2 червня, 2023
Біластин при алергії в дітей і дорослих: відповіді на практичні запитання
Біластин – сучасний неседативний антигістамінний препарат, показаний для лікування симптомів алергічних захворювань, зокрема ринокон’юнктивіту та кропив’янки, в дорослих і дітей. У цьому огляді надано відповіді на запитання щодо фармакологічних властивостей і переваг біластину, взаємодій з іншими ліками та харчовими продуктами, а також його застосування в особливих пацієнтів.
Застосування в дітей
Поетапне впровадження педіатричних форм біластину в різних країнах розпочалося зі схвалення Європейською медичною агенцією (European Medicines Agency, EMA) в 2017 році. Як і у разі з іншими H1-антигістамінними препаратами, ефективність біластину в клінічних дослідженнях у дорослих і підлітків може бути екстрапольована на дітей, тому немає потреби проводити дослідження ефективності в педіатричній популяції. Було продемонстровано, що системна експозиція біластину, яка забезпечується в дозі 10 мг у дітей віком 6-11 років із масою тіла ≥20 кг, є еквівалентною впливу біластину в дозі 20 мг у дорослих [1]. Екстраполяція даних щодо клінічної ефективності в дорослих і підлітків на дітей також вважається прийнятною для біластину, оскільки патофізіологія алергічного риніту (АР) та кропив’янки є однаковою для всіх вікових груп. Саме тому в Європейському союзі й Україні біластин у дозі 10 мг/день наразі схвалено для лікування дітей віком від 6 років із масою тіла ≥20 кг. Із 12 років рекомендована добова доза складає 20 мг.
Оскільки більшість доступних педіатричних даних стосується пацієнтів з АР, був проведений огляд фармакології, ефективності, переносимості та профілю безпеки біластину в лікуванні хронічної кропив’янки в дітей. Автори дійшли висновку, що біластин у дозі 10 мг/добу є придатним для лікування кропив’янки в дітей 6-12 років. Зокрема, відсутність седативного ефекту дозволяє застосовувати його протягом тривалого часу без впливу на навчання, продуктивність і когнітивні здібності [2].
План клінічної розробки біластину також включав випробування в дітей віком 2-11 років. Серед іншого, було проведено плацебо-контрольоване рандомізоване подвійне сліпе багатоцентрове клінічне дослідження ІІІ фази за участю 509 дітей віком 2-11 років з алергічним ринокон’юнктивітом або хронічною кропив’янкою [3]. Біластин у дозі 10 мг був подібним до плацебо щодо частоти побічних ефектів, пов’язаних із лікуванням, протягом 12 тиж (рис. 1).
Рис. 1. Біластин у дітей від 2 до 11 років був подібним до плацебо щодо частоти побічних ефектів протягом 12 тиж лікування
Примітка: n. s. – non significant (різниця статистично незначуща).
Оригінальним і єдиним препаратом біластину 10 мг на фармацевтичному ринку України є препарат Ніксар® 10 мг. Разова фіксована доза біластину в 10 мг для застосування в дітей є зручною і підвищує безпеку лікування: оскільки дозу не потрібно розраховувати лікарям або доглядачам дитини, це мінімізує імовірність помилок у дозуванні. Ніксар® 10 мг має зручну форму випуску – таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині. Форма у вигляді таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині, є особливо зручною, оскільки її легко застосовувати дітям будь-якого віку, які не можуть чи не хочуть ковтати традиційні пероральні ліки. За потреби (особливо для дітей молодшого віку) таблетку, що диспергується в ротовій порожнині, можна розчинити в ложці води перед прийомом (рис. 2). Також слід зазначити, що відсутність у біластину седативної дії дозволяє застосовувати його протягом тривалого часу без впливу на навчання, продуктивність і когнітивні здібності дітей [2].
Рис. 2. Переваги форми таблеток Ніксар® 10 мг, що диспергуються в ротовій порожнині
Взаємодія біластину з іншими ліками, їжею та фруктовим соком
? Чи можна застосовувати біластин одночасно з іншими лікарськими засобами?
Біластин має загалом сприятливий фармакокінетичний профіль, оскільки зазнає незначного метаболізму та виводиться майже винятково нирками [3]. Крім того, оскільки біластин не індукує та не пригнічує активності печінкових ізоферментів системи цитохрому [4], його можна застосовувати одночасно з аценокумаролом, прямими пероральними антикоагулянтами (апіксабан, ривароксабан), кортикостероїдами, інгібіторами протонної помпи, пероральними контрацептивами й іншими препаратами, які метаболізуються в печінці, без ризику клінічно значущих взаємодій.
Оскільки біластин є субстратом для ефлюксного транспортера P‑gp, можлива взаємодія між ним і лікарськими засобами, які виводяться частково за допомогою P‑gp (наприклад, дигоксином, апіксабаном, ривароксабаном, деякими протитуберкульозними препаратами). Проте потенціал для таких взаємодій вважається мінімальним, оскільки біластин не є інгібітором P‑gp [3, 4]. Однак плазмові концентрації біластину можуть підвищуватися при застосуванні одночасно з потужними інгібіторами P‑gp, як-от циклоспорин, тому їх одночасного застосування слід уникати пацієнтам із порушенням функції нирок.
? Чи можна приймати біластин разом з їжею?
Прийом біластину з їжею суттєво не знижує антигістамінної ефективності препарату. Рекомендація з європейської характеристики на лікарський засіб, яка перейшла в інструкцію, про те, що біластин слід приймати за 2 год до або через 1 год після їди, ґрунтується на даних фармакокінетичних досліджень in vitro та in vivo [5, 6]. Однак 4-денне перехресне дослідження в 23 здорових добровольців виявило, що зниження біодоступності біластину на 32-34% у стані після їди (порівняно зі станом натще) не було клінічно значущим [7]. У 1-й день прийом біластину з їжею сповільнив початок дії (що оцінювали за реакцією пригнічення пухирів) лише на 30 хв порівняно зі станом натще; в подальшому таких ефектів не спостерігалося. Крім того, після досягнення рівноважного стану на 4-й день було виявлено, що їжа не має значного впливу на ефективність пригнічення пухирів у будь-який час.
? Чи можна приймати біластин із фруктовим соком?
Грейпфрутовий сік та інші фруктові соки впливають на біодоступність різних лікарських засобів шляхом пригнічення кишкового ферменту CYP3A4 та/або поліпептиду 1A2 (OATP1A2), що транспортує органічні аніони [6]. Через інгібування OATP1A2 одночасне вживання грейпфрутового соку знижує пероральну біодоступність біластину в дозі 20 мг на ≈30% у дорослих [8]. Інші фруктові соки також мають такі ефекти, тому біластин слід приймати за 2 год до або через 1 год після вживання фруктового соку, щоб уникнути зниження біодоступності препарату [1].
Седація та вплив на психомоторну працездатність
Седація та інші побічні ефекти H1-антигістамінних препаратів у центральній нервовій системі (ЦНС) відрізняються в різних препаратів залежно від здатності молекул проникати через гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ) і зв’язуватися з H1-рецепторами в мозку [9]. Дослідження методом позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) зайнятості H1-рецепторів головного мозку, що корелює із седацією та іншими порушеннями з боку ЦНС, лягли в основу класифікації антигістамінних препаратів на 3 групи [9]:
- седативні (зайнятість H1-рецепторів мозку ≥50%);
- менш седативні (зайнятість H1-рецепторів мозку 20-50%);
- неседативні (зайнятість H1-рецепторів мозку <20%).
Біластин у дозі 20 мг не відрізнявся від плацебо за здатністю зв’язуватися з H1-рецепторами в мозку [10]. Крім того, зайнятість мозкових H1-рецепторів біластином була нижчою за історичні значення для багатьох інших Н1-антигістамінних препаратів ІІ покоління [11] (рис. 3). Низький рівень зв’язування біластину із церебральними H1-рецепторами пояснюється дуже обмеженим проникненням через ГЕБ, що, своєю чергою, зумовлено низькою розчинністю в ліпідах та опосередкованим P‑gp-ефлюксним виведенням препарату із ЦНС [12].
Рис. 3. Зайнятість гістамінових H1‑рецепторів головного мозку (середній відсоток ± стандартне відхилення) антигістамінними препаратами (адаптовано з: Kawauchi H. et al., 2019)
Примітки: дані отримано в результаті ПЕТ після перорального одноразового введення, інстиляції очних крапель (*) або внутрішньовенного (в/в) введення; дані були отримані більш ніж однією дослідницькою групою.
Згідно із сучасними клінічними настановами, неседативним антигістамінним препаратам слід надавати перевагу під час лікування алергічних станів через їхнє незначне проникнення до ЦНС, отже, низький ризик серйозних побічних ефектів [13].
Серед антигістамінних препаратів, що належать до неседативної групи, H1RO біластину (20 мг) та олопатадину (очні краплі) становить близько 0%. Відповідно, ці лікарські засоби можна віднести до препаратів, що «не проникають у ЦНС».
? Чи можна використовувати біластин пілотам, водіям і під час виконання інших складних завдань?
У різних країнах спеціальні вказівки для пілотів і спеціалістів з управління повітряним рухом щодо того, які антигістамінні препарати можна використовувати під час виконання своїх обов’язків. Наприклад, Міністерство інфраструктури, транспорту та туризму Японії схвалило біластин як препарат, дозволений для використання пілотами [15]. У рекомендаціях США фексофенадин, лоратадин і дезлоратадин вважаються прийнятними, а цетиризин і левоцетиризин – ні [16, 17]. Біластин спеціально не згадується в чинних рекомендаціях США, однак результати досліджень симуляції висотних умов з біластином були схожі на такі 3 прийнятних антигістамінних препаратів.
У повсякденному житті найважливіші психомоторні навички, які можуть бути порушені під впливом антигістамінних препаратів, – це керування транспортними засобами. Безпека використання подвійної дози (40 мг) або багаторазового прийому біластину щодо ефективності водіння була продемонстрована під час тестів на водіння на дорозі в здорових добровольців [18], а також у тестах на високошвидкісному симуляторі Формули‑1 у пацієнтів з АР або кропив’янкою (рис. 4) [19]. Результати, які спостерігалися при швидкості 250 км/год (швидкість, котра потребує максимальної уваги та реактивності), були аналогічні спостережуваним за нормальної швидкості 50 км/год і швидкості 150 км/год. Це свідчить про те, що всі пацієнти досягали максимальної швидкості без будь-якого впливу біластину на концентрацію уваги та реакцію (Demonte A., Guanti M.B., Liberati S. et al., 2018).
Рис. 4. Тест на водіння автомобіля під впливом антигістамінного препарату
Примітка. Основним параметром оцінювання є здатність керувати, чітко дотримуючись прямої траєкторії руху або стандартне відхилення від латерального положення.
Однак як і в разі з іншими ліками особам, для яких психомоторна працездатність є життєво важливою, пацієнтам слід порадити прийняти біластин заздалегідь перед виконанням таких завдань, щоб оцінити свою реакцію на цей препарат. Їх також слід поінформувати про те, що, хоча й рідко, але біластин може зумовити сонливість, яка здатна негативно вплинути на психомоторні навички [1, 3].
Застосування при алергічних станах
? Чи можна використовувати біластин для лікування гострої кропив’янки?
Схвалені показання для біластину передбачають симптоматичне лікування кропив’янки, зокрема гострої кропив’янки [1]. Згідно із чинними міжнародними рекомендаціями щодо кропив’янки, неседативні H1-антигістамінні препарати ІІ покоління, в т. ч. біластин, рекомендовані для симптоматичного лікування першої лінії гострої кропив’янки, а також хронічної кропив’янки через їхній сприятливий профіль безпеки [13].
? Чи можна використовувати вищі дози біластину за хронічної кропив’янки?
Схвалена доза біластину становить 20 мг 1 р/день [1]. Однак для пацієнтів, які не реагують на стандартні дози H1-антигістамінних препаратів ІІ покоління, в чинних рекомендаціях щодо кропив’янки зазначено збільшити дозу до 2 або навіть 4 разів вище звичайної [13].
У ключовому клінічному дослідженні III фази, під час проведення якого оцінювали ефективність біластину в симптоматичному лікуванні кропив’янки, використовувалася затверджена доза 20 мг/добу [20]; однак ефективність вищих доз також була продемонстрована під час програми клінічної розробки. Біластин у дозах 20, 40 або 80 мг 1 р/добу протягом 7 днів ефективно знижував поріг критичної температури майже у всіх (19 із 20) пацієнтів із холодовою контактною кропив’янкою без посилення седативного ефекту у вищих дозах [21]. Нещодавно в пошуковому відкритому дослідженні за участю 115 хворих зі свербежем, пов’язаним із хронічною спонтанною кропив’янкою (ХСК) або іншими шкірними захворюваннями, 31 пацієнт, який не відповів на 2 тиж лікування біластином у дозі 20 мг, отримував підвищену дозу біластину 40 мг протягом подальших 6 тиж. Підвищення дози суттєво покращувало щотижневі показники тяжкості свербежу порівняно з початковим рівнем на 45% до 4 тиж і на 49% до 8 тиж [22].
Ефективність підвищеної дози біластину також була продемонстрована в умовах рутинної практики в пацієнтів із хронічною кропив’янкою, в яких попереднє лікування терапевтичними дозами інших H1-антигістамінних препаратів ІІ покоління було неефективним. Біластин у дозі 40 мг/день полегшував симптоми в більшості цих хворих, котрих складно було лікувати; лише в деяких найрезистентніших випадках з’явилася потреба підвищити дозу до 80 мг/добу [23].
Надтерапевтичні дози біластину також вивчалися під час клінічної розробки препарату; в дослідженнях I фази було встановлено, що вони добре переносяться [3]. Клінічно значущих відхилень на ЕКГ, у показниках життєдіяльності чи результатах фізикального обстеження не спостерігали при одноразовому та повторному введенні надтерапевтичних доз біластину (до ≈10 разів вищих за норму). Біластин у дозі 20-80 мг також добре переносився з погляду безпеки для ЦНС без порушення психомоторних функцій (за даними різних досліджень) [3].
Якщо лікар після оцінки співвідношення ризику й користі для пацієнта вирішить призначити підвищену дозу антигістамінного препарату ІІ покоління на основі чинних рекомендацій щодо лікування кропив’янки, йому слід розглянути біластин як оптимальний варіант із високими показниками переносимості та безпеки.
? Чи корисний біластин для лікування свербежу?
Свербіж є поширеним дерматологічним станом, особливо в людей похилого віку, що може порушувати сон і знижувати якість життя [24]. Свербіж найчастіше спричинений шкірними захворюваннями, але може бути наслідком системних хвороб (наприклад, захворювань нирок, холестазу, мієлопроліферативного синдрому, гіпертиреозу), а також може мати невропатичні чи психогенні причини. Відчуття свербежу пов’язане з декількома хімічними медіаторами, з яких гістамін є лише одним; здебільшого пов’язаний з алергічними станами [25].
Лікування свербежу має бути спрямовано на усунення основної причини, включаючи загальні заходи (наприклад, пом’якшувальні креми) та фармакотерапію (наприклад, інгібітори кальциневрину, інгібітори капсаїцину, інгібітори зворотного захоплення серотоніну, габапентин та/або антигістамінні препарати). Хоча антигістамінні препарати І покоління традиційно використовуються для лікування свербежу, зокрема, щоб забезпечити нічну седативну дію для сприяння сну, вони не забезпечують однакової ефективності в лікуванні всіх причин свербежу. Крім того, антигістамінні препарати І покоління можуть спричиняти денну сонливість і антихолінергічні побічні ефекти (особливо в літніх людей), впливати на безпеку водіння на ранок після прийому та погіршувати працездатність й навчання [24]. В Японії біластин показаний для лікування свербежу, пов’язаного зі шкірними захворюваннями (дерматит/екзема та шкірний свербіж) [26]. Це схвалення ґрунтувалося на результатах клінічних випробувань, у яких біластин полегшував симптоми та покращував якість життя за сприятливого профілю безпеки в цій групі пацієнтів [3].
Біластин у дозі 20 мг суттєво зменшив відчуття свербежу порівняно з дезлоратадином у дозі 5 мг, рупатадином у дозі 10 мг і плацебо в перехресному дослідженні, яке оцінювало їхній вплив на пригнічення реакції на внутрішньошкірне введення гістаміну в здорових добровольців. Водночас ні дезлоратадин, ні рупатадин суттєво не зменшили свербежу порівняно з плацебо (рис. 5) [27].
Рис. 5. Біластин у дозі 20 мг суттєво зменшив відчуття свербежу порівняно з дезлоратадином у дозі 5 мг, рупатадином у дозі 10 мг і плацебо протягом 2-12 год
У вищезазначеному 8-тижневому дослідженні за участю 115 пацієнтів зі свербежем, пов’язаним із ХСК або іншими шкірними захворюваннями, біластин у стандартній дозі 20 мг або в підвищеній дозі 40 мг суттєво знизив середню тижневу оцінку свербежу на 71% у загальній популяції та на 85% – у підгрупі пацієнтів із ХСК [22].
? Чи можна пацієнтам з астмою та АР застосовувати біластин?
Згідно з останніми даними Interasthma щодо захворювань дихальних шляхів, ≈80% пацієнтів з астмою мають АР, причому риніт збільшує імовірність появи астми в 3,5 раза [28].
Лікування біластином полегшує симптоми АР у пацієнтів з астмою. В рандомізованому дослідженні за участю 419 пацієнтів із сезонним АР і легкою та помірною астмою, яка частково контролювалася беклометазону дипропіонатом ≤500 мкг/добу або еквівалентним інгаляційним кортикостероїдом (як монотерапія чи в комбінації з β2-адренергічним бронходилататором тривалої дії), оцінювали ефективність монотерапії біластином у дозі 20 мг або монтелукастом у дозі 10 мг 1 р/добу порівняно з комбінованою терапією обома препаратами щодо симптомів сезонного АР. Покращення порівняно з вихідним рівнем усіх симптомів АР були значно суттєвішими при застосуванні біластину, ніж монтелукасту, на початку лікування (1-й і 2-й тиж), що відповідає швидшому початку дії біластину. Отже, біластин може забезпечити швидке полегшення сезонного АР у пацієнтів з астмою, які потребують періодичного контролю симптомів сезонного АР [29].
? Чи вивчали ефективність біластину в реальних умовах?
На додаток до доведеної ефективності в клінічних випробуваннях біластин підтвердив свою ефективність в умовах повсякденної практики. В серії реальних випадків пацієнтів із Канади, представлених членами експертної групи, біластин ефективно полегшував симптоми цілорічного та сезонного АР, хронічної кропив’янки та менш поширених станів, як-от уртикарний васкуліт і свербіж, пов’язаний із запальними захворюваннями шкіри. Біластин був ефективним у хворих різних вікових груп (9-76 років) і при застосуванні різними фахівцями – дерматологами, педіатрами, алергологами / клінічними імунологами. Крім того, в усіх звітах про випадки застосування біластину зазначалося, що він добре переносився та був безпечним, навіть якщо його використовували протягом тривалих періодів (до декількох місяців) і в дозах, вищих за звичайні (до 80 мг/день) [30].
Використання в особливих ситуаціях
? Чи можна приймати біластин під час вагітності?
На сьогодні бракує даних для ухвалення обґрунтованого рішення щодо безпеки біластину у вагітних [1, 3]. Переваги й ризики застосування будь-якого антигістамінного препарату під час вагітності має зважувати лікар на індивідуальній основі з урахуванням усіх доступних клінічних і доклінічних даних про лікарський засіб та споріднені сполуки в тому самому класі препаратів. Відповідно до характеристики лікарського засобу [1], як запобіжний захід бажано уникати використання біластину під час вагітності, оскільки бракує даних щодо його застосування в цій групі пацієнтів. У дослідженнях на тваринах не було виявлено жодних ознак прямого чи опосередкованого шкідливого впливу біластину на репродуктивну функцію, перебіг пологів або постнатальний розвиток.
? Чи можна застосовувати біластин літнім пацієнтам?
Біластин є безпечним і ефективним у хворих літнього віку. Оскільки фармакокінетичний профіль біластину в здорових людей віком >65 років зіставний із таким у молодих осіб, корекція дози для людей похилого віку не потрібна. 3-місячне дослідження безпеки було проведено за участю 150 пацієнтів віком ≥65 років із кропив’янкою та/або АР, які застосовували різні інші препарати для лікування супутніх захворювань. Частота побічних ефектів під час застосування біластину в дозі 20 мг/добу в цій групі пацієнтів була схожою на таку в молодших здорових пацієнтів, що свідчить про сприятливий профіль безпеки [31].
? Чи спостерігаються якісь особливості застосування біластину в пацієнтів з ожирінням?
Маса тіла не мала впливу на фармакологічний профіль біластину в програмі клінічної розробки [1, 5]. Немає актуальних доказів того, що ефективність та/або безпека біластину відрізнятиметься в пацієнтів з ожирінням або без нього. Відповідно до характеристики лікарського засобу, збільшення маси тіла було рідкісним явищем у програмі клінічних досліджень біластину; про це повідомлялося лише в ≈0,5% дорослих і підлітків, які отримували біластин у дозі 20 мг або в будь-якій дозі (порівняно з 0,15% хворих, котрі отримували плацебо) [1]. Збільшення маси тіла не внесено до переліку побічних ефектів, щонайменше ймовірно пов’язаних із біластином, про які повідомлялося в >0,01% педіатричних пацієнтів у програмі клінічних досліджень. Цікаво, що ВООЗ виявлено потенційний сигнал про те, що лоратадин і дезлоратадин можуть збільшувати масу тіла в дітей [32].
? Чи можуть пацієнти із целіакією або непереносимістю лактози використовувати біластин?
До переліку допоміжних речовин біластину не входить глютен. Окрім того, нещодавно в оновлених європейських настановах зазначається, що лікарські засоби з умістом глютену <20 частин/млн можуть називатися безглютеновими [33]. Згідно із цими настановами, всі лікарські форми біластину (таблетки, розчин для перорального застосування та таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині) не містять глютену, оскільки в складі відсутній пшеничний крохмаль, тому вони є придатними для використання пацієнтами із целіакією. Оскільки перелік допоміжних речовин у лікарських формах біластину не містить лактози, біластин можна використовувати пацієнтам із непереносимістю лактози.
Загалом у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки чи іншу трансплантацію, а також особи, котрі отримують лікування циклоспорином або іншими імунодепресантами, використання біластину рекомендується лише за нормальної чи легко порушеної функції нирок під ретельним наглядом [1]. Пацієнтам із помірним або тяжким порушенням функції нирок слід уникати одночасного застосування біластину та циклоспорину [1], оскільки плазмові концентрації біластину можуть підвищуватися.
? Чи можуть використовувати біластин пацієнти, які перебувають на діалізі?
Відповідно до таблиці «Діаліз лікарських засобів» (2020) [34], досі немає даних щодо впливу будь-якого типу гемодіалізу на кліренс біластину.
Цікаво, що біластин може бути ефективним засобом для зменшення симптомів уремічного свербежу – поширеної та виснажливої проблеми в пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, пов’язаної з вивільненням гістаміну. В нещодавньому відкритому дослідженні 10 хворих із підтвердженим уремічним свербежем, які залежали від діалізу, отримували біластин у дозі 20 мг або дезлоратадин 5 мг упродовж 1 міс. Усі індивідуальні параметри свербежу (тривалість, ступінь, непрацездатність і поширеність) покращилися в осіб, які отримували біластин, за відсутності значних побічних ефектів під час спостереження [35].
? Чи можуть застосовувати біластин пацієнти із затримкою сечі та дизурією?
Антигістамінні препарати з низькою селективністю до гістамінових рецепторів та/або взаємодією з мускариновими рецепторами можуть спричинити затримку сечі та дизурію [3]. Однак з огляду на добре встановлений високий профіль селективності біластину щодо Н1-рецепторів і на відсутність спорідненості з мускариновими рецепторами можна припустити, що застосування біластину не збільшить ризику затримки сечі/дизурії.
? Чи може біластин зумовити реакції фоточутливості під час проведення лазерної депіляції?
Хоча конкретних даних бракує, з огляду на його хімічні властивості здається малоймовірним, що біластин може зумовити реакції фоточутливості на лазерне чи інтенсивне імпульсне світлове опромінення шкіри під час депіляції або фототерапії [3]. Лазери, що використовуються для видалення волосся, варіюються від видимого світла до ближнього інфрачервоного з типовими довжинами хвиль 690-1064 нм залежно від джерела світла. Інтенсивне імпульсне світло, що використовується для депіляції, не є лазерним і має довжину хвилі 640 нм. Реакції фоточутливості – це набуті імунологічно опосередковані реакції, спричинені утворенням фотопродуктів, коли препарат зазнає дії ультрафіолетового (УФ) опромінення спектра А, В або видимого світла. Лише препарати, які поглинають хвилі електромагнітного спектра з довжиною 290-700 нм, можуть бути прямими фотохімічними фотосенсибілізаторами. Біластин поглинає хвилі УФ / видимого випромінювання з довжиною 253 нм, що становить менше ніж мінімальне значення, для якого рекомендовано тестування на фотобезпеку. Оскільки реакції фоточутливості до біластину є дуже малоймовірними, його не тестували щодо фотобезпеки [3].
Висновки
З огляду на численні дослідження фармакологічних властивостей і клінічних ефектів біластин є ефективним, добре переносимим, безпечним неседативним H1-антигістамінним препаратом для використання в лікуванні алергічних станів, включаючи ринокон’юнктивіт і кропив’янку, в дорослих та дітей віком від 6 років.
Довідка «ЗУ»
В Україні біластин представлено компанією «Берлін-Хемі» під назвою Ніксар у двох лікарських формах: таблетки 20 мг – Ніксар®, таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині, 10 мг – Ніксар® 10 мг. У двох формах препарату є показання для застосування при симптоматичному лікуванні алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного та цілорічного) і кропив’янки. Ніксар® 10 мг показаний дітям віком від 6 до 11 років із масою тіла не менше 20 кг, Ніксар® у дозі 20 мг – дорослим і дітям від 12 років. Для полегшення симптомів алергічного ринокон’юнктивіту та кропив’янки рекомендується застосовувати 1 раз на добу.
Список літератури знаходиться в редакції.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 8 (544), 2023 р
