8 грудня, 2025
Імунопрофілактика: від пневмококової вакцинації немовлят до онкопревенції у підлітків
Науково-практичний майстерклас «PedSMART Вакцинація», організований Українською академією педіатричних спеціальностей, об’єднав провідних науковців і лікарів для обговорення актуальних питань імунопрофілактики. Програма заходу охопила широкий спектр тем – від епідеміологічних аспектів інфекцій, які підлягають вакцинальній превенції, до специфічних особливостей імунізації пацієнтів із множинною коморбідною патологією. У межах сателітного симпозіуму прозвучали дві ключові доповіді, що мають безпосереднє значення для педіатричної практики.
Юлія Володимирівна Давидова, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, керівник відділення акушерських проблем екстрагенітальної патології ДУ «Всеукраїнський центр материнства і дитинства Національної академії медичних наук України», експерт Керівного комітету з біоетики Ради Європи, виступила на тему «Вакцинація підлітків від вірусу папіломи людини: чому це важливо». У своїй доповіді вона розкрила медичні, соціальні та етичні аспекти профілактики ВПЛ-асоційованих онкологічних захворювань у репродуктивному віці.
Життєвий цикл ВПЛ характеризується тривалим перебігом. Від моменту інфікування до розвитку онкологічного захворювання минає від п’ятнадцяти до двадцяти років (Mlynarczyk-Оnikowska B., 2024). Саме цей тривалий період надає можливість для ефективного втручання і профілактики. Із клінічної практики відомо про драматичні випадки, коли молоді жінки 29 років із раком шийки матки, виявленим під час вагітності, змушені були проходити екстирпацію четвертого типу з втратою репродуктивної функції. Такі ситуації можна було б попередити своєчасною вакцинацією у підлітковому віці (Murillo R., 2019).
Важливо розуміти, що ВПЛ стосується не лише жіночого населення. Гендерні аспекти профілактики набувають дедалі більшого значення, адже дев’ятивалентна вакцина (Гардасил®9) створена для запобігання не тільки раку шийки матки у жінок, але й раку ділянки ануса, ротоглоткового раку та раку статевого члена у чоловіків. Наслідки ВПЛ-асоційованих захворювань виходять за межі суто медичних проблем. Близько 40% пацієнток після лікування раку шийки матки повідомляють про соціальну ізоляцію, оскільки втрачають можливість реалізувати репродуктивну функцію, а також їх можуть покинути сексуальні партнери (Domenech-Vinolas M., 2018; Nahidi М., 2018; Korsten L.H.A., 2021).
Як показує аналіз вікової структури захворюваності, найбільш уразлива група – від 30 до 46 років. Саме тому міжнародні рекомендації дозволяють проводити вакцинацію до 46 років, хоча верхніх вікових обмежень для неї не існує. Логіка підходу проста: неможливо стверджувати, що жінка 45 років підлягає імунізації, а в 46 років цього робити вже не можна (Dickinson J., 2013).
Розвиток вакцин проти ВПЛ пройшов кілька етапів. Спочатку з’явилася двовалентна вакцина, потім квадривалентна, які впливали насамперед на найбільш онкологічно небезпечні типи вірусу. На сьогодні існує дев’ятивалентна вакцина (Гардасил®9), що демонструє 96% ефективності проти низки вірусів, які мають не лише максимальну онкологічну небезпеку, але й беруть участь у виникненні аденокарцином (Phillips A., 2018).
Міжнародний досвід упровадження національних програм профілактики ВПЛ свідчить про їхню ефективність (Murillo R., 2019). Найбільший ефект було отримано в країнах із високим рівнем доходу, проте і в інших запровадження профілактики дало можливість значно знизити онкологічні ризики. Показовим є приклад Австралії, де за 14 років після початку кампанії з вакцинації було зареєстровано зниження захворюваності на передракові стани в усіх вікових категоріях (Brotherton J., 2016).
Механізм дії вакцини полягає у впливі на життєвий цикл вірусу, перешкоджаючи йому активізуватися та вражати епітеліальні клітини. Ризики зростають із віком, тому чим раніше проведена вакцинація, тим кращий прогноз для пацієнта в майбутньому. Оцінювання ефективності вакцинації відбувалося за різними схемами: деякі країни застосовували дві дози, інші три, залежно від економічних та культурних особливостей. Результати досліджень ефективності вакцинації вражають. У жінок віком від 16 до 23 років досягнута 100% ефективність проти дисплазії високого ступеня. Аналогічні показники отримано у чоловіків щодо профілактики генітальних бородавок і передракових станів. Навіть у жінок віком від 27 до 45 років ефективність залишається стовідсотковою. В осіб обох статей віком від 9 до 15 років серопозитивність перевищує 95% (Kjaer S.K., 2020).
Питання безпеки вакцинації не менш важливі, ніж її ефективність. Небажаними ефектами найчастіше були реакції в місці ін’єкції та головний біль. Важливі результати отримано щодо впливу вакцини на автоімунну патологію. Дослідження, проведене O. Gronlund та співавт. (2016) в Скандинавії, показало, що частота другого автоімунного захворювання у вакцинованих становила 15,8 випадку, тоді як у невакцинованих – 22,1 (Gronlund О., 2016). Це чітке підтвердження, що вакцина проти ВПЛ жодним чином не викликає загострення чи виникнення нового автоімунного захворювання (Olsson S.E., 2020).
Глобальна ситуація з вакцинацією від ВПЛ потребує покращення. За даними 2019 р. менше ніж 15% осіб отримали повний курс вакцинації у всьому світі. Згідно зі статистикою, кожної хвилини в усьому світі діагностується ВПЛ-асоційоване онкологічне захворювання. Наразі дев’ять типів ВПЛ викликають 90% раку шийки матки, 87% раку вульви, 85% раку піхви та анального каналу (de Martel C., 2020; Patel H., 2013; de Sanjose S., 2019).
Особливо важлива вакцинація до початку статевого життя. За даними різних країн, значна кількість жінок повідомляє про перший статевий акт у підлітковому віці, водночас в Україні дуже невелика частина підлітків використовує бар’єрну контрацепцію. Якщо вакцинація проведена до початку статевого життя, до моменту можливого інфікування, її ефективність є значно вищою. Навіть у разі персистуючої інфекції у дорослих вакцина виявляється результативною, оскільки гальмує перехід від простого інфікування і поверхневого ураження епітелію до передракового та ракового стану.
Отже, вакцинація від ВПЛ у педіатричній практиці є ефективним інструментом первинної профілактики онкологічних захворювань, що дає змогу захистити майбутні покоління від тяжких наслідків вірусної інфекції та зберегти репродуктивне здоров’я населення.
Ірина Миколаївна Волошина, доктор медичних наук, професор кафедри загальної практики (сімейної медицини) Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член правління ГО «Академія сімейної медицини України», виступила з доповіддю «Палітра пневмококових захворювань», де детально розглянула клінічний поліморфізм пневмококової інфекції, сучасні можливості специфічної профілактики та особливості застосування 15-валентної кон’югованої вакцини у різних вікових і клінічних групах пацієнтів.
Пневмококові захворювання залишаються однією з найактуальніших проблем сучасної педіатрії, незважаючи на наявність ефективних засобів профілактики. Інфекція, спричинена Streptococcus pneumoniae, відома в клінічній практиці як пневмокок, охоплює широкий спектр патологічних станів, від легких респіраторних проявів до життєзагрозливих інвазивних форм. На сьогодні відомо про понад 90 серотипів пневмококів, проте сучасні вакцини здатні забезпечити захист лише від обмеженої кількості з них. Саме тому світова медична спільнота переживає еру активного розвитку пневмококових вакцин, коли валентність препаратів поступово зростає від початкових семивалентних до сучасних 15-валентних формул, доступних в Україні.
Традиційно слово «пневмокок» асоціюється у лікарів насамперед з ураженням легень і пневмонією. Однак це хибне звуження клінічного спектра часто призводить до недооцінки всього масштабу проблеми. Палітра пневмококових захворювань значно ширша і включає середні отити з можливими гнійними ускладненнями, що однаково часто трапляються і у дітей, і у дорослих пацієнтів. Особливу занепокоєність викликають інвазивні пневмококові інфекції, серед яких бактеріємія, септичний шок та менінгіт. Пневмококовий менінгіт характеризується надзвичайно високою летальністю, і навіть за наявності сучасних методів лікування статистика свідчить, що одна дитина із 12 помирає із цим діагнозом. Особливо вразливими до пневмококової інфекції є діти до двох років, у яких імунна система ще перебуває в стадії формування, а також особи з імуносупресією будь-якої етіології.
Пневмококова інфекція передається повітряно-крапельним шляхом через безсимптомних носіїв, особливо в дитячих колективах, де контакти є тісними та тривалими. Епідеміологічні дані свідчать, що кожна четверта людина може бути носієм одного або кількох серотипів Streptococcus pneumoniae на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів без будь-яких клінічних проявів. У дитячих закладах ситуація ускладнюється особливостями поведінки дітей та їхньої гігієни. Важливо пояснювати батькам, що щеплення бактеріальною вакциною не лише захищає саму дитину, але й перериває ланцюг передачі інфекції, оскільки вакцинована особа вже не є носієм тих серотипів, від яких вона захищена, і, відповідно, не може їх передавати іншим.
На сьогодні в Україні доступна 15-валентна пневмококова кон’югована вакцина (Ваксньюванс), яка розширює можливості профілактики порівняно з раніше доступною 13-валентною. Вакцина Ваксньюванс схвалена до застосування з шести тижнів життя та може використовуватись і у дитячому, і в дорослому віці без верхньої вікової межі. Основна відмінність полягає в додатковому захисті від двох серотипів: 22F і 33F. За результатами канадського дослідження, ці два серотипи відповідають приблизно за чверть усіх випадків інвазивних пневмококових захворювань включно з менінгітом і сепсисом (Golden A.R., 2021).
Серотип 3, який також асоціюється з інвазивними формами пневмококової інфекції, наявний в обох вакцинах, проте деякі дослідження демонструють, що 15-валентна вакцина індукує вищий рівень специфічних антитіл саме до цього серотипу після введення. Схема вакцинації включає три дози для немовлят, із першою дозою у віці шість тижнів, наступними дозами з інтервалом вісім тижнів та останньою дозою у віці від 11 до 15 місяців. Для дітей, які розпочинають вакцинацію у більш пізньому віці, схема адаптується відповідно до віку: від семи до 12 місяців рекомендована тридозова схема, тоді як від двох до 18 років достатньо однієї дози.
Цікавими є дані порівняльних досліджень імуногенності різних пневмококових вакцин. Попри те що в деяких країнах вже доступні 20-валентні та навіть 23-валентні препарати, більша валентність не завжди означає кращу ефективність (Ryman J., 2024). У невакцинованих осіб без попередньо сформованого імунітету до пневмококів 15-валентна вакцина демонструє вищу імуногенність порівняно з 20-валентною. Тому країни з високим охопленням попередньою вакцинацією семи- або десятивалентними препаратами переходять на вакцини з більшою валентністю для довакцинації додатковими серотипами. В Україні, де прошарок вакцинованого населення досі недостатній, пріоритетом має стати підвищення охоплення наявними 13- та 15-валентними вакцинами.
Обговорюючи з батьками переваги вакцинації, важливо оперувати конкретними показниками ефективності. Пневмококова вакцина зменшує ризик інвазивних форм захворювання приблизно на 80%, що є вагомим аргументом на користь профілактики. Щодо пневмонії не лише інвазивної, а й неінвазивної форми зниження ризику становить близько 65% (Johnson C.N., 2024). Ці цифри набувають особливого значення в контексті наближення епідемічного сезону грипу, який традиційно супроводжується збільшенням частоти бактеріальних ускладнень пневмококової етіології.
Отже, пневмококова інфекція залишається серйозною медико-соціальною проблемою в Україні, що потребує комплексного підходу до профілактики. Поява 15-валентної кон’югованої пневмококової вакцини (Ваксньюванс) розширює арсенал профілактичних засобів, додаючи захист від серотипів 22F і 33F, які відповідають за значну частку інвазивних форм захворювання.
Підготував Максим Голуб
Тематичний номер «Педіатрія» № 4 (80) 2025 р.
