23 вересня, 2026
Порівняння ефективності та переносимості різних форм перорального заліза у фізично активних жінок із дефіцитом заліза
Ключові висновки рандомізованого контрольованого дослідження
Нещодавно в журналі Clinical Nutrition було опублікувано статтю Oral ferrous sulphate supplementation has greater efficacy, but lower tolerance than iron (III)-hydroxide polymaltose complexes in exercising women with low iron stores. Її автори, А.К. McKay, S. Broome, N. Tee та ін., виклали результати власного дослідження, в якому порівнювали застосування сульфату двовалентного заліза та полімальтозного комплексу гідроксиду заліза (ПКГЗ) у жінок із низькими запасами заліза. Пропонуємо адаптований огляд матеріалів і ключові висновки австралійських дослідників, оскільки, на думку редакції «ЗУ», ці дані становлять професійний інтерес для вітчизняних медичних фахівців і будуть корисними в їхній практичній діяльності.
Загальний контекст і мета дослідження
Дефіцит заліза (ДЗ) – поширений стан, що характеризується виснаженням запасів заліза та зниженням ефективності його транспорту [1, 2]. Через регулярні втрати заліза під час менструацій у жінок цей стан спостерігається частіше: за глобальними оцінками, від 13 до 30% жіночої популяції репродуктивного віку мають ДЗ [2, 3], натомість у менопаузі рівень феритину підвищується в 2-3 рази [4]. Серед фізично активних жінок поширеність ДЗ ще вища і досягає 24-47% [5], що пояснюється підвищеними втратами заліза під час фізичних навантажень унаслідок посиленого потовиділення, гемолізу, мікрокровотеч зі шлунково-кишкового тракту (ШКТ), а також зростанням рівня гепсидину на тлі навантажень [6].
З метою усунення ДЗ зазвичай рекомендують пероральну терапію препаратами заліза.
- Сульфат двовалентного заліза (Fe2+) як ефективний засіб для відновлення запасів заліза протягом 8-12 тиж є найчастіше використовуваною опцією [7, 8]. Утім, його прийом може асоціюватися з вищою частотою небажаних ефектів з боку ШКТ, як-от закреп, нудота, діарея [9], що пояснюється наявністю невсмоктаного заліза в просвіті кишечнику, яке може зумовлювати порушення цілісності епітелію ШКТ та оксидативний стрес [10]. Неприємні побічні дії погіршують прихильність пацієнток до терапії в 30-70% випадків [9].
- Полімальтозні комплекси гідроксиду заліза є альтернативною опцією. Це полісахаридні комплекси тривалентного заліза (Fe3+), у яких іони заліза зв’язані з полімальтозою. Всмоктування ПКГЗ відбувається після відновлення Fe3+ до Fe²+ [11] або шляхом ендоцитозу інтактного комплексу через слизову кишечнику. Особливості абсорбції наразі вивчені недостатньо, але припускають, що вони можуть зменшувати кількість вільного заліза та потенціал оксидативного стресу, а отже, сприяти кращій переносимості лікування [11-13].
Водночас дані щодо ефективності ПКГЗ залишаються суперечливими. У деяких дослідженнях показано зіставний із таким сульфату Fe2+ вплив на гематологічні показники [14], натомість в інших зафіксовано нижчу ефективність [15]. Метааналіз даних 6 досліджень за участю дорослих (n=557; 319 пацієнтам призначався ПКГЗ, 238 – сульфат Fe2+) продемонстрував зіставне зростання рівня гемоглобіну на тлі прийому обох препаратів [13]. При цьому рівень феритину як кінцеву точку оцінювали тільки в 3 дослідженнях, і саме в них спостерігали меншу результативність відновлення запасів заліза за використання ПКГЗ.
Мета дослідження – оцінити ефективність і переносимість лікування сульфатом двовалентного заліза та ПКГЗ протягом 12 тижнів у жінок із різним ризиком розвитку ДЗ, але субоптимальними запасами заліза.
Учасниці дослідження
◆ Жінки-спортсменки командних видів спорту віком 18-45 років
◆ Жінки-спортсменки витривалих видів спорту віком 18-45 років
◆ Фізично активні жінки репродуктивного віку (18-45 років)
◆ Фізично активні жінки в постменопаузі (віком >40 років)
Критерії виключення:
- вагітність
- використання засобів гормональної контрацепції або гормональна замісна терапія
- наявність хронічної патології (цукровий діабет, онкологічні, серцево-судинні захворювання)
- внутрішньовенне введення препаратів заліза в 12-тижневий період, що передував залученню в дослідження
Порівнювані препарати
Сульфат двовалентного заліза з вітаміном C щодня по 1 таблетці, яка містить 325 мг сульфату Fe2+ (що еквівалентно 105 мг елементарного заліза) та аскорбат натрію (що еквівалентно 500 мг вітаміну C)
ПКГЗ щодня по 1 таблетці, яка містить 370 мг заліза полімальтозату (що еквівалентно 100 мг елементарного заліза)
Кінцеві точки
Первинна кінцева точка – сироваткова концентрація феритину після 12 тижнів прийому препаратів.
Вторинні кінцеві точки – рівень гемоглобіну, сироваткове залізо, трансферин, частота і вираженість небажаних ефектів з боку ШКТ протягом 12 тижнів.
Результати
З-поміж 63 жінок, включених у дослідження, його завершили 57 учасниць. Причинами вибуття з дослідження стали перехід на внутрішньовенне введення заліза (2 особи в групі ПКГЗ), виражені побічні дії з боку ШКТ (2 жінки в групі сульфату Fe2+), втрата для подальшого спостереження (по 1 учасниці в кожній групі).
Прихильність до лікування виявилася високою і схожою в обох групах: 94,9% для сульфату Fe2+ та 94,4% для ПКГЗ (p=0,764) (рис. 1).
Рис. 1. Прихильність до лікування сульфатом Fe2+ і ПКГЗ
Первинна кінцева точка
На початковому етапі достовірних міжгрупових відмінностей у вмісті феритину не спостерігали (p=0,306). Однак уже через 4 тижні між групами з’явилися статистично значущі відмінності за цим показником, які зберігалися до 12-го тижня. За цей період у жінок, які приймали сульфат Fe2+ з вітаміном С, рівень феритину зріс на 109%, натомість у тих, хто отримував ПКГЗ, – лише на 7% (рис. 2). При визначенні скоригованого рівня феритину за методом BRINDA (з урахуванням впливу запалення) приріст становив відповідно 115% і 6% без статистично значущої динаміки в групі ПКГЗ.
Вторинні кінцеві точки
Через 12 тижнів лікування гемоглобін в учасниць, які отримували сульфат Fe2+ з вітаміном С, підвищився на 3,0%, трансферин знизився на 9,9%, а гематокрит залишався стабільним. У жінок, які застосовували ПКГЗ, суттєвої динаміки гемоглобіну і трансферину не виявлено, натомість гематокрит знизився на 4,5%. Маркери запалення залишалися стабільними.
Переносимість
Побічні ефекти з боку ШКТ частіше виникали на тлі прийому сульфату Fe2+ з вітаміном С: у 27±21% днів проти 21±20% у групі ПКГЗ (p<0,001). Використання сульфату Fe2+ з вітаміном С частіше асоціювалося зі здуттям і закрепом та більшою вираженістю симптомів, натомість нудоту частіше реєстрували при терапії ПКГЗ.
Статистично значущі чинники, які впливали на ефективність терапії
Після покрокового виключення менш значущих чинників (як-от: прихильність до лікування, симптоматика з боку ШКТ, тип призначеного препарату, когорта, споживання заліза з їжею, менструальний статус, початкові показники обміну заліза, МЕТ-хвилини) статистично значущими було визнано лише два:
- початковий рівень феритину (p<0,001) – низькі початкові значення асоціювалися з вираженішим зростанням;
- призначений препарат заліза (p<0,001) – порівняно з ПКГЗ застосування сульфату Fe2+ з вітаміном С забезпечувало суттєво більше зростання рівня феритину.
Жоден інший чинник не мав статистично значущого впливу на ступінь відновлення запасів заліза при пероральній терапії (p>0,05).
Рис. 2. Результати лікування сульфатом Fe2+ і ПКГЗ
Обговорення
Дослідження показало, що в жінок із ДЗ прийом сульфату двовалентного заліза виявився результативнішим за застосування ПКГЗ у відновленні запасів заліза в крові (подвоєння рівня феритину та деяке підвищення гемоглобіну). Водночас лікування ПКГЗ супроводжувалося меншою кількістю та меншою вираженістю побічних реакцій з боку ШКТ. Відмінностей у відповіді на терапію між спортсменками, жінками репродуктивного та постменопаузального віку не зафіксовано. Отримані результати свідчать, що сульфат Fe2+ має залишатися препаратом вибору для корекції ДЗ, і наявні рекомендації можна застосовувати для практично здорових жінок. Водночас є потреба в подальшому пошуку можливостей для зменшення вираженості побічних ефектів задля посилення прихильності до терапії сульфатом двовалентного заліза.
Пероральні препарати тривалентного заліза дотепер є найчастіше призначуваними формами у світі, що пояснюється нижчою частотою побічних дій з боку ШКТ порівняно із сульфатом Fe2+ [13] і потенційно може покращувати комплаєнс. У цьому дослідженні також на тлі прийому ПКГЗ зафіксовано меншу вираженість та меншу загальну кількість шлунково-кишкових симптомів, ніж у разі застосування сульфату Fe2+.
Переносимість лікування є безумовно важливою, утім, вона не має переважати ефективність. Дані цього дослідження чітко демонструють, що терапія сульфатом Fe2+ протягом 12 тижнів забезпечує підвищення рівнів феритину та гемоглобіну, натомість приймання ПКГЗ мінімально впливає на зазначені показники. При цьому учасниці обох груп демонстрували зіставний рівень прихильності до лікування та приймали препарати в схожих умовах (під час їди, в однакові години), тому ці фактори не є причиною відмінностей у результатах.
Ключові висновки
- У фізично активних жінок із ДЗ 12-тижнева терапія препаратом сульфату Fe2+, який містить вітамін C, забезпечила суттєвіше відновлення сироваткового рівня феритину порівняно з прийманням ПКГЗ, однак супроводжувалася вищою частотою та більшою вираженістю побічних ефектів із боку ШКТ.
- Лікування ПКГЗ показало кращу переносимість, однак було переважно нерезультативним щодо відновлення запасів заліза в цій популяції.
- Отримані результати підтверджують рекомендації ВООЗ щодо подальшого використання двовалентного заліза для лікування ДЗ [16].
- Нижча переносимість сульфату Fe2+ може зменшувати прихильність до терапії, а отже, погіршувати її результати, тому ведення ДЗ потребує індивідуалізованого підходу з урахуванням уподобань пацієнтки та співвідношення користь/ризик.
Список літератури знаходиться в редакції.
Підготувала Галина Теркун
Від редакції
На вітчизняному фармацевтичному ринку пероральний сульфат двовалентного заліза представлено, зокрема, лікарським засобом Сорбіфер Дурулес (компанія Egis). Кожна таблетка цього препарату містить 320 мг заліза сульфату (що відповідає 100 мг заліза двовалентного) і 60 мг аскорбінової кислоти (вітамін С). Сульфат Fe²⁺ має високу біодоступність і залишається першою лінією терапії ДЗ, своєю чергою, вітамін С сприяє кращому всмоктуванню заліза в тонкому кишечнику.
З огляду на дані про високу ефективність сульфату Fe²⁺, але обмежену переносимість особливу увагу привертають лікарські форми, які дозволяють модифікувати профіль вивільнення заліза та зменшити частоту виникнення і тяжкість небажаних проявів із боку ШКТ. Технологія Durules®, яка застосовується у виробництві Сорбіфер Дурулес, забезпечує контрольоване вивільнення заліза з полімерної матриці. Зазначена технологічна особливість є клінічно важливою, адже завдяки цьому зменшуються пікові концентрації вільного заліза в просвіті кишечнику, що може запобігти розвитку побічних шлунково-кишкових дій. Більш рівномірне вивільнення заліза створює передумови для кращої переносимості лікування без шкоди для його ефективності.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 15 (626), 2026 р
