11 серпня, 2026
Сучасний погляд на місце бевацизумабу в лікуванні онкогінекологічних захворювань
В Одесі 17-18 липня 2026 р. відбулася науково-практична конференція за міжнародної участі Breast & Gynecology Cancer. Одна із її секцій була присвячена онкогінекологічним захворюванням – від радіологічної діагностики й патоморфології до хірургії, радіаційної та системної терапії. В межах секції Ольга Володимирівна Кузнєцова, кандидат медичних наук, доцент кафедри променевої діагностики, терапії та онкологіі Одеського національного медичного університету, клінічний онколог, хімієтерапевт, презентувала доповідь «Сучасний погляд на місце бевацизумабу у лікуванні онкогінекологічних захворювань».
Онкогінекологічні захворювання належать до найпоширеніших проблем жіночого здоров’я: щороку у світі мільйонам жінок встановлюють діагноз злоякісного новоутворення статевих органів. Основою лікування залишається хірургічне втручання, а своєчасна операція у спеціалізованому онкологічному закладі підвищує шанс на ремісію. Однак значну частину пацієнток діагностують на занедбаних стадіях. За сучасними даними, приблизно у 60% хворих на рак яєчника на момент первинного звернення процес уже поширений, тому поряд із хірургічним етапом майже завжди потрібне системне лікування – хімієтерапія, хімієімунотерапія або таргетна терапія.
Окремої уваги потребують помилки доопераційної діагностики. Обстеження, обмежене флюорографією та ультразвуковим дослідженням, не відповідає сучасним вимогам. Рекомендації Національної онкологічної мережі США (NCCN, версія 4.2026) передбачають комп’ютерну томографію з динамічним контрастуванням не лише органів малого таза й черевної порожнини, а обов’язково і грудної клітки (NCCN, 2026).
Механізм дії та підстави для застосування
Бевацизумаб застосовують при епітеліальному раку яєчників, раку фаллопієвих труб, первинному раку очеревини, раку шийки матки, ендометріальній карциномі, а також раку вульви й піхви. Спільним для цих різнорідних за гістологією пухлин є значення ангіогенезу в їх прогресуванні та метастазуванні.
Фактор росту судинного ендотелію (VEGF), передусім VEGF-A, стимулює ангіогенез, проліферацію ендотелію, підвищує судинну проникність і створює умови для метастазування. Бевацизумаб – гуманізоване моноклональне антитіло до VEGF-A; він блокує неоангіогенез, нормалізує пухлинне судинне русло та покращує доставку хімієпрепаратів (рис. 1). Уперше його схвалено у 2004 р. Управлінням з контролю за якістю харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA), а з 2005 р. в Європі – як засіб першої лінії при метастатичному колоректальному раку; згодом показання розширили на недрібноклітинний рак легень, нирково-клітинну карциному та інші пухлини.
Рак яєчників
В кількох рандомізованих дослідженнях III фази було доведено ефективність бевацизумабу при раку яєчників. У дослідженні ICON7 (n = 1528) стандартну хімієтерапію карбоплатином (AUC 6) і паклітакселом 175 мг/м2 порівнювали з тією самою схемою з додаванням бевацизумабу 7,5 мг/кг кожні три тижні та подальшою підтримувальною терапією. Додавання бевацизумабу подовжувало виживаність без прогресування (ВБП); у загальній популяції переваги в загальній виживаності (ЗВ) не встановлено – вона проявилася лише у підгрупі пацієнток високого ризику (Perren T.J., 2011)
У дослідженні GOG‑218 (n = 1873) порівнювали три схеми лікування: лише хімієтерапію з плацебо, хімієтерапію з бевацизумабом 15 мг/кг та хімієтерапію з бевацизумабом і його продовженням у підтримувальному режимі (Burger R.A., 2011). Перевагу отримала третя група зі схемою підтримувальної терапії. За протокольним аналізом, медіана ВБП становила 10,3 проти 14,1 місяця, а за даними аналізу з цензуруванням за CA‑125 – 12,0 проти 18,0 місяця, тобто різниця сягала близько 6 місяців (Burger R.A., 2011).
У першій лінії бевацизумаб застосовують у комбінації з карбоплатином і паклітакселом щонайменше 6 курсів із подальшою монотерапією до прогресування або максимально 15 місяців чи до неприйнятної токсичності; рекомендована доза – 15 мг/кг маси тіла 1 раз на 3 тижні внутрішньовенно. Перед операцією схеми з бевацизумабом застосовують обережно через ризик кровотечі та порушення загоєння; у неоад’ювантному режимі препарат відміняють за 4-6 тижнів до втручання.
У разі рецидиву платиночутливого захворювання бевацизумаб призначають із карбоплатином і паклітакселом протягом 6-8 курсів із подальшою монотерапією до прогресування. У разі платинорезистентного рецидиву його поєднують з одним із препаратів – паклітакселом, топотеканом або пегільованим ліпосомальним доксорубіцином; доза – 10 мг/кг 1 раз на 2 тижні, а в комбінації з топотеканом за схемою днів 1-5 кожні 3 тижні – 15 мг/кг 1 раз на 3 тижні. Лікування продовжують до прогресування або розвитку токсичності. У практиці трапляється ситуація, коли пацієнтка через матеріальні обмеження отримує фіксовану дозу (наприклад, 400 мг) поза інструкцією (off-label).
Підтримувальна терапія раку яєчників не обмежується бевацизумабом. За наявності мутації BRCA або дефіциту гомологічної рекомбінації (HRD) до нього додають олапариб. За рекомендаціями NCCN, якщо бевацизумаб застосовували під час первинної хімієтерапії, підтримка комбінацією олапариб плюс бевацизумаб має категорію 1; за умови непереносимості олапарибу можливе поєднання нірапарибу з бевацизумабом. Продовження бевацизумабу в підтримувальному режимі виправдане лише тоді, коли пацієнтка отримувала його раніше. Рекомендований мінімум – щонайменше 6 курсів лікування, зокрема не менше ніж три курси ад’ювантної терапії після операції (NCCN, 2026).
Рак вульви та піхви
Рак вульви та піхви – рідкісні пухлини із захворюваністю близько 2,7 на 100 000 жінок, що уражають переважно жінок віком понад 60 років. Близько 90% випадків раку вульви – плоскоклітинний рак, часто пов’язаний із вірусом папіломи людини; рак піхви становить менше ніж 1% усіх злоякісних новоутворень у жінок (Nogueira-Rodrigues A., 2025). Рецидив протягом перших двох років після встановлення діагнозу розвивається у 12-37% пацієнток, а п’ятирічна виживаність при поширених формах обмежена приблизно 20% (Nogueira-Rodrigues A., 2025). Системні можливості обмежені; за рекомендаціями NCCN, схеми екстрапольовано з лікування раку шийки матки – платиновий дуплет паклітаксел – карбоплатин у поєднанні з пембролізумабом або бевацизумабом (NCCN, 2026).
Рак шийки матки
Ефективність бевацизумабу при поширеному раку шийки матки доведено в дослідженні GOG‑240 (Tewari K.S., 2017). Додавання препарату до платинового дуплета або до комбінації топотекан – паклітаксел підвищувало частоту об’єктивної відповіді приблизно до 48% проти близько 25% у разі хімієтерапії без бевацизумабу (р = 0,0004). Додавання бевацизумабу до комбінації топотекан – паклітаксел подовжувало медіану ЗВ із 12,0 до 16,2 місяця (відношення ризиків (ВР) 0,80), а до комбінації цисплатин – паклітаксел – із 15,0 до 17,5 місяця (ВР 0,73) (рис. 2). Сучасна схема першої лінії при рецидивному чи метастатичному раку шийки матки містить паклітаксел, карбоплатин, пембролізумаб і бевацизумаб (NCCN, 2026). У практиці повний чотирикомпонентний режим застосовують вибірково через ризик нориць і кровотеч, частіше обмежуючись триплетом: бевацизумаб + хімієтерапія + імунотерапія.
Біосиміляри та Зірабев
У стандартах NCCN визнано, що біосиміляр, схвалений FDA, є відповідною заміною будь-якої рекомендованої системної біологічної терапії (NCCN, 2026). Це має значення з огляду на фінансовий тягар лікування. Біосиміляр відрізняється від генерика, що є точною хімічною копією низькомолекулярного препарату, тоді як біологічні препарати та їхні біосиміляри створюють у живих клітинах. З огляду на складність структури ідентичну копію референтного препарату відтворити неможливо. Через це біосиміляри не вважаються автоматичними замінниками, а кожен виробник підтверджує ефективність окремими дослідженнями.
Для бевацизумабу таке порівняльне дослідження провела компанія Pfizer (Pfizer, 2019). Біосиміляр Зірабев порівнювали з референтним бевацизумабом у пацієнтів із поширеним неплоскоклітинним недрібноклітинним раком легень (n = 719). Частота об’єктивної відповіді була зіставною, без клінічно значущих відмінностей за ефективністю, безпекою та імуногенністю. Науковий висновок дослідження підтверджує екстраполяцію Зірабев на інші затверджені показання референтного бевацизумабу, зокрема онкогінекологічні. Для пацієнток, які раніше не мали доступу до бевацизумабу через вартість препарату, біосиміляр стає реальним варіантом лікування.
Отже, бевацизумаб посідає визначене місце в системному лікуванні онкогінекологічних захворювань – раку яєчників, шийки матки, ендометрію, а також вульви й піхви. Його ефективність підтверджена рандомізованими дослідженнями III фази, а рекомендації NCCN закріплюють застосування препарату і в першій лінії, і в підтримувальному режимі та у разі рецидиву з чітко визначеними дозами й тривалістю терапії за кожною локалізацією. Поява біосимілярів, зокрема Зірабев, розширює доступ пацієнток до анти-VEGF-терапії, раніше обмежений через вартість лікування.
Підготував Максим Голуб
Надруковано за підтримки Представництва «Пфайзер Експорт Бі. Ві.» в Україні.
Тематичний номер «Онкологія. Гематологія. Хімієтерапія» № 3-4 (103-104) 2026 р.
