27 грудня, 2025

Ефективність ксилітол-вмісного сольового розчину в післяопераційному догляді після турбінопластики

Автори:

Через носову порожнину у дихальні шляхи потрапляє достатньо повітря. Як ключовий складник цього фізіологічного процесу, вона виконує фільтрацію, зволоження та нагрівання вдихуваного повітря. Під час розвитку патологічного процесу функції слизової оболонки порушуються, що призводить до виникнення низки симптомів. Закладеність носа серйозно впливає на якість життя [1] і є однією з найпоширеніших причин звернень пацієнтів, особливо педіатричних, до лікаря-отоларинголога.

Назальна обструкція асоціюється з головним болем та порушенням сну, що спричинює надмірну денну сонливість і зниження працездатності. Обструкція носового дихання може бути зумовлена змінами в архітектоніці порожнини носа через такі стани, як гіпертрофія нижніх носових раковин, викривлення носової перетинки, хронічний риносинусит із поліпозом тощо [2]. Гіпертрофія нижніх носових раковин часто призводить до стійкої обструкції носа, що класифікується як хронічний гіпертрофічний риніт (МКХ-10: J31.0). Ця нозологічна одиниця використовується для опису стану, для якого притаманне збільшення тканин нижніх носових раковин. Гістологічно це характеризується морфологічними змінами слизової оболонки нижніх носових раковин: плоскоклітинною метаплазією із втратою війок, фіброзом, гіперплазією келихоподібних клітин та резистентністю до деконгестантів [3].

Пацієнтам, які страждають від хронічної обструкції носа та гіпертрофії носових раковин, рекомендовано проведення оперативного втручання через зменшення їхнього об’єму. Основи методики хірургічних втручань на нижніх носових раковинах були розроблені ще у 1880-х рр., коли з’явились перші деталізовані уявлення про анатомічну будову цих структур, зокрема вперше було запропоновано методику конхотомії, яку розвинув та удосконалив Густав Кілліан [4]. Проте конхотомія є радикальною процедурою, оскільки повне видалення носових раковин призводить до такого ускладнення, як синдром порожнього носа. Під час пошуків менш травматичних альтернатив з’являються нові інструменти і техніки, а саме: електрокоагуляція і кріохірургія, радіочастотна абляція та лазерна турбінопластика, які дають змогу зменшувати об’єм раковин без їхнього повного видалення. Сьогодні хірурги виконують різні методи хірургічного лікування гіпертрофії нижніх носових раковин, такі як кріотерапія, підслизова діатермія, лазерна турбінопластика, підслизова турбінектомія, ендоскопічна турбінопластика, мікродебридерна, ультразвукова та коблаційна редукція. Щодо ефективності зазначених сучасних технік досі триває широка дискусія, адже кожна з них має свої переваги і недоліки.

Завдяки частковому зменшенню гіпертрофованої носової раковини відбувається покращення аеродинаміки порожнини носа. Більшість методів часткової резекції носових раковин призводить до пошкодження цілісності її слизової оболонки. Відповідно до цього у пацієнтів після операції можуть виникати носові кровотечі, а у віддаленому періоді – надмірна сухість, синехії та синдром порожнього носа [5]. Навіть за відсутності ускладнень і типового перебігу післяопераційного періоду пацієнтам дошкуляє певний дискомфорт, спричинений скаргами першого-другого тижня. Після проведеного оперативного втручання через гіпертрофію нижніх носових раковин пацієнти відчувають закладеність у носі, зумовлену післяопераційним набряком слизової оболонки, виділення з носа слизового або слизово-геморагічного характеру, кірки у носі, загальну слабкість, головний біль і незначний дискомфорт у носі. Рідко можуть виникати відчуття свербежу в носі, незначний біль при пальпації або тимчасові зміни смаку, нюху. У більшості пацієнтів до кінця другого тижня носове дихання покращується, хоча повне відновлення може тривати довше (до 4-6 тижнів). І хоча кожен пацієнт потребує індивідуального підходу, проте якісний післяопераційний догляд за порожниною носа відіграє ключову роль у тривалості та перебігу цього періоду після турбінопластики. Сучасна концепція ведення післяопераційного періоду полягає в зменшенні вираженості симптомів, мінімізації тривалості, а також у попередженні розвитку ускладнень. На сьогодні не існує єдиної думки фахівців щодо медикаментозної підтримки у післяопераційному періоді.

Про необхідність ефективного догляду свідчать численні дослідження, які демонструють, що стандартні методи, такі як іригація фізіологічним розчином, не завжди забезпечують оптимальні результати в зменшенні набряку, ефективному та швидкому видаленні кірок (Rudmik L., Smith T.L., 2012). Інтеграція у сольові розчини антибактеріальних і протизапальних компонентів, наприклад, ксилітолу, може збільшити ефект, сприяючи швидшому загоєнню та зниженню ризику приєднання інфекції (Kim D.H. et al., 2022). Отже, вивчення впливу ксилітол-вмісних сольових розчинів є актуальним для покращення клінічних результатів після турбінопластики.

Мета дослідження

Визначити час до досягнення клінічно значимого покращення носового дихання у пацієнтів після турбінопластики під час використання ксилітол-вмісного сольового розчину СінуСалт (SinuSalt^®) порівняно з ізотонічним розчином натрію хлориду, а також оцінити динаміку окремих симптомів протягом двотижневого періоду спостереження.

Матеріали та методи

Проспективне, контрольоване дослідження на базі кафедри оториноларингології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця і відділення отоларингології КНП «Свято-Михайлівська лікарня м. Києва» тривало з вересня 2024-го по серпень 2025 р. Воно було проведено згідно з принципами Гельсінської декларації та отримало схвалення локального етичного комітету. Всі учасники надали письмову інформовану згоду на участь у дослідженні. Було залучено 80 дорослих пацієнтів віком від 18 до 60 років (середній вік становив 39 ± 12 років) із клінічним діагнозом «хронічний риніт» (МКХ‑10: J31.0).

Критерії включення: планова турбінопластика або в комбінації із септопластикою; вік 18-60 років; композитний індекс візуально-аналогової шкали (ВАШ) ≥ 150 мм в післяопераційному періоді; підписана інформована згода на участь у дослідженні.

Критерії виключення: наявність алергічних реакцій на ксилітол в анамнезі; вагітність або період лактації; тяжкі декомпенсовані системні захворювання; гострі респіраторні інфекції на момент включення; попереднє використання ксилітол-вмісних назальних розчинів протягом останніх чотирьох тижнів; неможливість або небажання дотримуватися протоколу дослідження.

Пацієнти, що взяли участь у дослідженні, були розподілені між групами у співвідношенні 1:1 залежно від часу звернення. Перші 40 пацієнтів, що відповідали критеріям включення, становили основну групу (СінуСалт), наступні 40 – контрольну групу (ізотонічний розчин). Під час розподілу враховували збалансованість груп за основними демографічними характеристиками і типом хірургічного втручання. Основна група (n = 40) в післяопераційному періоді проводила назальні іригації розчином СінуСалт, що містить хлорид натрію, бікарбонат натрію, хлорид калію, хлорид кальцію та ксилітол. Пацієнти проводили іригації 2-4 рази на добу по 125 мл в кожну бічну частину носа протягом 14 днів із використанням спеціального іригаційного пристрою. Контрольна група (n = 40) проводила промивання носової порожнини ізотонічним розчином натрію хлориду (0,9% NaCl) 3-5 разів на добу по 125 мл в кожну бічну частину носа протягом аналогічного періоду. Під час дослідження додаткове використання інших інтраназальних засобів було заборонено.

Первинна ціль дослідження: час (у днях) до досягнення композитного індексу ВАШ ≤ 120 мм, що відповідає клінічно значимому зменшенню назальних симптомів. Вторинні цілі: відсоток пацієнтів із композитним індексом ≤ 120 мм на 14-й день; зниження композитного індексу ≥ 120 мм від базового рівня; час до покращення окремих симптомів; стійкість досягнутого ефекту; ендоскопічні зміни за шкалою Lund – Kennedy. Для досягнення наведених цілей ми розробили ВАШ для комплексного оцінювання назальних симптомів. Щоденно протягом 14 днів пацієнти самостійно оцінювали чотири ключові симптоми за 100-міліметровою шкалою:

закладеність носа (0 мм = «дихаю абсолютно вільно» до 100 мм = «ніс зовсім не дихає»);
виділення з носа (0 мм = «виділень немає» до 100 мм = «постійні рясні виділення»);
біль/дискомфорт у носі (0 мм = «болю немає» до 100 мм = «нестерпний біль»);
наявність кірок у носі (0 мм = «кірок немає» до 100 мм = «масивні кірки, що повністю блокують ніс/дихання»).

Композитний індекс розраховували як суму всіх чотирьох показників (діапазон 0-400 мм). Пацієнти фіксували оцінки щоранку в індивідуальних анкетах. Оцінювання за ВАШ проводилось в день 0 (день операції/включення пацієнта в дослідження), на 7-й, 14-й та 30-й день.

Статистичний аналіз

Розрахунок розміру вибірки базувався на очікуваному медіанному часі до покращення – 6 днів у основній групі проти 10 днів у контрольній (співвідношення ризиків 1,67). При рівні значущості α = 0,05 та потужності 80% необхідний розмір вибірки становив 36 пацієнтів на групу. З урахуванням можливого відсіву 10% до участі в дослідженні включили 40 пацієнтів на групу. Порівнянність груп за базовими характеристиками оцінювали за допомогою критерію Манна – Вітні для кількісних змінних та критерію χ² для категоріальних змінних. Аналіз первинної цілі дослідження проводили із моделюванням кривих виживаності методом Kaплана – Mаєра та порівнянням груп за допомогою log-rank тесту. Додатково використовували модель пропорційних ризиків Кокса із включенням коваріат (тип операції, вік, базовий рівень симптомів). Для вторинних цілей застосовували непараметричні критерії (критерій Манна – Вітні для кількісних змінних, критерій χ² для категоріальних). Динаміку окремих симптомів аналізували методом дисперсійного аналізу з повторними вимірюваннями з корекцією за базовими характеристиками. Статистично значущими вважали відмінності при p < 0,05. Статистичну обробку здійснювали за допомогою програмних пакетів R (версія 4.3.0).

Результати

З вересня 2024-го по серпень 2025 р. для участі в дослідженні було відібрано 127 пацієнтів, які перенесли планову турбінопластику. Із них 47 осіб не відповідали критеріям включення: у 33 пацієнтів композитний індекс ВАШ становив менше 150 мм, двоє мали в анамнезі алергічні реакції на ксилітол або його аналоги, восьмеро відмовились від участі через особисті обставини, а четверо мали декомпенсовані супутні захворювання. Отже, до дослідження було включено 80 пацієнтів, які були розподілені між групами у співвідношенні 1:1. Середній вік учасників становив 39,4 ± 11,8 року у групі СінуСалт і 40,1 ± 12,3 року у контрольній групі (p = 0,78). Серед учасників дослідження переважали жінки – 62,5% в основній групі та 57,5% у контрольній (p = 0,64). Ізольована турбінопластика була виконана у 27 пацієнтів (67,5%) основної групи та у 29 пацієнтів (72,5%) контрольної групи, тоді як комбіноване втручання із септопластикою отримали відповідно 13 (32,5%) та 11 (27,5%) пацієнтів (p = 0,61). Групи виявились добре збалансованими за всіма основними демографічними та клінічними характеристиками. Базові показники комбінованого індексу ВАШ становили 247,2 ± 28,4 мм у групі СінуСалт і 251,1 ± 31,2 мм у контрольній групі (p = 0,56) пацієнтів (табл. 1). Під час аналізу окремих компонентів симптомокомплексу найвищі бали отримав параметр «закладеність носа» – 89,4 ± 12,7 мм проти 91,2 ± 14,1 мм відповідно. Виділення з носа оцінювались у 78,6 ± 16,4 мм проти 80,3 ± 17,2 мм, а біль/дискомфорт – 77,2 ± 21,1 мм проти 75,6 ± 20,8 мм у групах СінуСалт та NaCl відповідно. Показники ВАШ (кірок у носі) на момент включення в дослідження (день 0) були мінімальними в обох групах – 2,0 ± 3,1 мм та 3,6 ± 4,2 мм відповідно (p = 0,64).

Таблиця 1. Базові характеристики пацієнтів за групами лікування (день 0)
Характеристика	СінуСалт (n = 40)	NaCl 0,9% (n = 40)	p-value
Демографічні показники
Вік, роки (М ± SD*)	39,4 ± 11,8	40,1 ± 12,3	0,78
Стать, жінки, n (%)	25 (62,5)	23 (57,5)	0,64
Тип хірургічного втручання
Ізольована турбінопластика, n (%)	27 (67,5)	29 (72,5)	0,61
Турбінопластика + септопластика, n (%)	13 (32,5)	11 (27,5)
Композитний індекс ВАШ, мм (М ± SD)
Загальний індекс	247,2 ± 28,4	251,1 ± 31,2	0,56
Закладеність носа	89,4 ±12,7	91,2 ± 14,1	0,54
Виділення з носа	78,6 ± 16,4	80,3 ± 17,2	0,64
Біль/дискомфорт	77,2 ± 21,1	75,6 ± 20,8	0,73
Кірки у носі**	2,0 ± 3,1	3,6 ± 4,2	0,64
Супутня патологія
Алергічний риніт в анамнезі, n (%)	18 (45,0)	16 (40,0)	0,64
Бронхіальна астма, n (%)	4 (10,0)	6 (15,0)	0,49
М ± SD – середнє арифметичне ± стандартне відхилення. *Кірки у носі на день операції (день 0) були мінімальними, оскільки утворюються в процесі загоєння протягом наступних днів.

Первинну ціль дослідження – час до досягнення композитного індексу ВАШ ≤ 120 мм – успішно досягла значно більша кількість пацієнтів у групі СінуСалт порівняно з контрольною групою. Аналіз методом Kaплана – Mаєра продемонстрував статистично значущу перевагу ксилітол-вмісного розчину (log-rank тест, p = 0,003).

Медіанний час до досягнення цільового показника у групі СінуСалт становив 8,0 дня (95% довірчий інтервал (ДІ): 6,2-9,8), тоді як у контрольній групі цей показник дорівнював 12,0 дня (95% ДІ: 9,4-14,6). Коефіцієнт ризику (hazard ratio) становив 1,67 (95% ДІ: 1,19-2,34; p = 0,003). Це означає, що пацієнти групи СінуСалт мали на 67% вищу ймовірність досягнення клінічно значущого покращення симптомів у будь-який момент спостереження.

На 7-й день дослідження цільового показника досягли 47,5% пацієнтів основної групи та лише 22,5% контрольної групи (p = 0,015). Ця різниця стала ще значнішою до 14-го дня – 77,5% у групі СінуСалт і 52,5% у групі NaCl (p = 0,015). Найбільш показові результати спостерігались на 30-й день, коли 90,0% пацієнтів, які отримували ксилітол-вмісний розчин, досягли композитного індексу ≤ 120 мм порівняно з 70,0% у контрольній групі (p = 0,018).

Аналіз вторинних цілей дослідження підтвердив переваги ксилітол-вмісного розчину у більшості досліджуваних параметрів. Відсоток пацієнтів із комбінованим індексом ≤ 120 мм на 14-й день становив 77,5% у групі СінуСалт і 52,5% у контрольній групі, що відповідало абсолютній різниці ризику 25,0% (95% ДІ: 6,4-43,6%; p = 0,015) та числу пацієнтів, яких потрібно пролікувати (NNT), що дорівнює 4,0.

Середнє зниження композитного індексу від базового рівня до 14-го дня було більш вираженим у основній групі: –143,8 ± 48,2 мм проти –95,7 ± 56,8 мм у контрольній групі (різниця –48,1 мм; 95% ДІ: –69,4 до –26,8; p < 0,001). Це відповідало середньому відносному покращенню на 58,2% у групі СінуСалт порівняно з 38,1% у групі NaCl (p < 0,001).

Стійкість досягнутого терапевтичного ефекту оцінювалась через 30 днів після завершення курсу лікування. Серед пацієнтів, які досягли композитного індексу ≤ 120 мм до 14-го дня, 94,2% осіб у групі СінуСалт зберігали цей показник через місяць порівняно з 85,7% у контрольній групі (p = 0,19). Хоча різниця не досягла статистичної значущості, спостерігалась тенденція до більш стійкого ефекту у пацієнтів, які отримували ксилітол-вмісний розчин.

Детальний аналіз динаміки кожного з чотирьох компонентів композитного індексу ВАШ виявив неоднорідність терапевтичного ефекту СінуСалт залежно від типу симптому (табл. 2). Тест ANOVA продемонстрував статистично значущу взаємодію між групою лікування та часом для всіх досліджуваних параметрів (p < 0,05 для кожного симптому).

Таблиця 2. Динаміка окремих симптомів за ВАШ (М ± SD, мм)
Симптом	Група	Базово	День 7-й	День 14й	День 30й	pvalue*
Закладеність носа	СінуСалт	89,4±12,7	34,2±18,9	19,8±14,6	12,4±11,2	< 0,001
	NaCl 0,9%	91,2±14,1	58,6±22,3	39,7±19,8	28,9±18,4
	p-value**		< 0,001	< 0,001	< 0,001
Виділення з носа	СінуСалт	78,6±16,4	36,8±19,7	22,4±16,3	15,7±12,9	< 0,001
	NaCl 0,9%	80,3±17,2	48,9±21,4	35,8±20,7	26,3±17,8
	p-value**		0,008	0,002	0,004
Біль/дискомфорт	СінуСалт	77,2±21,1	28,9±19,4	18,7±15,2	11,8±10,6	< 0,001
	NaCl 0,9%	75,6±20,8	42,1±24,6	28,3±18,9	20,4±15,3
	p-value**		0,012	0,017	0,008
Кірки в носі	СінуСалт	2,0±3,1	34,8±15,2	15,4±11,8	6,2±7,8	< 0,001
	NaCl 0,9%	3,6±4,2	48,3±18,7	28,9±16,3	15,1±12,4
	p-value**		< 0,001	< 0,001	< 0,001
ANOVA для взаємодії група × час.* **Uкритерій Манна – Вітні для порівняння між групами в кожній часовій точці.

Закладеність носа як провідний симптом після турбінопластики продемонстрував найбільше покращення у групі СінуСалт. Уже на 7-й день середні показники знизились із 89,4 ± 12,7 мм до 34,2 ± 18,9 мм (зниження на 61,7%) порівняно з контрольною групою, в якій аналогічне зменшення становило лише 35,8% (з 91,2 ± 14,1 мм до 58,6 ± 22,3 мм; p < 0,001 між групами). До 14-го дня ця різниця стала ще більш вираженою – 19,8 ± 14,6 мм у групі СінуСалт та 39,7 ± 19,8 мм у контрольній групі (p < 0,001).

Симптом «виділення з носа» також показав швидшу нормалізацію під час використання ксилітол-вмісного розчину. На 14-й день середні значення становили 22,4 ± 16,3 мм в основній групі та 35,8 ± 20,7 мм у контрольній (p = 0,002).

Біль та дискомфорт у носі швидше регресували у групі ксилітолу, особливо протягом першого тижня спостереження. Зниження з базового рівня 77,2 ± 21,1 мм до 28,9 ± 19,4 мм на 7-й день (62,6% покращення) значно перевищувало аналогічний показник контрольної групи – 44,3% (із 75,6 ± 20,8 мм до 42,1 ± 24,6 мм; p = 0,012). До кінця другого тижня різниця між групами частково нівелювалась, але залишалась статистично значимою – 18,7 ± 15,2 мм проти 28,3 ± 18,9 мм (p = 0,017).

Симптом «кірки в носі» продемонстрував очікувану динаміку післяопераційного періоду з піком утворення на першому тижні та подальшим швидшим їхнім «розчиненням» у групі ксилітол-вмісного розчину. З мінімальних початкових значень 2,0 ±3,1 мм у групі СінуСалт та 3,6 ± 4,2 мм у контрольній групі показники досягли максимуму на 7-й день: 34,8 ± 15,2 мм та 48,3 ± 18,7 мм відповідно (p < 0,001). На 14-й день значення цього симптому становило 15,4 ± 11,8 мм і 28,9 ± 16,3 мм в основній та контрольній групах відповідно (p < 0,001).

Додатковий аналіз частки пацієнтів, які досягли композитного індексу ВАШ ≤ 120 мм протягом 30-денного періоду спостереження, представлено у табл. 3. Статистично значимі різниці між групами спостерігались вже із 7-го дня дослідження та зберігались протягом всього періоду.

Таблиця 3. Первинні та вторинні результати дослідження
Показник	СінуСалт (n = 40)	NaCl 0,9% (n = 40)	Різниця (95% ДІ)	p-value
Первинна ціль
Медіанний час до ВАШ ≤ 120 мм, дні	8,0 (6,29,8)	12,0 (9,414,6)	HR 1,67 (1,192,34)	0,003
Вторинні цілі
Досягнення ВАШ ≤ 120 мм на 7-й день, n (%)	19 (47,5)	9 (22,5)	25,0% (4,845,2)	0,015
Досягнення ВАШ ≤ 120 мм на 14-й день, n (%)	31 (77,5)	21 (52,5)	25,0% (6,443,6)	0,015
Досягнення ВАШ ≤ 120 мм на 30-й день, n (%)	36 (90,0)	28 (70,0)	20,0% (3,236,8)	0,018
Зміна композитного індексу ВАШ, мм (М ± SD)
Зниження до 7-го дня	–108,2 ±43,7	–67,4 ± 48,9	–40,8 (–60,1 до –21,5)	< 0,001
Зниження до 14-го дня	–143,8 ± 48,2	–95,7 ± 56,8	–48,1 (–69,4 до –26,8)	< 0,001
Зниження до 30-го дня	–174,3 ± 54,1	–132,8 ± 62,4	–41,5 (–66,2 до –16,8)	0,002
Відносне покращення на 14-й день,%	58,2 ± 19,4	38,1 ± 22,6	20,1 (10,329,9)	< 0,001
Стійкість ефекту на 30-й день,%*	94,2 (29/31)	85,7 (18/21)	8,5% (–5,822,8)	0,19
HR – відношення ризиків. *Серед пацієнтів, які досягли ВАШ ≤ 120 мм на 14-й день.

Особливу увагу звернула на себе швидкість початкового покращення симптомів. У групі СінуСалт перші пацієнти почали досягати цільового показника вже на 4-й день після початку лікування, тоді як у контрольній групі аналогічний ефект спостерігався лише із 6-го дня. Це раннє розходження кривих виживаності зберігалось протягом всього періоду спостереження. Найбільш виражені переваги ксилітол-вмісного розчину були виявлені із 7-го по 14-й день. Саме в цей проміжок часу спостерігалось найбільше абсолютне збільшення частки пацієнтів з успішним результатом лікування у групі СінуСалт (рис.).

Під час додаткового аналізу ефективності іригацій СінуСалт у підгрупах пацієнтів залежно від обсягу хірургічного втручання було виявлено цікаві закономірності. У пацієнтів після ізольованої турбінопластики (n = 56) переваги ксилітол-вмісного розчину були більш вираженими порівняно з групою комбінованих втручань (n = 24). Серед пацієнтів після ізольованої турбінопластики медіанний час до досягнення композитного ВАШ ≤ 120 мм становив 7,0 дня (95% ДІ: 5,8-8,2) у групі СінуСалт та 11,0 дня (95% ДІ: 8,9-13,1) у контрольній групі (HR = 1,89; 95% ДІ: 1,25-2,86; p = 0,002). У підгрупі комбінованих втручань ця різниця була менш вираженою: 10,0 дня (95% ДІ: 6,8-13,2) та 14,0 дня (95% ДІ: 9,7-18,3) відповідно (HR = 1,32; 95% ДІ: 0,67-2,61; p = 0,42). Ці результати можна пояснити більшим обсягом хірургічної травми і тривалішим періодом загоєння після комбінованих втручань, що частково маскує специфічні ефекти ксилітол-вмісного розчину. Водночас навіть у цій підгрупі спостерігалась тенденція до покращення основних клінічних показників.

Безпека застосування ксилітол-вмісного розчину СінуСалт була підтверджена відсутністю серйозних небажаних явищ протягом всього періоду спостереження. Жоден пацієнт не припинив участі у дослідженні через побічні ефекти, пов’язані з досліджуваним препаратом. Місцеві реакції легкого ступеня спостерігались у 7,5% пацієнтів групи СінуСалт (три особи) порівняно з 2,5% у контрольній групі (одна особа; p = 0,31). У всіх випадках це було транзиторне печіння або поколювання у носовій порожнині протягом перших 2-3 хвилин після іригації, яке самостійно зникало без додаткових заходів. Про смакові порушення різного ступеня зазначили 22,5% пацієнтів групи СінуСалт і 5,0% контрольної групи (p = 0,018). Переважно (8 із 9 пацієнтів основної групи) йшлося про солодкуватий присмак, який не викликав суб’єктивного дискомфорту і сприймався радше як очікувана особливість препарату, ніж небажана реакція.

Обговорення

Назальний лаваж відіграє важливу роль у післяопераційному періоді після турбінопластики. Вважається, що він діє через розрідження слизу, покращення мукоциліарного кліренсу, зменшення набряку і зниження антигенного навантаження в носовій порожнині та пазухах. Хоча його використання є майже універсальним, існує значна різноманітність щодо об’єму і тиску введення, частоти і тривалості використання та складу [6].

Розчин СінуСалт містить у складі хлорид натрію, бікарбонат натрію, хлорид калію, хлорид кальцію та ксилітол [7]. Суміш, що містить ксилітол, спеціально розроблена для зрошення носової порожнини. Ксиліт – високо гігроскопічний натуральний цукор, який пом’якшує зрошувальну рідину і покращує її очищувальний ефект, сприяючи видаленню інфекційних агентів.

У цьому дослідженні ми оцінили ефективність розчину СінуСалт (розчин із ксилітолом) як засіб для назальних іригацій у післяопераційному періоді пацієнтам після турбінопластики порівняно з фізіологічним розчином. Проведене дослідження продемонструвало статистично і клінічно значущі переваги ксилітол-вмісного розчину СінуСалт над ізотонічним розчином натрію хлориду у післяопераційному веденні пацієнтів після турбінопластики. Первинна ціль дослідження була успішно досягнута з медіанним часом до клінічного покращення – 8 днів проти 12 відповідно (p = 0,003).

Зокрема, в основній групі (СінуСалт) спостерігалося значне зменшення симптому кірок у носі, який продемонстрував очікувану динаміку післяопераційного періоду з піком утворення на першому тижні та подальшим швидшим їхнім «розчиненням» у групі ксилітол-вмісного розчину. З мінімальних початкових значень 2,0 ±3,1 мм у групі СінуСалт та 3,6 ± 4,2 мм у контрольній групі показники досягли максимуму на 7-й день: 34,8 ± 15,2 мм та 48,3 ± 18,7 мм відповідно (p < 0,001). На 14-й день значення цього симптому становило 15,4 ± 11,8 мм та 28,9 ± 16,3 мм в основній та контрольній групах відповідно (p < 0,001).

Ці дані свідчать про те, що додавання ксилітолу до сольового розчину посилює очищувальний і протизапальний ефект іригацій, сприяючи швидшому відновленню носового дихання.

Ксилітол як ключовий компонент СінуСалт виявляє низку переваг перед фізіологічним розчином завдяки своїм антибактеріальним і протизапальним властивостям. Дослідження Weissman J.D. et al. (2011) продемонструвало, що ксилітол, розчинений у воді, добре переноситься як назальний іригант і призводить до значного покращення симптомів обструкції порівняно з фізіологічним розчином. Протизапальні властивості проявляються через осмолярний ефект, який сприяє зменшенню набряку та гіперсекреції слизу, без значних побічних ефектів (лише смакові порушення у 22,5% пацієнтів, що описують їх як очікуваний дискомфорт). Завдяки цим властивостям ксилітол є перспективним ад’ювантом для назальних розчинів, особливо у післяопераційному періоді.

За даними з літератури було встановлено, що ксилітол є однією з небагатьох сполук, ідентифікованих як активні агенти проти біоплівок, які утворює S. аureus та Pseudomonas aeruginosa [8]. Антибактеріальна дія ксилітолу пов’язана з його здатністю зменшувати адгезію патогенів до слизової оболонки, що насамперед важливо в післяопераційному періоді для профілактики інфекційних ускладнень.

Під час порівняння отриманих результатів із результатами інших досліджень зафіксована узгодженість із даними про переваги розчинів із доданими речовинами. Наприклад, у дослідженні Kim D.H. et al. (2022), яке оцінювало ефективність назальних іригацій після FESS (функціональних ендоскопічних втручань у носовій порожнині), сольові розчини з доданими речовинами (включно з подібними до ксилітолу) показали швидке зменшення симптомів порівняно з ізотонічним розчином [9]. Зазначені вище результати підтверджують загальний тренд післяопераційного ведення пацієнтів після оперативних втручань на носовій порожнині та приносових пазухах. Це доводить позитивний вплив доданих речовин на кшталт ксилітолу, що покращує об’єктивні показники загоєння операційного поля та підвищує комплаєнс пацієнтів.

Висновки

Аналіз даних після застосування ксилітол-вмісного сольового розчину СінуСалт (SinuSalt^®) у післяопераційному періоді після турбінопластики свідчить про статистично значуще скороченням медіанного часу до досягнення клінічно значимого покращення композитного індексу ВАШ до рівня ≤ 120 мм (8 днів проти 12 у контрольній групі; p = 0,003), що свідчить про посилення відновлювальних процесів у носовій порожнині та потенціал для оптимізації ведення реабілітаційного періоду пацієнтів після турбінопластики.
Ксилітол-вмісний розчин демонструє перевагу в динаміці зменшення окремих компонентів симптомокомплексу, зокрема закладеності носа (зниження на 61,7% на 7-й день проти 35,8% у контрольній групі; p < 0,001) та утворення кірок (максимум 34,8 ± 15,2 мм на 7-й день проти 48,3 ± 18,7 мм; p <0,001), що свідчить про його гігроскопічні та антиадгезивні властивості, які сприяють ефективнішому мукоциліарному кліренсу і зменшенню біоплівок.
Профіль безпеки ксилітол-вмісного розчину СінуСалт (SinuSalt^®) підтверджений відсутністю серйозних небажаних явищ та низькою частотою легких місцевих реакцій (7,5 проти 2,5% у контрольній групі; p = 0,31), із переважанням транзиторних смакових порушень як очікуваної характеристики, завдяки чому він прийнятний для рутинного використання в отоларингологічній практиці без значного впливу на комплаєнс пацієнтів.

Література

Garcia-Chabur M.A., Castellanos J., Corredor-Rojas G. et al. (2023). Improvement in Nasal Obstruction and Quality of Life after Nasal Septoplasty with Turbinoplasty: A Pre- and Post-study. International archives of otorhinolaryngology, 27(2), e266–e273. https://doi.org/10.1055/s‑0042-1743462
Xiong H., Cao H., Huang Y. An optimization method for surgical reduction of hypertrophied inferior turbinate. J Biomech. 2020. Jan 23:99:109503. doi: 10.1016/j.jbiomech.2019.109503. Epub 2019 Nov 12.
Kavin Kumar M.P., Karthikeyan P. & Nirmal Coumare V. (2019). Comparison of Endoscopic Turbinoplasty Versus Conventional Partial Inferior Turbinectomy in Chronic Hypertrophic Rhinitis. Indian journal of otolaryngology and head and neck surgery: official publication of the Association of Otolaryngologists of India, 71(Suppl 3), 1895-1899. https://doi.org/10.1007/s12070-018-1285-8
Abdullah B. & Singh S. (2021). Surgical Interventions for Inferior Turbinate Hypertrophy: A Comprehensive Review of Current Techniques and Technologies. International journal of environmental research and public health, 18(7), 3441. https://doi.org/10.3390/ijerph18073441
Malik J., Li C., Maza G. et al. (2019). Computational fluid dynamic analysis of aggressive turbinate reductions: is it a culprit of empty nose syndrome?. International forum of allergy & rhinology, 9(8), 891-899. https://doi.org/10.1002/alr.22350
Succar E.F., Turner J.H. & Chandra R.K. (2019). Nasal saline irrigation: a clinical update. International forum of allergy & rhinology, 9(S1), S4–S8. https://doi.org/10.1002/alr.22330)
https://sinusalt.com.ua/product/sinusalt-device/
Jain R., Lee T., Hardcastle T. et al. (2016). The in vitro effect of xylitol on chronic rhinosinusitis biofilms. Rhinology, 54(4), 323-328. https://doi.org/10.4193/Rhino15.380
Zhao K., Craig J.R., Cohen N.A. et al. (2016). Sinus irrigations before and after surgery-Visualization through computational fluid dynamics simulations. The Laryngoscope, 126(3), E90–E96. https://doi.org/10.1002/lary.25666

Тематичний номер «Педіатрія» № 5 (81) 2025 р.