30 грудня, 2021

Хронічна хвороба нирок: діагностика та лікування

Керівництво Національного інституту Великобританії з питань здоров’я і вдосконалення медичної допомоги (NICE)*

У документі представлено рекомендації щодо ведення пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН) або ризиком її виникнення. Дані настанови спрямовані на запобігання або затримку прогресування, а також зниження ризику ускладнень і серцево-судинних захворювань. У документі також розглянуті питання лікування анемії та гіперфосфатемії, пов’язаних із ХХН.

Ключові слова: хронічна хвороба нирок, швидкість клубочкової фільтрації, рівень креатиніну, протеїнурія, альбуміново-креатинінове співвідношення.

1.1. Дослідження, призначені для діагностики хронічної хвороби нирок (ХХН)

Визначення функції нирок

Оцінювання швидкості клубочкової фільтрації на підставі показника креатиніну

1.1.1. Кожного разу, коли до клінічної лабораторії надходить запит на визначення рівня креатиніну сироватки, вона має надавати також показник розрахункової швидкості клубочкової фільтрації (рШКФ) на основі кліренсу креатиніну, визначений за допомогою розрахункової формули (див. рекомендацію 1.1.2). Результат визначення рШКФ додають до звіту про рівень креатиніну сироватки. У деяких випадках достовірність визначеної рШКФ креатиніну знижується (наприклад, у пацієнтів із гострим ушкодженням нирок [ГУН], вагітністю, набряками, розладами, що супроводжуються втратою м’язової маси, а також у дорослих, що мають недостатність харчування, порівняно високу м’язову масу, які приймають протеїнові добавки або перенесли ампутацію). Для деяких етнічних груп валідність показника рШКФ не підтверджена (наприклад, в осіб із ХХН темношкірої або азіатської раси та представників інших етнічних груп, які проживають у Великобританії).

1.1.2. Клінічні лабораторії мають:

використовувати формулу конвертації рівня креатиніну Співробітництва із питань епідеміології хронічної хвороби нирок (CKD-EPI), щоб розрахувати ШКФ креатиніну в дорослих; для визначення рівня креатиніну застосовують тестові системи з калібруванням, за допомогою якого можна визначити кількість креатиніну у вихідному стандартизованому зразку;
використовувати спеціальні тестові системи для визначення рівня креатиніну (наприклад, ферментні) і мас-спектрометрію з ізотопним розведенням (IDMS) і нульовою похибкою;
брати участь у Національному зовнішньому оцінюванні якості визначення рівня креатиніну Великобританії.

1.1.3. Показник рШКВ інтерпретують з обережністю в дорослих з екстремальною м’язовою масою, наприклад у бодібілдерів, осіб, які перенесли ампутацію, або в осіб із розладами, що супроводжуються втратою м’язової маси (зменшення м’язової маси призводить до переоцінювання, а збільшення м’язової маси – до недооцінювання ШКФ).

1.1.4. Дорослим пацієнтам рекомендують не вживати м’яса за 12 год до визначення у крові рШКФ креатиніну. Відібрані зразки крові слід вчасно відправляти: лабораторія має отримати й обробити їх упродовж 12 год після венепункції.

Надання значень ШКФ та їх інтерпретація

1.1.5. Клінічні лабораторії мають надавати показник рШКФ у вигляді цілого числа, якщо він становить 90 мл/хв/1,73 м² або нижче, або словами «вище 90 мл/хв/1,73 м²».

1.1.6. Якщо рШКФ перевищує 90 мл/хв/1,73 м², щоб виявити значне зниження функції нирок, використовують підвищення концентрації сироваткового креатиніну на 20%.

1.1.7. Значення рШКФ 60 мл/хв/1,73 м² або вищі слід інтерпретувати з обережністю й мати на увазі, що з підвищенням істинної ШКФ знижується точність оціночних показників ШКФ.

1.1.8. Результат рШКФ <60 мл/хв/1,73 м², отриманий у дорослого, у якого раніше не визначали ШКФ, слід підтвердити, повторивши дослідження протягом двох наступних тижнів. Інтерпретуючи зміни рШКФ, враховують біологічні та аналітичні коливання рівня креатиніну сироватки (±5%).

Визначення ШКФ із максимальною точністю

1.1.9. Якщо необхідно визначити ШКФ із максимальною точністю, наприклад під час моніторингу хіміотерапії та при оцінюванні функції нирок у потенційних прижиттєвих донорів, слід провести дослідження зі стандартним зразком речовини, що фільтрується (інулін, 51Cr-ЕДТА, 125I-іоталамат або іогексол).

Дослідження для виявлення протеїнурії

1.1.10. Реагентні смужки для виявлення протеїнурії не слід застосовувати в дітей та підлітків.

1.1.11. Реагентні смужки для виявлення протеїнурії не слід застососувати в дорослих, за винятком смужок, що дозволяють визначати низькі концентрації альбуміну, і представити результат у вигляді співвідношення «альбумін/креатинін» (альбуміново-креатинінового співвідношення, АКС).

1.1.12. Для первинного виявлення протеїнурії у дорослих, дітей та підлітків:

слід використосувати АКС сечі, а не білково-креатинінове співвідношення (БКС), оскільки перше співвідношення має вищу чутливість для виявлення низьких концентрацій білка;
при показниках АКС від 3 до 70 мг/ммоль слід знову визначити АКС у зразку ранкової сечі, щоб підтвердити отриманий результат.

Повторне дослідження не потрібне, якщо початковий показник АКС становить ≥70 мг/ммоль.

1.1.13. Підтверджене АКС ≥3 мг/ммоль слід вважати клінічно значущою протеїнурією.

1.1.14. Визначити рівень протеїнурії та АКС сечі у таких групах осіб:

дорослі, діти та підлітки із цукровим діабетом (1-го або 2-го типу);
дорослі із рШКФ <60 мл/хв/1,73 м²;
дорослі із рШКФ ≥60 мл/хв/1,73 м² у разі високої ймовірності в них ХХН;
діти та підлітки без цукрового діабету, у яких показник рівня креатиніну перевищує верхню межу для відповідного віку.

Якщо АКС становить ≥70 мг/ммоль, у якості альтернативи АКС можна призначати БКС.

Випадкове виявлення протеїнурії за допомогою реагентних смужок

1.1.15. Якщо при застосуванні реагентної смужки вперше виявлено протеїнурію нез’ясованого генезу, рекомендують виключити у пацієнта ХХН, визначивши рШКФ креатиніну та АКС.

Гематурія

1.1.16. Для виявлення гематурії у дорослих, дітей та підлітків (щоб визначити категорії осіб, які підлягають обстеженню на гематурію, див. рекомендацію 1.1.14) застосовують реагентні смужки:

отримані результати інтерпретують, надаючи їм оцінку від 1+ і вище;
для підтвердження позитивного результату не слід застосовувати мікроскопію сечі.

Лікування ізольованої макроскопічно невидимої гематурії

1.1.17. Якщо необхідно відрізнити стійку макроскопічно невидиму гематурію, що не супроводжується протеїнурією, від транзиторної гематурії, підтвердженням стійкої макроскопічно невидимої гематурії вважають отримання двох позитивних результатів у трьох дослідженнях, проведених за допомогою реагентних смужок.

1.1.18. Стійка макроскопічно невидима гематурія, із протеїнурією або без неї, є показаннням до дослідження на наявність злоякісних пухлин сечовивідних шляхів у відповідних вікових групах.

1.1.19. Пацієнтам зі стійкою макроскопічно невидимою гематурією, що не супроводжується протеїнурією, рекомендоване спостереження і щорічні повторні дослідження для виявлення гематурії (див. рекомендації 1.1.17 і 1.1.18), протеїнурії або альбумінурії, визначення ШКФ та моніторинг показників артеріального тиску протягом усього періоду, коли наявна гематурія.

Кому необхідно проходити обстеження на ХХН

1.1.20. Контрольне визначення ШКФ принаймні раз на рік показане дорослим, дітям та підліткам, які приймають ліки, що можуть негативно впливати на функцію нирок, зокрема інгібітори кальциневрину (наприклад, циклоспорин або такролімус), препарати літію або нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП – у разі тривалого застосування).

1.1.21. Обстеження на наявність ХХН із визначенням рШКФ креатиніну та АКС показане дорослим із будь-яким із наведених факторів ризику:

цукровий діабет;
артеріальна гіпертензія;
випадок ГУН в анамнезі;
серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність, захворювання периферичних судин або захворювання судин головного мозку);
органічні захворювання сечовидільної системи, рецидивуючі камені нирок або гіпертрофія передміхурової залози;
системні захворювання сполучної тканини, при яких можливе ураження нирок, наприклад системний червоний вовчак;
подагра; термінальна стадія захворювання нирок у сімейному анамнезі (категорія ШКФ G5) або спадкове захворювання нирок;
випадково виявлена гематурія або протеїнурія.

1.1.22. Обстеження на наявність ХХН із визначенням рШКФ креатиніну та АКС показане дітям та підліткам із будь-яким із наведених факторів ризику:

випадок ГУН в анамнезі;
єдина функціонуюча нирка.

1.1.23. Обстеження на наявність ХХН із визначенням рШКФ креатиніну та АКС можна виконати у дітей та підлітків із будь-яким із наведених факторів ризику:

низька вага при народженні (≤2500 г);
цукровий діабет;
артеріальна гіпертензія;
серцеві захворювання;
органічні захворювання сечовидільної системи, рецидивуючі камені нирок;
системні захворювання сполучної тканини, при яких можливе ураження нирок, наприклад системний червоний вовчак;
термінальна стадія захворювання нирок у сімейному анамнезі (категорія ШКФ G5) або спадкове захворювання нирок;
випадково виявлена гематурія або протеїнурія.

1.1.24. При обстеженні дорослих, дітей та підлітків на наявність ХХН не вважаються факторами ризику:

вік;
стать;
етнічна приналежність;
ожиріння за відсутності метаболічного синдрому, цукрового діабету або артеріальної гіпертензії.

1.1.25. Дорослі, діти та підлітки, що перенесли ГУН, підлягають спостереженню для виключення у них ХХН та її прогресування протягом щонайменше 3 років після ГУН (триваліше – в осіб із ГУН 3-ї стадії), навіть якщо показник рШКФ повернувся до вихідного рівня.

1.1.26. Рекомендації щодо моніторингу АКС у дітей та підлітків із цукровим діабетом наведені в настановах NICE із питань діабету в дітей:

«Моніторинг ускладнень та супутніх станів при цукровому діабеті 1-го типу»
«Моніторинг ускладнень та супутніх станів при цукровому діабеті 2-го типу».

1.2. Класифікація ХХН у дорослих

1.2.1. ХХН у дорослих класифікують, використовуючи комбінацію категорій ШКФ та АКС (табл. 1). Слід мати на увазі, що:

підвищення АСК асоційоване з підвищеним ризиком виникнення побічних явищ;
зниження ШКФ асоційоване з підвищеним ризиком виникнення побічних явищ;
поєднання підвищеного АСК та зниженої ШКФ підвищує ризик виникнення побічних явищ.

1.2.2. Призначаючи лікування ХХН, не слід орієнтуватись виключно на вік пацієнта.

Встановлення причини ХХН та оцінювання ризику виникнення побічних явищ

1.2.3. План встановлення причини ХХН слід узгодити з особою, що має ХХН, під час інформованої бесіди, особливо якщо цю причину можна повністю усунути (наприклад, у разі обструкції сечовивідних шляхів, застосування ліків, які негативно впливають на функцію нирок або посилюють наявне ураження ниркових клубочків).

1.2.4. Щоб оцінити ризик виникнення побічних явищ (наприклад, прогресування ХХН, ГУН, смерті від будь-якої причини та серцево-судинних ускладнень), враховують категорію ШКФ і АКС пацієнта (табл. 1) та повідомляють йому цю інформацію.

Показання до ультразвукового дослідження нирок у дорослих

1.2.5. Ультразвукове дослідження нирок показане всім дорослим із ХХН, у яких:

наявне прискорене прогресування ХХН (див. рекомендацію 1.3.5);
наявна макроскопічно видима або стійка невидима гематурія;
наявні симптоми обструкції сечовивідних шляхів;
наявний полікістоз нирок у сімейному анамнезі та вік >20 років;
ШКФ <30 мл/хв/1,73 м² (категорія ШКФ G4 або G5);
є потреба в біопсії нирки, підтверджена нефрологом.

1.2.6. Перед проведенням ультразвукового дослідження дорослим зі спадковим захворюванням нирок у сімейному анамнезі їм слід повідомити про порушення, що можуть бути виявлені, та їх значення.

1.3. Періодичність моніторингу

1.3.1. Якщо у дорослого, дитини або підлітка виявлено ХХН або ризик виникнення ХХН, із ними (та членами їхніх сімей або опікунами, якщо у цьому є потреба) слід узгодити частоту моніторингу стану нирок (показників рШКФ креатиніну та АСК). Слід мати на увазі, що в багатьох осіб ХХН прогресує повільно.

1.3.2. Узгоджуючи частоту моніторингу, слід дотримуватись:

рекомендацій, що стосуються думок і побажань пацієнтів щодо лікування, наведених у Настанові NICE із питань лікування пацієнтів у підрозділах для дорослих Національної служби охорони здоров’я Великобританії (NHS);
Настанови NICE щодо спільного прийняття рішень.

1.3.3. Слід ознайомитись із рекомендаціями щодо скерування дорослих (рекомендація 1.5.5) та дітей і підлітків (рекомендація 1.5.6) на консультацію до суміжних спеціалістів.

1.3.4. Для визначення мінімальної частоти моніторингу рШКФ креатиніну застосовують табл. 2, але остаточний графік моніторингу залежить від індивідуальних потреб пацієнта і передбачає врахування:

основної причини ХХН;
темпів зниження рШКФ або підвищення АКС (але слід мати на увазі, що прогресування ХХН часто є нелінійним);
інших факторів ризику, зокрема серцевої недостатності, цукрового діабету та артеріальної гіпертензії;
змін у схемі лікування (наприклад, призначення антагоністів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, НПЗП та діуретиків);
наявності супутнього захворювання (наприклад, ГУН);
схеми консервативного лікування ХХН, якщо воно призначене.

Встановлення прогресування захворювання в дорослих

1.3.5. Прискорене прогресування ХХН у дорослих встановлюють на підставі:

стійкого зниження ШКФ на ≥25% і зміни категорії ШКФ протягом 12 міс або
стійкого зниження ШКФ на 15 мл/хв/1,73 м² на рік.

1.3.6. Щоб визначити швидкість прогресування ХХН, слід виконати такі дії:

отримати мінімум три показники ШКФ протягом періоду, що не перевищує 90 днів;
у дорослих із вперше встановленим зниженням ШКФ слід повторно визначити ШКФ протягом наступних 2 тиж, щоб виключити будь-яку причину різкого зниження ШКФ. Такими причинами можуть бути ГУН або початок терапії антагоністами ренін-ангіотензинової системи.

1.3.7. Слід мати на увазі, що деякі дорослі мають підвищений ризик прогресування ХХН до термінальної стадії ниркової недостатності. Цей ризик встановлюють на підставі наведених показників:

стійкого зниження ШКФ на ≥25% протягом 12 міс або
стійкого зниження ШКФ на ≥15 мл/хв/1,73 м² протягом 12 міс.

1.3.8. Швидкість прогресування ХХН визначають, екстраполюючи поточну швидкість зниження ШКФ, і враховують отриманий показник при плануванні терапевтичних стратегій, особливо якщо він свідчить про потребу пацієнта у пожиттєвій замісній нирковій терапії.

Фактори ризику, асоційовані із прогресуванням ХХН у дорослих

1.3.9. Медичне спостереження для оптимізації стану здоров’я показане дорослим із будь-яким із наведених факторів ризику прогресування ХХН:

протеїнурія;
випадок ГУН в анамнезі;
артеріальна гіпертензія;
цукровий діабет;
паління;
африканське, афро-карибське або азіатське походження;
тривале застосування НПЗП;
нелікована обструкція сечовивідних шляхів.

1.3.10. Тривале застосування НПЗП у дорослих із ХХН може сприяти прогресуванню захворювання, натомість як нетривале використання цих препаратів іноді призводить до зворотного зниження ШКФ. Слід бути обережним, призначаючи довготривалу терапію НПЗП особі із ХХН. Крім того, при терапії НПЗП слід контролювати показник ШКФ, особливо в осіб із низькою вихідною ШКФ і/або наявністю інших ризиків прогресування захворювання.

1.4. Інформаційні та освітні заходи для осіб із ХХН

1.4.1. Особам із ХХН (та членам їхніх сімей або опікунам, якщо у цьому є потреба) пропонують освітні та інформаційні матеріали, зміст яких залежить від ступеня тяжкості та причини ХХН, супутніх ускладнень та ризику прогресування. Для більш детального інформування пацієнта слід ознайомити із:

інформацією про заохочення пацієнтів до активної участі у їх лікуванні, наведеній у Настанові NICE щодо лікування пацієнтів у підрозділах для дорослих NHS;
Настановою NICE щодо спільного прийняття рішень;
розділом про спільне прийняття рішень із Настанови NICE щодо надання медичної допомоги немовлятам, дітям та підліткам.

1.4.2. У розробці інформаційних або освітніх програм мають брати участь дорослі із ХХН, яких залучають на початку розробки програми. Нижче наведені можливі теми таких програм:

«Що таке ХХН і як саме вона уражає організм?»;
«Які запитання про стан своїх нирок пацієнт має ставити лікарю?»;
«Які існують методи лікування ХХН, якими є їхні переваги та недоліки, а також які ускладнення та побічні ефекти можуть виникнути у результаті лікування або прийому деяких медичних препаратів?»;
«Які існують методи самостійного лікування і підтримки нормального самопочуття для осіб із ХХН?»;
«Яким чином ХХН та її лікування може вплинути на повсякденне життя пацієнтів, їхню соціальну діяльність, можливості працевлаштування та фінансове становище, зокрема можливість отримання додаткових виплат та пільг?»
«Як особам із ХХН прийняти наявність у них захворювання і пристосуватися до нього, а також де вони можуть отримати психологічну підтримку?»;
«Інформація про замісну ниркову терапію (наприклад, частоту та тривалість сеансів діалізу або плазмаферезу та можливість додіалізної трансплантації нирки) і необхідну підготовку до неї (наприклад, формування фістули або встановлення перитонеального катетера)», якщо у пацієнта є потреба у такому лікуванні (див. Настанову NICE із питань замісної ниркової терапії та консервативного лікування);
«Консервативне лікування та показання до цього застосування».

1.4.3. Дорослим із ХХН (та членам їхніх сімей або опікунам, якщо у цьому є потреба) слід запропонувати високоякісні інформаційні чи освітні програми, відповідно до тяжкості їхнього стану й надати їм час для ознайомлення з можливим лікуванням та усвідомленого вибору терапії.

1.4.4. Слід переконатися, що медичні працівники, які надають інформаційні та освітні послуги, мають спеціалізовані знання щодо ХХН та необхідні навички з навчання пацієнтів.

1.4.5. Слід враховувати психологічні аспекти подолання ХХН та запропонувати дорослим із ХХН варіанти психологічної підтримки, наприклад участь у групах психологічної підтримки пацієнтів, отримання психологічної допомоги від працівника спеціалізованої патронажної служби.

Рекомендації щодо способу життя

1.4.6. Дорослим із ХХН рекомендовано займатися фізичними вправами, нормалізувати масу тіла та відмовитися від тютюнопаління.

Призначення дієти

1.4.7. Пацієнту слід надати дієтичні рекомендації щодо споживання калію, фосфатів, калоражу та вживання солі відповідно до ступеня тяжкості ХХН.

1.4.8. Якщо пацієнту призначено дієту, інформацію про неї слід надати разом із освітніми матеріалами. Водночас слід забезпечити детальний запис раціону пацієнта і спостереження за дотриманням дієти, щоб не допустити недостатності харчування.

Дієти з низьким вмістом білка

1.4.9. Дорослим із ХХН не слід призначати дієти з низьким вмістом білка (що передбачають споживання білка з їжею у кількості <0,6-0,8 г/кг/добу).

Самостійний контроль за захворюванням

1.4.10. Слід забезпечити такий комплекс заходів:

інформування дорослих із ХХН (та членів їхніх сімей або опікунів, якщо у цьому є потреба) про їхній діагноз;
заохочення дорослих із ХХН (та членів їхніх сімей або опікунів, якщо у цьому є потреба) до прийняття рішень щодо лікування;
самостійний контроль пацієнта за станом свого здоров’я (його інформують про важливість періодичного вимірювання артеріального тиску, відмови від тютюнопаління, фізичних вправ, дієти та належного застосування медичних препаратів) і заохочення дорослих із ХХН до усвідомленого вибору лікування.

1.4.11. Дорослим пацієнтам слід надати доступ до їхніх медичних даних (зокрема, інформації про діагноз і супутні захворювання, результатів досліджень, лікування та листів, що містять медичну інформацію), використовуючи для цього спеціальні інформаційні системи, наприклад систему Renal PatientView. Це заохотить пацієнтів до самостійного контролю ХХН і допоможе їм у цьому.

1.5. Оцінювання потреби в замісній нирковій терапії, критерії скерування до суміжних спеціалістів та лікування кількома спеціалістами

Оцінювання потреби в замісній нирковій терапії

1.5.1. Дорослим із ХХН та членам їхніх сімей або опікунам (за потреби) слід надати інформацію про 5-річний ризик виникнення потреби в замісній нирковій терапії (ризик встановлюють за допомогою рівняння для визначення ризику ниркової недостатності із чотирма змінними). Повідомляючи пацієнту про потребу в замісній нирковій терапії, слід дотримуватись Настанови NICE щодо спільного прийняття рішень.

1.5.2. Надаючи інформацію про потребу в замісній нирковій терапії, слід використовувати щоденну лексику, уникаючи жаргону. Технічні та медичні терміни слід пояснювати пацієнту зрозумілими для нього словами.

1.5.3. Консультація лікаря має тривати стільки, щоб надати пацієнту всю необхідну інформацію про потребу в замісній нирковій терапії та відповісти на будь-які його запитання. Якщо є потреба у додатковому обговоренні лікування, пацієнт має ще раз відвідати лікаря.

1.5.4. Інформування пацієнта про потребу в замісній нирковій терапії та всі рішення щодо лікування, прийняті пацієнтом, вносять у його медичні документи.

Критерії скерування до суміжних спеціалістів

1.5.5. Дорослих із ХХН скеровують до суміжних спеціалістів (з урахуванням побажань пацієнтів та їхніх супутніх захворювань) за наявності у них будь-якого з наведених факторів:

5-річний ризик виникнення потреби у замісній нирковій терапії, що перевищує 5% (ризик встановлюють за допомогою рівняння для визначення ризику ниркової недостатності із чотирма змінними);
показник АКС на рівні ≥70 мг/ммоль, крім випадків, коли це порушення спричинене цукровим діабету і пацієнт вже отримав відповідне лікування;
показник АКС на рівні 30 мг/ммоль (категорія АКС A3), що супроводжується гематурією;
стійке зниження рШКФ на ≥25% та зміна категорії ШКФ протягом 12 міс;
стійке щорічне зниження рШКФ на ≥15 мл/хв/1,73 м²;
погано контрольована артеріальна гіпертензія (якщо показники артеріального тиску перевищують індивідуальні цільові показники, встановлені для даного пацієнта), незважаючи на застосування щонайменше чотирьох антигіпертензивних препаратів у терапевтичних дозах (детальна інформація наведена у Настанові NICE із питань лікування артеріальної гіпертензії у дорослих);
діагностовані рідкісні або генетичні захворювання, що призвели до ХХН, або підозра на їх наявність;
підозра на стеноз ниркової артерії.

1.5.6. Дітей та підлітків із ХХН скеровують до суміжних спеціалістів за наявності у них будь-якого із наведених факторів:

показник АКС на рівні ≥3 мг/ммоль, підтверджений за допомогою повторного дослідження ранкової сечі;
гематурія;
зниження рШКФ будь-якого ступеня;
артеріальна гіпертензія;
діагностовані рідкісні або генетичні захворювання, що призвели до ХХН, або підозра на їх наявність;
підозра на стеноз ниркової артерії;
обструкція відтоку сечі з нирки.

1.5.7. Якщо особа із ХХН не потребує консультації суміжного спеціаліста, але лікар має деякі питання щодо стану її здоров’я, ці питання можна надіслати спеціалісту листом, електронною поштою, обговорити по телефону або у режимі віртуальної зустрічі.

1.5.8. Осіб із ХХН та порушенням відтоку сечі з нирки у результаті обструкції слід скерувати до урологічних служб, за винятком пацієнтів, що потребують термінового лікування (наприклад, у разі гіперкаліємії, тяжкої уремії, ацидозу або перевантаження організму рідиною).

Лікування кількома спеціалістами

1.5.9. Після скерування до суміжного спеціаліста:

узгоджують із пацієнтом із ХХН або членом його сім’ї чи опікуном (за потреби) план лікування, встановлюють у ньому дати відвідин лікаря та вносять план у медичні документи пацієнта. При цьому слід дотримуватись:
- рекомендацій, що стосуються думок і побажань пацієнтів щодо лікування, наведених у Настанові NICE із питань лікування пацієнтів у підрозділах для дорослих NHS;
- Настанови NICE щодо спільного прийняття рішень.
організовують медичне спостереження за пацієнтом, яке можна проводити не лише у спеціалізованій клініці, а й в амбулаторії загальної практики – сімейної медицини чи педіатричній клініці;
якщо пацієнт підлягатиме спостереженню у лікаря загальної практики, визначають критерії для майбутнього й повторного скерування до суміжних спеціалістів; при лікуванні дітей та підлітків лікар загальної практики має узгодити такі критерії зі службами вторинної медичної допомоги.

Підготувала Анна Сакалош

За матеріалами: https://www.nice.org.uk/guidance/ng203.

* Опубліковано 25 серпня 2021 р. Останнє оновлення: 24 листопада 2021 р.

Тематичний номер «Урологія. Нефрологія. Андрологія» № 4 (25), 2021 р.

Номер: Тематичний номер «Урологія. Нефрологія. Андрологія» № 4 (25), 2021 р.