12 серпня, 2026

Передсезонний старт фармакотерапії при алергічному риніті: досвід, переваги, сучасні можливості

Сезонний алергічний риніт (САР) є одним із найпоширеніших IgE-опосередкованих алергічних захворювань, клінічні прояви якого зумовлені впливом причинно-значущих сезонних аероалергенів, передусім – пилку рослин. Для САР характерна важлива особливість – його загострення передбачувані і пов’язані із сезоном пилкування певних рослин. У реальній клінічній практиці більшість пацієнтів звертаються по медичну допомогу або самостійно починають застосування, зокрема, антигістамінних препаратів (АГП) уже після появи виражених симптомів, зазвичай у період максимального пилкового навантаження. На жаль, частина хворих вдається до лікування епізодично або відкладає його початок через побоювання щодо тривалого прийому препаратів чи доволі поширені хибні уявлення про можливе «звикання» до АГП. Утрачене вікно можливостей для вчасного лікування обертається тим, що на момент розгорнутої клінічної картини у слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів уже формується складний каскад алергічного запалення, і це ускладнює досягнення швидкого оптимального контролю симптомів САР. Отже, постає запитання – чи доцільно чекати появи симптомів, якщо сезон загострення можна прогнозувати заздалегідь? Сучасні уявлення про механізми розвитку алергічного запалення та рекомендації міжнародних експертних настанов свідчать, що своєчасний, а іноді й передсезонний початок фармакотерапії може бути раціональною стратегією щодо поліпшення контролю захворювання і зменшення вираженості і тяжкості сезонних симптомів.

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Алергічний риніт (АР) – поширене хронічне захворювання, яке суттєво погіршує якість життя, знижує продуктивність праці та навчання, а також обмежує соціальну активність [1]. Згідно з класифікацією ARIA (Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma, Алергічний риніт і його вплив на астму) АР класифікують не лише за характером експозиції алергенів, а й за тривалістю симптомів (інтермітуючий або персистуючий) та їх впливом на якість життя (легкий або середньотяжкий/тяжкий перебіг) [1, 2]. Проте поняття САР продовжують широко використовувати у клінічній практиці для позначення захворювання, симптоми якого пов’язані з періодами пилкування причинно-значущих рослин.

Патофізіологічний каскад при САР запускається внаслідок впливу причинно-значущого алергену на організм сенсибілізованого пацієнта. У ранню фазу алергічної відповіді відбувається перехресне зв’язування алергеном специфічних IgE-антитіл на поверхні опасистих клітин слизової оболонки носа, що супроводжується їх дегрануляцією та вивільненням гістаміну, триптази, лейкотрієнів та інших медіаторів запалення. Саме дія гістаміну через Н₁-рецептори зумовлює розвиток типових ранніх симптомів САР – чхання, свербежу в носі, ринореї та, частково, назальної обструкції. За 4-8 год формується пізня фаза алергічної відповіді, для якої характерні активація Тh2-залежного імунного запалення, залучення до слизової оболонки верхніх дихальних шляхів еозинофілів, базофілів та інших запальних клітин, а також посилене продукування цитокінів, зокрема інтерлейкінів (IL) – IL‑4, -5 та -13. Унаслідок цього підтримується хронічне алергічне запалення, наростають набряк слизової оболонки і закладеність носа. У разі тривалого або повторного впливу алергенів формується назальна гіперреактивність – стан підвищеної чутливості слизової оболонки до специфічних і неспецифічних подразників, що сприяє підтриманню симптомів навіть за відносно низького рівня експозиції алергену. Саме тому профілактику або раннє пригнічення гістамін-залежної фази алергічної реакції розглядають як один із патогенетично обґрунтованих підходів до покращення контролю симптомів САР [3, 4].

Отже, починаючи лікування раніше, ми маємо можливість блокувати гістамінову фазу, що окрім власне блокади гістаміну забезпечує зменшення активації опасистих клітин і подальшого залучення еозинофілів, що, своєю чергою, сприяє зменшенню вираженості алергічного запалення і симптомів АР.

Передсезонна фармакотерапія САР в міжнародних рекомендаціях із лікування АР

Досвід раннього призначення медикаментозної терапії, зокрема АГП, при САР – не є новою стратегією лікування, ідея превентивного контролю алергічного запалення до появи симптомів виникла давно, є добре вивченою, має тривалу історію застосування в повсякденній практиці та активно згадувалася не в одному міжнародному документі з лікування АР. Так, відповідно до принципів ARIA було зазначено, що для поліпшення контролю симптомів у пацієнтів із САР із передбачуваними сезонними симптомами фармакотерапію можна розпочинати до контакту з причинно-значущими алергенами. Особливе значення це має в пацієнтів із тяжкими попередніми сезонами, астмою чи загрозою її виникненням і зазвичай тяжким перебігом власне САР [2].

Настанови Британського товариства алергології та клінічної імунології щодо діагностики та лікування алергічного й неалергічного риніту (British Society for Allergy and Clinical Immunology, BSACI) рекомендували за можливості починати терапію САР за 1-2 тиж до початку сезону, зокрема із застосування АГП та інтраназальних кортикостероїдів (ІнКС) [5].

Практичні рекомендації Американської академії алергології, астми та імунології (American Academy of Allergy, Asthma & Immunology, AAAAI) та Американського коледжу алергології, астми та імунології (American College of Allergy, Asthma & Immunology, ACAAI) щодо ведення пацієнтів із ринітом в оновленні 2020 року свідчили, що профілактичний старт терапії САР до настання сезону експозиції алергенів може зменшувати тяжкість симптомів і покращувати якість життя у пацієнтів із САР [6].

Рекомендації з лікування АР Корейської академії астми, алергології та клінічної імунології (Korean Academy of Asthma, Allergy and Clinical Immunology, KAAACI) 2023 року перегляду зазначають, що профілактичне застосування АГП, розпочате приблизно за 2 тиж до початку пилкування, може зменшувати тяжкість симптомів САР в період пікового пилкового навантаження. У рамках цих рекомендацій не просто згадана можливість профілактичного призначення АГП перед сезоном загострення САР – у документі фактично наведено аналіз результатів наявних клінічних досліджень щодо передсезонного призначення АГП і сформульовано окремий висновок стосовно доцільності такої тактики [7].

Необхідно також підкреслити, що в сучасній концепції ведення пацієнтів з АР важливу роль у контролі захворювання відіграє індивідуальний план дій, який містить письмові рекомендації щодо самостійного контролю симптомів та корекції лікування залежно від їх вираженості – це постулат прописаний в усіх міжнародних погоджувальних документах і вже давно є загальноприйнятим. Так, у статті Yang та співавт. (2024) наголошено, що АР характеризується значною варіабельністю перебігу, тому пацієнти мають бути навчені своєчасно розпізнавати погіршення симптомів і відповідно коригувати терапію. У роботі зазначається, що такий підхід сприяє поліпшенню контролю захворювання, підвищенню прихильності до лікування та раціональнішому використанню лікарських засобів. Особливе значення це має в разі САР, коли прогнозований початок сезону пилкування дає можливість заздалегідь планувати терапевтичні заходи, у тому числі ранній або передсезонний старт лікування в пацієнтів із повторними сезонними загостреннями [8].

Доказова база щодо профілактичної фармакотерапії при САР

Наявна доказова база передсезонної медикаментозної терапії САР демонструє ефективність у низці клінічних досліджень.

У рандомізованому подвійному сліпому дослідженні S. Yonekura та співавт. за участю пацієнтів із САР порівнювали ефективність профілактичного призначення неседативного АГП ІІ покоління – левоцетиризину до початку контакту з алергеном та в разі початку лікування вже після появи симптомів захворювання.

У результаті було продемонстровано, що як профілактичне застосування левоцетиризину до контакту з пилком, так і максимально ранній початок лікування після появи симптомів забезпечували ефективний контроль симптомів САР, але профілактичне лікування давало змогу запобігти розвитку симптомів уже на етапі первинної експозиції алергену або зменшити їх вираженість.

Таким чином, передсезонне призначення левоцетиризину є раціональною та ефективною стратегією ведення пацієнтів із САР, яка може сприяти покращенню контролю захворювання та зменшувати потребу в додатковій симптоматичній терапії [9].

У рамках дослідження Mizuguchi та співавт. вивчали вплив передсезонного профілактичного застосування сучасних неседативних АГП у пацієнтів із САР. Результати показали, що передсезонна терапія АГП була пов’язана зі статистично значущим зменшенням вираженості назальних симптомів порівняно з відсутністю профілактичного лікування. Крім того, у пацієнтів, які отримували АГП до початку пилкового сезону, спостерігали пригнічення експресії мРНК гістамінового Н₁-рецептора у слизовій оболонці носа [10].

Дослідники припустили, що клінічний ефект раннього призначення АГП може бути пов’язаний не лише з блокадою Н1-рецепторів, а й зі впливом на механізми регуляції гістамінової відповіді та алергічного запалення [10].

У дослідженні Y. Kitamura та співавт. вивчали вплив передсезонного профілактичного застосування АГП на експресію цитокінів у слизовій оболонці носа пацієнтів із САР. Результати продемонстрували, що профілактичне застосування АГП супроводжувалося зменшенням вираженості назальних симптомів і достовірним пригніченням експресії IL‑5 у слизовій оболонці носа. Оскільки IL‑5 є одним із ключових цитокінів, що забезпечують залучення, активацію та виживання еозинофілів, отримані результати свідчать про здатність ранньої терапії АГП впливати на механізми Th2-опосередкованого еозинофільного запалення.

Загальна стратегія лікування АР

Систематизована сучасна стратегія лікування АР була сформульована ARIA у співпраці з ВООЗ і опублікована як документ ВООЗ у серії WHO/NHLBI Workshop Report у 2001 р., який є актуальним дотепер і зберігається в усіх наступних редакціях ARIA (2008, 2010, 2016, 2020, 2024-2025). Стратегія охоплює:

елімінацію або мінімізацію контакту з клінічно значущими алергенами;
фармакотерапію, яка передбачає застосування: АГП, ІнКС, антагоністів лейкотрієнових рецепторів (АЛТР), комбінованих препаратів, деконгестантів (обмежено), інших симптоматичних засобів відповідно до показань;
алерген-специфічну імунотерапію (АСІТ) у пацієнтів із підтвердженою IgE-опосередкованою сенсибілізацією та відповідними клінічними симптомами. Важливо пам’ятати, що АСІТ в лікуванні САР є єдиним методом лікування, здатним впливати на природний перебіг захворювання;
навчання пацієнта, у тому числі складання індивідуального плану дій, підвищення прихильності до лікування і контроль факторів ризику [2, 12].

Незважаючи на появу нових терапевтичних підходів і постійне оновлення рекомендацій щодо ведення пацієнтів з АР, системні АГП ІІ покоління й надалі посідають важливе місце в лікуванні САР. Сучасні настанови ARIA-EAACI 2024-2025 та Rhinitis 2020 рекомендують пероральні АГП як один з основних варіантів фармакотерапії, особливо в пацієнтів із легким і середньотяжким перебігом захворювання, а також для контролю чхання, свербежу та ринореї.

При цьому в оновлених рекомендаціях ARIA-EAACI зазначається, що пероральні АГП мають переваги над АЛТР і залишаються важливою складовою сучасної стратегії лікування АР [6, 13].
Добре відомо, що до сучасних неседативних АГП ІІ покоління є певні вимоги щодо ефективності й безпеки, які було сформульовано Європейською академією алергії і клінічної імунології (European Academy of Allergy & Clinical Immunology, EAACI) в погоджувальному документі ARIA, зокрема такі: селективна блокада Н1-рецепторів, виражений антиалергічний ефект, швидке настання клінічного ефекту, значна тривалість дії (протягом 24 год), відсутність тахіфілаксії, відсутність клінічно значущих взаємодій з їжею та лікарськими препаратами [14].

Отже, якщо ми плануємо ранній старт фармакотерапії САР, зокрема із застосуванням АГП, обраний нами препарат має бути безпечним для тривалого прийому, швидкодіючим, мінімально седативним і з передбачуваною фармакокінетикою.

Місце та ефективність левоцетиризину в лікуванні АР

Серед сучасних неседативних АГП ІІ покоління левоцетиризин був добре досліджений, зокрема при САР. Левоцетиризин – активний R-енантіомер цетиризину, який характеризується високою селективністю та спорідненістю до Н₁-гістамінових рецепторів. Завдяки цьому препарат забезпечує швидке полегшення гістамін-опосередкованих симптомів АР, таких як чхання, свербіж і ринорея. У клінічних дослідженнях початок дії левоцетиризину спостерігали вже протягом першої години після прийому, а тривалість клінічного ефекту становила щонайменше 24 год, що дало можливість застосовувати препарат 1 раз на добу і забезпечувати цілодобовий контроль симптомів.

Важливою особливістю левоцетиризину є передбачувана фармакокінетика та мінімальний печінковий метаболізм. Більша частина препарату виводиться в незміненому вигляді, що знижує ризик клінічно значущих міжлікарських взаємодій і робить його зручним для застосування в пацієнтів, які отримують супутню терапію.

Крім того, левоцетиризин належить до неседативних АГП ІІ покоління і характеризується сприятливим профілем безпеки за тривалого застосування. Сукупність цих властивостей – швидкий початок дії, тривалий контроль симптомів, низький потенціал міжлікарських взаємодій та добрий профіль безпеки – робить левоцетиризин зручним вибором як для раннього початку терапії напередодні сезону пилкування, так і для безперервного щоденного застосування протягом усього періоду експозиції сезонних алергенів. Додатково в низці досліджень продемонстровано ефективність левоцетиризину саме в пацієнтів як із персистуючим АР, так і із САР, у тому числі роботи, присвячені передсезонному профілактичному застосуванню препарату [15, 16].

В рамках багатоцентрового рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження Potter та співавт. оцінювали ефективність левоцетиризину в підлітків і дорослих з АР. Результат дослідження – достовірне зменшення вираженості основних симптомів риніту. Особливий інтерес становив вплив препарату на закладеність носа, яку традиційно вважають симптомом, менш чутливим до терапії АГП [17].

У багатоцентровому рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні С. Bachert та співавт. оцінювали ефективність і безпеку левоцетиризину в пацієнтів із персистуючим АР протягом 6 міс лікування. Результат дослідження – достовірне зменшення вираженості назальних і очних симптомів, покращення якості життя згідно з даними опитувальника Rhinoconjunctivitis Quality of Life Questionnaire (RQLQ), а також зменшення непрямих витрат, пов’язаних з АР, і сприятливий профіль безпеки в разі тривалого застосування [18].

Ще в одному багатоцентровому рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні N. Segall та співавт. оцінювали ефективність левоцетиризину в дозі 5 мг у дорослих пацієнтів із САР. Результат дослідження – зменшення загальної бальної оцінки назальних і очних симптомів порівняно з плацебо, покращання якості життя за даними RQLQ, хороша переносимість [19].

У рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні F. Leynadier та співавт. в пацієнтів із САР левоцетиризин уже протягом перших двох тижнів терапії продемонстрував статистично значуще зменшення загальної бальної оцінки основних симптомів захворювання, поліпшення як загальних симптомів, так і окремих проявів риніту, зокрема чхання, ринореї та назального свербежу, а також характеризувався хорошою переносимістю [20].

Левоцетиризин зарекомендував себе як ефективний і безпечний АГП також і в порівнянні з іншими неседативними АГП ІІ покоління.

Так, у подвійному сліпому рандомізованому дослідженні J.H. Day та співавт. порівнювали ефективність левоцетиризину в дозі 5 мг і дезлоратадину в дозі 5 мг у пацієнтів із САР в умовах контрольованої експозиції пилку. Обидва препарати перевершували плацебо, однак левоцетиризин характеризувався швидшим початком клінічної дії та вираженішим контролем симптомів упродовж усього періоду спостереження [21].

У подвійному сліпому перехресному дослідженні F. Horak та співавт. пацієнти із САР отримували левоцетиризин, фексофенадин або плацебо з подальшою контрольованою експозицією пилку. Обидва препарати забезпечували швидке зменшення вираженості симптомів, проте через 22-28 год після прийому левоцетиризин демонстрував достовірно кращий контроль назальних симптомів порівняно з фексофенадином.

Натепер, незважаючи на завершення сезону пилкування дерев і більшості злакових трав, для значної частини пацієнтів із САР алергічний сезон триває, адже наприкінці літа клінічного значення набуває пилок бур'янів, насамперед амброзії полинолистої (Ambrosia artemisiifolia), а також полину (Artemisia spp.), лободи (Chenopodium spp.) та інших бур'янів, які є важливими джерелами аероалергенів у цей період. Серед них усіх саме пилок амброзії вважається одним із найбільш алергенних – навіть за низької концентрації в повітрі він здатний індукувати виражені симптоми АР, ринокон'юнктивіту та бронхіальної астми. Сенсибілізація до пилку бур'янів, особливо амброзії, пов'язана з тяжчими клінічними проявами, погіршенням якості життя та підвищеною потребою у фармакотерапії. Ба більше, пилок амброзії характеризується настільки високою алергенною активністю, що клінічні симптоми можуть виникати навіть за дуже низьких концентрацій пилкових зерен у повітрі.

Також важливо розуміти, що амброзія здатна подовжувати весь сезон алергії ще на 6-8 тиж [23, 24, 25]. Саме тому принцип передсезонного початку лікування залишається актуальним і перед осіннім сезоном пилкування, даючи можливість досягти оптимального контролю симптомів у пацієнтів із сенсибілізацією до бур'янів.

Висновки

Отже, початок антигістамінної терапії перед алергічним сезоном є раціональною, логічно обґрунтованою стратегією для пацієнтів із передбачувано тяжким перебігом САР, підтримується гайдлайнами і сприяє зменшенню вираженості пікової симптоматики, що особливо важливо в пацієнтів з астмою, полісенсибілізацією, а також тяжкими загостреннями власне САР.

Раннє блокування гістамінозалежних шляхів здатне послабити подразнення слизової оболонки і зменшити тяжкість симптомів.

Призначення сучасних неседативних АГП ІІ покоління, зокрема левоцетиризину, завдяки швидкому початку дії, високій селективності до H₁-рецепторів і сприятливому профілю безпеки підходить як для початку терапії перед сезоном, так і для безперервного застосування протягом усього сезону пилкування.

Необхідно пам’ятати, що в кожного пацієнта з алергічною патологією має бути прописаний план самодопомоги на випадок загострення захворювання, тому профілактична фармакотерапія АР перед початком пилкування причиннозначущих рослин також може бути внесена в такий план самодопомоги.

Література

Sousa-Pinto B, Bousquet J, Vieira RJ, et al. Allergic Rhinitis and Its Impact on Asthma (ARIA)-EAACI Guidelines‑2024-2025 Revision: Part I – Guidelines on Intranasal Treatments. Allergy. 2025;0:1-23.
Bousquet J, Khaltaev N, Cruz AA, et al. Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma (ARIA) guidelines‑2019 revision. Allergy. 2020;75(4):778-800.
Bjermer L, Westman M, Holmström M, Wickman MC. The complex pathophysiology of allergic rhinitis: scientific rationale for the development of an alternative treatment option. Allergy Asthma Clin Immunol. 2019;15:24.
Canonica GW, Bousquet J, Mullol J, et al. A survey of the burden of allergic rhinitis in Europe. Allergy. 2007;62(Suppl 85):17-25.
Scadding GK, Kariyawasam HH, Scadding GW, et al. BSACI guideline for the diagnosis and management of allergic and non-allergic rhinitis. Clin Exp Allergy. 2017;47(7):856-889.
Dykewicz MS, Wallace DV, Baroody F, et al. Rhinitis 2020: A Practice Parameter Update. J Allergy Clin Immunol. 2020;146(4):721-767.
Yang SI, Kwon JW, Kim HB, et al. KAAACI Allergic Rhinitis Guidelines: Part 1. Update in Pharmacotherapy. Allergy Asthma Immunol Res. 2023;15(1):19-39.
Yang Y, Bosnic-Anticevich S, Costa E, et al. Action Plans for Allergic Rhinitis: State of the Art. Allergy Asthma Immunol Res. 2024;16(4):299-314.
Yonekura S, Okamoto Y, Sakurai D, et al. Randomized double-blind study of prophylactic treatment with an antihistamine for seasonal allergic rhinitis. Int Arch Allergy Immunol. 2013;162(1):71-78.
Mizuguchi H, Hatano M, Matsushita C, et al. Preseasonal prophylactic treatment with antihistamines suppresses nasal symptoms and expression of histamine H1 receptor mRNA in the nasal mucosa of patients with pollinosis. Methods Find Exp Clin Pharmacol. 2010;32(10):745-748.
Kitamura Y, Mizuguchi H, Ogishi H, et al. Preseasonal prophylactic treatment with antihistamines suppresses IL‑5 but not IL‑33 mRNA expression in the nasal mucosa of patients with seasonal allergic rhinitis caused by Japanese cedar pollen. Acta Otolaryngol. 2012;132(4):434-438.
Bousquet J, Van Cauwenberge P, Khaltaev N; ARIA Workshop Group. Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma. J Allergy Clin Immunol. 2001;108(Suppl 5): S147-S334.
Vieira RJ, Bousquet J, et al. Allergic Rhinitis and Its Impact on Asthma (ARIA)-EAACI Guidelines‑2024-2025 Revision: Part II – Guidelines on Oral and Ocular Treatments. Allergy. 2026.
Bousquet J, Bindslev-Jensen C, Canonica GW, et al. The ARIA/EAACI criteria for antihistamines: an assessment of the efficacy, safety and pharmacology of desloratadine. Allergy. 2004;59(Suppl 77):4-16.
De Vos C. A treatment for allergic rhinitis: a view on the role of levocetirizine. Curr Med Res Opin. 2005.
Simons FER. Clinical pharmacology of levocetirizine, the active enantiomer of cetirizine. J Allergy Clin Immunol. 2005.
Potter PC; Study Group. Levocetirizine is effective for symptom relief including nasal congestion in adolescent and adult sensitized to house dust mites. Allergy. 2003;58(9):893-899.
Bachert C, Bousquet J, Canonica GW, et al. Levocetirizine improves quality of life and reduces costs in long-term management of persistent allergic rhinitis. J Allergy Clin Immunol. 2004;114(4):838-844.
Segall N, Gawchik S, Georges G, et al. Efficacy and safety of levocetirizine in improving symptoms and health-related quality of life in US adults with seasonal allergic rhinitis: a randomized, placebo-controlled study. Ann Allergy Asthma Immunol. 2010;104(3):259-267.
Leynadier F, Mees K, Arendt C, et al. Efficacy and safety of levocetirizine in seasonal allergic rhinitis. Acta Otorhinolaryngol Belg. 2001;55(4):305-312.
Day JH, Briscoe MP, Rafeiro E, et al. Comparative clinical efficacy, onset and duration of action of levocetirizine and desloratadine for symptoms of seasonal allergic rhinitis in subjects evaluated in the Environmental Exposure Unit (EEU). Int J Clin Pract. 2004;58(2):109-118.
Horak F, Zieglmayer P, Zieglmayer R, et al. Levocetirizine has a longer duration of action on improving total nasal symptoms score than fexofenadine after single administration. Br J Clin Pharmacol. 2005;60(1):24-31.
Preda M, Smolinska S, Popescu FD. Diagnostic workup in IgE-mediated allergy to Asteraceae weed pollen and herbal medicine products in Europe. Medicina (Kaunas). 2024;60(9):1494.
Montagnani C, Gentili R, Citterio S. Ragweed is in the air: Ambrosia L. (Asteraceae) and pollen allergens in a changing world. Curr Protein Pept Sci. 2023;24(1):
98-111.
Gharbi B, Cilliers C, Staats J, et al. Pollen exposure and allergic disease in South Africa: Current insights and future directions. World Allergy Organ J. 2024;17:101011.

Підготувала Анна Артюх

https://access.portico.org/Portico/auView?auId=ark:%2F27927%2Fpjbf78wjfjp

Тематичний номер «Пульмонологія. Алергологія. Риноларингологія» №2 (74), 2026 р.

Алергологія та імунологія Алергічний риніт