18 вересня, 2021

Роль вітамінів групи В у лікуванні больових синдромів у неврології

Неспецифічний біль у спині залишається однією з актуальних медичних і соціальних проблем. Передусім це зумовлено його широкою розповсюдженістю серед осіб молодого та середнього віку й економічними витратами, пов’язаними з тимчасовою непрацездатністю. Причини болю в спині різноманітні, й лікування підбирається залежно від патогенетичних механізмів його виникнення. Проте при багатьох патологічних станах, які супроводжуються розвитком болю в спині (остеохондроз хребта, вертеброгенні радикулопатії, спондильоз, м’язовий спазм та ін.), у клінічній практиці застосовуються нейротропні вітаміни групи В – тіамін (В₁), піридоксин (В₆), ціанокобаламін (В₁₂). Розгляньмо докладніше роль вітамінів групи В у лікуванні болю в спині та сучасні рекомендації, що передбачають їх відповідне застосування.

Згідно із сучасними міжнародними рекомендаціями лікування болю в спині слід починати з парацетамолу чи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Цей клас лікарських засобів залишається одним із найефективніших і найширше застосовуваних у терапії болю. Проте ці препарати не завжди є достатньо ефективними, крім того, їх тривале застосування асоціюється з ризиком серйозних побічних ефектів (передусім гастроінтестинальних і кардіоваскулярних). Необхідність покращення безпеки лікування зумовила розроблення низки рекомендацій щодо строків застосування й дозування НПЗП. Зокрема, в багатьох настановах із лікування захворювань, які супроводжуються больовим синдромом і потребують призначення НПЗП, препарати цього класу рекомендовано призначати максимально короткими курсами та, якщо змога, в невисоких дозах. Підвищити ефективність і безпеку терапії НПЗП у пацієнтів із болем у спині дають можливість ад’ювантні (допоміжні) лікарські засоби, до яких найперше слід віднести вітаміни групи В.

Вітаміни групи В розглядають як допоміжну терапію неспецифічного болю в спині в багатьох зарубіжних рекомендаціях. Цей перелік щороку розширюється й останнім часом поповнився нижченаведеними настановами.

Методичні рекомендації, затверджені Міністерством охорони здоров’я
Словаччини (2019)

Лікування вертеброгенного болю:

неопіоїдні/опіоїдні аналгетики, ад’ювантні аналгетики (центральні міорелаксанти, протиепілептичні препарати, антидепресанти, глюкокортикоїди, місцеві анестетики, вітаміни групи В).

Високі дози вітамінів групи В (В₁, В₆, В₁₂):

допомагають скоротити тривалість застосування інших знеболювальних препаратів завдяки посиленню знеболювального ефекту;
можуть сприяти зменшенню частоти серцево-судинних і шлунково-кишкових побічних ефектів аналгетиків;
ад’ювантна терапія вітамінами може бути використана з метою профілактики розвитку хронічних больових вертеброгенних синдромів.

Болгарська Асоціація неврології (2018)

Лікування мононевритів і мононейропатій (різних нервів, у тому числі спинномозкових):

препарати другої лінії терапії: на пізній стадії – холінергічні засоби (галантамін), вітаміни групи В (В₁ – 30 мг, В₆ – 100 мг, В₁₂– 1000 мкг на добу), фізіотерапія.

Лікування плечового чи попереково-крижового плекситу:

галантамін внутрішньом’язово, вітаміни групи В (В₁ – 30 мг, В₆ – 100 мг, В₁₂ – 1000 мкг внутрішньом’язово щодня), фізіотерапія.

RASP

М’язово-скелетний (неспецифічний) біль у нижній частині спини
Гострий біль у нижній частині спини:

високі дози вітамінів групи В (піридоксин + тіамін (бенфотіамін) + ціанокобаламін ± лідокаїн) можна використовувати на додаток до НПЗП (рівень доказів В);
наявні докази посилення знеболювального ефекту при поєднанні комплексу вітамінів групи В із НПЗП.

RASP

Дискогенна попереково-крижова радикулопатія

Гостра дискогенна попереково-крижова радикулопатія:

високі дози вітамінів групи В (піридоксин + тіамін (бенфотіамін) + ціанокобаламін ± лідокаїн) можна використовувати в комбінації з НПЗП (рівень доказів С);
додавання вітамінів групи В до НПЗП може мати додатковий знеболювальний ефект.

Докладніше схеми лікування подано в таблиці.

На українському фармацевтичному ринку комплекс вітамінів групи В представлено комбінованим препаратом Мільгама^® в ампулах, що містить у своєму складі вітаміни В₁, В₆, В₁₂, які беруть участь у синтезі мієлінової оболонки й аденозинтрифосфату, забезпечують аксональний транспорт і мають аналгетичні властивості. Аналгетичну дію препарату Мільгама^® ампули пов’язують із власним антиноцицептивним ефектом, потенціюванням дії НПЗП та стимуляцією процесів ремієлінізації нервових волокон.

В одному з клінічних досліджень Мільгама^® в ампулах виявився ефективнішим за диклофенак натрію при лікуванні пацієнтів із гострим болем у спині. Значне зменшення вираженості болю в спині серед пацієнтів, які отримували препарат Мільгама^®, спостерігалося в 60% випадків, тоді як серед пацієнтів із групи диклофенаку натрію цей показник становив близько 45% (Данилов А. Б., 2000).

П. М. Камчатнов і співавт. (2013) вважають, що пацієнтам із гострим болем у нижній частині спини в гострій стадії доцільно призначати препарат Мільгама^® в ампулах до купірування больового синдрому. Надалі рекомендується перейти на таблетовану форму протягом декількох тижнів для стабілізації метаболізму в пошкодженому нервовому корінці. Показаннями для пролонгованого курсу лікування є хронічний характер больового синдрому, клінічні ознаки стиснення спінального корінця. Курс лікування може бути продовжений доти, доки цього потребує стан хворого.

При лікуванні гострого болю доцільно призначити щоденні внутрішньом’язові ін’єкції препарату Мільгама^® в ампулах (2 мл) протягом 10 днів. Для продовження лікування слід застосовувати по 1 таблетці Мільгами 1 раз на добу. Такий підхід відповідає сучасним рекомендаціям щодо ведення пацієнтів із неспецифічним болем у спині, згідно з якими рекомендовано зберігати фізичну активність під час лікування.

Раннє настання позитивного ефекту при використанні препаратів Мільгама^® ампули та Мільгама^® таблетки в лікуванні болю в спині слід розглядати як можливість своєчасного початку проведення реабілітаційних заходів, розширення рухового режиму, залучення пацієнта в активне заняття лікувальною фізкультурою, широкого застосування інших методів немедикаментозного лікування.

Підготував В’ячеслав Килимчук