24 березня, 2023
Буспірон у нейропсихіатрії: огляд літератури
Вступ
- Буспірон є новим анксіолітичним препаратом із додатковим слабким антидепресивним і антипсихотичним ефектами (на українському фармацевтичному ринку представлений препаратом Спітомін® компанії «Егіс»). Наразі це єдиний представник класу серотонінергічних анксіолітиків – азапіронів.
- Уперше буспірон був розроблений групою дослідників на чолі з Mead Johnson [1] у 1986 році як потенційний антипсихотичний засіб. Згодом було встановлено, що препарат зменшує агресію і не впливає на психотичні симптоми [2].
- Схвалений у 1986 році Управлінням з контролю за якістю продуктів харчування та лікарських засобів США (FDA) для застосування при генералізованому тривожному розладі.
- Відтоді буспірон застосовували переважно як анксіолітичний засіб, утім, останнім часом спектр показань до його призначення розширився, завдяки здебільшого його хорошому профілю безпеки та переносимості, а також нещодавно виявленим нейробіологічним ефектам [1, 3].
- Опубліковані дані щодо можливості ширшого використання буспірону залишаються поодинокими, а клінічні випробування часто є незначними та варіюють за якістю.
- Цей огляд надає клінічно орієнтовані та засновані на доказах підсумки застосування буспірону в нейропсихіатричних установах, вивчення фармакологічних властивостей, а також потенціалу його використання в нейрореабілітаційних установах як основного засобу лікування тривоги і потенційного препарату другої лінії для лікування хронічних нервово-психічних розладів.
Матеріали та методи
- Пошук літератури здійснювали в електронних бібліотеках MEDLINE та PubMed, опублікованих до квітня 2021 року. Як ключові слова використовували «буспірон» І «нейрореабілітація», «буспірон» І «травма головного мозку», «буспірон» І «інсульт», «буспірон» І «травма спинного мозку». Рецензувалися лише англомовні тексти.
Фармакологічні властивості
- Буспірон – частковий агоніст постсинаптичних рецепторів серотоніну-1A (5HT1A) в центральній нервовій системі та повний агоніст пресинаптичних рецепторів 5-HT1A ядра шва, до яких він має високу спорідненість. Це спричиняє інгібування нейронів 5-HT і синтез 5-HT у цій ділянці [2].
- Також показано, що буспірон має слабку спорідненість з рецепторами 5HT-2, тому припускають, що підвищена серотонінергічна активність у мигдалині та провідних шляхах, залучених у формування відчуття страху і тривоги, зумовлює розвиток анксіолітичної дії [3].
- Додатково препарат чинить антагоністичну дію на пресинаптичні дофамінові рецептори D2, D3, D4 і виявляє частковий агонізм до α1-адренорецепторів [1].
- Максимальна рекомендована FDA доза буспірону становить 60 мг/день, але можна використовувати вищі дози за умови їх хорошої переносимості. Передозування буспіроном не спричиняє розвитку серйозних ускладнень, тому вважається безпечним [4].
Використання в психіатрії
- За результатами численних досліджень підтверджено, що ефективність буспірону в лікуванні генералізованого тривожного розладу наближається до ефективності бензодіазепінів. Препарат називають анксіоселективним у зв’язку з відсутністю седації, психомоторних порушень, а також потенціалу розвитку звикання [5].
- Вплив буспірону на депресію не залежить від його протитривожної дії, що свідчить про доцільність призначення в пацієнтів зі змішаним профілем тривоги та депресії [2, 3].
- Дослідження STAR*D продемонструвало можливість використання буспірону як допоміжного засобу при стійкій депресії [6].
- Існує недостатньо доказів щодо ефективності буспірону за інших психічних розладів.
Дискінезії
- Прийом високих доз буспірону, які використовували для лікування пізньої дискінезії, не призводили до погіршення проявів психозу [7].
- Буспірон запропоновано використовувати як потенційний терапевтичний варіант лікування індукованої леводопою дискінезії у разі хвороби Паркінсона [2]. Дослідження «гострого виклику» виявило покращення дискінезії на 20% протягом 3 днів [8].
- Переважно серотонінергічна іннервація мозочка викликала зацікавленість щодо застосування буспірону як потенційного засобу лікування спинно-мозочкових атаксій [2]. Дослідження показали хороший вплив буспірону на легку та помірну атаксію [9, 10].
Інсульт
- Тривога та депресія є поширеними наслідками інсульту, симптоми яких відчувають ≈20% пацієнтів [11].
- Дослідники виявили, що комбінована терапія циталопрамом і буспіроном була кращою, ніж монотерапія циталопрамом у лікуванні постінсультної депресії [12].
- У плацебо-контрольованому дослідженні за участю 72 пацієнтів після перенесеного інсульту буспірон був визнаний ефективним у лікуванні тривоги та депресії, а також покращив прогноз у хворих з інсультом [13].
Поведінка та пізнання
- Органічні нервово-психічні захворювання, в т. ч. черепно-мозкова травма і деменція, можуть також супроводжуватися симптомами збудження та агресії.
- Буспірон може бути кращим препаратом порівняно з іншими у зв’язку з відсутністю взаємодії з іншими препаратами, легкістю моніторингу лікування, відсутністю симптомів відміни, мінімальним впливом на когнітивні функції та седативний ефект [2].
- Доведено, що буспірон позитивно впливає на агресію. Відкриті випробування на людях показали переваги в боротьбі з агресією, пов’язаною з деменцією [14] та когнітивними порушеннями [15].
- Результати рандомізованого подвійного сліпого дослідження, проведеного в будинках для літніх, продемонстрували, що буспірон є зіставним із галоперидолом у зниженні агресії, забезпечує краще пригнічення тривоги та має сприятливий профіль переносимості [16].
- Деякі дані свідчать про те, що буспірон у поєднанні з мелатоніном має потенціал для лікування великого депресивного розладу, стимулює нейрогенез і покращує когнітивні результати [17].
Висновки
- Буспірон має унікальні властивості серед доступних на сьогодні психотропних фармакологічних препаратів, а також низку потенційних терапевтичних застосувань, що охоплюють широкий спектр неврологічних, психіатричних і поведінкових порушень, характеризується сприятливим профілем безпеки.
- Завдяки впливу на моторну функцію буспірон відкриває перспективні можливості його використання для послаблення дискінезії при хворобі Паркінсона й атаксії.
- Буспірон можна вважати обґрунтованим варіантом контролю дратівливості, збудження та агресії.
- Потенційний синергізм буспірону в поєднанні з мелатоніном, що сприяє нейрогенезу, підвищенню ефективності лікування депресії, когнітивних порушень, відкриває цікаві перспективи для подальших досліджень.
- Можна стверджувати, що сьогодні буспірон недостатньо використовується в нейрореабілітаційних установах.
- Для підтвердження нещодавно виявлених позитивних ефектів буспірону у вищезазначених клінічних ситуаціях необхідні подальші детальніші контрольовані дослідження.
Література
1. How land RH. Buspirone: Back to the Future. J Psychosoc Nurs Ment Health Serv. 2015 Nov; 53 (11): 21-4. doi: 10.3928/02793695-20151022-01. PM ID: 26535760. 2. Loane C., Politis M. Buspirone: what is it all about? Brain Res. 2012 Jun 21; 1461: 111-8. doi: 10.1016/j.brainres.2012.04.032. Epub 2012 Apr 24. PM ID: 22608068. 3. Wilson T.K., Tripp J. Buspirone. 2021 Aug 12. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2021 Jan – PM ID: 30285372. 4. Fulton, Bret, and Rex N. Brogden. 1997. Buspirone. CNS Drugs 7 (1): 68-88. 5. Taylor D.P. Buspirone, a new approach to the treatm ent of anxiety. FASEB J. 1988 Jun; 2 (9): 2445-52. doi: 10.1096/fasebj.2.9.2836252. PM ID: 2836252. 6. Trivedi M.H., Fava M., Wisniewski S.R., Thase M.E., Quitkin F., Warden D., Ritz L., Nierenberg A.A., Lebowitz B.D., Biggs M.M., Luther J.F., Shores-Wilson K., Rush A.J.; STAR*D Study Team. Medication augm entation after the failure of SSRIs for de pression. N Engl J M ed. 2006 Mar 23; 354 (12): 1243-52. doi: 10.1056/NEJM oa052964. PM ID: 16554526. 7. Moss L.E., Neppe V.M., Drevets W.C. Buspirone in the treatm ent of tardive dyskinesia. J Clin Psychopharmacol. 1993 Jun; 13 (3): 204-9. PM ID: 8102622. 8. Kleedorfer B., Lees A.J., Stern G.M. Buspirone in the treatm ent of levodopa induced dyskinesias. J Neurol Neurosurg Psychiatry. 1991 Apr; 54 (4): 376-7. doi: 10.1136/jnnp.54.4.376-a. PM ID: 2056334; PM CID: PM C488507. 9. Lou J.S., Goldfarb L., McShane L., Gatev P., Hallett M. Use of buspirone for treatment of cerebellar ataxia. An open-label study. Arch Neurol. 1995 Oct; 52 (10): 982-8. doi: 10.1001/archneur.1995.00540340074015. PM ID: 7575226. 10. Trouillas P., Xie J., Adeleine P., Michel D., Vighetto A., Honnorat J., Dumas R., Nighoghossian N., Laurent B. Buspirone, a 5-hydroxytryptam ine1A agonist, is active in cerebellar ataxia. Results of a double-blind drug placebo study in patients with cerebellar cortical atrophy. Arch Neurol. 1997 Jun; 54 (6): 749-52. doi: 10.1001/archneur.1997.00550180059013. PM ID: 9193210. 11. Campbell Burton C.A., Murray J., Holmes J., Astin F., Greenwood D., Knapp P. Frequency of anxiety after stroke: a system atic review and meta -analysis of observational studies. Int J Stroke. 2013 Oct; 8 (7): 545-59. doi: 10.1111/j.1747-4949.2012.00906.x. Epub 2012 Sep. 27. PM ID: 23013268. 12. Sun Q.X., Zeng D.Z. & Wang B.H. (2007). Efficacy and Safety of Citalopram Combined with Buspirone in Treatment of Patients with Post-stroke Depression. Chinese Journal of Rehabilitation, 02. 13. Zhang Y.X., Zhang H.L. & Wang H. (2005). Effects of buspirone hydrochloride on post-stroke affective disorder and neural function. Chin J Clin Rehabil, 9 , 8-9. 14. Herrmann N., Eryavec G. Buspirone in the Management of Agitation and Aggression Associated With Dementia. Am J Geriatr Psychiatry. 1993 Summer; 1 (3): 249-253. doi: 10.1097/00019442-199300130-00010. Epub 2013 Jan 28. PM ID: 28530926. 15. Ratey J., Sovner R., Parks A. & Rogentine K. (1991). Buspirone treatment of aggression and anxiety in mentally retarded patients: a multiple-baseline, placebo lead-in study. The Journal of clinical psychiatry. 16. Cantillon M., Brunswick R., Molina D., Bahro M. Buspirone vs. Haloperidol: A Double-Blind Trial for Agitation in a Nursing Home Population With Alzheimer’s Disease. Am J Geriatr Psychiatry. 1996 Summer; 4 (3): 263-267. doi: 10.1097/00019442-199622430-00011. Epub 2012 Aug 14. PM ID: 28531086. 17. Fava M., Targum S.D., Nierenberg A.A., Bleicher L.S., Carter T.A., Wedel P.C., Hen R., Gage F.H., Barlow C. An exploratory study of combination buspirone and melatonin SR in major depressive disorder (MDD): a possible role for neurogenesis in drug discovery. J Psychiatr.
