17 вересня, 2026
Інгібітор янус-кінази тофацитиніб: нові можливості ефективного ведення пацієнтів з аксіальним спондилоартритом
Аксіальний спондилоартрит (акс-СПА) – хронічне запальне захворювання опорно-рухового апарату з ураженням осьового скелета, що суттєво погіршує якість життя пацієнтів і потребує тривалої протизапальної терапії. Попри наявність різних препаратів для лікування акс-СПА, частина хворих не досягає належного контролю акс-СПА або не переносить терапію. У сучасних міжнародних і національних рекомендаціях інгібітори янус-кіназ (JAK) посідають важливе місце серед таргетних засобів для використання при акс-СПА. Тофацитиніб, представник цього класу препаратів, забезпечує ефективний контроль активності захворювання, уповільнення його прогресування та має сприятливий профіль безпеки. Розглянемо сучасні дані щодо застосування тофацитинібу в пацієнтів з акс-СПА.
Сучасні підходи до лікування акс-СПА
Основною метою лікування пацієнтів з акс-СПА є поліпшення якості життя завдяки контролю симптомів та запалення, запобігання прогресуванню структурних пошкоджень, а також збереження/нормалізація функціонування та соціальної залученості. Це забезпечується шляхом впливу на ключові компоненти захворювання, які визначають функціональний стан пацієнта: активність запального процесу, наявність і ступінь структурних ушкоджень та рівень функціональних порушень. Вибір лікувальної тактики має базуватися на оцінюванні активності захворювання та її динаміки.
Ведення пацієнта має бути персоналізованим і включати як немедикаментозні, так і медикаментозні методи. Зокрема, необхідний комплекс заходів, спрямованих на відновлення та збереження рухових функцій організму, а саме фізичні вправи, відмова від тютюнокуріння, реабілітаційні методи. Пацієнтам із рефрактерним болем або інвалідністю, рентгенологічними ознаками структурних ушкоджень рекомендоване застосування тотального ендопротезування кульшового суглоба, а за тяжкої інвалідизувальної деформації – коригувальної остеотомії хребта.
Медикаментозне лікування є важливим компонентом ведення пацієнтів з акс-СПА. Фармакотерапія передбачає застосування симптоматичних та хворобомодифікувальних антиревматичних препаратів (ХМАРП). Особам, які страждають від болю та скутості, як засоби першої лінії лікування призначають нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП); за належної відповіді на терапію та доброї переносимості рекомендоване їх безперервне застосування. Якщо ці препарати неефективні або протипоказані, для лікування больового синдрому можливе призначення ін’єкційних глюкокортикоїдів або ж таких ХМАРП, як сульфасалазин або метотрексат.
Водночас приблизно у 20‑40% пацієнтів з акс-СПА спостерігається непереносимість ХМАРП або недостатня відповідь на них (Tahir, 2018). За неефективності знеболювальної терапії фази I пацієнтам із високою або стійкою активністю захворювання призначають такі біологічні препарати, як інгібітори фактора некрозу пухлин α (ФНП-α) або інгібітори інтерлейкіну‑17 (ІЛ‑17) (терапія фази II) (Ramiro et al., 2023). Проте й ці ліки не завжди дозволяють досягти адекватної відповіді на терапію, а саме показника за шкалою оцінювання активності акс-СПА (ASDAS) <1,3 бала. Зокрема, іноді досягнення такого результату потребує дуже значного підвищення дози препарату (Deodhar et al., 2025). Відповідно, є незадоволена потреба в альтернативних пероральних засобах, які зручні у застосуванні та мають інші механізми дії.
В оновленому Стандарті медичної допомоги «Аксіальний спондилоартрит» (Наказ МОЗ України № 1582 від 17.10.2025 р.) відображено сучасні доказові підходи до ведення пацієнтів, а саме суттєво розширено можливості ескалації терапії. Відповідно до алгоритму лікування, викладеному в Стандарті, у разі неефективності фази І (застосування НПЗП) передбачена можливість переходу в фазі ІІ не лише на терапію інгібіторами ФНП-α або ІЛ‑17, а й інгібіторами JAK.
Сучасні інгібітори JAK – це група пероральних (рідше – топічних) таргетних протизапальних препаратів, які впливають на внутрішньоклітинний сигнальний шлях JAK/STAT і таким чином регулюють ефекти різних цитокінів та деяких інших молекул, зокрема факторів росту, гемопоезу й певних гормонів. Одним із представників цих лікарських засобів є тофацитиніб. Пригнічуючи ферменти JAK1 та JAK3 і блокуючи передачу сигналів JAK-залежних прозапальних цитокінів, препарат (Hodge et al., 2016; Chen et al., 2017):
- зменшує запалення;
- пригнічує остеокластогенез;
- запобігає структурному прогресуванню захворювання;
- полегшує симптоми акс-СПА.
Ефективність і безпека тофацитинібу в лікуванні акс-СПА підтверджені результатами клінічних досліджень.
Тофацитиніб: доказова база ефективності й безпеки
Випробування, присвячені оцінюванню ефективності тофацитинібу при акс-СПА, показали його вищу клінічну ефективність порівняно із плацебо щодо поліпшення симптомів та зниження активності захворювання (van der Heijde et al., 2017; Deodhar et al., 2021).
Нещодавнє рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження B.V. Harish et al. (2025) продемонструвало, що терапія тофацитинібом (по 5 мг двічі на добу) сприяла значно кращій відповіді на лікування, ніж приймання плацебо: показник за шкалою Міжнародного товариства спондилоартриту (ASAS20) поліпшився на ≥20% у 68% осіб порівняно із 13% відповідно (p<0,001). Подібні результати спостерігалися і за іншими оцінюваними параметрами: поліпшенням відповіді на ≥40% за шкалою Міжнародного товариства спондилоартриту (ASIS), середньою зміною від початкового рівня батського індексу активності акс-СПА (BASDAI) та аналогічного показника згідно із рівнем С-реактивного білка (ASDAS-CRP), батського метрологічного та функціонального (BASMI/BASFI) індексів акс-СПА, швидкості осідання еритроцитів, вмісту С-реактивного білка, рівня ФНП-α та ІЛ‑17A у сироватці крові. Отже, у пацієнтів з активним акс-СПА тофацитиніб ефективно знижував показники активності захворювання порівняно із плацебо.
Ефективність і добру переносимість тофацитинібу в умовах реальної клінічної практики продемонструвало дослідження K.P. Vasantha et al. (2025) за участю 290 пацієнтів з активним (n=216) і дуже активним (n=74) акс-СПА. Після медіанного періоду спостереження тривалістю 25 місяців 89% осіб досягли неактивного захворювання (<1,3 бала за ASDAS; 39%) або низької активності захворювання (1,3‑2,1 бала за ASDAS; 50%). Побічні ефекти були зареєстровані в 17,9% учасників та найчастіше були легкими і минали після зниження дози. Серйозних інфекцій, серцево-судинних і тромбоемболічних подій або летальних випадків не спостерігалося. Таким чином, терапія тофацитинібом сприяла ефективному контролю активності захворювання та добре переносилася пацієнтами в умовах реальної клінічної практики.
M. Burhanuddin et al. (2025) здійснили систематичний огляд даних досліджень, у межах яких оцінювали ефективність та безпеку тофацитинібу в лікуванні акс-СПА. Результати показали значні клінічні переваги препарату і прийнятний профіль безпеки.
Так, у двох РКД було продемонстровано значуще поліпшення показників відповіді за ASDAS і BASDAI порівняно із плацебо (van der Heijde et al., 2017; Navarro-Compаn et al., 2022). Важливо, що покращення спостерігалося в різних підгрупах пацієнтів, зокрема стратифікованих за індексом маси тіла та статусом куріння. Це підтверджує, що тофацитиніб може бути ефективним незалежно від цих клінічних характеристик (Ogdie et al., 2024; Norton et al., 2025).
Окрім звичайних клінічних результатів, у кількох дослідженнях вивчали вплив тофацитинібу на специфічні симптоми, значущі для пацієнтів. V. Navarro-Compаn et al. (2024) продемонстрували швидке й суттєве (на ≥30%) поліпшення показників болю в половини хворих, які отримували тофацитиніб, протягом першого місяця лікування. Такий поширений і виснажливий симптом при акс-СПА, як втомлюваність значно зменшувався при застосуванні тофацитинібу порівняно із плацебо (Gossec et al., 2025). Особливо переконливим аспектом ефективності тофацитинібу є його вплив на об’єктивні показники активності захворювання, зокрема запалення, виявлене за допомогою магнітно-резонансної томографії (Шstergaard et al., 2023). Ці результати узгоджуються із відомим механізмом дії інгібіторів JAK, спрямованим на цитокінові шляхи, залучені до патогенезу акс-СПА.
Терапія тофацитинібом сприяла суттєвому поліпшенню якості життя, функціональної здатності та продуктивності праці (Navarro-Compаn et al., 2022). Ці переваги є важливими з урахуванням суттєвого впливу акс-СПА на повсякденне функціонування пацієнтів. Аналіз даних літератури підтвердив сприятливий профіль безпеки тофацитинібу: в усіх дослідженнях побічні ефекти, що виникали під час лікування, були переважно легкими або помірними.
Таким чином, інтегрування інгібіторів JAK, зокрема тофацитинібу, в сучасний алгоритм ведення пацієнтів із акс-СПА як опції терапії фази ІІ, дозволяє:
- Індивідуалізувати лікування відповідно до особливостей пацієнта.
- Враховувати коморбідність та попередній терапевтичний досвід.
- Підвищувати шанс досягнення ремісії або низької активності захворювання.
Загальною метою лікування пацієнтів з акс-СПА, відповідно до оновленого Стандарту медичної допомоги, є досягнення ремісії або низької активності захворювання, контроль симптомів та запобігання структурному прогресуванню. У цьому контексті застосування представника класу інгібіторів JAK тофацитинібу для системної таргетної терапії з альтернативним механізмом дії являє собою ефективну опцію для пацієнтів із недостатньою відповіддю на лікування або непереносимістю біологічних препаратів. Пероральна форма препарату робить терапію особливо зручною.
На вітчизняному фармацевтичному ринку тофацитиніб доступний як препарат Ксельянз у формі таблеток по 5 мг для приймання двічі на добу та 11 мг для приймання один раз на добу (виробництва Pfizer Manufacturing Deutschland GmbH, Німеччина).
Підготувала Наталія Купко
Надруковано за підтримки Представництва «Пфайзер Експорт Бі. Ві.» в Україні
PP-XEL-UKR-0109
Тематичний номер «Кардіологія. Ревматологія. Кардіохірургія» № 4 (107) 2026 р.
