14 грудня, 2025

Топічні НПЗП для контролю болю й запалення: сучасні тренди та майбутні напрями

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) залишаються основним інструментом у лікуванні як гострого, так і хронічного болю, однак системне застосування цих засобів часто обмежується через потенційні гастроінтестинальні, серцево-судинні та ниркові ризики. З огляду на це постійно зростає інтерес до топічного застосування НПЗП [1]. Цей підхід дає змогу досягти вираженого знеболювального та протизапального ефекту в місці ураження, водночас мінімізуючи системну експозицію й пов’язані з нею побічні ефекти. Відповідно до клінічних рекомендацій (EULAR, OARSI) топічні НПЗП є рекомендованими засобами першої лінії при остеоартриті й м’язово-скелетному болю, особливо в пацієнтів з коморбідністю та хворих старшого віку [2].

Топічні НПЗП: переваги й потенціал

Місцеве доставлення НПЗП дає змогу досягти терапевтичних концентрацій активної речовини без значного системного впливу. Це особливо актуально в пацієнтів з факторами ризику – похилий вік, супутні хвороби, поліфармація. У метааналізах виявлено, що ефективність топічних НПЗП при остеоартриті, болю в спині, розтягненнях і травмах порівнянна із системними формами, але частота побічних ефектів у кілька разів нижча [3, 4]. У багатьох дослідженнях також показано, що пацієнти високо оцінюють комфорт використання топічних форм, відсутність потреби в ковтанні таблеток, швидке полегшення симптомів і локалізований ефект [1, 5, 6].

Водночас різні молекули НПЗП демонструють неоднакову спроможність проникати крізь шкіру. Саме трансдермальна проникність визначає кінцеву ефективність топічного препарату, а також придатність молекули до новітніх способів доставлення, як-от іонофорез, сонофорез або гідрогелеві форми [1].

Кетопрофен гель: сучасний стандарт топічної терапії НПЗП

Кетопрофен – представник класу пропіонових кислот, що належить до похідних пропіонової кислоти. Він проявляє виражену аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну активність, яка реалізується шляхом зворотного інгібування обох ізоформ ферменту циклооксигенази (ЦОГ‑1 і ЦОГ‑2), зменшуючи синтез простагландинів – ключових медіаторів болю та запалення. За потужністю інгібування ЦОГ кетопрофен є одним з найефективніших НПЗП [7].

Поряд із цим кетопрофен демонструє інші фармакологічні ефекти, здатні сприяти його протизапальним і знеболювальним властивостям. Зокрема, зменшує надмірну активність брадикініну – важливого хімічного медіатора болю та запалення [8]; захищає мембрани лізосом від осмотичного пошкодження [9]; запобігає вивільненню лізосомальних ферментів, які беруть участь у деструкції тканин у разі запальних реакцій [10].

Уперше кетопрофен синтезували в 1968 р., незабаром він надійшов у продаж як пероральний засіб, а з 1978 р. – як топічна форма (гель, пластир) і сьогодні доступний у понад 100 країнах світу [1]. Дані за 2025 р. свідчать, що в країнах Західної Європи оригінальний топічний кетопрофен Фастум® гель призначають 40% лікарів і фармацевтів [11].

Популярність кетопрофену зумовлена його швидким початком дії, високою ефективністю знеболення при запальних і дегенеративних ураженнях опорно-рухового апарату та сприятливим профілем безпечності [1, 7]. Препарат представлений у вигляді капсул, супозиторіїв, ін’єкцій, пролонгованих форм і топічних засобів, зокрема гелів. Гелева форма кетопрофену має низку переваг, як-от оптимальне вивільнення активної речовини, висока трансдермальна проникність і зручність нанесення, а також швидкий локальний ефект за мінімального системного впливу. Фармакокінетичні дослідження показали, що при застосуванні 2,5% гелю кетопрофену рівень препарату в крові становить <1% від рівня після перорального приймання, водночас забезпечується локально висока концентрація в тканинах – приблизно в 100 разів вища за плазмову. Цей ефект зумовлений прямим проникненням крізь шкіру, а не системною циркуляцією [12].

Інтенсивне вивчення кетопрофену в трансдермальних системах доставлення триває понад 40 років. Іще в 1980-х рр. оцінювана кількість пацієнтів, які щороку застосовували топічний кетопрофен, перевищувала 3 млн [10]. У порівняльних дослідженнях було продемонстровано, що гель кетопрофену має найкращу шкірну проникність серед НПЗП: у моделях in vitro рівень проникнення в тканини сягав 21,9%, тоді як, наприклад, для диклофенаку цей показник становив 11,2%, для ніфлумової кислоти – 4,4%, а для піроксикаму – лише 0,5% [1]. У тваринних моделях запалення (гострого та хронічного) трансдермальні форми кетопрофену забезпечували швидке й істотне зменшення набряку порівняно з іншими препаратами [13].

Завдяки високій ліпофільності, низькій молекулярній масі й оптимальним фізико-хімічним характеристикам кетопрофен є ідеальним кандидатом для трансдермального доставлення (табл.).

Таблиця. Порівняння трансдермальних властивостей ібупрофену, кетопрофену, флурбіпрофену та диклофенаку (адаптовано за Drosopoulou K. et al., 2025 [1])
Препарат	Проникність крізь шкіру	Протизапальна ефективність	Лікарські форми	Джерела
Ібупрофен	Варіабельна; залежить від лікарської форми	Висока, проте залежить від лікарської форми	Гель, спрей, мус	Hadgraft J. et al., 2003
Кетопрофен	Висока	Найвища	Гель, пластир	Komatsu T., Sakurada T., 2012
Флурбіпрофен	Від помірної до високої	Висока	Пластир	Goi N. et al., 2010
Диклофенак	Нижча порівняно з кетопрофеном	Висока	Гель, пластир	Hadgraft J. et al., 2003

Ефективність кетопрофену 2,5% гелю вивчалася в низці контрольованих досліджень порівняно з плацебо або іншим знеболювальним препаратом (диклофенаком, етофенаматом тощо) в широкій популяції пацієнтів з гострими та хронічними больовими станами (спортивними травмами, болем у спині, тендинітом, остеоартритом, ревматичним болем у м’яких тканинах) [7]. У цих дослідженнях гель кетопрофену наносили двічі на день у дозах 40-600 мг (зазвичай 100-300 мг) упродовж 2-42 днів (здебільшого 7-20 днів). У групах топічного кетопрофену спостерігали значне зменшення спонтанного болю та болю під час пальпації, а також ознак запалення й болю в суглобах під час активних і пасивних рухів. Ці позитивні ефекти були виражені значно сильніше при застосуванні кетопрофену 2,5 та 5% гелю порівняно з 1% гелем, але статистична різниця між двома вищими дозуваннями була відсутня. Подібні результати відзначалися в інших дослідженнях, у яких оцінювали ефективність топічного кетопрофену в поєднанні з фізіотерапією, зокрема з іонтофорезом і сонофорезом.

Ефективність топічного кетопрофену було підтверджено декількома метааналізами. Moore і співавт. виконали систематичний огляд 86 рандомізованих контрольованих досліджень за участю 10 160 пацієнтів і встановили значні переваги топічного кетопрофену над плацебо в полегшенні болю при гострих і хронічних станах; при цьому показник NNT (number needed to treat – кількість пацієнтів, яким необхідно призначити препарат для значного полегшення болю) в пацієнтів із гострим м’язово-скелетним болем становив лише 2,6 [14]. Метааналіз L. Mason і співавт., який охопив 26 подвійно сліпих плацебо-контрольованих досліджень за участю 2853 пацієнтів, показав, що кетопрофен 2,5% гель був значно ефективнішим у лікуванні гострого болю порівняно з усіма іншими топічними НПЗП [15]. Ефективність топічного кетопрофену також було продемонстровано в кокранівському метааналізі [16]; автори дійшли висновку, що топічні НПЗП у разі призначення для лікування гострих м’язово-скелетних больових станів можуть забезпечувати високі рівні знеболення без системних побічних ефектів, властивих пероральним НПЗП.

Кетопрофен у формі гелю добре переноситься. Результати метааналізів, які охоплювали широку популяцію пацієнтів, показують, що локальні й системні побічні ефекти, пов’язані з призначенням топічного кетопрофену, були дуже рідкісними та в більшості випадків мали легкий характер [7]. У подвійно сліпому плацебо-контрольованому дослідженні протягом 7 днів лікування препаратом Фастум® гель не спостерігалося жодного побічного ефекту [17]. Подібні результати відзначалися в багатьох інших дослідженнях, у яких топічний кетопрофен не асоціювався із жодними локальними чи системними побічними ефектами. У деяких інших дослідженнях єдиними небажаними подіями були легке свербіння та почервоніння шкіри в місці нанесення, що не потребували скасування терапії. Важливо, що застосування кетопрофену у формі гелю не впливає на гематологічні показники [18].

Об’єднані дані, отримані в післямаркетинговому періоді від 273 млн пацієнтів, пролікованих кетопрофеном 2,5% гелем із січня 2001 до липня 2010 р., засвідчили дуже низьку частоту серйозних небажаних подій – 0,16 випадку на 100 тис. Більшість таких подій були з боку шкіри (реакції гіпер- або фоточутливості) [7]. Для зменшення ймовірності реакцій фоточутливості рекомендується захищати від сонячного світла ділянки шкіри, на які наноситься препарат, протягом його застосування та ще 2 тиж по тому.

У разі топічного застосування кетопрофену лікарські взаємодії є малоймовірними, про випадки передозування не повідомлялося [7].

Сучасні технології: підвищення ефективності

Прагнення підвищити ефективність і безпечність топічних НПЗП стимулює активний розвиток новітніх систем доставлення. Одним з таких прикладів є застосування фізичних методів підвищення проникності шкіри. Зокрема, сонофорез – використання ультразвукових хвиль для посилення абсорбції активної речовини – продемонстрував високу ефективність у поєднанні з гелем кетопрофену. Згідно з дослідженнями така комбінація дає змогу досягти глибшого та рівномірнішого проникнення, що особливо цінно при лікуванні м’язово-скелетного болю [1, 21]. Щодо диклофенаку натрію у формі гелю, то сонофорез, навпаки, зменшував його проникнення крізь шкіру [21].

Іншими перспективними напрямами вважають іонтофорез (застосування слабкого електричного струму для транспортування молекул), мікроголки (трансдермальні мікроструктури, котрі проходять роговий шар без пошкодження дерми), наногелі – колоїдні гідрогелі з розміром частинок <200 нм, що дає їм змогу ефективно проникати крізь шкіру та накопичуватися в патологічно змінених тканинах [1].

Серед численних активних субстанцій саме кетопрофен вважається одним з найперспективніших для розроблення нових трансдермальних технологій. Відносно висока шкірна проникність (коефіцієнт проникнення Kp), збалансовані ліпофільні/гідрофільні характеристики, стабільність у гелевих матрицях і доведена клінічна ефективність у низьких системних концентраціях роблять його ідеальним кандидатом для інноваційних систем доставлення – як поточних, так і тих, що перебувають на стадії розроблення [1, 22].

Висновки

Топічні НПЗП є сучасною відповіддю на зростання запиту медичної спільноти на ефективний і безпечний контроль болю та запалення без системного навантаження. Серед них кетопрофен у формі гелю (Фастум® гель) посідає провідні позиції завдяки потужному пригніченню ЦОГ‑1/2, високій трансдермальній проникності й доведеній клінічній ефективності.

Фармакокінетичні переваги, підтверджені доклінічними та клінічними даними, а також можливість оптимізувати доставлення за допомогою сучасних технологій (сонофорез, іонтофорез, наногелі, мікроголки) роблять кетопрофен перспективною молекулою не лише для сьогодення, а й для майбутнього розвитку топічної терапії.

Список літератури знаходиться в редакції.

Підготував Олексій Терещенко

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 19/1 (606), 2025 р