2 жовтня, 2026

Алергічний риніт: роль ектоїну в цитопротекції назального епітелію

Автори:

За останні десятиліття алергічний риніт (АР) став одним із найпоширеніших хронічних неінфекційних захворювань, особливо в економічно розвинених країнах. За міжнародними даними, він вражає від 5 до 50% населення у світі залежно від віку, географічного регіону і діагностичних критеріїв. В Європі симптоми АР фіксують приблизно у 8% дітей віком 6-7 років та у 13-15% підлітків, причому частота захворювання зростає з віком (Wise S.K., Damask C. et al., 2023).

Епідеміологія і тягар алергічного риніту

Згідно з результатами довготривалих проспективних досліджень, поширеність сезонної алергії збільшується з віком, а захворювання у більшості пацієнтів має тривалий, персистувальний перебіг (Lindgvist M., Leth-Moller K.B. et al., 2024).

Клінічно підтверджений діагноз АР встановлюють приблизно лише у половини пацієнтів, хоча останнім часом спостерігається тенденція до покращення його своєчасної діагностики. Незважаючи на високу ефективність стандартної фармакотерапії та наявність міжнародних рекомендацій, до 40% пацієнтів не досягають належного контролю симптомів АР (Hellings P.W., Pugin B. et al., 2019).

Водночас АР – це не лише проблема назальної симптоматики. Захворювання суттєво впливає на якість життя пацієнтів, погіршує сон, когнітивні функції, навчання і працездатність, а також асоціюється зі значними прямими й непрямими економічними витратами.

Ця патологія у дітей часто супроводжується дратівливістю, втомою, порушенням концентрації уваги і зниженням успішності в школі (Anastasiou E., Xepapadaki P. et al., 2026). Крім того, АР розглядають як один із ключових факторів ризику розвитку бронхіальної астми, що свідчить про необхідність його раннього виявлення й ефективного контролю (Hannikainen P., Kahn C. et al., 2024).

Пошкоджений назальний епітелій – джерело запалення

В патології АР дедалі більше уваги приділяють не тільки IgE-опосередкованому запаленню, а й ролі епітеліального бар’єра слизової оболонки носа. Назальний епітелій є першою лінією захисту від інгаляційних алергенів, забруднювачів повітря й інфекційних агентів. Це не лише механічний бар’єр, а й активний учасник розвитку алергічного запалення. Під впливом алергенів та інших подразників епітеліоцити швидко продукують так звані аларміни (TSLP, IL‑25, IL‑33), які запускають і підтримують Т2-запальну відповідь. Саме активація епітелію є одним із найперших етапів розвитку алергічного запалення.

У фізіологічних умовах цілісність епітеліального бар’єра забезпечує мукоциліарний кліренс і міжклітинні щільні контакти, до складу яких входять клаудини, оклюдин, білок ZO‑1 і Е-кадгерин. У пацієнтів на тлі алергічної патології порушується структура і функція міжклітинних контактів, що супроводжується зниженням експресії ZO‑1, оклюдину, клаудину‑1 і Е-кадгерину (Lu H.-F., Zhou Y.-C. et al., 2024). Внаслідок цього алергени легше проникають у слизову оболонку і підтримують хронічне алергічне запалення (Liu Y., Sun Q. et al., 2026).

Важливим компонентом патогенезу АР є назальна гіперреактивність – підвищена чутливість слизової оболонки носа до неспецифічних тригерів, таких як холодне повітря, різкі запахи, тютюновий дим, забруднене повітря, зміни температури або вологості. Саме назальну гіперреактивність часто недостатньо діагностують і рідко враховують під час оцінювання ефективності лікування (Backaert W., Steelant B. et al., 2024).

Отже, відповідно до сучасних уявлень про патогенез АР, навіть ефективний контроль IgE-опосередкованого запалення не завжди забезпечує повне усунення симптомів. Це пояснюється залученням додаткових механізмів, серед яких важливу роль відіграє підвищена проникність слизової оболонки, нейроімунне запалення, назальна гіперреактивність і дисфункція епітеліального бар’єра. (Bao Y., Chen Q. et al., 2025).

Саме тому сучасна терапія дедалі більше орієнтується не лише на пригнічення окремих медіаторів запалення, а й на відновлення структурно-функціональної цілісності слизової оболонки носа, зменшення її запальної активності та підвищення стійкості до дії зовнішніх подразників.

Сучасна концепція лікування алергічного риніту

У міжнародній консенсусній заяві з алергології та ринології ICAR-АR 2023 зазначено, що стратегія лікування АР має ґрунтуватися на персоналізованому підході, який поєднує елімінацію клінічно значущих алергенів, раціональну фармакотерапію й алерген-специфічну імунотерапію (ACIT). Інтраназальні кортикостероїди залишаються препаратами першої лінії при середньотяжкому і тяжкому АР завдяки найвищій ефективності щодо контролю назальних симптомів, серед них і назальної обструкції. У разі легкого перебігу захворювання можна застосовувати антигістамінні препарати другого покоління, тоді як для інтраназальних антигістамінних засобів притаманний швидкий початок дії, їх використовують як терапію першої або другої лінії. У разі недостатнього контролю симптомів вдаються до комбінацій інтраназального кортикостероїду та інтраназального антигістамінного препарату.

У 2026 р. в офіційному журналі Європейської академії алергології та клінічної імунології (EAACI) Pediatric Allergy and Immunology було опубліковано огляд Anastasiou Е. та співавт., присвячений сучасним підходам до лікування АР у дітей. Так, під час вибору терапії потрібно враховувати вік дитини, частоту й тяжкість симптомів, їхній вплив на сон, навчання і якість життя, наявність алергічного кон’юнктивіту і бронхіальної астми. Якщо симптоми легкі або інтермітуючі, можна застосовувати антигістамінні препарати другого покоління. Інтраназальні кортикостероїди залишаються основою лікування середньотяжкого і тяжкого перебігу захворювання, особливо за наявності вираженої назальної обструкції, а також персистувальних симптомів. Альтернативою є інтраназальні антигістамінні засоби, особливо коли необхідний швидкий початок дії та переважає чхання, свербіж і ринорея. Антагоністів лейкотрієнових рецепторів не розглядають як універсальну терапію першої лінії. Їх застосування можна обговорити в окремих клінічних ситуаціях, зокрема у разі супутньої бронхіальної астми.

ACIT залишається єдиним методом лікування респіраторної алергії, що модифікує перебіг захворювання. Її застосування доцільне передусім у пацієнтів із клінічно значущою сенсибілізацією, коли медикаментозна терапія і заходи зі зменшення експозиції алергену недостатньо контролюють симптоми, виникають небажані реакції на медикаменти або родина прагне зменшити тривалу потребу в симптоматичній терапії.

Ефективність АСІТ залежить від правильного визначення алергену, використання стандартизованого препарату, належної прихильності та достатньої тривалості лікування (Anastasiou E., Xepapadaki P. et al., 2026; Roberts G., Pfaar O. et al., 2018).

Ектоїн і цитопротекція назального епітелію

Згідно із сучасними уявленнями про патогенез АР, перспективною терапевтичною мішенню є не лише контроль класичного алергічного запалення, а й стабілізація епітеліоцитів, попередження розгортання запального каскаду, відновлення і захист епітеліального бар’єра.

Одним із засобів, що реалізує цей підхід, є ектоїн. Це природна молекула, яка чинить цитопротекторну дію завдяки фізичному, а не фармакологічному механізму.

На відміну від препаратів, що безпосередньо впливають на медіатори запалення або рецептори, ектоїн не проникає всередину клітини. Його дія ґрунтується на здатності структурувати молекули води і формувати навколо клітинних мембран стабільний гідратаційний шар (Ectoin Hydro Complex), який підтримує стабільність мембран епітеліоцитів, зменшує їхню проникність і підвищує стійкість до дії алергенів та інших неспецифічних подразників (Bilstein A., Werkhauser N. et al., 2021). Стабілізація епітеліального бар’єра супроводжується зменшенням вивільнення епітеліоцитами алармінів і прозапальних медіаторів, що сприяє пригніченню розвитку запального каскаду і зниженню назальної гіперреактивності.

Спрей Ектобріс^®, який містить 2% ектоїну в ізотонічному розчині натрію хлориду (0,9%), завдяки цитопротекторній, мембраностабілізуючій і протизапальній дії сприяє зменшенню вираженості місцевого запалення без прямого впливу на імунну систему. Препарат додатково підтримує фізіологічний стан і відновлення слизової оболонки носа, а також формує захисний фізичний бар’єр, що зменшує контакт слизової з алергенами, вірусами і бактеріями.

Результати досліджень і метааналізу підтвердили клінічну ефективність ектоїну. У пацієнтів з АР застосування назального спрею з ектоїном забезпечувало зменшення загального бала назальних симптомів (TNSS), порівнянне з ефектом азеластину (59% проти 57%), а також покращення за окремими симптомами, серед них закладеність носа, ринорея, чхання і свербіж. Крім того, через сім днів лікування зафіксовано клінічно значуще зменшення закладеності носа та інших основних проявів АР (Eichel А., Bilstein А. et al., 2014; Salapatek A., Werkhauser N. et al., 2021).

З практичного погляду, застосування назального спрею з ектоїном при АР не обмежується лише симптоматичною терапією. Завдяки мембраностабілізуючій і протизапальній дії його можна використовувати на різних етапах ведення пацієнтів – як профілактику сезонного АР ще до початку сезону пилкування, стартову терапію у разі появи перших симптомів, у комбінації з антигістамінними препаратами та інтраназальними кортикостероїдами, а також під час зменшення обсягу базисної терапії після досягнення контролю над захворюванням. Такий step down підхід може покращити ефект базисної терапії та дасть змогу безпечно зменшити обсяг терапії із захистом від рецидиву захворювання.

Отже, ектоїн є прикладом сучасного підходу до лікування АР, який доповнює традиційну протизапальну терапію. Його застосування спрямоване не лише на полегшення симптомів, а й на захист і відновлення епітеліального бар’єра, зменшення назальної гіперреактивності та підтримання фізіологічної функції слизової оболонки носа.

ЕААСІ 2026: п’ять напрямів сучасної алергології

Персоналізована алергологія набуває дедалі більшого значення, що потребує особливої уваги до молекулярної алергодіагностики, біомаркерів, ендотипування і фенотипування пацієнтів.
Бар’єрну дисфункцію розглядають як один із ключових механізмів розвитку алергічних захворювань, що збільшує інтерес до відновлення бар’єра і цитопротекторної терапії.
АСІТ залишається єдиним методом, що здатен модифікувати природний перебіг алергічного захворювання. Значну увагу приділено оптимізації клінічних досліджень АСІТ і пошуку нових предикторів ефективності.
Активно розвивається біологічна терапія тяжких форм бронхіальної астми, хронічного риносинуситу з назальними поліпами та інших Т2-опосередкованих захворювань.
В алергологію дедалі активніше інтегрують штучний інтелект і цифрові технології – від підтримки діагностики до аналізу великих масивів клінічних даних і персоналізації лікування.

Література

Wise S.K., Damask C., Roland L.T. et al. International consensus statement on allergy and rhinology: allergic rhinitis – 2023. Int Forum Allergy Rhinol. 2023;13(4):293-859. doi:10.1002/alr.23090.
Lindqvist M., Leth-Moller K.B., Linneberg A. et al. Natural course of pollen-induced allergic rhinitis from childhood to adulthood: a 20-year follow-up. Allergy. 2024;79(4):884-893. doi:10.1111/all.15927.
Anastasiou E., Xepapadaki P., Asllani J. et al. Update on the treatment of allergic rhinitis in children. Pediatr Allergy Immunol. 2026;37: e70329. doi:10.1111/pai.70329.
Hannikainen P., Kahn C., Toskala E. Allergic rhinitis, rhinosinusitis, and asthma: connections across the unified airway. Otolaryngol Clin North Am. 2024;57(2):171-178. doi:10.1016/j.otc.2023.08.009.
Lu H.F., Zhou Y.C., Yang L.T. et al. Involvement and repair of epithelial barrier dysfunction in allergic diseases. Front Immunol. 2024;15:1348272. doi:10.3389/fimmu.2024.1348272.
Liu Y., Sun Q., Meng C. et al. Immune sentinel function of nasal mucosal epithelial cells in allergic rhinitis: a review on barrier damage and inflammatory amplification loops regulated by calcium signalling. Front Immunol. 2026;17:1761813. doi:10.3389/fimmu.2026.1761813.
Backaert W., Steelant B., Wils T. et al. Nasal hyperreactivity in allergic rhinitis and chronic rhinosinusitis with polyps: a role for neuronal pathways. Rhinology. 2024;62(3):299-309. doi:10.4193/Rhin23.287.
Bao Y., Chen Q., Shi B. et al. The epithelial barrier: a Janus-faced regulator in allergic airway diseases from defense to inflammation. Front Allergy. 2025;6:1693611. doi:10.3389/falgy.2025.1693611.
Roberts G., Pfaar O., Akdis C.A. et al. EAACI guidelines on allergen immunotherapy: allergic rhinoconjunctivitis. Allergy. 2018;73(4):765-798. doi:10.1111/all.13317.
Hellings P.W., Pugin B., Marien G. et al. Stepwise approach towards adoption of allergen immunotherapy for allergic rhinitis and asthma patients in daily practice in Belgium: a BelSACI-Abeforcal-EUFOREA statement. Clin Transl Allergy. 2019;9:1. doi:10.1186/s13601-019-0243-1.
Bilstein A., Werkhauser N., Rybachuk A., Mosges R. The effectiveness of the bacteria-derived extremolyte ectoine for the treatment of allergic rhinitis. Biomed Res Int. 2021;2021:5562623. doi:10.1155/2021/5562623.
Eichel A., Bilstein A., Werkhauser N., Mosges R. Meta-analysis of the efficacy of ectoine nasal spray in patients with allergic rhinoconjunctivitis. J Allergy (Cairo). 2014;2014:292545. doi:10.1155/2014/292545.
Salapatek A.M., Werkhauser N., Ismail B. et al. Effects of ectoine-containing nasal spray and eye drops on symptoms of seasonal allergic rhinoconjunctivitis. Clin Transl Allergy. 2021;11: e12006. doi:10.1002/clt2.12006.

Тематичний номер «Педіатрія» № 4 (85) 2026 р.