2 квітня, 2025

Гліхат – сучасний підхід до зволоження очей: оптимальний склад для пацієнтів із хворобою сухого ока

Слізна плівка (СП) є необхідною для підтримки оптимального стану поверхні ока (ПО) та забезпечення нормального зору. Низка різнопланових внутрішніх та зовнішніх факторів може чинити несприятливий вплив на склад і стабільність СП, призводячи до хвороби сухого ока (ХСО) – одного з найпоширеніших патологічних станів, що зумовлюють потребу в офтальмологічному лікуванні.

Хоча ХСО може бути асимптоматичною, пацієнти часто спостерігають відчуття піску чи стороннього тіла в оці, дискомфорт, сухість очей, фотофобію, нечіткий зір і відчуття подразнення, печіння, болю. ХСО асоціюється зі значним медичним і соціально-економічним тягарем як для окремого пацієнта, так і для суспільства загалом. Консенсус робочої групи з питань ХСО TFOS DEWS II (2017) визначає ХСО як багатофакторний патологічний стан, що характеризується втратою гомеостазу ПО, нестабільністю та гіперосмолярністю СП, запаленням і ушкодженням ПО, нейросенсорними розладами. Всі ці ланки патогенезу формують хибне коло ХСО, посилюючи одна одну. За даними метааналізу, загальносвітова поширеність ознак і симптомів ХСО становить 8,7-30,1% (Xie M. et al., 2024).

Факторами ризику ХСО є чинники довкілля (недостатня вологість повітря, вплив низки полютантів, перебування під впливом сонця та вітру), особливості способу життя (низький рівень фізичної активності, робота з моніторами / екранами, розлади сну), офтальмохірургічні втручання, певні соматичні захворювання (синдром Шегрена, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, цукровий діабет, метаболічний синдром, дисфункція щитоподібної залози, хвороба Паркінсона, COVID‑19), застосування контактних лінз, приналежність до азіатської раси, наявність алергічних захворювань, дефіцит вітаміну А й омега‑3-поліненасичених жирних кислот, вживання певних фармакологічних препаратів (антиандрогенів, антидепресантів, антигістамінних засобів, анксіолітиків, ізотретиноїну) (Dash N., Choudhury D., 2024; Britten-Jones A.C. et al., 2024).

Несприятливі наслідки ХСО сягають далеко за межі ока. Так, в осіб із ХСО в 1,65 раза частіше розвивається депресія, в 1,62 раза частіше – тривожність, у 1,5 раза частіше – хронічна втома. Безумовно, якість життя пацієнтів із ХСО також є нижчою за показник хворих зі здоровою ПО (Ren Y. et al., 2023; Sayegh R. R. et al., 2021).

Патофізіологія та виклики лікування

Провідною особливістю патофізіології ХСО є її мультифакторність (рис. 1) (Huang D., Li Z., 2024).

Рис. 1. Основні ланки патогенезу ХСО

Первинними причинними факторами ХСО є запалення ПО та слізних залоз. У генетично схильних до ХСО осіб це запалення спричиняють чинники довкілля, інфекції, контакт з антигенами тощо. Стійка надмірна імунна відповідь на запалення асоціюється з вивільненням прозапальних цитокінів і подальшим посиленням запалення та ушкодженням ПО. Це ушкодження, своєю чергою, знову запускає відповідь вродженого імунітету, формуючи хибне коло (Xie M. et al., 2024).

Однією із форм ХСО є форма, асоційована з посиленим випаровуванням вологи з ПО. Провідна причина розвитку цієї форми ХСО – дисфункція мейбомієвих залоз, розташованих по краю повік. Секрет мейбомієвих залоз складається з полярних (фосфоліпідів) і неполярних ліпідів (холестерину та його ефірів). При потраплянні на ПО цей секрет покриває водний шар СП, забезпечує його стабільність та захищає ПО від мікробів та органічних часточок. У разі обструкції проток мейбомієвих залоз та/або змін кількісного чи якісного складу секрету може виникнути локальне запалення, а також створюються умови для розмноження бактерій та кліщів. Бактерійні ферменти руйнують ліпіди секрету мейбомієвих залоз, збільшуючи в’язкість слізної рідини та зменшуючи секрецію останньої на ПО. Дефіцит ліпідів у складі СП сприяє випаровуванню сльози, наростанню гіперосмолярності та розвитку запалення. Такі чинники згодом зумовлюють кератинізацію устя слізних залоз із розвитком їхніх обструкції та атрофії (Xie M. et al., 2024).

У деяких пацієнтів із ХСО зміни ПО є відсутніми чи малопомітними, проте спостерігаються виражений біль в очах або очна дизестезія. В таких осіб діагностують нейропатичну форму ХСО, а також виявляють зміни чутливості рогівки (Xie M. et al., 2024).

Іще одним центральним фактором патогенезу ХСО є гіперосмолярність СП, властива всім підтипам цієї хвороби. Гіперосмолярність СП спричиняє такі морфологічні зміни, як апоптоз клітин кон’юнктиви та рогівки, а також запускає запальний каскад, додатково зумовлюючи смерть клітин. В умовах гіперосмолярності знижується щільність нервових закінчень в епітелії рогівки, що згодом робить ПО чутливішою до гіперосмолярності. Гіперосмолярність СП також активує сигнальний шлях ядерного фактора κB в епітелії кон’юнктиви, сповільнює дозрівання дендритних клітин, активує Т‑клітини пам’яті в лімфатичних вузлах очей (рис. 2) (Xie M. et al., 2024).

Рис. 2. Роль гіперосмолярності сльози в патогенезі ХСО

Поліетіологічна природа ХСО значно ускладнює діагностику та лікування ХСО. Незважаючи на наявність спектра лікувально-профілактичних стратегій, ХСО часто залишається неповністю вилікуваною і протягом тривалого часу турбує пацієнта. Хоча наразі наріжним каменем патогенезу ХСО вважається запалення, покладатися винятково на протизапальну терапію в лікуванні мультифакторної патології недоцільно (Bu J. et al., 2024).

Гліхат: оптимальне рішення для пацієнтів із ХСО

Очним краплям Гліхат (World Medicine, Туреччина) властивий унікальний склад. Гліхат містить гіалуронат натрію 0,2%, який забезпечує ефективне зволоження та підтримку стабільності СП, а також поліетиленгліколь 400, що має вологоутримувальні властивості, за рахунок котрих підтримує пролонгований ефект зволоження. Слід зауважити, що така концентрація гіалуронату натрію дозволяє підтримати баланс між потужним зволоженням і відновленням ПО з одного боку та відсутністю нечіткого розмитого зору – з іншого. Продемонстровано, що 0,2% гіалуронат натрію більш виражено знижує центральну чутливість рогівки, ніж 0,1% (Ntonti P. et al., 2019). Загалом низькі концентрації (0,015% та 0,1%) є менш ефективними в загоєнні епітеліальних дефектів рогівки, ніж високі (0,2% та 0,4%), для яких відсутні відмінності в часі, необхідному для повного загоєння дефекту (Camillieri G. et al., 2004). Однак варто зазначити, що 0,4% гіалуронат натрію часто (у 18,3% користувачів) зумовлює розмитість/нечіткість зору (Munoz-Villegas P. et al., 2023).

Як консервант у краплях Гліхат використовується оксихлорокомплекс, який розкладається до природних компонентів сльози та має антимікробні властивості.

Гліхат рекомендований до застосування як засіб для щоденного зволоження ПО з метою збереження її фізіологічних захисних властивостей в умовах підвищеної сухості повітря; для захисту та змащування ПО при виникненні відчуття дискомфорту, печіння, подразнення; з метою усунення симптомів сухості й подразнення очей при контактних кон’юнктивітах різного генезу; для зменшення подразнення та сухості слизової оболонки очей у пацієнтів, що використовують контактні лінзи (при закрапуванні Гліхату знімати контактні лінзи не потрібно); при ХСО в перед- та післяопераційному періоді при втручаннях щодо катаракти, після лазерної корекції зору тощо; для очищення ПО від пилу й алергенів; у разі тривалого перебування за монітором комп’ютера, читання, керування автомобілем; із профілактичною метою для зволоження ПО при роботі в шкідливих умовах, за поганого освітлення, а також при зменшенні вироблення слізної рідини, пов’язаного з віком.

Гліхат і осмолярність: баланс для здоров’я очей

Важливо, що осмолярність Гліхату становить ≈171-300 мОсм/кг, тобто ці краплі є гіпоосмолярними. За даними клінічних досліджень, гіпоосмолярні розчини демонструють потужніший сприятливий вплив на корнеокон’юнктивальний епітелій, ніж ізотонічні. Так, в одному з випробувань пацієнтів із синдромом Шегрена рандомізували в групи лікування гіпо- та ізотонічним розчином натрію гіалуронату. Хоча в обох групах спостерігалося статистично достовірне покращення стану ПО, результат групи гіпотонічного розчину перевищував показники групи ізотонічного розчину за результатами тесту із забарвленням флуоресцеїном і часу розриву СП (рис. 3). Кон’юнктивальна імпресійна цитологія також підтвердила переваги гіпотонічного засобу для лікування ХСО (Aragona P. et al., 2002).

Рис. 3. Динаміка часу розриву СП у групах гіпо- та ізотонічного розчину гіалуронату натрію

Отже, очні краплі Гліхат відповідають сучасним стандартам офтальмологічної практики, забезпечуючи ефективне, безпечне, швидке та тривале зволоження ПО. Оскільки однією із провідних ланок патогенезу ХСО є гіперосмолярність сльози, гіпотонічність крапель Гліхат чинить додаткову сприятливу дію на корнеокон’юнктивальний епітелій, швидко знижуючи показник осмолярності.

Переваги Гліхату порівняно з іншими засобами

Основний складник Гліхату – ГК – має потужну доказову базу при ХСО. За даними масштабного метааналізу, очні краплі на основі ГК достовірно покращували сльозопродукцію порівняно із краплями без ГК, покращували результат тесту Ширмера та подовжували час розриву СП (у середньому на 0,27 мм та 0,28 с відповідно) порівняно із фізіологічним розчином. ГК та її найчастіше застосовувана сіль – гіалуронат натрію – це глікозаміногліканові дисахаридні лінійні біополімери, що складаються з повторюваних послідовностей N‑ацетилглюкозаміну та глюкуронату. Топічні засоби на основі ГК успішно застосовуються для затримки води та посилення секреції муцинів ПО з початку 1990-х рр. Продемонстровано, що очні краплі на основі ГК покращують як суб’єктивну, так і об’єктивну оцінку стану ПО в пацієнтів із ХСО (Yang Y.-J. et al., 2021).

Гіалуронату натрію притаманна перевага над іншими засобами для лікування ХСО. Так, у проспективному рандомізованому багатоцентровому дослідженні гіалуронат натрію зменшував забарвлення ПО лісаміновим зеленим на 46,6%, а карбоксиметилцелюлоза – лише на 34,9%. Також гіалуронат натрію забезпечував вираженіше покращення індексу комфорту ока та зменшення відчуття печіння й свербежу. Хоча обидва засоби покращували стан ПО, всі проаналізовані показники були на користь гіалуронату натрію (Gros D. et al., 2018). За даними метааналізу, очні краплі на основі гіалуронату натрію достовірно збільшують час розриву СП порівняно із засобами на основі карбоксиметилцелюлози (середня відмінність – 0,46 с), а також зменшують забарвлення рогівки флуоресцеїном (середня відмінність – 0,54 Од) (Savitri A., Hanif F., 2023).

Важливо, що Гліхат не містить бензалконію хлориду, що забезпечує цим краплям відмінні показники безпеки при тривалому застосуванні.

Висновки

Для комфорту ока та профілактики ускладнень важливо правильно обрати очні краплі, фокусуючись на діючих речовинах із доведеною ефективністю та безпекою, зокрема на гіалуронаті натрію – золотому стандарті в боротьбі з ХСО. Іншими важливими акцентами є склад допоміжних речовин засобу та його осмолярність: гіпоосмолярні розчини вираженіше протидіють ушкодженню ПО, ніж ізоосмолярні.

Очні краплі Гліхат від експерта в галузі офтальмології – World Medicine – це інноваційне рішення для пацієнтів із ХСО, оскільки містять оптимальну комбінацію компонентів для покращення зволоження та захисту ПО. Додатковою перевагою крапель Гліхат є їхня економічна доступність.

Клінічний випадок

Катерина Юріївна Гріжимальська

к.м.н., доцент, завідувачка кафедри очних хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова

Ольга Олександрівна Андрушкова

к.м.н., доцент, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

Пацієнтка 66 років звернулася зі скаргами на відчуття важкості в повіках, сльозотечу при перебуванні на повітрі, втомлювальність очей. В анамнезі - факоемульсифікація катаракти обох очей понад 6 місяців тому. Хворіє на гіпертонічну хворобу та тиреотоксикоз понад 10 років, щодня отримує системне лікування.

Об’єктивно: VIS OU-1.0, ВОТ 18/19 мм рт. ст. Дослідження на приладі LakryDiag: час розриву слізної плівки – ОD 5,8-6,0 с, OS 6,0-6,3 c, що свідчить про нестабільність слізної плівки та є ознакою ХСО. Товщина ліпідного шару – 45-47 нм (тонкий ліпідний шар), що є ознакою дисфункції мейбомієвих залоз. Втрата мейбомієвих залоз: верхня повіка – 27-30%, нижня повіка – 23-25%. Висота слізного меніска – 0,14-0,17 мм. Положення ІОЛ правильне. Очне дно (OU): ознаки гіпертонічної ангіопатії.

Діагноз: хвороба сухого ока середнього ступеня тяжкості, артифакія, гіпертонічна ангіопатія OU.

Лікування: хворій було призначено сльозамінник Гліхат по 2 краплі 4 рази на добу протягом 1 місяця.

Повторний огляд: час розриву слізної плівки – ОD 8,3-8,7 с, OS 8,9-9,0 c. Товщина ліпідного шару – 75-80 нм. Втрата мейбомієвих залоз: верхня повіка – 30-35%, нижня повіка – 30-35%. Висота слізного меніска – 0,18-0,20 мм.

Отже, використання очних крапель Гліхат показало високу ефективність у лікуванні пацієнтки з ХСО.