30 березня, 2025
Ефективність місцевої антисептичної терапії при лікуванні інфікованих дерматитів у дітей
Протягом останніх років спостерігається значне зростання кількості захворювань шкіри. Понад 12 мільйонів таких звернень, що стосуються дітей, щорічно реєструють у Сполучених Штатах Америки, з яких 68% візитів – до лікарів первинної ланки. Дерматологічна група патологій у дітей характеризується етіологічною і патогенетичною неоднорідністю, що обумовлює постійний пошук обґрунтованих та ефективних терапевтичних стратегій [1]. У цьому огляді представлені результати актуальних клінічних досліджень, які спрямовані на покращення менеджменту дерматологічних захворювань із врахуванням особливостей перебігу патологій і фармакологічних аспектів застосування найпоширеніших груп препаратів у педіатричній практиці.
Найпоширеніші дерматологічні захворювання у дітей
Захворювання шкіри мають не лише фізичні, а і психосоціальні наслідки для пацієнтів. Скарги, обумовлені станом шкіри, становлять 6-40% від загальної кількості відвідувань педіатричних клінік [2]. Ураження шкіри часто супроводжуються у дітей почуттям низької самооцінки та психоемоційною напругою, що значно погіршує якість життя. Такі симптоми, як почервоніння, свербіж та печіння, обмежують вибір одягу, створюють труднощі з концентрацією уваги та призводять до порушень сну. Зареєстровані непоодинокі випадки, коли захворювання шкіри, що позначаються на зовнішньому вигляді, такі як акне, екзема та псоріаз, негативно впливають на психологічний стан дитини. Робоча група Європейської академії дерматології та венерології (European Academy of Dermatology and Venereology) рекомендує використовувати оцінку якості життя як частину лікування дерматологічних захворювань.
До найпоширеніших патологій шкіри у дітей зараховують атопічний і контактний дерматит, родимі плями та акне [3]. Серед них переважає атопічний дерматит (АД): лише у США близько 20% дітей мають це захворювання [4]. АД має рецидивний характер і в педіатрії насамперед стосується пацієнтів дошкільного віку (3-5 років). Шкірні прояви атопії можуть коливатися від вродженого тяжкого ксерозу до легкого атопічного запального процесу [5]. АД виникає внаслідок поєднання генетичних факторів, дефектів шкірного бар’єра та порушення регуляції імунної відповіді. Зазвичай це перший крок у «атопічному марші» інших захворювань, таких як харчова алергія, алергічний риніт і бронхіальна астма. Згідно із сучасними міжнародними рекомендаціями, лікування АД потребує використання пом’якшувачів після миття, а при загостренні патології рекомендовані місцеві стероїди у мінімальній ефективній дозі. Інгібітори кальциневрину зазначені в усіх настановах для використання в якості другої лінії лікування або першої лінії для чутливих зон, таких як обличчя, аногенітальна ділянка і шкірні складки. Місцеві інгібітори кальциневрину схвалені лише для дітей старших двох років.
! Незважаючи на те що АД переважно не загрожує життю, це захворювання значно погіршує якість життя дітей, підвищує ризики ускладнень включно із вторинними, бактеріальними або вірусними інфекційними ураженнями шкіри [6].
Приєднання бактеріальної інфекції при АД
Пацієнти з АД мають нижчу здатність щодо захисту шкіри від бактеріальних інфекцій. Згідно з результатами досліджень, дефекти шкірного бар’єра, зниження антимікробних пептидів, підвищення показника рН та синтезу цитокінів (IL‑4, IL‑13) є потенційними факторами, які сприяють підвищенню ризику приєднання інфекцій при АД. Вірулентність патогенів, таких як метицилінрезистентний стафілокок (MRSA), обумовлена синтезом великої кількості суперантигенів та α-токсинів, що збільшують їхній потенціал у спричиненні інфекції та призводять до тяжчого перебігу запального процесу [7]. Постійне розчухування ділянки екзематозного ураження призводить до погіршення наявного дефекту епідермального бар’єра, сприяючи проникненню бактерій у шкіру. Передбачувано, що S. aureus є найпоширенішою причиною вторинного бактеріального ураження через здатність уникати шкірного захисту. Друга за поширеністю причина шкірних інфекцій при AД – β-гемолітичний стрептокок групи А (GAS). Загалом екзематозні ураження в ділянках згину, сильний свербіж і атопія асоціювалися з підвищеним ризиком бактеріальної інфекції у пацієнтів із АД [8].
При контамінації шкіри бактеріальними патогенами рекомендовано призначення короткого курсу системних або місцевих антибіотиків залежно від місця ураження. Однак на практиці результати мають суперечливий характер. Результати клінічних досліджень, що оцінювали чутливість бактеріальних інфекцій при АД, демонструють суттєві показники резистентності серед ізолятів. Нечутливі ізоляти S. аureus до амоксицилін-клавуланової кислоти були діагностовані у 23,0% пацієнтів із АД. Цей факт вказує на потенційну присутність метицилінрезистентного штаму S. aureus (MRSA). Системні антибактеріальні препарати, такі як кліндаміцин і еритроміцин, не продемонстрували достатньої ефективності, враховуючи їхні показники резистентності 67,6 і 83,4% відповідно. Також 42 із 95 ізолятів S. aureus не були чутливими до клоксациліну. Із цих 42-х лише 14 (33,3%) були чутливі до амоксициліну. Натомість жоден з них не був чутливим до ампіциліну, азитроміцину, еритроміцину або кліндаміцину У 22,9% пацієнтів спостерігалися бактеріальні асоціації з β-гемолітичним стрептококом групи А, який виявився чутливим до ампіциліну лише у 45,5% випадків. Науковці зазначили, що у разі контамінації шкіри MRSA слід призначити консультацію інфекціоністів та медичних мікробіологів. Крім того, варто регулярно проводити тести на чутливість до антибіотиків, щоб оцінити доступний терапевтичний потенціал препаратів [9].
У систематичному огляді та метааналізі 2024 р. було продемонстровано, що антимікробна чутливість S. aureus до β-лактамів, еритроміцину, кліндаміцину та фузидової кислоти може бути неоптимальною для емпіричного застосування в осіб із АД. Вчені звернули увагу, що місцеві та системні антибіотики часто використовуються для лікування осіб з АД, хоча антимікробна терапія рекомендована лише для осіб із підтвердженими інфекційними ускладненнями, оскільки їхнє призначення не покращує результати під час загострень. Крім того, використання антибіотиків для лікування АД може сприяти дисбактеріозу шкіри та антимікробній резистентності [10]. Клініцисти мають призначати антибіотики лише у виняткових випадках та обмежити їхнє широке використання в межах боротьби з антибіотикорезистентністю [11].
Альтернативні препарати для лікування інфікованих дерматитів
Існує широкий інтерес щодо використання антисептиків для лікування бактеріальної колонізації у хворих на інфіковані дерматити. Антисептики краще переносяться і є альтернативою місцевим антибіотикам у пацієнтів з АД. Основні переваги антисептиків перед антибіотиками полягають у тому, що вони мають низький потенціал індукції бактеріальної резистентності, рідко викликають гіперчутливість уповільненого типу або алергічні реакції та випускаються як різноманітні препарати відповідно до індивідуальних потреб пацієнтів. До найпоширеніших місцевих антисептиків належать триклозан, перманганат калію, гіпохлорит натрію, хлоргексидину глюконат і повідон-йод. Найбільш часто у дерматологічній практиці використовують хлоргексидину глюконат і повідон-йод (PVI). Хлоргексидин – це антисептик, який у високих концентраціях вбиває бактерії, руйнуючи клітинну мембрану, а при низьких концентраціях виявляє бактеріостатичну дію. Проте хлоргексидин володіє низькою ефективністю у боротьбі з патогенами, які утворюють спори і біоплівки. Його використання також відносно протипоказане на навколоочних або навколовушних ділянках через підвищений ризик розвитку кератиту та ототоксичності. Науковці наголошують на можливих алергічних реакціях та подразненні шкіри під час його використання [12].
Повідон-йод – антисептичний розчин швидкої дії із широкими антибактеріальними, противірусними і протигрибковими властивостями. Його ефективність підтверджена і у водних, і в спиртових формах. На відміну від хлоргексидину, повідон-йод можна безпечно використовувати на навколоочних ділянках шкіри [12]. Порівняльні дослідження показали, що повідон-йод був більш активним, ніж хлоргексидин проти MRSA, і мав бактерицидну дію проти штамів, стійких до хлоргексидину [13]. Це має особливе значення для пацієнтів з АД, колонізація пошкоджень шкіри яких зумовлена стафілококом. Антимікробна активність йоду виникає внаслідок сильних окислювальних ефектів, які спричиняють коагуляцію ядерного матеріалу та утворення пор у клітинних стінках бактерій і грибів. Цей механізм дії пояснює, чому антисептики на основі йоду не пов’язані із розвитком стійкості бактерій [14].
Є чимало свідчень, що лікування за допомогою препаратів на основі повідон-йоду може значно покращити перебіг запальних процесів шкіри у пацієнтів з інфікованими дерматитами, бо цей антисептик ефективно знищує колонії MRSA. Зважаючи на те що АД є суперантигенним захворюванням, контроль S. aureus надзвичайно важливий [15]. Повідон-йод має клінічну активність проти низки стійких до антибіотиків бактерій і в терапевтичних концентраціях перевершує деякі антисептичні препарати. Було показано, що місцеві засоби на основі повідон-йоду добре переносяться, ефективні проти бактерій, які утворюють біоплівки, та мають ранозагоювальні властивості. Було продемонстровано, що повідон-йод є ефективним у терапії запальних захворювань шкіри, пов’язаних з колонізацією бактерій. Після лікування пацієнтів за допомогою повідон-йоду спостерігалося статистично значуще покращення клінічного перебігу АД, яке оцінювали за допомогою індексу загальної площі та тяжкості екземи (eczema area and severity index, EASI). Повідон-йод у складі місцевої терапії добре переносився більшістю пацієнтів, зокрема із захворюваннями, які зазвичай супроводжуються підвищеною чутливістю, такими як АД і розацеа. Це обумовлено тим, що для досягнення антисептичного ефекту достатньо низьких концентрацій діючої речовини. Мазь на основі повідон-йоду у дослідженні суттєво зменшувала інтенсивність запального процесу, показники оксидативного стресу та скорочувала час загоєння ран [16]. Щодо розвитку алергічної реакції, лише 0,4% пацієнтів під час проведення шкірних проб мають справжній алергічний контактний дерматит, який спричинений йодом. Це дослідження свідчить про необхідність більш повного клінічного аналізу під час тестування засобів, які мають і подразнювальні, і алергенні властивості. Цей підхід важливий для виключення хибнопозитивних реакцій патч-тесту при використанні повідон-йоду [17].
! Встановлено, що застосування повідон-йоду може розглядатися як допоміжна місцева терапія разом із загальним лікуванням, коли основні препарати недостатньо ефективні у пацієнтів із АД. Доведено, що розчин повідон-йоду може знищити на поверхні шкіри S. aureus за 5 секунд.
У дослідженнях було показано, що під час застосування повідон-йоду у багатьох хворих на АД значно покращується стан шкірних покривів, особливо за наявності висипів. У Японських настановах з лікування АД також зазначено, що використання повідон-йоду рекомендоване, коли загальне лікування недостатньо ефективне [15].
В Україні засоби для обробки шкіри на основі повідон-йоду доступні у складі препаратів Бетадин® компанії «Егіс». Бетадин® у формі розчину є комплексним препаратом йоду і полівінілпіролідону, що забезпечує повільне вивільнення молекул і тривалий антисептичний ефект. Як наслідок, при взаємодії препарату зі шкірою знижується ризик подразнення, що надзвичайно важливо при лікуванні дерматитів у дітей. Бетадин® у формі мазі має широкий антимікробний спектр дії включно з грампозитивними і грамнегативними бактеріями, вірусами, грибками та спорами. Завдяки специфічному механізму дії резистентність на мазь, зокрема вторинна стійкість при довготривалому застосуванні, не спостерігається. Бетадин® у формі мазі розчиняється у воді і легко змивається. Мазь містить 10% активної речовини, що є ефективною концентрацією при інфікованих дерматитах.
Висновок
Ураження шкіри поширені у педіатричній практиці, серед яких АД посідає провідне місце. Порушення захисного бар`єра, механічні пошкодження, зниження захисних властивостей значно підвищують ризик бактеріального ураження. Повідон-йод має багато характеристик включно із широким антимікробним спектром, відсутністю резистентності, ефективністю проти біоплівок, хорошою переносимістю і впливом на процеси запалення, які роблять його препаратом вибору для лікування інфікованих дерматитів. Завдяки потужним антимікробним властивостям широкого спектра дії та сприятливому профілю ризик/користь Бетадин® є високоефективним засобом для лікування запальних та інфікованих уражень шкіри.
Список літератури – у редакції.
Підготувала Катерина Пашинська
Тематичний номер «Педіатрія» № 1 (77) 2025 р.
