30 червня, 2026
Оновлені рекомендації АRIA-EAACI 2024-2025: що нового в лікуванні алергічного риніту?
Оновлення міжнародних рекомендацій щодо лікування будь-якої хвороби завжди привертає увагу фахівців. У сфері алергології одним із найавторитетніших документів уже багато років залишаються рекомендації Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma (ARIA). У березні 2026 р. представники цієї авторитетної ініціативи спільно з Європейською академією алергії та клінічної імунології (European Academy of Allergy and Clinical Immunology, EAACI) представили перший за 10 років детальний перегляд настанови із фармакотерапії алергічного риніту (АР) [1]. Оновлена настанова суттєво відрізняється від своїх попередніх версій (ARIA 2010/2016), адже за цей час змінилися не лише підходи до лікування, а й самі принципи розробки клінічних рекомендацій.
Хоча нові настанови АRIA-EAACI (2024-2025), як і рекомендації ARIA (2016), також ґрунтуються на сучасній методології GRADE, даних клінічних досліджень та принципах доказової медицини, процес їхнього створення і підходи до формування зазнали значущих змін. Уперше міжнародні настанови були розроблені із залученням технологій штучного інтелекту, які використовували для формування клінічних запитань та визначення результатів лікування, найбільш значущих для пацієнтів [1]. Крім того, експерти вперше системно враховували дані мобільних цифрових платформ (mHealth), що дозволило краще оцінити прихильність до терапії, задоволеність лікуванням, вплив захворювання на повсякденне життя та працездатність. Оновлені рекомендації створювалися відповідно до концепції пацієнт-орієнтованої медицини, яка враховує індивідуальні особливості перебігу захворювання, вплив симптомів на якість життя та пріоритети самого пацієнта [1].
Структура документа ARIA-EAACI (2024-2025) також зазнала змін: цей погоджувальний документ складається із двох окремих частин: перша присвячена інтраназальній терапії, тоді як друга зосереджена на пероральному та офтальмологічному лікуванні із застосуванням пероральних антигістамінних препаратів (ПАГП), топічних антигістамінних препаратів (АГП) й антагоністів лейкотрієнових рецепторів (АЛТР). Отже, які нові акценти в пероральній фармакотерапії АР розставили експерти ARIA-EAACI в рекомендаціях 2024-2025 років і наскільки вони відрізняються від настанови ARIA 2016 року? Спробуємо розібратися разом.
ARIA-EAACI (2024-2025): нові положення
На відміну від попередньої версії ARIA (2016), оновлені рекомендації щодо пероральної та офтальмологічної фармакотерапії містять не лише перегляд уже відомих терапевтичних підходів, а й відповіді на низку нових клінічних запитань, які раніше не розглядалися в міжнародних настановах. Експерти ARIA-EAACI віднесли їх до пріоритетних напрямів і вперше додали до рекомендацій (табл. 1).
|
Таблиця 1. Нові запитання в рекомендаціях ARIA (2024-2025) [1] |
||
|
Запитання |
Рекомендація |
Обґрунтування |
|
Чи слід віддавати перевагу окремому пероральному H1-антигістамінному препарату (ПАГП) перед іншими ПАГП у лікуванні АР? |
У пацієнтів з АР вибір конкретного ПАГП перед іншими має ґрунтуватися на уподобаннях пацієнта щодо ефективності та безпеки, а також на доступності й вартості лікування (умовна рекомендація; дуже низька якість доказів) |
Біластин, ебастин, рупатадин і цетиризин є ефективними ПАГП; рупатадин характеризується швидшим початком дії, а цетиризин – доступною вартістю. Лоратадин і фексофенадин належать до препаратів зі слабкою седативною дією та внесені до Переліку основних лікарських засобів ВООЗ, хоча ефективність фексофенадину дещо нижча |
|
Чи слід віддавати перевагу призначенню комбінації ПАГП+АЛТР перед монотерапією ПАГП у лікуванні АР? |
У пацієнтів з АР ми пропонуємо використовувати ПАГП замість комбінації ПАГП+АЛТР (умовна рекомендація; помірна якість доказів) |
Комбінація ПАГП+АЛТР не демонструє додаткових клінічно значущих переваг порівняно з монотерапією ПАГП і зумовлює збільшення непрямих витрат. Окрім того, існують важливі застереження щодо безпеки АЛТР (монтелукаст) |
|
Чи слід застосовувати офтальмологічні H1-АГП замість ПАГП для корекції офтальмологічних симптомів у пацієнтів з АР? |
Ми пропонуємо не використовувати офтальмологічні АГП у пацієнтів з АР замість ПАГП, за винятком випадків, коли потрібно дуже швидко полегшити офтальмологічні симптоми (умовна рекомендація; дуже низька якість доказів) |
Порівняно з офтальмологічними АГП, ПАГП є ефективнішими та асоціюються з вищою прийнятністю лікування. Крім того, ПАГП зазвичай доступніші за вартістю, а деякі з них внесені до Переліку основних лікарських засобів ВООЗ |
Оновлений погляд і нові пріоритети
Не менш важливою частиною оновлення положень щодо лікування АР став критичний перегляд низки рекомендацій, які протягом багатьох років залишалися практично незмінними. Нові дані щодо клінічної ефективності, профілю безпеки, прихильності до лікування та очікувань пацієнтів змусили експертів по-новому оцінити співвідношення «користь/ризик» для окремих терапевтичних стратегій. У низці випадків це спричинило посилення рекомендацій, а в деяких – зміну пріоритетів між різними класами препаратів. Ключові оновлення представлені в таблиці 2.
|
Таблиця 2. Запитання, для яких змінено силу чи напрям рекомендації (порівняно з ARIA 2010/2016) [1] |
||
|
Запитання |
Рекомендація |
Обґрунтування |
|
Чи слід віддавати перевагу ПАГП перед АЛТР у лікуванні АР? |
У пацієнтів з АР ми рекомендуємо використовувати ПАГП замість АЛТР (сильна рекомендація; помірна якість доказів) |
ПАГП забезпечують лише незначну додаткову перевагу щодо зменшення симптомів порівняно з АЛТР, проте мають сприятливіший профіль безпеки. Для АЛТР існують важливі застереження щодо безпеки, а ПАГП зазвичай є більш доступними |
|
Чи слід віддавати перевагу інтраназальним кортикостероїдам (ІНКС) порівняно з ПАГП у лікуванні АР? |
У пацієнтів з АР ми рекомендуємо використовувати ІНКС замість ПАГП (сильна рекомендація; помірна якість доказів) |
ІНКС ефективніше покращують назальні симптоми та якість життя. ІНКС і ПАГП мають схожий профіль безпеки. Водночас ІНКС зазвичай є економічно доцільними й асоціюються з вищою задоволеністю лікуванням |
|
Чи слід застосовувати АЛТР замість відсутності лікування при АР? |
У пацієнтів з АР, які не отримують лікування, ми пропонуємо не використовувати АЛТР (умовна рекомендація; помірна якість доказів) |
АЛТР забезпечують лише незначне покращення при сезонному АР; доказова база щодо цілорічного АР є обмеженою. Хоча АЛТР можуть мати певну користь, їхнє застосування супроводжується важливими нейропсихіатричними ризиками; існують безпечніші альтернативи для пацієнтів |
Залишилися незмінними: рекомендації, перевірені часом
Не всі рекомендації ARIA-EAACI (2024-2025) стали принципово новими чи зазнали суттєвих змін. Для низки клінічних запитань експерти підтвердили попередні підходи, які витримали перевірку часом і продовжують підтримуватися переконливою доказовою базою, що зростає. Така стабільність свідчить не про відсутність нових даних, а навпаки, розкриває послідовне підтвердження їхньої ефективності та безпеки в численних дослідженнях. Насамперед це стосується місця ПАГП у лікуванні АР, переваг ПАГП 2 покоління над представниками 1 покоління та вибору між пероральними й інтраназальними АГП (табл. 3).
|
Таблиця 3. Інші запитання в рекомендаціях ARIA (2024-2025) [1] |
||
|
Запитання |
Рекомендація |
Обґрунтування |
|
Чи слід застосовувати ПАГП порівняно з відсутністю лікування при АР? |
У пацієнтів з АР ми рекомендуємо використовувати ПАГП замість відсутності лікування (сильна рекомендація; помірна якість доказів) |
ПАГП ефективно зменшують назальні й офтальмологічні симптоми, а також покращують якість життя. Вони характеризуються сприятливим профілем безпеки, економічною доцільністю та добре сприймаються пацієнтами |
|
Чи слід віддавати перевагу ПАГП 2 покоління порівняно з ПАГП 1 покоління в лікуванні АР? |
У пацієнтів з АР ми рекомендуємо використовувати ПАГП 2 покоління замість ПАГП 1 покоління (сильна рекомендація; дуже низька якість доказів) |
Кількість досліджень, які безпосередньо порівнюють ПАГП 1 та 2 покоління, є обмеженою. Водночас препарати 2 покоління мають кращий профіль безпеки, зокрема чинять меншу седативну дію, асоціюються з вищою прихильністю до лікування та більшою задоволеністю пацієнтів |
|
Чи слід застосовувати інтраназальні АГП або ПАГП для лікування АР? |
У пацієнтів з АР ми пропонуємо використовувати як інтраназальні АГП, так і ПАГП (умовна рекомендація; помірна якість доказів) |
Інтраназальні АГП ефективніше зменшують назальні симптоми та покращують якість життя. Водночас ПАГП асоціюються з нижчим ризиком небажаних явищ, є доступнішими та економічно доцільнішими. Прийом ПАГП асоційований з вищою задоволеністю лікуванням і кращою прихильністю пацієнтів до терапії |
Порівняння рекомендацій ARIA-EAACI (2024-2025) із попередніми версіями настанов (ARIA 2010/2016) підкреслює значущість внесених змін. Останніми роками накопичено нові дані щодо ефективності, безпеки та прихильності пацієнтів до терапії, що в окремих випадках зумовило зміни сили рекомендацій або навіть їхній напрям (табл. 4). Загалом оновлення відображають прагнення експертів віддавати перевагу методам лікування з найсприятливішим співвідношенням користі та ризику, а також обережніше ставитися до препаратів, для яких з’явилися додаткові сигнали щодо безпеки.
|
Таблиця 4. Ключові зміни в ARIA-EAACI (2024-2025) порівняно з ARIA (2010/2016) |
|||
|
Клінічне запитання щодо доцільності призначення |
ARIA (2010/2016) |
ARIA-EAACI (2024‑2025) |
Основна зміна |
|
ПАГП або АЛТР |
Умовна рекомендація на користь ПАГП |
Сильна рекомендація на користь ПАГП |
Посилення позицій ПАГП через кращий профіль безпеки |
|
ІНКС або ПАГП |
Умовна рекомендація на користь ІНКС |
Сильна рекомендація на користь ІНКС |
Посилення ролі ІНКС як найефективнішої терапії назальних симптомів |
|
АЛТР або відсутність лікування |
Допускалося застосування АЛТР |
Рекомендовано не використовувати АЛТР |
Перегляд ролі АЛТР через обмежену користь і нейропсихіатричні ризики |
В оновлених рекомендаціях ARIA-EAACI (2024-2025) простежується доволі чітка тенденція: експерти дедалі рішучіше підтримують ті підходи, ефективність і безпека яких підтверджені як результатами клінічних досліджень, так і реальним досвідом їхнього застосування. Якщо раніше деякі рекомендації мали умовний характер, то сьогодні для низки випадків сформульовано чіткіші терапевтичні положення. Насамперед це стосується посилення позицій ІНКС і ПАГП 2 покоління, які зберігають ключову роль у сучасній фармакотерапії АР [1]. Водночас роль АЛТР стала обмеженішою через відносно невелику клінічну користь і накопичення даних щодо потенційних ризиків. Оновлені рекомендації акцентують увагу не лише на ефективному контролі симптомів, а й на безпеці лікування, його переносимості та здатності забезпечити довгострокову прихильність до терапії.
ПАГП 2 покоління: чи є безперечний лідер?
Попри те що експерти ARIA-EAACI (2024-2025) не рекомендують віддавати безумовну перевагу жодному окремому ПАГП 2 покоління, в оновлених рекомендаціях надано можливість опосередковано оцінити сильні сторони різних представників цього класу. Під час вибору препарату експерти радять враховувати не лише ефективність, а й профіль безпеки, вплив на якість життя, виразність седативного ефекту, доступність, вартість та індивідуальні особливості пацієнта [1].
Згідно з наявними доказовими даними, найефективнішими ПАГП експерти вважають біластин, ебастин, рупатадин і цетиризин [1]. Водночас окремі препарати мають додаткові переваги. Так, рупатадин характеризується швидким початком дії, тоді як біластин і фексофенадин не потребують корекції дози в пацієнтів із порушеннями функції нирок або печінки. Лоратадин, цетиризин і фексофенадин внесено до Переліку основних лікарських засобів ВООЗ, що свідчить про їхню клінічну значущість та широку доступність.
Особливий акцент зроблено на цетиризині. В рекомендаціях ARIA-EAACI підкреслюється, що цей препарат стабільно демонструє високі показники ефективності та задоволеності пацієнтів лікуванням. Окрім того, цетиризин посідає особливе місце серед АГП завдяки наявності активного R-енантіомеру – левоцетиризину [1]. Створення левоцетиризину є прикладом раціонального вдосконалення вихідної молекули, коли терапевтичний ефект забезпечується лише фармакологічно активною частиною препарату. Це дозволило зменшити необхідну терапевтичну дозу вдвічі: стандартна добова доза цетиризину становить 10 мг, тоді як левоцетиризин забезпечує високу антигістамінну активність у дозі 5 мг/добу.
Левоцетиризин крізь призму ARIA-EAACI (2024-2025)
Оновлені рекомендації ARIA-EAACI (2024-2025) містять низку даних, яка дозволяє детальніше оцінити місце левоцетиризину в сучасній терапії АР. Згідно з результатами мережевих метааналізів, включених до рекомендацій, левоцетиризин належить до препаратів, здатних із найвищою імовірністю забезпечити клінічно значуще покращення якості життя в пацієнтів із цілорічним АР [1]. Левоцетиризин разом із дезлоратадином належать до ПАГП, що з найбільшою імовірністю сприятимуть вираженому поліпшенню якості життя в пацієнтів із ринокон’юнктивітом.
Окрім ефективності, левоцетиризин характеризується низкою практично важливих переваг. В оновлених рекомендаціях ARIA-EAACI підкреслюється його сприятливий кардіологічний профіль безпеки, зокрема відсутність клінічно значущого впливу на показники електрокардіограми. Також левоцетиризин не має значущих міжлікарських взаємодій, що дозволяє безпечно його застосовувати одночасно з іншими лікарськими засобами. На відміну від деяких інших АГП, абсорбція левоцетиризину не залежить від споживання фруктових соків, отже, пацієнтам не потрібно коригувати звичний режим харчування. Ці особливості мають велике значення для пацієнтів із супутніми захворюваннями, які нерідко приймають декілька препаратів одночасно.
Важливим доповненням є дані, отримані в умовах реальної клінічної практики. В оновлених рекомендаціях зазначається, що левоцетиризин і цетиризин належать до ПАГП, прийом яких асоціюється з одними з найвищих показників задоволеності лікуванням як серед пацієнтів, так і серед лікарів [1]. Такий результат має особливе практичне значення, оскільки успішне ведення АР передбачає не лише контроль симптомів, а й здатність пацієнта тривало дотримуватися призначеної терапії.
Із практичного погляду важливе значення має не лише вибір діючої речовини, а і якість конкретного лікарського засобу.
Висновки
Оновлені рекомендації ARIA-EAACI (2024-2025) підтверджують ключову роль ПАГП 2 покоління та ІНКС у сучасній терапії АР, водночас обмежуючи застосування АЛТР через менш сприятливе співвідношення користі й ризику. В нових рекомендаціях увага акцентується не лише на контролі симптомів, а й на безпеці, якості життя та прихильності пацієнтів до лікування. Серед ПАГП 2 покоління левоцетиризин зберігає вагоме місце завдяки поєднанню високої ефективності, сприятливого профілю безпеки та підтвердженої задоволеності результатами лікування як пацієнтами, так і лікарями.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 10 (621), 2026 р
