13 листопада, 2025
Стигматизація та упередженість щодо ваги: сучасні стандарти медичного догляду за людьми з надмірною вагою й ожирінням
Люди з ожирінням часто стикаються з негативним ставленням, стереотипами і звинуваченнями з боку суспільства [1]. Ця упередженість може бути явною, коли негативне ставлення є усвідомленим, і прихованою (людина не визнає або не помічає власних упереджень) [2]. Упередженість щодо ваги часто стає підґрунтям для соціальної стигматизації, тобто людей із надмірною вагою знецінюють або принижують через зовнішній вигляд [4].
Ці обставини були враховані під час розроблення нових клінічних стандартів догляду за людьми з ожирінням (2025). Їх підготувала міжпрофесійна команда експертів Американської діабетичної асоціації (American Diabetes Association, ADA) та суміжних організацій. Стандарти базуються на доказах, отриманих із рандомізованих клінічних досліджень, систематичних оглядів і практичного досвіду. Водночас рекомендації враховують не лише рівень доказовості (A, B, C) або експертну думку (E), але й потреби конкретної особи, наголошуючи на важливості індивідуалізованого, орієнтованого на людину підходу.
Упереджене ставлення до людей з ожирінням негативно впливає на якість медичної допомоги, яку вони отримують, а також обмежує доступ до медичних послуг і зменшує бажання звертатися по допомогу. У медичних установах стигматизація щодо ваги може проявлятися у відмові надавати допомогу через перевищення певного індексу маси тіла (ІМТ), у неповазі або ж у бажанні пояснити всі проблеми зі здоров’ям надмірною вагою. Саме тому медичним працівникам слід свідомо уникати упередженого ставлення і стигматизації, пов’язаної з вагою, щоб створити умови для якісного медичного догляду незалежно від ваги людини.
Рекомендація 1.1. Всім клініцистам і персоналу потрібно пройти навчання щодо упередженості, пов’язаної з вагою, та стигматизації.
У більшості медичних працівників недостатня підготовка із питань ожиріння [16], що сприяє поширенню хибних уявлень і негативних стереотипів щодо цієї групи пацієнтів. Тому відповідне навчання слід розпочинати ще серед студентів, резидентів та інших стажерів.
Згідно з результатами нещодавнього метааналізу та низки систематичних оглядів [25-27], де вивчали вплив освітніх заходів на подолання упередженості серед медичних працівників, вони мають незначний або помірний ефект, проте є корисними [26]. Методи навчання включають лекції, відео, клінічні сценарії, рольові ігри, симуляції, ведення щоденників, дискусії або їхнє поєднання. Навчання фокусується на складних причинах ожиріння – генетичних, поведінкових, соціальних і екологічних, – щоб зменшити хибні уявлення про повну контрольованість ваги [25, 26]. Інші підходи спрямовані на розвиток емпатії, більшу обізнаність про власні упередження [29], вдосконалення комунікативних навичок і використання нейтральної до ваги лексики [25, 27].
У дослідженні за участю 127 студентів-медиків, які вивчали тему упереджень щодо ваги та брали участь у симуляційній вправі, де питання ваги обговорювали з людьми, що живуть з ожирінням [30], протягом року спостерігалося зниження стереотипів, підвищення емпатії та впевненості у взаємодії з людьми з ожирінням. Інше дослідження за участю 67 студентів-кінезіологів [31] засвідчило позитивний ефект від лекцій про неконтрольовані чинники захворювання, перегляду відео та рольових ігор. У контрольній групі таких змін не відбулося.
Досліджень щодо навчання медичних працівників з подолання неявної упередженості загалом недостатньо [32]. Водночас, як засвідчують дані, такі стратегії, як структуроване навчання, позитивна взаємодія зі стигматизованими особами, рольове моделювання тощо, можуть зменшити неявну упередженість і її наслідки [32]. Ефективність залежить від впровадження конкретних поведінкових стратегій у межах кількох навчальних сесій [32, 34].
Багатокомпонентні програми, які поєднують теоретичне і практичне навчання, показують кращі результати з подолання і явної, і неявної упередженості [34]. Так, чотиригодинний віртуальний симпозіум із безперервної медичної освіти, що складався із лекцій, панельних дискусій, тесту на неявні асоціації та зобов’язання щодо подолання упередженості, продемонстрував більший рівень емпатії та впевненості серед 218 учасників [35]. Через 12 місяців вони частіше діагностували ожиріння та направляли пацієнтів на лікування, що підтверджує позитивний вплив багатокомпонентного навчання.
Рекомендація 1.2. Впровадження протоколів, які зменшують ризик стигматизації під час надання медичної допомоги, зокрема антропометричних вимірювань і спілкування з пацієнтами, що базуються на повазі до особистості [E].
Рекомендація 1.3. Необхідно забезпечити наявність відповідного клінічного обладнання та меблів, зручних для всіх пацієнтів, включно зі стільцями у зоні очікування, оглядовими столами, халатами, манжетами для вимірювання артеріального тиску та вагами з великою вантажністю [C].
Рекомендація 1.4. Забезпечення конфіденційності під час вимірювання антропометричних показників, зокрема ваги потрібно розмістити в приватній зоні [E].
Враховуючи ризик стигматизації в медичних закладах, необхідно впроваджувати зміни, завдяки яким кожен пацієнт відчуватиме прихильне до себе ставлення і повагу. Відсутність належного обладнання сприяє стигматизації та знижує ймовірність звернення по допомогу [37, 39, 40]. На панелі наведено короткий контрольний список обладнання і вимог до нього, який стосується клінічної практики, з прикладами рекомендованих модифікацій [41-43].
Панель
Рекомендовані модифікації якісного медичного огляду
1. Зона очікування:
- міцні крісла із сидінням подвійної ширини (≥ 90 см) або жорсткі двомісні дивани, що витримують не менше 136 кг;
- забезпечити щонайменше 15-20 см між кріслами задля комфорту;
- інформаційні матеріали, адаптовані з урахуванням чутливості до питань ваги, включно із брошурами, зображеннями та відеоматеріалами;
- баріатричні інвалідні візки із широкими сидіннями, розрахованими на вагу не менше 136 кг.
2. Зона зважування:
- ваги розмістити у приватному місці з мінімальною видимістю;
- ваги із широкою платформою, розраховані на вагу не менше ніж 227 кг, сертифіковані за точністю.
3. Оглядові кабінети:
- стільці з подвійною шириною сидіння (≥ 90 см), що витримують вагу не менше ніж 136 кг;
- широкий, міцний оглядовий стіл, що витримує вагу не менше ніж 227 кг;
- оглядові халати розміром L, XL, 2XL, 4XL;
- сфігмоманометри: манжети великих і дуже великих розмірів для плеча та стегна, доступні в кожному кабінеті.
4. Допоміжні служби:
- дуже довгі голки і джгути для венепункції у пацієнтів із підвищеним ІМТ;
- системи візуалізації, розраховані на осіб вагою ≥ 227-250 кг.
Зазначені вимоги є мінімальними стандартами для зменшення стигматизації, пов’язаної з вагою, у клінічному середовищі.
Дослідження [41-43] підтверджують, що в інклюзивному клінічному середовищі кращі результати лікування, пацієнти з ожирінням почуваються комфортніше [44]. Водночас багато клінік не мають базового оснащення, зокрема широких стільців, великих манжетів для вимірювання тиску, халатів великих розмірів, ваг чи оглядових столів для людей із порушенням мобільності [41, 45]. Оскільки зона очікування – це перше враження людини від клініки, модифікація наявних у ній меблів є ключовою умовою для створення гостинної атмосфери [46].
Клініки також мають розробити протоколи для антропометричних вимірювань із дотриманням конфіденційності та поваги до пацієнта. Ваги варто розміщувати в окремій зоні, щоб уникнути дискомфорту, пов’язаного зі стороннім осудом [41-43]. Рекомендовано використовувати ваги із широкою платформою, ручками, доступом для інвалідних візків і вантажністю від 227 кг (у спеціалізованих клініках – до 360 кг) [41, 43]. Також важливо мати оглядові столи, що витримують вагу 227 кг [41, 43], бажано з електричним підйомником та гідравлічним нахилом, щоб забезпечити регулювання висоти столу для полегшення переміщення людей з ожирінням. Усі клініки мають забезпечити наявність халатів щонайменше до розміру 4XL, великих манжетів для вимірювання артеріального тиску, а також інструментів для акушерсько-гінекологічної допомоги різних розмірів [37]. Медичний персонал повинен бути поінформований про інші установи, які мають необхідне обладнання для пацієнтів з ожирінням.
Планування клінік також має враховувати потреби таких людей [41, 46, 49]: широкі двері й коридори для інвалідних візків, ванні кімнати з поручнями, підлоговими унітазами. Ліфти мають бути розраховані на щонайменше 315 кг і вміщувати баріатричні візки. Такі зміни створюють безпечне, доступне і неупереджене середовище для всіх пацієнтів.
Рекомендація 1.5. Використовуйте шанобливу термінологію, яка сприяє співпраці із пацієнтами (наприклад, «людина з ожирінням») [E].
Рекомендація 1.6. Залучайте їх до спільного ухвалення рішень для індивідуалізації діагностичних та лікувальних підходів включно зі спільним встановленням цілей, що виходять за межі зниження ваги [C]. Підтримуйте та співпрацюйте з ними щодо довгострокового лікування ожиріння [C].
Рекомендація 1.7. Щоб обговорити з особою її вагу, запитайте у неї дозвіл. Якщо вам відмовили, поставтеся до цього з повагою. Якщо ви отримали згоду на таку розмову, поцікавтеся, які терміни/слова бажані для обговорення ваги [C].
Термінологія, яка використовується в клінічній практиці, може спровокувати стигматизацію. Рекомендовано говорити «людина з ожирінням» замість «товста», що сприяє більш продуктивній і шанобливій взаємодії [51, 52].
Слід уникати прикметників, які підсилюють негативне сприйняття, як-от «хворобливий» або «екстремальний», та натомість послуговуватись класифікацією за ступенями тяжкості (I, II, III) [54]. Варто поцікавитися у пацієнтів, які терміни вони вважають доречними під час обговорення ваги. Також варто уникати натяків на провину, надаючи перевагу формулюванням на кшталт «перешкоди для дотримання режиму» замість «недотримання режиму» або «неоптимальна клінічна відповідь» замість «невдача» [56].
Окрему увагу слід приділити діагностичним кодам, оскільки пацієнти можуть мати до них доступ через медичні записи. У 2024 р. були впроваджені нові коди, які уникали стигматизуючих термінів, наприклад, E66.813 – ожиріння 3-го класу, що дає змогу точніше описати стан без емоційно забарвленої лексики.
Не всі люди з ожирінням бажають отримувати допомогу щодо контролю ваги [57], тому медичні працівники мають обов’язково прохати дозволу на обговорення питань ожиріння або ваги [58, 59]. Якщо особа не надає згоди, фахівцям слід зосередитися на інших аспектах здоров’я, а до цієї теми повернутися згодом, коли пацієнт буде готовий.
Спільне ухвалення рішень передбачає співпрацю між медичним працівником та особою з ожирінням для створення індивідуального плану лікування, який враховує стан здоров’я, цілі, цінності та вподобання пацієнта [60, 61]. Воно передбачає надання кількох варіантів лікування (поведінкових, медикаментозних, хірургічних), обговорення їхніх переваг і ризиків. Визначення персоналізованих цілей у межах такого рішення демонструє повагу до індивідуальних пріоритетів людини та зміцнює партнерство.
Висновок
АDA та суміжні організації для покращення лікування ожиріння закликають медичні установи впроваджувати рекомендації, які стосуються освіти, клінічного середовища, практик і комунікації, що сприятиме подоланню стигматизації та упередженості щодо ваги.
Підготувала Ірина Неміш
Тематичний номер «Гастроентерологія. Гепатологія. Колопроктологія» № 3 (77) 2025 р.
