6 грудня, 2024
Місце серратіопептидази, збагаченої інуліном, у клінічній практиці
Протягом останніх десятиліть спостерігається зростання прихильності до застосування протеолітичних ферментів для лікування різноманітних станів, захворювань і розладів. Серратіопептидаза (СП) є протеолітичним ферментом, який досить активно застосовують у клінічній практиці. Ефективність та безпека СП підтверджена кількома експериментальними та клінічними дослідженнями. Таке широке залучення у лікування пояснюється різноманітними властивостями – протизапальними, антибіоплівковими, болезаспокійливими, протинабряковими та фібринолітичними.
Запалення – захисний механізм від травм та інфекції. Імунна система швидко реагує на будь-які чужорідні речовини, а також на пошкодження тканин, залучаючи імунні клітини та медіатори запалення до місця пошкодження. Таким чином, запалення – певним чином процес очищення організму, що веде до підтримки гомеостазу (Li et al., 2011). Залежно від патологічного стану тканин та інтенсивності тригера, запалення може бути гострим і хронічним. Гостре запалення є захисною реакцією проти травми чи інфекції, яке у разі невдалого лікування може трансформуватись у хронічне запалення. Звичайні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) окремо або в комбінації з іншими препаратами призначають із протизапальною метою, тоді як стероїдні препарати комбінують із НПЗП для лікування хронічного запалення (Tiwari, 2017). Значні обмеження щодо застосування згаданих груп лікарських засобів спонукали до пошуку альтернативних методів лікування. Як альтернативу традиційним підходам до лікування запальних захворювань різної етіології останнім часом широко застосовують ензимотерапію, або системну ензимотерапію.
Ферменти є суттєвою частиною більшості метаболічних процесів, прямо чи опосередковано важливими для нормального функціонування організму людини. Вони контролюють багато фізіологічних функцій, як-от травлення, метаболізм, імунну функцію, розмноження та дихання. Ферменти (ензими) – це органічні каталізатори білкової природи, які прискорюють і координують біохімічні реакції. Крім того, вони покращують циркуляцію крові та усувають набряки, не дають утворюватися молекулам, які притягують запальні клітини до місця травмування; блокують утворення специфічних пептидів, які спричиняють біль під час травмування, поранень тощо; попереджують хронізацію процесу; сприяють прискоренню одужання. Часто завдяки таким можливостям препарати на основі ферментів призначають для реабілітації після спортивних травм, оперативного втручання, станів після повторюваних фізичних навантажень.
Ферменти рослинного, тваринного і мікробного походження сьогодні активно використовують у клінічній практиці для лікування різних захворювань і розладів. Така терапія останнім часом привертає більше уваги завдяки своїй селективності, ефективності та задовільному профілю безпеки. Доведено терапевтичну ефективність різноманітних ферментів, зокрема трипсину, хімотрипсину, папаїну та бромелаїну (Tiwari, 2017). СП – протеолітичний фермент, який широко призначається в країнах США та Європи, включаючи Україну. Його винайшли і вперше застосували в Японії ще у 1957 р. (Tiwari, 2017). Від того часу доведена протизапальна, протинабрякова та знеболювальна дії серратіопептидази в різних медичних напрямках, включаючи хірургію, ортопедію, оториноларингологію, гінекологію, стоматологію та ін. (Santhosh, 2018). Серед дослідників вона добре відома своїми казеїнолітичними (протеолітичними) і фібринолітичними властивостями.
В Україні СП зареєстрована під торговою назвою Ріста, торгової марки ANC Pharma. До переваг Рісти перед іншими СП є посилений і покращений склад препарату. У препараті Ріста СП (10 мг) посилена інуліном, пребіотиком, що позитивно впливає на травлення та нормалізацію кишкової мікрофлори, покращує бар’єрну функцію кишечника та сприяє ефективнішому засвоєнню харчових речовин, вітамінів, ферментів, мінералів і мікроелементів. За допомогою інуліну підвищується засвоєння СП у кишечнику.
Інулін – це органічна речовина, а точніше, вуглевод високомолекулярного з’єднання, полісахарид, молекули якого представлені довгими лінійними моносахаридними залишками, що з’єднуються глікозидним зв’язком. Саме тому речовину ще називають полімером D-фруктози. Інулін отримують переважно з кореневої системи топінамбура або цикорію. Він екстрагується в рідкому вигляді, після чого його згущують і очікують утворення осаду, який через певний час очищають і висушують. Використовують у харчових і фармакологічних цілях. В організмі людини інулін проявляє пребіотичні властивості, тобто допомагає корисним бактеріям, які перебувають у кишечнику, розмножуватися, а також виводить з організму токсичні речовини.
Такий склад препарату допомагає швидшому одужанню, оскільки завдяки інуліну СП добре проникає у місце запалення, та за рахунок розчинення брадикініну-основного медіатора запалення, зменшує його, а шляхом блокади вивільнення больових амінів із запалених тканин – послаблює біль. Таким чином, Ріста інтенсивніше бореться із запаленням, укріплює судини, в результаті чого швидше настає полегшення та скорочується тривалість лікування.
Фармакологічні властивості
СП виробляється непатогенними ентеробактеріями Serratia Е 15, які у природі зустрічаються в кишечнику шовкопряда. Цей фермент допомагає метелику розчинити свій кокон, щоб з’явитися на світ. СП має унікальну здатність вибірково розчиняти лише мертві тканини, як вона це робить із шовковим коконом, тому метелик може безпечно вийти неушкодженим. Ферменту властива протизапальна, знеболююча, фібринолітична, протинабрякова дії.
Вплив на запалення
Виявлено, що СП має високу спорідненість із циклооксигеназами (ЦОГ-I та ЦОГ-II), ключовими ферментами у виробництві різних медіаторів запалення, що доводить її протизапальні властивості (Tiwari, 2017). Крім того, багато дослідників довели її ефективність у лікуванні запалення різних анатомічних структур організму. Також СП ефективна у застосуванні разом з іншими НПЗЗ, що сприяло зниженню дози останніх та мінімізації розвитку побічних ефектів (Ai-Khateeb and Nusair, 2008).
Фібринолітична дія
СП властива фібринолітична та протинабрякова активність. Вона руйнує фібрин та не впливає на фібриноген (не має значного впливу на процеси згортання крові), тим самим забезпечує лізис некротизованих тканин. Вона зменшує дилатацію судин та не впливає на білки живого організму (альбумін та α- і γ-глобулін), тим самим зменшує набряк та застій крові.
Антитромботична активність
Розвиток тромбозу зі значним підвищенням вмісту продуктів деградації фібрину/фібриногену є однією із провідних причин серцево-судинних ускладнень COVID-19 (Connors and Levy, 2020). СП здатна сприяти руйнуванню згортків крові й атеросклеротичних бляшок, знижуючи тим самим ризик інсульту, атеросклерозу та тромбофлебіту (Mazzone et al., 1990).
Вплив СП на мукоциліарний кліренс
СП прискорює одужання під час запальних захворювань дихальних шляхів: поліпшує реологічні властивості мокротиння та слизу, сприяє його відходженню, а очищення бронхів та місця запалення, зі свого боку, прискорює репаративні процеси. Доведено, що СП збільшує мукоциліарний транспорт (Maheshwari et al., 2006) і позитивно впливає на мукоциліарний кліренс у пацієнтів із хронічними захворюваннями дихальної системи шляхом зменшення кількості нейтрофільних гранулоцитів у мокротинні та зміни її реологічних властивостей – в’язкості й еластичності (Nakamura et al., 2003).
СП та бактеріальні біоплівки
Бактеріальні біоплівки – це багатоклітинні структури щільних і високогідратованих спільнот мікроорганізмів, вбудованих у матрицю із самосинтезованого полімерного або білкового матеріалу (Gupta and Nagarsenker, 2015; Mukherji et al., 2015). Вони можуть бути прикріплені до біотичних або абіотичних поверхонь. Однією з характерних властивостей біоплівок є висока стійкість до адаптивної та вродженої імунної системи, а також до високих концентрацій антибіотиків / антимікробних агентів. Це призводить до розвитку стійкої інфекції (Hogan et al., 2017). Бактеріальні біоплівки можуть утворюватися за інфекцій різних локалізацій, як-от інфекції сечовивідних шляхів, хронічні легеневі інфекції, ендокардит, остеомієліт, хронічний середній отит та ін. (Mukherji et al., 2015). Біоплівки часто утворюються на імплантатах і медичних пристроях (катетери, кардіостимулятори, протези, поверхні зубів) (Mukherji et al., 2015). Вони майже у 100 разів більш стійкі до антимікробних агентів, порівнюючи з окремими бактеріальними колоніями, що призводить до неефективності лікування антибіотиками.
Застосування різноманітних стратегій, включно із антибіотиками, що знищують біоплівки (антибіотиків), виявились неефективними. Встановлено, що поверхневі та секретовані білки відіграють важливу роль у формуванні, утриманні стабільності біоплівки (Mukherji et al., 2015). Тому було висунуто гіпотезу, що протеолітичні ферменти, СП зокрема, можуть бути ефективним підходом до боротьби із біоплівками, що згодом було підтверджено численними клінічними дослідженнями (Saggu et al., 2019).
СП довела свою ефективність проти біоплівок, оскільки вона:
- Здатна змінювати вірулентний фенотип бактерій у біоплівках (Artini et al., 2013; Papa et al., 2013);
- Ефективна проти зрілих біоплівок (Papa et al., 2013);
- Посилює бактерицидну дію антибіотиків проти бактеріальних біоплівок (Passariello et al., 2012).
Клінічні дослідження серратіопептидази
Науковці (Esch et al., 1989) вивчали ефективність застосування СП у пацієнтів після хірургічного втручання із приводу свіжого розриву латеральної зв’язки гомілковостопного суглоба. У дослідженні взяли участь 66 осіб: 1 група пацієнтів приймала СП; 2 група для зняття набряку застосовувала підняття ноги, постільний режим та лід; 3 група – підняття ноги та постільний режим. В результаті виявлено, що у пацієнтів, які приймали СП, набряк зменшувався на 50 % вже на 3-й день, тоді як у двох інших контрольних групах набряклість практично не змінилася.
У низці інших досліджень встановлена здатність СП змінювати реологічні властивості носового слизу у пацієнтів із хронічним синуситом (Majima et al., 1988; 1990). Так, після приймання препарату впродовж 4 тижнів зареєстровано статистично значуще зменшення в’язкості носового слизу (Majima et al., 1988).
A. Panagariya та A. Sharma (1999) провели попередню оцінку ефективності застосування СП у 20 пацієнтів із синдромом зап’ясткового каналу. Через 6 тижнів лікування у 65 % випадків помічено значне клінічне покращення стану, яке також супроводжувалося покращенням електрофізіологічних параметрів. Істотних побічних ефектів на тлі лікування не зареєстровано.
Доведено, що СП покращує всмоктування антибіотиків і запобігає утворенню бактеріальних біоплівок у тканинах легень пацієнтів (Koyama et al., 1986). Синергічна дія СП та антибіотика підвищує ефективність лікування і дозволяє зменшити дозу антибактеріального засобу (Gupta et al., 2017). СП властива синергічна дія з низкою певних класів антибіотиків: пеніцилінами, цефалоспоринами, фторхінолонами та тетрациклінами (Maheshwari et al., 2006). Здатність СП усувати інфекції продемонстрована на тваринній моделі стафілококової інфекції (Mecikoglu et al., 2006). Додавання СП до антибіотиків і протизапальних засобів покращує лікування запального процесу (Sannino et al., 2013).
Висновки
Таким чином, СП, збагачена інуліном (Ріста), ефективна при:
- Хірургічних захворюваннях (забої, вивихи, переломи, розтягнення та розриви зв’язок, набряки, запальні процеси) та для покращення післяопераційного стану, в тому числі, пластичних операцій;
- Запальних захворюваннях ЛОР-органів та дихальних шляхів;
- Патології органів малого тазу, запальних захворюваннях жіночих та чоловічих статевих органів, запальних процесах у молочних залозах;
- Гострих запальних захворюваннях шкіри та слизових.
Інулін як пребіотик допомагає травленню і нормалізації кишкової мікрофлори, покращує бар’єрну функцію кишечника та сприяє кращому засвоєнню СП, харчових речовин, вітамінів, ферментів, мінералів і мікроелементів (Mg, Cu, Zn, Fe, Ca, P), підвищуючи їх біодоступність, нормалізації обміну речовин, рівню глюкози у крові, зниженню резорбції кісткової тканини, пригніченню запалення.
Препарат Ріста приймають по 1 т 1-3 рази на добу, через 30 хв після їжі. Таблетку ковтають, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.
