21 грудня, 2024

Ревматологічні аспекти болю в кульшових суглобах

Автори:

д.мед.н., професорка, керівниця навчального центру Інституту ревматології (м. Київ) Єлизавета Давидівна Єгудіна та д.мед.н., професорка, завідувачка кафедри внутрішньої медицини № 2 Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського Світлана Іванівна Сміян

Біль у кульшовому суглобі – поширений симптом у пацієнтів різного віку, який часто спричиняє функціональні порушення. Представляємо до вашої уваги огляд вебінару на тему «Ревматологічні аспекти болю в кульшових суглобах», який провели д.мед.н., професорка, керівниця навчального центру Інституту ревматології (м. Київ) Єлизавета Давидівна Єгудіна та д.мед.н., професорка, завідувачка кафедри внутрішньої медицини № 2 Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського Світлана Іванівна Сміян. У доповіді покроково представлені рекомендації щодо огляду пацієнта, диференційної діагностики та лікування осіб із болем у кульшових суглобах.

На біль у кульшовому суглобі (КС), який нерідко призводить до функціональних порушень, страждають 30‑40% дорослих, що займаються спортом, та 12‑15% осіб віком понад 60 років. Найпоширенішою причиною болю в КС у молодих пацієнтів є травми та синовіт, а в осіб старшого віку – синдром трохантерального болю та остеоартрит (ОА). Досить часто причиною є так званий відбитий біль, зумовлений попереково-крижовою радикулопатією та аорто-клубовою артеріальною недостатністю (оклюзійною хворобою) (Langhout et al., 2019; Thorborg et al., 2017).

Професорка Єгудіна наголосила, що перш ніж розпочати лікування, важливо ретельно зібрати анамнез, дослідити симптоми та з’ясувати ймовірність зв’язку між скаргами та симптомами у кожного окремого пацієнта із болем у КС. Вона навела перелік запитань, які лікар може використати для опитування під час візиту пацієнта. З’ясування уточнювальної інформації допоможе клініцистові віднайти ключові «зачіпки» та визначитися із діагнозом.

Перелік запитань для пацієнтів із болем у КС

Серед основних запитань, які має ставити лікар пацієнтові особам із болем у КС, варто виділити такі:

Чи передувала болю травма?
Чи виникає біль у стегнах або сідницях після того, як пацієнт проходить певну відстань? (Якщо так, слід виключити аорто-клубову артеріальну недостатність як причину болю у стегні).
Чи пов’язаний біль зі слабкістю у стегнах під час ходьби? Чи наявні в анамнезі захворювання коронарних артерій або периферичних судин?
Чи є інші суглоби, окрім КС, болючими, набряклими або запаленими? (Слід виключити наявність ревматологічного захворювання: ревматоїдного артриту, спондилоартриту).
Чи з’явилися симптоми та ознаки в молодому віці та чи не передувала їм травма?
Чи є в пацієнта будь-які розлади шлунково-кишкового тракту, що потребують обстеження? (Слід виключити ентерогенний артрит: хворобу Крона, неспецифічний виразковий коліт).
Чи наявний біль в очах, їх почервоніння або будь-який інший стан органів зору, який потребує огляду спеціаліста? (Слід виключити ірит/увеїт, що може бути пов’язаний із низкою системних запальних захворювань, як-от спондилоартрит).
Чи були у пацієнта системні захворювання або інфекції до появи болю у стегнах? (Слід виключити наявність реактивного артриту).
Чи наявні висипання, особливо на ліктях, колінах або шкірі голови? Чи є в особистому або сімейному анамнезі псоріаз? (Слід виключити псоріатичний артрит).
Чи відчуває пацієнт оніміння або поколювання у стегні, стопі чи інших ділянках нижньої кінцівки? (Слід виключити наявність парестетичної мералгії, як-от хвороба Бернгардта – Рота, або патології поперекового відділу хребта: радикулопатії L2/L3, яка уражає передню ділянку стегна/паху, чи радикулопатії L5/S1, що уражає бічну поверхню стегон і сідниць).
Чи відчуває пацієнт певну вогнищеву слабкість, як-от нездатність відштовхнутися ногою або підняти (зігнути) стопу? (Слід виключити поперекову радикулопатію).
Чи виникає біль, коли пацієнт лежить на боковій поверхні стегна? (Слід виключити пошкодження сідничних сухожилків або больовий синдром великого вертлюга).

Єлизавета Давидівна наголосила, що першим кроком при огляді пацієнта з болем у КС є уточнення того, чи пов’язаний біль із травмою. Оскільки важливо пам’ятати, що навіть незначна травма, наприклад падіння зі стільця, може спричинити перелом стегна чи таза в особи літнього віку або пацієнта з остеопорозом. Якщо немає чітких свідчень про травму в анамнезі, необхідно виключити наявність прихованих переломів кісток таза, наприклад перелому лобкової кістки без зміщення або перелому шийки стегнової кістки. Ці стани може бути важко діагностувати, але їх слід запідозрити у літніх осіб або пацієнтів зі зниженою мінеральною щільністю кісткової тканини. При переломі шийки стегнової кістки може визначатися болючість у передній поверхні стегна. Пацієнт відчуватиме значний біль при пасивному русі стегна, особливо внутрішньому та зовнішньому обертаннях. Для діагностичного підтвердження використовується звичайна рентгенографія, комп’ютерна (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ) (Paoloni, 2024).

Другим кроком при огляді такого пацієнта є виключення небезпечних станів, які можуть бути причиною болю у КС: аорто-клубової артеріальної недостатності, септичного артриту, остеонекрозу, пухлин (Paoloni, 2024).

Небезпечні стани, що спричиняють біль у кульшовому суглобі

Аортально-клубова артеріальна недостатність

Даний стан характеризується наявністю болю в сідниці/стегні або кульгавості. Пацієнт відчуває під час ходьби ниючий біль, пов’язаний зі слабкістю стегна; у нього наявні фактори ризику серцево-судинних захворювань. При обстеженні виявляється артеріальний шум та ослаблення пульсу в паху / дистальних відділах нижніх кінцівок, одно- чи двобічно. Спостерігаються також атрофія м’язів, повільне загоєння ран на ногах. Для діагностики рекомендоване термінове проведення візуалізаційного дослідження (Paoloni et al., 2024).

Септичний артрит

Збудниками септичного артриту зазвичай є бактерії Staphylococcus aureus, Streptococci spp., Pseudomonas, Serratia. Захворювання частіше зустрічається у пацієнтів похилого віку, осіб із цукровим діабетом, імуносупресією, нещодавно перенесеною системною інфекцією, проявами інфекційного ендокардиту, ревматоїдного артриту, після проведення внутрішньосуглобових ін’єкцій. У хворих спостерігаються симптоми системної інфекції – загальна слабкість, лихоманка та озноб. Можуть бути наявні прилеглі вогнища інфекції (шкірні рани). У більшості випадків ураження відбувається через гематогенну дисемінацію суглоба у пацієнта з бактеріємією.

Під час огляду відзначається локальне підвищення температури шкіри, почервоніння або набряк (зрідка) в ділянці КС. Рухи у КС є болючими та обмеженими в усіх площинах. Найефективніший метод дослідження при септичному артриті – МРТ. У 98% випадків на томограмі реєструється синовіальне потовщення, у 84% – перисиновіальний набряк та у 70% – випіт у суглобі (Smith et al., 2018).

Остеонекроз головки стегнової кістки

Найчастішими скаргами пацієнтів із остеонекрозом (асептичним некрозом) головки стегнової кістки є біль у паху, стегні та сідниці. Зазвичай спочатку біль виникає при фізичному навантаженні; з прогресуванням захворювання біль турбує також у спокої, зокрема вночі. Діагностика проводиться за допомогою візуалізаційних методів дослідження.

Розрізняють травматичний (вторинний) та нетравматичний остеонекроз. Травматичний остеонекроз зазвичай однобічний, тоді як нетравматичний – двобічний. Перелік причин нетравматичного остеонекрозу дуже широкий. Найпоширенішими з них є: тривала терапія глюкокортикоїдами, алкоголізм, куріння, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, антифосфоліпідний сндром, гіперліпідемія; інфекція, викликана вірусом імунодефіциту людини; гемоглобінопатії, хронічна ниркова недостатність; цукровий діабет, пов’язаний із вагітністю (Yoon et al., 2020).

Первинні або вторинні пухлини кісток

Біль, спричинений пухлинами кісток, зазвичай є локалізованим, може посилюватися та слабшати, бути пов’язаний із локальним набряком м’яких тканин, часто збільшується вночі. Характерні системні симптоми – втрата ваги або нічна пітливість. Пухлини кісток з іррадіацією болю в КС зазвичай уражають проксимальний відділ стегнової кістки і можуть бути доброякісними (остеохондроми; остеоми, зокрема остеоїдні; остеобластоми, гігантоклітинні пухлини, аневризмальні кісти, фіброзні дисплазії, енхондроми) або злоякісними (як-от остеосаркома, хондросаркома, саркома Юінга, гігантоклітинна пухлина, фіброзна гістіоцитома). Для діагностики застосовують візуалізаційні методи дослідження (Hakim et al., 2015).

Внутрішньочеревні захворювання

Доповідачка наголосила, що важливо розглядати можливі внутрішньочеревні причини болю в КС, якщо діагноз залишається неясним. Слід провести додаткові обстеження, якщо біль у стегні супроводжується ознаками системного захворювання (як-от гарячка, пітливість, втрата ваги) або ознаками ураження шлунково-кишкового тракту, урологічного чи гінекологічного захворювання (утворення в паху, болючість живота, гематурія, виділення з піхви). Необхідно виключити пахову грижу або апендицит, якщо біль локалізується у передньо-медіальному відділі стегна (Paoloni et al., 2024).

Третім кроком при огляді пацієнта із болем у КС є виключення ОА чи іншого ревматологічного захворювання як імовірної причини болю. Ревматоїдний артрит у дорослих, який починається з ураження одного або обох КС, трапляється дуже рідко, але за прогресування ревматоїдного артриту залучення КС – досить часто. Ювенільний ідіопатичний артрит, як і спондилоартрити та кристал-індуковані артропатії (подагра/псевдоподагра), часто може проявлятися коксартритом та моноартритом КС. Важливо ретельно зібрати анамнез захворювання та провести огляд, оцінити наявність запальних станів, ураження інших суглобів, сімейний анамнез ревматологічного захворювання, наявність висипу, вузликів, ураження очей (іриту/увеїту) (Paoloni et al., 2024).

Ревматологічні захворювання як імовірні причини болю

Спондилоартрити

Професорка Сміян акцентувала на залученні КС до патологічного процесу в осіб із анкілозивним спондилоартритом (АС). Часто пацієнтам зі спондилоартритом, які звертаються по медичну допомогу із приводу болю у КС, встановлюють помилкові діагнози. Згідно із даними М. Magrey et al. (2023), неправильні діагнози були визначені у 64,5% випадків звернень до лікаря. Найчастіше біль у КС пов’язували із проблемами у спині – у 63,3% пацієнтів, депресією – у 38,8%, фіброміалгією – у 22,4%, ревматоїдним артритом – у 19,7%, наявністю бурситу – у 14,3%, ОА – у 15%, псоріатичним артритом – у 8,2%, подагрою – у 6,8%.

Особливості діагностування

Скарги та симптоми, які спонукають пацієнтів з АС звернутися до лікаря, дуже різноманітні та не завжди відповідають класичній картині захворювання. Дослідження виявили таку поширеність ранніх симптомів: біль у спині – 84,6%, скутість суглобів – 60,6%, біль у суглобах – 56,1%, втомлюваність та/або виснаження – 52,6%, ішіас – 46%, біль у шиї – 44,5%, ускладнена хода – 44,5%, обмежений обсяг рухів – 43,1%, біль уночі – 38%, проблеми, пов’язані з нижніми кінцівками, – 34,3%, почервоніння або запалення очей/увеїт – 27,6%, біль у сухожилках або зв’язках – 21,9% (Magrey et al., 2023; Kishimoto et al., 2023).

Приблизно третина пацієнтів із АС мали ураження КС, які стабілізувалися після лікування інгібіторами фактора некрозу пухлин. Статевих відмінностей у поширеності чи прогресуванні болю в КС у пацієнтів з АС виявлено не було (Konsta et al., 2023).

Чинники, що асоційовані з ураженням КС (Slouma et al., 2022):

тривалість захворювання – понад 10 років;
рентгенографічний сакроілеїт;
висока активність захворювання;
функціональні порушення;
обмежена рухливість хребта.

Нещодавно встановленим незалежним фактором ризику ураження КС при АС є куріння. Навіть експозиція <10 пачко-років може призводити до збільшення поширеності ураження КС на тлі АС, що підкреслює важливість відмови від куріння для пацієнтів (Hu et al., 2023).

Для уражень КС при АС характерна наявність гендерної відмінності. Вони переважно спостерігаються у чоловіків, часто в молодому віці; чоловікам раніше проводять тотальне ендопротезування КС. Домінуючою формою є двобічний початок ураження; характерне серйозніше ураження стегна із прогресуванням захворювання. Частіше наявні згинальні контрактури, вищою є поширеність уражень хребта, що призводить до серйозніших функціональних порушень. Проте частота двобічного прогресуючого ураження КС не має гендерних відмінностей (Li et al., 2022).

Факторами ризику для тотального ендопротезування КС є ранній початок захворювання і осьові та ентезіальні прояви. Ураження КС розглядається як важливий прогностичний фактор, пов’язаний із прогресуванням рентгенологічних ознак. Важливо, що ураження КС при АС можуть бути наслідком як раннього початку, так і значної тривалості захворювання (Baraliakos et al., 2010). Водночас за результатами досліджень, безперервне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) є захисним фактором при радіологічному ураженні КС (Chen et al., 2021).

Прогресування рентгенографічних ознак ураження хребта у хворих на АС є поширенішим за наявності артриту КС. Оскільки функція КС надзвичайно важлива, її порушення тісно пов’язане з обмеженням функціональної активності пацієнта (Vander et al., 2010). В осіб з АС та ураженням КС частіше спостерігається анкілоз крижово-клубових з’єднань, що свідчить про вплив на ураження механічного стресу в сусідніх суглобах та обмеження рухового діапазону (Ido et al., 2023).

Патофізіологія ураження суглобів при АС зумовлена недосконалим остеогенезом. Відбувається de novo ураження формування кісткової тканини, утворюються синдесмофіти та ентезофіти. Запалення КС при АС – це деструктивний ерозивний процес із ділянками кісткових кіст та колапсом головки стегнової кістки з необоротним пошкодженням стегново-вертлюжного суглоба. Зміни імітують синовіт, який зустрічається при інших хронічних запальних артропатіях із помітним притоком клітин, випотом та ерозією суглобів. КС характеризується відносно низьким кровопостачанням та наявністю обмеженого анастомозому, який забезпечує головка стегнової кістки. Швидкий розвиток аваскулярного некрозу головки стегнової кістки відбувається після порушення кровопостачання. Біль у паху є сигналом для клінічної тривоги у пацієнтів за підозри на аваскулярний некроз стегна, що має спонукати до негайного втручання (Rocha et al., 2021).

Світлана Іванівна наголосила на важливості рекомендацій щодо клінічних обстежень осіб з АС. Так, необхідно регулярно оцінювати наявність ураження КС і не слід застосовувати терапевтичну стратегію очікування повної заміни КС у молодих пацієнтів з АС, хоча на сьогодні вона все ще є основним вибором у лікуванні ураження КС (Baraliakos et al., 2010).

Коксит при АС є невимірним, але найважливішим ураженням із функціональної точки зору рентгенологічної прогресії. Ураження КС може відбуватися окремо від пошкодження хребта і здатне призводити до погіршення функціонального стану в літніх пацієнтів. Раннє пошкодження КС є поганою прогностичною ознакою при спондилоартриті, яка не залежить від рентгенографічного прогресування пошкодження хребта. Якщо метою є запобігання пошкодженню КС, такий симптом, як біль у паху може бути занадто пізньою ознакою (Rocha et al., 2021).

Раннє виявлення ураження КС, оцінка симптомів і обов’язкове фізикальне обстеження із проведенням рентгенографії за потреби допоможе призначити відповідне лікування та відстрочити прогресування захворювання і проведення тотального ендопротезування КС. Постійний біль у паху в пацієнта із діагнозом АС є підставою для скерування на огляд до ревматолога, який визначить додаткові дослідження для виявлення ознак ураження КС. Якщо дані візуалізації збігаються із клінічною картиною пошкодження КС, необхідно негайно призначити оптимальну терапію (Rocha et al., 2021; Zhang et al., 2021).

Лікування

НПЗП є препаратами вибору при аксіальній формі спондилоартриту. Пацієнти, які страждають від болю та скутості, мають використовувати НПЗП як засіб першої лінії з титруванням до максимальної дози та урахуванням ризиків і переваг. Оскільки НПЗП пригнічують запалення, їх застосування часто є достатнім для контролю активності захворювання та симптомів. Хворим, які добре реагують на НПЗП, бажано безперервно використовувати препарат, якщо це необхідно для контролю симптомів. У випадках, коли для цього немає потреби, слід застосовувати НПЗП на вимогу, враховуючи ризики тривалого лікування. Отже, безперервне використання НПЗП при спондилоартриті базується виключно на необхідності контролю симптомів, а не на будь-яких спробах контролювати структурне прогресування захворювання (Ramiro et al., 2022).

Доповідачка нагадала, що золотим стандартом серед НПЗП у ревматології є диклофенак. Сьогодні на ринку України доступні препарати Диклоберл^® (у формі розчину для ін’єкцій, по 75 мг диклофенаку натрію на ампулу) та Диклоберл^® Ретард тривалої дії (у формі капсул, кожна з яких містить по 100 мг диклофенаку натрію). Диклоберл^® нині є найчастіше призначуваним і перевіреним часом засобом для знеболювальної терапії. Завдяки технологічно удосконаленим капсулам із мікрогранулами досягаються оптимальна фармацевтична стабільність та біодоступність препарату. Після приймання всередину капсули Диклоберл^® Ретард повна доза діючої речовини вивільняється протягом чотирьох годин. Цей процес починається у дванадцятипалій кишці, що сприяє зменшенню кількості побічних ефектів (van Durme et al., 2023).

Ревматична поліміалгія

Як підкреслила пані Єгудіна, ревматична поліміалгія – ще один стан, який може супроводжуватися болем у КС. Це запальне ревматичне захворювання, що розвивається гостро та супроводжується виразним симетричним болем у ділянках плечового й тазового поясів і шиї, значним обмеженням рухів та підвищенням гострофазових показників, а також анемією хронічного захворювання (Milchert et al., 2017).

Остеоартрит кульшового суглоба

ОА КС є поширеним захворюванням серед осіб похилого віку, частота якого становить 1‑10%. Згідно із даними досліджень, серед пацієнтів, які досягнуть віку 85 років, у кожного четвертого розвинеться симптоматичний ОА.

Факторами ризику ОА КС найчастіше є:

попередня травма;
важкі фізичні навантаження;
зміни форми суглоба;
наявність захворювання в сімейному анамнезі.

Феморо-ацетабулярний імпінджмент (патомеханічний процес хронічної травматизації краю вертлюжної западини) та дисплазія КС в анамнезі також пов’язані з розвитком раннього ОА КС (Murphy et al., 2010).

Четвертий крок при огляді пацієнта із болем у КС полягає у виключенні неврологічного захворювання (радикулопатії або защемлення нерва) як імовірної причини болю.

Неврологічні захворювання, за яких можливий біль у КС

Поперекова радикулопатія

Причиною поперекової радикулопатії є здавлювання корінця попереково-крижового або периферичних нервів, що може проявлятися болем у стегнах. Характерними ознаками є наявність парестезії, поколювання, оніміння, іррадіації вздовж ходу нерва, слабкість нижніх кінцівок та при згинанні стегна або розгинанні коліна. Симптоми можуть бути відтворені за допомогою активного руху поперекового відділу хребта або при проведенні тесту натягу сідничного нерва (Slump Test). Для поперекової радикулопатії характерні зменшення чутливості на передній частині стегна аж до медіального боку гомілки та знижений колінний рефлекс. Спостерігається також протрузія диска або артропатія фасеткового суглоба (Paoloni, 2024).

П’ятий крок при огляді пацієнта із болем у КС передбачає діагностування окремого захворювання опорно-рухового апарату.

Встановлення діагнозу

Бічний біль у кульшовому суглобі

Бічний біль у КС зазвичай зосереджується в зоні великого вертлюга, де розташовані прикріплення сухожилків і вертлюжна бурса. Виявлення у пацієнта бічного болю в ділянці КС може допомогти діагностувати так зване ураження великого вертлюга, відомого як трохантерний бурсит (Tibor et al., 2008).

Феморо-ацетабулярний імпінджмент

Феморо-ацетабулярний імпінджмент – це одна із найпоширеніших причин болю у стегнах в осіб молодого віку. Для даного стану характерне розростання головки та шийки стегнової кістки (екзостоз уздовж головки й шийки стегнової кістки стикається із верхньою губою і кульшовою западиною) та/або щипцеподібна деформація кульшової западини (занадто велике охоплення головки стегнової кістки). Такі зміни спричиняють затиснення губи між кульшовою западиною та головкою стегнової кістки під час згинання стегна.

Пацієнти скаржаться на біль та «клацання» у КС. Феморо-ацетабулярному імпінджменту притаманний поступовий початок без специфічної травми. На ранніх стадіях він проявляється із меншими кістковими змінами у спортсменів, чия діяльність потребує гіперфлексії та широкого діапазону рухів у КС (Lindman et al., 2021).

Бурсити в ділянці кульшових суглобів

Клубово-гребінцевий бурсит характеризується наявністю болю в зоні паху з іррадіацією в ділянку внутрішнього боку стегна, що підсилюється при рухах. Тест, що оцінює приведення стегна, проводиться таким чином: пацієнтові, який сидить або лежить, пропонують звести розведені ноги проти опору дослідника (при намаганні звести ноги значно посилюється біль у ділянці КС).

Біль у задній частині стегна та сідниці

Причиною болю у задній частині стегна та сідниці найчастіше є патологія КС (розрив суглобової губи, синовіт, травми хряща). Також це можуть бути синдром грушоподібного м’яза, патологія крижово-клубових з’єднань і радикулопатія поперекового відділу хребта (диска L5-S1) (Chamberlain, 2021).

Лабораторні дослідження за болю у КС

Лабораторне обстеження може бути показане, якщо анамнез та обстеження викликають підозру на системне захворювання, зокрема ревматологічне. Початкове лабораторне дослідження може включати: загальний аналіз крові, визначення швидкості осідання еритроцитів, вмісту С-реактивного білка, ревматоїдного фактора, виявлення антигена HLA-B27.

Єлизавета Давидівна нагадала, що у випадку, коли ще не встановлено остаточного діагнозу та не визначено основного лікування, для купірування болю будь-якої природи необхідно застосовувати чітко визначену послідовність «сходинок» у призначенні знеболювальних препаратів згідно із рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я. Починати слід із використання неопіоїдних анальгетиків і переходити до потужніших опіоїдних засобів, залежно від тяжкості болю (Anekar et al., 2023):

Біль будь-якого походження: неопіоїдні анальгетики (НПЗП) ± ад’юванти (прегабаліни, габапентини, міорелаксанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну).
Біль не минає або посилюється: слабкі опіоїди ± неопіоїдні анальгетики ± ад’юванти.
Біль не минає або посилюється: сильні опіоїди ± неопіоїдні анальгетики ± ад’юванти.

Спікерка наголосила на важливості призначення ревматологічним пацієнтам НПЗП із доведеною ефективністю та швидким початком дії. Це може бути Диклоберл^® в ампулах для короткострокового лікування з метою купірування болю або препарат Німесил^® (німесулід), якщо пацієнт потребує довготривалої терапії болю та запалення.

Основні механізми багатофакторної дії німесуліду полягають в інгібуванні: синтезу металопротеїназ; агрегації та міграції нейтрофілів; вироблення гістаміну; синтезу й вивільнення субстанції Р. До того ж німесулід нейтралізує токсичні вільні радикали, пригнічує вироблення медіаторів запалення (інтерлейкіну‑6, фактора некрозу пухлин α), при цьому його максимальна концентрація німесуліду в крові досягається через 20 хв після приймання.

Німесил^® чинить потужний протизапальний та знеболювальний вплив, дуже швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті, не спричиняє утворення в ньому виразок, адже не містить фрагмента карбонової кислоти. Наявність їжі у шлунку не зменшує абсорбцію препарату. Німесилу притаманна хондропротекторна дія, а його фармакологічний профіль не залежить від віку пацієнта, тобто він добре переноситься та є безпечним для осіб будь-якого віку (Kress et al., 2016).

Німесулід є найкращим препаратом для лікування гострого больового синдрому. Наприклад, за результатами клінічного дослідження ефективності НПЗП для купірування гострого болю за подагричного артриту, гранульований Німесил^® показав найкращі результати порівняно із таблетками німесуліду та диклофенаку. Симптоми гострого артриту зменшилися у 80% пацієнтів із подагричним артритом, які отримували гранульований німесулід, у 36% – таблетки німесуліду та у 13% – диклофенак натрію (Kudaeva et al., 2007).

У порівняльному клінічному випробуванні вивчали антигіперальгетичні ефекти пероральних форм німесуліду (100 мг, препарат Німесил^®) та інших НПЗП – диклофенаку (50 мг), целекоксибу (200 мг) і рофекоксибу (25 мг) в осіб із запаленням суглобів. Результати показали швидше зменшення інтенсивності болю через 15, 30 хв та через 1, 2 та 3 год у пацієнтів, які приймали німесулід, порівняно із тими, хто отримував інші НПЗП (Bianchi et al., 2002).

Окрім того, у пацієнтів з ОА при використанні німесуліду порівняно з іншими НПЗП не спостерігалося статистично значущого підвищення ризику цереброваскулярних подій (Lapilov et al., 2016). Подібні результати були отримані також при оцінюванні гастроінтестінальних ефектів німесуліду порівняно із напроксеном: дослідження показало високий рівень безпеки на тлі застосування німесуліду (Binning, 2007).

Висновки

На завершення доповідачки наголосили, що рекомендовано проводити ретельний збір анамнезу, скарг та об’єктивну оцінку в кожного пацієнта із болем у КС. Для визначення остаточного діагнозу варто застосовувати допоміжні візуалізаційні та лабораторні дослідження. Запропонований покроковий підхід огляду та обстеження осіб із болем у КС допоможе уникнути встановлення помилкового діагнозу та пропустити небезпечні захворювання, які потребують негайної медичної допомоги. Застосування чітко визначеної послідовності «сходинок» у призначенні знеболювальних засобів із доведеною ефективністю та безпекою дозволить уникнути надмірного використання медикаментозної терапії та досягти швидких і позитивних результатів у лікуванні больового синдрому.

Підготувала Ірина Климась