14 грудня, 2024
Особливості стану шкіри та її придатків у разі ендокринних порушень
У рамках заходу професор кафедри дерматовенерології, алергології, клінічної та лабораторної імунології Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), доктор медичних наук, професор Юлія Валеріївна Щербакова розповіла про особливості стану шкіри та її придатків при ендокринних порушеннях.
Соматичні захворювання часто супроводжуються шкірними проявами, адже шкіра є віддзеркаленням того, що відбувається в організмі. Саме ознаки захворювань з боку слизової оболонки та шкірного покриву насамперед привертають увагу як самих пацієнтів, так і фахівців.
Ендокринні захворювання, як-от цукровий діабет (ЦД), дисфункція щитоподібної залози (ЩЗ), надниркових залоз, гіпоталамо-гіпофізарна дисфункція, зміни рівня статевих гормонів, полігландулярний синдром, неоплазія ендокринних органів, можуть мати дерматологічні прояви.
За ендокринної патології шкіра є органом-мішенню. Дерматологічні прояви можуть включати зміну забарвлення (гіпер- і гіпопігментація) та васкуляризації, температури шкіри; сухість шкіри, лущення; свербіж; зміну стану волосся (алопеція, уповільнення росту, втрата, ламкість, сухість, зміна кольору); зміни нігтьових пластин (потовщення, стоншення, зміна кольору, деформація); кандидоз шкіри та слизової оболонки, піодермію (можуть бути першими ознаками ЦД).
Дерматологічні зміни при гіпо- та гіпертиреозі представлено в таблиці.
|
Таблиця. Дерматологічні зміни за гіпо- та гіпертиреозу |
||
|
Показник |
Гіпотиреоз |
Гіпертиреоз |
|
Зміни шкіри |
Груба, луската (ксероз), бліда, із жовтим забарвленням, набрякла |
Тепла, гладка, тонка (але не атрофічна), характерний гіпергідроз, іноді – жовтяниця (хвороба Грейвса), пурпура Шенлейна – Геноха |
|
Супутні захворювання шкіри |
Долонно-підошовна кератодермія, |
Претибіальна мікседема, акропахія ЩЗ |
|
Зміни волосся |
Сухе, ламке, жорстке |
Тонке |
|
Супутні захворювання волосся |
Триходистрофія, алопеція, телогеновий ефлувій, мадароз |
Алопеція, pili annulati |
|
Зміни нігтів |
Грубі, тьмяні, тонкі, ламкі |
Блискучі, м’які, розшаровані |
|
Супутні захворювання нігтів |
Нігті Террі |
Нігті Пламмера, нігті Ліндсі, оніхолізис |
До 30-70% пацієнтів із ЦД мають ураження шкіри у вигляді сухості, зниження тургору, потовщення шкіри долонь та підошов, свербежу шкіри і слизових оболонок, шкірної дизестезії; також характерні зміни волосся (тьмяне, можливе дифузне облисіння), випадіння волосся на гомілках у чоловіків, діабетичний гірсутизм.
Зокрема, діабетичне потовщення шкіри спостерігають у 8-36% пацієнтів із ЦД 1 типу (за тривалого перебігу). Стан нагадує процес у разі прогресувального системного склерозу, котрий зумовлює обмеження рухливості суглобів рук, крім того, шкіра стає жорсткою, восковою, потовщеною та пожовтілою. Може розвиватися контрактура Дюпюїтрена.
Зміни нігтів при ЦД різні – від навколонігтьових телеангіектазій до інфекційних ускладнень. Найчастіше (особливо в пацієнтів літнього віку) спостерігають пожовтіння нігтів (до 40% пацієнтів із ЦД).
У хворих на ЦД часто шкіра має жовтий відтінок (здебільшого на долонях і підошвах). Можливі зміна кольору шкіри в ділянці щік (стійке почервоніння) та жовтувате забарвлення лоба.
Діабетичні пухирі (або діабетична пухирчатка) можуть спостерігатися в ≥0,5% осіб із тяжкою формою ЦД (частіше – в чоловіків). Пухирі неправильної форми та розміром 0,5-17 см спонтанно виникають на пальцях рук і ніг, стопах, ступнях, гомілках або передпліччях на тлі діабетичної ангіо- та невропатії. Вони зазвичай безболісні, містять стерильну рідину при негативній реакції імунофлюоресценції, минають безслідно. Механізм виникнення пухирів пов’язаний з мікроангіопатією, недостатнім кровопостачанням шкіри.
Діабетична дермопатія – найпоширеніший шкірний синдром, що спостерігається в 30% пацієнтів, але може виявлятися і в осіб без ЦД (після травми); серед осіб із ЦД частіше через нього страждають чоловіки. Цей стан розвивається внаслідок діабетичної мікроангіопатії у поверхневих судинах шкіри; клінічно проявляється утворенням пігментованих атрофічних плям на передній поверхні гомілок, рідше – на передній ділянці стегон, передпліччі, бічній ділянці стопи, шкірі голови та тулубі. Часто спостерігають поєднання діабетичної дермопатії з ретинопатією (загальний патогенез – ураження судин), тому за наявності плям на гомілках необхідно проводити й офтальмологічне обстеження. Зазвичай плями на гомілках не потребують лікування та зникають через декілька років (особливо після покращення контролю глюкози в крові).
Роль вітамінів у підтримці здоров’я та краси
Вітаміни – екзогенні регулятори фізіологічних і метаболічних процесів в організмі; їхній прийом сприяє нормалізації нервової, імунної, ендокринної та травної систем, підтримує здоров’я шкіри, стимулює репаративні процеси, чинить антивіковий ефект.
Вітамін Н (біотин) діє як синергіст інших вітамінів групи В – фолієвої, пантотенової кислот і ціанокобаламіну. Вживання біотину сприяє профілактиці дерматологічної патології (себорея, акне, запальні дерматози, бактеріальне та мікотичне ураження) й естетичних змін (усунення дрібних зморшок, сухості, лущення, передчасного посивіння і випадіння волосся), покращуються тургор, еластичність шкіри, стан / ріст волосся й нігтів, трофіка тканин, репаративно-відновні процеси, а також функціональний стан нервової системи.
Біотин сприяє засвоєнню тканинами іонів бікарбонату й активізує реакції карбоксилювання в складі ферментів; діє як кофермент карбоксилаз, чинить інсуліноподібну дію, зменшує експресію печінкової фосфоенолпіруваткарбоксилази, сприяє зниженню рівня загального холестерину, тригліцеридів, глюкози натще, β-ліпопротеїдів, піровиноградної кислоти, запобігає розвитку ацидозу. Застосування біотину може вплинути на результати аналізів функції ЩЗ, тому його слід припинити приймати за 3 дні до проведення тестування.
Рівні біотину істотно не відрізняються залежно від статі, але підвищуються з віком. Тканини організму людини не продукують біотину, хоча він виробляється бактеріями в товстому кишечнику. Дефіцит біотину спостерігають у пацієнтів із запальними захворюваннями кишечнику та тривалим застосуванням антибіотиків широкого спектра дії, протиепілептичних засобів, ізотретиноїну, а також в осіб з алкогольною залежністю, курців, хворих, які отримують парентеральне харчування та котрим виконано часткову гастректомію.
Дефіцит біотину характеризується такими симптомами, як алопеція, кон’юнктивіт, дерматит. Останній проявляється гіперемією та лущенням шкіри навколо очей, носа і рота, при прогресуванні – ще й у ділянці вух, статевих органів; він може стати генералізованим і нагадувати псоріаз, себорейний дерматит або іхтіоз. Потенційними ознаками дефіциту біотину також можуть бути депресія, галюцинації, оніміння кінцівок; крім того, неврологічні симптоми включають гіперестезію шкіри, парестезії, біль у м’язах.
Прояви можуть бути зворотними за раннього початку лікування. Важливе значення має і раціон харчування: багато біотину міститься в пивних дріжджах, печінці, яєчних жовтках, рибі, м’ясі, насінні, горіхах та овочах.
Дослідження стосовно рівня біотину в пацієнтів дерматологічного профілю (середній вік – 32,68±16,47 року; переважно жінки – 71,4%) показало, що в більшості хворих (71,4%), котрі звертались щодо дерматологічних проявів, виявлено нестачу біотину. В більшості цих хворих спостерігали лущення, сухість шкіри, свербіж. У 31,5% пацієнтів виявлено різноманітні системні хвороби: гіпотиреоз, серцево-судинні захворювання, ЦД, депресія, інсулінорезистентність, бронхіальна астма, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, біполярний розлад, злоякісні новоутворення, телогенова й андрогенна алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, холодовий дерматит кистей, постакне, псоріаз тощо. Крім того, в пацієнтів із ксерозом і холодовим дерматитом рук здебільшого виявляли дефіцит вітаміну D.
Біотин доведено ефективний у профілактиці й лікуванні дерматологічної та інших патологій: атопічний дерматит, псоріаз, себорейний дерматит, різні види алопеції, пемфігоїд із проявами на слизовій оболонці рота, поліноз, бронхіальна астма, алергічний риніт, неврологічні розлади, депресія, онкологічна патологія (гепатоцелюлярна карцинома, рак грудної залози, гліобластома), нефропатії; має потенціал у профілактиці хвороби Альцгеймера, атеросклерозу тощо.
Численні дослідження in vitro та in vivo продемонстрували взаємозв’язок між біотином і метаболізмом глюкози/інсуліну. Так, біотин може стимулювати активність й експресію глюкокінази панкреатичних острівців, збільшувати секрецію інсуліну, а також індукувати синтез рецепторів інсуліну в разі недіабетичних станів з урахуванням значення біотину як ефективного засобу для поліпшення гіперглікемічного статусу за ЦД. Хоча механізм гіперглікемії різний у ЦД 1 та 2 типів, біотин відіграє важливу роль у гомеостазі глюкози для обох типів ЦД. За дефіциту біотину знижується толерантність до глюкози з порушенням механізму підтримки гомеостазу глюкози. Крім того, спостерігається різниця в рівнях біотину між вагітними з гестаційним ЦД і без нього: рівні біотину знижені у вагітних із гестаційним ЦД. Субоптимальний рівень циркулювального біотину виявлений при тяжкому ожирінні разом зі зміненою експресією біотин-асоційованих генів у жировій тканині. Встановлено зв’язок між біотином та окислювальним стресом.
В арсеналі українських лікарів є препарат Біотин-КВ від АТ «Київський вітамінний завод» – вітчизняного виробника з досвідом роботи на фармацевтичному ринку понад 90 років. Показання до застосування препарату – лікування захворювань, спричинених дефіцитом біотину (захворювання шкіри, нігтів, волосся), та генетично зумовлених ензимопатій, асоційованих із біотином (множинна недостатність карбоксилаз). Препарат представлений у формі таблеток по 5 або 10 мг. Таблетки слід приймати до вживання їжі без розжовування, запиваючи достатньою кількістю рідини. При лікуванні дефіциту біотину рекомендована доза для дорослих становить 1 таблетку по 5 мг/добу, в разі лікування генетично зумовлених ензимопатій, асоційованих із біотином, призначають 1-2 таблетки (добова доза – до 20 мг біотину). Тривалість курсу лікування залежить від характеру та перебігу патології.
Підготувала Віталіна Хмельницька
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 21 (583), 2024 р
