18 серпня, 2026
Сезонна алергія у дітей: реалії сьогодення
Беш Л.В.
Поширеність алергічних захворювань неухильно зростає, і сезонна алергія посідає серед них особливе місце — насамперед у дітей, у яких клінічні прояви тісно пов'язані з анатомо-фізіологічними особливостями дихальних шляхів. Сезонний алергічний риніт (АР) і ринокон'юнктивіт нерідко сприймають як неважкі стани, тому діагноз встановлюють із запізненням, тоді як захворювання суттєво знижують якість життя дитини — порушують сон, фізичну активність, успішність у школі та соціальну адаптацію. У статті розглянуто сучасну класифікацію, принципи діагностики та покрокову фармакотерапію сезонної алергії в дітей.
Згідно з даними ВООЗ, із 2010 р. поширеність алергічних захворювань значно зросла: різні форми алергічних реакцій реєструють у 7-20% населення, причому показники щороку зростають [1]. За прогнозом, до середини ХХІ ст. алергічна патологія стане найпоширенішою у світі [2]. Окрім спадкової схильності, на захворюваність впливає забруднення повітря, урбанізація, зміна клімату і харчового раціону та антибіотикотерапія, що порушує мікробіом [3]. Через подовження сезону цвітіння та споруляції, появу нових алергенних видів рослин і хімічну модифікацію пилку під впливом озону, оксидів азоту та дрібнодисперсних часток алергени стають агресивнішими, а люди – вразливішими. Особливе місце посідає сезонна алергія в дітей, де клінічні прояви тісно пов’язані з анатомо-фізіологічними особливостями дихальних шляхів.
Клінічні особливості та діагностика
Сезонна алергія прив’язана до календаря палінації: симптоми з’являються навесні, тривають улітку і восени під час цвітіння вітрозапильних рослин. Найхарактернішим проявом є поєднання симптомів АР та кон’юнктивіту. Самопочуття пацієнтів погіршується в суху вітряну погоду, коли виникають найкращі умови для поширення пилку, – звідси типова метеозалежність [2].
Дихання ротом, до якого вдається дитина із заблокованим носом, виключає фізіологічну функцію носа з обігріву, зволоження та фільтрації повітря. У нижні дихальні шляхи потрапляє холодніше повітря з високою концентрацією аероалергенів, що пояснює тісний зв’язок сезонного АР із бронхіальною астмою в межах концепції єдиних дихальних шляхів [4].
Основною проблемою сезонної алергії залишається пізня діагностика. АР і кон’юнктивіт сприймають як неважкі захворювання, що не загрожують життю, тому пацієнти роками призвичаюються до симптомів, не звертаючися по допомогу навіть у родинах з обтяженою атопічною спадковістю. Натомість захворювання серйозно впливає на якість життя: знижується фізична активність, порушується сон через закладеність носа, погіршується успішність у школі та соціальна адаптація, зростає ризик депресії й тривожних розладів. Підлітки нерідко відмовляються відвідувати школу під час сезону палінації через непривабливі, на їхню думку, симптоми.
Пацієнт із сезонним АР може звернутися до сімейного лікаря, педіатра, оториноларинголога, алерголога чи офтальмолога. Принципово, щоб лікар будь-якої з цих спеціальностей запідозрив діагноз і встановив його первинно, а подальше ведення слід обговорити із суміжними фахівцями [5]. Варто також нагадати про ініціативу Choosing Wisely, або «Мудрий вибір» (започаткована 2012 р.), спрямовану на зменшення невиправданого використання діагностичних і лікувальних процедур: поліпрагмазія залишається реальною проблемою щоденного прийому [6].
Серед рослин, що зумовлюють сезонну алергію в Україні, нині починається сезон полінації злакових. Найважливіший злаковий алерген – тимофіївка; одночасно в повітрі ще наявні алергени дерев.
Педіатричні особливості накладають свої правила. Зрілість імунної системи дитини залежить від конкретного віку, проте здатність розпізнавати тригери менш розвинута, повільніше формується толерантність, у наймолодших практично відсутня імунологічна пам’ять. Через меншу площу слизової оболонки носа і значно вужчі носові ходи навіть незначний набряк слизової або помірне збільшення аденоїдів спричиняють повну обструкцію носового дихання [7].
Нині ключовим орієнтиром у лікуванні сезонного АР є оновлений документ ARIA 2024-2025, адаптований Європейською академією алергології та клінічної імунології (EAACI) [8]. Над настановою, що містить нові практичні алгоритми, працювала міждисциплінарна група із 30 фахівців – алергологів, оториноларингологів, фармацевтів, методологів, а також пацієнтів.
Сезонний АР лікарі часто зараховують до інтермітуючого перебігу, тоді як здебільшого він є персистувальним: симптоми тривають понад чотири дні на тиждень і довше ніж чотири тижні поспіль (таблиця) [9]. Для оцінювання тяжкості зручною є візуальна аналогова шкала (ВАШ) від 0 до 10, за якою пацієнт самостійно характеризує назальні й очні симптоми [10]. У клінічній картині сезонного АР переважає чхання і ринорея над утрудненням носового дихання; блокада носа типовіша для цілорічного перебігу, проте в пік палінації діти із сезонною алергією також приходять із вираженою закладеністю носа.
|
Таблиця. Сучасна класифікація АР [11] |
|
|
Тип АР |
Симптоми, тривалість, тяжкість |
|
Інтермітуючий |
≤ 4 дні/тижд. або ≤ 4 тижд. безперервно |
|
Персистувальний |
≥ 4 дні/тижд. або ≥ 4 тижд. безперервно |
|
Легкий |
Не має негативного впливу на сон, щоденну та фізичну активність, дозвілля, роботу й навчання. Симптоми є, але не дошкуляють |
|
Помірний – тяжкий |
Порушує сон, впливає на щоденну та фізичну активність, дозвілля, роботу й навчання. Симптоми спричиняють неспокій. Наявність коморбідних захворювань |
Оцінити симптоми допомагають щоденники та спеціалізовані опитувальники, зокрема MASK-air, який поки що рідко застосовують в українській практиці. Першою ознакою сезонної алергії в дитини може бути алергічний салют – звичка чухати кінчик носа долонею. Риноскопія виявляє характерну картину: набряк, блідість, синюшний відтінок слизової оболонки.
Серед супутніх станів передусім виділяють гіпертрофію глоткового мигдалика, коли консультація оториноларинголога є обов’язковою [12]. У разі поєднання сезонного АР і гіпертрофії аденоїдів спочатку призначають консервативне лікування – інтраназальні кортикостероїди (ІКС) впродовж 14-28 днів з оцінюванням динаміки; якщо гіпертрофія зменшується, консервативну тактику продовжують.
Кон’юнктивіт супроводжує АР у 75% пацієнтів і проявляється свербежем, почервонінням очей, сльозотечею, припухлістю повік як ознаками сенсибілізації до пилкових алергенів. Він може спричиняти порушення зору; ізольовані очні симптоми реєструють лише у 6% пацієнтів [13, 14].
Сезонний АР нерідко поєднується з харчовою алергією за механізмом перехресної реактивності – синдром «пилок – їжа». Класичний приклад – оральний алергічний синдром у пацієнтів із сенсибілізацією до пилку берези, на лісові горіхи, селеру, яблука [15, 16].
Діагностика ґрунтується на клінічній симптоматиці. Загальний аналіз крові та цитологія мазка з носа мають обмежену доказовість. Золотим стандартом залишаються шкірні прик-тести; за неможливості їх виконання застосовують визначення специфічних IgE до екстрактів алергенів або до молекулярних компонентів [17]. Лікарі первинної ланки працюють з анамнезом та скринінговими тестами; розширену молекулярну діагностику призначає алерголог [18].
Лікування
В основі лікування – навчання пацієнта та родини, елімінаційні заходи, дієтотерапія, медикаментозна терапія й алергенспецифічна імунотерапія (АСІТ). У фармакотерапії препаратами першого вибору є неседативні антигістамінні засоби другого покоління, до яких за потреби приєднують топічні стероїди, антилейкотрієнові препарати, комбіновані інтраназальні засоби (топічний стероїд + топічний антигістамінний), іригаційну терапію сольовими розчинами. Деконгестанти призначають вкрай обережно. Перед кожним кроком ескалації обсягу терапії знову переглядають діагноз й оцінюють прихильність пацієнта до призначеного лікування (рисунок).
Рисунок. Алгоритм лікування АР у дітей, розроблений EUFOREA (2021)
Примітка: EUFOREA – Європейський форум із досліджень і освіти в галузі алергії та захворювань дихальних шляхів.
Рівень доказовості А мають неседативні антигістамінні препарати другого покоління та ІКС [19]. Серед антигістамінних засобів багаторічний досвід застосування в педіатрії довів безпеку левоцетиризину, що має швидкий початок дії, фактично не взаємодіє з їжею, придатний для тривалого застосування, практично не спричиняє сонливості та доступний у крапельній формі – оптимальному дозуванні для дітей.
Серед типових клінічних помилок – одночасне застосування кількох топічних засобів кілька разів на добу: пацієнту закапують деконгестант, сольовий розчин, топічний стероїд, зволожувальний засіб, інколи ще й антибіотик. Такого режиму жодна дитина не витримує.
АСІТ залишається найефективнішим методом лікування сезонної алергії, проте потребує суворого індивідуального підходу [20]. Згідно з актуальними узгоджувальними документами, АСІТ призначають дітям після п’яти років; молодші діти ще не готові до такого лікування.
Отже, хоча універсального протоколу немає, ключем до успіху є індивідуалізація схеми для кожного пацієнта. Своєчасне розпізнавання сезонного АР та ринокон’юнктивіту лікарем первинної ланки, коректна класифікація перебігу і послідовна покрокова фармакотерапія формують сучасний стандарт ведення таких дітей. Застосування положень ARIA 2024-2025 і відмова від поліпрагмазії – необхідні умови раціональної допомоги.
Тематичний номер «Педіатрія» № 2-3 (83-84) 2026 р.
