16 жовтня, 2025

Ацетилсаліцилова кислота: від кардіоваскулярної профілактики до нових викликів метаболічної епохи

Попри колосальні зусилля систем охорони здоров’я, кардіоваскулярні захворювання залишаються основною причиною смерті у світі, щороку забираючи майже 18 мільйонів життів [1]. У структурі серцево-судинного ризику дедалі більшу роль відіграють метаболічні порушення, зокрема цукровий діабет (ЦД), ожиріння, інсулінорезистентність і постковідні ускладнення. За таких умов особливого значення набуває превентивна стратегія, здатна охопити не лише серце та судини, а й ширший спектр взаємопов’язаних метаболічних процесів.

Ацетилсаліцилова кислота (АСК) понад століття є основою профілактики ішемічних подій. Нові дані демонструють, що потенціал АСК виходить за межі виключно тромботичних ускладнень: ідеться про роль у метаболічній профілактиці, онкопревенції тощо. У цьому огляді розглянуто нещодавні публікації, які висвітлюють нові докази ефективності низькодозової АСК у різних клінічних контекстах.

АСК у складі сучасної комбінованої профілактики

Нині пацієнт із кардіоваскулярним ризиком зазвичай потребує не одного, а відразу кількох препаратів для впливу на ключові патофізіологічні механізми, як-от агрегація тромбоцитів, артеріальний тиск, ліпідний обмін. У цьому контексті низькодозова АСК посідає особливе місце як препарат, котрий широко використовується у складі комбінованих стратегій профілактики – у вигляді окремої таблетки і в межах фіксованих комбінацій (поліпілів).

Нещодавній систематичний огляд і метааналіз авторів зі США [2], який охопив 30 досліджень за участю понад 35 тис. пацієнтів, продемонстрував, що комбінована терапія у форматі поліпілів суттєво знижує низку чинників: ризик великих кардіоваскулярних подій – на 22%, серцево-судинну смертність – на 25%, загальну смертність – на 12%. Особливо ефективними виявилися комбінації, які містили три класи препаратів – АСК, статин (переважно помірної або високої інтенсивності) та інгібітор ренін-ангіотензинової системи (інгібітор ангіотензинперетворювального ферменту чи блокатор рецепторів ангіотензину ІІ). Саме така «трійка» показала найстабільніше зниження ризику великих кардіоваскулярних подій при застосуванні з первинною і вторинною профілактичною метою.

Згідно з даними цього ж аналізу, більшість ефективних поліпілів містили АСК. Її включення до складу фіксованої комбінації є логічним, адже препарат має добре вивчений механізм дії та сприятливий профіль ефективності й безпеки в зниженні ризику тромботичних ускладнень у широкого кола пацієнтів. На думку авторів, комбінації низькодозової АСК із діуретиками та статинами є найперспективнішими для створення майбутніх поліпілів – як з огляду на доказову базу, так і з урахуванням можливості впливу на кілька факторів ризику одночасно.

Водночас варто зазначити, що поліпіли – не єдиний шлях реалізації комбінованої профілактики. Включення АСК у персоналізовані схеми лікування, які передбачають гнучке дозування та поетапне титрування препаратів, є не менш раціональним підходом. Така стратегія дозволяє враховувати індивідуальні особливості пацієнта, зокрема масу тіла, ризик кровотеч, супутню патологію, чутливість до компонентів лікування. Отже, АСК варто розглядати як один із ключових компонентів сучасних комбінованих стратегій профілактики серцево-судинних подій – незалежно від того, застосовується вона в межах фіксованої комбінації чи у вигляді окремої таблетки.

АСК в первинній профілактиці: користь більша за ризик

Тривалий час АСК залишалась дискусійною в контексті первинної профілактики серцево-судинних подій. Попри доведену ефективність у вторинній профілактиці, роль АСК на ранніх етапах атеротромботичного процесу часто ставили під сумнів через ризик геморагічних ускладнень. Водночас нові докази, зокрема результати метарегресійного аналізу, проведеного Mazzola і De Caterina (2025) [3], демонструють, що ця парадигма потребує суттєвого перегляду.

У дослідженні автори синтезували дані великих рандомізованих контрольованих досліджень (ASCEND, ASPREE, ARRIVE, TIPS‑2 та ін.) і побудували моделі співвідношення користі та ризику застосування АСК залежно від вихідного серцево-судинного ризику. Результати виявилися надзвичайно переконливими: антиішемічна користь АСК зростає набагато стрімкіше, ніж ризик великих кровотеч. Починаючи з рівня 10-річного ризику великих кардіоваскулярних подій приблизно 10% співвідношення ефективності до ризику відчутно зсувається на користь АСК – навіть у пацієнтів без маніфестного атеросклерозу.

Цей ефект автори пояснюють кількома важливими аспектами:

більшість кровотеч, спричинених АСК, не є фатальними і добре піддаються лікуванню;
ризик можна знизити за допомогою інгібіторів протонної помпи, контролю артеріального тиску та уникання супутнього прийому нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП);
ефективність АСК недооцінювалася в дослідженнях за участю пацієнтів низького ризику, які не репрезентують реальну клінічну практику;
до позитивного балансу користі можна також зарахувати потенційні нефіксовані в цих моделях переваги, як-от зниження ризику деяких форм раку.

Ці дані формують чіткий аргумент на користь індивідуалізованого підходу до призначення АСК – з урахуванням загального серцево-судинного ризику, віку, супутніх захворювань та очікуваного комплаєнсу.

В українських реаліях, де поширеність факторів кардіоваскулярного ризику і супутніх захворювань залишається високою, рівень виявлення – обмеженим, а очікувана тривалість життя – нижчою за середньоєвропейську, розходження кривих ефективності та ризику для АСК, ймовірно, починається ще раніше, ніж у наведених європейських моделях. Це лише підсилює аргументи на користь зваженого включення АСК у схеми первинної профілактики, зокрема в поєднанні з контролем інших модифікованих факторів ризику.

АСК проти діабету

З огляду на тісний зв’язок між ЦД і серцево-судинними ускладненнями АСК розглядають як потенційний засіб уповільнення діабетогенезу. Нові дані свідчать, що її вплив може бути корисним уже на стадії предіабету, а також у разі COVID-асоційованих метаболічних порушень.

В італійському проспективному спостереженні за участю 845 пацієнтів [4] щоденний прийом низькодозової АСК (100 мг/добу) асоціювався зі зниженням ризику переходу до ЦД 2 типу на 53% (відносний ризик 0,47) порівняно з контрольною групою. Через 7 років спостереження діабет розвинувся в 34,2% осіб групи без АСК проти лише 19,4% у групі з АСК. Крім того, у пацієнтів, які приймали АСК, спостерігали:

достовірне зниження рівня глюкози натще;
зменшення інсулінорезистентності (HOMA-IR);
зниження рівня С-реактивного білка – маркера системного запалення.

Імовірний механізм дії – гальмування субклінічного хронічного запалення, що є рушієм діабетогенезу.

Інше дослідження проведено на значно більшій когорті. В італійському національному дослідженні Mazzola і співавт. (2025) [5], котре охопило понад 200 тис. осіб, які перенесли COVID‑19, виявлено, що регулярне застосування АСК до інфікування пов’язане зі зниженням розвитку ЦД 2 типу на 15% протягом наступного року. Автори припускають, що АСК:

пригнічує цитокіновий шторм;
зменшує ендотеліальну дисфункцію та гіпоксію;
імовірно, обмежує «метаболічний удар» по підшлунковій залозі та гіпоталамусу.

Ці результати особливо значущі на тлі зростання частоти постковідних метаболічних порушень, які стали новим глобальним викликом.

Отже, АСК демонструє потенціал не лише кардіопротекції, а й метаболічної профілактики як при класичному предіабеті, так і в умовах постковідного синдрому.

АСК і профілактика раку шлунка

Окрім серцево-судинної профілактики, АСК привертає увагу дослідників як потенційний хемопревентивний засіб проти деяких форм раку. Зокрема, результати великого багатоцентрового дослідження Nie і співавт. (2025) [6] дозволяють переглянути роль АСК у профілактиці раку шлунка, асоційованого з Helicobacter pylori.

Аналіз даних понад 67 тис. пацієнтів, які отримали ерадикаційну терапію з приводу H. pylori, показав, що регулярне застосування АСК знижує ризик раку шлунка майже на 50% (скориговане відношення шансів 0,51; 95% ДІ 0,28-0,93). Цікаво, що інші НПЗП не демонстрували подібного захисного ефекту, і це свідчить про особливий механізм дії АСК, ймовірно, пов’язаний не лише з інгібуванням ЦОГ, а й з епігенетичними або імуномодулювальними властивостями.

Цей ефект був особливо вираженим у пацієнтів віком понад 60 років, а також у тих, хто застосовував АСК упродовж тривалого часу (понад 5 років). Таким чином, АСК потенційно може розглядатися як постерадикаційний хемопревентант у пацієнтів із високим ризиком розвитку раку шлунка, особливо в регіонах із високою поширеністю H. pylori.

Висновки: АСК як базисна терапія в нових клінічних реаліях

АСК, відома насамперед як золотий стандарт антитромбоцитарної профілактики, дедалі частіше демонструє багатогранність своєї дії – від зниження серцево-судинної та онкологічної захворюваності до потенційної модифікації ризику діабету. Сучасна доказова база підкреслює клінічну доцільність АСК у складі комбінованих схем профілактики, особливо за наявності множинних факторів ризику.

У період епідеміологічного переходу до домінування метаболічних захворювань як основних причин смерті та втрати працездатності роль АСК не зменшується – навпаки, вона розширюється. Серед великої кількості препаратів саме АСК демонструє стабільне співвідношення користі та ризику, що дозволяє розглядати її як основу довготривалої стратегії профілактики.

У цьому контексті Кардіомагніл і Кардіомагніл Форте посідають особливе місце як препарати звичайної, не кишковорозчинної форми АСК, що, за даними низки досліджень, забезпечує швидший початок дії, кращу біодоступність і нижчий ризик гастроінтестинальних побічних ефектів [7, 8]. Наявність дозувань 75 та 150 мг дозволяє індивідуалізувати терапію залежно від віку пацієнта, супутніх захворювань і цільового рівня профілактики.

Отже, АСК не втрачає своєї актуальності, радше навпаки – лише зміцнює позиції в контексті нових викликів. Виважене персоналізоване застосування – з урахуванням індивідуального профілю ризику пацієнта – залишається важливим елементом сучасної профілактичної медицини.

Література

WHO. Cardiovascular diseases. Available from: https://www.who.int/health-topics/cardiovascular-diseases.
Yazgi H., Mattikalli S., Fang B. et al. Efficacy of different polypill combinations for primary and secondary cardiovascular disease prevention: a systematic review and meta-analysis. Front. Cardiovasc. Med. 2025 Jun 9; 12: 1558579.
Mazzola M., De Caterina R. Aspirin for primary prevention: time to reconcile discrepancies. Eur. J. Prev. Cardiol. 2025 Sep 3: zwaf365. Epub ahead of print.
Lembo M., Trimarco V., Pacella D. et al. Daily low dose aspirin halves incident type 2 diabetes in elderly subjects with prediabetes: a five-year longitudinal cohort study in a real-word population. Cardiovasc. Diabetol. 2025 Jun 18; 24 (1): 259.
Trimarco V., Izzo R., Pacella D. et al. Aspirin reduces the risk of type 2 diabetes associated with COVID-19. NPJ Metab. Health Dis. 2025 Jun 18; 3 (1): 27.
Rifkin S.B., Montalvan-Sanchez E.E., Norwood D.A. et al. Aspirin use is protective against gastric cancer in a high-incidence region of Central America. Dig. Dis. Sci. 2025 Sep; 70 (9): 3126-3134. doi: 10.1007/s10620-02509042-7. Epub 2025 Jun 6. PMID: 40478405; PMCID: PMC12411598.
Kedir H.M., Sisay E.A., Abiye A.A. Enteric-coated aspirin and the risk of gastrointestinal side effects: a systematic review. Int. J. Gen. Med. 2021 Aug 24; 14: 4757-4763.
Cox D., Maree A.O., Dooley M. et al. Effect of enteric coating on antiplatelet activity of low-dose aspirin in healthy volunteers. Stroke. 2006 Aug; 37 (8): 2153-2158.

Підготувала Ольга Головко

UA-MAGN-PUB-092025-471

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 16 (602), 2025 р