7 липня, 2025

Медикаментозна алергія: огляд сучасних доказів щодо діагностики та лікування

Автори:

С. Джеймі, відділ клінічної імунології та алергології, факультет медицини, Західний університет, м. Лондон, Онтаріо, Канада; Т. Вонг, відділ алергології, факультет педіатрії, Університет Британської Колумбії, м. Ванкувер, Британська Колумбія, Канада, та співавт.

Медикаментозна алергія (МА) охоплює спектр імунологічно опосередкованих реакцій гіперчутливості з різними механізмами та клінічними проявами. Цей тип побічної реакції на лікарські засоби (ПРЛЗ) суттєво погіршує якість життя пацієнтів зі спричиненням заміни препарату альтернативними лікарськими засобами з непов’язаною хімічною структурою, що ускладнює терапію основного захворювання. У цьому огляді описані ключові механізми та фактори ризику МА, а також стратегії діагностики і відповідного лікування найпоширеніших проявів алергії, спричинених лікарськими засобами.

ПРЛЗ визначається як шкідлива чи ненавмисна реакція на профілактичну або лікувальну дозу лікарського засобу [1, 2]. ПРЛЗ зазвичай виникають у 15-25% пацієнтів, при цьому 7-13% випадків можна класифікувати як серйозні [3, 4]. Основні категорії ПРЛЗ описано в таблиці 1.

Таблиця 1. Класифікація ПРЛЗ [1, 5, 6]
Тип ПРЛЗ	Характеристика	Приклади
А	• поширені • передбачувані – можуть виникнути в будь-кого • дозозалежні • пов’язані з відомою фармакологічною дією препарату	• передозування препаратом • вторинні ефекти препарату • побічні ефекти • взаємодія з іншими лікарськими засобами
В	• 20-25% побічних реакцій • непередбачувані • не обов’язково залежать від дози • не пов’язані з відомою фармакологічною дією препарату	• МА: імунологічно опосередкована, 5-10% побічних реакцій • реакції, не опосередковані імуноглобуліном Е (IgE) (попередня назва – псевдоалергічні, або анафілактоїдні): реакція з тими самими клінічними проявами, що й алергічна реакція, але без імунологічної специфічності • непереносимість лікарського засобу: небажаний фармакологічний ефект, що виникає при низьких, а іноді й субтерапевтичних дозах препарату, не зумовлених основними порушеннями метаболізму чи екскреції ліків • фармакологічна ідіосинкразія: аномальний / неочікуваний ефект, зазвичай спричинений основними порушеннями метаболізму, екскреції або біодоступності

МА – це імунологічно опосередкована побічна реакція типу B, яка не лише впливає на якість життя пацієнта, а й може зумовити затримку лікування, використання неоптимальних альтернативних препаратів, підвищення захворюваності та ризик смерті. Безліч клінічних проявів і симптомів ускладнюють ідентифікацію МА, тому в разі підозри на МА рекомендується консультація алерголога.

Механізми розвитку МА

Імуноопосередковані алергічні реакції на лікарські засоби розподіляються відповідно до системи класифікації Гелла та Кумбса, яка описує основні імунні механізми виникнення цих реакцій (табл. 2).

Muraro та співавт. запропонували сучаснішу класифікацію МА, засновану на фенотипах та ендотипах (рис.) [9, 14].

Рис. Класифікація МА на основі фенотипів та ендотипів [9, 14]
Примітки: АШЗ – аспіринове шкірне захворювання (висип); АРЗ – аспіринове респіраторне захворювання (аспіринова бронхіальна астма);
α-gal – галактоза-α‑1,3-галактоза; ЦОГ‑1 – циклооксигеназа‑1; HLA – лейкоцитарний антиген людини; mAb – моноклональне антитіло;
MRGPRX2 – рецептор, пов’язаний з G-білком людини; ССД – синдром Стівенса – Джонсона; ТЕН – токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла).

→ Існує декілька теорій щодо того, як низькомолекулярна сполука лікарського засобу здатна стимулювати імунну відповідь:

гіпотеза гаптену;
гіпотеза фармакологічної взаємодії [15];
гіпотеза прямої активації мастоцитів [16];
модель зміненого пептидного репертуару [17].

Таблиця 2. Класифікація алергічних реакцій на лікарський засіб: механізми, клінічні прояви та час виникнення реакцій [10-13]
Імунна реакція	Механізм	Клінічні прояви	Час реакції
Тип I (опосередкована IgE)	зв’язування комплексу препарат-IgE з мастоцитами з вивільненням гістаміну, медіаторів запалення	* анафілаксія, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм	від хвилин до годин після впливу лікарського засобу
Тип II (цитотоксична)	специфічні антитіла IgG або IgM, спрямовані на клітини, покриті гаптеном лікарського засобу	анемія, цитопенія, тромбоцитопенія	варіює
Тип III (реакція імунного комплексу)	відкладення комплексів лікарський засіб – антитіла в тканинах з активацією комплементу	сироваткова хвороба, васкуліт, лихоманка, висип, артралгія	через 1-3 тиж після впливу лікарського засобу
** Тип IV (відтермінована, клітинно-опосередкована)	презентація молекул лікарського засобу за допомогою ГКГС до Т-клітин із вивільненням цитокінів і медіаторів запалення; також може бути пов’язана з активацією та залученням еозинофілів, моноцитів і нейтрофілів	контактний дерматит, відтерміновані морбіліформні реакції (макулопапульозні висипи), ураження органів	через 2-7 днів після впливу лікарського засобу; може тривати до 8 тиж
Примітки: IgG – імуноглобулін G; IgM – імуноглобулін M; ГКГС – головний комплекс гістосумісності; ГГЕП – гострий генералізований екзантематозний пустульоз; DRESS – реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами; * ці реакції також можуть бути неімунологічно опосередкованими; ** реакції IV типу можна додатково розподілити на такі підтипи: тип IVa, що включає макрофаги (наприклад, контактний дерматит), тип IVb, що включає еозинофіли (наприклад, DRESS-синдром), тип IVc, що включає CD 4+ або CD 8+ Т-клітини (наприклад, макулопапульозні), тип IVd, що включає нейтрофіли (наприклад, ГГЕП).

На відміну від імуноопосередкованих реакцій на лікарський засіб неалергічні реакції (попередня назва – псевдоалергічні або анафілактоїдні) не пов’язані з виробленням антитіл чи сенсибілізованих Т-клітин, але часто клінічно не відрізняються від імуноопосередкованих реакцій, пов’язаних із гіперчутливістю. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), опіоїди, рентгеноконтрастні речовини (РКР) та інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) є найпоширенішими причинами виникнення неалергічних реакцій [6, 21, 22]. Існує чимало повідомлень про побічні реакції на вакцини, однак клінічно підтверджена гіперчутливість до вакцин є рідкісним явищем і зустрічається із частотою 1 на 1 000 000 доз вакцини [23-25]. Побічні реакції на вакцину можуть виникати до мікробного компонента вакцини або, що частіше, до допоміжної речовини, як-от яєчний білок, желатин або формальдегід [26].

Фактори ризику

Деякі фактори, пов’язані з пацієнтом і препаратом, асоціюються з підвищеним ризиком розвитку МА (табл. 3) [27]. МА зазвичай виникає у молодих осіб і людей середнього віку та частіше зустрічається в жінок. Пацієнти з атопією не мають підвищеного ризику МА, але в них вищий ризик серйозних алергічних реакцій [5, 27, 30-32]. Варто зауважити, що сімейний анамнез МА не є відомим фактором ризику розвитку МА в конкретної людини.

Таблиця 3. Фактори ризику розвитку МА [27]
Фактори, пов’язані з пацієнтом	Фактори, пов’язані з ліками
• вік: молоді / середнього віку > немовлята / люди похилого віку • стать: жінки > чоловіки • генетичні поліморфізми • HLA (продукт гена ГКГС) • метаболізм ліків • вірусні інфекції: ВІЛ, ВЕБ, віруси герпесу • попередня реакція на препарат	• високомолекулярні сполуки та препарати, що утворюють гаптен, є імуногеннішими • спосіб введення: місцево > в/в або в/м > перорально • в/в введення → тяжчі реакції • доза: часта/тривала > одноразова
Примітки: ВЕБ – вірус Епштейна – Барр; ВІЛ – вірус імунодефіциту людини; в/в – внутрішньовенно; в/м – внутрішньом’язово.

Діагностика

Діагностика МА потребує ретельного збору анамнезу та виявлення ознак і симптомів з огляду на характеристики і час виникнення алергічних реакцій, пов’язаних із лікарським засобом. Залежно від анамнезу та фізикального обстеження можуть знадобитися діагностичні тести, як-от шкірні проби та медикаментозні провокації [1, 5, 10, 27]. Саме тому в разі підозри на МА рекомендується обстеження в алерголога, який має досвід у проведенні цих діагностичних процедур.

Таблиця 4. Клінічні прояви МА
Прояви	Клінічні ознаки	Приклади препаратів, що зумовлюють МА
Шкіра Морбіліформні (макулопапульозні) висипи Кропив’янка, ангіоневротичний набряк Фіксований медикаментозний висип	• дифузні, дрібні макули та папули • розвиваються протягом декількох днів після початку прийому препарату • початок протягом декількох хвилин або годин після введення препарату • схильність до анафілаксії • часто IgE-опосередкована • гіперпігментовані бляшки, що виникають на тому самому місці при повторному впливі препарату, який був причиною МА	алопуринол, пеніциліни, цефалоспорини, протисудомні препарати, сульфаніламіди, mAbs антибіотики, ІАПФ, протисудомні препарати, нейром’язові блокатори, препарати платини, радіоконтрастні речовини, НПЗП, опіоїди, mAbs сульфаніламідні та тетрациклінові антибіотики, НПЗП, АСК, седативні засоби, хіміотерапевтичні та протисудомні препарати
Гематологічні	• гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія	пеніцилін, сульфаніламіди, протисудомні препарати, цефалоспорини, хінін, гепарин, тіазиди, солі золота
Печінкові	• гепатит, холестатична жовтяниця	сульфаніламіди, фенотіазини, карбамазепін, еритроміцин, протитуберкульозні засоби, алопуринол, препарати золота
Ниркові	• інтерстиціальний нефрит, гломерулонефрит	пеніцилін, сульфаніламіди, алопуринол, ІПП, ІАПФ, НПЗП
Поліорганні Анафілаксія	• кропив’янка / ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, шлунково-кишкові симптоми, гіпотензія	антибіотики, нейром’язові блокатори, анестетики, РКР, рекомбінантні білки (наприклад, омалізумаб)
Сироваткова хвороба	• кропив’янка, артралгія, лихоманка	гетерологічні антитіла, інфліксимаб, алопуринол, тіазиди, антибіотики (наприклад, цефаклор), бупропіон, mAbs
ЛІЧВ	• артралгія, міалгія, лихоманка, нездужання	гідралазин, прокаїнамід, ізоніазид, хінідин, міноциклін, антибіотики та антиФНП-α-препарати
Васкуліт	• шкірний або вісцеральний васкуліт	сульфаніламідні антибіотики та діуретики, гідралазин, пеніциламін, пропілтіоурацил, mAbs
ССД	• лихоманка, біль у горлі, втома, ураження очей • виразки та інші ураження на слизових оболонках, особливо рота та губ, а також на тулубі	сульфаніламіди, невірапін, кортикостероїди, протисудомні препарати, НПЗП (оксиками), алопуринол, фенітоїн, карбамазепін, ламотриджин, барбітурати, психотропні засоби, пантопразол, трамадол, mAbs
ТЕН	• схожі на ССД, але зазвичай включають значне відшарування епідермісу • потенційно небезпечні для життя	Такі самі, як при ССД
DRESS-синдром	• шкірні висипи, лихоманка, еозинофілія, печінкова дисфункція, лімфаденопатія	протисудомні препарати, сульфаніламіди, міноциклін, алопуринол, mAbs
ГГЕП	• нефолікулярний стерильний пустульозний висип на тлі поширеної еритеми, лихоманки та відхилень лабораторних показників	антибіотики (пеніциліни, цефалоспорини), антимікотики, інші (дилтіазем, протигрибкові засоби, аналгетики)
Примітки: АСК – ацетилсаліцилова кислота; ЛІЧВ – лікарсько-індукований червоний вовчак; ІПП – інгібітори протонної помпи; ФНП – фактор некрозу пухлини.

Клінічна картина

Крім детального анамнезу, ретельний фізикальний огляд може допомогти визначити можливі механізми, що лежать в основі реакції, та спрямувати подальші дослідження і діагностичне тестування. В таблиці 4 наведено деякі з найпоширеніших клінічних проявів МА та приклади препаратів, що її зумовлюють.

Оскільки клінічні прояви МА дуже варіабельні, важливо виключити інші стани, які можуть імітувати фармакологічно-індуковані алергічні реакції. В таблиці 5 зазначено деякі стани, котрі слід ураховувати при диференційній діагностиці МА.

Таблиця 5. Стани, які слід ураховувати при диференційній діагностиці МА [6]
IgE-опосередкована МА (кропив’янка, ангіоневротичний набряк, анафілаксія)	Не IgE-опосередковані реакції (ММВ, DRESS-синдром, ССД, ТЕН)
• карциноїдний синдром • укуси / ужалення комах • мастоцитоз • загострення астми • харчова алергія • алергія на латекс • інфекція (ВЕБ, гепатит A, B, C, шлунково-кишкові паразити) • загострення хронічної спонтанної кропив’янки / ангіоневротичного набряку	• гостра реакція «трансплантат проти господаря» • хвороба Кавасакі • хвороба Стілла • псоріаз • укуси / ужалення комах • вірусна інфекція з екзантемою • стрептококова інфекція • васкуліти • шкірні прояви захворювання сполучної тканини
Примітки: ММВ – морбіліформний медикаментозний висип.

Діагностичні тести

Реакції негайного типу

Такі процедури шкірного тестування, як шкірні прик-тести (від англ. prick – тест-укол) і внутрішньошкірні тести (введення алергену в дерму), традиційно використовуються для діагностики IgE-опосередкованих реакцій (тип I). Однак діагностична точність шкірних тестів для більшості препаратів є варіабельною. Шкірне тестування може використовуватися в пацієнтів із високим ризиком анафілаксії на підставі їхнього анамнезу реакцій, а також потенційно для подолання ефекту ноцебо (тобто пацієнти частіше відчувають побічний ефект, якщо вони очікують його або непокояться через нього), описаного в деяких осіб з анамнезом МА [38]. Сироватково-специфічні IgE-тести доступні для обмеженої кількості препаратів. Окрім того, більшість цих тестів in vitro не мають належної валідації для діагностики МА [1, 27].

Відтерміновані реакції

Патч-тестування передбачає розміщення потенційних алергенів (у неподразнювальних концентраціях) на шкірі пацієнта протягом 48 год, а потім – оцінку реакцій. Патч-тести з лікарськими засобами корисні для діагностики різних відтермінованих (IV типу) шкірних реакцій [1, 21, 22, 27, 40]. Внутрішньошкірні тести з відтермінованим зчитуванням можуть бути проведені з різними неподразнювальними концентраціями стерильних парентеральних препаратів, що виробляються комерційно [41]. Як і патч-тести, внутрішньошкірні тести слід проводити щонайменше через 4-6 тиж після гострої реакції. Чутливість відтермінованого тесту для антимікробних препаратів варіює від 6,6 до 36,3% для генералізованого макулопапульозного медикаментозного висипу та від 64 до 100% для синдрому DRESS [42, 43].

Інструменти для надання медичної допомоги

Для прогнозування ризику проведення прямих пероральних провокаційних тестів створено моделі прогнозування ризику на підставі клінічного анамнезу [52]. Ці моделі можуть допомогти алергологам і неалергологам швидко оцінити доцільність повторного призначення пеніциліну хворому. PEN-FAST – це нове валідоване правило, яке допомогає клініцисту виявити алергію на пеніцилін із низьким ризиком (табл. 6) [46, 52, 53].

Таблиця 6. Шкала ризику алергії на пеніцилін PEN‑FAST
PEN – алергія на пеніцилін, про яку повідомив пацієнт (якщо так, продовжити оцінку)	Інтерпретація: 0: дуже низький ризик позитивного тесту на алергію на пеніцилін <1% (<1 зі 100 пацієнтів, які повідомляють про алергію на пеніцилін); 1-2: низький ризик позитивного тесту на алергію на пеніцилін ≈5% (1 із 20 пацієнтів); 3: помірний ризик позитивного тесту на алергію на пеніцилін ≈20% (1 із 5 пацієнтів); 4-5: високий ризик позитивного тесту на алергію на пеніцилін ≈50% (1 із 2 пацієнтів)
F – ≤5 років із моменту реакції – 2 бали
A – анафілаксія або ангіоневротичний набряк
S – тяжка шкірна побічна реакція – 2 бали
T – необхідне лікування реакції – 1 бал

Лікування поширених МА

Найефективнішою стратегією лікування МА є уникнення або припинення прийому препарату. За можливості слід замінити його альтернативними препаратами з непов’язаними хімічними структурами. Перехресну реактивність між препаратами також слід ураховувати при виборі альтернативних засобів [1, 22]. У випадках, коли існує чітка медична потреба в певному препараті (за відсутності прийнятної альтернативи), а клінічний анамнез свідчить про IgE-опосередковану реакцію, можна розглянути процедуру індукції тимчасової толерантності до препарату (десенсибілізацію). Додаткова терапія для лікування медикаментозних реакцій гіперчутливості є переважно підтримувальною та симптоматичною. Наприклад, місцеві кортикостероїди та пероральні антигістамінні препарати можуть покращити шкірні симптоми. В разі анафілаксії методом вибору є адреналін, який вводиться в/м у латеральну ділянку стегна. Системні кортикостероїди та/або імуномодулятори також можуть використовуватися для лікування тяжких системних реакцій [67], але їх ніколи не слід вводити перед адреналіном або замінювати його при лікуванні анафілаксії. Тяжкі реакції на ліки, як-от ССД і синдром Тейлор – Сіті, найкраще лікувати у відділенні інтенсивної терапії або опіковому відділенні [1, 22, 68]. Нижче розглянуто стратегії лікування найпоширеніших МА.

Пеніцилін

Алергія на пеніцилін та його похідні є найчастішими МА, які уражають ≈10% пацієнтів [69]. Для хворих із підтвердженою алергією на пеніцилін найкращим лікуванням є заміна непеніциліновими препаратами. Періодично слід проводити повторну оцінку на наявність алергії, оскільки сенсибілізація до пеніциліну із часом зменшується [70]. Карбапенеми (наприклад, іміпенем) не виявляють значного ступеня перехресної реактивності з пеніциліном і можуть призначатися [71-74]. Дослідження показали, що серед пацієнтів, які повідомляють про алергію на пеніцилін, >80% мають негативні шкірні проби [79]. Приблизно 96-99% хворих із низьким рівнем ризику алергії на пеніцилін мають негативні реакції на пероральний провокаційний тест на пеніцилін (тобто не мають реакції на провокаційний тест) і можуть безпечно отримувати цефалоспорини й інші β-лактамні препарати [1, 80-83]. Правила ухвалення клінічного рішення за шкалою PEN-FAST [52] допомагають точно визначити ризик алергії на пеніцилін.

Якщо пеніцилін вважається абсолютно необхідним у пацієнта з високим ризиком алергії на цей антибіотик, слід розглянути можливість десенсибілізації, а процедуру варто проводити лише під медичним наглядом.

Цефалоспорини

Найпоширенішими реакціями на цефалоспорини є морбіліформні висипи; кропив’янка зустрічається рідше, а анафілаксія – дуже рідко [78]. Продемонстрована сенсибілізація до пеніциліну пов’язана з вищою імовірністю алергічних реакцій на цефалоспорини І покоління (≈2%); однак ця перехресна реактивність базувалася на шкірних тестах і не була клінічно підтверджена провокаційним тестом [97]. Пацієнтам з алергією на пеніцилін доцільно уникати цефалоспоринів І покоління, якщо шкірні проби та провокаційний тест із відповідним цефалоспорином не є негативними. В осіб з алергією на цефалоспорини існує обмежена перехресна реактивність при імунологічному тестуванні між цефалоспоринами ІІ та ІІІ поколінь і пеніцилінами, особливо амінопеніцилінами, але це не обов’язково свідчить про клінічну реактивність [99]. За даними літератури, в дітей з нетяжкими обмеженими шкірними симптомами під час лікування цефалоспоринами пряма пероральна провокація є безпечною та відповідною діагностичною стратегією [45]. Якщо тест позитивний і немає альтернативного препарату, в пацієнта з тяжкими IgE-опосередкованими реакціями можна спробувати процедури індукції толерантності до препарату [1, 6].

Макроліди

Через широке використання макролідів повідомлення про алергічні реакції під час їхнього застосування є доволі частими [100]. Наразі немає стандартизованих шкірних або сироваткових тестів для визначення алергії на макроліди, тому за наявності в анамнезі легкої реакції, що спричиняє симптоми, які не відповідають МА, рекомендоване проведення пероральної провокації.

Сульфаніламіди

Сульфаніламідні антибіотики можуть спричиняти тяжкі відтерміновані шкірні висипи, як-от ССД і ТЕН. Триметоприм/сульфаметоксазол (ТМП-СМ) є препаратом вибору для профілактики та лікування певних опортуністичних інфекцій, тому багато ВІЛ-позитивних пацієнтів, які мають в анамнезі реакцію на сульфаніламіди, все ще потребують лікування цим антибіотиком. Процедури індукції лікарської толерантності можуть бути використані для безпечного введення ТМП-СМ пацієнтам із тяжкою IgE-опосередкованою алергією на цей антибіотик в анамнезі. Для хворих із доброякісними шкірними реакціями в анамнезі, включаючи морбіліформні висипи чи кропив’янку, що виникли >5 років тому, можна провести одностадійну лікарську провокацію із ТМП-СМ, коли є потреба в елімінації алергії на сульфаніламідний антибіотик [8].

Фторхінолони

Хоча IgE-опосередкована алергія на фторхінолони можлива, ці препарати здатні безпосередньо активувати мастоцити та спричиняти симптоми, що імітують анафілаксію [104]. Наразі для цього класу препаратів немає валідованих шкірних тестів. Отже, залежно від індексної реакції рекомендується градуйована провокація або за допомогою підозрюваного фторхінолону (при віддаленій легкій реакції), або альтернативним препаратом того самого класу [8].

РКР

РКР пов’язані як з IgE-алергічними, так і з не IgE-опосередкованими реакціями. Частота реакцій на РКР, включаючи тяжкі та небезпечні для життя реакції, є нижчою при застосуванні неіоногенних агентів порівняно з іонними [105]. Не IgE-опосередковані реакції на РКР зазвичай контролюються за допомогою попереднього призначення пероральних кортикостероїдів та антигістамінних препаратів. Однак докази на користь цієї практики є неоднозначними [106].

Місцеві та загальні анестетики

IgE-опосередковані алергічні реакції на місцеві анестетики (наприклад, прокаїн (новокаїн), лідокаїн) трапляються надзвичайно рідко; реакції зазвичай зумовлені метабісульфітами чи парабенами. В пацієнтів також можуть виникати побічні ефекти типу А на адреналін, який іноді поєднують з ін’єкціями місцевих анестетиків [107]. Якщо анамнез відповідає можливій реакції негайного типу, опосередкованої IgE (тип I), можна провести шкірні проби з подальшим градуйованим провокаційним тестом із використанням місцевих анестетиків без адреналіну та консервантів [1]. Реакції під час загальної анестезії можуть бути спричинені нервово-м’язовими блокаторами [108], але також пов’язуватися з в/в анестетиками (наприклад, пропофолом, тіопентоном, етомідатом). Важливо враховувати інші агенти в періопераційному контексті при оцінці алергії, включаючи антибіотики, НПЗП, хлоргексидин, опіоїди та латекс.

АСК/НПЗП

АСК і НПЗП можуть спричиняти як IgE-опосередковані, так і не IgE-опосередковані реакції, включаючи загострення основних респіраторних захворювань, кропив’янку, ангіоневротичний набряк та анафілаксію (табл. 7). Пацієнти з основними хронічними респіраторними захворюваннями, як-от астма, риніт і синусит, можуть реагувати на АСК та НПЗП, що інгібують ЦОГ‑1.

Таблиця 7. Класифікація реакцій, зумовлених НПЗП [113]
Тип реакції	Симптоми	Коморбідність	Один або декілька НПЗП
Негайного типу	кропив’янка / ангіоневротичний набряк кропив’янка / ангіоневротичний набряк анафілаксія астма / риніт / синусит (загострення респіраторного захворювання, спричиненого НПЗП)	хронічна кропив’янка невідома атопія астма / поліпи носа	декілька один або декілька один декілька
Відтермінована (>24 год після впливу)	макулопапульозний висип тяжка шкірна реакція порушення функції органів (пневмоніт, асептичний менінгіт, нефрит)	невідома невідома невідома	один або декілька один або декілька один або декілька

Не існує стандартизованих шкірних тестів для діагностики алергії на НПЗП. Діагноз слід установлювати за допомогою провокаційного тесту, бажано в умовах стаціонару. Ведення пацієнтів із зумовленим НПЗП загостреням респіраторних захворювань передбачає уникнення аспірину та НПЗП й агресивне лікування основного респіраторного захворювання. Селективні інгібітори ЦОГ‑2 рідко спричиняють реакції та зазвичай можуть безпечно прийматися пацієнтами з алергією на АСК/НПЗП. Десенсибілізація аспірином також може розглядатися при загостренні респіраторних захворювань, спричинених препаратом [1].

mAb

Реакції гіперактивності на mAb є щоразу більшою клінічною проблемою, оскільки ці біологічні препарати все частіше використовуються для лікування різних запальних, автоімунних і злоякісних захворювань [115, 116]. Ризик розвитку реакцій на mAb залежить від гуманізації mAb (тобто повністю людські mAb вважаються менш імуногенними, ніж гуманізовані чи химерні mAb, які містять змінну кількість послідовностей мишачого походження), типу зумовленого Ig (тобто IgE проти IgG), активації комплементу та наявності допоміжних речовин [115]. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості на mAb слід, якщо це можливо, призначати альтернативний препарат. Наприклад, панітумумаб може замінити цетуксимаб у пацієнтів з алергічними реакціями, опосередкованими антитілами IgE до α-gal [123]. Десенсибілізація показана лише тоді, коли mAb є терапією першої лінії та немає прийнятних альтернатив.

Хіміотерапевтичні засоби

Усі парентеральні хіміотерапевтичні засоби здатні спричиняти реакції, які можуть виникати під час першої або другої інфузії. Ці реакції відрізняються за тяжкістю та уражають один або декілька органів. Премедикація зазвичай допомагає запобігти тяжкості реакції та/або зменшити її, але здебільшого не запобігає анафілаксії. Якщо алергічна реакція обмежується легкими чи помірними симптомами, інфузію препарату слід тимчасово припинити та провести оцінку дихальних шляхів, дихання і кровообігу. Повторне застосування можливе після симптоматичного лікування з меншою швидкістю інфузії та під ретельним наглядом. Для продовження прийому того самого хіміотерапевтичного засобу доцільно застосовувати десенсибілізацію [20].

Десенсибілізація

На відміну від медикаментозного тестування, яке використовується для виключення алергії, процедура індукції толерантності проводиться в разі підтвердження МА. Індукція толерантності тимчасово змінює імунологічну чи неімунологічну відповідь пацієнта на препарат шляхом введення його поступових доз. Більшість схем розпочинаються з дуже розведеної концентрації препарату з подвоєнням дози кожні 15-20 хв, доки не буде введена повна терапевтична доза через 3-8 год. Медична толерантність зазвичай підтримується лише доти, доки вводиться препарат; якщо пацієнту знову знадобиться препарат після завершення попереднього терапевтичного курсу, слід повторити процедуру [1, 128, 129].

Висновки

МА є поширеною клінічною проблемою, що потребує уваги з боку алерголога для правильної діагностики та лікування. Діагностика МА ґрунтується на ретельному зборі анамнезу та фізикальному огляді, а за потреби – на шкірних тестах, лабораторному обстеженні або ступінчастих провокаційних пробах. В окремих групах пацієнтів, особливо в дітей з алергією на β-лактами, можуть бути доцільними прямі пероральні провокаційні проби. Основою лікування МА є уникнення препарату, що спричиняє алергію, та його заміна альтернативними препаратами з непов’язаними хімічними структурами. При виборі альтернативи вкрай важливо враховувати перехресну реактивність між препаратами. За відсутності відповідної альтернативи можна розглянути можливість проведення індукції толерантності, що дозволить продовжити прийом препарату, який був причиною алергії.

За матеріалами: Jeimy S., Wong T., Ben-Shoshan M., Copaescu A.M., Isabwe G.A.C., Ellis A.K. Drug allergy. Allergy Asthma Clin Immunol., 2025 Jan 22; 20 (Suppl 3): 78. doi: 10.1186/s13223-024-00936-1. PMID: 39844329; PMCID: PMC 11755868.

Реферативний огляд підготувала Дарина Чернікова

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 10 (596), 2025 р