22 травня, 2025
Науковий прогрес у розумінні синдрому полікістозних яєчників: крок за кроком
Восени 2023 року були опубліковані нові міжнародні рекомендації щодо діагностики та лікування синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ) [1-4]. Однак доказова база для багатьох рекомендацій залишається помірної або низької якості. Крім того, щодо патофізіології цього стану, нещодавні дослідження менделівської рандомізації надали важливі відомості [5]. Утім багато деталей про шляхи вирішення проблеми все ще є невідомими, а низка питань залишаються без відповіді. І чим більше відповідей вдається знайти за допомогою сучасних досліджень, тим більше питань і гіпотез виникає, змушуючи фахівців ще більше заглиблюватися в невідоме.
Ключові слова: синдром полікістозних яєчників, гіперпролактинемія, серцево-метаболічні захворювання, чоловічий патерн синдрому полікістозних яєчників.
Хорошим прикладом є питання про зв’язок СПКЯ із гіперпролактинемією, яке розглядалося протягом тривалого часу. Однак в останні роки стало зрозуміло не лише те, що це не так, як зазначено в огляді Delcour et al. [6], але й що гіперпролактинемія може мати суттєвий позитивний вплив на метаболізм [7]. Ці дані проливають абсолютно нове світло на дискусію про рівні пролактину у хворих на СПКЯ. Хоча існує кілька досліджень щодо інсулінорезистентності у жінок [8, 9], зокрема в пацієнток із цукровим діабетом [10-12], дані про осіб із СПКЯ є обмеженими [13, 14]. Однак, особливо у пацієнток із СПКЯ, це питання видається інтригуючим.
Багато жінок, які страждають на СПКЯ, стикаються з безпліддям [15], і, оскільки гіперпролактинемія вважається причиною недостатності лютеїнової фази [16], багато клініцистів схильні лікувати навіть легку гіперпролактинемію під час штучної репродукції. Враховуючи можливі позитивні ефекти пролактину на метаболічні аспекти [7], таке лікування також може мати й негативні наслідки, принаймні гіпотетично.
Інший цікавий момент полягає в тому, що ідея довгострокового серцево-судинного ризику, безпосередньо спричиненого СПКЯ [1-4], була поставлена під сумнів вищезгаданими дослідженнями менделівської рандомізації [5]. Наприклад, автори одного з найновіших таких досліджень дійшли висновку, що СПКЯ сам по собі не збільшує ризик цукрового діабету, ішемічної хвороби серця або інсульту. Більш імовірно, що інші особливості СПКЯ, а саме ожиріння, підвищений рівень тестостерону і низький рівень глобуліну, що зв’язує статеві гормони (ГЗСГ), можуть пояснити зв’язок між СПКЯ та серцево-метаболічними захворюваннями [17]. Зокрема, ці аспекти, особливо ожиріння та низький рівень ГЗСГ, також можуть бути зумовлені багатьма іншими факторами, одним із яких є спосіб життя [18-20]. Добре відомо, що жінки із СПКЯ відчувають зниження якості життя [21, 22] і схильні страждати від більшого стресу, депресії та тривоги [23]. Надаючи неправильну інформацію про довгострокові ризики для здоров’я, ми можемо створити ще більше емоційне навантаження на пацієнтку.
Зазвичай жінки часто шукають інформацію в інтернеті. Як нещодавно повідомлялося, контент, пов’язаний із СПКЯ, на веб-сайтах часто не вирізняється якістю [24]. Враховуючи складність патогенезу СПКЯ [25], навіть експертам із гінекологічної ендокринології важко знаходити хороший огляд. Тому зрозуміло, наскільки стресовою має бути ця ситуація для пацієнток. Отже, щоб з’ясувати питання довгострокових наслідків для здоров’я та визначити, які особи дійсно перебувають у групі ризику, потрібні дані довгострокового спостереження з великою кількістю учасниць та багатьма деталями про спосіб життя, генетику тощо. До цього, безумовно, ще далеко.
Враховуючи згадану складність СПКЯ як метаболічного та ендокринного порушення, в нещодавньому огляді було висунуто гіпотезу, що воно може виникати через невідповідність між давніми генетичними механізмами виживання та сучасними практиками способу життя [26]. Відповідно, була запропонована еволюційна модель патогенезу цього захворювання. Однак, враховуючи подібні припущення, ймовірно, що також існує чоловічий патерн СПКЯ. В іншому огляді згадується, що при синдромі-еквіваленті СПКЯ у чоловіків гени, відповідальні за схильність до виникнення цього стану у жінок, можуть успадковуватися родичами чоловічої статі жінок із цим діагнозом [27].
Сьогодні недостатньо доказів про чоловічий патерн СПКЯ, хоча це могло б мати велике клінічне значення щодо визначення довгострокового ризику серцево-судинної патології та цукрового діабету [27].
Ще однією актуальною темою є підлітковий СПКЯ. Згідно із сучасними міжнародними рекомендаціями, дівчатам-підліткам не слід діагностувати СПКЯ, доки вони не досягнуть восьми років після менархе [1]. Це положення ґрунтується на спостереженні, що деякі діагностичні критерії, які використовуються для встановлення діагнозу СПКЯ у дорослих жінок, не застосовуються до підлітків, оскільки мають місце збіги з нормальною фізіологією дозріваючої репродуктивної системи.
Тим не менше СПКЯ можна і слід діагностувати в підлітків, особливо в молодих жінок зі шкірними ознаками гіперандрогенії [28].
Досі залишається предметом дискусії, які б були оптимальними методи лікування в цих пацієнток, окрім модифікації способу життя у дівчаток-підлітків із надмірною вагою або ожирінням. Багато уражених підлітків також відчувають порушення менструального циклу. Огляд Reiser et al. [29] зосереджується на цій темі і також пропонує використання таких методів лікування, як зниження ваги та метформін у цій популяції хворих. Здається доречним згадати, що, враховуючи наслідки метаболічних порушень при СПКЯ, нові агоністи рецептора глюкагоноподібного пептиду 1, ймовірно, допоможуть пацієнткам із СПКЯ із надмірною вагою/ожирінням шляхом сприяння зниженню маси тіла та купірування гіперліпідемії [30]. Принаймні для баріатричної хірургії були опубліковані позитивні ефекти щодо характеристик СПКЯ [31].
Як сказав австрійський композитор, представник віденської класичної школи, Йозеф Гайдн: «Я слухав більше, ніж вчив… тому крок за кроком розвивалися мої знання та вміння». Це також здається застосовним до галузі клінічної медицини: лікарям, з одного боку, потрібно слухати їхніх пацієнтів, що розповідають про потреби, які необхідно задовольнити в наукових дослідженнях, а з іншого – колег, багато з яких готові поділитися своїм досвідом та знаннями. На думку авторів даного едиторіалу, це видається тим більш правдивим, чим складніша предметна сфера – і це, безумовно, стосується складної моделі розвитку СПКЯ. І поки ми всі намагаємося слухати, вчитися та вдосконалюватися, вдається робити лише маленькі кроки по цих сходах.
Підготовлено редакцією
За матеріалами: Ott J., Hager M. (2025) Scientific Progress in Polycystic Ovary Syndrome: Little by Little. Journal of Clinical Medicine, 14(1), 200. https://doi.org/10.3390/jcm14010200.
Тематичний номер «Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія» № 2 (63) 2025 р.
