18 червня, 2025
Хронічні захворювання вен в аспекті коморбідності
За матеріалами конгресу судинних хірургів, флебологів та ангіологів України «Сухаревські читання»
Хронічні захворювання вен (ХЗВ) нижніх кінцівок мають прогресуючий перебіг і потребують своєчасної діагностики та коректного лікування для запобігання виникненню ускладнень. Без належного лікування прогресування ХЗВ призводить до розвитку тяжких форм захворювання – хронічної венозної недостатності та найбільш тяжких її проявів – венозних трофічних виразок. 27-29 березня в Києві відбулася визначна подія – конгрес судинних хірургів, флебологів та ангіологів України «Сухаревські читання», на якому провідні вітчизняні спеціалісти обговорювали питання раннього виявлення ХЗВ, сучасних підходів щодо консервативного та хірургічного лікування ураження судин нижніх кінцівок. Основна увага була приділена питанням ведення пацієнтів із ХЗВ в умовах коморбідності, яким були присвячені окремі секційні засідання. Модератором секції виступила віце-президент Асоціації судинних хірургів, флебологів та ангіологів України, головний науковий співробітник відділу хірургії магістральних судин ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України», доктор медичних наук, професор Лариса Михайлівна Чернуха. Вона зазначила, що коморбідність наразі є вкрай актуальною проблемою сучасної медицини, яка значно ускладнює ведення хворих із ХЗВ.
Ключові слова: хронічні захворювання вен, венозна недостатність, варикозна хвороба, варикозне розширення вен, ожиріння, виразка нижніх кінцівок, серцево-судинні захворювання, захворювання периферичних артерій.
Доповідь «Діагностика, диференційна діагностика та принципи лікування ХЗВ на фоні серцево-судинних захворювань» представила судинний хірург вищої категорії, лікар ультразвукової діагностики, співробітник ДУ «Центр інноваційних технологій охорони здоров’я» ДУС, кандидат медичних наук Олена Євгенівна Швед.
Сьогодні ХЗВ, як і серцево-судинні захворювання (ССЗ), є поширеною патологією серед дорослого населення. Встановити вплив кожного з них на розвиток симптомів у конкретного пацієнта є важливим етапом вибору лікувальної тактики. Серцево-судинна система та вени нижніх кінцівок тісно пов’язані спільними механізмами гемодинаміки, оскільки венозне повернення до серця забезпечується: нормальною функцією венозних клапанів; градієнтом тиску (функція дихання); роботою м’язів гомілок (периферична помпа); скоротливою функцією серця (центральна помпа).
Диференційна діагностика набрякового синдрому
Набряковий синдром є найбільш поширеною скаргою при гострих і хронічних захворюваннях вен та лімфатичних судин, а також при серцевій недостатності. Найчастіше він є наслідком:
- ХЗВ (стадії С3-С6 за СЕАР);
- лімфедеми;
- ліпедеми;
- екстравазальної компресії;
- тромбозу глибоких вен (ТГВ).
Клінічно при об’єктивному обстеженні пацієнтів із набряками слід враховувати наступні ознаки (Blanchemasion P. et al., 2000).
Венозний набряк: посилюється в теплі, при тривалому стоянні або сидінні, поширюється на гомілку та стопу, спостерігається «ямка» при натисканні, зменшується після відпочинку або підняття ніг. «Ямковий» набряк формується у випадку ХЗВ, ТГВ, серцевої недостатності (СН), хронічної ниркової, печінкової недостатності та гіпопротеїнемії; відсутній – при мікседемі, ліпедемі, тяжких формах лімфедеми.
Обстеження: моніторинг венозного тиску, плетизмографія, дуплексне сканування.
Лімфатичний набряк: посилюється при фізичних навантаженнях, може охоплювати всю нижню кінцівку, часто спостерігається дорсальне випинання на стопі, позитивний тест Стеммера.
Обстеження: ізотопна лімфографія – за показаннями.
Однією з можливих причин набряків може бути ліпедема, яка зустрічається переважно у жінок із частотою 6-11% і зумовлена генетичним фактором. Зазвичай проявляється симетричним двобічним потовщенням підшкірної клітковини. Ступінь цього потовщення вимірюється при ультразвуковому дослідженні (УЗД). Клінічно пацієнти з ліпедемою відмічають біль при пальпації, спонтанні синці при незначних травмах і збільшення набряків у лютеїнову фазу менструального циклу та в теплу пору року. Важливо, що набряк при ліпедемі не зменшується при піднятті кінцівки. Основним патогенетичним механізмом розвитку ліпедеми є хронічне запалення і ремоделювання фіброзної тканини (Duhon B.H. et al., 2022).
Діагностичні підходи у пацієнтів з ураженням судин нижніх кінцівок
Ультразвукове дуплексне сканування (УЗДС) відіграє важливу роль в обстеженні пацієнтів з ураженням судин. За допомогою УЗДС виявляють певні специфічні зміни, характерні для конкретної нозології, що призводить до набряків:
- лімфедема хронічна: анехогенні «рідинні» прошарки, потовщення та гіпоехогенність (набряк) дерми;
- лімфедема гостра: ознаки лімфангоїту (гіперехогенність за ходом лімфатичних судин) та реактивного лімфаденіту;
- ліпедема: потовщення та гіпоехогенність підшкірної жирової клітковини.
Вимірювання товщини підшкірної жирової клітковини проводять у таких ділянках з урахуванням порогових значень (Amato A.C.M. et al., 2021): претибіально (>11,7 мм); на зовнішній поверхні стегна (>17,9 мм); на латеральній поверхні гомілки (>8,4 мм).
Зміна форми кривої доплерівського спектра є важливою діагностичною ознакою ураження вен. У нормі на проксимальних сегментах глибоких вен венозний кровотік є фазним, синхронізованим із диханням. Відсутність синхронізації кровотоку з диханням на проксимальних сегментах вен є ознакою обтурації просвіту вени (тромбоз) або екстравазальної компресії. Важливою ознакою серцево-судинних захворювань (СН і хронічна легенева гіпертензія) є кровотік, синхронізований із серцевим ритмом (Balzan F.M. et al., 2014).
Важливим ультразвуковим параметром також є діаметр нижньої порожнистої вени та відсоток її спадання при диханні. Зменшення індексу спадання спостерігається при ССЗ, які характеризуються дисфункцією правих відділів серця, що також може супроводжуватися набряками нижніх кінцівок.
У пацієнтів з ожирінням також погіршується венозний відтік, що призводить до:
- збільшення діаметра вен;
- сповільнення кровотоку та появи ефекту спонтанного ехо-контрастування;
- зменшення синхронізації кривої венозного кровотоку з диханням;
- можливого виникнення рефлюксу.
Лікування ХЗВ на фоні ССЗ
Лікування ХЗВ є надзвичайно важливим, особливо у пацієнтів кардіологічного профілю, оскільки в цій ситуації воно є предиктором більш тяжких ускладнень і смерті з усіх причин через взаємопідсилення патогенетичних механізмів розвитку обох груп захворювань, а саме – ендотеліальної дисфункції, розвитку хронічного запалення та тромботичних ускладнень. Чим вищий клас венозної недостатності за класифікацією СЕАР, тим вищий ризик серцево-судинних подій у найближчі 10 років (Prochaska J.H. et al., 2021).
Консервативні підходи до лікування пацієнтів із ХЗВ включають призначення медикаментозних засобів, компресійної терапії та модифікацію способу життя. Компресійна терапія показана пацієнтам зі стабільною СН I-II ступеня за NYHA (функціональна класифікація Нью-Йоркської асоціації кардіологів) (Rabe et al., 2020). Рішення про застосування компресійної терапії при більш тяжкому перебігу СН має прийматися індивідуально (Urbanek T. et al., 2020).
Веноактивні препарати достовірно впливають на зменшення набряків. Зокрема, найкращі показники ефективності при вимірюванні окружності нижньої кінцівки та об’єму стопи або гомілки на рівні кісточок спостерігалися при застосуванні екстракту Іглиці в комбінації з гесперидином метилхальконом і вітаміном С (клас доказовості 1А) (Nicolaides A. et al., 2018). Екстракт Іглиці є основним компонентом препарату Цикло 3 Форт (виробництво Pierre Fabre Medicament Production), дієвість якого була показана у клінічному дослідженні (Monjotin N. et al., 2022). Цикло 3 Форт продемонстрував суттєве дозозалежне покращення скорочення гладком’язових клітин лімфатичних судин та зменшення інтенсивності запалення. Екстракт Іглиці також має мінімальні ризики взаємодії з іншими лікарськими засобами, не впливає на артеріальний тиск, що особливо важливо у коморбідних пацієнтів, які часто приймають декілька препаратів (Kondža M. et al., 2024). Призначення препарату Цикло 3 Форт дозволяє досягти збільшення венозного й лімфатичного тонусу, покращення мікроциркуляції та зменшення запалення. Цикло 3 Форт має всесвітнє визнання в сучасних рекомендаціях із менеджменту ХЗВ (таблиця).
|
Таблиця. Цикло 3 Форт: всесвітнє визнання в рекомендаціях щодо ХЗВ |
|||
|
EVF Європейський венозний форум1 |
ESVS Європейське товариство судинних хірургів2 |
AVF Американський венозний форум3 |
UVS Українська судинна спільнота4 |
|
2018, 2020 |
2022 |
2023 |
2022 |
|
1А |
✓ |
✓ |
✓ |
|
1 Nicolaides A.N. et al. Int Angiol. 2018;37(3)232-254; 2 Eur J Vasc Endovasc Surg (2022) 63, 184e267; 3 Journal of Vascular Surgery: Venous and Lymphatic Disordersю 2023; 4 Klinichna khirurhiia. 2022 Jan/Feb; 89(1-2):11-41. |
|||
Тему «Лікування пацієнтів з поєднанням хронічної венозної недостатності та захворюваннями периферичних артерій» висвітлив у своїй доповіді заслужений лікар України, судинний хірург, завідувач відділення хірургії судин КУ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Олег Олександрович Сергєєв.
Поширеність захворювань периферичних артерій (ЗПА) залежить від віку: серед чоловіків 60-69 років – 6,5%, 70-79 років – 11,6% і зростає до 29,4% у пацієнтів старше 80 років. Подібне вікове збільшення частоти ЗПА спостерігається й у жінок за цими віковими категоріями: 5,3, 11,5 і 24,7% відповідно. Серед дорослого населення частота хронічної венозної недостатності (ХВН) вдвічі більша, ніж ЗПА: 23 і 10% відповідно. У 17% пацієнтів із ХВН основним симптомом є набряки, а при ЗПА – порушення ходи (переміжна кульгавість). Оцінка медичних показників після проведення ангіографії у пацієнтів із IV стадією ЗПА виявила в 1,7 раза частішу наявність супутніх ознак ХЗВ (Ammermann F. et al., 2020). Натомість 21% пацієнтів із ХЗВ мають супутні ЗПА.
У кожного пацієнта із ХЗВ стадії С5-С6 за СЕАР слід визначати кісточково-плечовий індекс (КПІ <0,9) для виключення ЗПА (Matic M. et al., 2016). Спільними факторами ризику даних патологій є гіпертонічна хвороба та високий показник індексу маси тіла (ІМТ). Приблизно 15-20% пацієнтів із венозними виразками також страждають від артеріального ураження судин нижніх кінцівок із показником КПІ <0,8. У пацієнтів із ЗПА обов’язковим є проведення скринінгу на наявність ожиріння, метаболічного синдрому та цукрового діабету.
Ведення пацієнтів з ураженням артеріальних і венозних судин
У пацієнтів із ЗПА нижніх кінцівок, які палять, рекомендовано спостерігати за дотриманням режиму лікування, відповіддю на терапію та побічними ефектами протягом двох-чотирьох тижнів із моменту спроби кинути палити. Пацієнтам із ЗПА рекомендовано знизити концентрацію ліпопротеїнів низької щільності до <1,4 ммоль/л (<55 мг/ дл) або зменшити її на ≥50%, якщо вихідні значення знаходяться в межах 55-110 мг/дл (Nordanstig J. et al., 2024).
Терапія у пацієнтів із ЗПА включає антитромботичні, ліпідознижуючі, гіпотензивні, антидіабетичні препарати; також необхідною є вакцинація проти грипу, оскільки у цій категорії осіб захворюваність на грип у 4 рази перевищує таку в загальній популяції. У всіх пацієнтів із ЗПА нижніх кінцівок (включаючи безсимптомні стадії) рекомендовано виконання фізичних вправ помірної інтенсивності тривалістю 150-300 хв на тиждень або аеробної фізичної активності високої інтенсивності 75-150 хв на тиждень, щоб зменшити ризик смерті від усіх причин.
Неодмінною складовою лікування ХЗВ є призначення веноактивних препаратів, що відображено у профільних настановах (Nicolaides A. et al., 2018). Зокрема, у пацієнтів із симптоматичним ХЗВ, які не проходять інтервенційне лікування, очікують на втручання або мають венозні симптоми й/або набряк після втручання, слід розглянути призначення веноактивних препаратів для зменшення венозних симптомів і набряку на основі наявних даних щодо кожного окремого препарату. Величина ефекту венотоніків визначається показником SMD (standardizing mean difference, стандартизована різниця ефекту), який відображає дієвість препарату порівняно з плацебо (Takeshima N. et al., 2014): 0-0,2 – дуже низька; 0,2-0,5 – низька; 0,5-0,8 – середня; >0,8 – висока.
Дослідження найбільш поширених веноактивних препаратів продемонстрували, що Іглиця колюча в комбінації з гесперидином метилхальконом і вітаміном С має найвищі SMD в усуненні болю, відчуття важкості, набряклості, парестезій та набряків нижніх кінцівок (сила рекомендацій і доказовості – 1 А) (Nicolaides et al., 2018). Суттєвою перевагою Іглиці, основного компоненту препарату Цикло 3 Форт, є пряма і непряма дія на венозний та лімфатичний тонус судин за рахунок стимуляції α1- і α2-адренорецепторів та вивільнення норадреналіну. На відміну від інших веноактивних препаратів, які гірше працюють в умовах високої температури, дія Цикло 3 Форт (наприклад, влітку) посилюється (Rubanyf G. et al., 1984; Marcelon C. et al., 1988).
Доповідач представив власні напрацювання з приводу лікування пацієнтів із поєднаним ураженням судин, а саме ХВН та ЗПА.
- Пацієнти в стадії критичної ішемії з ХЗВ без трофічних виразок
Варіант 1: перший етап – відновлення артеріального кровотоку і призначення веноактивних препаратів, другий етап – хірургічна корекція венозного кровотоку.
Варіант 2: відновлення артеріального кровотоку з одномоментною ліквідацією патологічних венозних рефлюксів вен.
- Пацієнти із симптомами переміжної кульгавості з ХЗВ без трофічної виразки
Призначення на першому етапі веноактивних препаратів, далі – застосування компресійного трикотажу 2-го класу, якщо тиск на нижніх кінцівках (регіонарний систолічний тиск, РСТ) ≥60 мм рт. ст. У подальшому – хірургічна корекція або абляція при абсолютних чи значних венозних рефлюксах, ураженні стовбура підшкірних вен та значному діаметрі венозних судин.
- Пацієнти з ураженням периферичних артерій у стадії переміжної кульгавості з ХЗВ та трофічними виразками
Початкове лікування у вигляді призначення веноактивних препаратів, далі – хірургічна корекція венозного кровотоку (кросектомія + короткий стрипінг або сегментарна абляція стовбурів, 10-15 см) із метою ліквідації патологічних венозних рефлюксів. У подальшому – застосування компресійного трикотажу 2-го класу, якщо РСТ ≥60 мм рт. ст.
Тему сучасного менеджменту захворювань вен продовжила віце-президент Асоціації судинних хірургів, флебологів та ангіологів України, головний науковий співробітник відділу хірургії магістральних судин ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України», доктор медичних наук, професор Лариса Михайлівна Чернуха із доповіддю «ХЗВ і ожиріння».
Однією з головних проблем сьогодення, яка впливає на загальний стан здоров’я населення, є зайва вага. Патологічний надлишок жирової тканини, що призводить до високого ІМТ, класифікують як ожиріння (Petrascu F.M. et al., 2024). За даними ВООЗ станом на 2022 рік, 890 млн людей у світі мають ожиріння, що становить приблизно 16% дорослого населення планети. ІМТ >25 кг/м2 вважається показником надмірної ваги, а ІМТ >30 кг/м2 вказує на ожиріння.
Зв’язок між ХЗВ та ожирінням
Науковцями був доведений прямий зв’язок між ХЗВ та ожирінням. Надмірна вага призводить до венозного стазу в нижніх кінцівках, який може спровокувати виникнення як ТГВ, так і розвиток тяжких форм ХЗВ, у тому числі ХВН. Ожиріння збільшує ризик виникнення ХВН і пов’язаних із нею ускладнень у більш ніж 6 разів (Sirshendu P. et al., 2023). Було показано, що надмірна вага може бути незалежним предиктором розвитку ХЗВ у пацієнтів із ССЗ, а варіабельність ІМТ впливає на ступінь їх проявів. Ця кореляція між ІМТ і клінічною тяжкістю ХЗВ навіть без венозного рефлюксу вказує на те, що надмірна вага може спричиняти прогресування трофічних порушень у ділянці гомілок, незалежно від стану венозного кровотоку (Danielsson G. et al., 2002).
Ожиріння також є незалежним фактором ризику появи гідростатичних виразок навіть за відсутності недостатності клапанів або обструкції, що може бути інтерпретовано як функціональна венозна недостатність. Патогенез даного явища зумовлений тим, що у хворого постійно опущені ноги внаслідок обмеженої рухливості. Крім того, описано стиснення вен нижніх кінцівок абдомінальними жировими відкладеннями. Відсутність ультрасонографічно підтверджених патологічних рефлюксів і/або обструкцій не виключає наявності таких клінічних ознак, які характерні для ХВН, а саме – гіперпігментації, ліподерматосклерозу, екзематозного дерматиту, трофічних змін м’яких тканин гомілки та трофічних виразок. Обмеження рухливості зі зниженою активністю гомілковостопного «м’язового насоса» та стиснення вен абдомінальною жировою тканиною при ожирінні є можливими причинами функціональної венозної недостатності.
У вітчизняному дослідженні взяли участь 57 хворих із морбідним ожирінням (ІМТ >30 кг/м2), ознаками ХВН, які відповідали 4-6 стадіям тяжкості захворювання за СЕАР. Крім загальноклінічних показників у пацієнтів оцінювали стан глибокої та поверхневої венозних систем методом кольорового дуплексного ангіосканування, а також мікроциркуляторні зміни в тканинах нижніх кінцівок – методом лазерної доплерівської флоуметрії. Результати показали, що у 46 (80,7%) хворих була діагностована гіпертонічна хвороба, яка сама по собі є фактором ризику виникнення порушень мікроциркуляції (синдром Марторелла). У 17 (29,8%) пацієнтів були виявлені зміни з боку ендокринної системи, у 21 (36,8%) – порушення функції печінки, що сприяють дистрофічним змінам тканин (Чернуха Л.М., Гуч А.О., 2003).
Ожиріння посилює будь-які наявні набряки або може їх спричиняти первинно, а також підвищує ризик виникнення венозних тромботичних ускладнень, із розвитком посттромботичного синдрому, погіршує перебіг ХЗВ та сприяє формуванню венозних трофічних виразок (Gostl K. et al., 2009; Faeber G. et al., 2014).
Крім того, встановлений чіткий взаємозв’язок між ожирінням та лімфедемою, яка проявляється набряком однієї або обох кінцівок. Первинна лімфедема часто спричинена спадковими/вродженими аномаліями лімфатичної системи; вторинна – зустрічається частіше й може бути наслідком оперативного втручання (видалення лімфатичних вузлів), променевої терапії, інфекції або травми. Тяжке ожиріння може спричиняти лімфедему нижніх кінцівок внаслідок зміни структури та функції лімфатичної системи (резорбційної та транспортної). При ожирінні також виникає дисфункція адипоцитів/жирової тканини, а також імунна та ендокринна дисфункція, підвищується проникність стінок лімфатичних судин, збільшується об’єм міжтканинної рідини внаслідок порушення скоротливої здатності лімфатичних судин, що викликає терапевтичну потребу в проведенні мануального лімфодренажу, застосуванні компресійної терапії для покращення лімфовідтоку у пацієнтів із лімфедемою, флебедемою і ліпедемою (Bindlish S. et al., 2023).
Патологічне ожиріння (ІМТ >40 кг/м2) є найпоширенішою причиною вторинної лімфедеми й формує власну нозологію – лімфедему, пов’язану з ожирінням. У ході дослідження спостерігали збільшення діаметра стегнової вени та погіршення параметрів венозного кровотоку у пацієнтів з ожирінням. Науковці вважають це підтвердженням того, що абдомінальна жирова тканина може механічно збільшувати ризик венозної тромбоемболії та ХЗВ через підвищення внутрішньочеревного тиску (Bindlish S. et al., 2023).
Вісцеральна жирова тканина є не тільки запасом енергії, а й місцем продукування численних гормонів і цитокінів, які впливають на метаболізм глюкози та ліпідів і процес згортання крові (Faeber G., 2018). Гіперінсулінемія також пов’язана з ожирінням і його ускладненнями, посилює адипогенез, знижує ліполіз, що призводить до збільшення вісцеральної жирової тканини і, таким чином, до утворення прозапальних гормонів, які активують коагуляцію. Утворення набряків збільшується в результаті зумовленого запаленням підвищення проникності капілярів, підвищеної затримки рідини та натрію, а також опосередкованого інсуліном підвищення рівня естрадіолу.
Таким чином, терапевтичні опції мають бути спрямовані в першу чергу на зниження гіперінсулінемії та усунення резистентності до інсуліну, а також на боротьбу із хронічним запаленням (Faeber G., 2018). У пацієнтів з ожирінням запалення поширюється за межі жирової тканини, що є наслідком постійного вивільнення прозапальних речовин молекулами жирових клітин. Хронічне запалення при ожирінні змінює функцію ендотелію, посилюючи міграцію лейкоцитів і проникність судинної стінки. Результати демонструють, що вік хворого, рівні C-реактивного білка й фібриногену та кількість нейтрофілів є значущими предикторами прогресування ХЗВ при ожирінні. Це вказує на важливість лікування запалення як частини терапевтичної стратегії у пацієнтів з ожирінням і ХЗВ.
Ведення пацієнтів з ожирінням і ХЗВ
Включення до схеми лікування лікарських препаратів із протизапальними властивостями поряд із традиційними методами терапії може забезпечити більш комплексний і персоналізований підхід з метою покращення результатів у пацієнтів із тяжкими формами ХЗВ. Враховуючи, що надлишок жирової тканини може сприяти хронічному системному запаленню, що пов’язано з поганим загоєнням хірургічних ран, у пацієнтів з ожирінням може бути доцільним відкласти операцію. За даними літератури, результати оперативного втручання прогресивно погіршувалися при ІМТ >35 кг/м2, а в пацієнтів з ІМТ ≥46 кг/м2 були дуже поганими, тому, перш ніж пропонувати лікування ХЗВ, слід розглянути можливість спрямованого зниження ваги (Petrascu F.M. et al., 2024) із залученням мультидисциплінарної команди: судинного хірурга, ендокринолога, за потреби – баріатричного хірурга і т. д.
Рекомендації для пацієнтів з ожирінням і ХЗВ включають настанови щодо корекції способу життя, спрямованої на досягнення зниження ваги, дієтичні обмеження та нутритивну (за необхідності гормональну) підтримку, а також контроль лабораторних маркерів запалення та гормонального статусу (Petrascu F.M. et al., 2024).
Серед вивчених флеботонічних речовин екстракт Іглиці колючої відомий тим, що підвищує венозний тонус за рахунок прямого і непрямого адренергічного ефекту та покращує скорочувальну здатність периферичних лімфатичних судин. Крім того, екстракт чинить протизапальну дію шляхом пригнічення активації ендотеліальних клітин на фоні гіпоксії. Важливою властивістю Іглиці колючої є вплив на М1- та М3-мускаринові рецептори (Rauly-Lestienne I. et al., 2017). Це сприяє зменшенню проникності капілярів і, як наслідок, набрякового синдрому. До того ж екстракт Іглиці зменшує взаємодію лейкоцитів з ендотелієм після ішемічних змін та реперфузійних втручань, що підтверджує протизапальний ефект препарату.
Препарат Цикло 3 Форт, крім екстракту Іглиці колючої, містить гесперидин метилхалькон, який посилює міжклітинні зв’язки між ендотеліоцитами, що зменшує проникність капілярів. Вітамін С у складі препарату підвищує опір та функцію капілярів. Цикло 3 Форт довів свою ефективність у багатьох дослідженнях та літературних оглядах і постійно включений у список рекомендованих у публікаціях та настановах профільних товариств.
Отже, ХЗВ, СН та ожиріння є взаємопов’язаними патологіями, які потребують мультидисциплінарного підходу в умовах коморбідності. Ожиріння погіршує венозний відтік, що сприяє розвитку варикозної хвороби. У свою чергу, СН призводить до появи набряків та посилює прояви венозної недостатності. Комплексний підхід до лікування має враховувати корекцію маси тіла, стабілізацію серцевої функції та покращення венозного відтоку. Цикло 3 Форт завдяки венотонізуючим та ангіопротективним властивостям з доведеною ефективністю є препаратом вибору в лікуванні ХЗВ. Він знижує проникність судинної стінки та інтенсивність запалення, тим самим зменшуючи набряки, біль, важкість, парестезії та інші прояви ХЗВ. Препарат має високий профіль безпеки, тому може використовуватись у якості як монотерапії, так і у складі лікування ХЗВ в умовах коморбідності.
Підготувала Катерина Пашинська
Тематичний номер «Хірургія. Ортопедія. Травматологія. Інтенсивна терапія» № 2 (64), 2025 р.
