27 січня, 2025
Бруксизм
Чи звертали ви увагу на те, в якому положенні знаходиться ваша нижня щелепа протягом доби?
Якщо відповідь «так» - у мене для вас погані новини.
Адже ознакою здорової зубо-щелепної системи є відсутність відчуття оклюзії, тобто - відсутність усвідомленого відчуття від зубів, ясен, язика, м’язів жувальної групи.
Проте сьогодні, більшість людей все ж таки мимоволі звертають увагу на стан і положення нижньої щелепи, все частіше відмічаючи, що вони не можуть знайти зручного положення щелепи та щелепа ніби «з’їжджає з правильного місця», або ж щелепа ніби висить у повітрі.
Одразу зауважу, що саме таке «висіння щелепи» і є правильним функціональним станом м’язів під час спокою. Таке положення і зветься станом фізіологічного спокою, що трактується як таке положення щелепи, при якому відстань між зубами верхньої так нижньої щелеп сягає 2-3 мм, в той час як м’язи жувальної групи знаходяться в стані пружної рівноваги.
То чого ж все менше сучасних людей живуть в цьому стані фізіологічного спокою і все ж таки відмічають ті чи інші імпульси від зубо-щелепного апарату?
Це пов’язано з найбанальнішою, проте і найактуальнішою проблемою – з рівнем стресу.
Бо саме через рівень стресу наш мозок має необхідність скидати напругу через збільшення м’язової активності. І спосіб робити це мозок знайшов максимально неочікуваний – нічний скрегіт зубами (бруксизм) та нічне стискання зубів (кленчінг).
Нейрофізіологи вивчали цей феномен, та підтвердили взаємозв’язок між стисканням зубів до максимально щільних оклюзійних контактів та збудженням ділянок головного мозку, які відповідають за задоволення.
Проте, від природи зубо-щелепна система була розрахована саме на стан фізіологічного спокою протягом 99% доби (окрім епізодів жування та ковтання, які , по-перше, імпульсні, по-друге, короткотривалі, адже таке навантаження триває всього сумарно 15-20 хвилин на добу).
І тому нічне стискання-скреготіння зубами є надмірним перевантаженням і зубів, і рецепторів, і м’язів, і кісток, і м’яких тканин, що оточують зуби.
Адже бруксизм та/або кленчінг призводять до навантаження перерахованих органів тиском у 325 кг/см протягом щонайменше 2 годин, а інколи і впродовж всього нічного сну.
Отже, таке навантаження призводить до стирання емалі, а потім і дентину зубів, до оголення шийок зубів з подальшим утворенням пришийкових клиноподібних дефектів та до зміни довжини та еластичності певних жувальних м’язів.
Такі процеси з часом можуть призводити до патологічної деформації кісткових поверхонь скронево-нижньощелепних суглобів, в наступному – до клацання, хрусту в цих суглобах. В подальшому ця ситуація призводить до головного болю, шуму та писку у вухах (тинітус), закладання вух, відчуття головокружіння та запаморочення, тощо.
Корекцією таких станів займається в першу чергу лікар стоматолог-гнатолог, чия задача створити умови для безпечного скиданням стресу через зубо-щелепну систему.
Але варто зауважити, що бруксизм і кленчінг – це лише симптоми, а не хвороба
І «лікувати» бруксизм, блокуючи м’язову активність жувальних м’язів ботулотоксином - невірний підхід, адже треба залишати мозку можливість скидати стрес через стискання зубів.
Саме тому в статті і говориться про створення умов для адаптації зубо-щелепної системи до бруксизму і кленчінгу завдяки втручанню гнатолога, в той час як задачею стоматологів інших спеціальностей є відновлення втрачених структур зубів та покращення функцій тканин пародонту для довготривалого ефекту.
Найбільшу актуальність проблема бруксизму набула після початку пандемії COVID19, бо цей вірус є нейротоксичним.
Це захворювання призводить в багатьох випадках до когнітивних порушень та розладів нервової системи, що посилює бажання мозку стискати та скреготати зубами вночі та інколи і вдень.
Другу хвилю проблема отримала після початку Повномасштабного вторгнення 2022 року, коли більше половини дорослого населення України вперше зіштовхнулися з патологією з боку СНЩС через епізоди гострого патологічного інтенсивного бруксизму.
Ще більшу актуальність має проблема бруксизму у військових та ветеранів, які зазнали бароконтузії та мають посттравматичний стресовий розлад.
Тому, вкотре хочу зауважити, що на відміну від випадків звернення до стоматологів в 2000-их роках, коли основне питання займав карієс та його ускладнення, на разі маємо проблему патологічно швидкого стирання зубів, наявність підвищеної чутливості зубів, тріщин та сколів зубів, в подальшому - втрата висоти поміж-щелепного простору та патології СНЩС у вигляді хрусту, болю при жуванні та відкритті роту саме через парафункціональне перевантаження щелепної ділянки.
Досліджувала питання лікар ортодонт-гнатолог Клініки Доброго Стоматолога, магістр психології Федоненко Марина Олегівна.
