8 серпня, 2026

Нутриціологія для клініциста. Фокус на жиророзчинні вітаміни

Автори:

Велика та щоразу більша кількість доказів підтверджує, що споживання певних видів поживних речовин, специфічних груп продуктів харчування або дотримання загальних моделей харчування позитивно впливає на здоров’я і сприяє профілактиці поширених неінфекційних захворювань. Більше споживання корисних для здоров’я продуктів та обмежене вживання нездорових варіантів є невід’ємними складовими харчових звичок певних регіональних дієт, як-от середземноморська дієта, або були розроблені як складові моделей харчування, спрямованих на зниження ризику захворювань, як-от дієтичні підходи до зупинення гіпертензії (DASH) чи середземноморська дієта DASH Intervention for Neurodegenerative Delay (MIND) [1].

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Поживні речовини (макронутрієнти та мікронутрієнти) – це важливі сполуки, необхідні для підтримки життя. Макронутрієнти (білки, вуглеводи та ліпіди) потрібні у великих кількостях для забезпечення енергії, вироблення гормонів, синтезу молекул і регулювання метаболічних шляхів. Мікронутрієнти необхідні в слідових кількостях для біохімічних процесів, як-от транскрипція генів, ферментативні реакції та захист від оксидативного стресу [2].

Для підтримки метаболізму та фізіологічних процесів необхідне достатнє споживання мікроелементів; однак як дефіцит, так і надмірне споживання може бути шкідливим і його слід уникати.

Дві основні класифікації мікронутрієнтів – це вітаміни та мінерали, кожна з яких має різний вплив на здоров’я людини.

Вітаміни – це органічні сполуки, класифіковані як незамінні поживні речовини, оскільки організм не може їх синтезувати; їх слід отримувати з їжею. Вітаміни є життєво важливими поживними речовинами, необхідними для метаболізму; вони функціонують як коферменти, антиоксиданти та регулятори експресії генів. Їхнє всмоктування та метаболізм залежать від спеціалізованих транспортних білків, які забезпечують біодоступність і використання клітинами [3].

Залежно від фізико-хімічних та метаболічних властивостей вітаміни можуть класифікуватися на водорозчинні та жиророзчинні [2]. Група жиророзчинних вітамінів складається із 4 вітамінів: A (ретинол), D (кальциферол), E (токоферол), K (філохінон – K₁ і менахінон – K₂).

Для жиророзчинних вітамінів, зокрема вітамінів A, E та K, споживання є винятково екзогенним, тобто з їжею. Для вітаміну D вживання може бути як ендогенним, так і екзогенним [4].

Вітамін А

Вітамін А – це назва групи жиророзчинних ретиноїдів, здебільшого ретинолу та ретинілових ефірів.

Дефіцит вітаміну А в поживних речовинах – величезна проблема громадського здоров’я в усьому світі. У країнах, що розвиваються, де поширеність дефіциту вітаміну А може сягати 60% населення, дефіцит спричиняє ксерофтальмію та сліпоту в >4 млн дітей, а також численні випадки ранньої смерті внаслідок інфекцій [5].

Фізіологічна роль

Вітамін А відіграє ключову роль у роботі багатьох фізіологічних процесів, у яких беруть участь ретиноїди: функціонування зору в темряві, розвиток рогівки та кон’юнктиви, ріст і диференціація клітин, робота імунної системи, розвиток кісток і плода, чоловіча/жіноча репродуктивна функція, а також формування центральної нервової системи [6].

Вітамін А має вирішальне значення для зору як важливий компонент родопсину – світлочутливого білка сітківки, який реагує на світло, що потрапляє в око; крім того, він підтримує нормальну диференціацію та функціонування кон’юнктивальних оболонок і рогівки [7].

Значна кількість різних типів клітин експресує рецептори вітаміну А. В багатьох із цих клітин вітамін А регулює ріст і диференціацію клітин і є важливим як для ембріонального розвитку, включаючи скелет, так і для росту та регенерації тканин протягом постнатального життя [8].

У гемопоезі вітамін А посилює розмноження гемопоетичних стовбурових клітин та індукує диференціацію гранулоцитів із комітованих мієлоїдних попередників [9]. Вітамін А відіграє важливу роль в імунних процесах як у вродженому, так і в набутому імунітеті через вплив на ріст та диференціацію регуляторних Т-клітин, дозрівання В-клітин й антитільні відповіді, а також диференціацію дендритних клітин [7].

Вітамін А також чинить важливий вплив на різноманітні функції епітеліальних клітин у тканинах, як-от шкіра, потові та слинні залози. Вплив на кератиноцити передбачає стимуляцію росту та диференціації епітеліальних клітин під час загоєння ран [7].

Через вплив вітаміну А на проліферацію, диференціацію та апоптоз клітин значну увагу було приділено потенційній ролі вітаміну А в розвитку раку; спостерігалися як стимулюючий, так і інгібуючий ефекти [7].

Джерела

Організм людини не здатний виробляти вітамін А, тому необхідно отримувати його з їжею або у вигляді попередньо сформованого вітаміну А, або у формі каротиноїдів провітаміну А. Існує >50 каротиноїдів провітаміну А, але лише β-, α-каротин і β-криптоксантин наявні в значній кількості в раціоні людини [10].

На відміну від більшості інших вітамінів, вітамін А накопичується з їжі та зберігається у відносно високих концентраціях в організмі. Печінка здорової людини відповідає за переважну більшість вітаміну А, наявного в організмі.

Раціон людини містить два джерела вітаміну А:

попередньо сформований вітамін А (ретинол і ретинілові ефіри);
каротиноїди провітаміну А.

Попередньо сформований вітамін А міститься в продуктах тваринного походження, включаючи риб’ячий жир (тріски, палтуса, морського окуня), печінку, яйця, м’ясні субпродукти та молочні продукти (табл. 1). У формі провітаміну А – в каротиноїдах свіжих фруктів та овочів, особливо тих, що мають червоний, помаранчевий або жовтий колір. Каротиноїди провітаміну А – це рослинні пігменти, що включають β-, α-каротин і β-криптоксантин [11].

Активні форми вітаміну А та каротиноїди провітаміну А мають різну ефективність; з метою їх порівняння запроваджено термін «еквівалент активності ретинолу» (RAE).

Отже, вміст вітаміну А в харчових продуктах вимірюється в RAE:

1 мкг ретинолу (активного вітаміну А) = 1 мкг RAE;
12 мкг β-каротину (з рослинних джерел) = 1 мкг RAE;
24 мкг α-каротину або β-криптоксантину = 1 мкг RAE.

Таблиця 1. Вміст вітаміну А в обраних продуктах харчування [12]
Їжа	Мікрограм (мкг) RAE на порцію	% добової норми (ДН)
Яловича печінка, смажена на сковороді, 3 унції	6582	731
Солодка картопля, запечена в шкірці, 1 ціла	1403	156
Шпинат заморожений відварений, ½ склянки	573	64
Гарбузовий пиріг, придбаний у магазині, 1 шматок	488	54
Морква сира, ½ склянки	459	51
Оселедець атлантичний маринований, 3 унції	219	24
Морозиво, французька ваніль, м’яке, ⅔ склянки	185	21
Знежирене молоко з додаванням вітаміну А та D, 1 склянка	149	17
Диня канталупа сира, ½ склянки	135	15
Сир рикота, частково знежирений, ½ склянки	133	15
Перець солодкий червоний сирий, ½ склянки	117	13
Манго сире, 1 шт.	112	12
Сніданкові пластівці, збагачені 10% від ДН вітаміну А, 1 порція	90	10
Яйце, зварене круто, 1 велике	75	8
Абрикоси сушені сірчані, 5 шт.	63	7
Броколі відварена, ½ склянки	60	7
Лосось (нерка) відварений, 3 унції	59	7
Томатний сік консервований, ¾ склянки	42	5
Йогурт звичайний з низьким вмістом жиру, 1 склянка	32	4
Тунець легкий, консервований в олії, зціджений, 85 г	20	2
Печена квасоля консервована (звичайна або вегетаріанська), 1 склянка	13	1
Літній гарбуз, усі сорти, відварений, ½ склянки	10	1
Куряча грудка та шкіра запечені, ½ грудки	5	1
Фісташки, смажені в сухому вигляді, 30 г	4	0
Примітка: 1 унція – 28,35 г; відповідно, 3 унції = 85 г.

Добова доза

Адекватний рівень вітаміну А є ключовим фактором для правильного розвитку плода, а згодом і для здорового харчування новонародженого [13]. Рекомендовані ДН споживання вітаміну А наведено в таблиці 2 [14].

Таблиця 2. Рекомендовані ДН споживання (RDA) вітаміну А [14]
Вік	Чоловік	Жінка	Вагітність	Лактація
Від народження до 6 міс	400 мкг RAE	400 мкг RAE
7-12 міс	500 мкг RAE	500 мкг RAE
1-3 роки	300 мкг RAE	300 мкг RAE
4-8 років	400 мкг RAE	400 мкг RAE
9-13 років	600 мкг RAE	600 мкг RAE
14-18 років	900 мкг RAE	700 мкг RAE	750 мкг RAE	1200 мкг RAE
19-50 років	900 мкг RAE	700 мкг RAE	770 мкг RAE	1300 мкг RAE
≥51 рік	900 мкг RAE	700 мкг RAE

У клінічній практиці для оцінки наявності дефіциту або надлишку вітаміну А використовують рівень ретинолу в крові. В нормі вміст ретинолу в сироватці крові у дорослих становить від 0,7 мг/л до 2,09 мкмоль/л (або 20-60 мкг/дл) [15].

Ризики для здоров’я

Оскільки вітамін А є жиророзчинним, організм зберігає надлишок його кількості переважно в печінці; цей рівень може накопичуватися.

Гостра токсичність вітаміну А, яку також називають гіпервітамінозом А, може виникнути за одноразового прийому ≥25 000 МО/кг вітаміну А. Симптоми передбачають нудоту, блювання, діарею, запаморочення, млявість, сонливість, підвищений внутрішньочерепний тиск і зміни шкіри, як-от еритема, свербіж або лущення [16]. Токсичність вітаміну А може бути критичною та навіть зумовити смерть.

Хронічний гіпервітаміноз А може бути наслідком надмірного вживання ≥4000 МО/кг вітаміну А щодня протягом 6-15 міс. Ознаки та симптоми: субфебрильна температура, головний біль, втома, анорексія, кишкові розлади, гепатоспленомегалія, анемія, гіперкальціємія, підшкірний набряк, ніктурія, біль у суглобах і кістках, а також зміни шкіри, як-от пожовтіння, сухість, алопеція, фоточутливість [16].

Дефіцит вітаміну А

Дефіцит вітаміну А спричиняє [17]:

різноманітні шкірні прояви;
низку очних симптомів;
анемію;
слабку стійкість до інфекцій, що може збільшити тяжкість інфекційних захворювань та ризик смерті, а його добавки знижують тяжку захворюваність і смертність від інфекційних захворювань.

Найхарактернішим наслідком дефіциту вітаміну А є погіршення зору. Його раннє погіршення зору може бути значним, особливо за умов слабкого освітлення [18].

Також відомо, що вітамін А перешкоджає метаболізму заліза. Його дефіцит безпосередньо впливає на рівень заліза через порушення метаболізму та синтезу гему. Саме тому дефіцит вітаміну А може спричинити анемію [19].

Епітеліальні модифікації, зумовлені дефіцитом вітаміну А, безпосередньо впливають на кілька систем організму людини та спричиняють втрату маси тіла. В дихальній системі відбуваються зміни бронхореспіраторного епітелію; тканина стає схильнішою до інфекцій [20]. Шкіра може зроговіти, а епідерміс висихає з подальшою появою папульозних висипів і роговінням потових залоз. Епітеліальні модифікації також спостерігаються в сечостатевій системі. На репродуктивному рівні порушується сперматогенез; може спостерігатися дегенерація яєчок. У шлунково-кишковому тракті зменшується кількість келихоподібних клітин у кишечнику, змінюється епітелій та відбувається метаплазія епітелію проток підшлункової залози. Також повідомлялося про ураження нервів. Функції смаку та нюху частково опосередковуються вітаміном А через синтез мукополісахаридів, які відповідають за смакові відчуття.

Дослідження

Вітамін А відіграє важливу роль на всіх стадіях загоєння ран. Він відомий своєю здатністю стимулювати ріст епітелію, фібробластів, грануляційної тканини, ангіогенез, синтез колагену, епітелізацію та фіброплазію. Доведено, що місцеве та системне застосування вітаміну А збільшує відкладення колагену в дермі. Існують численні дослідження на тваринах та обмежені випробування на людях щодо фізіологічного впливу вітаміну А на гострі або хронічні рани шляхом системного чи місцевого застосування [17].

Вітамін D

Вітамін D (кальциферол) належить до групи жиророзчинних вітамінів. До групи вітаміну D відносять шість стеринів (вітаміни D₁, D₂, D₃, D₄, D₅ і D₆). Ключову роль в організмі людини відіграють два з них: вітамін D₂ – ергокальциферол, який отримують із рослинних харчових продуктів, і вітамін D₃ (холекальциферол), який виробляється в шкірі під впливом сонячного світла та отримується з продуктів тваринного походження [21].

Вітамін D₃ (холекальциферол), який утворюється в шкірі під впливом ультрафіолетових променів, зазнає в організмі перетворень з утворенням великої кількості активних метаболітів. Основні процеси біотрансформації вітаміну D відбуваються в печінці та нирках.

Вітамін D₃, який утворюється в шкірі, надходить із їжею або у вигляді препаратів, транспортується до печінки, де відбувається гідроксилювання. У купферівських клітинах печінки під впливом мембранного ферменту сімейства цитохрому P450 25-гідроксилази (CYP2R1) холекальциферол перетворюється на перший активний метаболіт 25(ОН)D (25-гідроксиколекальциферол, або кальцидіол) – основну транспортну форму вітаміну D в організмі. У цій реакції задіяні також й інші ізоферменти цитохрому P450: CYP2C9 та CYP2D6.

Вітамін D₂ (ергокальциферол) надходить в організм переважно з їжею й аналогічно трансформується в печінці з утворенням 25-гідроксиергокальциферолу – 25(OH)D.

Далі в нирках за участю 1α-гідроксилази (CYP27B1) із 25(ОН)D утворюється головний метаболіт вітаміну D – кальцитріол (1,25(ОН)₂D). Продукція останнього залежить від стану функцій нирок (знижується при хронічній хворобі нирок), рівня паратиреоїдних і статевих гормонів (естрогенів та андрогенів), кальцитоніну, пролактину, гормону росту, фактора росту фібробластів та концентрації в крові кальцію й фосфору.

Ефекти вітаміну D реалізуються під час його взаємодії з рецепторами (vitamin D receptor, VDR). Встановлено, що майже всі тканини та клітини в організмі людини мають VDR, і багато з них виявляють також активність 1α-гідроксилази (CYP27B1), тобто здатність генерувати 1,25(OH)₂D у позаниркових тканинах. Отже, крім класичного шляху активації 25(OH)D у 1,25(OH)₂D існує периферичний автокринний шлях, який забезпечує синтез кальцитріолу в різних периферичних тканинах.

Таблиця 3. Вміст вітаміну D в обраних продуктах харчування [25]
Їжа	Мікрограмів (мкг) на порцію	Міжнародні одиниці (МО) на порцію	% ДН*
Риб’ячий жир, 1 ст. л.	34,0	1360	170
Форель (райдужна), вирощена на фермі, приготована, 3 унції	16,2	645	81
Лосось (нерка) відварений, 3 унції	14,2	570	71
Гриби білі (сирі нарізані), що зазнали впливу ультрафіолетового випромінювання, ½ склянки	9,2	366	46
Молоко 2% жирності, збагачене вітаміном D, 1 склянка	2,9	120	15
Соєве, мигдальне та вівсяне молоко, збагачене вітаміном D, різних виробників, 1 склянка	2,5-3,6	100-144	13-18
Готові до вживання пластівці, збагачені 10% від ДН вітаміну D, 1 порція	2,0	80	10
Сардини (атлантичні), консервовані в олії, зціджені, 2 шт.	1,2	46	6
Яйце, 1 велике, яєчня**	1,1	44	6
Печінка яловича тушкована, 3 унції	1,0	42	5
Тунець (легкий), консервований у воді, зціджений, 85 г	1,0	40	5
Сир чедер, 1,5 унції	0,4	17	2
Гриби портобело (сирі, нарізані кубиками), ½ склянки	0,1	4	1
Куряча грудка смажена, 3 унції	0,1	4	1
Яловичина, фарш, 90% нежирна, смажена на грилі, 3 унції	0	1,7	0
Примітки: * Управлінням з контролю за якістю продуктів харчування та лікарських засобів США (FDA) розроблено ДН, щоб допомогти споживачам порівнювати вміст поживних речовин у продуктах харчування та дієтичних добавках у контексті загального раціону. ДН вітаміну D становить 20 мкг (800 МО) для дорослих та дітей віком >4 роки [26]; ** вітамін D міститься в жовтку.

Основна частина щоденного метаболічного пулу 1,25(OH)₂D проходить через периферичний автокринний шлях.

Фізіологічна роль

Вітамін D відіграє важливу роль у багатьох фізіологічних процесах.

Основні функції вітаміну D включають:

ключову роль у регуляції кальцій-фосфорного гомеостазу, що забезпечує здоров’я кісткової тканини;
підтримку нормального функціонування імунної системи, що сприяє захисту організму від інфекцій і запальних процесів;
регуляторну роль у багатьох органах і тканинах та сигнальних шляхах. Багато генів, що кодують білки, які регулюють проліферацію, диференціацію та апоптоз клітин, частково модулюються вітаміном D. Понад 35 тканин мають VDR, а деякі перетворюють 25(OH)D на 1,25(OH)₂D;
вплив на нервову систему завдяки взаємодії з рецепторами в мозку; участь у регуляції рівня нейротрансмітерів, як-от серотонін і дофамін, котрі відіграють важливу роль у настрої та емоційному стані людини; протизапальну дію, а запалення може бути однією з причин підвищеної збудливості нервової системи. Отже, підтримання оптимального рівня вітаміну D може допомогти зменшити перезбудження та полегшити симптоми нервозності.

Доведено зв’язок дефіциту вітаміну D із багатьма гострими та хронічними захворюваннями, зокрема з порушеннями кальцієвого обміну, автоімунними захворюваннями, деякими видами раку, серцево-судинними захворюваннями, цукровим діабетом 1 та 2 типу, ожирінням, патологією щитоподібної залози та ін.

Джерела вітаміну D наведено в таблиці 3.

Люди мають можливість отримувати частину ДН вітаміну D через вплив сонячного світла, хоча пора року, час доби, тривалість дня, хмарність, вміст меланіну в шкірі й інші фактори можуть чинити вплив на кількість отриманого ультрафіолетового випромінювання та синтез вітаміну D.

Добова доза

Офіційна ДН (Recommended Dietary Allowance, RDA) встановлена Національною академією медицини США (NAM/IOM, 2011, актуально на 2026 рік). Вона відображає мінімальну фізіологічну потребу здорових людей для підтримки базових функцій організму (насамперед кісткового здоров’я). Рекомендовані ДН споживання вітаміну D зазначено як у мікрограмах (мкг), так і в міжнародних одиницях (МО); 1 мкг вітаміну D дорівнює 40 МО (табл. 4).

Таблиця 4. Рекомендовані ДН споживання (RDA) вітаміну D [22]
Вік	Чоловік	Жінка	Вагітність	Лактація
0-6 міс*	10 мкг (400 МО)*	10 мкг (400 МО)*
7-12 міс*	10 мкг (400 МО)*	10 мкг (400 МО)*
1-3 роки	15 мкг (600 МО)	15 мкг (600 МО)
4-8 років	15 мкг (600 МО)	15 мкг (600 МО)
9-13 років	15 мкг (600 МО)	15 мкг (600 МО)
14-18 років	15 мкг (600 МО)	15 мкг (600 МО)	15 мкг (600 МО)	15 мкг (600 МО)
19-50 років	15 мкг (600 МО)	15 мкг (600 МО)	15 мкг (600 МО)	15 мкг (600 МО)
51-70 років	15 мкг (600 МО)	15 мкг (600 МО)
>70 років	20 мкг (800 МО)	20 мкг (800 МО)
Примітка: достатнє споживання.*

Основним маркером діагностики статусу вітаміну D є концентрація 25(OH)D (кальцидіол, стабільна форма вітаміну D) у сироватці крові, яка дозволяє визначити наявність його дефіциту або надлишку [27].

Критерії забезпеченості організму вітаміном D (Рекомендації Європейського ендокринологічного товариства, 2024 р.):

30-50 нг/мл (75-125 нмоль/л) – достатній (оптимальний);
>50-60 нг/мл (>125-150 нмоль/л) – безпечний, але не цільовий рівень;
>100 нг/мл (>250 нмоль/л) – потенційно токсичний рівень;
<20 нг/мл (<50 нмоль/л) – дефіцит вітаміну D.

Дефіцит вітаміну D

Недостатнє надходження вітаміну D до організму зумовлює розвиток серйозних порушень здоров’я. Особливо чутливі до цього діти та літні люди.

Дефіцит вітаміну D у маленьких дітей проявляється як [28]:

рахіт – захворювання, що характеризується порушенням розвитку кісток, деформаціями скелета та затримкою фізичного розвитку дитини;
підвищена втомлюваність, дратівливість, порушення сну;
часті застудні захворювання;
проблеми із зубами: карієс, крихкість емалі;
затримка моторного розвитку (пізніший початок ходьби, сидіння).

Дорослі також схильні до ризику виникнення проблем через дефіцит вітаміну D [28]:

остеопороз – зниження щільності кісткової тканини, що підвищує ризик переломів навіть при незначних навантаженнях;
хронічна втома, м’язова слабкість, болі в суглобах і кістках;
ослаблений імунітет, можливе збільшення ризику серцево-судинних захворювань, діабету 2 типу та деяких видів раку, посилене випадання волосся, ламкість нігтів (дослідження показали асоціації, причинно-наслідковий зв’язок не доведений).

До чинників ризику розвитку дефіциту вітаміну D належать [24]:

темна шкіра (меланін, що міститься в темній шкірі, ускладнює синтез 25(OH)D під впливом сонячного світла);
ожиріння (вітамін D накопичується в жировій тканині, що знижує його рівень у крові);
літній вік (із віком знижується здатність шкіри синтезувати вітамін D);
захворювання, що порушують всмоктування жирів (целіакія, хвороба Крона, муковісцидоз тощо);
захворювання нирок і печінки;
вегетаріанство та веганство (вітамін D міститься переважно в продуктах тваринного походження).

Токсичність вітаміну D може спричинити гіперкальціємію, гіперкальціурію та високі концентрації 25(OH)D у сироватці крові; в деяких випадках це може спричинити ниркову недостатність, кальцифікацію м’яких тканин, серцеві аритмії та смерть. Токсичність вітаміну D майже завжди є результатом надмірного споживання вітаміну D через добавки. Прийом кальцієвих добавок у поєднанні з добавками вітаміну D може збільшити ризик певних побічних ефектів. Допустима верхня ДН споживання вітаміну D коливається від 25 до 100 мкг (1000-4000 МО) залежно від віку [29].

Вітамін Е

Вітамін Е – група із 8 жиророзчинних речовин – токоферолів і токотрієнолів α, β, γ і Δ. Найбільшу біологічну активність має α-токоферол.

Фізіологічна роль

Вітамін Е – один із найпотужніших природних антиоксидантів; він зв’язує вільні радикали, запобігаючи в такий спосіб ушкодженню ліпідних мембран і ДНК; підвищує біологічну активність вітаміну А за рахунок захисту його ненасиченого бічного ланцюга від окиснення. Він зберігається в печінці та жирових клітинах і захищає клітинні компоненти, особливо клітинні мембрани, від ушкодження [30].

Крім того, вітамін Е необхідний для функціонування статевих залоз, знижує ризик ускладнень вагітності, зокрема відшарування плаценти та вад розвитку плода. Має антигіпоксантні властивості, сприяє економічнішому споживанню кисню клітинами. Вітамін Е також характеризується антикоагулянтними властивостями, зменшуючи агрегацію тромбоцитів і впливаючи на вітамін-К-залежні фактори згортання крові. Вітамін Е пригнічує протеїнкіназу С, знижує активність циклооксигенази тромбоцитів і пригнічує утворення ліпоксигенази [31]. Крім того, хінон вітаміну Е – основний продукт окислення вітаміну Е – пригнічує вітамін-К-залежну карбоксилазу, необхідну для активації вітамін-К-залежних факторів згортання крові, які є важливими в каскаді згортання крові [32], сповільнює розвиток атеросклерозу [33], важливий для роботи серцевого м’яза та скелетних м’язів [34, 35], бере участь у підтримці функцій мембран еритроцитів та біосинтезі гему, необхідний для регенерації тканин, формування колагенових й еластичних волокон.

Таблиця 5. Вміст вітаміну Е (α-токоферолу) в обраних продуктах [37]
Їжа	Міліграми (мг) на порцію	% ДН
Олія зародків пшениці, 1 ст. л.	20,3	135
Насіння соняшника, смажене в сухому вигляді, 30 г	7,4	49
Мигдаль, смажений насухо, 30 г	6,8	45
Соняшникова олія, 1 ст. л.	5,6	37
Сафлорова олія, 1 ст. л.	4,6	31
Фундук, смажений у сухому вигляді, 30 г	4,3	29
Арахісова паста, 2 ст. л.	2,9	19
Арахіс, смажений у сухому вигляді, 30 г	2,2	15
Кукурудзяна олія, 1 ст. л.	1,9	13
Шпинат відварений, ½ склянки	1,9	13
Броколі нарізана відварена, ½ склянки	1,2	8
Соєва олія, 1 ст. л.	1,1	7
Ківі, 1 шт. середнього розміру	1,1	7
Манго, нарізане скибочками, ½ склянки	0,7	5
Помідор сирий, 1 шт. середнього розміру	0,7	5
Шпинат сирий, 1 склянка	0,6	4

Серед інших ролей вітаміну Е в організмі – значна участь у роботі імунної системи. За оптимального дозування імунорегуляція вітаміну Е спрямована на покращення функцій, опосередкованих Т-клітинами. Крім того, він посилює проліферацію лімфоцитів, вироблення IL‑2, активність Т-хелперів, природних клітин-кілерів і фагоцитарну активність макрофагів [36], підтримує «протираковий» захист організму завдяки антиоксидантній дії, участі в регуляції імунних механізмів та апоптозу злоякісних клітин.

Джерела

Численні продукти харчування містять вітамін Е (табл. 5). Горіхи, насіння та рослинні олії є одними з найкращих джерел α-токоферолу, значна його кількість міститься в зелених листових овочах і збагачених злаках.

Рослинні олії, як-от соняшникова, соєва та сафлорова, є одними з найкращих джерел вітаміну Е.

За даними FDA, ДН споживання вітаміну Е (табл. 6) становить 15 мг для дорослих та дітей віком >4 років [38]. 1 мг вітаміну (α-токоферолу) еквівалентний 1 мг RRR-α-токоферолу (природна форма, яка містить лише активні d-ізомери) або 2 мг Rac-α-токоферолу (синтетична форма, яка містить рівні частки d- та l-ізомерів).

Таблиця 6. Рекомендовані ДН споживання (RDA) вітаміну Е (α-токоферолу) [39]
Вік	Чоловіки	Жінки	Вагітність	Лактація
0-6 міс	4 мг	4 мг
7-12 міс	5 мг	5 мг
1-3 роки	6 мг	6 мг
4-8 років	7 мг	7 мг
9-13 років	11 мг	11 мг
≥14 років	15 мг	15 мг	15 мг	19 мг

Правила перерахунку такі:

щоб перевести мг у МО:
- 1 мг α-токоферолу еквівалентний 1,49 МО натуральної форми або 2,22 МО синтетичної форми.

Щоб перевести з МО в мг:

1 МО натуральної форми еквівалентна 0,67 мг α-токоферолу;
1 МО синтетичної форми еквівалентна 0,45 мг α-токоферолу.

Рівень вітаміну Е в організмі визначають шляхом вимірювання концентрації α-токоферолу в сироватці чи плазмі крові [40].

За результатами досліджень не виявлено жодних побічних ефектів від споживання вітаміну Е з їжею.

Відвертий дефіцит вітаміну Е трапляється рідко; явні симптоми дефіциту не виявлені в здорових людей, які отримують незначну кількість вітаміну Е зі свого раціону. Причиною гіповітамінозу вітаміну Е є порушення травлення, всмоктування та транспорту ліпідів. Недоношені діти з дуже низькою масою тіла при народженні (<1500 г) можуть мати дефіцит вітаміну Е [41].

Гіповітаміноз: безпліддя; гемолітична анемія внаслідок окислення мембран еритроцитів; ураження нервової системи, атаксія, м’язова дистрофія.

Гіпервітаміноз: головний біль, підвищена стомлюваність; розлади роботи шлунково-кишкового тракту [42, 43].

Вітамін К

Вітамін K, загальна назва родини сполук зі спільною хімічною структурою 2-метил‑1,4-нафтохінону, є жиророзчинним вітаміном, який природно наявний у деяких продуктах харчування та доступний як харчова добавка [44]. Вітамін К можна розподілити на 3 основні типи: філохінон (вітамін К₁), менахінон (МК, вітамін К₂) та штучно синтезований вітамін К.

Менахінони мають ненасичені ізопренільні бічні ланцюги та позначаються як MK‑4-MK‑13 залежно від довжини їхнього бічного ланцюга. MK‑4, MK‑7 та MK‑9 є найвивченішими менахінонами.

Біологічна роль

Вітамін К традиційно пов’язують зі згортанням крові. Він стимулює синтез II, VII, IX та X факторів згортання крові в печінці; забезпечує γ-карбоксилювання залишків глутамінової кислоти цих факторів для кращої взаємодії з іонами Ca²⁺. Крім того, вітамін К має багато інших фізіологічних властивостей: бере участь у пітримці загального стану здоров’я кісток, є важливим коферментом для ферментативної реакції γ-глутамілкарбоксилази, яка перетворює залишки глутамінової кислоти (Glu) у вітамін К-залежних білках (VKDP) на γ-карбоксиглутамінову кислоту (GIa). У кістці є багато VKDP, включаючи остеокальцин (OC), матриксний Gla-білок (MGP), специфічний для затримки росту білок 6 (Gas6), періостин і білок S [45]. Вітамін К також регулює транскрипцію остеобластичних маркерів, утворення остеокластів і резорбцію кісток. Результати багатьох досліджень показали, що низька концентрація вітаміну К₁ у сироватці крові пов’язана з високим рівнем недокарбоксильованого ОС (ucOC) [46]. Низьке споживання вітамінів К₁ і К₂ з їжею підвищує ризик переломів. Вважається, що вітамін К запобігає розвитку серцево-судинних захворювань [47], він бере участь у метаболізмі сфінголіпідів мозку [48].

Вітамін К не є єдиною сполукою. Дійсно, різноманітність та різноманітні біологічні властивості різних форм вітаміну К потенційно можуть пояснити нездатність досліджень досі чітко встановити його роль в організмі людини [46].

Джерела вітаміну К наведено в таблиці 7.

Два основні типи вітаміну К – це К₁ (філохінон) і К₂ (менахінон), причому К₁ є найважливішою формою в харчуванні людини.

Філохінон наявний переважно в зелених листових овочах і є основною харчовою формою вітаміну К. Менахінони, які переважно мають бактеріальне походження, наявні в незначних кількостях у різних продуктах тваринного походження та ферментованих продуктах [49]. Майже всі менахінони, зокрема довголанцюгові менахінони, також виробляються бактеріями в кишечнику людини. МК‑4 унікальний тим, що продукується організмом із філохінону шляхом процесу перетворення, який не передбачає дії бактерій.

Зелені хрестоцвітні овочі (броколі, брюссельська капуста, звичайна капуста тощо) збагачені вітаміном К₁, але й шпинат, петрушка, різні види салату характеризуються значним вмістом філохінону [50]. Кулінарні трави, як-от майоран (Origanum majorana L.), м’ята (Mentha piperita L.) і чабер (Satureja hortensis L.), мають найвищий вміст вітаміну K₁, досягаючи значень до 1250 мкг/100 г у свіжому вигляді та >3000 мкг/100 г у сушених зразках трав [51]. У більшості випадків ані кип’ятіння, ані приготування в мікрохвильовій печі не впливають на вміст вітаміну К₁ в овочах [52].

Деякі рослинні олії також є необхідними харчовими джерелами філохінону для людини. З них соєва олія – найважливіше джерело, потім – ріпакова й оливкова олія, що містять у середньому ≈180, 130 та 55 мкг/100 г філохінону відповідно [53]. Вміст цього вітаміну в рослинних оліях є відносно стабільним при нагріванні, досягаючи максимального зниження на 15% після нагрівання протягом 40 хв за температури 185-190 °C. З іншого боку, вітамін K₁ надзвичайно чутливий до денного та флуоресцентного світла; ці джерела світла знижують вміст вітамінів на 46 і 87% відповідно вже після 2 днів впливу, тому рекомендується зберігати олії у темних контейнерах [54].

Таблиця 7. Вміст вітаміну K (філохінону, за винятком випадків, коли зазначено інше) в обраних продуктах харчування [57, 58]
Їжа	Мікрограмів (мкг) на порцію	% ДН
Капуста заморожена відварена, ½ склянки	530	442
Листя ріпи заморожене відварене, ½ склянки	426	355
Шпинат сирий, 1 склянка	145	121
Капуста кале сира, 1 склянка	113	94
Броколі нарізана відварена, ½ склянки	110	92
Соєві боби смажені, ½ склянки	43	36
Заправка для салату «Цезар», 1 ст. л.	15	13
Кедрові горіхи сушені, 30 г	15	13
Чорниця сира, ½ склянки	14	12
Салат «Айсберг» сирий, 1 склянка	14	12
Куряча грудка (гриль), 85 г (як MK‑4)	13	11
Виноград, ½ склянки	11	9
Коктейль з овочевого соку, ¾ склянки	10	8
Ріпакова олія, 1 ст. л.	10	8
Кеш’ю, смажені в сухому вигляді, 30 г	10	8
Морква сира, 1 шт. середнього розміру	8	7
Оливкова олія, 1 ст. л.	8	7
Яловичий фарш, смажений на грилі, 3 унції (як MK‑4)	6	5
Інжир сушений, ¼ склянки	6	5
Куряча печінка тушкована, 3 унції (як MK‑4)	6	5
Шинка, смажена або запечена на сковороді, 3 унції (як MK‑4)	4	3
Сир чедер, 1½ унції (як MK‑4)	4	3
Змішані горіхи, смажені в сухому вигляді, 30 г	4	3
Яйце, зварене круто, 1 велике (як MK‑4)	4	3
Сир моцарела, 1½ унції (як MK‑4)	2	2
Молоко 2% жирності, 1 склянка (як MK‑4)	1	1
Лосось (нерка) відварений, 3 унції (як MK‑4)	0,3	0
Креветки відварені, 3 унції (як MK‑4)	0,3	0

Вітамін К₂ виробляється певними облігатними та факультативними анаеробними бактеріями (наприклад, Lactococcus, Propionibacterium). Форма утвореного вітаміну К₂ залежить від штаму бактерій та інших факторів [55].

Основними джерелами вітаміну К₂ в раціоні людини є молочні продукти. Сири – це особливо збагачене джерело вітаміну К₂завдяки бактеріальній ферментації, яка відбувається під час їхнього виробництва. Фактично близько половини всього вітаміну К₂, що споживається людиною, надходить із сиру. Іншими важливими джерелами МК є ферментовані овочі, як-от квашена капуста [56].

Добова доза

Незважаючи на проведення значної кількості досліджень вітаміну К, точний добовий рівень потреби у вітаміні К (імовірно, через широкий спектр форм вітаміну К) досі не встановлений. Було висловлено припущення, що середнє споживання вітаміну К коливається від 70 до 300 мкг/день [59], а в чинній рекомендації Європейського агентства з безпеки харчових продуктів зазначено про те, що 1 мкг/кг/день є адекватним споживанням загального вітаміну К як для дітей, так і для дорослих, включаючи вагітних [60]. Цікаво, що нинішнє середнє споживання вітаміну К людиною в розвинених країнах загалом перевищує цю рекомендацію, незважаючи на низьку частоту вживання добавок вітаміну [61].

Кінетика

Існують очевидні відмінності в абсорбції різних форм вітаміну К. Загалом жовчні солі сприяють утворенню змішаних міцел, що забезпечує поглинання природних ліпофільних форм вітаміну К ентероцитами. Вітамін далі упаковується всередині ентероцитів у хіломікрони, а потім потрапляє до системного кровообігу безпосередньо через лімфатичну систему [62]. Вітамін К₁ набагато гірше засвоюється з їжі, ніж харчовий МК‑7 або чистий МК‑4. Зазначимо, що немає різниці в біодоступності вітаміну К₁ різних овочів; приготування їжі не покращує його засвоєння. Однак жир збільшує біодоступність вітаміну К₁ із рослинних джерел приблизно втричі.

Абсорбція вітаміну К₂, зокрема довголанцюгових МК, є відмінною і може бути навіть повною завдяки супутній наявності жиру, наприклад, у молочних продуктах [63]. Застосування MK‑7 зумовлює значне підвищення його рівня в сироватці крові, на відміну від вітаміну K₁, для якого рівні в сироватці крові лише трохи вищі, ніж у плацебо. Це пояснюється тим, що період напіввиведення MK‑7 становить ≈3 дні, тоді як такий вітаміну K₁ – ≈1-2 год [64]. Крім того, було показано, що MK‑9 має тривалий період напіввиведення (≈60 год), тоді як MK‑4 – нетривалий (у системному кровообігу); як і у вітаміні K₁, його рівень практично знизився до нуля через 24 год після введення [65].

Порівняно з іншими жиророзчинними вітамінами в крові циркулює дуже незначна кількість вітаміну К. Він швидко метаболізується та виводиться. З огляду на вимірювання філохінону організм затримує лише ≈30-40% пероральної фізіологічної дози, тоді як ≈20% виводиться із сечею та від 40 до 50% – з калом (через жовч) [66].

У більшості випадків статус вітаміну К не оцінюється регулярно, за винятком осіб, які приймають антикоагулянти чи мають порушення згортання крові. Єдиним клінічно значущим показником статусу вітаміну К є протромбіновий час (час, необхідний для згортання крові); звичайні зміни в споживанні вітаміну К рідко показують, що він змінює протромбіновий час [67]. У здорових людей повідомлялося, що концентрація філохінону в плазмі натще коливається від 0,29 до 2,64 нмоль/л. Однак незрозуміло, чи можна використовувати цей показник для кількісної оцінки статусу вітаміну К. Люди з концентрацією філохінону в плазмі, трохи нижчою за нормальний діапазон, не мають клінічних ознак дефіциту вітаміну К, адже концентрація філохінону в плазмі не вимірює внеску менахінонів із раціону та товстої кишки. Дані щодо нормальних діапазонів менахінонів відсутні [67].

Гіповітаміноз: порушення синтезу та модифікації факторів згортання крові, отже, зниження згортання крові та такі симптоми, як спонтанна шкірна пурпура, носова кровотеча, шлунково-кишкові, сечостатеві, ясенні або інші кровотечі.

Дефіцит вітаміну К може виникати з кількох причин [68]:

низький вміст вітаміну К у раціоні;
багато патологічних станів (наприклад, захворювання печінки, холестаз, муковісцидоз, алкоголізм, стани мальабсорбції (включаючи запальні захворювання кишечнику тощо) та баріатричне хірургічне втручання);
фармакотерапія антикоагулянтами на основі кумарину, тривалий прийом антибіотиків, які пригнічують мікрофлору кишечнику, та ін.

Список літератури знаходиться в редакції.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 12 (623), 2026 р