13 листопада, 2025
Коморбідність функціональної диспепсії та функціонального закрепу: сучасні підходи до діагностики і лікування
Проблематика поєднання декількох патологічних станів у гастроентерології набуває дедалі більшої актуальності. Множинні функціональні гастроінтестинальні розлади, які сьогодні частіше називають розладами взаємодії кишечник – мозок, характеризуються більш вираженою тяжкістю симптомів, підвищеною соматизацією, депресією та тривожністю. Пацієнти з коморбідними станами демонструють нижчу якість життя, що закономірно призводить до збільшення кількості консультацій лікаря та створює додаткове навантаження на систему охорони здоров'я. У межах XVI Українського гастроентерологічного тижня «Новітні досягнення сучасної гастроентерології та гепатології», що відбувся 24-26 вересня 2025 р., Ірина Анатоліївна Коруля, кандидат медичних наук, доцент кафедри гастроентерології, дієтології та ендоскопії Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, представила доповідь «Оверлап-синдром: функціональна диспепсія та функціональний закреп. Сучасні підходи до лікування», в якій детально розглянула сучасні погляди на діагностику і терапію цього коморбідного стану.
Функціональна диспепсія і функціональний закреп, згідно з глобальним дослідженням Римської фундації, належать до найпоширеніших функціональних розладів травної системи. При функціональній диспепсії класично переважає постпрандіальний дистрес-синдром. На сьогодні існують чіткі діагностичні критерії для встановлення діагнозу цих захворювань окремо, проте при їхньому поєднанні виникає низка діагностичних складнощів. Відсутність специфічних критеріїв для комбінованої патології створює проблему диференціації симптомів, коли пацієнти можуть неправильно співвідносити той чи інший симптом із конкретним станом. Наприклад, біль, пов’язаний із диспепсією, можна помилково приписати функціональному закрепу.
За даними глобальних епідеміологічних досліджень, функціональна диспепсія трапляється у 7,2% популяції, тоді як функціональний закреп діагностується у 11,7% населення. Статистичні дані щодо поєднання цих станів досить обмежені, проте наявні дослідження демонструють значну частоту перехресту. За різними оцінками, від 15,4 до 38,6% пацієнтів із функціональною диспепсією мають супутній функціональний закреп.
Недавнє дослідження Kaplan A.I. та співавт. (2023), присвячене вивченню поширеності та впливу додаткових функціональних гастроінтестинальних розладів на тяжкість закрепів, продемонструвало, що коморбідність є надзвичайно поширеним явищем при хронічному закрепі. Насамперед це стосується саме функціональної диспепсії. Суттєво, що потенційно лікування одного розладу може зменшити тяжкість проявів або кількість інших функціональних гастроінтестинальних розладів.
Дослідження Boyd T. та співавт. (2023) виявило перехрест у 38,6% випадків за Римськими критеріями IV. Аналіз демографічних даних і коморбідностей показав, що серед пацієнтів із функціональним закрепом, який поєднується з функціональною диспепсією, постпрандіальний дистрес-синдром діагностується у 88%, епігастральний больовий синдром – у 54% випадків. Найчастіше таких пацієнтів турбує здуття живота і відчуття розпирання, які трапляються у 88 та 71% відповідно.
! Особливої уваги заслуговують стравохідні симптоми, які виявляють у 53% пацієнтів із коморбідною патологією, що залежить від ступеня порушення моторики верхніх відділів травного тракту. Показово, що розлади харчової поведінки, зокрема синдром уникнення вживання їжі (ARFID), діагностують у 40% пацієнтів із поєднаною патологією, що значно перевищує показник у 26,5% при ізольованому функціональному закрепі.
Дослідження коморбідних станів при множинних функціональних гастроінтестинальних розладах виявило, що функціональна диспепсія і функціональний аноректальний біль є найпоширенішими серед супутніх розладів при хронічному закрепі. Водночас додаткові функціональні гастроінтестинальні розлади значно поширені у пацієнтів із закрепами та розладами дефекації. Суттєво, що функціональна диспепсія і функціональний аноректальний біль були найпоширенішими коморбідними станами, що потенційно може свідчити про спільні патофізіологічні механізми.
Патофізіологічні механізми та сучасні підходи до терапії
За паназійськими рекомендаціями для клініцистів, виділяють чотири основні кластери пацієнтів, четвертий з яких – саме поєднання функціональної диспепсії та закрепу (Gwee K.A., 2023). Згідно з цими настановами, основними патофізіологічними механізмами є порушення моторики шлунково-кишкового тракту, зокрема порушена релаксація дна шлунка, уповільнене спорожнення шлунка, ентерогастральний гальмівний рефлекс і порушена моторика товстої кишки з пангастроінтестинальною гіпомотильністю.
Деякі симптоми можуть бути спільними для обох діагнозів, зокрема біль у животі, здуття живота та розпирання. Через наявність спільних симптомів пацієнти можуть неправильно зараховувати симптоми до одного чи іншого стану з огляду на наявні моделі. Така неправильна атрибуція симптомів може призвести до вибору методів лікування, спрямованих лише на одне із супутніх захворювань, без лікування іншого, що потенційно призводить до неоптимальної терапії та зниження якості життя пацієнтів.
! Ретельне врахування наявності спільних і відмінних симптомів може бути критично важливим для призначення і фармакологічного, і поведінкового лікування.
З практичного погляду важливо розуміти, на які патогенетичні ланки необхідно впливати під час лікування пацієнтів із поєднаною патологією. Українські клінічні рекомендації, затверджені Українською гастроентерологічною асоціацією у 2020 р., чітко визначають покроковий алгоритм ведення пацієнтів із функціональною диспепсією (Ткач С.М., 2020). За наявності Helicobacter pylori вдаються до ерадикаційної терапії за стратегією test and treat. Якщо збудник відсутній або після невдалих спроб ерадикації симптоми зберігаються, лікування призначають залежно від підвиду функціональної диспепсії.
При епігастральному больовому синдромі використовують інгібітори протонної помпи (ІПП) в стандартній дозі, при постпрандіальному дистрес-синдромі терапію розпочинають із прокінетичних препаратів або поєднання ІПП із прокінетиками. При комбінації обох синдромів одразу застосовують дві групи препаратів. Другою лінією терапії є трициклічні антидепресанти в низьких дозах. Якщо ефект недостатній, розглядають альтернативні методи лікування або комплементарну медицину включно із фітопрепаратами.
! Цікаво, що в японських рекомендаціях фітотерапія позиціонується не як останній засіб, а іноді навіть як терапія першої лінії. Одним із таких препаратів рослинного походження є Гастритол® «Др. Кляйн», який містить компоненти перстачу гусячого, кардобенедикту, звіробою, полину, ромашки, солодки та дягелю. Ефективність і безпека цього фітопрепарату продемонстровані у численних клінічних дослідженнях за участі понад 8000 пацієнтів включно із клінічними випробування при функціональній диспепсії (Харченко Н.В., 2006; Фадеєнко Г.Д., 2009).
Завдяки своїй багатокомпонентній фармакологічній активності Гастритол® «Др. Кляйн» особливо цінний при коморбідній патології. Патогенетично обґрунтованою є дія препарату на моторну функцію травного тракту, що важливо, оскільки у пацієнтів із функціональними розладами два основних патогенетичних механізми – це вісцеральна гіперчутливість і моторні порушення. Препарат також виявляє знеболювальну, протизапальну, бактерицидну, спазмолітичну й антифлатулентну дію, що є позитивним аспектом, оскільки здуття живота і відчуття розпирання дуже часто непокоять таких пацієнтів.
Серед інших фармакологічних ефектів препарату Гастритол® «Др. Кляйн» слід наголосити на жовчогінній, регенеруючій, секретолітичній, в’яжучій, антиалергічній, седативній, антидепресивній, вегетостабілізуючій, кислотонормалізуючій та мікроциркуляторній дії. Така комплексність дає змогу впливати на різні патогенетичні ланки при функціональних розладах. Клінічні випробування препарату Гастритол® «Др. Кляйн», проведені в Україні, зокрема на кафедрі гастроентерології, дієтології та ендоскопії НУОЗ імені П.Л. Шупика, продемонстрували його ефективність і безпечність у пацієнтів із функціональною диспепсією (Харченко Н.В., 2006).
Щодо функціонального закрепу, європейські, паназійські та японські рекомендації пропонують певну послідовність терапевтичних заходів: модифікація способу життя, фізичні вправи, достатнє вживання рідини, харчові волокна у складі звичайного раціону, об’ємні агенти та осмотичні проносні засоби, стимулювальні проносні засоби та прокінетики. На жаль, багато препаратів, зокрема агоністи серотонінових рецепторів четвертого типу, антагоністи μ-опіоїдних рецепторів периферичної дії, агоністи рецептора гуанілатциклази С та активатор хлоридних каналів, на сьогодні недоступні для пацієнтів в Україні. Також розглядають поведінкову терапію, альтернативні методи лікування та модуляцію мікробіоти.
Отже, ведення пацієнтів із поєднанням функціональної диспепсії та функціонального закрепу потребує комплексного підходу з урахуванням усіх патогенетичних механізмів. Застосування фітопрепарату Гастритол® «Др. Кляйн», що діє на моторну функцію і має протизапальний та антифлатулентний ефект, є патогенетично виправданим у таких пацієнтів. Багатокомпонентна фармакологічна активність препарату дає змогу впливати одночасно на різні механізми розвитку симптомів, що особливо важливо при коморбідній патології. Поєднання модифікації способу життя, раціонального використання пробіотиків, харчових волокон і симптоматичних засобів сприяє досягненню оптимальних результатів лікування та покращенню якості життя пацієнтів.
Підготував Максим Голуб
Тематичний номер «Гастроентерологія. Гепатологія. Колопроктологія» № 3 (77) 2025 р.
