Біластин у лікуванні алергічного риніту та хронічної кропив’янки: нові дослідження

Стаття у форматі PDF

Біластин (Ніксар^®) – сучасний представник антигістамінних препаратів (АГП) ІІ покоління, призначений для симптоматичного лікування сезонного й цілорічного алергічного риніту (АР) та кропив’янки. У цьому огляді представлені останні дослідження біластину в пацієнтів з АР і хронічною спонтанною кропив’янкою (ХСК).

Сучасне ведення АР з погляду лікарів

Дослідження B. Bhagat і співавт. проводилося з метою краще зрозуміти підходи до лікування АР і вибору АГП ІІ покоління в реальній клінічній практиці [1]. 

В опитуванні взяли участь понад 1 тис. лікарів різних спеціальностей (терапевти, педіатри, пульмонологи, алергологи, оториноларингологи тощо) з принаймні 5-річним досвідом ведення АР. Як першу лінію терапії АР більшість лікарів використовували пероральні Н₁-блокатори в монотерапії. За необхідності призначення 2 препаратів лікування базувалося на пероральних Н₁-блокаторах, до яких додавали антагоніст лейкотрієнових рецепторів (найчастіше), деконгестант або інтраназальний кортикостероїд.

Майже дві третини лікарів (63,5%) особливу увагу приділяють седативному потенціалу АГП. На переконання 41,55% опитаних, найнижчий седативний потенціал серед АГП має біластин, за яким зі значним відривом розташувалися фексофенадин (26,96%), дезлоратадин (19,59%), левоцетиризин (10,79%) та ебастин (1,11%). Більшість лікарів також відзначили біластин як найефективніший АГП (наступними за ефективністю були фексофенадин і левоцетиризин).

У пацієнтів із легкими чи помірними порушеннями функції печінки або нирок 73,1% лікарів віддали перевагу біластину (левоцетиризину – ​7,85%, фексофенадину – ​4,7%, дезлоратадину – ​2,8%, ебастину – ​1,5%). Біластин також розглядався як АГП першого вибору при лікуванні пацієнтів із персистуючим АР.

Загалом більшість лікарів (48,1%) віддають перевагу застосуванню біластину в будь-яких клінічних ситуаціях при АР, 16,2% – ​у пацієнтів із коморбідністю, як-от кардіоваскулярні захворювання, хронічна хвороба нирок, печінкова дисфункція. Щодо комбінованої терапії, то 43,3% лікарів призначають біластин зазвичай з антагоністами лейкотрієнових рецепторів і 41,5% – ​із деконгестантами. Крім АР, 44,7 та 41,5% лікарів використовують біластин при інфекціях верхніх дихальних шляхів та кропив’янці відповідно.

Біластин проти левоцетиризину в лікуванні алергічного ринокон’юнктивіту

Метою цього проспективного рандомізованого подвійного сліпого дослідження було порівняти ефективність і безпеку біластину 20 мг і левоцетиризину 5 мг у лікуванні алергічного ринокон’юнктивіту [2].

У дослідження включили 100 пацієнтів (по 50 у кожній групі) зі встановленим діагнозом АР або алергічного кон’юнктивіту. Вік хворих варіював від 10 до 65 років, у середньому – ​32 роки. Біластин чи левоцетиризин призначали 1 раз на добу протягом 2 тиж.

Ефективність лікування оцінювали за допомогою шкали TSS (Total Symptom Score), яка враховує назальні (чхання, свербіж, ринорею, закладеність) та очні (сльозотечу, свербіж, почервоніння) симптоми.

До початку лікування середня оцінка TSS становила 7,47 в групі біластину й 7,41 в групі левоцетиризину. На 7-й день терапії вона знизилася до 3,66 та 3,97, на 14-й день – ​до 2,79 та 2,88 відповідно (р<0,0001). Отже, обидва АГП продемонстрували високу ефективність у полегшенні назальних та очних симптомів.

Водночас небажані події реєструвалися в 38% хворих групи левоцетиризину порівняно з 10% пацієнтів у групі біластину. Найчастішою небажаною подією в учасників, які отримували левоцетиризин, була сонливість; також спостерігалися головний біль, утома і сухість у роті.

Біластин проти левоцетиризину в лікуванні ХСК

У дослідженні I. Podder і співавт. вивчали ефективність і безпеку АГП ІІ покоління у хворих на ХСК. Пацієнтів віком від 20 до 56 років (середній вік – ​37 років) із ХСК рандомізували на 2 групи для прийому біластину 20 мг (n=31) або левоцетиризину 5 мг (n=27) 1 раз на добу за годину до вечері. Тривалість лікування становила 42 дні.

Ефективність терапії визначали за допомогою шкали UAS7 – ​простого валідованого інструмента, який ґрунтується на оцінці інтенсивності свербежу й кількості пухирів протягом 7-денного періоду. Оцінка 0 відповідає відсутності пухирів і свербежу, оцінка 42 – ​найтяжчим симптомам. Крім того, використовували опитувальник DLQI для оцінки якості життя та шкалу ­Лікерта для визначення глобального дискомфорту через кропив’янку.

Біластин зменшив середню оцінку UAS7 із вихідних 32,9 до 1,3 на 42-й день лікування (зменшення -31,6), левоцетиризин – ​з 31,5 до 4,1 відповідно (зменшення -27,4), зі статистично значимою різницею на користь біластину (р=0,03).

У кінці лікування кропив’янка була добре контрольованою (UAS7 ≤6) у 80,6% пацієнтів групи біластину порівняно з 51,9% хворих групи левоцетиризину (р=0,04).

Обидва препарати значно покращували якість життя пацієнтів без значної різниці між групами, натомість біластин чинив вираженіший позитивний ефект на зменшення глобального дискомфорту через кропив’янку.

Найчастішими побічними ефектами під час лікування були сонливість, головний біль і втома. Сонливість відзначали в 63% хворих групи левоцетиризину порівняно з 12,9% пацієнтів групи біластину, і ця різниця була статистично значимою (р=0,002).

Ефективність і безпека біластину в лікуванні рефрактерної ХСК [4]

У багатьох пацієнтів із ХСК ліцензовані дози АГП ІІ покоління є неефективними, що пов’язано з дуже високими концентраціями гістаміну в шкірі. У таких випадках рішенням може бути підвищення дози АГП до 4-кратної (рекомендації EAACI / GA²LEN / EDF / WAO), комбінована терапія двома АГП або перехід на інший АГП (японські рекомендації).

У ретроспективному дослідженні А. De і співавт. вивчали довгострокові ефективність і безпеку біластину в дорослих пацієнтів із ХСК і незадовільною відповіддю на попередню антигістамінну терапію (подвоєння дози іншого АГП або поєднане застосування двох АГП у ліцензованих дозах) [4].

У дослідженні взяли участь 49 пацієнтів із ХСК (середній вік – ​38 років, середня тривалість ХСК – ​10 міс). Більшість хворих перебували на комбінованій терапії АГП.

Пацієнтів переводили на біластин у стартовій дозі 40 мг/добу, залежно від клінічної відповіді дозу препарату поступово підвищували до 80 мг/добу або знижували до 20 мг/добу. Тривалість лікування становила 24 тиж.

До початку лікування біластином 84% учасників мали середньотяжку або тяжку ХСК (середня оцінка UAS7 – 20,2). Вже після 4 тиж терапії біластином у дозі 40 мг/добу 4% пацієнтів досягли повної відповіді та 39% мали добре контрольовану кропив’янку, середня оцінка UAS7 знизилася до 8,2 (р<0,001). Наприкінці 24-го тижня повну відповідь відзначили в 51% пацієнтів, у решти 49% хвороба була контрольованою; середня оцінка UAS7 становила 1,35 (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка середньої оцінки UAS7 при лікуванні біластином

Перші 8 тиж більшість пацієнтів приймали біластин у дозі 40 мг/добу; лише деякі хворі потребували підвищення дози до 60 або 80 мг/добу. Надалі спостерігалася тенденція до збереження ефективності препарату в нижчій дозі: на 8-му, 12-му, 16-му і 20-му тижнях дозу біластину зменшили до 20 мг/добу в 22,4; 55,1; 71,4 та 81,6% пацієнтів відповідно. Наприкінці лікування (24 тиж) 87,7% пацієнтів приймали препарат у дозі 20 мг, решта 13,3% хворих – ​у дозі 40 мг/добу.

До переводу на біластин якість життя через ХСК за індексом DLQI була помірно або різко знижена у 88% пацієнтів. Після 24 тиж лікування біластином ХСК не чинила негативних ефектів на якість життя в 57% пацієнтів і мала лише незначний вплив у решти 43%. Середня оцінка DLQI покращилася з початкових 8,39 до 1,63 (рис. 2; р<0,001).

Рис. 2. Зміна середніх оцінок UAS7 та DLQI після 24 тиж лікування біластином

Стосовно безпеки лікування біластином лише 10% пацієнтів відзначили седацію, проте вона була легкою і не потребувала припинення терапії.

Чому біластин демонструє найкращі ефективність і безпеку серед інших АГП ІІ покоління?

На думку авторів наведених досліджень, переваги біластину щодо ефективності та безпеки лікування АР і ХСК, а також щодо застосування як АГП першого вибору пояснюються унікальним фармакологічним профілем цього препарату [1-4].

Біластин є потужним і високоселективним блокатором Н₁-рецепторів гістаміну, який відповідає всім критеріям настанов EAACI / ARIA. Біластин практично не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, а отже, не викликає седації чи сонливості й не змінює когнітивні функції. Крім того, біластин не чинить жодних антихолінергічних чи кардіотоксичних ефектів і не потенціює дію алкоголю.

Фармакокінетичні дані свідчать, що біластин не взаємодіє із цитохромом Р450 (CYP) і не метаболізується в печінці; близько 95% прийнятої дози виводиться нирками в незміненому вигляді. Завдяки цьому біластин відрізняється мінімальною лікарською взаємодією і може безпечно застосовуватися в пацієнтів із супутніми захворюваннями, зокрема в осіб із порушеннями функції нирок і печінки.

Біластин має швидкий (протягом 1 год) початок і значну (понад 24 год) тривалість дії. У пацієнтів з АР він ефективно полегшує назальні й очні симптоми, покращує якість життя. У дослідженнях за участю пацієнтів із персистуючим (цілорічним) АР було підтверджено безпеку та добру переносимість біластину при його застосуванні протягом понад 1 року. При ХСК біластин є ефективним навіть у звичайній дозі 20 мг/добу, зокрема в пацієнтів із незадовільною відповіддю на інші АГП ІІ покоління або комбіновану антигістамінну терапію.

Література

1. Bhagat S. B. et al. Physicians perception in the management of allergic rhinitis. Int J Otorhinolaryngol Head Neck Surg. 2020 Dec; 6(12): 2233-2236.
2. Sharma D, Bamaniya H. Comparative analysis of efficacy and safety of Bilastine 20 mg and Levocetirizine 5 mg in the treatment of Allergic Rhinoconjunctivitis. Tr J of Ophthalmol and Otolaryngol. 2020 Nov-Dec; 5(8): 231-236.
3. Podder I. et al. Effectiveness, safety, and tolerability of bilastine 20 mg vs levocetirizine 5 mg for the treatment of chronic spontaneous urticaria: A double-blind, parallel group, randomized controlled trial. Dermatologic Therapy. 2020; e13946.
4. De A. et al. Real Life Experience of Efficacy and Safety of Bilastine in the Refractory
5. Cases of Chronic Spontaneous Urticaria and its Effect on the Quality of Life of Patients. In J Dermatol 2021; 66: 159-164.

Підготував Олексій Терещенко

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 13-14 (506-507), 2021 р.