12 січня, 2026
Медикаментозна корекція синдрому подразненого кишечника
За підсумками XVI Українського гастроентерологічного тижня
24-26 вересня 2025 р. у Львові, в готелі «Дністер», відбувся XVI Український гастроентерологічний тиждень під назвою «Новітні досягнення сучасної гастроентерології та гепатології» – один із найбільших професійних форумів вітчизняної медичної спільноти. Захід, організований Українською гастроентерологічною асоціацією та Національним університетом охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, зібрав авторитетних українських та міжнародних фахівців. Секційне засідання «Сучасні діагностичні та лікувальні технології в гастроентерології» модерували провідні експерти – доктор медичних наук, професор, керівник відділу вивчення процесів старіння і профілактики метаболічно-асоційованих захворювань ДУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України» Олена Вадимівна Колеснікова (Харків) та кандидат медичних наук, професор кафедри громадського здоров’я і нутриціології Національного університету біоресурсів і природокористування України, президент Асоціації дієтологів України, член президії Української гастроентерологічної асоціації Олег Віталійович Швець (Київ). Засідання відкрила доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри внутрішньої медицини № 1 Харківського національного медичного університету Наталя Мерабівна Железнякова, виголосивши доповідь «Синдром подразненого кишечника: актуальні концепції та можливості медикаментозного менеджменту».
Синдром подразненого кишечника (СПК) є не лише найбільш поширеною та складною для лікування патологією у гастроентерологічній практиці, а також соціально значущою проблемою. Менеджмент пацієнтів із СПК потребує комплексного підходу, який включає детальне інформування пацієнта про особливості патофізіології захворювання, його доброякісний характер та можливості ефективного контролю перебігу завдяки немедикаментозним і фармакологічним втручанням.
Модифікація способу життя становить ключовий компонент терапії СПК. До основних рекомендацій належить підвищення рівня фізичної активності, впровадження стратегій управління стресом, а також нормалізація структури та якості сну, що може мати клінічно значущий вплив на тяжкість симптоматики. Ці немедикаментозні втручання формують фундамент, на якому ґрунтується подальша терапевтична стратегія.
Дієта є важливим складником менеджменту пацієнтів із СПК, і найефективнішою дієтичною стратегією вважається так звана FODMAP-дієта, що обмежує споживання продуктів із високим вмістом оліго-, ди-, моносахаридів і поліолів, які погано абсорбуються і легко ферментуються, спричиняючи здуття, біль і порушення випорожнень. Ефективність цього дієтичного підходу підтвердили результати багатьох рандомізованих досліджень.
За даними метааналізу Black C.J. та співавт. (2022), який включав 13 досліджень із залученням 944 пацієнтів, FODMAP-дієта посіла перше місце порівняно зі звичайною і виявилася кращою за всі інші дієтичні втручання. Це стосується аспекту зниження інтенсивності абдомінального болю, здуття та покращення звичок випорожнення. Крім того, вона виявилася ефективнішою, ніж дієтичні рекомендації Британської дієтичної асоціації (BDA) та Національного інституту охорони здоров’я і досконалості медичної допомоги Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії (NICE), щодо здуття та діастазу прямих м’язів живота. Дієта з низьким вмістом FODMAP посіла перше місце для всіх досліджуваних кінцевих точок, демонструючи відносний ризик 0,67 (95% ДІ: 0,48-0,91) порівняно зі звичайною дієтою, завдяки чому є золотим стандартом дієтичної корекції при СПК.
Щодо фармакотерапії, широкий спектр лікарських засобів, який використовується при СПК, відображає не лише складність патофізіології цього стану, а й необхідність індивідуалізованого системного підходу до менеджменту. Залежно від клінічного субтипу СПК терапія має бути спрямована на відповідні фармакологічні мішені, що забезпечує максимальну ефективність лікування.
Корекція абдомінального болю, провідного симптому СПК, передбачає використання спазмолітичних засобів. Згідно з рекомендаціями Української гастроентерологічної асоціації (Ткач С.М., 2019), Британського товариства гастроентерологів (BSG) та інших авторитетних міжнародних організацій, доцільно застосовувати спазмолітики, які довели свою ефективність при СПК у рандомізованих клінічних дослідженнях. Саме доказова база, а не емпіричний досвід, має бути основою вибору препарату.
На сьогодні єдиним спазмолітиком із доведеною ефективністю при СПК є отилонію бромід. В Україні він представлений препаратом Спазмомен® («Берлін-Хемі»). За результатами порівняльного аналізу, який включав олію м’яти перцевої (8 досліджень, 567 пацієнтів), гіосцин (3 дослідження, 426 пацієнтів), дротаверин (2 дослідження, 150 пацієнтів) та інші препарати, саме отилонію бромід продемонстрував найбільш переконливу доказову базу. В дослідженні OBIS за участі 791 пацієнта була доведена і клінічна, і протирецидивна ефективність препарату.
Отилонію бромід має комплексний механізм дії, який включає:
- блокування кальцієвих каналів, що призводить до зниження скоротливої активності гладкої мускулатури кишечника;
- антихолінергічну дію через пригнічення ацетилхолінових рецепторів, що зменшує кишкову секрецію;
- антагонізм до нейрокінінових рецепторів A (NK-A) та субстанції Р, що забезпечує аналгезивний ефект.
Додатковою перевагою отилонію броміду є його мінімальна системна абсорбція близько 3%, що дає змогу безпечно застосовувати препарат протягом тривалого часу з низьким ризиком побічних ефектів. Ця фармакокінетична особливість напрочуд важлива з огляду на хронічний характер СПК та необхідність тривалої терапії у більшості пацієнтів.
Отилонію бромід продемонстрував і клінічну, і протирецидивну ефективність у пацієнтів із СПК у багатьох дослідженнях. Дослідження OBIS за участі 356 пацієнтів (середній вік становив 46,16 ± 19 років, 71% жінок) засвідчило статистично достовірне зниження тижневої частоти епізодів абдомінального болю наприкінці курсу лікування порівняно із плацебо (–0,90 ± 0,88 проти –0,65 ± 0,91, р = 0,03), тобто досягнення первинної кінцевої точки. Крім того, спостерігалося зменшення здуття живота (–1,2 ± 1,2 проти –0,9 ± 1,1; р = 0,02) і покращення загальної ефективності терапії згідно з оцінкою пацієнтів (1,3 ± 1,1 проти 1,0 ± 1,1; р = 0,047).
У фазі подальшого спостереження отилонію бромід продемонстрував стійкість терапевтичного ефекту, що проявлялася нижчою частотою відміни препарату через рецидив симптомів (10 проти 27%, р = 0,009) та вищою загальною ефективністю лікування. Зменшення частоти рецидивів порівняно із плацебо підтверджує не лише симптоматичну, але й патогенетичну дію препарату.
Об’єднаний аналіз чотирьох однорідних клінічних досліджень (Battaglia, OBIS, Greek, Clave), присвячених оцінюванню ефективності отилонію броміду у пацієнтів із СПК, підтверджує її. За даними P. Clave та співавт. (2017), загалом у дослідження було включено 883 пацієнти, а ефективність лікування оцінювали на 5-му, 10-му та 15-му тижнях. На 10-му та 15-му тижнях у всіх дослідженнях отилонію бромід продемонстрував статистично достовірне покращення за такими показниками, як інтенсивність і частота абдомінального болю, вираженість здуття і відсоток позитивних відповідей на лікування за оцінкою і пацієнта, і лікарів. Не спостерігалося лише суттєвого впливу на частоту і консистенцію випорожнень, що цілком очікувано для спазмолітика. Отилонію бромід виявляє виражений терапевтичний ефект уже з 10-го тижня лікування, який досягає максимуму до 15-го тижня терапії.
Завдяки виявленим антибактеріальним та протигрибковим властивостям отилонію броміду, продемонстрованим у нещодавньому дослідженні американських науковців A. L. Cunningham та співавт. (2021), з’являються нові можливості. На першому етапі було встановлено, що препарат має антибактеріальну активність, а подальше дослідження включало порівняльний аналіз із рифаксиміном, ванкоміцином, карбеніциліном і флуконазолом.
Основні результати свідчать, що отилонію бромід виявляє широку антибактеріальну активність проти різних грамнегативних (Campylobacter jejuni та Klebsiella pneumonia) та грампозитивних (Staphylococcus aureus та Enterococcus faecium) бактерій. Особливо вражаючою є ефективність проти Campylobacter jejuni, де активність отилонію броміду навіть перевищувала рифаксимін.
Отилонію бромід продемонстрував однакову ефективність проти мультирезистентних і чутливих штамів, що свідчить про незалежність його дії від типових механізмів антибіотикорезистентності. Препарат був активнішим щодо грампозитивних бактерій, ніж грамнегативних, водночас його мінімальна інгібуюча концентрація залишалася стабільною, на відміну від рифаксиміну та ванкоміцину, чутливість до яких змінювалася залежно від штамів. На активність отилонію броміду практично не впливали відомі механізми медикаментозної резистентності.
Отилонію бромід також продемонстрував виражену активність проти трьох протестованих грибкових патогенів – Candida albicans, Candida parapsilosis та Candida krusei, значно перевищуючи ефективність флуконазолу в кожному випадку. Отже, отилонію бромід є перспективним широкоспектральним антибактеріальним та протигрибковим агентом, який зберігає активність проти резистентних штамів і має низький потенціал до розвитку спонтанної резистентності. З огляду на ключову роль кишкового мікробіому в патогенезі СПК, можна припустити, що терапевтична ефективність отилонію броміду у таких пацієнтів обумовлена не лише його спазмолітичною дією, але й антимікробною активністю.
Перспективні дані щодо впливу отилонію броміду на стресіндуковані зміни в кишечнику були отримані в експериментальному дослідженні, проведеному на тваринній моделі психосоціального стресу, що імітує патофізіологію СПК (Traini C., 2023). Встановлено, що стрес впливає на холінергічну нейротрансмісію, сприяючи підвищенню секреції муцину, посиленню амплітуди скорочень, збільшенню кількості міжм’язових нейронів, що експресують холін-ацетилтрансферазу. Водночас отилонію бромід запобігав цим змінам, проявляючи антимускаринову дію та модулюючи вплив на холінергічну передачу.
Автори припускають, що вплив стресу реалізується через активацію рецепторів CRF‑1 гіпоталамічним кортикотропін-рилізинг-гормоном. Отилонію бромід перериває цей патофізіологічний каскад, захищаючи кишечник від стресіндукованих змін нейрохолінергічної трансмісії, демонструючи внутрішню антимускаринову дію на постсинаптичні м’язові рецептори та перешкоджаючи активації CFR/CRFR. Отримані дані засвідчують, що психосоціальний стрес впливає на обидва ключові медіатори моторики кишечника, і підтверджують гіпотезу, сформовану в деяких клінічних дослідженнях, про доцільність циклічного або профілактичного застосування отилонію броміду незалежно від наявності клінічної симптоматики як потенційної терапевтичної стратегії у пацієнтів із СПК.
Отже, менеджмент пацієнта із СПК ґрунтується на комплексному підході, основою якого є роз’яснення природи захворювання, модифікація способу життя і дієта з низьким вмістом FODMAP. Медикаментозна корекція має бути індивідуалізована з урахуванням субтипу та відповідних фармакологічних мішеней. Водночас отилонію бромід, представлений препаратом Спазмомен®, залишається єдиним спазмолітиком із доведеною ефективністю, який має потужну спазмолітичну дію, антибактеріальну та антигрибкову активність і впливає на стресасоційовані механізми СПК, що забезпечує не лише полегшення симптомів, але й потенційний вплив на патогенетичні ланки захворювання.
Підготувала Юлія Коваль
Тематичний номер «Гастроентерологія. Гепатологія. Колопроктологія» № 4 (78) 2025 р.
