазвичай у таких ситуаціях при виникненні порушень ритму першочергово розглядають безпечніші стратегії, зокрема препарати із мультимодальною дією (наприклад, β-адреноблокатори), та засоби, ефективність і безпека яких доведені при серцевій недостатності. Водночас вибір стратегії, зокрема потенційна можливість застосування ААП ІС класу під ретельним наглядом та ЕКГ-контролем на високоспеціалізованому рівні медичної допомоги, залежить від конкретного порушення ритму та клінічної ситуації.

Взаємодії між ААП та іншими препаратами

? З якими препаратами не можна одночасно застосовувати етацизин і яких краще уникати?

Згідно з інструкцією, затвердженою МОЗ України, етацизин не можна поєднувати з іншими ААП ІС та ІА класу, інгібіторами моноаміноксидази й засобами/напоями, що містять алкоголь [1].

? Чи можна застосовувати комбінацію: вранці – пропафенон, увечері – етацизин?

Згідно з інструкцією, затвердженою МОЗ України, одночасне застосування етацизину та інших ААП ІС класу протипоказане [1]. Необхідно визначити причину додавання другого препарату і підібрати іншу терапевтичну стратегію. Можливо, в даному випадку слід розглянути використання комбінації етацизину із β-адреноблокатором, оскільки пропафенон у значних дозах має слабкий β-адреноблокувальний ефект [19]. При цьому варто враховувати період напіввиведення етацизину та кратність його приймання впродовж доби (2‑3 рази на добу замість однократного застосування) [1].

? Чи можливе поєднання етацизину та β-адреноблокаторів?

Така комбінація є рекомендованою в інструкції, затвердженій МОЗ України: «Комбінація блокаторів β-адренорецепторів з антиаритмічними засобами класу 1С (Етацизин) посилює протиаритмічний ефект, особливо відносно аритмій, що провокуються фізичним навантаженням або стресом. Така комбінація дозволяє застосовувати ААП у невеликих дозах, що знижує частоту їхньої побічної дії. Ця комбінація показана для лікування та профілактики пароксизмальних тахікардій, включаючи шлуночкові» [1].

? Яка різниця між етацизином та Бонекором (тірацизину гідрохлоридом)?

Бонекор (тірацизину гідрохлорид) відсутній на фармринку України та наразі вважається застарілим препаратом. Він подібний до етмозину (морацизину), але замість фенотіазинового циклу (який наявний в етацизині) містить дибензоазепіновий, характерний для трициклічних антидепресантів групи іміпраміну. Тірацизину гідрохлорид був доступний у таблетованій та ін’єкційній формах; він поєднує властивості ААП класів I та IV: блокує «швидкі» натрієві канали та демонструє властивості блокаторів кальцієвих каналів. Порівняно з етацизином, він швидше досягає максимальної концентрації у крові та характеризується тривалішим періодом напіввиведення активних метаболітів, але має нижчу біодоступність і менший відсоток зв’язування з білками плазми крові [1, 25, 26]. Як було зазначено вище, наразі в Україні тірацизину гідрохлорид не використовується.

? Ваше ставлення до комбінації етацизину з аміодароном?

Згідно з інструкцією, затвердженою МОЗ України: «Етацизин можна приймати разом з аміодароном (III клас). У таких випадках слід знижувати дози обох препаратів» [1]. Важливо також, особливо на початку застосування комбінації, контролювати ЕКГ для своєчасного виявлення маркерів високого ризику проаритмогенного ефекту.

? Як переводити пацієнтів з аміодарону на етацизин, якщо він був призначений для медикаментозної кардіоверсії ФП?

За короткий термін кумуляції дози аміодарону не має відбутися. Із наступного дня після останнього приймання аміодарону слід призначити етацизин у дозі 50 мг, провести контроль його безпеки за встановленою методикою та, за необхідності, продовжити титрування з наступного дня.

? Якщо потрібно замінити аміодарон, який пацієнт тривало приймав, на етацизин, скільки часу має пройти між останнім прийманням аміодарону до першої таблетки етацизину?

Аміодарон має властивість кумуляції, тому перехід залежить від добової дози аміодарону та клінічної ситуації. Як було зазначено вище, навіть одночасне застосування аміодарону та етацизину є цілком прийнятною стратегією. Тому за необхідності переходу етацизин у мінімальній дозі 50 мг зазвичай призначають на наступний день після приймання останньої дози аміодарону (під контролем ЕКГ) і з наступного дня починають стандартно титрувати дозу до досягнення терапевтичного ефекту.

Конкретні клінічні випадки

Питання щодо конкретних клінічних випадків переважно стосувалися ситуацій, коли ААП ІС класу формально протипоказані або ж їх застосування може бути пов’язане із підвищенням ризику для пацієнтів. Умовно їх можна розділити на дві великі підгрупи.

Перша підгрупа запитань стосувалася використання ААП ІС класу, зокрема етацизину, при станах, що можуть супроводжуватися умовами для електричної нестабільності внаслідок ураження міокарда чи рубцевих змін. Узагальнимо їх в одному запитанні.

? Які особливості застосування ААП ІС класу, зокрема етацизину, при міокардитах (гострому чи хронічному), міокардіофіброзі, ІМ без обструктивного ураження коронарних артерій (MINOCA), після процедур із корекції вади / протезування клапанів серця, при стабільній стенокардії напруги III функціонального класу та після перенесеного аортокоронарного шунтування, а також у ситуаціях, коли під час обстеження не можна виключити перенесений безсимптомний ІМ, зокрема за збереженої ФВ ЛШ?

Будь-яка відповідь на запитання щодо застосування ААП ІС класу, зокрема етацизину, в конкретних описаних вище клінічних випадках залежить від типу порушення ритму серця, наявності ознак некрозу й ушкодження міокарда, порушень провідності на тлі набряку та запального процесу в гострій фазі захворювання, а також функціонального стану і виразності фіброзу у віддаленому періоді. Хоча чіткі рекомендації щодо пацієнтів із переліченими станами відсутні, ймовірно, у перші три місяці, за аналогією із гострим коронарним синдромом, варто уникати застосування ААП ІС класу на рівні первинної медичної допомоги. З метою зменшення/усунення аритмії варто проводити лікування основного захворювання, за можливості – етіотропне, розглянути використання β-адреноблокаторів (можливо ранолазину чи аміодарону за наявності показань до їх застосування), інвазивне лікування та, за необхідності, імплантацію приладів за результатами дообстеження й залежно від наявного порушення ритму [2‑4, 10, 11, 19]. Так, при ФП та деяких суправентрикулярних порушеннях ритму група ААП ІС демонструє високу ефективність і має достатню доказову базу, тому може розглядатися як терапія першої лінії. Водночас у випадках шлуночкових порушень ритму, зокрема при ШЕ, доказова база щодо ААП ІС класу є скромнішою, відтак насамперед можуть бути розглянуті більш доречні стратегії [2‑4, 10, 11, 19].

Можливість використання ААП ІС класу для лікування порушень ритму серця при цих станах також залежить від рівня надання медичної допомоги. У межах первинної медичної допомоги така тактика може бути неоптимальною, оскільки на цьому етапі іноді складно виключити тяжке структурне ураження серця. Водночас, якщо лікар вважає, що користь від застосування ААП ІС класу переважатиме потенційні ризики, рекомендовано узгодити тактику за результатами консиліуму мультидисциплінарної команди за участю високоспеціалізованих експертів з аритмології, надати пацієнтові повну інформацію про заплановане лікування й можливі наслідки та прийняти погоджене рішення, закріплене письмовою згодою пацієнта. Очевидно, що ініціація терапії ААП ІС класу в подібних клінічних випадках має відбуватися у стаціонарі під ретельним ЕКГ-контролем та з оцінюванням структурно-функціонального стану серця у процесі лікування. Таким чином, можливість розгляду призначення ААП ІС класу у випадках, які викликають певні сумніви у лікаря, є прерогативою високоспеціалізованого етапу надання медичної допомоги.

Друга підгрупа запитань була більше зосереджена на нюансах порушень ритму, із приводу яких розглядається призначення ААП ІС класу. Їх зручніше проаналізувати окремо.

? На тлі розвитку пароксизму ФП іноді виникають епізоди минущої блокади лівої ніжки пучка Гіса. Чи можна в такій клінічній ситуації розглядати застосування етацизину?

Згідно з інструкцією, затвердженою МОЗ України, порушення ритму серця у поєднанні з блокадами проведення за системою Гіса – волокна Пуркіньє є протипоказанням до застосування препарату [1]. Варто проконсультувати пацієнта в аритмолога з метою визначення оптимальної тактики лікування, зокрема можливості інвазивного втручання.

? Як змінити тактику, якщо на тлі приймання β-адреноблокатора метопрололу значно зменшилася кількість суправентрикулярних екстрасистол, але збільшилася кількість ШЕ? При цьому показники калію та магнію крові в нормі.

За даними холтерівського моніторингу ЕКГ слід визначити тягар ШЕ та прийняти рішення щодо потреби в її інвазивному лікуванні, а також розглянути можливі причини аритмії [2]. При визначенні тактики слід врахувати, чи є аритмія симптомною чи бессимптомною [27]. За відсутності протипоказань можна розглянути призначення етацизину, який демонструє додаткову користь за рахунок антихолінергічної дії та виявляє високу ефективність при резистентних до інших медикаментів формах суправентрикулярних екстрасистол і ШЕ [6, 12, 21].

? У чоловіка віком 45 років діагностовано аритмогенну кардіоміопатію на тлі частої суправентрикулярної екстрасистолії (тягар – 35‑40%) та епізодів прискореного правопередсердного ритму, при цьому ФВ ЛШ – 40%. Чи можна призначити етацизин?

Від призначення етацизину слід утриматися, оскільки має місце зниження скоротливої здатності ЛШ, що є протипоказанням до застосування ААП ІС класу [19]. Слід за можливості визначити першопричину аритмії (зокрема виключити патологію щитовидної залози) та, враховуючи високий тягар екстрасистолії, розглянути інвазивне втручання (катетерну абляцію) [27]. Із медикаментозних засобів насамперед слід звернути увагу на препарати, що особливо рекомендовані при серцевій недостатності, зокрема β-адреноблокатори [19].

? У пацієнтки пароксизмальна форма ФП, ФВ ЛШ помірно знижена, є схильність до брадикардії на тлі синусового ритму. Момент настання пароксизму ФП і власне ФП вона не відчуває, виразних структурних змін за даними ехокардіографії (ЕхоКГ) не виявлено. Який препарат доцільно призначити? Чи можливе застосування стратегії «таблетка в кишені»?

У цьому випадку ключовим питанням є частота пароксизмів ФП. У разі частих пароксизмів застосування ААП ІС класу в форматі «таблетка в кишені» не вважається оптимальним. До того ж пацієнтка не відчуває початку епізоду, відтак використання такої тактики не може бути виконане коректно. Слід зауважити, що самостійне застосування пацієнтом стратегії «таблетка в кишені» можливе після встановлення ефективності та безпеки обраного для цього препарату під контролем лікаря у стаціонарних умовах [28]. Для визначення тактики та оптимальної медикаментозної терапії необхідно мати більше інформації, зокрема щодо причини ФП та серцевої недостатності.

? У пацієнта є пароксизми ФП, в анамнезі – стентування коронарних артерій, але ІМ не було, на ЕхоКГ виявлено невеликі структурні зміни. Пароксизми ФП виникають приблизно двічі на тиждень. Пацієнт приймає пропафенон за стратегією «таблетка в кишені». Який ААП і на який термін доцільно призначити?

Насамперед слід зауважити, що застосування стратегії «таблетка в кишені» доцільне за нечастих пароксизмів, коли вони виникають не частіше ніж один раз на місяць [28]. У цьому випадку доцільно розглянути катетерну абляцію як оптимальну тактику. Призначення ААП ІС класу при виразній ІХС, згідно з європейськими регламентними документами, протипоказане, однак останнім часом дискутується, для яких саме випадків ІХС це протипоказання має залишатися актуальним. Стентування в анамнезі свідчить про раніше наявне обструктивне ураження коронарних артерій, тому можливість застосування ААП ІС класу як підтримувальної терапії залежить від його актуального стану. Медикаментозне лікування у такій клінічній ситуації має включати β-адреноблокатор та постійну підтримувальну терапію ААП, вибір якої залежатиме від ФВ ЛШ та наявності ознак ішемічного ураження міокарда.

? Якщо у пацієнта персистуюча форма ФП, ефективне відновлення синусового ритму на тлі приймання етацизину, але є атріовентрикулярна блокада І ступеня. Яка тактика щодо застосування етацизину?

Атріовентрикулярна блокада І ступеня не розглядається як протипоказання до призначення етацизину в інструкції, затвердженій МОЗ України [1]. Тому за встановленої ефективності та безпеки етацизину можна продовжувати терапію. Втім, не варто недооцінювати необхідність лікування причини аритмії та можливість застосування інвазивних методів втручання при ФП.

? На тлі гіпертрофічної кардіоміопатії та стану після оперативного втручання (причину й обсяг якого у запитанні не уточнено) мають місце постійна форма ФП з епізодами тахісистолії, часта ШЕ, серцева недостатність зі збереженою ФВ ЛШ. Чи можливе призначення ААП ІС класу?

Гіпертрофічна кардіоміопатія є протипоказанням до призначення ААП ІС класу [1, 5, 23]. Тахісистолія при постійній ФП не є оптимальним показанням до застосування ААП ІС класу, оскільки на частоту шлуночкових скорочень вони фактично не вплинуть. Слід розглянути використання аміодарону, β-адреноблокаторів чи ААП VII класу в контексті довгострокового впливу [2, 3, 19]. Від застосування серцевих глікозидів варто утриматися з огляду на часту ШЕ. Доцільно також проконсультуватися з аритмологом щодо можливості корекції ШЕ.

? За неефективності катетерної абляції при синдромі WPW що має бути першочерговим: призначення певної антиаритмічної терапії чи скерування на повторну абляцію?

Період до трьох місяців після процедури слід розглядати як перехідний (blanking period) [29]. У цей час може знадобитися і підтримувальна антиаритмічна терапія. Якщо після завершення цього періоду ознаки синдрому та супутні порушення ритму зберігаються, варто скерувати пацієнта на повторну процедуру абляції.

? Який ААП краще призначати пацієнтам із хронічним обструктивним захворюванням легень за наявності пароксизмальної ФП або частої суправентрикулярної екстрасистолії? Чи припустиме комбінування ААП із β-адреноблокатором у такої категорії хворих?

ААП ІС класу флекаїнід та етацизин можуть бути призначені за відсутності інших протипоказань, тоді як пропафенон протипоказаний, згідно з інструкцією, затвердженою МОЗ України, при тяжкій бронхообструкції [5]. Серед β-адреноблокаторів за відсутності тяжкої бронхообструкції слід надавати перевагу високоселективним – бісопрололу чи небівололу – під контролем пульмонолога. Рекомендації щодо застосування інших ААП залежать від конкретної клінічної ситуації.

Висновки

Таким чином, активність слухачів кардіофоруму-телемосту із міжнародною участю «В ритмі майбутнього» продемонструвала значний запит лікарів-практиків на дискусію щодо складних питань менеджменту пацієнтів із порушеннями серцевого ритму, потребу в комунікації з експертами з аритмології, а також широке залучення ААП ІС класу, зокрема етацизину, до лікування осіб із порушеннями серцевого ритму на різних етапах надання медичної допомоги. Відтак є обґрунтована потреба у проведенні аналогічних заходів у майбутньому, а також подальшому опрацюванні дискусійних питань експертами на рівні національних настанов і протоколів для створення зручних та ефективних рекомендацій щодо ведення пацієнтів із порушеннями серцевого ритму залежно від умов надання медичної допомоги.

Література

Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Етацизин. Затверджено Міністерством охорони здоров’я України; https://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=49132.
2022 ESC Guidelines for the management of patients with ventricular arrhythmias and the prevention of sudden cardiac death: Developed by the task force for the management of patients with ventricular arrhythmias and the prevention of sudden cardiac death of the European Society of Cardiology (ESC) Endorsed by the Association for European Paediatric and Congenital Cardiology (AEPC) // European Heart Journal. – Vol. 43, Issue 40. – P. 3997‑4126; https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehac262.
Van Gelder I.C., Rienstra M., Bunting K.V., Casado-Arroyo R., Caso V., Crijns H.J.G.M., De Potter T.J.R., Dwight J., Guasti L., Hanke T., Jaarsma T., Lettino M., Lшchen M.L., Lumbers R.T., Maesen B., Mшlgaard I., Rosano G.M.C., Sanders P., Schnabel R.B., Suwalski P., Svennberg E., Tamargo J., Tica O., Traykov V., Tzeis S., Kotecha D.; ESC Scientific Document Group. 2024 ESC Guidelines for the management of atrial fibrillation developed in collaboration with the European Association for Cardio-Thoracic Surgery (EACTS): Developed by the task force for the management of atrial fibrillation of the European Society of Cardiology (ESC), with the special contribution of the European Heart Rhythm Association (EHRA) of the ESC. Endorsed by the European Stroke Organisation (ESO) // European Heart Journal. – 2024. – № 45 (36). – P. 3314‑3414; https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehae176.
Brugada J., Katritsis D.G., Arbelo E., Arribas F., Bax J.J., Blomstrцm-Lundqvist C., Calkins H., Corrado D., Deftereos S.G., Diller G.-P., Gomez-Doblas J.J., Gorenek B., Grace A., Yen Ho S., Kaski J.-C., Kuck K.-H., Lambiase P.D., Sacher F., Sarquella-Brugada G., Suwalski P., Zaza A. ESC Scientific Document Group, 2019 ESC Guidelines for the management of patients with supraventricular tachycardia. The Task Force for the management of patients with supraventricular tachycardia of the European Society of Cardiology (ESC): Developed in collaboration with the Association for European Paediatric and Congenital Cardiology (AEPC) // European Heart Journal. – 2020. – № 41 (5). – P. 655‑720; https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehz467.
Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Пропанорм. Затверджено Міністерством охорони здоров’я України; https://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=41984.
Rosenshtraukh L.V., Shugushev K.K., Smetnev A.S. Ethacizin: a new efficacious Soviet antiarrhythmic drug of the phenothiazine group // American heart journal. – 1986. – 112 (5). – Р. 932‑939; https://doi.org/10.1016/0002‑8703(86)90303‑0.
Сидорова Н.М. Сучасні підходи до медикаментозного лікування шлуночкової екстрасистолії: результати дослідження ETHAPRO в контексті застосування етацизину // УМЧ. – 2026. – № 5 (179), Т. 1 – VI/VII; DOI: 10.32471/umj.1680‑3051.279592.
Сидорова Н.М. Обґрунтування та дизайн дослідження Ethacizine Evaluation For Acute And Chronic Treatment Of Atrial Fibrillation In Real Practice: Ukrainian national Survey (ETERNITY) // Сучасні аспекти військової медицини. – 2025. – 32 (1). – С. 195‑207; https://doi.org/10.32751/2310‑4910‑2025‑32‑1‑15.
Сичов О.С., Романова О.М., Романов В.Ю. Результати клінічного дослідження «Оцінка ефективності та безпеки застосування препарату Етацизин для відновлення ритму за схемою «таблетка в кишені» та протирецидивного лікування у хворих на артеріальну гіпертензію та пароксизмальну форму фібриляції передсердь» // Аритмологія. – 2025. – № 1 (53). – С. 36‑49; https://asar.org.ua/upload/iblock/a95/%D0%90%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F%201_2025%20%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%82.pdf.
Серцево-судинні захворювання. Класифікація, протоколи, стандарти діагностики та лікування / за ред. В.М. Коваленка, О.С. Сичова, Л.Л. Вавілової, Л.Г. Воронкова, С.М. Кожухова, М.І. Лутая, О.І. Мітченко, Л.А., Міщенко, О.Г. Несукай, О.М. Пархоменка, Г.Д. Радченко, М.Ю. Соколова, Т.В. Талаєвої, В.О. Шумакова. 8-ме вид., переробл. і доповн. – Київ: Четверта хвиля, 2025. – 456 с.
Класифікація, стандарти діагностики та лікування порушень ритму та провідності серця / за ред. О.С. Сичова. – Київ: Четверта хвиля, 2025. – 324 с.
Kuridze, N., Etsadashvili, K., & Minadze, E. Evaluation of the efficacy and safety of ethacizine in the management of premature atrial and ventricular contractions – a prospective study (ETHAPRO) // Future cardiology. – 2026. – 22 (6). – Р. 593‑599; https://doi.org/10.1080/14796678.2026.2686702
Sydorova N. Class IC Antiarrhythmic Drugs: Informed Choice. Proceedings of the Latvian Academy of Sciences. Section B // Natural, Exact, and Applied Sciences. – 2023. – 77 (2). – Р. 83‑91; https://doi.org/10.2478/prolas‑2023‑0012.
Сидорова Н.М. Застосування антиаритмічних препаратів Іс класу в реальній сучасній клінічній практиці: шукаємо відповіді на типові питання // УМЧ. – 2024. – № 4 (162). – VII/VІІI; DOI: 10.32471/umj.1680‑3051.161.254849.
Zylla M.M. et al. Use of class IC antiarrhythmic drugs in patients with structural heart disease and implantable cardioverter defibrillator, 2024; esc365.escardio.org/ presentation/277629?query=IC%20antiarr.
The Cardiac Arrhythmia Suppression Trial (CAST) Investigators. Effect of encainide and flecainide on mortality in a randomized trial of arrhythmia suppression after myocardial infarction // New Engl J Med. – 1989. – 321. – Р. 406‑412; DOI: 10.1056/NEJM198908103210629.
The Cardiac Arrhythmia Suppression Trial II (CAST) Investigators. Cardiac Arrhythmia Suppression Trial II Investigators. Effect of the antiarrhythmic agent moricizine on survival after myocardial infarction // New Engl J Med. – 1992. – 327 (4). – Р. 227‑233; DOI: 10.1056/NEJM199207233270403. PMID: 1377359.
Сидорова Н.М. Європейські тренди у вивченні та застосуванні антиаритмічних препаратів ІС класу: the old, the new, and ETERNITY // ТН «Кардіологія. Ревматологія. Кардіохірургія». – 2026. – 2 (105). – С. 26‑27; https://health-ua.com/newspaper/tn_kardio_revmato_kardiohirurgiya/78058-tematicnii-nomer-kardiologiia-revmatologiia-kardioxirurgiia‑2‑105‑2026-r.
Merino J.L., Tamargo J., Blomstrцm-Lundqvist C., Boriani G., Crijns H.J.G.M., Dobrev D., Goette A., Hohnloser S.H., Naccarelli G.V., Reiffel J.A., Tfelt-Hansen J., Martнnez-Cossiani M., Camm A.J., Almendral Garrote J.M., Średniawa B., Kułakowski P., Savelieva I., Potpara T., Gorenek B., Zamorano J.L. Practical compendium of antiarrhythmic drugs: a clinical consensus statement of the European Heart Rhythm Association of the European Society of Cardiology // Europace. – 2025. – 27 (8). – euaf076; https://doi.org/10.1093/europace/euaf076.
Rosenshtraukh L.V., Shugushev K.K., Smetnev A.S. Ethacizin: a new efficacious Soviet antiarrhythmic drug of the phenothiazine group // Am Heart J. – 1986. – 112 (5). – Р. 932‑939; doi.org/10.1016/0002‑8703(86)90303‑0.
Ivanov V.P. Клінічна ефективність та безпечність етацизину в пацієнтів із симптомною шлуночковою екстрасистолією без тяжких структурних уражень міокарда // Укр. кардіол. журн. – 2017. – Р. 90‑99; ucardioj.com.ua/index.php/ UJC/article/view/129.
Kokina B., Strеlnieks A., Pupkeviča I. et al. () Sinus Rhythm Maintenance After Electrical Cardioversion for Atrial Fibrillation in High-Risk Patients – Comparative Efficacy of Antiarrhythmic Medications. Proceedings of the Latvian Academy of Sciences. Section B // Natural, Exact, and Applied Sciences. – 2021. – 75 (1). – Р. 32‑39.
Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Флекаїнід Сандоз. Затверджено Міністерством охорони здоров’я України; https://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=52784.
Sokolova E, Rudzitis A, Kalejs O, Lejnieks A. The many NO’s to the use of class I antiarrhythmics: does this also apply to ethacizinum? // Europace. – 2025. – 27 (Suppl 1). –euaf085.083; doi: 10.1093/europace/euaf085.083.
Капустник Ю.О., Бойко М.Г., Латогуз І.К., Курочка Є.О. Фармакотерапія аритмій серця; https://repository.pdmu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/9421af8f-de0e‑4d58-a733-d616027bf3e2/content.
Эффективность и переносимость нового антиаритмического препарата боннекор при лечении больных с желудочковыми аритмиями / дис…канд.мед.наук:14.00.06 / Деяк Сергей Иванович; Украинский НИИ кардиологии им. Н.Д. Стражеско. – К., 1993. – 157 с.
Management of asymptomatic arrhythmias: a European Heart Rhythm Association (EHRA) consensus document, endorsed by the Heart Failure Association (HFA), Heart Rhythm Society (HRS), Asia Pacific Heart Rhythm Society (APHRS), Cardiac Arrhythmia Society of Southern Africa (CASSA), and Latin America Heart Rhythm Society (LAHRS), EP // Europace. – 2019. – Vol. 21, Issue 6. – P. 844‑845; https://doi.org/10.1093/europace/euz046.
Іркін О.І. Стратегії контролю частоти серцевих скорочень і ритму при фібриляції передсердь: чи на всі запитання дає відповіді клінічний протокол? // ТН «Кардіологія. Ревматологія. Кардіохірургія». – 2018. – № 1 (56); https://health-ua.com/article/35762-strateg-kontrolyu-chastoti-sertcevih-skorochen-ritmu-pri-fbrilyatc-pereds.
Pьrerfellner, H., Tzeis, S., & Mandrola, J. (2025). Controversy: the blanking period after atrial fibrillation ablation is needed and should be maintained // Europace. – 27 (10). – euaf203; https://doi.org/10.1093/europace/euaf203.

Тематичний номер «Кардіологія. Ревматологія. Кардіохірургія» № 4 (107) 2026 р.

Кардіологія та кардіохірургія Міждисциплінарні проблеми