11 серпня, 2026
Абіратерон у комбінованій терапії метастатичного раку передміхурової залози: від монотерапії до потрійних режимів
Рак передміхурової залози (РПЗ) – одне із найпоширеніших онкологічних захворювань у чоловіків старшого віку. Метастатичні форми РПЗ потребують комплексного підходу до лікування з використанням андрогендеприваційної терапії (АДТ), інгібіторів синтезу андрогенів та хімієтерапії (ХТ). Абіратерон як інгібітор синтезу андрогенів посідає ключове місце в сучасних протоколах лікування і гормоночутливого, і кастраційно-резистентного РПЗ (КРРПЗ).
В межах науково-практичної конференції «СОУУ‑2025. Досягнення і перспективи в діагностиці та лікуванні захворювань органів сечовидільної системи» кандидат медичних наук, завідувачка хімієтерапевтичного відділення № 1 КНП «Київський міський клінічний онкологічний центр», доцент кафедри онкології Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, лікар-онколог вищої категорії Ольга Володимирівна Пономарьова представила доповідь на актуальну тему «Що краще у лікуванні розповсюдженого раку простати: послідовна терапія чи все і одразу?». Презентація була присвячена комбінованим підходам до лікування метастатичного РПЗ, зокрема використанню інгібіторів синтезу андрогенів у поєднанні з хімієтерапевтичними препаратами. Доповідачка детально розглянула еволюцію показань до застосування абіратерону – від монотерапії кастраційно-резистентних форм до комбінованого лікування гормоночутливого метастатичного РПЗ.
Питання оптимального вибору тактики лікування метастатичного РПЗ – послідовна терапія чи комбінований підхід «все і одразу» – для онкоурологічної спільноти залишається предметом жвавих дискусій. Особливий інтерес викликає використання інгібіторів синтезу андрогенів, зокрема абіратерону, в поєднанні із цитостатиками.
Сучасний терапевтичний арсенал при РПЗ суттєво розширився. Основу становить АДТ – хімічна чи хірургічна кастрація. До неї додають інгібітори синтезу андрогенів (абіратерон та інші), антиандрогени другого покоління, антагоністи лютеїнізуючого гормону – рилізинг-гормону (ЛГРГ). Ці напрями значно щадніші за ХТ. Паралельно активно впроваджується імунотерапія (ІТ), радіоізотопне лікування, таргетні препарати.
Управління з контролю за якістю харчових продуктів та лікарських засобів США (FDA) вперше зареєструвало абіратерон для лікування метастатичного КРРПЗ в комбінації з преднізолоном. Ключове дослідження проводилось на пацієнтах, які не отримували ХТ. Вивчались різні параметри: час до призначення опіатів (оцінка больового синдрому), час до початку ХТ, зміни статусу за шкалою функціонального статусу Східної кооперативної онкологічної групи (ECOG), час до біохімічної прогресії (підвищення простатичного специфічного антигену – ПСА) (Kluetz P.G., 2013).
У плацебоконтрольованому рандомізованому дослідженні порівнювали групи: тільки АДТ проти АДТ плюс абіратерон. У дослідженні брали участь пацієнти, які ніколи раніше не отримували ХТ. Первинні кінцеві точки – час до призначення опіатних аналгетиків, час до початку ХТ, зміни функціонального статусу за ECOG та час до біохімічної прогресії (підвищення ПСА). Очікувана виживаність в основній групі виявилась значно кращою (Kluetz P.G., 2013).
Оцінювання ефективності включало не лише КТ, а й остеосцинтиграфію, що особливо важливо у разі частого ураження кісток при РПЗ. Результати в групі абіратерону були кращими у пацієнтів із різною кількістю метастатичних вогнищ ураження (Kluetz P.G., 2013).
Ключовий висновок: лікування КРРПЗ забезпечує сприятливий профіль ризику і користі для пацієнтів із метастатичним РПЗ незалежно від застосування ХТ. Проте ступінь, до якого рентгенографічна виживаність без прогресування (ВБП) прогнозує суттєву користь при метастатичному РПЗ, досі є предметом дискусій.
Другим реєстраційним дослідженням щодо застосування абіратерону з преднізолоном при метастатичному гормоночутливому РПЗ стало LATITUDE (2017) (Fizazi K., 2017). Показник загальної виживаності (ЗВ) без прогресування та ЗВ залежно від прогностичних груп був кращим під час використання абіратерону. Згідно з результатами дослідження, медіана часу до прогресії больового синдрому в групі абіратерону не була досягнута, час підвищення рівня ПСА був майже в п’ять разів меншим, час до симптоматичного перебігу метастатичного процесу в кістках також не був досягнутий. Час до використання наступних ліній протипухлинної терапії на момент зрізу даних в групі абіратерону не був досягнутий, що свідчить про тривалий контроль захворювання.
Профіль побічних ефектів абіратерону добре відомий. Серед чоловіків із нещодавно діагностованим метастатичним гормоночутливим РПЗ додавання абіратерону та преднізолону до АДТ асоціювалось із довшою ЗВ та ВБП. Частота артеріальної гіпертензії (АГ) була вищою, але треба пам’ятати, що менеджмент пацієнтів потребує мультидисциплінарної роботи, зокрема з кардіологами (Fizazi K., 2017).
Вибір трикомпонентної терапії (триплет) при метастатичному гормоночутливому РПЗ базується на чітко визначених критеріях пухлинного навантаження: наявність вісцеральних метастазів або чотирьох і більше кісткових уражень, одне з яких поза межами тіл хребців і кісток таза. У дослідженні трикомпонентної терапії (АДТ + абіратерон + доцетаксел) порівняно з двокомпонентною комбінацією (АДТ + доцетаксел) додавання абіратерону до АДТ покращувало результати і за параметрами виживаності, і за параметрами зменшення больового синдрому. Субгруповий аналіз продемонстрував покращення для всіх підгруп хворих, які отримували потрійну терапію (Sweeney C.J., 2015). Згідно з результатами, рівень ПСА краще знижувався у хворих на потрійній терапії, час до розвитку КРРПЗ був більшим у групі АДТ плюс доцетаксел порівняно з монотерапією. Медіана часу до клінічного прогресування збільшувалась при комбінованому лікуванні (Sweeney C.J., 2015).
Проте токсичність комбінованого лікування була значною, причому більшість ускладнень пов’язана саме із хімієтерапевтичним компонентом. Це потребує ретельного відбору кандидатів для потрійної терапії. Найбільша клінічна користь спостерігалась у хворих із високим пухлинним навантаженням – у них результати комбінованого підходу були значно кращими порівняно з пацієнтами із низьким навантаженням (Sweeney C.J., 2015). Довгострокові результати підтвердили, що комбінація стандартної АДТ і шести циклів доцетакселу призводить до значно довшої ЗВ порівняно зі стандартною АДТ у чоловіків із гормоночутливим метастатичним РПЗ. Клінічна користь, яку виявив ранній аналіз, підтверджувалась пізнішими зрізами даних і була найбільш вираженою серед пацієнтів із вищим пухлинним навантаженням.
У рекомендаціях Національної онкологічної мережі США (NCCN) абіратерон наявний в алгоритмах лікування раннього РПЗ із АДТ насамперед у пацієнтів із первинними метастатичними формами. Алгоритм включає АДТ, АДТ плюс доцетаксел, АДТ плюс абіратерон, потрійну терапію (рисунок). Але критерії пухлинного навантаження залишаються основою для вибору протоколу терапії (NCCN, 2025). Окрему групу становлять дрібноклітинні нейроендокринні форми РПЗ, які потребують специфічного підходу.
Рисунок. Алгоритм лікування раннього РПЗ із АДТ у пацієнтів із первинними метастатичними формами (NCCN, 2025)
У другій та наступних лініях терапії тактика залежить від попереднього лікування. Якщо пацієнт не отримував ХТ чи нових гормональних препаратів (НГП) – додаємо їх. У разі мутацій гену раку молочної залози (BRCA) або інших генетичних порушень, визначених як «дефіцит гомологічної рекомбінації», можна використовувати інгібітори полі(АДФ-рибозо)полімерази (PARP-інгібітори), наприклад, олапаріб з абіратероном. За наявності мікросателітної нестабільності (MSI) – пембролізумаб, у разі інших мутаційних змін – талазопаріб з ензалутамідом. Якщо хворі прогресували на НГП – розглядаємо ХТ, PARP-інгібітори при відповідних мутаціях, пембролізумаб, інші невикористані терапевтичні опції. Коли вичерпані всі можливості – реіндукція доцетакселом, кабазитаксел, комбінації кабазитакселу з карбоплатином. Не забуваємо про імунотерапію, бісфосфонати, деносумаб та радіонуклідну терапію кісткових метастазів, інші паліативні заходи (NCCN, 2025).
Сьогодні доступні генеричні форми абіратерону з доведеною біоеквівалентністю оригінальному препарату. Серед них варто відзначити препарат Теронред виробництва компанії Dr. Reddy’s, яка добре відома онкологічній спільноті. Виробництво цієї компанії акредитоване регуляторними органами різних країн, препарат має доведену біоеквівалентність інноваційному абіратерону та схвалений FDA. Наявність якісних генеричних препаратів значно розширює можливості застосування ефективної терапії абіратероном у клінічній практиці.
Отже, вибір тактики лікування метастатичного РПЗ потребує індивідуального підходу. Ключові фактори: пухлинне навантаження, загальний стан пацієнта, супутня патологія, попереднє лікування. Абіратерон посів чільне місце і в монотерапії в поєднанні з АДТ, і в складі потрійних режимів.
Комбіновані підходи показують кращі результати, але можуть мати більш виражені побічні ефекти. Особливо це актуально для пацієнтів із високим пухлинним навантаженням. У хворих із низьким ризиком прогресування інтенсифікація лікування РПЗ може бути невиправданою.
Підготувала Олена Речмедіна
Список літератури – у редакції.
Статтю підготовлено за підтримки компанії «Др. Редді’с Лабораторіз» для надання професійної інформації спеціалістам у сфері охорони здоров’я.
Містить інформацію про лікарський засіб, яка наявна також у супутньому інфоблоці.
TER-23.06.2026-ONCO-7.1
Тематичний номер «Онкологія. Гематологія. Хімієтерапія» № 3-4 (103-104) 2026 р.
