24 травня, 2025
Серотонін чи ГАМК: ключ до емоційної рівноваги та психічного здоров’я
За матеріалами науково-практичної конференції «Чорноморська неврологічна платформа»
Серотонін і γ-аміномасляна кислота (ГАМК) – ключові нейромедіатори, що відіграють вирішальну роль у регуляції емоційної рівноваги та психічного здоров’я. Під час заходу «Чорноморська неврологічна платформа», який відбувся 1-2 травня, завідувач кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії ДВНЗ «Ужгородський національний університет», доктор медичних наук, професор Михайло Михайлович Орос детально розглянув механізми взаємодії серотоніну, ГАМК і глутамату в підтримці емоційної рівноваги. Доповідач акцентував увагу на сучасних підходах до корекції нейромедіаторного балансу та їхньому значенні для клінічної практики.
Серотонін – нейромедіатор, часто відомий як «гормон радості», проте його функції значно ширші. Він модулює когнітивні процеси, впливає на навчання, пам’ять, а також регулює фізіологічні функції, як-от звуження судин і блювання. Водночас варто пам’ятати, що серотонін – лише один із ключових медіаторів психоемоційної регуляції. Не менш важливою ланкою є ГАМК, яка забезпечує гальмівну рівновагу в центральній нервовій системі. Навіть за достатнього рівня серотоніну дефіцит ГАМК призводить до дисбалансу з глутаматом – головним збуджувальним медіатором, що може спричиняти надмірне нервове збудження, тривожність і навіть панічні атаки. Тож ефективна нейромедіаторна підтримка має охоплювати як серотонінергічну, так і ГАМК-ергічну систему.
Серотонін регулює психоемоційні реакції: тривогу, неспокій, агресивність, фобії, нав’язливі думки, імпульсивність, сексуальну поведінку та контроль сну, що робить його медіатором хорошого самопочуття. Його модуляція є основою дії психотропних і нейротропних препаратів. Найбільша концентрація серотоніну – в ентерохромафінних клітинах кишечнику, тромбоцитах, мастоцитах, центральній нервовій системі, де він нерівномірно розподілений, із найвищим рівнем у гіпоталамусі та середньому мозку. Для підвищення рівня серотоніну при психічних розладах застосовують синтетичні та природні антидепресанти.
Порушення обміну серотоніну впливають на розвиток депресії, тривожних станів, шизофренії, алкоголізму й інших психічних розладів. Низький рівень серотоніну може провокувати агресію та озлобленість. Знижений рівень цього нейромедіатора в головному мозку виявлений у пацієнтів із тяжкою депресією, які здійснили суїцидальні акти. Дослідження показують, що функціонування серотонінових рецепторів впливає на алкогольну залежність: зокрема, в дослідах на щурах селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) знижували споживання алкоголю. Рівень серотоніну може знижуватися під впливом стресу, тривалого перебування в темному середовищі, приймання алкоголю, нікотину, кофеїну та певних лікарських засобів. Крім того, хронічний стрес може виснажувати й ГАМК-ергічну систему, що посилює збудження на фоні низької серотонінової активності. Саме тому ефективна терапія має враховувати не лише стимуляцію серотоніну, а й підтримку ГАМК.
Існують вагомі докази, що серотонін (5-гідрокситриптофан (5-HT)) може знижувати імпульсивність та агресію (Nutt, 2017). СІЗЗС зменшують стрес і занепокоєння, ймовірно, через стимуляцію постсинаптичних 5-HT1A‑рецепторів. Серотонін також чинить складний вплив на когнітивні функції: він може спричиняти когнітивне зміщення в мигдалині щодо стресових образів і думок, а також сприяти нейрогенезу гіпокампа, необхідному для кодування пам’яті. Крім того, на серотонінові рецептори впливають 5-HT-вивільнювачі швидкої дії, як-от МДМА (метилендіоксиметамфетамін), а також психоделіки, зокрема псилоцибін і діетиламід лізергінової кислоти (ЛСД), які є агоністами рецептора 5-HT2A. Ці речовини можуть надати цінну інформацію про механізми серотонінової передачі в головному мозку. Водночас порушення гальмівної нейромедіації – як наслідок дефіциту ГАМК – може нейтралізувати ці позитивні ефекти, сприяючи тривожності або емоційній лабільності навіть за умов адекватного рівня серотоніну.
Серотонін діє через низку рецепторів, серед яких особливу увагу привертають 5-HT1A та 5-HT2A. Рецептори 5-HT1A переважно локалізовані в лімбічній системі (гіпокамп, ядра шва), де регулюють емоційні реакції, а також виступають як авторецептори, що гальмують надмірне серотонінове збудження. Їх стимуляція чинить анксіолітичний ефект, саме тому агоністи цих рецепторів, як-от буспірон, застосовуються при тривожних розладах. Натомість 5-HT2A-рецептори, представлені в корі головного мозку, зокрема в префронтальних і тім’яно-скроневих ділянках, беруть участь у когнітивній обробці інформації, гнучкості мислення та творчості. Їх активація психоделіками нині вивчається у межах новітніх підходів до лікування афективних розладів.
Серотонін відіграє ключову роль у регуляції імпульсивності та агресії. Виснаження його попередника – триптофану – знижує рівень 5-HT, що посилює імпульсивну та агресивну поведінку. Навпаки, речовини, які підвищують його рівень, як-от МДМА, зменшують агресію та імпульсивність. Це спричинило класифікацію таких сполук як serenins, що сприяють гармонізації емоційного стану, знижують дратівливість і підвищують психологічну стійкість.
Дослідження показують, що низький рівень метаболіту серотоніну 5-гідроксиіндолоцтової кислоти (5-НІАА) асоціюється зі зниженим обміном серотоніну в мозку. Люди з низьким рівнем 5-НІАА частіше проявляють імпульсивність, агресію та мають підвищений ризик суїцидальних дій. Тимчасове виснаження серотоніну, яке можна зумовити дефіцитом триптофану в дієті, також посилює ці поведінкові прояви. Антиагресивний та антиімпульсивний ефекти серотоніну опосередковуються стимуляцією постсинаптичних рецепторів 5-HT1A. Їхня активація агоністами або підвищення рівня серотоніну в синапсах сприяє зменшенню агресії та імпульсивності. Деякі препарати прямої дії на 5-HT1A, як-от буспірон, використовувалися для зниження рівня гніву в психіатричних пацієнтів, а елтопразин – для корекції агресії у людей з когнітивними порушеннями. Як і агресія, тривожність також може бути зменшена стимуляцією рецепторів 5-HT1A. СІЗЗС підвищують рівень серотоніну та стимулюють ці рецептори в лімбічних ділянках мозку, що сприяє зниженню тривоги.
Стимуляція постсинаптичних рецепторів 5-HT1A є бажаною властивістю анксіолітиків та антидепресантів, оскільки вони пригнічують надмірну мозкову активність. Цей рецептор також бере участь у нейрогенезі, сприяючи вивільненню BDNF у гіпокампі, що покращує здатність до навчання та когнітивні функції (Nutt, 2017).
Когнітивна гнучкість, навпаки, модулюється рецептором 5-HT2A. Дослідження демонструють, що його стимуляція агоністами, як-от ЛСД і псилоцибін, може покращувати когнітивні здібності та творче мислення. Виснаження серотоніну та блокування 5-HT2A-рецепторів зумовлюють порушення когнітивної гнучкості, що, ймовірно, пов’язано зі зниженням активності 5-HT1A (Nutt, 2017).
Отже, 5-HT відіграє ключову роль у регуляції стресу та тривожності. СІЗЗС стимулюють постсинаптичні рецептори 5-HT, сприяючи зменшенню тривожних проявів. Він також здатен знижувати імпульсивність і агресію, а його вплив на мигдалину може забезпечувати когнітивне упередження, що захищає від стресових образів і негативного мислення (Nutt, 2017).
Серотонін сприяє «хімічному» щастю, але його дія залежить від балансу інших нейромедіаторів. ГАМК забезпечує заспокійливий ефект, дофамін – «хімічне» задоволення, ендорфін – ейфорію, а глутамат – когнітивну функцію та пам’ять. Варто наголосити: скільки б ми не підвищували рівень серотоніну, цього може виявитися недостатньо для контролю тривожності, якщо в організмі спостерігається дефіцит ГАМК. Саме вона відповідає за гальмування збудження, врівноваження глутаматної активності й забезпечення емоційної стабільності. При нестачі ГАМК виникає так звана глутаматна атака – надмірне збудження нейронів, яке клінічно проявляється як тривожний розлад, підвищена дратівливість, порушення сну. Отже, в профілактиці нейропсихіатричних порушень ГАМК виконує не менш важливу роль, ніж серотонін, а іноді – навіть більш визначальну.
Дисбаланс між ГАМК і глутаматом може спричиняти тривожність, мігрень, порушення рухових стереотипів і тіки, навіть при високому рівні серотоніну.
Магній є природним антагоністом глутамату, сприяє заспокоєнню та допомагає підтримувати нейрохімічний баланс.
Гамалате В6 – це комплекс із 4 природних метаболітів мозку, що забезпечує потужний протитривожний ефект: ГАМК (75 мг) заповнює дефіцит ендогенної ГАМК, усуває тривогу, покращує пам’ять і когнітивні функції; γ-аміно-β-оксимасляна кислота (37 мг) чинить протисудомну дію, нормалізує сон, сприяє холінергічній стимуляції та легко проникає через гематоенцефалічний бар’єр; магнію глутамату гідробромід (75 мг) блокує глутаматні рецептори, швидко усуває тривожність і чинить релаксувальний ефект; піридоксин (37 мг) бере участь у синтезі ГАМК із глутамінової кислоти, відновлює рівень дофаміну й серотоніну та покращує енергетичний обмін нейронів.
Дослідження M. Mendoza (1992) показало, що після 30 днів лікування ефективність Гамалате В6 майже вдвічі зростає порівняно з першими 15 днями. Зниження дози бензодіазепінів у половини пацієнтів із паралельним прийомом Гамалате В6 не вплинуло на рівень тривожності. Заміна бензодіазепінів на Гамалате В6 не зумовила погіршення стану пацієнтів. Такі результати свідчать про можливість застосування препарату як альтернативи або в комбінації з анксіолітиками при лікуванні тривожних станів.
Підготувала Людмила Суржко
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 8 (594), 2025 р
