23 листопада, 2024
Конгрес Асоціації урологів України — 2024: новітні досягнення в діагностиці та лікуванні урологічної та онкоурологічної патології
За матеріалами конференції
13-15 червня відбулася одна зі знакових подій у науково-медичній галузі — конгрес Асоціації урологів України, який зібрав довкола себе провідних вітчизняних та зарубіжних спеціалістів-практиків і науковців для обміну професійним досвідом та аналізу світової практики щодо основних тенденцій у діагностиці та лікуванні урологічних та онкоурологічних захворювань. У рамках заходу учасники, зокрема, мали змогу ознайомитися з прогресивними методиками, зокрема менеджменту раку нирки й передміхурової залози, нетримання сечі, передчасної еякуляції, та опанувати конкретні практичні кейси з метою їх подальшого використання в повсякденній клінічній діяльності.
Ключові слова: хоріокарцинома, пухлина нирки, нетримання сечі, рак передміхурової залози, неоад’ювантна андроген-деприваційна терапія, радикальна простатектомія, простат-специфічний антиген, передчасна еякуляція.
Із доповіддю, яка описувала клінічний випадок метастатичної хоріокарциноми та раку нирки, що проявлялися нирковою колькою та ураженням шкіри, виступив професор кафедри урології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, доктор медичних наук Юліан Олегович Мицик (співавт. Возіанов С.О., Шуляк О.В., Коваль П., Пєтрус M., Чекай A. та ін.).
Клінічний випадок. Жінка, 37 років, госпіталізована до урологічного відділення з болем у попереку, гематурією, кровохарканням та гарячкою (до 38 °C), які турбували її протягом двох тижнів. При клінічному обстеженні на шкірі правої грудної залози виявлено пігментне вогнище розміром 30Ч15 мм. В анамнезі мали місце викидень, гістер-, сальпінгектомія, видалення лівого яєчника внаслідок міхурового занеску. За результатами лабораторних аналізів діагностовано лейкоцитоз (лейкоцити 12,71Ч109/л), анемію (гемоглобін 8,9 г/дл), підвищений рівень С-реактивного білка (71,40 мг/дл), лейкоцитурію. Хворій було виконано посів крові та сечі, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини й малого таза, а також комп’ютерну томографію (КТ). За даними КТ, у нирках візуалізувалися множинні гіподенсивні вогнища (32 мм), які вказували на наявність мультифокальних абсцесів із порушенням цілісності та перфорацією паранефральної ділянки, а також метастатичні зміни. Крім того, у лівій легені визначалося гіподенсивне вогнище розміром 71Ч63 мм. При рентгенографії грудної клітки у лівій легені виявлено гіподенсивне вогнище (80 мм) та додаткові вогнищеві зміни (до 13 мм).
Протягом першої доби після госпіталізації у пацієнтки спостерігалася мелена і наростання анемії (гемоглобін 7,4 г/дл), у результаті чого їй було перелито 2 Од еритроцитарної маси. При проведенні гастроскопії діагностовано кровоточиву мальформацію Делафуа; кровотечу було зупинено ендоскопічно, без взяття зразків тканин для гістологічного аналізу.
На 2‑гу добу виконано біопсію лівої нирки, яка виявилася діагностично не інформативною, а також біопсію шкірного ураження правої грудної залози.
Через наявність тимчасової втрати зору в правому оці хворій було виконано КТ головного мозку, у результаті чого було діагностовано метастатичні зміни в ньому.
За даними гістологічного дослідження шкірного ураження встановлено типові гістологічні ознаки хоріокарциноми. Імуногістохімічне дослідження показало позитивну реакцію на такі маркери, як b-хоріонічний гонадотропін людини (b-ХГЛ), антитіла до загального цитокератину (AE1/AE3), CK 8/18, CD10, IgA до ендомізію (EMA) та a1‑інгібін, а також негативну — на р63, CD30 CD117. Крім того, у жінки відзначалося значне підвищення рівня b-ХГЛ у сироватці крові – 394,590 мМО/мл (норма <10 мМО/мл).
Пацієнтці встановлено діагноз хоріокарциноми зі шкірними метастазами (IV ст. за FIGO) і скеровано до онкологічного відділення, де було розпочато комбіновану хіміотерапію. Початково призначався режим ЕР із застосовуванням етопозиду і цисплатину без блеоміцину з огляду на значну токсичність цього препарату стосовно еритроцитів. У подальшому використовувався комбінований режим EMA/CO (етопозид, метотрексат, актиноміцин D, циклофосфамід, вінкристин).
Найнижчий показник b-ХГЛ (81,3 мМО/мл) у сироватці крові спостерігався через 24 тижні терапії. Через рік від початку лікування вдалося досягти повної регресії новоутворень як у нирці, так і на шкірі. Утім у пацієнтки розвинулися такі ускладнення, як постстероїдний цукровий діабет і сепсис, які були проліковані відповідним чином. Однак через 12 міс рівень b-ХГЛ у сироватці крові знову підвищився (до 102,455 мМО/мл), що супроводжувалося збільшенням кількості легеневих метастазів. Режим хіміотерапії було змінено на ТР (паклітаксел/цисплатин), після чого досягнуто часткової відповіді на неї (b-ХГЛ 38,348 мМО/мл). Проте через 18 міс після встановлення діагнозу пацієнтка померла внаслідок прогресування захворювання та ускладнень лікування.
Спікер підсумував, що хоріокарцинома може виникати після гістеректомії. Нетипові зміни на шкірі та ниркова колька можуть вказувати на наявність злоякісного новоутворення. Рання діагностика відіграє ключову роль в ефективному лікуванні. Як показав описаний клінічний випадок, гістологічне дослідження шкірних уражень є вирішальним для встановлення діагнозу й зменшує потребу в проведенні інвазивних втручань.
Доповідь «Трансформація системи охорони здоров’я при нетриманні сечі в країнах ЄС: Маніфест з реформування політики» представив заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут урології ім. акад. О.Ф. Возіанова НАМН України», завідувач відділу реконструктивної та геріатричної урології, доктор медичних наук, професор Олександр Владиславович Шуляк.
Спікер повідомив, що 8 листопада минулого року на першому саміті Європейського Союзу (ЄС), що стосувався питань континенції, у Брюсселі Європейська асоціація урології (EAU) приєдналася до 22 наукових, професійних та некомерційних організацій, які оприлюднили Маніфест з реформування політики щодо континенції у сфері охорони здоров’я ЄС. Документ мав на меті підвищити обізнаність політиків ЄС про континенцію та переконати їх у необхідності належних дій.
Відомо, що близько 55-60 млн європейців страждають від проблем зі здоров’ям, пов’язаних із нетриманням сечі (НС). Ця поширена урологічна патологія негативно впливає на пацієнтів та їхніх близьких, національні системи охорони здоров’я, економіку, довкілля та суспільство загалом. Виснажливі і часто хронічні наслідки від порушення регуляції функції сечового міхура відчуваються незалежно від статі, віку та соціально-економічного статусу й призводять до істотного зниження якості життя. Фізичні, психосоціальні, економічні наслідки НС для пацієнтів та їхньої кар’єри є перешкодою для повноцінної участі в суспільному житті. До супутніх захворювань відносяться рак передміхурової залози (РПЗ), сечового міхура і шийки матки, адже їх лікування може спричиняти проблеми з утриманням сечі.
Поряд із цим втручання, спрямовані на профілактику, контроль і лікування порушень сечовипускання, на сьогодні не впроваджуються в повному обсязі. Пов’язані із цим витрати на охорону здоров’я, втрата продуктивності та зниження якості життя значним тягарем лягають на пацієнтів, їхніх опікунів, сім’ї та суспільство. Медики та опікуни докладають максимум зусиль у рамках існуючих обмежень різних систем охорони здоров’я, однак останні ще не повністю пристосовані до підтримки постійного нагляду таких пацієнтів. Законотворці в країнах-членах ЄС, як правило, нехтують вирішенням даного питання, незважаючи на його серйозний характер. Якщо не вжити своєчасних заходів, НС стане істотною проблемою в галузі охорони здоров’я в Європі, яка посилюватиметься через старіння населення.
Підписанти документа «Трансформація системи охорони здоров’я при нетриманні сечі в країнах ЄС: Маніфест з реформування політики» закликали європейських та національних урядовців до конкретних політичних змін, які визнають важливість пацієнт-орієнтованої допомоги при лікуванні НС і полягають у наступному.
Крок 1. Розробити комплексну стратегію охорони здоров’я при НС у країнах ЄС
Оприлюднити стратегію охорони здоров’я, орієнтовану на пацієнта, яка сприятиме обміну знаннями та забезпечить основу для дій у країнах-членах ЄС. Ця стратегія, що спирається на фактичні дані, має включати положення про фінансування досліджень та інновацій, зміни в інфраструктурі, а також підтримувати заходи з профілактики, ранньої оцінки, діагностики й лікування зазначеної категорії пацієнтів. Охорона здоров’я при НС також має бути повністю інтегрована в інші напрямки політики ЄС.
Крок 2. Надати громадськості повний і справедливий доступ до рішень у сфері охорони здоров’я
Сприяти створенню ефективних шляхів для забезпечення потреб у лікуванні. Запровадити широке відшкодування витрат на медичне забезпечення та підтримуючу допомогу: усі люди, які живуть із НС, повинні мати доступ до оптимальних рішень, які працюють для пацієнтів і системи охорони здоров’я. Спеціалізовані мережі охорони здоров’я мають бути доступними за ціною і вчасно надавати допомогу за потреби, без додаткових витрат.
Крок 3. Гарантувати доступ до туалетів у громадських та приватних місцях
Удосконалювати планування міської інфраструктури, щоб гарантувати мережу безпечних, гігієнічних, інклюзивних, зручно розташованих туалетів. Підвищити їх доступність, як громадських, так і приватних, щоб дозволити людям управляти своїм здоров’ям під час сечовипускання з гідністю та автономно.
Крок 4. Збільшити кількість та доступність кваліфікованих медичних працівників
Розширювати можливості та підтримувати все більшу кількість мультидисциплінарних підготовлених фахівців, які володіють знаннями і навичками для оцінки, діагностики та ефективного лікування проблем НС, включаючи таких спеціалістів, як фізіотерапевти, медсестри, урологи, урогінекологи, працівники соціальної допомоги та психологічної підтримки.
Крок 5. Знайти та профінансувати рішення для систем охорони здоров’я
Забезпечувати сталий нагляд за хворими. Підтримувати перехід систем охорони здоров’я до соціально-екологічно сталої моделі. Визначити пріоритети та фінансувати екологічно й економічно обґрунтовані рішення для пацієнтів, включаючи такі інновації, як екологічно чисті технології виготовлення прокладок і захисних матеріалів на біологічній основі, а також досягнення в галузі утилізації відходів одноразових виробів.
Крок 6. Підтримувати неформальних опікунів
Зменшити тягар догляду шляхом впровадження комплексних систем підтримки для непрофесійних доглядальників. Це має включати інформування та навчання, психологічну підтримку, тимчасовий нагляд і фінансову допомогу, щоб зменшити вплив на їхню робочу діяльність, догляд, приватне життя, соціальний захист.
Крок 7. Розуміння взаємозв’язків між НС і суміжними сферами охорони здоров’я
Підвищувати обізнаність та сприяти цілісному розумінню складних зв’язків між НС і здоровим старінням, вагітністю та пологами, а також такими захворюваннями, як рак, психічні розлади, неврологічні проблеми та деякі інші супутні патології (ожиріння), для адаптації планів лікування до потреб кожної конкретної людини.
Крок 8. Покращити фінансування досліджень НС
Інвестувати в дослідження для кращого розуміння ефективності, у тому числі економічної, втручань у сфері охорони здоров’я та нагляду для покращення процесу прийняття рішень. Фінансування слід виділяти на дослідження в таких сферах, як новітні втручання при НС та покращення доступу пацієнтів до них.
Крок 9. Проведення інформаційних кампаній для громадськості
Боротися зі стигматизацією та допомагати широкому загалу розпізнавати симптоми й розуміти, як отримати доступ до наявних рішень. Широко розповсюджувати серед населення інформацію про переваги здорового утримання сечі, яку підтримку можна отримати, а також про важливість здоров’я органів тазового дна.
Крок 10. Заохочувати державне та приватне партнерство для покращення здорового утримання сечі
Підтримувати співпрацю між державним і приватним секторами з метою об’єднання ресурсів, досвіду і знань для вирішення проблем, пов’язаних із континенцією. Створити синергетичне середовище, у якому зацікавлені сторони працюють разом, щоб покращити здоров’я населення, а також зменшити тягар проблем, пов’язаних із порушенням утримання сечі.
Наостанок спікер процитував професора Філіпа Ван Керреброка, співголову політичного офісу EAU та провідного експерта в галузі НС: «Настав час діяти і розв’язувати цю занедбану проблему, щоб вирішити виклик порушень континенції, з яким стикається Європа. У нашій кампанії “Заклик до дії” ми хотіли б поінформувати політиків про те, що існує багато способів покращити здоров’я населення шляхом посилення профілактики, покращення нагляду, доступу до підтримуючих втручань, включаючи лікування, та створення більш інклюзивних середовищ. Необхідно робити для вирішення цієї проблеми набагато більше, щоб зменшити прямі витрати, навантаження на пацієнтів, їхніх опікунів і суспільство».
Із доповіддю «Неоад’ювантна андроген-деприваційна терапія перед радикальною простатектомією – тренд у минулому чи недооцінена опція?» виступив лікар-уролог відділу відновної урології та новітніх технологій ДУ «Інститут урології ім. акад. О.Ф. Возіанова НАМН України» Євген Ігорович Афанас’єв (співавт. Данилець Р.О., Григоренко В.М., Шуляк О.В.).
РПЗ є другим за поширеністю онкологічним захворюванням серед чоловічої популяції. За даними Global cancer observatory (2023), у 2022 році зареєстровано близько 1,5 млн нових випадків діагнозу та 400 тис. – канцерспецифічної смерті; в Україні, за даними Національного канцер-реєстру за 2023 рік, ці показники становили відповідно близько 7,5 тис. і 2,5 тис.
Загальновідомим фактом є те, що частота РПЗ буде прогнозовано збільшуватися з паралельним зростанням канцер-специфічної смертності. При цьому простежується тренд до омолодження контингенту хворих даної категорії.
За даними Національного канцер-реєстру, в Україні протягом 2020-2023 років уперше було виявлено РПЗ 1-ї стадії у 0,2% випадків, 2-ї стадії – у 34,6%, 3-ї стадії – у 18%, 4-ї стадії – у 31,3%.
На сьогодні EAU представлена стратифікаційна модель оцінки ризику прогресування захворювання на етапі встановлення діагнозу, яка дозволяє визначити прогноз у пацієнтів із РПЗ після отримання ініціальної терапії (таблиця).
|
Таблиця. Стратифікаційна модель оцінки ризику прогресування РПЗ за EAU |
|||
|
Ризик |
|||
|
Низький |
Проміжний |
Високий |
|
|
ПСА <10 нг/мл, індекс Глісона <7 балів (ступінь 1 за ISUP), cT1-2a* |
ПСА 10-20 нг/мл або індекс Глісона 7 балів (ступінь 2/3 за ISUP), або cT2b* |
ПСА >20 нг/мл або індекс Глісона >7 балів (ступінь 4/5 за ISUP), або cT2с* |
Будь-який рівень ПСА Будь-який індекс Глісона (будь-який ступінь за ISUP) cT3-4 або cN+** |
|
Локалізований |
Місцево поширений |
||
|
Примітка. ПСА — простат-специфічний антиген, ISUP — Міжнародне товариство урологічної патології. *За результатами пальцевого ректального дослідження;** за результатами КТ кісток. |
|||
Національною онкологічною мережею США (NCCN) запропоновано розширену модифіковану прогностичну модель із додаванням волюмометричної характеристики за даними біопсії простати з розширенням переліку категорій хворих на РПЗ, які можуть бути віднесені до групи від дуже низького до дуже високого ризику прогресування.
Спікер акцентував увагу на підходах до ведення пацієнтів із груп високого і дуже високого ризику. Згідно з рекомендаціями EAU, високий ступінь доказовості має променева терапія (ПТ) у комбінації з довготривалою андроген-деприваційною терапією (АДТ) впродовж 2-3 років. Водночас NCCN виступає за хірургічний метод лікування таких пацієнтів. Таким чином, перед онкоурологами постає питання, якому підходу слід надати перевагу: ПТ + АДТ чи радикальній простатектомії (РПЕ)?
За даними двох окремих незалежних систематичних оглядів (Reichard C.A. et al., 2019; Heesterman B.L. et al., 2023), довгострокові результати виявилися зіставними у пацієнтів із РПЗ групи високого й дуже високого ризику при проведенні ПТ і АДТ порівняно з РПЕ.
Недоліком хірургічного методу є нижча якість життя хворих, що зумовлено більш вираженими скаргами на сексуальну дисфункцію та інконтиненцію. У той же час при призначенні ПТ має місце обструктивно-іритативна симптоматика з боку нижніх сечових шляхів, а також кишкові розлади (Chen R.C., 2017; Hoffman K.E., 2020).
У систематичному огляді M. Lardas et al. (2017) було продемонстровано, що удосконалення ПТ дозволило нівелювати наслідки її проведення, а саме зменшити кількість скарг з боку нижніх сечових шляхів і кишечника. Незважаючи на це, за даними B. Kaps, M. Leapman, Y. An (2020), у середньому 48% хворих із групи високого і дуже високого ризику прогресування РПЗ у період із 2004 по 2016 рік обрали РПЕ як метод ініціальної терапії.
Варто звернути увагу на те, що АДТ рекомендована в комбінації з ПТ. Так, у ході рандомізованих клінічних досліджень (Mason M.D. et al., 2015; Fossa S.D. et al., 2016; Sargos P. et al., 2020) доведено радіосенсибілізуючий ефект АДТ, що значно покращує результати ПТ.
Існуючі підходи до лікування хворих на РПЗ високого і дуже високого ризику прогресування представлено на рисунку.
Рис. Опції лікування хворих на РПЗ високого і дуже високого ризику прогресування
Спікер навів дані клінічних досліджень, згідно з якими не рекомендовано призначати неоад’ювантну АДТ перед РПЕ з розширеною тазовою лімфаденектомією, а в подальшому — ад’ювантну/сальважну ПТ за показаннями. За результатами систематичного огляду (Ashrafi A.N. et al., 2020), застосування неоад’ювантної АДТ перед РПЕ у хворих на РПЗ із високим ризиком прогресування сприяло зниженню частоти позитивного хірургічного краю, інвазії сім’яних міхурців і метастазування в лімфатичні вузли. Утім таке лікування підвищувало частоту патологічного зниження стадії за категорією Т і збільшувало число випадків локалізованого захворювання. Крім того, за даними систематичного огляду і метааналізу W. Liu et al. (2021) встановлено, що проведення неоад’ювантної АДТ перед оперативним втручанням не лише не продемонструвало переваг у покращенні біохімічної безрецидивної та загальної виживаності, а й навіть викликало їх погіршення в окремих випадках.
З огляду на це вчені проаналізували причини неуспішності зазначеного підходу і звернули увагу на те, що більшість досліджень, які стосувалися вивчення ефективності неоад’ювантної АДТ перед РПЕ, були проведені в період із 1993 по 2002 рік, коли були відсутні критерії D’Amico. Крім того, мала місце гетерогенність досліджуваних груп: переважна більшість пацієнтів із РПЗ, що отримували неоад’ювантну АДТ, належали до груп низького і проміжного ризику прогресування. Також у переважній більшості досліджень клінічне стадіювання відбувалося без застосування мультипараметричної магнітно-резонансної томографії (МРТ), яка на той час ще не була імплементована в рутинну клінічну практику, і клінічне стадіювання за категорією Т відбувалося за результатами пальцевого ректального дослідження (розбіжність клінічних і патологічних параметрів).
Поряд із цим, за даними Y. Miyata et al. (2017), застосування неоад’ювантної АДТ перед РПЕ у хворих із груп низького і проміжного ризику прогресування індукувало розвиток біохімічного рецидиву. У свою чергу, I. Tosco et al. (2017) хоча й не виявили збільшення загальної виживаності серед пацієнтів із РПЗ, які отримували неоад’ювантну АДТ, відмічали значне зниження ризику канцер-специфічної смертності після хірургічного лікування, а при додаванні ад’ювантної/сальважної ПТ – ще більш виражене його зниження.
Відомо, що АДТ чинить системний вплив на організм, призводячи до ендотеліальної дисфункції, ремоделювання міокарда та порушення мінералізації кісток. У кардіологічно скомпрометованих пацієнтів застосування АДТ значно підвищує ризик смерті від серцево-судинних подій, глибокого венозного тромбозу та розвитку тромбоемболії легеневої артерії. Так, згідно з даними нещодавнього дослідження D.Y. Chen et al. (2023), АДТ призводить до ремоделювання міокарда, що проявляється зниженням фракції викиду лівого шлуночка, особливо при його вихідних значеннях <64,5%. У результаті цього підвищується ризик розвитку інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом та раптової коронарної смерті. Дослідники дійшли висновку, що небажані побічні ефекти та вплив на серцево-судинну систему можуть пояснити той факт, що в клінічних дослідженнях не було продемонстровано переваг АДТ щодо загальної виживаності, а в деяких випадках мало місце її зниження.
Слід зазначити, що застосування мультипараметричної МРТ передміхурової залози дозволяє на клінічному етапі визначити ступінь радіологічної відповіді на застосування неоад’ювантної АДТ (Gold S. A. et al., 2019). У своєму дослідженні Y.J. Kang et al. (2017) встановили, що період напіврозпаду ПСА в межах 30-45 днів після застосування неоад’ювантної АДТ перед РПЕ асоціювався з низькою тенденцією до розвитку кастрат-резистентного РПЗ і кращим показником загальної виживаності. Разом із тим N. Akitake et al. (2018) показали, що проведення неоад’ювантної АДТ перед РПЕ у хворих віком <65 років та з ініціальним рівнем тестостерону >450 нг/дл значно підвищував ступінь біохімічної безрецидивної виживаності.
Група вчених (Wang X. et al., 2017; Pechlivanis M et al., 2021) встановили морфологічні параметри, а також молекулярні та біологічні маркери, від яких залежить відповідь на АДТ. Зокрема, до них відносять наявність криброзного патерна, великих ядерець, ознак внутрішньопротокової аденокарциноми, делецій PTEN (гена гомолога фосфатази та тензину) і RB1 (гена ретинобластоми 1). Крім того, зниження регуляції мкРНК 142-3р, 150-5р і 342-3р вказувало на резистентність зазначених фенотипів пухлини до неоад’ювантної АДТ.
Підсумовуючи, доповідач зауважив, що системний науково обґрунтований підхід до вивчення даної проблематики дозволить оцінювати неоад’ювантну АДТ у якості персоніфікованого підходу до лікування РПЗ з обов’язковою оцінкою ризикової приналежності пацієнта, його віку, ініціального рівня тестостерону, коморбідного статусу, морфологічних критеріїв гормональної афінності, імуногістохімічних і молекулярних маркерів чутливості. Ця категорія хворих потребує розробки схем моніторингу та критеріїв застосування ад’ювантного/сальважного лікування.
Доцент кафедри хірургії післядипломної освіти та урології Івано-Франківського національного медичного університету, кандидат медичних наук Володимир Іванович Тріщ у своїй доповіді розглянув вплив ПЕ на якість життя чоловіків.
За визначенням ВООЗ, сексуальне здоров’я – це комплекс соматичних, емоційних, інтелектуальних і соціальних аспектів життя людини, що позитивно збагачують особистість, підвищують її комунікабельність та соціальне благополуччя. Спікер представив результати власного дослідження, мета якого полягала в оцінці впливу ПЕ на якість життя чоловіків залежно від ступеня вираженості клінічних проявів. Актуальність досліджуваної проблеми пов’язана із соціально-економічним тягарем зазначеної патології, відсутністю даних щодо поширеності ПЕ у чоловіків в Україні, відсутністю сучасних національних уніфікованих клінічних протоколів, потребою міждисциплінарного підходу до менеджменту цієї категорії пацієнтів, а також необхідністю вдосконалення системи надання їм медичної допомоги.
Загалом, на базі закладів охорони здоров’я приватної форми власності Івано-Франківської області було обстежено 89 чоловіків із ПЕ. Середній вік досліджуваних становив 32,6±8,2 року, серед них первинна (вроджена) ПЕ мала місце у 67 (75,3%) осіб, які відзначали її появу з початком статевого життя; вторинна (набута) на фоні хронічного простатиту або простатовезикуліту – у 22 (24,7%). Тривалість ПЕ сягала 8,6±2,4 року.
Ступінь вираженості ПЕ визначали за допомогою опитувальника PEDT (Premature Ejaculation Diagnostic Tool); якість життя оцінювали на підставі короткого стандартизованого опитувальника Q-LES-Q-SF. Для скринінгового виявлення тривожності та депресії використовували госпітальну шкалу HADS. Чутливість статевого члена визначали шляхом біотензіометрії. Вивчення медико-соціальних характеристик і способу життя проводилося на підставі розробленої авторської методики.
Віковий розподіл чоловіків був таким: частка пацієнтів віком <30 років становила 43%, 30-39 років – 35%, 40-49 років – 22%. Переважали чоловіки, які проживали у міській місцевості (77% проти 23% із сільської місцевості). Повністю незадоволені статевим життям чоловіки складали 55%, частково задоволені – 45%. Вплив ПЕ на їхнє повсякденне життя проявлявся відчуттям негативних переживань (92,1%), погіршенням сексуальних стосунків (48,3%), зниженням працездатності (41,6%) і відчуттям знесилення та швидкої втомлюваності (32,6%).
За допомогою тесту PEDT ПЕ легкого ступеня діагностовано у 45 пацієнтів (за опитувальником – 13,4 бала), середнього – у 28 (17,9 бала), тяжкого – у 16 (22,4 бала; максимально негативна оцінка – 25 балів). При оцінці за госпітальною шкалою HADS легкий ступінь депресії та тривожності мав місце у 45 пацієнтів (29,3 бала), середній – у 28 (34,2 бала), тяжкий – у 16 (39,3 бала; максимально негативна оцінка – 42 бали). Близько 45% чоловіків відмітили, що вони постійно перебувають у стані тривоги, 53% осіб – періодично. За даними біотензіометрії, у більшості досліджуваних відзначалася підвищена чутливість статевого члена. При інтегральній оцінці погіршення якості життя за опитувальником Q-LES-Q-SF установлено зв’язок зі ступенем вираженості клінічних проявів захворювання: -35% у чоловіків – із легким ступенем ПЕ, -39,9% – із середнім і -46,7% – із тяжким ступенем.
Таким чином, були зроблені висновки, що ПЕ притаманна чоловікам молодого працездатного віку. Серед осіб, які звертаються по медичну допомогу з приводу ПЕ, переважають міські жителі, із вищою освітою та високим або середнім рівнем достатку, що може вказувати на більшу потребу в якості статевого життя та доступність медичної допомоги (територіальна і фінансова спроможність пацієнтів). З’ясовано, що ПЕ негативно позначається на якості життя чоловіків, супроводжується високим рівнем тривожності (44%) і незадоволеності якістю сексуального життя (повна незадоволеність – 55%) із негативним впливом на різні сфери життєдіяльності. Крім того, продемонстровано чіткий зв’язок зниження якості життя та ступеня розвитку тривоги і депресії у пацієнтів із ПЕ зі ступенем тяжкості клінічних проявів.
Запропонований діагностичний алгоритм із визначенням ступеня тяжкості клінічних проявів ПЕ дасть можливість розробити індивідуальний комплекс лікувально-профілактичних заходів (за даними літературних джерел, ступені тяжкості ПЕ зазвичай пов’язують із тривалістю статевого акту або кількістю фрикцій, що не відображає вираженість клінічних проявів і психоемоційних переживань).
При легкому ступені ПЕ рекомендована когнітивно-поведінкова терапія, при середньому і тяжкому – прийом інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, зокрема дулоксетину, флуоксетину, сертраліну, дапоксетину (лише в останнього, згідно інструкції для застосування, показанням є ПЕ), антидепресивна дія яких з огляду на високий рівень депресії у пацієнтів цієї категорії має велике значення.
Підготувала Марина Малєй
Тематичний номер «Урологія. Нефрологія. Андрологія» № 3 (34), 2024 р.
